ЛАРОНІДАЗА

Назва англійською мовою: Laronidase.

Група/призначення: ферменти.

Альтернативні назви / синоніми: альдуразим.

Діюча речовина: ларонідаза.

Рекомендації при вагітності:  обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація, препарат потенційно токсичний перші 7 днів після народження, ймовірно сумісний від 7-го дня життя дитини; не сумісний (Європейське агентство з лікарських засобів “European Medicines Agency”)

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. Не виявлено несприятливого впливу на плодів на фоні доз, які у 6,2 рази перевищували рекомендовану для людини дозу 0,58 мг/кг, але відмічена материнська токсичність. Досліджень карциногенності та мутагенності не проводилось. Аналогічна доза не порушувала фертильності самок та самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Ларонідазу вводять 1 раз на тиждень протягом 3-4 годин внутрішньовенно. Середній період напіввиведення становить 1,5-3,6 годин. Під час внутрішньовенних інфузій ларонідази можуть виникати реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Пацієнтам слід приймати жарознижуючі та/або антигістамінні препарати за 60 хвилин до інфузії. Гіпотензія спостерігалася у 9% (2/22) пацієнток, які отримували інфузію ларонідази у плацебо-контрольованому дослідженні. Цей побічний ефект у вагітної жінки може мати шкідливий вплив на плацентарну перфузію, що призводить до пошкодження ембріона та плода.

У 9% (2/22) пацієнток у плацебо-контрольованому дослідженні спостерігали гіпотензію, що у вагітних може несприятливо впливати на плацентарну перфузію.

Невідомо, чи ларонідаза проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага не припускає проникнення глікопротеїну до ембріону/плода.

Досвід у вагітних жінок.

У 2006 році повідомили про 21-річну жінку з МПС 1 типу, яка завагітніла на фоні лікування ларонідазою (щотижня в дозі 1000 Од/кг). Лікування тривало 4 тижні і надалі було призупинено. Дівчинка без відхилень, вагою 1250 народилась в передчасних пологах на 29-му тижні.

У 2015 році описали 30-річну жінку з МПС 1 типу, яка двічі вагітніла на фоні лікування ларонідазою. При першій вагітності ларонідазу вводили в дозі 100 Од/кг/тиждень до 4 тижня вагітності. На 11 тижні при УЗД не виявлено відхилень. На 16 тижні при УЗД діагностовано маловіддя та гіпоплазія легень. Плід завмер на 17 тижні вагітності. При другій вагітності через 7 місяців вводили ларонідазу, всього вагітна отримала 28 інфузій (100 Од/кг/тиждень). Лікування проводилося протягом 9–10 тижнів, оскільки жінка розглядала можливість участі в клінічному випробуванні. Через сакроілеїт жінці було призначено повний ліжковий режим на 35 тижні. На 37 тижні шляхом плавнового кесарського розтину народився хлопчик вагою 2,5 кг із затримкою росту, нормальною оцінкою за шкалою Апгар. У новонародженого відзначено поперечні складки на долонях. За 2 дні до пологів у мами виявлено антитіла IgG до ларонідази (титр 25600), у пуповинній крові антитіла IgG і відсутні антитіла IgM до ларонідази.

Застосування препарату під час вигодовування:

Доступне 1 повідомлення про лікування ларонідазою в період лактації – це описаний вище випадок від 2015 року, мама годувала дитину протягом 3 місяців, отримуючи інфузії.  На 1 та 3 місяцях при перевірці не було виявлено ларонідази в грудному молоці перед інфузією та через 60 хвилин після неї. Не спостерігали пов’язаних з лікуванням негативних наслідків. У віці 2,5 років дитина розвивалась нормально.

Виходячи з цього випадку та молекулярної ваги препарату не очікується його екскреції до грудного молока. Однак, багато протеїнів (імуноглобулінів) проникає до грудного молока і абсорбується немовлятами в перші дні життя. Тому ларонідаза потенційно може також проникнути до грудного молока і абсорбуватись. Зменшення впливу на немовля на першому тижні життя при грудному вигодовуванні можливе шляхом впливу на схему введення, виходячи з фармакокінетики: короткий період напіввиведення (1,5-3,6 годин), введення протягом 3-4 годин 1 раз на тиждень. Жінка може годувати дитину безпосередньо перед інфузією, а потім зціджувати молоко протягом приблизно 8-12 годин після інфузії.  Протягом цього періоду немовля можна годувати раніше зцідженим молоком. Такий підхід може значно зменшити вплив ларонідази на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні. В той же час в цьому випадку дитина потребує ретельного моніторингу.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Laronidase (Aldurazyme) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Laronidase – NCBI Bookshelf. Інформація з даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
4. Aldurazyme 100 U/ml concentrate for solution for infusion: Summery of product characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

Адаптовано 09.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.06.2025 р.