ФЕНІЛБУТАЗОН

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, травматичні та інфекційні артрити, остеоартрози, бурсити, радікуліти, невралгії.

Альтернативні назви / синоніми: бутадіон, бутазолідин.

Діюча речовина: фенілбутазон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів, пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Згідно з одним джерелом фенілбутазон вилучено з фармацевтичного ринку США через несприятливі гематологічні побічні наслідки (http://www.reprotox.org).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При призначенні вагітним коням відбувався трансфер до плода. Оскільки в немовляти препарат неефективно виводиться та біотрансформується, може виникати токсичність внаслідок біоакумуляції. Фенілбутазон не призводить до підвищення частоти вроджених вад у щурів та кролів, але спричиняє зменшення ваги плодів та ембіортоксичність.

У мишей відзначали тератогенні наслідки впливу фенілбутазону. Дослідження над вагітними щурами та мишами  виявили зростання частоти скелетних аномалій (300 мг/кг/день  у щурів та 1000 мг/кг/день у мишей) та  додаткових ребер (дози 250 мг/кг/день і вищі у щурів та 750 мг/кг/день і вищі у мишей). Проте деталі та статистична значимість цих знахідок не авторами повідомлялись.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Фенілбутазон проникає до плаценти.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 27 новонароджених, які зазнали впливу фенілбутазону в І триместрі вагітності. Зареєстровано 2 (7,4%) великі вроджені вади при очікуваній 1. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/3 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 1/0 розщілина хребта, 0/0 орофаціальні розщілини, 0/0 редукційні вади кінцівок, 0/0 гіпоспадія.

Доступні 2 повідомлення про вроджені вади у новонароджених, матері яких приймали фенілбутазон при вагітності. Причинно-наслідкового зв’язку не було встановлено.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Фенілбутазон виявляється в молоці коров у невеликій кількості після перорального прийому з визначеним співвідношенням молоко:плазма на рівні 0,01.

До грудного молока людини потрапляє невелика кількість препарату, при деяких дослідженнях навіть не вдавалося виявити препарат в молоці через 3 години після прийому мамою. Відомо, що препарат визначається в сироватці новонароджених без описаних несприятливих наслідків.

Американська академія педіатрії вважає фенілбутазон сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенілбутазон та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.07.2016 р.