МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

Editor

ГЕМІН

Назва англійською мовою: Hemin.
Група/призначення: гематопоетичні препарати.

Покази: лікування гострої переміжної порфірії, полегшення рецидивів, пов’язаних з менструальним циклом.

ЦЕ ПРЕПАРАТ, ЯКИЙ БУДЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ СПЕЦИФІЧНА ГРУПА ВАГІТНИХ ВІДПОВІДНО ДО ПОКАЗІВ
НЕ СЛІД ПРИЗНАЧАТИ ГЕМІН У ВИПАДКУ ВАЖКОЇ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ЧЕРЕЗ ТЕОРЕТИЧНИЙ РИЗИК ПОСИЛЕННЯ ЗГОРТАННЯ КРОВІ
Порфірія – це спадкове захворювання з аутосомно-домінантним типом успадкування та неповною пенетрантністю. Частота найчастішої форми – гострої переміжної порфірії в Європі становить 1 випадок на 20000 населення, частіше вражаються жінки, співвідношення статей – 1,5-2:1.

Гемін є частиною гемоглобіну, тобто гему з молекулою заліза, зв’язаною з хлором. Препарат виготовляється з крові людини. Гемін, подібно до гему, обмежує продукцію протопорфірину шляхом пригнічення дельта-амінолевулінової кислоти. Незважаючи на те, що було вжито багато заходів, щоб зменшити ймовірність зараження через кров, все ще існує ризик передачі інфекційних агентів, таких як віруси, і агента, що викликає хворобу Крейтцфельда-Якоба.

Альтернативні назви / синоніми: нормосанг, пангематин.
Діюча речовина: гемін.
Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:  

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

50% жінок з гострою переміжною порфірією мають гострі напади  в період вагітності або/та в післяпологовому періоді. Найважче ці напади перебігають на ранніх термінах вагітності і можуть призвести до фатальних наслідків.

Слід використовувати цей препарат для лікування вагітних тільки у випадках, якщо користь для матері перевищує ризик для плода. Основний ризик пов’язаний з трансмісією вірусів або інших агентів через гемін або з ускладненнями з боку матері (тромбоцитопенія, коагулопатія).

Інформація щодо досліджень на тваринах:  

Репродуктивних досліджень в експериментальних тварин не проводилось. Підшкірне введення геміну щурам в дозі 30 мкмоль/кг протягом 1-11 днів не впливало на естральний цикл, а введення аналогічної дози протягом 10 днів в період лактації не впливало на продукцію молока. Гемін знижував кровяний тиск у щурів з гестаційною гіпертензією.

Інформація щодо впливу на плід:

Плацентарний трансфер: невідомо, чи гемін проникає через плаценту у людини. Оскільки це є природнім компонентом крові, малоймовірним є проникнення клінічно істотної кількості до плодової частини.

Огляд 1989 року проаналізував поширеність, генетику, біохімію, класифікацію та лікування гострої переміжної порфірії. Також наведено докази впливу жіночих гормонів на початок і прояви цього захворювання. Давніше порфірія асоціювалась зі значною материнською смертністю та несприятливим результатом вагітності. Жінок з гострими атаками необхідно госпіталізувати для симптоматичного лікування. А лікування геміном може скоротити тривалість атаки та зменшити її важкість.

Перед цим коротке повідомлення щодо порфірії та вагітності вказало на потенційну важкість захворювання. Також зазначено відсутність інформації про потенціал спричинення несприятливих наслідків вагітності, як і раніше, рекомендована терапія геміном при гострому нападі порфірії перед розглядом питання про переривання вагітності. У відповідь на це інший дослідник припустив, що безпечнішими є інфузії глюкози і висловив стурбованість про те, що антикоагулянтний ефект геміну може загрожувати вагітності. В той же час вважається, що низькі дози геміну не призводять до антикоагулянтного ефекту і можливе застосування його у вагітних, якщо інфузії глюкози не ефективні.

Повідомляється про 34-річну жінку в терміні 1 або 2 місяця вагітності, яку з приводу загострення гострої переміжної порфірії лікували геміном в дозі 3 мг/кг/день у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів. Другий курс з дозою 1,5 мг/кг/день протягом 2 тижнів розпочали через 41 день. Не було виявлено несприятливого впливу на плід, на 39 тижні народився здоровий хлопчик вагою 2570 грам. Спостереження за дитиною до віку 5 років не виявило відхилень.

Дослідження 1984 року вивчало вплив геміну на зв’язування білірубіну. Вважалося, що пуповинна кров новонароджених з гемолітичною хворобою за системою АВО містить ендогенний гемін, що може сприяти ризику ядерної жовтяниці. У дослідженні in vitro гемін додавали до збагаченої білірубіном пуповинної крові і виявили значний несприятливий вплив на зв’язування білірубіну. Однак, необхідні для такого несприятливого наслідку концентрації не були фізіологічними, тому було вирішено, що це не має клінічного значення у випадку АВО-гемолізу.

Огляд 2010 року щодо лікування гострої переміжної порфірії в період вагітності дійшов висновку про недостатність інформації щодо безпечності геміну для вагітних.Дослідження у форматі анкетування виявило 3 вагітності з впливом геміну з нормальними результатами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання геміну в період лактації у людини. Малоймовірною є екскреція до грудного молока, позаяк гемін є природнім компонентом еритроцитів, але якщо навіть невелика кількість потрапить до грудного молока, вона буде перетравлена в шлунку немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
    1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
    2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
    3. Hemin Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
    4. Panhematin. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
    5. Panhematin – hemin powder, for solution. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

 

Адаптовано 06.05.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 06.05.2024 р.

ГУАНФАЦИН

Назва англійською мовою: Guanfacine.
Група/призначення: антигіпертензивні засоби. Альфа-адреноміметики центральної дії.
Альтернативні назви / синоніми: естулік, tenex, інтунів.

Інтунів як альфа2агоніст використовують в комплексі лікування РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю).

Діюча речовина: гуанфацин.
Рекомендації при вагітності: обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.
Рекомендації при лактації:відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):  досвід застосування гуанфацину у вагітних обмежений, в той же час не отримано інформації про токсичний вплив на розвиток ембріону/плода.
ЯКЩО СТАН ВАГІТНОЇ ПОТРЕБУЄ ПРИЗНАЧЕННЯ ГІПОТЕНЗИВНОГО ПРЕПАРАТУ, ТО ПЕРЕВАГУ СЛІД НАДАТИ БІЛЬШ ВИВЧЕНИМ ТА  З БІЛЬШИМ ДОСВІДОМ ЛІКУВАННЯ ВАГІТНИХ ПРЕПАРАТАМ
Інформація щодо досліджень на тваринах:

Відсутня інформація про репродуктивну дисфункцію або несприятливі наслідки для плодів у щурів та кролів, яким вводили дози, що у 70 та 20 разів відповідно перевищували максимальну рекомендовану для людини. На фоні доз, 200 та 100 кратних максимальній рекомендованій для людини відповідно, у цих тварин спостерігали підвищення рівня загибелі плодів на фоні токсичного впливу на організм матері.

Довготривалі дослідження у мишей і щурів не продемонстрували карциногенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики: період напіввиведення становить 17 годин, рівень зв’язування з білками плазми становить приблизно 70%.

Гуанфацин проникає через плаценту у тварин. Щодо людини, то цей процес не вивчений. Молекулярна вага препарату припускає такий трансфер.

Виробнику відомо про два не зареєстровані випадки впливу в період вагітності, які закінчились народженням здорових дітей. Третя пацієнтка – учасниця клінічного дослідження по гіпертензії завагітніла в період лікування, яке припинили на 8 тижні, народилась здорова дитина.

Гуанфацин не схвалений для лікування прееклампсії, але одне дослідження повідомляє про такий досвід. Німецьке повідомлення 1980 року описало використання гуанфацину для лікування гіпертензії, вторинної до прееклампсії у 30 жінок. Гестаційний вік жінок не вказано. Лікування призначали у терміні 16-68 днів в дозах від 1-го до 4 мг/день (середня доза приблизно 2 мг/день). Середній систолічний тиск (лежаче/стояче положення) перед лікуванням становив приблизно 160/164 мм рт.ст., а перед пологами 139/139 мм рт. ст. Середній діастолічний тиск (лежаче/стояче /положення) становив 105/106 та 88/92 мм р. ст. відповідно. В ході даного дослідження не було виявлено істотних змін частоти серцевих скорочень плодів. 6 новонароджених мали затримку росту, ймовірно, вторинну до гіпертензії матері. В жодного з немовлят не виявлено пов’язаних з препаратом несприятливих наслідків, всі розвивались нормально.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання гуанфацину в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока.

Гуанфацин знижує концентрацію пролактину в сироватці в деяких пацієнтів і тому, теоретично, може пригнічувати секрецію грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Guanfacine Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
  5. Guanfacine Hydrochloride. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  6. Guanfacine. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
  7. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.

 

Адаптовано 17.04.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 17.04.2024 р.

ГРИЗЕОФУЛЬВІН

Назва англійською мовою: Griseofulvin.
Група/призначення: протигрибкові препарати для системного застосування. Гризеофульвін є антибіотиком, що продукується пліснявим грибком Penicillinum nigricans.

Покази: мікози шкіри, волосся, нігтів.

 Альтернативні назви / синоніми: фульвін, фульвіцин, гризовин, грифульвін.
Діюча речовина: гризеофульвін.
Рекомендації при вагітності: протипоказаний принаймні в І триместрі.
Рекомендації при лактації:  не сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):  
ПРОТИПОКАЗАНИЙ В ПЕРШОМУ ТРИМЕСТРІ ВАГІТНОСТІ

Дані від експериментальних тварин припускають ризик для ембріону/плода, але досвід застосування у людини занадто обмежений для оцінки наслідків такого впливу. Виробник вважає препарат протипоказаним в період вагітності.

РЕКОМЕНДОВАНО:
ЖІНКАМ РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ:
  1. ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ЛІКУВАННЯ ОТРИМАТИ НЕГАТИВНИЙ ТЕСТ НА ВАГІТНІСТЬ;
  2. ВИКОРИСТОВУВАТИ ДВА НАДІЙНІ МЕТОДИ КОНТРАЦЕПЦІЇ* ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРИНАЙМНІ
*ГРИЗЕОФУЛЬВІН МОЖЕ ЗНИЖУВАТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ ОРАЛЬНИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ, ТОМУ СЛІД ДОДАТКОВО ВИКОРИСТОВУВАТИ НАДІЙНІ БАРЄРНІ КОНТРАЦЕПТИВИ
ЧОЛОВІКАМ РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ: НАДІЙНА КОНТРАЦЕПЦІЯ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРИНАЙМНІ ШІСТЬ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
Інформація щодо досліджень на тваринах:

Гризеофульвін продемонстрував ембріотоксичність та тератогенність у вагітних мишей, щурів, котів, собак. Хронічне пероральне введення мишам призводило до розвитку пухлин печінки та щитоподібної залози. Щурам щоденно вводили дози 1250-1500 мг/кг, які у 60-75 разів перевищують рекомендовану дозу для людини) від 6 до 15 днів вагітності, що призводило до дефектів хвоста та періодично до екзенцефалії.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: період напіввиведення коливається в межах 9-24 годин. Молекулярна вага припускає плацентарний трансфер протягом вагітності.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 34 новонароджені з впливом гризеофульвіну в І триместрі  (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього діагностовано 1 (2,9%) велику вроджену ваду при 1 очікуваній. В цьому проекті специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (серцево-судинної системи, полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії), з яких не виявлено жодної. Цих даних замало для виведення висновків щодо впливу препарату.

Виходячи з даних дослідження в групі 22 жінок було припущено наявність взаємодії між гризеофульвіном та оральними контрацептивами: транзиторні міжменструальні кровотечі у 15 жінок, аменорея у 5, небажана вагітність у 2 жінок.

Доступний звіт від FDA про два випадки зрощених близнюків серед понад 20000 вроджених вад з відомим впливом медикаментів у І триместрі. Перший  випадок: двійня жіночої статі, зрощена на рівні голови і грудної клітини (craniothoracopagus syncephalus); другий випадок: дицефальні близнюки чоловічої статі, з’єднані в грудній та поперековій частинах з семикамерним серцем. В обох випадках матері приймали гризеофульвін на ранніх термінах вагітності. З точки зору ембріонального розвитку вплив, який порушив поділ мав відбутися до 20-го дня після овуляції. В обох цих випадках жінки приймали тільки один препарат з тих, що наглядаються FDA, а саме гризеофульвін. Частота зрощених близнюків становить 1 випадок на 50000 народжень, а торакопагів – 1 випадок на 250000. Тому автори дійшли висновку про асоціацію з гризеофульвіном. Дослідники від FDA проаналізували дані 55736 народжень в одній географічній популяції за період між 1980 і 1983 роками щодо впливу гризеофульвіну в І триместрі. Серед цих випадків гризеофульвін в І триместрі приймало 37 жінок, 2 з яких народили дітей з вродженими вадами: вроджена вада серця та невідомий дефект відповідно. Частота 5,4% (2 з 37) приблизно відповідала показнику всієї,  групи. В групі 4264 жінок зі спонтанним абортом або загрозою аборту 7 отримали рецепт на гризеофульвін за три місяці до вагітності, що склало відносний ризик 2,5 (95% ДІ 1,01-6,1).

Дослідники ще двох країн також переглянули дані відповідних реєстрів вроджених вад. В угорському реєстрі виявили 39 випадків зрощених близнюків серед 100000 випадків вроджених вад за період 1970-1986 років (гризеофульвін зареєстрований в Угорщині у 1970 році). Жодна з жінок не приймала гризеофульвін. Частота зрощених близнюків в Угорщині становить 1 випадок на 60000 народжень. Також було повідомлено дані моніторингової системи за принципом випадок-контроль за період 1980-1984 років: 6786 випадків вроджених вад, 2 з них з впливом гризеофульвіну: 1) вроджена вада серця (вплив у ІІ і ІІІ триместрах); 2) пілоростеноз (вплив на першому місяці вагітності). Зареєстровано три випадки прийому гризеофульвіну в пізньому ІІ та ІІІ триместрах серед 10962 вагітних контрольної групи. Інший аналіз надано Міжнародною палатою з моніторингу і дослідження вроджених вад розвитку (International Clearinghouse for Birth Defects Monitoring Systems): не виявлено впливу гризеофульвіну в 47 випадках зрощених близнюків серед 3000000 народжень. Таким чином жодний з аналізів не підтвердив повідомлення FDA про асоціацію гризеофульвіну зі зрощеними близнюками.

Огляд 2003 року дійшов висновку про заборону прийому гризеофульвіну в період вагітності через високий ризик тератогенності та доступність безпечніших альтернатив.

На противагу цьому популяційне дослідження випадок-контроль 2004 року не виявило тератогенного ризику від перорального лікування гризеофульвіном в період вагітності.  Дослідження аналізувало дані угорського наглядового дослідження випадок-контроль вроджених вад за період 1980-1996 років (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Anomalies) та угорського реєстру вроджених вад за період 1970-2002 (Hungarian Congenital Abnormalities Registry). Контрольну групу склали 38151 вагітна жінка, яка народила здорових дітей, а основну – 22843 жінки, які мали плодів або дітей з вродженими вадами. Гризеофульвін використовували 7 жінок (0,03%) основної групи та 24 (0,06%) контрольної. Не виявлено тератогенності гризеофульвіну, також не зафіксовано впливу цього препарату у 55 випадках зрощених близнюків.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гризеофульвіну в період лактації у людини.

Слід робити вибір між лікуванням матері та грудним вигодовуванням, керуючись станом матері
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Griseofulvin – Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
  5. Griseofulvin. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.

 

Адаптовано 12.04.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 12.04.2024 р.

ГЛЮКАРПІДАЗА

Назва англійською мовою: Glucarpidase.
Група/призначення: антидот, інактивує метотрексат.
ЦЕ ПРЕПАРАТ, ЯКИЙ ВИКОРИСТОВУЄ ОБМЕЖЕНА КІЛЬКІСТЬ ВАГІТНИХ, ВИХОДЯЧИ З ПОКАЗІВ

Глюкарпідаза — це карбоксипептидаза, отримана за допомогою технології рекомбінантної ДНК. Фермент є гомодимерним білком, який перетворює метотрексат на його неактивні метаболіти. Він показаний для лікування токсичних концентрацій метотрексату в плазмі (>1 мкмоль/л) у пацієнтів із уповільненим кліренсом метотрексату внаслідок порушення функції нирок.

Альтернативні назви / синоніми: вораксаз.
Діюча речовина: глюкарпідаза.
Рекомендації при вагітності: 

Відсутні дані про використання у людини, призначається з метотрексатом, тому слід керуватись інформацією про метотрексат, який протипоказаний вагітним.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини, призначається з метотрексатом, тому слід керуватись інформацією про метотрексат, який протипоказаний в період лактації.

Примітка: у дітей було продемонстровано безпечність та ефективність глюкарпідази, призначеної за показами.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутня інформація про використання глюкарпідази в період вагітності в людини та експериментальних тварин. Подібні повідомлення є малоймовірними через специфічні покази препарату. Метотрексат протипоказаний вагітним і навіть в період планування вагітності, оскільки він є доведеним тератогеном для людини. У випадку застосування метотрексату вагітною користь від глюкарпідази перевищує ймовірний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження в експериментальних тварин не проводились. Також не проводилось досліджень карциногенності, мутагенності та впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики: метаболізм та рівень зв’язування з білками плазми не відомі. Період напіввиведення становить 9 годин.

Невідомо, чи глюкарпідаза проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага препарату припускає, що плацентарний трансфер не відбуватиметься принаймні на ранніх термінах вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування глюкарпідази в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає, що препарат може проникати до молозива, а екскреції до зрілого молока не відбуватиметься. В той же час, виходячи з показів до призначення, не очікується повідомлень про застосування в період грудного вигодовування, оскільки метотрексат протипоказаний в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Glucarpidase Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  3. Glucarpidase: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  4. Voraxaze – glucarpidase injection, powder, for solution. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

 

Адаптовано 01.04.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 01.04.2024 р.

ГЛАСДЕГІБ

Назва англійською мовою: Glasdegib.
Група/призначення: протипухлинні препарати, інгібітори сигнального шляху  Hedgehog.

Покази: гострий мієлоїдний лейкоз. Призначається в комбінації з низькими дозами цитарабіну.

Альтернативні назви / синоніми: даурісімо.
Діюча речовина: гласдегіб.
Рекомендації при вагітності: протипоказаний.
Рекомендації при лактації:  протипоказаний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутні повідомлення про використання гласдегібу в період вагітності у людини.

РЕКОМЕНДОВАНО:
ЖІНКАМ РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ:

  1. ЗА 7 ДНІВ ДО ПОЧАТКУ ЛІКУВАННЯ ОТРИМАТИ НЕГАТИВНИЙ ТЕСТ НА ВАГІТНІСТЬ;
  2. ВИКОРИСТОВУВАТИ НАДІЙНІ МЕТОДИ КОНТРАЦЕПЦІЇ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРИНАЙМНІ 30 ДНІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
ЧОЛОВІКАМ РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ:
ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ ЛІКУВАННЯ ГЛАСДЕГІБОМ ВИКОРИСТОВУВАТИ ПРЕЗЕРВАТИВИ, НАВІТЬ ПІСЛЯ ВАЗЕКТОМІЇ ТА ЩЕ ПРОТЯГОМ ПРИНАЙМНІ 30 ДНІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
  • ОСКІЛЬКИ НЕВІДОМО, ЧИ ГЛАСДЕГІБ ПРОНИКАЄ В СПЕРМУ, НЕ РЕКОМЕНДОВАНО ЗДАВАТИ ЗРАЗКИ СПЕРМИ (ДОНАЦІЯ) ТА КРОВІ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРИНАЙМНІ 30 ДНІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
  • ГЛАСДЕГІБ НЕСПРИЯТЛИВО ВПЛИВАЄ НА ФЕРТИЛЬНІСТЬ ЧОЛОВІКІВ, ТОМУ ПЕРЕД ЛІКУВАННЯМ ЧОЛОВІКАМ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ЗА ПОРАДОЮ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ФЕРТИЛЬНОСТІ
Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів та кролів при використанні в період органогенезу доз, нижчих від рекомендованих для людини, спостерігали ембріотоксичність, фетотоксичність і тератогенність. Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності чи кластогенності, але призводив до несприятливих тестикулярних ефектів у самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: середній період напіввиведення становить 17 годин, рівень зв’язування з білками плазми – 91%. Невідомо, чи гласдегіб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи гласдугіб проникає до грудного молока. Молекулярна вага припускає таку екскрецію.

ГЛАСДЕГІБ НЕ СУМІСНИЙ З ГРУДНИМ ВИГОДОВУВАННЯМ ЯК САМОСТІЙНО, ТАК І В КОМБІНАЦІЇ З ЦИТАРАБІНОМ
ГРУДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ МОЖНА ВІДНОВИТИ ЧЕРЕЗ 30 ДНІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Гласдегіб може несприятливо впливати на фертильність чоловіків, тому рекомендовано проконсультуватись щодо збереження фертильності перед початком лікування. В період лікування чоловікам не здавати зразки сперми (донація) та крові.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Glasdegib Uses, Side Effects & Warnings Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  3. Glasdegib: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  4. Glasdegib – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

 

Адаптовано 15.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 15.03.2024 р.

ГІВОСІРАН

Назва англійською мовою: Givosiran.
Група/призначення: метаболічні препарати.

Механізм дії гівосірану – РНК-інтерференція (процес пригнічення експресії гена після його транскрипції за допомогою малих молекул РНК).

29.08.2016 гівосіран отримав статус орфанного препарату в Євросоюзі (в той час визначався як синтетичний дволанцюговий олігонуклеотид siRNA, спрямований проти мРНК синтази 1 дельта-амінолевулінової кислоти, ковалентно зв’язаний з лігандом, що містить три залишки N-ацетилгалактозаміну (також відомий як ALN-AS1) для лікування гострої печінкової порфірії
20.11.2019 схвалений FDA для лікування дорослих пацієнтів з гострою печінковою порфірією
ЦЕ ПРЕПАРАТ, ЯКИЙ ПРИЙМАЄ ОБМЕЖЕНА КІЛЬКІСТЬ ЖІНОК
Гостра печінкова порфірія в період вагітності може призвести до серйозних медичних проблем як у матері, так і в плода. Користь від лікування перевищуватиме невідомий ризик для плода.

У ЖІНОК З ГОСТРОЮ ПЕЧІНКОВОЮ ПОРФІРІЄЮ:

  • Гострі атаки порфірії  виникають у 24-95%
  • Рівень материнської смертності становить при цьому 2-42%
  • Вища частота спонтанних абортів
  • Вища частота артеріальної гіпертензії
  • Вища частота низької ваги новонароджених
Альтернативні назви / синоніми: гівлаарі.
Діюча речовина: гівосіран.
Рекомендації при вагітності: 

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутність досвіду використання у вагітних жінок не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вагітним щурам підшкірно вводили дози до 30 мг/кг на 7-й, 13-й і 19-й дні вагітності та 6-й, 12-й і 18-й постнатальні дні без ознак токсичного впливу на материнський організм та несприятливого впливу на ембріон/плід. Проте на фоні дози, яка у 9 разів перевищувала рекомендовану для людини, спостерігали скелетні варіації (незавершену осифікацію лобка) та материнську токсичність  у випадку призначення в період органогенезу (6-17 гестаційні дні). У кролів ознаки токсичного впливу на материнський організм помітили при введенні в період органогенезу (7-19 дні вагітності) всіх підшкірних доз.

Досліджень карциногенності не проводилось, численні проекти вивчення мутагенності продемонстрували негативні результати. У самців і самок щурів не виявляли негативного впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Гівосіран призначається підшкірно щомісяця. Рівень зв’язування з білками плазми становить 90%. Період напіввиведення препарату та його активних метаболітів складає приблизно 6 годин.

Невідомо, чи гівосіран та/або його активні метаболіти проникають через плаценту у людини, молекулярна вага і рівень зв’язування з білками плазми свідчать про обмеженість такого трансферу принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гівосірану в період лактації у людини. Молекулярна вага та рівень зв’язування з білками плазми свідчать про обмеженість екскреції, якщо вона взагалі відбувається. Найчастішими побічними ефектами у дорослих були місцеві реакції та нудота.

ЗА ВІДСУТНОСТІ ДОСВІДУ ЗАСТОСУВАННЯ В ПЕРІОД ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ ВВАЖАЄТЬСЯ ПОТЕНЦІЙНО ТОКСИЧНИМ.
 Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Givosiran (Givlaari) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  4. Givosiran: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  5. EU/3/16/1731 – orphan designation for treatment of acute hepatic porphyria. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

 

Адаптовано 15.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 15.03.2024 р.

ЖЕНЬШЕНЬ

Назва англійською мовою: Ginseng.
Група/призначення: рослина.
Альтернативні назви / синоніми: 

Різні види женьшеню (інформація нижче).

Діюча речовина: женьшень (гінзенозиди).
Існує плутанина в назвах різних продуктів женьшеню, первинно пов’язана з китайськими назвами рослин. Більше того, продукти, які ідентифікують як женьшень, можуть не містити його фармакологічно активного компоненту – гінзенозидів і в той же час їх теж називають «женьшень», наприклад, сибірський женьшень (Siberian ginseng (Eleutherococcus senticosus; активним компонентом є елеутерозиди), бразильський женьшень Brazilian ginseng (Pfaffia paniculata), китайська лоза (Periploca sepium) – рослина, яка містить серцеві глікозиди і не має у складі гінзенозидів та є замінником сибірського женьшеню.
Періодично з’являються застереження від FDA щодо певних продуктів/дієтичних добавок з анонсованим женьшенем в якості діючої речовини, в яких після лабораторної перевірки виявляють приховані інгредієнти, не тільки хімічні сполуки, але і медикаменти, так, у продукті для покращення сексуальної функції було виявлено силденафіл (активна речовина препарату віагра) та нітрати.
Назва «женьшень» зазвичай належить до Panax quinquefolius L. (американський або канадський женьшень) або P. ginseng C.A. Meyer (азіатський, китайський, корейський або східний женьшень; червоний женьшень [приготований на пару]). Одне джерело перерахувало сім інших визнаних лікарських видів женьшеню: P. japonicus var. bipinnatifidus, P. japonicus C.A. Meyer (японський, Chikusetsu, або zhu je ginseng), P. japonicus var. major, P. notoginseng (західний або п’ятипалий, Sang, San-chi, Tien-chan, або tienqi ginseng), P. pseudoginseng subsp. himalaicus (гімалайський), P. pseudoginseng var. major (Zhuzishen), та P. vietnamensis Ha et Grushv. (вєтнамський).
Рекомендації при вагітності: 

Уникати через відсутність інформації про безпечність.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Женьшень – це популярна рослина, яка здавна використовується у всьому світі. Репродуктивні наслідки впливу цієї рослини на вагітних тварин, за винятком одного випадку, не вивчались. Так само тільки одне невелике дослідження вивчало вплив женьшеню в період вагітності у людини. Як і з більшістю рослинних препаратів контроль якості виробництва комерційних продуктів є недостатнім або відсутнім і, ймовірно, неправильне маркування цих продуктів є поширеним явищем. Відомо, що женьшень діє на багато систем організму. Залежно від продукту, дози та тривалості використання це може викликати клінічно значущі побічні реакції у невагітних пацієнтів. При застосуванні женьшеню повідомлялось про гіпертензію та гіпоглікемію. Такі ефекти можуть ускладнити вагітність гіпертонічними розладами або діабетом. Проте, враховуючи використання цієї рослини з давніх часів малоймовірно, щоб не було відзначено виражених тератогенних наслідків або токсичного впливу на репродукцію. В той же час менш виражені наслідки, такі як структурна та поведінкова тератогенність, індукція абортів, неплідність могли залишитись поза увагою. Це потребує додаткових досліджень для визначення ризику або, навпаки, безпечності женьшеню.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів проводились з екстрактом (G115) женьшеню східного

(P. ginseng). Двом поколінням щурів – самцям і самкам – до харчування додавали такий екстракт в дозах 1,5; 5 та 15 мг/кг/день і порівнювали з контрольною групою тварин. Не було виявлено різниці між групами наступних показників: вага тіла, споживання їжі, дані гематологічних та біохімічних обстежень. Також не виявили різниці при проведенні офтальмологічних, загальних, гістопатологічних, патанатомічних досліджень. Щурам, яким вводили гексавалентний хром для попередження негативних наслідків, додавали женьшень. Група тварин, що отримувала хром та женьшень, продемонструвала значно кращі результати вагітностей, ніж ті щури, які отримували хром без женьшеню (збільшення набирання ваги матерями, меша частота пре- та постімплантаційних втрат, резорбцій і мертвонароджень, нижчий рівень вісцеральних і скелетних аномалій). У щурів досліджували вплив американського женьшеню на копулятивну функцію самців при використанні доз на рівні 10-100 мг/кг/день протягом 28 днів і відзначили істотну стимуляцію поведінки. При порівнянні з контрольною групою тварин не виявлено впливу на показники  лютеїнізуючого гормону і тестостерону в плазмі або на статеві органи, але у тварин, які отримували женьшень істотно знижувався рівень пролактину в плазмі.

Інформація щодо впливу на плід:

Женьшень використовується в медицині понад 2000 років. Найціннішою частиною рослини є корінь, оскільки він містить фармакологічно активні речовини гінзенозиди. Відомі фармакологічні впливи женьшеню є наступними: адаптогенна дія, дія на ЦНС, серцево-судинну систему, ендокринну систему, ергогенний, протипухлинний та імуномодулюючий ефекти. Рослина доступна у вигляді свіжих або висушених коренів, екстрактів, розчинів, таблеток, газованих напоїв, чаю, жувальної гумки, сигарет і цукерок.

Комерційно доступні продукти з вмістом женьшеню – це харчові ароматизатори та рослинні препарати медичні. Основні фармакологічно активні компоненти женьшеню – це група стероїдних сполук, пов’язаних з цукрами, які називаються сапонінами (гінзенозидами). Відомо щонайменше про 13 основних сапонінів та багато другорядних компонентів (леткі масла, β-елемін, стерини, ацетилени, полісахариди, крохмаль, флавоноїди, пептиди, різні вітаміни B-комплексу, мінерали, ферменти та холін). Ксантини (наприклад, кофеїн, теофілін і теобромін), що виробляються рослиною, також можуть бути присутніми в різних концентраціях і можуть сприяти фармакологічній дії продукту. Фактична кількість гінзенозидів у комерційних препаратах коливається в широких межах. Ця різниця частково відображає поганий контроль якості, але також може залежати від виду, віку кореня, місця розташування, сезону збору врожаю та методу зберігання. Крім того, продукти, що продаються як женьшень, насправді можуть не містити гінзенозидів. Наприклад, інші рослинні види, які не містять гінзенозидів, також називають «женьшенем», такі як сибірський женьшень (Eleutherococcus senticosus; активними компонентами є елеутерозиди) і бразильський женьшень (Pfaffia paniculata). Крім того, китайська лоза (Periploca sepium), трава, яка містить серцеві глікозиди, але не містить гінзенозидів, є звичайною заміною сибірського женьшеню.

Три короткі повідомлення інформували про естрогено-подібний ефект та вагінальну кровотечу у трьох жінок в період менопаузи, які приймали женьшень.  Також повідомляється про 30-річну жінку, яка приймала рослинний препарат, нібито чистий сибірський женьшень (1300 мг/день, двічі на день, це доза, яка вдвічі перевищувала рекомендовану виробником) протягом вагітності та перших двох місяців грудного вигодовування. На пізніх термінах вагітності неодноразово виникали передчасні скорочення матки. Жінка зауважила збільшення росту та густини волосся на голові, обличчі та лобку.  У доношеного хлопчика вагою 3,3 кг було густе чорне волосся в області лобка та на всьому лобі, а також набряклі червоні соски. Через 2 тижні після пологів мати зупинила грудне вигодовування за порадою лікаря, оскільки не хотіла припиняти прийом трави. У віці 7,5 тижнів вага (5,8 кг) і ріст (60,6 см) немовляти перевищували 97-й процентиль, а через два тижні почало випадати волосся на лобку і лобі. Не було ознак адреногенітального синдрому, оскільки сироваткові концентрації 17-гідроксипрогестерону, тестостерону та кортизолу були в межах норми. Дослідники відзначили, що женьшень підвищує рівень тестостерону у самців щурів і ріст яєчок у кроликів і може значно підвищити рівні кортикотропіну та кортикостероїдів. Тому вони дійшли висновку, що продукт, який приймала ця жінка, міг спричинити гірсутизм у матері та немовляти та надмірне збільшення ваги дитини.

У 1991 році порівнювали результати 88 азійських жінок, які використовували женьшень в період вагітності та 88 жінок контрольної групи. Не було виявлено статистично значущих відмінностей у способі пологів, вазі при народженні, низькій вазі при народженні (<2500 г), передчасних пологах (<37 тижнів), низьких балах за шкалою Апгар (<7), а також показників мертвонародження та неонатальної смерті. Щодо ускладнень вагітності: не виявлено відмінностей у частоті гестаційного діабету, допологової або післяпологової кровотечі, але значно більше жінок контрольної групи мали прееклампсію (1 проти 8; р <0,02). Виявлено вроджені вади у 6 дітей з 116 вагітностей, при яких застосовувався женьшень в І триместрі, оцінка окремих вад не виявила підвищення в порівнянні з контрольною групою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про застосування женьшеню в період лактації у людини. Занепокоєння викликає хімічний склад комерційних продуктів, включно з ситуацією з плутаниною китайських назв рослин та відсутністю специфічних компонентів женьшеню, а натомість присутність інших не вивчених речовин.

Женьшень впливає на багато систем організму і потенційно може чинити несприятливий вплив на немовля на грудному вигодовуванні у випадку екскреції до грудного молока гінзенозидів. Проте клінічно значимий вплив є малоймовірним, оскільки ця рослина з давніх часів широко використовується. В той же час менш виражені наслідки могли бути пропущеними.

Не рекомендовано через можливу естрогенну активність та відсутність інформації про використання в період лактації
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У тварин.

Американський женьшень 10, 50 або 100 мг/кг посилює копулятивну поведінку у самців щурів, концентрації пролактину в плазмі знижувались, а концентрації тестостерону та лютеїнізуючого гормону не змінювались. У мишей сапоніни женьшеню в дозах 25, 50 або 100 мг/кг зменшували вираженість копулятивного розладу, спричиненого тривалим індивідуальним утриманням.. У самців щурів харчування з вмістом до 5% женьшеню, призводило до підвищення концентрації тестостерону в крові та зменшення ваги простати. Годування щурів протягом 60 днів стандартизованим екстрактом женьшеню G115 у дозі 100 мг/кг маси тіла зупиняло сперматогенез і зменшувало кількість і розмір клітин Лейдига. Кишковий метаболіт-1 женьшеню (GIM-1), бактеріальний метаболіт женьшеню у людей, пом’якшували індуковану доксорубіцином тестикулярну токсичність у мишей. Самці мишей отримували 50 мг GIM-I перорально протягом 4 тижнів, а протягом останніх трьох тижнів внутрішньоочеревинно вводили доксорубіцин або фізіологічний розчин в дозі 3 мг/кг. GIM-1 частково захищав яєчко від морфологічних ефектів доксорубіцину (вакуолізація сім’яних канальців і втрата статевих клітин). GIM-1 не впливав на низьку щільність сперми в придатку яєчка. GIM-1 сам по собі не впливав на яєчка або придатки. У щурів введення женьшеню 1000 мг/кг/день протягом 8 тижнів підвищувало концентрацію та рухливість сперми. У мишей, які отримували циклофосфамід для спричинення олігоастенозооспермії, лікування американським женьшенем підвищувало рівень тестостерону, ФСГ, пролактину та якості сперми загалом.

У чоловіків.

Порівняння 46 чоловіків з олігоспермією та 20 з контрольної групи дійшло висновку, що екстракт американського женьшеню, який використовувався в дозі 4 г/день протягом трьох місяців збільшував кількість та рухливість сперматозоїдів в обох групах. Концентрації загального тестостерону, вільного тестостерону, дигідротестостерону, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів зросли порівняно з вихідним рівнем в обох групах, концентрація пролактину знижувалась. Дослідження in vitro сперми чоловіків із низькою рухливістю сперматозоїдів виявило, що додавання екстракту Panax notoginseng (китайського женьшеню) у концентрації 1,0 та 2,0 мг/мл покращує рухливість сперматозоїдів і прогресування. Корейський червоний женьшень 900 мг тричі на день протягом восьми тижнів призвів до значно вищих середніх балів за Міжнародним індексом еректильної дисфункції (International Index of Erectile Dysfunction). Лікування протягом 3 місяців корейським червоним женьшенем в дозі 1800 мг/день покращило лібідо, ригідність, припухлість і зменшило ранню детумесценцію краще, ніж тразодон в дозі 25 мг/день або плацебо у 90 чоловіків з еректильною дисфункцією. Концентрації тестостерону та пролактину не змінились порівняно з вихідним рівнем. Женьшень не перевершив плацебо в лікуванні безплідних чоловіків після варикоцелектомії.  Використання екстракту ягід женьшеню, який містить гінзенозиди, протягом 8 тижнів покращило еректильну функцію та зменшило передчасну еякуляцію в рандомізованому дослідженні.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Ginseng Uses, Benefits & Dosage – Herbal Database. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  4. Panax Ginseng: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  5. Ginseng – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
  6. Public Notification: Ginseng Power-X contains hidden drug ingredients. Інформація Федерального агентства США з контролю за ліками (Food and Drug Administration, FDA).

 

Адаптовано 13.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 13.03.2024 р.

ГІНГКО БІЛОБА

Назва англійською мовою: Ginkgo biloba.
Група/призначення: рослина.
Альтернативні назви / синоніми: Гінкго, maidenhair tree.
Діюча речовина: гінкго білоба.

Препарати з діючою речовиною гінкго білоба/до складу яких входить гінкго білоба: бодрекс, гілоба, гінкгокапс, глаувіт, ретиновіт, танакан, вобілон.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – з обережністю.
Рекомендації при лактації:  протипоказано.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):  
Інформація про використання гінкго білоба в період вагітності суперечлива – від безпечності до протипоказу. Тому допоки не буде надано належної оцінки репродуктивного ризику або безпечності, найкращим рішенням є уникати цієї рослини вагітним
Як і з усіма рослинами, стандартизація щодо складових, наявності та концентрації забруднюючих речовин відсутня
Використання вагітними може призвести до випадкового впливу незясованих речовин
Використання перед пологами не рекомендовано через ризик подовження часу кровотечі

Відсутня інформація про використання гінкго білоба в період вагітності у людини.

Не виявлено мутагенності у дослідженнях у тварин та зі сперматозоїдами людини, також не спостерігали тератогенності в одного виду тварин, проте інформація щодо досліджень в експериментальних тварин дуже обмежена. Крім того, гінкго білоба містить велику кількість хімічних речовин, жодна з яких не проходила репродуктивного тестування. Проте, враховуючи використання цієї рослини з давніх часів малоймовірно, що не було би зазначено виражених тератогенних наслідків або токсичного впливу на репродукцію. В той же час менш виражені наслідки, такі як структурна та поведінкова тератогенність, індукція абортів, неплідність могли залишитись поза увагою. Це потребує додаткових досліджень для визначення ризику або, навпаки, безпечності гінкго білоба.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у тварин без виявлення мутагенності або тератогенності. Вагітні щури отримували перорально 1600 мг/кг/день гінкго білоба без ознак тератогенності. У випадку лікування вагітних щурів дозою 7 мг/кг/день спостерігали затримку росту плодів. У мишей не відзначали формування мальформацій.

Інформація щодо впливу на плід:

Лікувальними частинами гінкго є свіже та висушене листя, а також насіння, відокремлене від їх м’ясистого зовнішнього шару, найчастіше використовується екстракт листя гінкго. Не у всіх країнах дозволені комерційні препарати гінкго (в США – ні) для перорального та внутрішньовенного введення для симптоматичного полегшення органічного мозкового синдрому (organic brain syndrome/церебральна недостатність, тривога і стрес, порушення пам’яті, головний біль і деменції), при переміжній кульгавості, порушенні кровообігу, астмі, а також запамороченні та шумі у вухах судинного походження. Насіння гінкго (також комерційно не доступне у США, до прикладу) використовується перорально у різних якостях (протикашльовий і відхаркувальний засіб, як допомога для травлення, для запобігання пияцтву, при астмі та бронхіті, а також при захворюваннях сечостатевої системи). Місцево застосовується при корості та виразках шкіри. В Японії та Китаї споживають смажене насіння без м’якоті.

Вміст активних речовин в листках гінкго значно коливається в залежності від сезону.

Сезонні фактори, місце та спосіб збору врожаю, можуть призвести до відхилення концентрацій активних речовин до 300%. Екстракт листя гінкго готується за допомогою процесу екстракції ацетон-вода та подальших етапів очищення без додавання концентратів чи окремих інгредієнтів. В екстракті було ідентифіковано низку хімічних компонентів (відсотки відповідають стандартам Німецької комісії): 22–27 % флавонових глікозидів (флавоноїди, що складаються з монозидів, біозидів і триозидів кверцетину, кемпферолу, ізорамнетинів і 3′-O -метилміристицини); 5%–7% терпенових лактонів (терпеноїдів) (2,8%–3,4% гінкголідів A, B, C і M [трилактонових дитерпенів], 2,6%–3,2% білобаліду [трилактонового сесквітерпену]);  <5 ppm ((parts per million; частин на мільйон) гінкголевих кислот. Також в листях до обробки знайдено інші хімічні компоненти, такі як   6-гідроксікінуренова кислота, біофлавоноїди (димерні біофлавони: аментофлавон, білобетин, гінкгетин, ізогінкетин, 5-метоксибілобетин, сціадопітизин) (близько 40 різних), терпеновий лактон (гінкголід J), стероїди (ситостерин, стигмастерин), поліпреноли, органічні кислоти (шикімова, ванільна, аскорбінова, р-кумарова), похідні бензойної кислоти, вуглеводи, вуглеводні з прямим ланцюгом, спирт, кетони, і 2-гексенол. Це детально описано в референсі 1993 року. Насіння містить 38% карбогідратів, 4% протеїну, <2% жиру, хімічні речовини: алкалоїди (гінкготоксин), амінокислоти, ціаногенетичні глікозиди та довголанцюгові феноли (наприклад, анакардова кислота, білобол та карданол).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гінкго білоба в період лактації. Згідно з одним джерелом протипоказів до такого застосування немає, на думку інших це є забороненим.

 . Більшість експертів вважають, що не слід використовувати цю рослину жінкам в період грудного вигодовування через велику кількість хімічних речовин та відсутність інформації про наслідки впливу на немовля
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня надійна інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Ginkgo Biloba Uses, Benefits & Dosage – Herbal Database. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
  5. Ginkgo – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

 

Адаптовано 11.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 11.03.2024 р.

ІМБИР

Назва англійською мовою: Ginger.
Група/призначення: рослина.
Альтернативні назви / синоніми: імбир лікарський, імбир садовий.

Рекомендована стаття Трав’яний чай та вагітність.

Діюча речовина: імбир.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації: відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутня інформація про токсичний вплив імбиру на розвиток ембріону/плоду.

ІМБИР ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ В ЯКОСТІ АНТИЕМЕТИКА ПРИ ТОКСИКОЗІ ВАГІТНИХ

Кореневище багаторічної рослини імбиру (Zingiber officinale) використовується як спеція (висушена,  порошкоподібна) в харчових продуктах і як природний лікарський засіб за його вітрогонну, кардіотонічну, антитромботичну, антибактеріальну, антиоксидантну, протикашльову, протиблювотну, стимулюючу, антигепатотоксичну, антибактеріальну, протизапальну, антимутагенну, потогінну, сечогінну, спазмолітичну, імуностимулюючу та жовчогінну дії. Активними інгредієнтами імбиру є переважно  гінгероли, клас кардіотонічних сполук, іншими фармакологічно активними сполуками є шогаол, дегідрогінгердіони, гінгердіони та зінгерон. Деякі з цих інгредієнтів пригнічують простагландинсинтетазу (циклооксигеназу), але інколи ця дія може обмежуватися лише свіжим імбиром.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Проводилось репродуктивне дослідження з використанням чаю з імбиру (20 або 50 грам/л) в періоді органогенезу у щурів (6-15 дні), який додавали до питної води. Нижча з концентрацій – 20 грам/л – відповідає дозі, яку отримує людина, споживаючи такий чай. Не спостерігали токсичного впливу на організм матері та ознак тератогенності у плодів, але виявлено подвоєння частоти ранньої втрати ембріону в порівнянні з контрольною групою (p<0,05) на фоні обох використаних доз. Плоди, які вижили, особливо жіночої статі мали більшу вагу та більший скелетний ріст в порівнянні з тваринами з контрольної групи. В іншому дослідженні у щурів використали стандартизований екстракт на основі етанолу Z. officinale (EV.EXT 33) і призначали дози до 1000 мг/кг/день в періоді органогенезу. Порівняння з контрольною групою не продемонструвало ембріотоксичності, тератогенності, несприятливого впливу на вагітних тварин та потомство.

Інформація щодо впливу на плід:

Доступна інформація про дослідження з вивчення протиблювотних властивостей імбиру у невагітних осіб зі змішаними результатами. Інформація підсумована в огляді 2000 року. Пероральна доза в цих дослідженнях коливалась в межах від 1 до 2 грам/день у вигляді порошку або кореня. Хоча точний механізм дії невідомий, здається, що радше це є місцевий вплив в шлунково-кишковому тракті, аніж центральна дія. Ефект може опосередковуватись антагонізмом шлункового 5-гідрокситриптаміну (серотоніну) у попередженні стимуляції блукаючого нерву і, відповідно, центру блювання. Один з авторів додав, що в Китаї імбир використовується в народній медицині для лікування токсикозу вагітних. Ефективність імбиру як антиеметика у вагітних вивчалась у подвійному сліпому рандомізованому дослідженні із залученням жінок з токсикозом. Всі жінки перебували в стаціонарі через токсикоз і якщо симптоми тривали понад 2 дні їх включали в дослідження після інформованої згоди, а це загалом 27 жінок у середньому терміні вагітності 11 тижнів. Вагітним призначали або подрібнений корінь імбиру (1 грам/день) або плацебо протягом  4 днів. Більша кількість жінок основної групи, яка отримувала імбир, продемонструвала послаблення симптомів (p=0.035) в порівнянні з контрольною групою жінок, які отримували плацебо. При цьому не спостерігали несприятливих ефектів. Результати вагітностей були наступними: 1 спонтанний аборт у терміні 12 тижнів, 1 медичний аборт не через токсикоз, 25 народжених живими немовлят. Середній гестаційний вік на момент пологів становив 39,9 тижнів (36-41 тиждень), середня вага новонароджених – 3585 грам (2450-5150 грам), оцінка за шкалою Апгар у всіх 9-10 балів на 5-й хвилині, вроджених вад не зареєстровано. У коментарі до даного дослідження один автор закликав до обережності при використанні імбиру під час вагітності, посилаючись на його дію як інгібітора тромбоксансинтетази, що, теоретично, може впливати на зв’язування рецепторів тестостерону та призвести до несприятливої ​​диференціації статевих стероїдів у мозку плода. Хоча дослідження не змогло виявити ознак токсичного впливу імбиру цей автор рекомендував не використовувати цю рослину у вагітних допоки не буде до кінця зрозумілим механізм дії. Інших публікацій на підтримку або спростування таких суджень не має.

Рандомізоване подвійно сліпе дослідження 2001 року також оцінювало вплив імбиру на перебіг токсикозу у вагітних. Жінки отримували імбир в дозі 1 грам/день або плацебо протягом 4 днів, починаючи в середньому від 10-го тижня вагітності. Імбир продемонстрував істотне зниження важкості нудоти і блювоти без несприятливого впливу на результати вагітностей.

У 2003 році повідомили результати проспективного дослідження у жінок з використанням імбиру в І триместрі з приводу нудоти і блювоти вагітних, які порівнювали з показниками жінок контрольної групи, які отримували не тератогенні препарати, але не антиеметики. Результати 187 вагітностей з впливом імбиру були наступними: 3 спонтанні аборти, 1 переривання за медичними показами (синдром Дауна), 2 мертвонародження, 181 народжена живою дитина. У 3 народжених живими немовлят діагностовано вроджені вади: дефект міжшлуночкової перетинки, аномалія правої легені, аномалія нирок (пієлоектазія), а у іншої дівчинки у віці 2- років виявили ідіопатичний центрального генезу передчасний статевий розвиток. Середня вага новонароджених становила 3542 грами, середній гестаційний вік на момент пологів – 39 тижнів. Істотної різниці між основною та контрольними групами не виявлено, за винятком того, що більше дітей в контрольній групи важили на момент народження менше 2500 грам. 66 жінок оцінювали ефективність імбиру при їхньому стані за 10-бальною шкалою (0 – відсутність ефекту – 10 найкращий результат), середній показник склав 3,3 (помірний ефект).

У 2004 році проводилось рандомізоване контрольоване дослідження у вагітних до 16 тижня. Жінки отримували протягом 3 тижнів або імбир (N=146) в дозі 1,05 грам/день або вітамін В6 (N=145) в дозі 75 мг/день, а ефективність такого лікування визначали на 7-й, 14-й та 21-й дні. Середній гестаційний вік в основній та контрольній групах становив 8,5 та 8,6 тижнів відповідно. Не виявлено різниці між групами у зменшенні нудоти та блювання. Також не спостерігали різниці результатів вагітностей, за винятком того, що у групі, яка отримувала імбир, відзначено трошки більшу кількість народжених живими.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про дослідження, які б вивчали використання імбиру в період лактації. Видається малоймовірним, щоб невеликі дози, які додають до спецій, впливали на немовля на грудному вигодовуванні. Також невідомими є наслідки у випадку використання високих доз, як для лікування токсикозу в період вагітності.

Біодоступність імбиру при пероральному використанні у людини та тварин не досліджувалась.

Медицина західних країн не використовує специфічно імбир в період лактації, натомість він вважається галактогогом в Туреччині, Індонезії, інших азійських країнах. Системний огляд 5 досліджень з вивчення імбиру в цій якості окремо або в поєднанні з іншими травами виявив слабкі докази того, що імбир може збільшити кількість молока у матерів, які народжували природним шляхом, але не у матерів, яким проводився кесарів розтин. Проте інформація про безпеку та ефективність є обмеженою.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Ароматерапія з імбирем впливає як афродізіак на плодових мошок. Самці з таким впливом швидше вступали в процес парування. Імбир містить альфа-копаен, чоловічий атрактант. Огляд 2018 року оцінював експериментальні дослідження, які продемонстрували підвищення продукції тестостерону у відповідь на імбир. Пацієнтам перед процедурою ICSI в циклі  ДРТ застосовували імбир, свіжий буряк та кавун і виявили покращення показника імплантації та рівня настання клінічної вагітності.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Ginger: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  4. Ginger – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
  5. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.

 

Адаптовано 04.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 04.03.2024 р.

ГІЛТЕРИТИНІБ

Назва англійською мовою: Gilteritinib.
Група/призначення:

Aнтинеопластичний препарат, інгібітор тирозинкінази.

ЦЕ ОРФАННИЙ ПРЕПАРАТ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ МІЄЛОЇДНОГО ЛЕЙКОЗУ
Альтернативні назви / синоніми: ксоспата.
Діюча речовина: гілтеретиніб.
Рекомендації при вагітності: протипоказаний.
Рекомендації при лактації:  протипоказаний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):                    

Відсутні повідомлення про застосування гілтеритинібу в період вагітності у людини.

РЕКОМЕНДОВАНО:
ЖІНКАМ РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

  1. ЗА 7 ДНІВ ДО ПОЧАТКУ ЛІКУВАННЯ ОТРИМАТИ НЕГАТИВНИЙ ТЕСТ НА ВАГІТНІСТЬ;
  2. ВИКОРИСТОВУВАТИ НАДІЙНІ МЕТОДИ КОНТРАЦЕПЦІЇ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРИНАЙМНІ ШІСТЬ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
ЧОЛОВІКАМ РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ, ЧИЯ ПАРТНЕРКА МОЖЕ ЗАВАГІТНІТИ: НАДІЙНА КОНТРАЦЕПЦІЯ НА ВЕСЬ ПЕРІОД ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРОТЯГОМ ЧОТИРЬОХ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення щурам гілтеритинібу в період органогенезу призводило до ембріо/фетальної летальності, пригнічення росту плодів, тератогенності  на фоні впливу на материнський організм значно нижчому за отримуваний у людини.

Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності і кластогенності, але отримано позитивний результат щодо індукції мікроядер в клітинах кісткового мозку мишей. У собак таке лікування спричиняло дегенерацію та некроз статевих клітин в яєчках та некроз окремих клітин епітелію придатка яєчок.

Інформація щодо впливу на плід:

Гілтеритиніб призначають дорослим пацієнтам з рецидивом або рефрактерним гострим мієлоїдним лейкозом. З трьох метаболітів жоден не перевищував 10% поріг впливу. Гілтеритиніб зв’язується з білками плазми на рівні 94%, середній період напіввиведення становить 113 годин.

Невідомо, чи гілтеритиніб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такого трансферу не припускає принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи гілтеритиніб проникає до грудного молока людини. Його молекулярна вага таку екскрецію припускає. Вважається, що навіть якщо невелика кількість препарату проникне до грудного молока, вона перетравиться в шлунково-кишковому тракті новонародженого і абсорбується.

НА ДУМКУ ВИРОБНИКА ЖІНКА НЕ ПОВИННА ГОДУВАТИ НЕМОВЛЯ НА ФОНІ ЛІКУВАННЯ ТА ЩЕ ПРОТЯГОМ ДВОХ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ОСТАННЬОЇ ДОЗИ
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
  2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
  3. Gilteritinib Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
  4. Gilteritinib: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
  5. Gilteritinib – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
  6. Gilenya – Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів“European Medicines Agency”.

 

Адаптовано 27.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 27.02.2024 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1442

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!