АНІДУЛАФУНГІН

Група/призначення:

Напівсинтетичний протигрибковий препарат.

Альтернативні назви/синоніми: ераксис.

Діюча речовина: анідулафунгін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає повідомлень щодо застосування препарату під час вагітності у людини. Репродуктивні дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини при вагітності не дозволяє повністю аналізувати ембріо-фетальний ризик. Більше того, немає повідомлень про застосування при вагітності у людини каспофунгіну і мікафунгіну, інших агентів цього класу. Тому, найкращою рекомендацією є уникнення застосування анідулафунгіну під час вагітності, однак, якщо стан жінки потребує такого призначення, перевага для матері, ймовірно, переважає над невідомим ризиком для плода. В такому випадку слід застосовувати найнижчу можливу дозу.

Інформація щодо дослідження на тваринах.

Репродуктивні дослідження проводилося у щурів та кролів. У вагітних щурів, яким давали вдвічі вищі дози, аніж рекомендовані для людини, виходячи з площі поверхні тіла, спостерігали скелетні зміни у плодів, які включали неповну осифікацію різних кісток та хвилясті, нерівні, деформовані ребра. Однак, ці ефекти не були дозозалежними і знаходились в діапазоні історичної бази даних лабораторного контролю.

У вагітних кролів дози, в чотири рази вищі від рекомендованих для людини (найвища доза) були асоційовані з незначним зменшенням ваги плода, але материнська токсичність також була виявлена. Анідулафунгін не був генотоксичним в кількох дослідженнях. Дослідження карциногенності не були проведені. Не виявлено несприятливих впливів на фертильність у самців та самок щурів, яким вводили внутрішньовенні дози, які були вдвічі вищими від рекомендованих для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини.

Анідулафунгін – це напівсинтетичний ліпопептидний протигрибковий препарат для внутрішньовенних інфузій. Це ехінокандін, клас протигрибкових речовин, який також включає каспофунгін та мікафунгін.

Хоча препарат не зазнає печінкового метаболізму, відбувається хімічна деградація при фізіологічних температурі та pH до неактивної пептидної сполуки, яка надалі деградує і виводиться. Іn vitro період напівдеградації препарату за фізіологічних умов становить приблизно 24 години. Кінцевий період напіввиведення становить 40-50 годин з виділенням перш за все з калом. Зв’язування з білками плазми на середньому рівні (84%).

Невідомо, чи анідуланфунгін проникає через плаценту у людини. Молекулярна маса препарату висока, але довгий період деградації та помірне зв’язування з білками плазми припускають можливість трансферу до плода чи ембріону. Більше того, рекомендований курс терапії включає щоденні внутрішньовенні дози, щонайменше протягом 14 днів. Анідулафунгін проникає через плаценту у щурів і виявляється в плазмі плодів.

Застосування препарату під час вигодовування.

Немає повідомлень, які б описували застосування анідулафунгіну протягом лактації у людини. Молекулярна маса препарату висока, але довгий період деградації та помірне зв’язування з білками плазми припускають можливість проникнення до грудного молока. Більше того, рекомендований курс терапії включає щоденні внутрішньовенні дози, щонайменше протягом 14 днів.

Вплив на малюків, які знаходяться на грудному вигодовуванні, не є відомим.

Дозозалежні опосередковані гістаміном симптоми (висипання, кропив’янка, гіперемія, свербіж, задуха, низький артеріальний тиск) спостерігали у дорослих на фоні внутрішньовенного ведення анідулафунгіну.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок: немає інформації.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано:05.06.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2019 р.