ІДАРУБІЦИН

Група/призначення:  

Антинеопластичний засіб, антрацикліновий антибіотик. Покази: гострий лейкоз.

Альтернативні назви / синоніми: ідаміцин.

Діюча речовина: ідарубіцин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності обмежений, всі випадки стосуються ІІ триместру. Препарат чинить значний токсичний вплив на плід. Відсутня інформація про вплив препарату в період органогенезу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату доклінічні дослідження у вагітних щурів та кролів продемонстрували ембріотоксичність при низьких материнських дозах та при відсутності токсичності для матері. Дози, які використовувались, становили 10 та 20% від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла у щурів та кролів, відповідно. Доза ідарубіцину 0,2 мг/кг у вагітних щурів призводила до підвищення частоти ранніх втрат плодів, затримки внутрішньоутробного розвитку, скелетних аномалій. Інструкція до препарату також зазначає, що препарат викликає атрофію яєчок у собак при 15% терапевтичній дозі, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 26-річної жінки на 20 тижні вагітності діагностовано гострий мієлобластний лейкоз і призначено первинний курс цитарабіну з даунорубіцином, який не зупинив прогресування захворювання. На 23 тижні розпочали інший первинний курс – мітоксантроном (12 мг/м², 1-3 дні) та цитарабіном (1-4 дні). Повної ремісії досягнуто через 60 днів після початку лікування. Щотижневе ультразвукове дослідження підтверджувало нормальний розвиток плода. Через довгий інтервал, потрібний для ремісії, лікування змінили на ідарубіцин (10 мг/м², 1 та 2 день) та цитарабін для циклу консолідованої терапії. Невдовзі після початку такої терапії жінка народила мертвонароджену дитину вагою 2200 грам (термін вагітності не повідомляється). Вроджених вад візуально не виявлено, аутопсія не проводилась. На думку авторів, загибель плода була спричинена впливом ідарубіцину.

Повідомлення 1998 року описує жінку з гострим мієлоїдним лейкозом, яку лікували ідарубіцином та цитарабіном в ІІ триместрі. Терапію розпочали на 21 тижні внутрішньовенним ідарубіцином (10 мг/м²) на 1, 3, 5 дні та внутрішньовенним цитарабіном (100 мг/м²) на 1-10 дні. 6-денний консолідаційний цикл внутрішньовенним цитарабіном (1000 мг/м²) кожні 12 годин проведено через 6 тижнів. Після цього курсу досягнуто повної ремісії. На 32 тижні діагностували внутрішньоутробну затримку розвитку та ослаблення рухів плода, через півтора тижні провели кесаревий розтин з народженням дівчинки вагою 1408 грам, оцінкою за шкалою Апгар 4, 7 та 10 балів на 1-й, 5-й та 10-й хвилинах, відповідно. Крім гіпербілірубінемії дитина не мала відхилень.

22-річна жінка на 22 тижні вагітності отримувала наступне лікування з приводу гострого лімфоластного лейкозу типу Т: ідарубіцин (9 мг/м²) на 1, 2, 3 та 8 дні, циклофосфамід (750 мг/м²) на 1 та 8 дні, вінкристин (2 мг/день) на 1, 8, 15, 22 дні, преднізон (60 мг/м²) на 1-7 та 15-21 дні. Пацієнтка нормально переносила терапію за винятком агранулоцитозу з лихоманкою, що лікували антибіотиками. Повна ремісія наступила на 27 тижні. Через тиждень (до консолідаційного циклу) проведено кесаревий розтин з народженням хлопчика вагою 1024 грам з оцінкою за шкалою Апгар 6, 8 та 8 балів на 1-й, 5-й та 10-й хвилинах, відповідно. Ускладнення, обумовлені недоношеністю, були наступними: респіраторний дистрес-синдром, некротизуючий ентероколіт, крововилив в шлуночки ІІ ступеня. Крім того, в перші 3 дні життя діагностували гостру серцеву недостатність (дифузна кардіоміопатія без структурних вад серця). Як вважається, такий стан обумовлений хіміотерапією, особливо ідарубіцином. Серцева функція через 3 дні нормалізувалась. У віці 18 місяців дитина розвивалась нормально, за винятком легкої затримки розвитку мовлення.

У 2009 році повідомили про жінку з рецидивом гострого мієлоїдного лейкозу на 22 тижні вагітності, яка отримувала ідарубіцин, флударабін, цитарабін, мітоксантрон, гентузумаб озогаміцин. У плода розвинулись ознаки ідарубіцин-індукованої кардіоміопатії, транзиторної вентрикуломегалії, анемії, затримки внутрішньоутробного розвитку. У народженого на 33 тижні шляхом кесаревого розтину немовляти не виявлено вроджених вад розвитку.

Іспанські дослідники повідомили про 14 жінок з гострим промієлоцитарним лейкозом, яких лікували ідарубіцином та третиноїном (для системного застосування). Жодна з 5 вагітностей з впливом в І триместрі не закінчилась в термін. Один плід загинув внутрішньоутробно на 26 тижні після лікування протягом тижня. 8 немовлят зазнали впливу хіміотерапії на пізніх термінах вагітності, народились здоровими та нормально розвивались.

Порівняння 4 антрациклінових антибіотиків (доксорубіцин, епірубіцин, даунорубіцин, ідарубіцин) продемонструвало більшу потужність ідарубіцину щодо виникнення аномалій в культурі  ембріонів щурів.

Щодо наслідків професійного впливу антинеопластичних препаратів на результати вагітностей див. статтю циклофосфамід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання у людини. Молекулярна вага припускає проникнення препарату до грудного молока. Через потенційну токсичність ідарубіцин протипоказаний при грудному вигодовуванні до виведення його та активного метаболіту з організму.  Середній період напіввиведення становить 22 години (4-46 годин), але при дослідженні він перевищував 45 годин. Таким чином, виведення двох сполук може тривати до 10 днів та довше.

Американська академія педіатрії класифікує подібні препарати (наприклад, доксорубіцин) як протипоказані при грудному вигодовуванні через потенційне пригнічення імунної системи, невідомий вплив на розвиток плода, асоціацію з карциногенезом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 03.05.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2017 р.