ПІНДОЛОЛ

Група/призначення:

Неселективний бета-адреноблокатор, антигіпертензивний препарат. Покази: лікування артеріальної гіпертензії, в тому числі при вагітності.

Бета-адреноблокатори – група фармакологічних препаратів, які блокують бета-адренорецептори. Розрізняють бета-1- та бета-2-адренорецептори. При блокаді бета-1-адренорецепторів спостерігаються переважно кардіальні ефекти: зменшення сили та частоти серцевих скорочень, пригнічення серцевої провідності. При блокаді бета-2-адренорецепторів відбувається підвищення тонусу бронхів, матки при вагітності, артеріол.

Альтернативні назви / синоніми:

Віскен, мепіндолол, ніпраділол,

Діюча речовина: піндолол.

Рекомендації при вагітності:

Припускається ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не повідомляється про бета-блокаду у новонароджених з пренатальним впливом піндололу. Однак, таке ускладнення описано у новонароджених, які зазнали впливу інших бета-блокаторів, наприклад, атенололу, тому слід ретельно обстежувати немовлят в перші 24-48 годин життя на предмет ознак бета-блокади. Довготривалий пренатальний вплив цього класу препаратів не вивчався.

Деякі бета-блокатори можуть спричиняти затримку розвитку плода та зменшення ваги плаценти, особливо ті, яким не властива симпатоміметична активність (часткові агоністи). Лікування, розпочате на початку ІІ триместру, асоціюється з більш вираженим зменшенням ваги плода та плаценти, в той час, як розпочате в ІІІ триместрі лікування впливає тільки на вагу плаценти. Піндолол таки має симпатоміметичні властивості. Однак, затримка розвитку плода та зменшення ваги плаценти може потенційно виникати при впливі всіх препаратів цієї групи.

Хоча затримка розвитку плода є істотним недоліком, проте користь для матері від такого лікування може перевищувати ризик для плода. Підхід повинен бути індивідуальним.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів з дозами, які в 100 разів перевищували рекомендовані для людини не продемонстрували ембріотоксичності та тератогенності. При введенні самкам дози, яка в 35 разів перевищувала терапевтичну до вагітності та аж до 21 дня лактації, спостерігали порушення парування та зростання смертності потомства. При дозі, у 118 разів вищій за рекомендовану для людини, відзначали підвищення частоти резорбції плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Стаття 1988 року аналізувала ефекти бета-блокаторів при вагітності. Виходячи з 3 повідомлень, автори дійшли висновку про безпечність та ефективність піндололу в період вагітності.

Піндолол проникає через плаценту до плода з досягненням концентрації в плазмі матері, яка перевищує концентрацію в пуповині. Співвідношення концентрації препарату в плазмі матері та пуповині через 2 та 6 годин після останньої дози становило 0,37 та 0,67, відповідно. Період напіввиведення у плода та матері склав 1,6 години та 2,2 години, відповідно.

Вплив піндололу на матково-плацентарний кровотік вивчали у 10 жінок з гестаційною гіпертензією (10 мг перорально). Виявлено істотне зниження материнського тиску без зміни частоти серцевих скорочень у матері та плода, індексу матково-плацентарного кровотоку, матково-плацентарного судинного опору. На противагу цим даним у 1992 році при порівнянні впливу піндололу та пропранололу (бета-блокатор) у жінок з прееклампсією вивили істотне зниження судинного опору в матковій артерії.

Доступні повідомлення про лікування гіпертензії у вагітних піндололом, при цьому не повідомляється про асоційовані з препаратом вроджені вади розвитку, але в більшості цих випадків лікування не проводилось в  І триместрі.

При порівнянні 3 бета-блокаторів в лікуванні гестаційної гіпертензії середня вага дітей з впливом піндололу була трошки вищою, ніж в групі ацебутолу і ще вищою за визначену в групі атенололу – 3375 грам – 3160 грам – 2745 грам. Достеменно невідома причина такої різниці: важкість гіпертензії у матері, ефективність препарату, інші фактори.

Попередні результати іншого дослідження продемонстрували, що більше третини немовлят, народжених матерями з гіпертензією, які приймали піндолол, були низької ваги, але автори вважають, що це істотно не відрізняється від очікуваних результатів в цій популяції.

Проспективне рандомізоване дослідження порівнювало 24 жінок з впливом атенололу та 27 – пінодолу. Не виявлено різниці між групами щодо тривалості гестації, ваги новонароджених, оцінки за шкалою Апгар, частоти кесаревого розтину, рівня глюкози в пупковій артерії. Лікування в обох групах розпочинали приблизно у терміні 33 тижнів вагітності. Вага плаценти в групі атенололу була нижчою від цього показника в групі піндололу – 440 проти 533 грам.

У 1986 році повідомили результати порівняння впливу піндололу з гідралазином (вазодилятатор) та самого гідралазину для лікування гіпертензії. Терапію в обох групах розпочинали приблизно на 25 тижні. Результати вагітностей були аналогічними.

У 1992 році описано результати 29 вагітностей з гестаційною гіпертензією в ІІІ триместрі. Жінки отримували атенолол (N=13) або піндолол (N=16). Зниження тиску в обох групах було подібним. В групі атенололу відзначали наступні зміни: зменшення числа серцевих скорочень у плодів; зменшення індексу пульсації (і, таким чином, периферичного судинного опору) нисхідної грудної аорти плода, черевної аорти та пупкової артерії, зменшення венозного кровотоку в пуповині. В групі піндололу спостерігали тільки зміну частоти серцевих скорочень. Середня вага плаценти в групі атенололу була значно нижчою – 529 проти 653 грам.

Повідомляється про взаємодію ліків при лікуванні жінки з прееклампсією  піндололом та доданим для токолізу*  індометацином (нестероїдний протизапальний препарат). Піндолол призначили в дозі 15 мг/день, а через 2 тижні додали індометацин в ударній дозі  200 мг ректально, а далі по 25 мг 5 днів. На 5 день зареєстрували раптове  підвищення кров’яного тиску (230/130 мм рт. ст.) та кардіотокографічні зміни у плода. Шляхом кесаревого розтину народилось немовля з малою вагою. Тиск у матері повернувся до нормального в післяпологовому періоді. Аналогічну взаємодію препаратів відзначали у пацієнтки, лікованої пропранололом.

Ретроспективне дослідження 1983 року вивчало ефекти атенололу (N=87) та метапрололу (N=2, бета-адреноблокатор) як окремо, так і в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами при лікуванні гіпертензії у вагітних (хронічної та прееклампсії). В цій групі зареєстровано 3 мертвонароджених, інші деталі не надаються.

Повідомлення 1980 року описує результати 60 вагітностей 59 жінок, лікованих бета-блокаторами від гіпертензії. Призначали наступні бета-блокатори: атенолол (N=10, добова доза 100-200 мг), ацебутолол (N=28, добова доза 200-600 мг), піндолол  (N=21, добова доза 10-20 мг), пропранолол (N=1; 40 мг). Вага новонароджених була наступною: 9 до 2500 грам, 11 – 2500-2800 грам, 40 – понад 2800 грам. Через 2 роки ці ж вчені порівняли атенолол (N=31), ацебутолол (N=56), піндолол (N=38) в нерандомізованому дослідженні щодо лікування гіпертензії у вагітних. Через рік дослідники збільшили групу атенололу до 37. Середня вага новонароджених в 3 групах становила 2820, 3160 та 3380 грам, відповідно.

Рандомізоване дослідження 1995 року визначало короткотривалі наслідки внутрішньовенної 15-20-хвилинної інфузії атенололу або піндололу  в 24 жінок з гестаційною гіпертензією. Обидва препарати істотно знижували артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень у матерів одразу після інфузії, але вплив атенололу тривав 30 хвилин. Проаналізувавши багато параметрів автори дійшли висновку, що обидва препарати ефективні у зниженні тиску матері, але атенолол підвищував матково-плацентарний судинний імпеданс і чинив прямий вплив на гемодинаміку плода. Виходячи з цього, піндолол визнали кращим препаратом.

Рев’ю 1995 року стверджує, що гестаційна гіпертензія асоціюється зі зростанням васкулярного опору, що може зменшувати матково-плацентарний кровотік на 40-70%. Крім того, лікування атенололом асоціювалось із зростанням опору маткових артерій та зменшенням пікової швидкості в легеневому стовбурі плода, але піндолол не мав таких ефектів. Було зроблено висновок, що використання судинозвужуючих бета-блокаторів  протягом вагітності необхідно переглянути.

У 8 жінок, лікованих атенололом та піндололом зниження частоти серцевих скорочень у плодів спостерігали тільки в групі атенололу. До та під час лікування атенололом частота серцевих скорочень становила 136 та 120 ударів/хвилину, відповідно, в той час, як при лікуванні піндололом – 128 та 132 ударів/хвилину, відповідно.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання піндололу при грудному вигодовуванні. Однак, виробник стверджує, що препарат проникає до грудного молока.

Оскільки бета-блокатори можуть викликати бета-блокаду у немовлят, рекомендується моніторувати немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні на предмет брадикардії та інших ознак бета-блокади, хоча такі явища не часто зустрічаються.

До прикладу, американська академія педіатрії класифікує бета-блокатор атенолол як препарат, що асоціюється з несприятливими ефектами у немовлят.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Відсутня інформація про вплив на людину.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.10.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.10.2016 р.