МЕБЕНДАЗОЛ

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб. Це синтетичний протигельмінтний препарат для лікування глистних інвазій.

З невизначених причин єдиний американський виробник цього препарату припинив виробництво у жовтні 2011, в інших країнах препарат доступний.

Альтернативні назви / синоніми: вермокс.

Діюча речовина: мебендазол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рев’ю 1985 року щодо кишкових паразитів та вагітності дійшло висновку, що лікування вагітних слід розглядати тільки у випадку «коли паразити викликають клінічну картину або можуть призвести до проблем громадського здоров’я». Рекомендується для лікування інвазії волосоголовцем (Trichuris trichiura), яка виникає при вагітності. Рев’ю 1986 року рекомендує призначати мебендазол при необхідності для лікування аскаридозу (Ascaris lumbricoides) і ентеробіозу (Enterobius vermicularis). Хоча інший огляд рекомендує призначати для таких цілей піперазин, не дивлячись на слабку абсорбцію мебендазолу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Додавання мебендазолу до їжі колонії мишей, що розмножуються, призвело до формування кучерявих (закручених) хвостів у потомства. Одноразова доза 10 мг/кг спричиняла тератогенні та ембріотоксичні ефекти у вагітних щурів. На фоні вищих доз 100% плодів щурів з впливом препарату розвивались аномально. Р-фторпохідне мебендазолу – флубендазол – також асоціювався з різними вродженими аномаліями при тестуванні у щурів. В інших видів тварин препарат не був ембріотоксичним чи тератогенним.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Один виробник повідомив про вплив мебендазолу в І триместрі при 170 вагітностях без ідентифікованих тератогенних ефектів. Також не було підвищеного ризику спонтанних абортів в результаті впливу в І триместрі. До цього іншому виробнику було відомо тільки про одну ваду – редукційну однієї кисті (відсутність пальців) – серед 112 немовлят з пренатальним впливом.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 64 новонароджених з впливом мебендазолу в І триместрі. Всього виявлено 4 (6,3%) великих вроджених вад при 3 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 0/0; полідактилії – 0/0; розщілини хребта – 0/0; орофаціальних розщілин – 0/0; редукційних вад кінцівок – 1/0; гіпоспадії – 0/0.

При спалаху трихінельозу в Лівані у 1984 році 4 вагітні отримували терапію мебандазолом та кортикостероїдами. У 2 жінок в І триместрі відбувся самовільний викидень. Автори не зазначили, чи це був наслідок захворювання, чи впливу препарату. Плоди не були обстежені. Інші дві жінки народили здорових дітей в ІІІ триместрі. В окремому випадку вагітну з трихінельозом лікували мебендазолом, народилась здорова дитина (термін вагітності на момент виявлення інфекції та лікування не уточнено).

На Шрі-Ланці один з двох видів анкілостомозу, викликаний Necator americanus є ендемічним і вносить вагомий вклад в розвиток залізо-дефіцитної анемії вагітних. Тому рекомендованим є рутинне використання мебендазолу в ІІ триместрі вагітності. Дослідження, опубліковане у 1999 році порівняло результати вагітностей жінок, лікованих мебендазолом (N=5275) з контрольною групою (N=1737) без такого лікування. Не виявлено істотної різниці в частоті великих вроджених вад розвитку при впливі в будь-якому терміні вагітності – 1,8% (97 з 5275) проти 1,5% (26 з 1737), співвідношення шансів 1,24, 95% ДІ 0,8-1,91). Для І триместру: 2,5% (10 з 407), 1,66, 95% ДІ 0,81-3,56, р=0,23. Інші порівняння між двома групами виявили істотне зниження в основній групі частоти мертвонароджень та випадків перинатальної смерті (1,9% проти 3,3%, р=0,0004) та низької (≤1500 грам) ваги новонароджених (1,1% проти 2,3%, р=0,0003). Дослідники дійшли висновку, що, хоча не було виявлено істотного зростання частоти вроджених вад розвитку при впливі мебендазолу, його не слід призначати в І триместрі і що невелике зростання частоти вроджених вад не можна виключити.

Проспективне контрольоване когортне дослідження повідомило результати 192 вагітностей з впливом мебендазолу, в більшості випадків у І триместрі (71,5%). Частота великих вроджених вад розвитку, спонтанних абортів, середня вага новонароджених не відрізнялись істотно при порівнянні з контролною групою: 3,3% проти 1,7%, 11,5% проти 9,4% та 3222 грами проти 3258 грам, відповідно. Однак, більше вагітностей було перервано за бажанням жінок в основній групі – 11,5% проти 1,6%. Серед вад не виявлено специфічних паттернів, які б припускали причинного зв’язку. Більш того, термін впливу препарату робить причинно-наслідкову асоціацію малоймовірною.

Ряд повідомлень від британського виробника щодо 347 вагітностей з впливом препарату, 165 яких оцінені в деталях інформують про 7 дітей з вродженими вадами, включно з випадком розщілини піднебіння, атрезії стравоходу з атрезією ануса, клишоногістю, гіпоспадією. Також відзначили 3 випадки гемангіоми, в одному з них також відсутність 3 пальців. Випадковість дефектів не припускає асоціації з мебендазолом.

Контрольоване дослідження в Перу не виявило істотної різниці в частоті самовільних переривань, вроджених вад, мертвонароджень, випадків ранньої неонатальної смертності, передчасних пологів серед 479 жінок, яких лікували одноразовою дозою мебендазолу 500 мг в ІІ триместрі вагітності. Згідно з клінічними коментарями, використання мебендазолу в ІІ та ІІІ триместрах вагітності рекомендується для елімінації хронічних гельмінтозів, які призводять до анемії в матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про жінку на 10 тижні лактації, яка отримувала мебендазол (100 мг) двічі на день протягом 3 днів з приводу інфекції, викликаної круглими червами. Безпосередньо перед цим вона приймала протягом 7 днів метронідазол для лікування вагінального трихомоніазу. На другий день лікування мебендазолом продукція молока значно зменшилась і повністю зникла через 1 тиждень. Хоча механізму такого впливу не було запропоновано, автор вважає, що зупинка лактації була індукована мебендазолом.

На противагу вищенаведеному, повідомлення 1994 року інформує про відсутність впливу на лактацію або грудне вигодовування в 4 жінок після пологів, лікованих мебендазолом (100 мг) двічі на день протягом 3 днів з приводу інфікування різними кишковими паразитами. В однієї пацієнтки концентрація мебендазолу в плазмі наприкінці терапії становила <20 нг/мл, а в молоці препарат не виявлявся. Зниження продукції молока в цьому випадку пояснили тривожністю та роздратованістю матері через інфекцію.

Виходячи з більш нових даних грудне вигодовування не слід припиняти у випадку лікування мебендазолом. Тільки біля 2-10% пероральної дози мебендазолу абсорбується і, ймовірно, кількість препарату, яка проникає до грудного молока є нижчою від можливого рівня детекції і є, відповідно, клінічно не значимою.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату, він не впливає на фертильність у щурів при дозах до 40 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.