ПАНТОПРАЗОЛ

Група/призначення:

Інгібітори протонної помпи, засоби для лікування кислотозалежних захворювань.

Протоновий насос, він же протонна помпа – це ферментний білок, який сприяє виробленню соляної кислоти в шлунку, що необхідно для процесу перетравлювання їжі. Проте часто трапляється так, що кислота починає вироблятися у великих кількостях, що тягне за собою неприємні і хворобливі відчуття в шлунку.

Інгібітори, або блокатори протонної помпи – лікарські препарати, за допомогою яких здійснюється лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, пов’язаних з підвищеною кислотністю.

Альтернативні назви / синоніми: протонікс, сомак.

Діюча речовина: пантопразол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та обмежений досвід застосування у людини припускають низький ризик. Досвід застосування двох інших, більш вивчених, інгібіторів протонної помпи – омепразолу та лансопразолу – не продемонстрував асоціації з вродженими вадами розвитку. Дослідження, яке припустило асоціацію між пренатальним впливом препаратів, що пригнічують кислотність шлунку та алергією дитячого віку потребує підтвердження [перевірки]. Крім того, дослідження не були чутливими до малих аномалій через відсутність стандартизації. Також можливий пропуск великих вад, що проявляються пізніше через відсутність більш тривалого спостереження. Якщо жінка потребує призначення пантопразолу або приймала його випадково на ранніх термінах ще не діагностованої вагітності, ембріо-фетальний ризик видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів з дозами, вищими за рекомендовану для людини у 88 та 16 разів, відповідно, виходячи з площі поверхні тіла. Не виявлено порушень фертильності та шкоди для плода. Як і інші інгібітори протонної помпи пантопразол є карциногенним у мишей та щурів (шлунково-кишковий тракт, печінка, щитоподібна залоза).

Окрім того, препарат продемонстрував позитивні результати при оцінці хромосомних аберацій в лімфоцитах людини in vitro, при деяких мутагенних тестах у мишей, щурів, хом’яків. Тест Еймса in vitro (Ames) – генетичний тест з використанням бактерій Salmonella typhimurium в якості об’єкту; призначений для оцінки мутагенного потенціалу хімічних сполук; позитивний результат в тесті демонструє можливу канцерогенність) був негативним.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Пантопразол екстенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. Термінальний період напіввиведення становить 1 годину, а у пацієнтів з порушеним метаболізмом («повільні метаболізатори») – 3,5-10 годин. Рівень зв’язування з білками, в основному з альбуміном, становить 98%.

Невідомо, чи пантопразол проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає, але короткий період напіввиведення та високий рівень зв’язування з білками обмежуватимуть кількість препарату, яка проникне до плода. У «повільних метаболізаторів» період напіввиведення довший і вплив на плід більш значний. Відомо, що омепразол з аналогічними властивостями проникає через плаценту.

Дослідження 2002 року проводило мета-аналіз щодо використання інгібіторів протонної помпи в період вагітності. Проаналізовано 5 когортних досліджень з охопленням 593 немовлят, переважно з впливом омепразолу, але також і лансопразолу та пантопразолу. Відносний ризик для великих вроджених вад розвитку становив 1,18 (95% ДІ 0,72-1,94).

Дослідження 2005 року від Європейської мережі тератологічних інформаційних служб повідомило результати вагітностей з впливом омепразолу (N=295), лансопразолу (N=62), пантопразолу (N=53). В групі пантопразолу середня тривалість лікування становила 14 днів (7-23 дні), доза становила 40 мг/день. Результати були наступними: 1 спонтанний аборт, 3 медичні аборти (без вроджених вад), 1 випадок мертвонародження, 48 народжених живими. В одного немовляти з впливом на ранніх термінах вагітності (2-8 тиждень) діагностували вроджений токсоплазмоз. При порівнянні з контрольною групою без впливу препаратів не виявлено різниці в частоті великих вроджених вад з групою з впливом пантопразолу (відносний ризик 0,95, 95% ДІ 0,46-1,98). Аналогічні результати виявлено для лансопрозолу.

Популяційне обсерваційне когортне дослідження використало дані 3 Шведських національних медичних реєстрів за 10-річний період (1995-2004 роки) і повідомило результати у 2009 році. Основним завданням було визначення алергічних захворювань та аналіз виписаних рецептів на препарати для лікування астми чи алергічних станів. Аналізували вплив наступних препаратів: антацидних, включно з антагоністами Н₂-рецепторів, простагландинів, інгібіторів протонної помпи, комбінацій для лікування Helicobacter pylori, для лікування пептичних язв та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. З 585716 дітей діагноз встановили 29490 (5%), а 5645 (1%) зазнали впливу антацидних препаратів при вагітності. З цих дітей 405 (0,07%) отримували лікування з приводу алергії. Для виникнення алергії співвідношення шансів склало 1,43 (98% ДІ 1,29-1,59), незалежно від препарату та материнського алергологічного анамнезу. Для виникнення астми дитячого віку, але не інших алергічних захворювань співвідношення шансів становило 1,51, 95% ДІ 1,35-1,69, незалежно від типу антацидного препарату та терміну впливу при вагітності.

Другий мета-аналіз використання інгібіторів протонної помпи при вагітності повідомив результати у 2009 році. Порівняли 1530 вагітностей з впливом препаратів з 133410 з контрольної групи. Співвідношення шансів для великих вроджених вад склало 1,12, 95% ДІ 0,86-1,45. Також не виявлено підвищеного ризику спонтанних абортів (1,29, 95% ДІ 0,84-1,97) та передчасних пологів (1,13, 95% ДІ 0,96-1,33). При проведенні аналізу для самого омепразолу співвідношення шансів для великих вад склало 1,17, 95% ДІ 0,90-1,53). Ці дані підтримують думку про низький ризик при застосуванні інгібіторів протонної помпи при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість пантопразолу проникає до грудного молока. 43-річна жінка, здорова дівчинка якої віком 10 місяців, вагою 8,2 кг знаходилась на змішаному вигодовуванні, отримала одноразово 40 мг пантопразолу. Зробивши перерву в грудному вигодовуванні відібрали 9 зразків сироватки матері та 6 грудного молока за 24-годинний період. Зразки молока відбирали після дози одразу (0 годин), на 2-й, 4-й, 6-й, 8-й та 24-й годинах. Пантопразол виявили тільки у 2-годинному (0,036 мкг/мл) та 4-годинному (0,24 мкг/мл) зразках, що призвело до AUC* 0,103 мг·год/л. Препарат не виявлявся (<0,01 мкг/мл) на 6-й, 8-й та 24-й годинах. AUC в молоці становив приблизно 28% від такого показника в плазмі. Пік концентрації в плазмі матері (1,65мкг/мл) наступив через 2 години, а на 8-й та 24-й годинах був меншим за 0,025 мкг/мл після дози. Підраховано, що немовля отримало б ≤0,14% скорегованої на вагу материнської дози.

Ці результати співставні з відносно низькою молекулярною вагою, яка припускає проникнення до грудного молока. Пантопразол є нестабільним в кислотному рН, тому отримана немовлям доза буде навіть меншою за розраховану.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 03.12.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.12.2017 р.