ВНУТРІШНЬОМАТКОВІ КОНТРАЦЕПТИВИ З ВМІСТОМ МІДІ
Група/призначення:
Контрацептивний засіб. Внутрішньоматкові засоби (ВМЗ) – сторонні предмети, які розміщують в матці для попередження вагітності. Сучасні засоби виготовляють з інертного пластику з або без прогестерону, левоногестрелу або міді. Механізм дії полягає у виникненні запальної відповіді в ендометрії. Крім того, вивільнення іонів міді в рідинах статевих шляхів може пригнічувати функції сперми. Наприклад, мідь може іммобілізувати сперму людини in vitro і пригнічувати пенетрацію сперми в цервікальний слиз. Інші спостереження припускають, що ці контрацептиви можуть порушувати запліднення яйцеклітини.
Оскільки індукована ВМЗ маткова кровотеча є основним побічним ефектом, деякі дослідники вивчали потенційну користь ВМЗ з міддю, які також вивільняють протизапальний препарат індометацин. ВМЗ без вмісту металу є безпечним при проведенні магнітно-резонансної томографії (МРТ). При ВМЗ, що містять мідь МРТ можна застосовувати з максимумом 3,0 T. ВМЗ з міддю також використовуються для термінової контрацепції. Огляд з використання міфепристону, левоногестрелу та ВМЗ з міддю дійшов висновку, що ВМЗ з міддю забезпечують найефективнішу ургентну контрацепцію, так само як і тривалу контрацепцію.
Альтернативні назви / синоніми:
Внутрішньоматковий пристрій з вмістом міді, внутрішньоматковий засіб з вмістом міді, внутрішньоматкова спіраль з вмістом міді, paragard, коппер Т.
Діюча речовина:
Мідь на пластиковому носії.
Рекомендації при вагітності:
Підвищений ризик викиднів на фоні ВМЗ.
Рекомендації при лактації:
Не протипоказаний, підвищується ризик перфорації матки при введенні ВМЗ в період лактації.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Вагітність при наявності ВМЗ з вмістом міді не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку. Можливе підвищення ризику самовільного переривання вагітності.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Дослідження в експериментальних тварин включали імплантацію мідних дротів в матку в період ембріогенезу. Це припустило, що мідні ВМЗ в деяких випадках підвищують ембріолетальність, але не частоту вроджених вад розвитку в потомства мишей, щурів, хом’яків, кролів, овець, яке вижило.
Інформація щодо впливу на плід:
Доступні повідомлення про 3 випадки редукції кінцівок та 2 випадки аненцефалії у дітей, народжених матерями, що мали ВМЗ з міддю.
Дослідження випадок-контроль із залученням 96 випадків редукційних вад кінцівок не виявило асоціації з внутрішньоматковим впливом ВМЗ з міддю.
Ряд повідомлень припускає, що вагітність з ВМЗ з міддю призводить до підвищення частоти спонтанних абортів, але не підвищує частоти вроджених вад розвитку у плодів, що вижили. Одне повідомлення охопило 918 вагітностей. Більшість з цих вагітностей була перервана за бажанням жінок. 275 вагітностей пролонгували, з них у 118 жінок ВМЗ вийшов самостійно або був видалений, а у 157 – залишався в матці. Частота спонтанних абортів була вищою в групі, де ВМЗ залишався в порівнянні з групою жінок, де ВМЗ вже не було. Також повідомили про вищу частоту передчасних пологів у жінок з ВМЗ в матці. Інше ретроспективне повідомлення інформує про підвищений ризик передчасних пологів та хоріоамніоніту навіть у випадку видалення ВМЗ. Рев’ю дійшло висновку, що жінки, в яких продовжується вагітність з ВМЗ, мають вищий ризик спонтанних абортів, передчасних пологів, хоріоамніоніту. Видалення ВМЗ істотно знижує ризики, хоча не до рівня вагітностей без ВМЗ.
Турецьке дослідження 2014 року припустило, що розміщений в тілі матки ВМЗ з міддю з меншою ймовірністю призводить до ускладнень, аніж розміщені нижче.
Ретроспективне повідомлення ідентифікувало вади розвитку в 21 з 292 жінок, що завагітніли з ВМЗ з вмістом міді. 2/3 вад були кардіоваскулярними, деталі не наводяться. Як здається, деякі кардіоваскулярні вади (наприклад, відкрита артеріальна протока) можуть асоціюватися швидше з недоношеністю, аніж з аномальним розвитком.
В одного новонародженого з внутрішньоутробним впливом ВМЗ з міддю виявили доброякісну пухлину голосових зв’язок. Відсутність впливу ВМЗ з міддю на ембріональний розвиток підтримують знахідки про те, що концентрація міді та церулоплазміну не змінюється в сироватці матері та ембріональних тканинах за наявності ВМЗ з міддю.
Застосування препарату під час вигодовування:
6-річне порівняння наслідків для здоров’я в 2 групах з 220 дітей на грудному вигодовуванні, чиї матері використовували норплант (капсули для підшкірної імплантації, діюча речовина левоногестрел) або ВМЗ з міддю, виявило після першого року, що діти, які знаходились на грудному вигодовуванні з групи норпланта, мали вищу частоту незначних інфекцій та шкірних змін, але набирання ваги та загальний фізичний розвиток були порівняльними в обох групах. При подальшому розвитку в дітей, матері яких використовували ВМЗ з міддю, була вища частота затримки психомоторного розвитку. Відсутність контрольної групи обмежує інтерпретацію цих даних.
Порівняння використання гормональних ВМС проти мідьвмісних у жінок в період лактації не виявило різниці в рівні грудного вигодовування або розвитку і росту немовлят. Бразильське дослідження щодо використання ВМЗ з міддю у жінок в період лактації відзначає відсутність впливу на концентрацію міді в грудному молоці при порівнянні з жінками контрольної групи, хоча виявлено підвищену концентрацію міді в ендометрії.
Системний огляд на основі даних з цих 3 досліджень дійшов висновку про відсутність доказів несприятливого впливу ВМЗ з міддю на грудне вигодовування та розвиток дитини. Серед 61448 жінок, які користувались ВМЗ з міддю або левоногестрелом лактація та час після пологів були незалежними факторами ризику виникнення перфорації матки.
Частота перфорації матки поза періодом лактації на 1000 введень становила 0,6 (95% ДІ 0,4-0,9), в період лактації – 4,5 (95% ДІ 3,0-6,4).
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Жінки, яким ввели постплацентарно ВМЗ з левоногестрелом, мали вищий ризик повного випадання ВМЗ, аніж жінки з введеними ВМЗ з міддю. В ряді досліджень вилучення ВМЗ з міддю через ускладнення або щоб жінка змогла завагітніти не порушувало наступної фертильності, хоча одне повідомлення інформує про асоціацію знаходження ВМЗ понад 78 місяців зі зниження фертильності . З цим висновком не всі погоджуються.
Тести in vitro припустили, що наявність ВМЗ з міддю не призводить до істотного нагрівання при МРТ при максимумі 3,0 Т. При використанні 1,5 Т максимальна температура у місці розміщення ВМЗ зростає на 0,4 градуси С. Інше повідомлення повідомляє про відсутність істотного нагрівання ВМЗ з міддю при 3,0 Т МРТ.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).