Назва англійською мовою: Levoleucovorin.

Група/призначення:

Цитопротектор, засіб, що застосовується для усунення токсичних ефектів протипухлинної терапії.

Альтернативні назви / синоніми: Fusilev.

Діюча речовина: леволейковорин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не проводилось репродуктивних досліджень, а також досліджень карциногенності, мутагенності, впливу на фертильність

Інформація щодо впливу на плід:

Внутрішньовенно введений леволейковорин є активним метаболітом фолієвої кислоти. Призначається після терапії високими дозами метотрексату у випадку остеосаркоми та в комбінації з хіміотерапією фторурацилом для паліативного лікування поширеного метастатичного колоректального раку. Також  показаний для усунення токсичності метотрексату та при передозуванні антагоністами фолієвої кислоти.

Характеристика: один активний метаболіт, відсутня інформація про рівень зв’язування з білками, період напіввиведення приблизно 5-7 годин (для основної сполуки і метаболіту). Іншим препаратом цієї групи є лейковорин.

Невідомо, чи леволейковорин або його активний метаболіт проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання леволейковорину в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає екскрецію до грудного молока. Проте виходячи з показань грудне вигодовування є малоймовірним в період лікування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Levoleucovorin Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.

Адаптовано 24.11.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кпндидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.11.2025 р.

Назва англійською мовою: Levofloxacin.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, оптичний ізомер офлоксацину.

Альтернативні назви / синоніми: левахін.

Діюча речовина: левофлоксацин.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний (розглядати використання тільки за відсутності альтернатив).

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Призначення вагітним щурам пероральних та внутрішньовенних доз, які у 9,4 та 1,1 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини відповідно не продемонструвало тератогенних наслідків.  Однак зазначена вище пероральна доза спричиняла зниження ваги та підвищення смертності плодів.

У щурів не спостерігали карциногенних ефектів. Результати дослідження мутагенності були як позитивними, так і негативними. Також у щурів не виявлено впливу на фертильність чи репродуктивну поведінку.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: обмежений метаболізм, рівень зв’язування з білками плазми 24-38%, період напіввиведення приблизно 6-8 годин.

В дослідженні 2005 року визначали кількість трьох фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин), яка проникає через перфузовану плаценту людини. Всі ці препарати проникали через плаценту у невеликій кількості: 3,2%, 3,7%, 3,9% відповідно. Такий трансфер відповідає молекулярній вазі левофлоксацину. Очікується трансфер in vivo, враховуючи низький метаболізм, рівень зв’язування з білками плазми та відносно довгий період напіввиведення.

Дослідження 2010 року охопило 12 жінок перед кесарським розтином. Жінкам вводили внутрішньовенно левофлоксацин в дозі 500 мг протягом 60 хвилин. Швидкість трансплацентарного пасажу розраховували  як відсоток концентрації препарату у венозній крові плода до концентрації в крові матері і вона становила близько 67%, а розрахунок  відсотку концентрації препарату у артеріальній крові плода до концентрації у венозній крові плода склав близько 84%. У другому дослідженні вимірювали концентрацію левофлоксацину в амніотичній рідині у 10 жінок, які отримали пероральну дозу 500 мг приблизно за 2 години до амніоцентезу, між 16 і 20 тижнями гестації. Середні концентрації левофлоксацину в крові матері та амніотичній рідині становили 3,95 мкг/мл та 0,60 мкг/мл, що відповідає швидкості проходження до амніотичної рідини на рівні 16%.

У проспективному дослідженні від Європейської мережі тератологічних інформаційних служб (ENTIS, 1996)  повідомляється про 549 вагітностей з впливом фторхінолонів (0 – левофлоксацину; 93 – офлоксацину). Крім цього додано інформацію про інші 116 проспективних та 25 ретроспективних випадків впливу антибактеріальних препаратів під час вагітності. Серед 666 випадків з відомим результатом у 32-х ембріонів/плодів/новонароджених діагностували вроджені вади, що становить 4,8%. Аналіз 25 ретроспективно повідомлених випадків немовлят з вродженими вадами, які зазнали пренатального впливу фторхінолонів не ідентифікував спеціифічних патернів вроджених вад. Висновки від авторів дослідження: 1) прийом фторхінолонів вагітною не є показом до переривання вагітності, але препарати цього класу все ще слід вважати протипоказаними вагітним; 2) в цьому дослідженні не розглядали вплив даних препаратів на хрящову тканину, тому визнають потребу у наступних дослідженнях; 3) в наступних дослідженнях пропонують звернути увагу на вади передньої черевної стінки, сечостатевої системи та редукційні дефекти кінцівок (виходячи з власних та раніше опублікованих даних).

Застосування препарату під час вигодовування:

Левофлоксацин проникає до грудного молока.

Приклад: жінка в період лактації отримувала левофлоксацин в дозі 500 мг/день протягом 23 днів після пологів. Визначали концентрацію препарату у зразках молока, пік концентрації на рівні 8,2 мкг/мл зафіксували через 5 годин після дози, мінімальний рівень виявляли через 65 годин після останньої дози. Дане немовля не знаходилось на грудному вигодовуванні, а загалом наслідки такого впливу невідомі.

Інші фторхінолони американською академією педіатрії у 2001 визнані сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Levofloxacin Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Levofloxacin – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 24.11.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.11.2025 р.

Назва англійською мовою: Lenvatinib.

Група/призначення: антинеопластичні засоби, інгібітори протеїнкінази.

Альтернативні назви / синоніми: ленвіма.

Діюча речовина: ленватиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Відсутні повідомлення про використання ленватинібу у вагітних жінок.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Щурам в період органогенезу перорально вводили дози, які у приблизно у 0,14 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, що призводило до зниження середньої ваги плодів, затримки осифікації,  зовнішнього набряку, аномалій хвоста, вісцеральних та скелетних аномалій. На фоні дози, яка у 0,5 разів перевищувала рекомендовану для людини рівень постімплантаційних втрат становив понад 80%. У кролів введення в період органогенезу доз, які у 0,03 рази перевищували рекомендовану для людини, спостерігали аномалії зовнішні (хвоста) і вісцеральні (ретростравохідна підключична артерія), скелетні дефекти, підвищення рівня постімплантаційних втрат. Доза, яка у 0,5 разів перевищувала рекомендовану для людини призводила до пізніх абортів в 1/3 випадків.

Досліджень карциногенності не проводилось, дослідження мутагенності і кластогенності продемонстрували негативні результати.

Інформація щодо впливу на плід:

Покази до застосування: місцево-рецидивуючий або метастатичний, прогресуючий, радіоактивно-йод-резистентний диференційований рак щитоподібної залози, у комбінації з еверолімусом пацієнтам з поширеним раком нирок після попередньої ангіогенної терапії. 

Ленватиніб метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з білками плазми становить 98-99%, період напіввиведення – 28 годин.

Невідомо, чи леванітиб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер, проте високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме проникнення до ембріону/плода, в той же час довгий період напіввиведення може сприяти проникненню клінічно значимої кількості препарату.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання леватинібу в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію препарату до грудного молока, яку може обмежувати високий рівень зв’язування з білками плазми, а довгий період напіввиведення в свою чергу сприяє екскреції.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lenvatinib (Lenvima) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lenvatinib – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 10.10.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.10.2025 р.

Назва англійською мовою: Lefamulin.

Група/призначення: напівсинтетичний антибіотик класу плевромутилінів, який використовується для лікування позалікарняної бактеріальної пневмонії.

Альтернативні назви / синоніми: ксенлета.

Діюча речовина: лефамулін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):відсутній досвід використання препарату у вагітних жінок, що не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода. Дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітним шурам в період органогенезу вводили внутрішньовенно препарат в дозах, які приблизно у  0,4-0,9 разів перевищували середню експозицію при лікуванні  позалікарняної бактеріальної пневмонії.

Всі дози асоціювались зі зменшенням або відсутністю осифікації елементів скелету. Дози, які у 0,4 рази перевищували рекомендовану для людини, призводили до розщілин піднебіння, аномалій щелепи та хребців. Також  виявляли пізню резорбцію, збільшення шлуночків  серця з потоншенням їхніх стінок, затримку статевого дозрівання – все при використанні високих доз – в 0,9 разів вищих від використовуваної в людини. У випадку призначення препарату в період органогенезу і до 20 дня лактації в дозах, вищих у 0,9 разів, спостерігали зменшення числа народжених живими. Дослідження у щурів з метаболітом продемонстрували аналогічні вади серця (розширення шлуночків з або без потоншення стінки шлуночків). Зазначено, що це може асоціюватись з невиявленими аномаліями клапанів або великих судин. У кролів внутрішньовенне введення лефамуліну в період органогенезу  призводило до зменшення числа живих плодів. Високі дози спричиняли у плодів зменшення ваги, зниження або відсутність осифікації частин скелету.

Досліджень карциногенності не проводилось, щодо мутагенності, то повідомляються як позитивні, так і негативні ефекти. У самок щурів препарат спричиняв порушення естрального циклу та підвищення частоти постімплантаційних втрат.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики лефамуліну: рівень зв’язування з білками плазми становить 94,8-97,1%, період напіввиведення – приблизно 8 годин. Основним метаболітом є 2R-гідрокси лефамулін.

Невідомо, чи лефамулін проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає, проте високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання лефамуліну в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає екскрецію до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме кількість у грудному молоці.

Введення радіоактивно міченого препарату щурам в період лактації продемонструвало концентрацію мітки в молоці.

Найчастішими побічними реакціями у дорослих є підвищення рівнів печінкових ферментів, нудота, гіпокаліемія, інсомнія, головний біль, рвота, діарея.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lefamulin (Xenleta) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lefamulin – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 08.10.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.10.2025 р.

Назва англійською мовою: Lasmiditan.

Група/призначення: для лікування мігрені.

Альтернативні назви / синоніми: рейвов.

Діюча речовина: ласмідітан сукцинат.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, не рекомендований клінічними практичними настановами від The American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Відсутня інформація про використання ласмідітану в період вагітності. Відсутність досвіду застосування не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітним щурам вводили препарат в дозах 100, 175, 250 мг/кг/день в період органогенезу. Спостерігали підвищення частоти скелетних варіацій на фоні середніх та високих доз, а на фоні найвищих доз – зниження ваги тіла плодів та токсичний вплив на організм матері. Доза, яка не викликала негативних наслідків становила 100 мг/кг/день – це 10-кратна максимальній рекомендованій для людини. Доза на рівні 225 мг/кг/день протягом вагітності та лактації призводила до  підвищення частоти мертвонароджень, неонатальної загибелі, материнської токсичності, затримки пологів. Доза, яка не викликала несприятливих наслідків, становила 150 мг/кг/день (16-кратна максимальній рекомендованій для людини).Вагітним кролям вводили дози 115 мг/кг/день в період органогенезу і відзначали скелетні та вісцеральні мальформації, підвищення частоти скелетних варіацій, смертності ембріонів/плодів, зниження ваги тіла плодів, токсичних проявів у матерів. Не викликала несприятливих наслідків доза 75 мг/кг/день (менша від рекомендованої для людини).

Дослідження не продемонстрували карциногенності у мишей та щурів, також не продемонстровано мутагенності. Не виявляли порушень фертильності у самців та самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Ласмідітан є високоселективним агоністом 5-HT(1F) рецепторів центральної дії без вазоконстрикторної активності. Покази: лікування гострої мігрені з  або без аури.

Характеристики: рівень зв’язування з білками плазми 55-60%, період напіввиведення становить 5,7 годин.

Невідомо, чи ласмідітан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає, помірний рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання ласмідітану в період лактації. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока, що обмежуватиме помірний рівень зв’язування з білками плазми.

У щурів ласмідітан виявляли в молоці в концентрації, яка втричі перевищувала показник у плазмі матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lasmiditan (Reyvow) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lasmiditan – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 13.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.06.2025 р.

Назва англійською мовою: Larotrectinib.

Група/призначення:
Протипухлинний препарат, інгібітор кінази.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: ларотректиніб.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації: відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів та кролів в результаті впливу препарату виявляли мальформації на фоні впливу, який у 11 та 0,7 разів відповідно перевищував вплив від клінічної дози 100 мг двічі на день.

Досліджень карциногенності та впливу на фертильність не проводилось. В кількох дослідженнях препарат не продемонстрував мутагенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Ларотректиніб призначається перорально для лікування солідних пухлин. Зв’язування з білками плазми на рівні 70% і не залежить від концентрації препарату. Період напіввиведення становить 2,9 годин.

Невідомо, чи ларотректиніб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага сульфату та вільної основи припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ларотректинібу в період лактації. Молекулярна вага сульфату та вільної основи припускає екскрецію до грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): може знижувати фертильність у жінок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Larotrectinib (Vitrakvi) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Larotrectinib – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 11.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2025 р.

Назва англійською мовою: Laronidase.

Група/призначення: ферменти.

Альтернативні назви / синоніми: альдуразим.

Діюча речовина: ларонідаза.

Рекомендації при вагітності:  обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація, препарат потенційно токсичний перші 7 днів після народження, ймовірно сумісний від 7-го дня життя дитини; не сумісний (Європейське агентство з лікарських засобів “European Medicines Agency”)

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. Не виявлено несприятливого впливу на плодів на фоні доз, які у 6,2 рази перевищували рекомендовану для людини дозу 0,58 мг/кг, але відмічена материнська токсичність. Досліджень карциногенності та мутагенності не проводилось. Аналогічна доза не порушувала фертильності самок та самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Ларонідазу вводять 1 раз на тиждень протягом 3-4 годин внутрішньовенно. Середній період напіввиведення становить 1,5-3,6 годин. Під час внутрішньовенних інфузій ларонідази можуть виникати реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Пацієнтам слід приймати жарознижуючі та/або антигістамінні препарати за 60 хвилин до інфузії. Гіпотензія спостерігалася у 9% (2/22) пацієнток, які отримували інфузію ларонідази у плацебо-контрольованому дослідженні. Цей побічний ефект у вагітної жінки може мати шкідливий вплив на плацентарну перфузію, що призводить до пошкодження ембріона та плода.

У 9% (2/22) пацієнток у плацебо-контрольованому дослідженні спостерігали гіпотензію, що у вагітних може несприятливо впливати на плацентарну перфузію.

Невідомо, чи ларонідаза проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага не припускає проникнення глікопротеїну до ембріону/плода.

Досвід у вагітних жінок.

У 2006 році повідомили про 21-річну жінку з МПС 1 типу, яка завагітніла на фоні лікування ларонідазою (щотижня в дозі 1000 Од/кг). Лікування тривало 4 тижні і надалі було призупинено. Дівчинка без відхилень, вагою 1250 народилась в передчасних пологах на 29-му тижні.

У 2015 році описали 30-річну жінку з МПС 1 типу, яка двічі вагітніла на фоні лікування ларонідазою. При першій вагітності ларонідазу вводили в дозі 100 Од/кг/тиждень до 4 тижня вагітності. На 11 тижні при УЗД не виявлено відхилень. На 16 тижні при УЗД діагностовано маловіддя та гіпоплазія легень. Плід завмер на 17 тижні вагітності. При другій вагітності через 7 місяців вводили ларонідазу, всього вагітна отримала 28 інфузій (100 Од/кг/тиждень). Лікування проводилося протягом 9–10 тижнів, оскільки жінка розглядала можливість участі в клінічному випробуванні. Через сакроілеїт жінці було призначено повний ліжковий режим на 35 тижні. На 37 тижні шляхом плавнового кесарського розтину народився хлопчик вагою 2,5 кг із затримкою росту, нормальною оцінкою за шкалою Апгар. У новонародженого відзначено поперечні складки на долонях. За 2 дні до пологів у мами виявлено антитіла IgG до ларонідази (титр 25600), у пуповинній крові антитіла IgG і відсутні антитіла IgM до ларонідази.

Застосування препарату під час вигодовування:

Доступне 1 повідомлення про лікування ларонідазою в період лактації – це описаний вище випадок від 2015 року, мама годувала дитину протягом 3 місяців, отримуючи інфузії.  На 1 та 3 місяцях при перевірці не було виявлено ларонідази в грудному молоці перед інфузією та через 60 хвилин після неї. Не спостерігали пов’язаних з лікуванням негативних наслідків. У віці 2,5 років дитина розвивалась нормально.

Виходячи з цього випадку та молекулярної ваги препарату не очікується його екскреції до грудного молока. Однак, багато протеїнів (імуноглобулінів) проникає до грудного молока і абсорбується немовлятами в перші дні життя. Тому ларонідаза потенційно може також проникнути до грудного молока і абсорбуватись. Зменшення впливу на немовля на першому тижні життя при грудному вигодовуванні можливе шляхом впливу на схему введення, виходячи з фармакокінетики: короткий період напіввиведення (1,5-3,6 годин), введення протягом 3-4 годин 1 раз на тиждень. Жінка може годувати дитину безпосередньо перед інфузією, а потім зціджувати молоко протягом приблизно 8-12 годин після інфузії.  Протягом цього періоду немовля можна годувати раніше зцідженим молоком. Такий підхід може значно зменшити вплив ларонідази на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні. В той же час в цьому випадку дитина потребує ретельного моніторингу.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Laronidase (Aldurazyme) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Laronidase – NCBI Bookshelf. Інформація з даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
4. Aldurazyme 100 U/ml concentrate for solution for infusion: Summery of product characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

Адаптовано 09.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.06.2025 р.

Назва англійською мовою: Lapatinib.

Група/призначення: протипухлинний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: тикерб.

Діюча речовина: лапатиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітним щурам від періоду органогенезу і протягом лактації вводили дози, які призводили до системного впливу на рівні 6,4 від клінічного впливу у людини, виходячи з AUC (human clinical exposure based on AUC (HCE) разом з капецитабіном. Це спричиняло загибель 91% дитинчат на 4 день життя, ця доза також чинила токсичний вплив на організм матері. При використанні половини цієї дози (3,3 від HCE з капецитабіном) гинуло 34% новонароджених. Доза, яка не спричиняла таких наслідків, була на рівні HCE. Найвища з описаних доз  (6,4 від HCE) не призводила до тератогенних наслідків, спостерігали малі аномалії [визначення джерела] (лівобічна пупкова артерія (або поодинока пупкова артерія, шийне ребро, передчасна осифікація). У кролів материнську токсичність відмічали на фоні доз на рівні 0,07 та 0,2 від HCE разом з капецитабіном. На фоні обох доз спостерігали зниження ваги тіла плодів та малі скелетні варіації, на фоні вищих доз – самовільне переривання вагітності.

Досліджень карциногенності не проводилось. Не було виявлено кластогенності та мутагенності. Не виявлено впливу на парування або фертильність самок та самців щурів. У самок щурів вплив під час запліднення та в перші 6 днів вагітності асоціювався з істотним зниженням зменшенням ваги плодів та числа живих плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Лапатиніб інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з альбуміном і α-1 кислим глікопротеїном становить понад 99%. Термінальний період напіввиведення після повторного введення складає 24 години.

Невідомо, чи лапатиніб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та подовжений період напіввиведення, незважаючи на високий рівень зв’язування з білками, припускають плацентарний трансфер препарату.

Досвід використання у людини.

44-річна жінка з раком молочної залози завагітніла на фоні лікування в першій фазі клінічного дослідження з лапатинібом. Попередні 10 років вона отримувала ряд протипухлинних препаратів, включно з циклофосфамідом, доксорубіцином, флуороурацилом, паклітакселем, трастузумабом, вінорельбіном. В анамнезі: лівобічна модифікована радикальна мастектомія, місцеве опромінення, протягом 10 років приймала тамоксифен.  Коли було діагностовано рак правої молочної залози, жінку включили в клінічне дослідження. Вона отримувала лапатиніб  в дозі 1500 мг/день, згодом дозу знизили наполовину через діарею та висипку. Вагітність діагностували на 14 тижні, тобто запліднення відбулось на 3-4 тижнях лікування. Було проведено радикальну мастектомію, щоб уникнути призначення протипухлинних препаратів. Через прогресування захворювання викликали пологи (передчасно), народилась здорова дівчинка вагою 2,6 кг, оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів на 1-й і 5-й хвилинах відповідно, з нормальним розвитком при огляді у віці 18-ти місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання лапатинібу в період лактації у людини.  Молекулярна вага та подовжений період напіввиведення, незважаючи на високий рівень зв’язування з білками, припускають екскрецію до грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lapatinib (Tykerb) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lapatinib – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 09.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.06.2025 р.

Назва англійською мовою: Lanthanum carbonate.

Група/призначення:  Антидот, зв’язує фосфат.

Альтернативні назви / синоніми: фосренол.

Діюча речовина: лантан карбонат.

Рекомендації при вагітності: Відсутні дані про використання у людини –  обирати засоби, що не містять лантану.*

Рекомендації при лактації: Відсутні дані про використання у людини – не рекомендований, обирати засоби, що не містять лантану.*

*Деякі джерела вважають сумісним через низьку біодоступність.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів пероральні дози, які у 3,4 рази перевищували максимальну рекомендовану для людини, не чинили несприятливого впливу на плід.  Призначення найвищих доз в період від імплантації і протягом лактації призводило до затримки відкривання очей, зменшення набору ваги тіла, затримки статевого розвитку. У кролів 5-кратні до максимальної рекомендованої для людини дози демонстрували токсичний вплив на материнський організм (зменшення набору ваги тіла та вживання їжі) та асоціювались зі зростанням частоти постімплантаційних втрат, зменшенням ваги тіла плодів, затримкою осифікації плодів.

Довготривалі дослідження не виявили карциногенності у щурів, але продемонстрували      підвищення частоти залозистих аденом шлунку у самців мишей. В багатьох дослідженнях не спостерігали мутагенності та хромосомних аберацій. Не відзначено впливу на фертильність у самок та самців щурів на фоні доз, які у 3,4 рази перевищували рекомендовану для людини дозу.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат призначається для зниження рівня фосфату в сироватці крові у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. У кислому середовищі верхніх відділів шлунково-кишкового тракту вивільняються іони лантану, щоб зв’язати харчові фосфати з їжі під час травлення. Отримані комплекси лантану фосфату практично нерозчинні.

Системна біодоступність лантану карбонату дуже низька (<0,002%), середня концентрація в плазмі становить 0,6 нг/мл. Препарат практично не розчиняється у воді. Не метаболізується. Рівень зв’язування з білками плазми становить понад 99%, період напіввиведення – 53 години. Однак, лантан карбонат зв’язується з кістковою тканиною і повільно виводиться з періодом напіввиведення 2,0 -3,6 років.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага достатня для трансферу, але дуже низька системна біодоступність та високий рівень зв’язування з білками плазми свідчать про те, що вплив на ембріон/плід є клінічно не значимим, якщо відбувається.

Повідомляється про дослідження, яке охопило 191 вагітну з впливом лантану та 261 жінку контрольної групи. Концентрація лантану у волоссі жінок основної групи не асоціювалась з дефектами нервової трубки. Вміст лантану в сироватці матерів наприкінці вагітності асоціювався з дефектами нервової трубки – ризик 4,31, 95% ДІ 1,93-9,62. Присутність лантану в пуповинній крові асоціювалась з орофаціальними розщілинами – скоригований коефіцієнт ризику 2,35 95% ДІ 1,22-4,53. Концентрація лантану та інших рідкоземельних металів у сироватці крові була вищою у жінок із повторюваною втратою вагітності порівняно з жінками з нормальною вагітністю.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання лантан карбонату в період лактації у людини. Дуже низька системна біодоступність (<0,002%) та високий рівень зв’язування з білками плазми (>99%) припускають екскрецію до грудного молока незначимої кількості препарату. І навіть ця незначна кількість буде зв’язуватись з фосфатами молока у нерозчинні комплекси.

Проте у дослідженнях на тваринах спостерігали відкладання лантану карбонату в кістках молодих тварин

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lanthanum carbonate (Fosrenol) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lanthanum Carbonate – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 02.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.06.2025 р.

Назва англійською мовою: Lanadelumab.

Група/призначення: моноклональні антитіла.

Альтернативні назви / синоніми: такзайро.

Діюча речовина: ланаделумаб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Відсутня інформація про використання ланаделумабу у вагітних жінок. Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, відсутність досвіду застосування у вагітних жінок не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення препарату вагітним мавпам не продемонструвало несприятливих наслідків у ембріонів, плодів, новонароджених. Використані дози у 33 рази перевищували вплив від максимальної рекомендованої для людини дози. Не виявлено негативного впливу на фертильність. Досліджень карциногенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

Ланаделумаб вводиться підшкірно. Термінальний період напіввиведення становить близько 2 тижнів.

Препарат проникає через плаценту у мавп. Потомство зазнавало впливу препарату на рівні 50% від концентрації в плазмі матері аж до 21 дня після пологів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання препарату в період лактації. Виходячи з молекулярної ваги очікується дуже низька концентрація в грудному молоці. Крім того, препарат частково руйнується в шлунково-кишковому тракті немовляти і таким чином абсорбція є мінімальною.

Препарат виявляли в молоці мавп на рівні 0,2% від показника в материнській плазмі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lanadelumab (Takhzyro) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lanadelumab – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 19.05.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.05.2025 р.