ДЕЛАВІРДИН

Група/призначення:

Противірусні засоби для системного застосування. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Покази: лікування ВІЛ-інфекції у дітей від 3 років та дорослих у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази — це група антиретровірусних препаратів, що не мають структурної подібності із нуклеотидними основами, які входять у склад ДНК або РНК та блокують активний центр ферменту вірусу ВІЛ-1 зворотню транскриптазу неконкурентним шляхом, блокують активність ДНК- та РНК-залежних полімераз вірусу ВІЛ-1, не інгібують α-, β- та γ-ДНК-полімерази організму людини. Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази діють на ранніх стадіях розвитку ВІЛ-інфекції, тому ефективно діють у клітинах, що були інфіковані недавно. Препарати групи активні виключно до вірусу імунодефіциту людини І типу. До ненуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази також належать: невірапін, ефавіренз, етравірин.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: делавірдин.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лікування вагітних щурів делавердином призводить до зростання частоти дефекту міжшлуночкової перетинки. Дані про застосування у людини занадто обмежені, щоб робити висновки про вплив на плід.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ-позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

 При до клінічних дослідженнях, результати яких зазначені у інструкції, фертильність не порушувалась у щурів, лікованих делавірдином в дозах до 200 мг/кг/день. При лікуванні вагітних щурів зазначали зростання частоти дефекту міжшлуночкової перетинки при дозах 50 мг/кг/день і вищих. При цій дозі концентрація препарату в крові була нижчою, ніж отримувана у людини при терапії. Також при цьому спостерігалось зниження виживання потомства.

У вагітних кролів материнська токсичність та ембріотоксичність спостерігались при дозах 200 та 400 мг/кг/день, виживання було дуже низьким, щоб оцінити рівень вроджених вад. При дозі до 100 мг/кг/день не спостерігали несприятливих наслідків. Доза 100 мг/кг/день спричиняла концентрацію препарату в крові меншу, ніж в людини при лікуванні, а 200 мг/кг/день – в 6 разів вищу.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, його молекулярна вага це припускає.

Виробник повідомляє про 7 незапланованих вагітностей на фоні лікування делавірдином з наступними результатами: 3 ектопічні вагітності, 3 здорові доношені новонароджені, одна недоношена дитина з дефектом міжшлуночкової перетинки.

Повідомляється про ВІЛ-позитивну вагітну, яка отримувала делавірдин разом з іншими антиретровірусними препаратами, а також заборонені препарати. Новонароджений був малим для гестаційного віку.

У Реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими, які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату. Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95% ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95% ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату в будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. Щодо делавірдину, то він приймався в 14 випадках, з них 11 – в І триместрі, 3 – в ІІ-ІІІ триместрах в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Не виявлено вроджених вад розвитку. Реєстр дійшов висновку, що не виявлено характерних вад, асоційованих з цими препаратами, за винятком ефавірензу (також ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази) та дефектами нервової трубки.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію, повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена директива американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування, за винятком ефавірензу, враховуючи дані від експериментів у приматів та повідомлення про дефект нервової трубки у новонародженого. У 2010 році також видано оновлені рекомендації щодо використання антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування повинні продовжувати його протягом вагітності для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією делавірдин проникає в грудне молоко у щурів в концентрації, яка у 3-5 разів перевищує цей показник у плазмі.

ВІЛ був виявлений в грудному молоці інфікованих жінок, тому вважається, що грудне вигодовування може викликати деякі випадки педіатричної інфекції. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитись від грудного вигодовування, якщо існує безпечне альтернативне харчування для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією делавірдин не порушує фертильності у щурів при лікуванні самців протягом 70 днів, а самок – 14 днів перед спарюванням дозами до 200 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 19.09.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 08.10.2015 р.