СТРЕС ТА ВАГІТНІСТЬ

Група/призначення: 

Стрес (stress — напруга, тиск) – це неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. За останні роки зріс темп життя, разом з цим збільшилось психоемоційне навантаження на нервову систему людини відповідно до індивідуальних особливостей психіки та типу вищої нервової діяльності. Кожна людина намагається встигнути адаптуватись до сучасного технічного прогресу, інформаційного перевантаження, соціальних, політичних, екологічних умов.

 Альтернативні назви / синоніми:

Стрес, стрес при вагітності.

Діюча речовина:

Стрес, нервове перенапруження.

Рекомендації при вагітності:

Уникнення стресів, контроль хронічних станів.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Стрес при вагітності може асоціюватись з підвищеним ризиком низької ваги новонароджених або передчасними пологами. Деякі повідомлення пов’язують стрес з ризиком вроджених вад розвитку похідних тканин нервового гребня¹.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Показники, не пов’язані з вродженими вадами

Дослідження в експериментальних тварин продемонстрували суперечливі результати про вплив стресу на резорбцію плодів, розмір посліду, вагу та виживання новонароджених. При впливі на щурів шуму та миготливого світла протягом 6 хвилин кожну годину протягом 24 годин під час вагітності виявлено зростання резорбції та варіабельності ваги плодів (зниження середньої ваги) в порівнянні з контрольною групою без впливу стресу.

Стрес у щурів (обмеження волі) призводив до підвищення частоти втрати плодів, особливо, коли стрес виникав на пізніх термінах вагітності. Одноразове обмеження волі на 15 день асоціювалось з підвищенням рівня кортикостерону² в матері та  підвищеною схильністю до алергічних реакцій у потомства.

У мишей стрес у вигляді тепла, шуму або обох подразників протягом 6 хвилин щогодини протягом різних 5-денних інтервалів призводив до порушення на стадії двох клітин при заплідненні у випадку дії перед спарюванням, зниження рівня імплантації та середнього куприко-тім’яного розміру (КТР) при впливі на 9-13 гестаційні дні. Аналогічне дослідження з використанням шуму реактивного двигуна або клаксону на 1-6 або 6-15 дні вагітності продемонструвало зростання частоти загибелі ембріонів та плодів.

Ряд досліджень у щурів з обмеженням [рухів] кінцівок вагітних тварин виявило невелике, але істотне зменшення ваги новонароджених та зростання частоти перинатальної смертності. Ці знахідки важко інтерпретувати, оскільки відсутня інформація про набирання ваги материнськими особинами чи харчування при вагітності, а також тому, що вагу новонароджених аналізували узагальнено.

Проспективне дослідження з впливом на вагітних щурів психологічного, а не фізичного стресу виявило біохімічні ознаки порушення нейрогенезу дорсального гіпокампу в потомства жіночої та чоловічої статі  без видимого впливу на поведінку. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Повідомляється про зменшення ваги та порушення поведінки у потомства мавп з пренатальним впливом помірного щоденного шуму.

Повідомляється про ряд негативних досліджень в тварин з моделюванням стресових ситуацій. При впливі на щурів та мишей білого шуму³ протягом 6 хвилин кожні півгодини на протязі різних термінів вагітності не виявлено зміни ваги потомства в порівнянні з контрольною групою, хоча в двох основних групах спостерігали недостатню прибавку материнської ваги та  зростання резорбції плодів.

Інші дослідження з використанням різних стресових чинників при вагітності у щурів не продемонстрували несприятливого впливу на розмір та вагу потомства. Позбавлення їжі та води на 12 годин на один день в період ембріогенезу у щурів та мишей не впливало на імплантацію та виживання плодів. Контрольну групу тварин  також  позбавили їжі та води.

В одному дослідженні у вагітних мишей з впливом високих частот білого шуму на 6-15 дні гестації продемонструвано зниження резорбції, що вважається статистичною  випадковістю.

Хоча позитивні та негативні результати досліджень важко порівнювати через різницю в техніці проведення досліджень та, інколи, адекватності обробки даних, здається ймовірним, що вплив стресу тривалий час на вагітних тварин може потенційно негативно вплинути на деякі параметри, такі як імплантація, виживання ембріонів. Не встановлено негативного впливу на вагу новонароджених.

Вроджені вади розвитку

Дослідження впливу стресу при обмеженні [волі] у вагітних щурів та досліди з впливом шуму на вагітних щурів та мишей дали негативні результати щодо виникнення вроджених вад розвитку. Єдиним переконливим свідченням тератогенного ефекту стресу у щурів був представлений у 1966 році матеріал Гебера (Geber). Так, він повідомив, що дуже сильний стрес від шуму та миготливих вогнів тривалістю 6 хвилин на годину 24 години на день протягом вагітності призводив до зростання частоти вроджених вад із залученням різних органів та систем. Також тварини не набирали вагу протягом вагітності, як контрольні особини. Ці результати узгоджуються з внутрішньоматковою гіпоксією різного ступеня в період ембріогенезу, можливо, через катехоламін-опосередковану вазоконстрикцію. На відміну від щурів, у мишей набагато легше досягти виникнення пов’язаних зі стресом аномалій. Так, іммобілізація вагітних тварин на 12 годин протягом одного дня призводила до народження потомства з підвищенням частоти злитих або додаткових ребер і екзенцефалією. Продемонстровано прямий зв’язок між додатковими ребрами та втратою ваги матір’ю за період впливу, що припускає той факт, що скелетні аномалії можуть бути результатом загальної токсичності лікування [впливу]. Вплив високочастотного шуму протягом кількох днів при вагітності асоціюється з підвищенням частоти екзенцефалії, розщілини губи, відкритими очима, злиттям хрящів грудини (sternebrae) у потомства мишей. Таке лікування також призводило до підвищення концентрації катехоламінів в крові матері, що додає правдоподібності теорії Гебера про внутрішньоутробну гіпоксію внаслідок вазоконстрікції. Особлива увага надається індукції стресом орофаціальних розщілин мишей. При деяких дослідженнях з впливом стресу як шляхом обмеження волі, так і позбавлення їжі продемонстровано частоту розщілини піднебіння на рівні 69% проти 1% в контрольній групі тварин без такого стресового впливу. Цей ефект може бути опосередкованим шляхом підвищення рівня кортикостероїдів при стресі (див. статтю Кортизон).

Предметом окремих досліджень були поведінкові відхилення тварин з пренатальним впливом стресу. Деякі вчені зосередились на змінах рівня серотоніну в тканинах головного мозку новонароджених щурів, як можливого медіатора залежних від стресу поведінкових порушень. В цілому, найбільш відтворюваними поведінковими аномаліями у потомства гризунів з пренатальним стресом були зміни сексуальної поведінки самців. Продемонстровано зниження таких показників, як копулятивна поведінка у щурів та агресивність у самців мишей, хоча остання чітко залежала від штаму тварин. Механізм зміненої поведінки самців гризунів, ймовірно, пов’язаний з порушенням пренатального рівня андрогенів, особливо, тестостерону. Також виявлено, що стрес при вагітності призводив до зміни аногенітальної відстані – андроген-чутливого параметру у щурів та мишей. У щурів детально досліджували  роль продукції тестостерону в яєчках плодів. Ці досліди продемонстрували, що стрес у матері порушує нормальну секрецію тестикулярного тестостерону на 17-19 дні вагітності. Тобто, неможливість підвищення рівня тестостерону на 18 день здається відповідальною за наступне порушення сексуальної поведінки. Стрес у щурів призводить до зменшення тривалості гестації, набирання ваги матерями, росту плодів, поведінкових порушень та підвищення концентрації глюкози зі збільшенням інтенсивності через три покоління. Як пренатальний, так і постнатальний стрес призводить до зменшення тривалості гестації та порушення нормальних траєкторій розвитку плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Загальні питання

Протягом багатьох років вважається, що надмірний стрес чинить несприятливий вплив на здоров’я, в тому числі і при вагітності. Повідомлення 1961 року описує 200 вагітних жінок, з яких в 11 виявлено крайній ступінь тривожності, а з них в 10 випадках – несприятливі результати: 4 самовільні викидні, 5 випадків неонатальної смерті, 1 дитина з вродженою вадою. При дослідженні використовували тест тривожності в ІІІ триместрі з наступною оцінкою новонароджених за шкалою Апгар. Середні бали за шкалою Апгар в групі з вираженою тривогою були нижчими від показників в групі вагітних з нормальним рівнем тривоги. Цей факт сам по собі не має сенсу, оскільки система оцінки Апгар не передбачає групових порівнянь, однак, в групі з нормальним рівнем тривоги всі показники були на рівні 8 балів та вищому, в той час, як в групі з вираженою тривогою – від 0 до 9 балів. Автори дійшли висновку, що крайній ступінь тривожності в матері може загрожувати благополуччю плода/новонародженого. Альтернативним поясненням різниці показників шкали Апгар в двох групах жінок є той факт, що вагітні з більшим ступенем тривожності отримують більше знеболювальних препаратів в пологах. Жінки під впливом стресу можуть міняти звичний спосіб харчування, використовувати медикаменти та рекреаційні наркотики у спробі здолати нервове перенавантаження,  тому важко визначити ізольований вплив стресу.

Дизайн дослідження може впливати на результати. При ретроспективному дослідженні результати вагітностей вже відомі і факти можуть використовуватися для пояснення впливу стресу. В одному проспективному дослідженні дані про психологічний стан отримували з обмеженого числа несприятливих акушерських результатів для дослідження до, а не після пологів. В цьому випадку не виявлено зв’язку між емоційним станом матері та несприятливим результатом вагітності.

Самовільні переривання вагітності та вроджені вади розвитку

В групі 111 жінок, в яких наступив самовільний аборт нормальним плодом, відзначили підвищену частоту негативних життєвих подій. Порівнянням служила група з 81 жінки, в якої наступив самовільний аборт плодами з хромосомними аномаліями. Невелике дослідження та відносно мала різниця між групами потребує подальшого дослідження.

Дослідження, яке порівнювало 48 жінок з самовільним перериванням в І триместрі з 48 жінками контрольної групи у терміні 10 тижнів вагітності виявило, що жінки з самовільним перериванням повідомили про істотно вищий рівень стресу при опитуванні і в порівнянні з контрольною групою (середня кількість стресорів⁴ 1,1 в групі самовільного переривання проти 0,5 в контрольній групі).

Данське повідомлення 2000 року вивчало можливий вплив стресу в період органогенезу на частоту вроджених вад в тканинах, похідних нервового гребня. Автори стверджують, що міграція клітин нервового гребня є нормальним механізмом розвитку, а деякі препарати, включно з ретиноїдами та кортикостероїдами, як відомо, втручаються в цей процес, тому частота вроджених вад нервового гребня може зростати від патофізіологічних наслідків стресу на ранніх стадіях вагітності. На основі детальної Данської системи медичних записів ці автори виявили понад 3500 вагітностей з важкими життєвими подіями в І триместрі вагітності (смерть або перша госпіталізація через онкологічне захворювання партнера або дитини). В якості контролю використано понад 200 вагітностей без такого впливу. Виявлено істотне підвищення вад нервового гребня при вагітностях з важкими життєвими подіями (співвідношення шансів 1,54, 95% ДІ 1,05-2,27) при порівнянні з контрольною групою. Не виявлено істотної різниці в частоті інших вроджених вад розвитку. Проте медичні записи не містять інформації про вживання алкоголю, паління тютюну, прийом інших препаратів в період вагітності. Наступне дослідження також було орієнтоване на з’ясування зв’язку між стресовими життєвими ситуаціями та аномаліями нервового гребня. Було виявлено істотну асоціацію у жінок старше 25 років, які народили немовлят з конотрункальними⁵ вадами серця (співвідношення шансів 1,53, 95% ДІ 1,14-2,07), але такої асоціації не спостерігали у матерів віком 25 років або молодших (1,03, 95% ДІ 0,78-1,35).

Автори іншого дослідження, результати якого були опубліковані у 2000 році, проводили телефонне опитування матерів, які народили дітей з конотрункальними вадами серця, дефектами нервової трубки, розщілиною губи. Ці жінки з більшою ймовірністю повідомляли про стресові події, такі як смерть близької людини, втрата роботи, розлучення. Ці ж дослідники використали аналогічний підхід до проведення дослідження населення Каліфорнії, народженого в період 1999-2004 років. Продемонстровано статистично значиму асоціацію між повідомленнями про стрес та дефектами нервової трубки у немовлят жінок, які також повідомили про невживання фолієвої кислоти, що припускає останній факт ключовим в розвитку цих вад нервової системи.

Австралійське дослідження 2011 року опитувало 43 матерів дітей з розщілинами піднебіння на предмет впливу стресу на ранніх термінах вагітності і 37% з них повідомили про певний стрес. Проте відсутність контрольної групи не дозволяє дійти висновків.

При дослідженні випадок-контроль у Великій Британії порівнювали вагітності плодами з неускладненим гастрошизисом (дефект передньої черевної стінки), виявленим при ультразвуковому обстеженні в терміні 18-20 тижнів  (N=91) з відповідними контролями (N=217), опитуючи відносно стресових ситуацій, соціальної підтримки, способу життя та харчування. 41% жінок з основної групи повідомили про зміну адреси в І триместрі проти 18% в контрольній групі (співвідношення шансів 3,3, 95% ДІ 1,8-5,8). В основній групі також  виявлено більшу ймовірність зміни партнера при даній вагітності (3,0, 95% ДІ 1,4-6,4) та повідомлено про 2 і більше великих стресових ситуацій в І триместрі (4,9, 95% ДІ 1,2-19,4). В контрольній групі більша кількість жінок повідомила про підтримку в стресовій ситуації (0,3, 95% ДІ 0,1-0,8).

Данське дослідження з використанням медичних записів виявило підвищений ризик вроджених вад розвитку у дітей, за якими спостерігали до віку в середньому 6 років (3,6-8,9 років). Матері цих дітей повідомили про значні стресові події при вагітності (1,17, 95% ДІ 1,06-1,28). На противагу цьому сильний емоційний стрес при вагітності не асоціювався з підвищеним ризиком. Життєвий стрес визначали як почуття, пов’язані із заклопотаністю щодо міжособистісних відносин, житла та роботи, а емоційний – як самоповідомлення про відчуття тривоги, дратівливості, депресії.

Велике данське когортне дослідження визначало психосоціальну напругу на роботі (високі вимоги, низький контроль) за допомогою опитування на ранніх термінах вагітності (в середньому у 15 тижнів) і не виявило асоціації з вродженими вадами розвитку.

Мертвонародження

Одне данське проспективне дослідження використало власну рейтингову шкалу для виявлення жінок з низьким, середнім та високим психологічним стресом на 30 тижні вагітності. Жінки з більшим рівнем стресу в порівнянні з низьким, частіше були старшого віку, палили, вживали каву, мали вищий індекс маси тіла до вагітності, повторно народжували. Перші 4 показники асоціювались з підвищеним ризиком мертвонароджень. Після корекції 5 показників та додатково рівня освіти і сімейного стану ризик мертвонароджень залишався підвищеним у жінок високого рівня стресу в порівнянні з середнім рівнем стресу (1,9, 95% ДІ 1,2-3,2). Обмеженням цього дослідження є використання самоповідомлень жінок для оцінки стресу, паління, вживання кави, використання психотропних препаратів. Це дослідження оцінювало тільки стрес в певний період вагітності, а не наслідки хронічного психологічного стресу.

Вага новонароджених та гестаційний вік

Кілька досліджень як ретро-, так і проспективних оцінювали вплив стресу на зменшення ваги та гестаційного віку новонароджених. Три різні групи дослідників опитували жінок після пологів та виявили вищий рівень психологічних порушень або стресових ситуацій у жінок з передчасними пологами. Слід зазначити, що опитування проводилось, коли результати вагітностей вже були відомі. Два з цих досліджень не брали до уваги дохід сім’ї, тютюнопаління матерів, вживання алкоголю, харчування, пренатальний облік. Одне з досліджень оцінювало фактори, які впливають при вагітності та виявило асоціацію деяких з них з передчасними пологами. Ці фактори включали соціально-економічний статус, попередні передчасні пологи, неадекватну прибавку ваги при даній вагітності, анамнез непліддя, переривання вагітності, вагінальних кровотеч, порушення плацентації, відсутність фізичної активності, вживання алкоголю, небажана вагітність.

Інше дослідження використовувало 2 методи для мінімалізації похибок, пов’язаних з опитуванням жінок незабаром після анормальних пологів. По-перше, інтерв’ю з жінками, які народили передчасно або в термін після лікування загрози передчасних пологів проводилось через 3-9 місяців після пологів і тільки тоді, коли дитина була вже вдома і в доброму здоров’ї. По-друге, проспективне дослідження проводилось шляхом опитування в терміні 4-6 місяців вагітності, які закінчились передчасними пологами. Жінки, в яких відбулись передчасні пологи, мали вищий рівень тривожності, визначений як проспективно, так і ретроспективно через кілька місяців після пологів. Автори дійшли висновку, що материнська тривожність не викликає передчасні пологи, але “психопатологічні тенденції” можуть збільшити ризик передчасних пологів при накладанні на інші фактори.

Наступне проспективне дослідження також продемонструвало асоціацію стресу з невеликим (16%), але статистично значимим підвищенням ризику передчасних пологів.

Вплив землетрусу при вагітності також асоціювався з невеликим зменшенням тривалості гестації, особливо, якщо це відбувалось в І триместрі  – на 1,23 тижні.

Канадські дослідники аналізували коротко- та довготривалі наслідки впливу при вагітності стихійного лиха середнього ступеня важкості – крижаного шторму/ожеледі⁶ 1998 року в Квебеку. Проект вивчення наслідків крижаного шторму включав 172 жінок, вагітних на момент цього стихійного лиха або які завагітніли через 3 місяці після нього. Вплив у І або ІІ триместрі асоціювався з незначно меншим гестаційним віком в порівнянні з впливом в ІІІ триместрі або до вагітності. Вплив високого суб’єктивного рівня напруги (тобто відповіді матері на зовнішній стресор) в ІІ триместрі асоціювався з нижчою вагою при народженні. Більші розбіжності між об’єктивним (фактична загроза впливу) і суб’єктивним рівнями напруг корелювали з меншим ростом при народженні, переважно у хлопчиків, у випадку вищого рівня об’єктивного стресу у матерів. Вплив в І триместрі вищого суб’єктивного рівня стресу асоціювався з меншою окружністю голови у хлопчиків та дівчат, меншим співвідношенням росту до окружності голови у хлопчиків. Автори дійшли висновку, що наслідки впливу стресу можуть опосередковуватись статтю плода, типом стресора (дійсна чи уявна загроза), терміном впливу. Численні порівняння цього дослідження підвищують ймовірність випадкових асоціацій, які видаватимуться статистично значимими.

Проспективне дослідження ймовірної асоціації щодо можливого зв’язку між психологічним станом та низькою вагою новонароджених не підтвердило її, але продемонструвало, що несприятливі життєві події (смерть близького родича або друга) частіше повідомлялись жінками, які народили дітей з низькою вагою або недоношених. Це дослідження також ідентифікувало зв’язок між основними подіями життя, палінням, низьким соціально-економічним статусом, які можуть бути одними з факторів низької ваги новонароджених та недоношеності. Дослідження, при якому опитували жінок в середині вагітності, виявило підвищення частоти передчасних пологів у жінок, які пережили важку стресову ситуацію відповідно до класифікації американської асоціації психологів. Проте повного аналізу не проведено. Інше проспективне дослідження виявило, що події, які сприймались як стресові у терміні 16-30 тижнів вагітності асоціювались з підвищеним ризиком передчасних пологів.

Проспективне дослідження в групі жінок середнього класу, які повідомили про низький рівень паління та вживання алкоголю, виявило, що стандартні стресові ситуації при вагітності негативно корелювали з вагою новонароджених та гестаційним віком. Хоча в деяких вагітних виникали медичні ускладнення, показники стресу незалежно корелювати зі зниженням ваги та тривалості гестації, що робить асоціацію між стресом та передчасними пологами правдоподібною, що відмічають також інші повідомлення. Захворювання та медичні ускладнення можуть підсилювати стрес та збільшувати частоту передчасних пологів, тобто жінки з такими ускладненнями проявляють більшу турботу відносно свого здоров’я чи результату вагітності. Одне дослідження виявило, що тривога в період вагітності асоціюється з передчасними пологами, але вона зменшується при поправці на супутні медичні проблеми.

Якщо стрес асоціюється з передчасними пологами або низькою вагою, расова належність або бідність [низький соціальний стан] сприяли асоціації. Виявлена асоціація низької ваги новонароджених у жінок з низьким рівнем доходу та хронічним стресом, включно з відсутністю продовольчої безпеки, наявністю дитини з хронічним захворюванням, скупченням в домашніх умовах, безробіттям. Дослідження випадок-контроль серед афро-американських жінок повідомляє про асоціацію між народженням дітей з дуже низькою вагою та 3 і більше стресовими ситуаціями. Німецьке дослідження випадок-контроль виявило істотну асоціацію між низькою вагою новонароджених та низьким соціально-економічним статусом матерів, визначеним за вищою частотою матерів-одиначок, жінок, зайнятих фізичною працею, шкідливих умов праці.  Ці жінки також повідомили про вищий рівень виснаження та сімейних проблем. Дослідження в групі одиноких афро-американок з низьким рівнем доходу, прийнятих на роботу при вагітності в період 1990-1991 років (N=554), виявило, що низька вага новонароджених асоціювалась з дезорганізацією місця/району проживання (композитний показник бідності, злочинності, безробіття) після контролю фізичного та словесного насилля при вагітності і тривоги. Рівень низької ваги новонароджених в цій групі склав 15,2%.

При одному дослідженні визначали самостійно повідомлену особистісну тривожність⁷ (на відміну від стану тривоги) у вагітних. Рівень тривоги вимірювали в І та ІІ триместрах при вагітності, в той час як в ІІІ триместрі – ретроспективно незабаром після пологів. Якщо сильна тривога була присутня у всіх 3 триместрах, гестаційний вік склав 39,4 тижні проти 40 тижнів у жінок без вираженої тривожності в будь-якому триместрі. Вага новонароджених також була зменшена (3021 грам проти 3278 грам), як і ріст (48,3 см проти 48,7 см). Не спостерігали зростання частоти передчасних пологів (<37 тижнів) або малості для гестаційного віку (<10-го перцентилю для ваги). Також виявлена асоціація афро-американської раси з самоповідомленням про тютюнопаління. Інше дослідження виявило підвищену частоту низької ваги новонароджених та передчасних пологів, пов’язану з посттравматичним стресом у вагітних жінок, які проживали в нижній частині Мангеттена в період 11 вересня 2001-го року в період терористичних атак⁸.

Американські військові жінки-ветерани з минулим або поточним діагнозом посттравматичного стресового розладу мали підвищений ризик передчасних пологів (співвідношення шансів 1,35,  95%  ДІ 1,14-1,61). Асоціація не була пояснена супутніми гіпертонією, діабетом або астмою, хоча артеріальна гіпертензія незалежно впливає на такий ризик. Коригування коморбідних⁹психіатричних діагнозів істотно не змінювало оцінки ризику.

Не всі дослідження ідентифікували асоціації між стресом та передчасними пологами та низькою вагою новонароджених. Дослідження випадок-контроль щодо передчасних пологів в Північній Кароліні не продемонструвало істотної асоціації зі стресом на роботі. Данське дослідження використало опитування в середині вагітності для встановлення наявності стресу і не виявило істотної асоціації з передчасними пологами або затримкою внутрішньоутробного розвитку після корекції на паління та вживання алкоголю. Незважаючи на статистичні результати автори дійшли висновку про зростання частоти передчасних пологів при стресі, але відносний ризик становив лише 3%. Дослідження расових та етнічних відмінностей виникнення передчасних пологів виявило, що афро-американки та індіанки перенесли більше стресових подій, але це істотно не вплинуло на ризик передчасних пологів. Дослідження вагітних з коморбідними захворюваннями, включно з гіпертонією та діабетом виявило, що оптимістичне світосприйняття зворотно корелює з вагою новонароджених та гестаційним віком в пологах і після контролю оптимізму стрес суттєво не впливав на результат вагітності.

Норвезьке проспективне дослідження 96 вагітних без вроджених вад розвитку плода при попередніх або при даній вагітності повідомляє про невелике, але статистично значиме зниження фетоплацентарного кровотоку (скореговане на розмір плода) в терміні 30 тижнів вагітності в поєднанні з високими балами самооцінки щодо нав’язливих думок та емоційного переживання відносно здоров’я плода. Автори припустили, що вплив материнського стресу на розвиток плода може бути опосередкованим зменшенням плацентарного кровотоку. Дане дослідження було проведено в групі рутинних акушерських пацієнтів без діагностованих психічних розладів.

Кортикотропін-релізінг гормон

Якщо стрес впливає на виникнення передчасних пологів та вагу новонароджених ефект може бути опосередкованим кортикотропін-рилізинг гормоном, який вивільняється гіпофізом і плацентою. При дослідженні випадок-контроль використали сироватку, отриману в середині вагітності, для оцінки рівня кортикотропін-рилізинг гормону у  матері як предиктору передчасних пологів. Невелику, але статистично значиму асоціацію було виявлено. Співвідношення шансів для білошкірих та чорношкірих жінок становило 2,3 (95% ДІ 1,1-5.1) та 5,0 (95% ДІ 1,8-13,3), відповідно. Підвищення рівня кортикотропін-рилізинг гормону у відповідь на стрес теоретично призводить до вивільнення маткових простагландинів, медіаторів запалення, вазоконстрикторних факторів, що підвищує ризик передчасних пологів та низької ваги при народженні.

Довгострокові наслідки для здоров’я

В підгрупі досліджуваних при крижаному штормі/ожеледі частота дитячого ожиріння у віці 5,5 років корелювала з вищим рівнем об’єктивного, але не суб’єктивного стресу після корекції на вагу при народженні, стать, індекс маси тіла матері.

Данське дослідження на основі медичних записів в групі дітей віком 7-13 років виявило істотне підвищення ризику ожиріння дитячого віку, але лише після 10 років, якщо мама страждала від смерті близького члена родини за рік до вагітності або під час  вагітності. Цей ефект був найбільш вираженим, якщо важка втрата відбулась за 6 місяців до запліднення. Аналогічне дослідження аналізувало наслідки самоповідомленого стресу матерів в період вагітності на результати здоров’я дітей і виявило підвищений ризик різних захворювань у віці в середньому 6 років (в середньому 3,6-8,9) у дітей жінок зі стресом. На противагу цьому, емоційний стрес при вагітності асоціювався лише з підвищеним ризиком вперше діагностованої інфекції. Результати були скориговані відносно материнського стресу у 6 місяців після пологів.

Пілотне дослідження щодо наслідків голоду та стресу в період преконцепції та вагітності проводило опитування 70 європейських євреїв, народжених в країнах з нацистським режимом (основна група) в період 1940-1945-х років. Проводилось порівняння їхнього стану здоров’я в дорослому віці з контрольною групою з 230 народжених в Ізраїлі осіб аналогічного походження, віку, статі. Спостерігали істотне зростання в основній групі індексу маси тіла (29,06 проти 26,97), частоти гіпертензії (62,9% проти 43%), дисліпідемії (72,9% проти 46,1%), діабету (32,9% проти 17,4%), стенокардії (18,6% проти 4,8%), застійної серцевої недостатності (8,6% проти 1,7%), раку (30,0% проти 8,7%), виразкової хвороби (21,4% проти 7%), головного болю/мігрені (24,3% проти 12,6%), тривоги /депресії (50,0% проти 8,3%).

Нейроповедінкові наслідки

Було висловлено припущення, що антенатальний стрес може впливати на довготривалі нейроповедінкові показники. Проспективні дослідження понад 800 пар мати-дитина, відібраних при вагітності, проводились в Каліфорнійському університеті (University of California-Irvine). В підгрупі з 116 жінок та їхніх доношених дітей високий рівень психосоціального стресу матерів в комбінації з підвищеним рівнем кортизолу в І триместрі асоціювались з повільнішим поведінковим відновленням від стресу внаслідок забору крові з п’ятки новонароджених для скринінгу. В підгрупі з 89 пар мати-дитина порушення виконавчої функції у віці 6-9 років корелювало з високим рівнем асоційованої з вагітністю тривоги у матерів.

Проспективне дослідження батьків та дітей від брістольського університету (Avon Longitudinal Study of Parents and Children (ALSPAC) аналізувало інформацію щодо 7448 вагітних та їхніх дітей. Оцінювали рівень материнської тривоги та депресії у терміні 18 та 32 тижнів та постнатально у віці 2, 8, 21 та 33 місяців. Батьки завершили оцінку поведінки дітей у віці 4 років. Високий рівень антенатальної тривоги (порівняно до низького) або у 18, або в 32 тижні асоціювався з 2-3- разовим збільшенням стосовно шансу для дитини мати поведінкові чи емоційні проблеми у віці 4 років. Не спостерігали асоціації між високою тривожністю та вагою новонароджених чи гестаційним віком. Наступний аналіз досліджуваної популяції виявив, що виражена тривожність на 32 тижні вагітності (але не на 18) передбачала поведінкові та емоційні проблеми у хлопчиків та дівчат у віці 81 місяця (співвідношення шансів: дівчатка – 1,91, 95% ДІ 1,26-2,89; хлопчики – 2,16, 95% ДІ 1,41-3,30). Проводилась корекція на депресію у матері (до та після вагітності), постнатальну тривогу, самоповідомлення про вживання медикаментів, паління тютюну, вживання алкоголю, проте не враховувались клінічні оцінки. Інше дослідження в цій когорті оцінювало реактивність симпатичної нервової системи та гіпоталамо-гіпофізрно-надниркової осі у відповідь на фізіологічний стрес (СО2 стрес-тест; CO2 stress test) в підгрупі з 129 дітей віком 15 років. Антенатальна тривога та депресія у терміні 18 тижнів корелювали з підвищеною реактивністю симпатичної нервової системи, а на 32 тижні – з уповільненням функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі. Ці знахідки були істотними у чоловіків, але не у жінок. Такі дані узгоджуються з результатами попередніх досліджень, які припустили, що ефекти антенатального стресу опосередковуються як терміном впливу, так і статтю плода.

Внутрішньо-матковий вплив високого рівня об’єктивного стресу під час  вищезгаданого канадського крижаного шторму/ожеледі 1998 року асоціювався з нижчими  інтелектуальними і мовними здібностями у дітей раннього віку та дітей віком 5,5 років з первинної когорти. Данське популяційне когортне дослідження в групі дітей, народжених в період 1978–2003 років, не виявило зв’язку між стресом у матері від важкої втрати (смерті чоловіка, дитини, брата або сестри, одного з батьків) за рік до вагітності або під час вагітності та діагнозом аутизм в потомства. На противагу цьому, інше данське популяційне дослідження з охопленням дітей, які народились в період 1987-2001 років виявило підвищений ризик синдрому дефіциту уваги/гіперактивності¹⁰ у хлопчиків, матері яких втратили партнера або дитину за рік до вагітності або під час вагітності.

Проспективне дослідження, проведене в Німеччині, повідомляє про те, що антенатальний стрес (повідомлений ретроспективно матерями через 3 місяці після пологів), ймовірно, впливає на ризик розвитку екстерналізації¹¹ поведінки у дітей віком 8-15 років, що може модулюватися генотипом D4 дофамінових рецепторів.¹²

60 жінок, які при опитуванні наприкінці вагітності повідомили про важкі стресові ситуації протягом перших 14 тижнів вагітності, а за іншими параметрами вагітності протікали без ускладнень і закінчились народженням здорових дітей, порівняли з контрольною групою з 180 жінок. Аналізували стан здоров’я матерів, наявність депресії, частоту грудного вигодовування, когнітивні функції та темперамент дітей до віку 18 місяців. Провівши поправку на фактори способу життя матері і батька від періоду за 6 місяців до вагітності, автори повідомили, що стрес в І триместрі істотно впливає на показники індексу психічного розвитку (mental developmental index, MDI) та шкали темпераменту малюків [які починають ходити] (toddler temperament scale,TTS), але не індексу психомоторного розвитку (psychomotor developmental index, PDI). Хоча показники MDI в основній групі були на 7 пунктів нижчими за аналогічні в контрольній групі, але не виходили за межі норми. Оскільки в загальному розвиток в молодому віці є більш варіабельним, прогностична вагомість цих результатів для більш пізнього віку може бути обмеженою.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Група дослідників, використавши альфа-амілазу слини як біомаркер стресу, повідомила про роль стресу в затримці настання вагітності та підвищенні ризику неплідності. Зв’язок між стресом та фертильністю також оцінювався в групі 38-ми жінок з неплідністю. У жінок з непліддям через “функціональні” проблеми, в тому числі овуляторні порушення, були вищі показники стресу при стандартних тестах, ніж у жінок з непліддям в зв’язку з анатомічними порушеннями (наприклад, непрохідністю труб) або чоловічими факторами, припускаючи, що у деяких жінок, стрес може впливати на можливість завагітніти.

Повідомляється, що при стресі знижується рівень тестостерону в сироватці чоловіків. Деякі дослідження продемонстрували зменшення плідності у чоловіків з впливом стресу. Оцінка показників сперми за допомогою комп’ютерної томографії не виявила впливу стресу, пов’язаного з роботою або життєвими подіями, на якість сперми. Однак, зазначено несприятливий вплив недавньої смерті близького члена родини на показники рухливості сперми. Інша група вчених виявила, що 2 та більше стресові події/ситуації підвищують ймовірність порушення показників спермограми. Дослідження повідомляє, що 2 чи більше стресових подій, при яких відзначали зменшення концентрації, рухливості, морфології сперматозоїдів, після  корекції тільки для рухливості результат був статистично значимим. Стрес на роботі не асоціюється зі зміною показників спермограми, а фертильність при цьому не оцінювалась.

Зменшення фертильності при стресі може асоціюватись з пригніченням гонадотропін-релізинг гормону ендогенними опіоїдами, які вивільняються у відповідь на кортикотропін-релізинг гормон.

Експерименти у птахів та гризунів ідентифікували сімейство гонадотропін-інгібуючих гормонів, які, як видається, безпосередньо стимулюються кортикостероїдами наднирників.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 13.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.