ІМІПРАМІН

Група/призначення:

Трициклічний антидепресант, неселективний інгібітор зворотного нейронального захоплення моноамінів. Має виражену тимолептичну дію і належить до групи великих антидепресантів.

Покази:  всі форми депресії  (з тривожністю чи без неї), глибока депресія; депресивна фаза біполярного розладу; депресії з атиповим перебігом, депресивні стани, дистимії; панічний розлад; нічний енурез  (у дітей віком від 6 років); тимчасова допоміжна терапія, якщо органічні причини виключені; астенодепресивний синдром, що супроводжується моторною загальмованістю, ендогенна, інволюційна, клімактерична, реактивна, алкогольна депресії, депресивні стани при психопатіях та неврозах.

Альтернативні назви / синоніми:

Меліпрамін, тофраніл, депсоніл, імізін.

Діюча речовина: іміпрамін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з результатів експериментів у тварин та повідомлень про застосування у людини не очікується, що іміпрамін підвищує ризик вроджених вад розвитку. При вживанні препарату перед пологами потенційним ускладненням може бути синдром відміни.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Незважаючи на дані кількох досліджень у гризунів та кролів, більшість тератологічних досліджень, включаючи залучення приматів припускають, що іміпрамін не спричиняє зростання частоти вроджених вад у лабораторних тварин. У щурів лікування дозою 15 мг/кг/день при вагітності призвело до зменшення ваги матерів і потомства та зміни нейроповедінкових тестів у дитинчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Існує стурбованість, що іміпрамін та інші трициклічні антидепресанти викликають вроджені вади розвитку, особливо редукційні дефекти кінцівок, оскільки кілька повідомлень надають таку інформацію. Одне повідомлення інформує про 3 випадки редукційних вад кінцівок при вживанні іміпраміну в І триместрі. Подальші дослідження цих випадків, проведені австралійським комітетом оцінки [впливу] ліків показали (але не довели) в одному  випадку вживання іміпраміну в І триместрі, а в двох інших повідомляється (але не підтверджується) вживання амітриптиліну (трициклічний антидепресант). Згодом комітет опублікував ретроспективні результати австралійського досвіду призначення іміпраміну та інших трициклічних антидепресантів та резюме щодо такого лікування в інших країнах і дійшов висновку, що асоціація з редукційними вадами кінцівок є малоймовірною.

Аналіз 546505 вагітностей, серед яких в 161 випадку приймався іміпрамін в І триместрі  не виявив асоціації з дефектами кінцівок.  Крім дефектів кінцівок повідомляється також про наступні вади: дефект м’язів черевної стінки (1 випадок); діафрагмальна кила (2); екзенцефалія, розщілина піднебіння та гіпоплазія наднирників (1); розщілина піднебіння (2); кістозна ниркова дегенерація.

Інші ретроспективні дослідження великих популяцій не виявили переважання жінок, які вживали іміпрамін серед матерів дітей з вродженими вадами кінцівок, а також зростання частоти інших вроджених вад при пренатальному вживанні іміпраміну.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 75 новонароджених, які зазнали впливу імпраміну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 6 (8%) великих вроджених вад при очікуваних 3-х. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 3/0,8 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 1/0,2 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 1/0,2 гіпоспадія. Тільки частота вроджених вад серця може припускати якусь асоціацію, але слід враховувати захворювання матері, вживання інших препаратів.

Європейська мережа тератологічних інформаційних служб (ENTIS) проводила проспективне спостереження для з’ясування результатів 689 вагітностей з вживанням антидепресантів. Дві третини вагітних приймали також інші препарати. Наводяться результати 30 вагітностей з вживанням іміпраміну: 1 добровільний медичний аборт, 3 спонтанні аборти, 25 здорових дітей, 2 новонароджених з вродженими вадами. Щодо вроджених вад: іміпрамін приймався в І триместрі та довше: полідактилія правої кисті та омфалоцеле.

Інше дослідження з використанням бази даних Meicaid (американська державна програма медичної допомоги малозабезпеченим) не виявило зростання частоти ні вроджених вад серця, ні обструкції вихідного тракту правого шлуночка, ані дефекту міжшлуночкової перетинки,  асоційованих з призначенням трициклічних антидепресантів у І триместрі після корекції на материнське захворювання, але невідомо в скількох випадках це був саме іміпрамін.

Нейроповедінкове тестування 80 дітей з пренатальним впливом трициклічних антидепресантів, в тому числі 20 – іміпраміну не продемонструвало відмінностей в IQ або поведінці при порівнянні з 55 дітьми, які зазнали впливу флуоксетину (антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну) та 84 дітьми без впливу антидепресантів при вагітності. На момент тестування вік дітей коливався від 16 до 86 місяців.

Повідомляється про симптоми відміни препарату у новонароджених, які зазнали пренатального впливу трициклічних антидепресантів. Симптоми, які спостерігали протягом першого місяця життя були наступними: коліки, ціаноз, прискорене дихання, дратівливість. Слід попереджати педіатрів про вживання мамою іміпраміну. Також нортриптилін, метаболіт амітриптиліну, асоціювався із затримкою сечі в одного новонародженого.

Неонатальні ускладнення спостерігали у 9 з 15 немовлят, які зазнали впливу іміпраміну пренатально (125-250 мг/день) протягом всієї або частини вагітності. Всі малюки доношені. Симптоми, описані у них включали: дратівливість, ціаноз, млявість, погане смоктання, тахіпное. Всі симптоми зникли через 3-6 днів. У двох дітей з семи, які зазнали впливу препарату тільки в період запліднення та в І триместрі, були транзиторні неонатальні ускладнення, в той час як семеро з восьми немовлят, матері яких приймали іміпрамін в ІІІ триместрі та в пологах при народженні мали симптоми відміни. Всі 15 дітей не мали відхилень при обстеженні у віці від 3 місяців до 2 років.

При прийнятті рішення щодо призначення лікування при вагітності слід враховувати потенційний ризик нелікованого материнського психічного захворювання.

Застосування препарату під час вигодовування:

Іміпрамін та його основний метаболіт дезипрамін проникає в грудне молоко в низькій концентрації. 14 немовлят зазнали впливу іміпраміну в період лактації (материнська доза 100-225 мг/день).

Розвиток дитини був нормальним при тестуванні в період від 9 місяців до 30 місяців життя. Рівні іміпраміну та дезипраміну в крові двох немовлят, матері яких лікувались іміпраміном в дозі 75-150 мг/кг в ІІІ триместрі та в період лактації  були нижчі від рівня визначення (<20 нг/мл та <25 нг/мл відповідно).

Клінічне значення цих низьких доз трициклічних антидепресантів невизначене, тому рекомендоване спостереження для виявлення можливих поведінкових ефектів у немовлят.

Робоча група ВООЗ вважає, що вживання іміпраміну при лактації є ймовірно сумісним. Американська академія педіатрії відносить іміпрамін до препаратів, ефекти при грудному вигодовуванні яких невідомі, але можуть викликати занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Деякі невеликі клінічні дослідження припускають, що іміпрамін та інші трициклічні антидепресанти можуть знижувати лібідо та викликати еректильну та еякуляторну дисфункцію у чоловіків. Одне повідомлення описує 4 випадки болючої еякуляції після лікування трициклічними антидепресантами, включаючи іміпрамін. Короткострокове призначення іміпраміну використовують для відновлення антеградної еякуляції у пацієнтів з ретроградною еякуляцією після ретроперитонеальної хірургії. Повідомляється про гінекомастію та галакторею у жінок після лікування іміпраміном.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.12.2015 р.