ПЕРХЛОРАТИ

Група/призначення:

Солі перхлоратної кислоти. Перхлоратна кислота застосовується в аналітичній хімії. Солі перхлорату, наприклад перхлорат амонію використовуються для компонентів ракетного палива, феєрверків, подушок безпеки, добрива, емалі та фарб.

Альтернативні назви/синоніми:

Перхлорат амонію, перхлоратна кислота, калію перхлорат.

Діюча речовина: солі перхлоратної кислоти

Рекомендації при вагітності: уникати впливу.

Рекомендації при лактації: уникати впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Солі перхлорату в певних дозах мають антитиреоїдні ефекти. Немає свідчень про те, що забруднення перхлоратом питної води провокує підвищення частоти порушень розвитку. Перхлорат пригнічує поглинання йоду щитоподібною залозою, тому існує занепокоєння, що забруднення навколишнього середовища перхлоратом може призвести до гіпотиреозу в популяції.

Перхлорат може застосовуватися терапевтично через його антитиреоїдний ефект.

Інформація щодо дослідження на тваринах:

Введення калію перхлорату експериментально вагітним морським свинкам, кроликам, щурам призвело до збільшення щитоподібної залози у плодів, відповідно до трансплацентарного трансферу перхлорату. Введення 1% калію перхлорату з питною водою протягом ранніх строків вагітності не порушує імплантації бластоцисти або успішність вагітності у щурів. Детальна морфологічна оцінка потомства не була повідомлена.

Вивчення репродуктивної токсичності в двох поколіннях щурів, дослідження токсичного впливу на розвиток щурів, дослідження токсичності щодо розвитку у кролів продемонстрували, що рівні доз перхлорату до 30 мг/кг/день (щури) та 100 мг/кг/день (кролі) не мали несприятливого впливу на репродуктивність чи розвиток.

Введення амонію перхлорату щурам з питною водою від періоду спарювання до 10 дня лактації не показало несприятливих впливів на розвиток потомків або нейроповедінкову функцію при материнських рівнях доз до 10 мг/кг/день.

Дослідження у щурів оцінило вплив амоній перхлорату на внутрішньоутробний розвиток фолікулів. Амоній перхлорат призначався з питною водою вагітним щурам на 7-21 дні вагітності. Потомки жіночої статі були оцінені на 24 або 25 постнатальні дні. Дози самкам 4 мг/кг/день провокували у потомства жіночої статі істотне зменшення чисельності маленьких преантральних фолікулів та зменшення загальної кількості антральних фолікулів.

Дози для самок 0,4 мг/кг/день не показали істотного пониження преантральних фолікулів будь якого розміру, але показали істотне зниження найбільших антральних фолікул.

Інформація щодо впливу на плід:

Співвідношення концентрації перхллорату в пуповинній крові до материнської у 21 парному зразку коливалось від 0,11 до 6,44.

Повідомлення 1993 описало застосування калію перхлорату вагітною жінкою з наступним діагнозом ендемічного зобу в новонародженого. Неонатальний статус щитоподібної залози встановлювався за вмістом тироксину або тиреотропного гормону в крові і, як виявлено в одному дослідженні, дуже різнився в залежності від громадського водопостачання в Арізоні, припускаючи, що вміст перхлорату у воді може асоціюватися з порушенням функції щитоподібної залози в неонатальному періоді. Інші дослідження, які використовували ідентичні схеми, не підтвердили такої асоціацію в Неваді, Нью-Джерсі, Чилі або Ізраїлі.

Екологічне дослідження в Неваді не показало асоціацію між концентрацією перхлорату в питній воді та педіатричним нейроповедінковим розладом.

Дослідження 2010 року Європейського контрольованого антенатального дослідження скринінгу щитовидної залози (European Controlled Antenatal Thyroid Screening Study), яке аналізувало зразки сечі більш ніж 23 тисяч жінок до 16 тижнів вагітності, не виявило істотних асоціацій між концентрацією перхлорату в сечі та рівнем тиреотропного гормону або тироксину в сироватці в популяції вагітних жінок і охарактеризувало це як помірний йододефіцит. Подальші аналізи виявили, що матері з рівнями перхлорату найвищими в 10% частці популяції мали дітей з найнижчим IQ в 10% частці (3,14 95% ДІ 1,38-7,13, р=0,006). Дослідники підмітили, що ці дані не давали чіткої демонстрації того, що високі рівні перхлорату у вагітних з гіпотиреозом/гіпотироксинемією мають несприятливий вплив на когнітивний розвиток потомків.

Дослідження вагітних в першому триместрі, які піддавалися впливу перхлорату, проводились в Греції. Концентрації перхлорату в сечі становили в середньому 4,1 мкг/л. Не спостерігалось кореляції між концентрацією перхлорату в сечі та тиреотропного гормону в сироватці, однак, зворотній зв’язок спостерігався між вмістом перхлорату в сечі та вільним Т3(трийодтиронін) і вільним Т4 (тироксин).

Вміст перхлорату в сечі був позитивно корельований з гестаційним віком, однак вміст перхлорату в сечі не був істотним предиктором тироїдної функції в цій популяції. Схоже дослідження було проведене у жінок в першому триместрі вагітності в Таїланді, позитивні кореляції спостерігалися між тиреотропним гормоном в сироватці та вмістом перхлорату/креатиніну в сечі, тим часом як негативні кореляції спостерігалися між вільним Т4 та перхлорат/креатіном.

Аналіз 2014 року даних Національного дослідження здоров’я і харчування (National Health and Nutrition Examination Survey) не виявив, щоб вміст перхлорату в сечі асоціювався з вмістом вільного тироксину в сироватці крові вагітних жінок.

Серед 308 жінок з тазовим передлежанням плоду на пізніх термінах вагітності вміст перхлорату в сечі негативно асоціювався з вільним тироксином, але не тиреотропним гормоном.

Доповідь 2013 року пронозувала концентрації йоду, Т4, вільного Т4 та Т3 в сироватці матерів та плодів в залежності від споживання йоду з харчування.

Споживання матерями йоду дозою 75-250 мкг/день та відповідний вплив перхлорату з навколишнього середовища, приблизно визначеною кількістю 0,1 мкг/кг/день, потенційно не призводить до гіпотироксинемії чи гіпотиреозу.

При щоденному достатньому споживанні йоду, тобто 200 мкг/день, дози перхлорату, які викликають гіпотироксинемію визначені на рівні 32,2 мкг/кг/день.

Доза перхлорату, що призводить до виникнення гіпотиреозу становила від 54,8 до 21,5 мкг/кг/день зі щоденним споживання йоду в межах 250-275 мкг/день.

Повідомлення з Південної Каліфорнії ідентифікувало асоціацію між вмістом перхлорату в сечі матерів та пониженням функції щитоподібної залози за показниками пуповинної крові. Існувала асоціація між вмістом перхлорату в сечі та збільшеною вагою при народженні, але тільки у хлопчиків.

Коментатори підмітили, що навіть якщо весь перхлорат можна б було вилучити з навколишнього середовища, понад 99% пригнічення поглинання йоду щитоподібною залозою в результаті впливу інших струмогенних факторів з навколишнього середовища, включаючи нітрат та тіоціанат залишиться.

У дослідженні 117 вагітних жінок концентрації перхлорату, тіоціанату, нітрату та еквівалентів перхлорату не асоціювались з вагою новонароджених, їхнім ростом або гестаційним віком при народженні. Концентрація перхлорату асоціювалась з меншою окружністю голови, а концентрація еквівалентів перхлорату асоціювалась з більшою окружністю голови. Жодна знахідка не була статистично значимою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вплив перхлорату при лактації у щурів асоціювався з порушенням функції щитоподібної залози у щурят при материнському рівні дози 1 мг/кг/день. Грудне молоко людини було переважним джерелом впливу перхлорату у малюків на грудному вигодовуванні в двох містах Китаю за повідомленням 2016 року. У малюків, яких годують сумішами, вплив перхлорату був приблизно рівно розподілений між сумішшю та пилом у приміщенні.

Дослідження 2011 року визначало перхлорат в молоці, сечі та питній воді у 106 матерів з центрального Нью-Джерсі. Середня концентрація перхлорату в молоці була 6,80 нг/мл. Концентрація перхлорату в питній воді не була позитивно корельована з концентраціями в молоці чи сечі в цій популяції. Концентрації перхлорату в сечі були нижчими, аніж середнє значення для жінок репродуктивного віку, припускаючи, що виділення перхлорату в молоко може бути істотним фактором на користь вилучення цього агенту. Дослідники підвели підсумки, що питна вода не є найважливішим джерелом впливу перхлорату в досліджуваній популяції для вивчення забруднення.

Дослідження, опубліковане у 2012 році, оцінило потенційні асоціації між перхлоратом в грудному молоці, сечі матері та плода і концентраціями тиреоїдних гормонів в сироватці новонародженого серед жінок, які проживають в Бостоні та їхніх тримісячних малюків на грудному вигодовуванні. Середні концентрації перхлорату були 4,4 мкг/л у молоці, 3,1 мкг/л в сечі матерів та 4,7 мкг/л в сечі малюків. Не спостерігали кореляцій між концентраціями в молоці або сечі та концентраціями тиреотропного гормону або вільного Т4 у новонароджених.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Щури лінії спраг доулі (безпорідні щури-альбіноси) отримали пероральний вплив амонію перхлорату протягом 14 або 90 днів, рівнями доз до 10 мг/кг/день. Не спостерігали впливу на показники сперми або естральну циклічність у самок. Вага щитоподібної залози збільшувалась у самок і самців при дозі 10 мг/кг/день після впливу протягом 14 та 90 днів. Гіпертрофія фолікулярних клітин з формуванням мікрофолікул та колоїдне виснаження спостерігалися в щитоподібній залозі.

Функція яєчок вивчалася в китайському дослідженні з амонію перхлоратом у щурів із застосуванням високої дози 520 мг/кг/день протягом 80 днів для дорослих самців. В цьому дослідженні несприятливі ефекти на рухливість сперми спостерігались при дозі 260 та 520 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 21.05.2019 р.:
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.05.2019 р.