Група/призначення:

Антигістамінний препарат з седативним ефектом.

Покази: порушення сну, алергічні реакції, шкірний свербіж, застудні захворювання та кашель (в складі комбінованих препаратів).

Найчастіше застосовувався при вагітності як компонент комбінованого препарату бендектину (доксиламін та піридоксин (вітамін В₆) – по 10 мг), який призначався в США до 1983 року для лікування токсикозу вагітних. Між 1956 та 1976 роками до складу бендектину також входив дицикломін  – 10 мг (спазмолітик). У Великій Британії продовжували призначати бендектин під назвою дебендокс, в Канаді – діклектин (з 1978 року).  У квітні 2013 року FDA схвалила препарат діклегіс (доксиламіну сукцинат 10 мг та піридоксину гідрохлорид 10 мг) для лікування токсикозу/нудоти та блювоти вагітних.

Альтернативні назви / синоніми:

Сонміл, доксиламіну сукцинат, донорміл. Комбіновані препарати: дебендокс (Debendox), діклектин (Diclectin), діклегіс (Diclegis).

Діюча речовина:   доксиламін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з результатів експериментів у тварин та досвіду застосування при вагітності у людини комбінації доксиламін/піридоксин не очікується зростання частоти вроджених вад, в тому числі при вживанні в І триместрі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Хоча дослідження in vitro з культивованими ембріональними тканинами виявили, що доксиламін може порушувати формування хряща, детальне дослідження в експериментальних тварин не продемонструвало тератогенного впливу доксиламіну навіть при токсичних для матері дозах, які в 2-3 рази перевищували рекомендовану для людини. При високих токсичних для матері дозах спостерігали мінімальні скелетні зміни, включно з вкороченням 13 ребра, ламкістю скелету. Ці знахідки корелюють із загальною токсичністю і виникають від впливу будь-якого препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Доступно багато  доказів відсутності асоціації між бендектином при вагітності та вродженими вадами. Аналогічного висновку можна дійти і відносно доксиламіну. Дослідження 2009 року продемонструвало відсутність будь-яких довготривалих наслідків для розвитку головного мозку дітей віком 3-7 років, які зазнали пренатального впливу діклектину. Ця ж група авторів підтвердила свій висновок у 2014 році.

Надавались повідомлення про більш ніж 160 випадків вроджених вад до медичних джерел або до FDA «як спричинені бендектином» або асоційовані з його прийомом в І триместрі. Ці дефекти залучили: хребет, кінцівки, серце, розщілину губи або піднебіння.

Дослідження 1983 року знайшло асоціацію між дебендоксом (трикомпонентний препарат) та розщілиною губи та /або піднебіння, хоча автори не виключають випадковості такої асоціації.

У 1983 році повідомили про можливу асоціацію між доксиламіном/піридоксином та діафрагмальною килою. Однак, при подальшому дослідженні автори визнали необхідність незалежного підтвердження. Велике дослідження випадок-контроль із залученням немовлят, які зазнали пренатального впливу комбінації препаратів, виявило незначно підвищений відносний ризик вроджених вад (1,40). Ризик вдвічі підвищувався (2,91), якщо мама також палила. Також було виявлено підвищений ризик вад серцевих клапанів (2,99).

При дослідженні 1985 року при порівнянні 298 випадків впливу доксиламіну (бендектину) з 738 з контрольної групи було виявлено мінімальний зв’язок з вродженими вадами серця.

Одне з вищенаведених досліджень виявило асоціацію між бендектином та пілоростенозом (відносний ризик 4,33-5,24) – чотирикратне збільшення. Аналогічно,  бостонський спільний проект нагляду за вживанням медикаментів (Boston Collaborative Drug Surveillance Programs) повідомив FDA попередні дані про зростання ризику в 2,7 разів. На противагу цьому, дослідження випадок-контроль 1983 року не виявило асоціації з вадою. Оцінюючи результати цих 3 досліджень FDA визнало ці дані найкращими з доступних з цього питання, але дійшло висновку про відсутність зв’язку пілоростенозу з бендектином. На додаток FDA коментує, що, якщо й існує асоціація з цією вадою, то вона не є обов’язковим доказом впливу препарату, оскільки можуть впливати токсикоз та можливий стан, який його спричинив. Дослідження 1984 року, результати якого не увійшли до аналізу FDA, виявило можливу асоціацію із пілоростенозом, але не змогло оцінити вплив інших факторів. При порівнянні з контрольною групою співвідношення шансів для стенозу пілоруса в групі прийом бендектину склало 2,5 (95% ДІ 1,2-5,2). Автори вважають, що ця асоціація не є доведеною. Цікаво, що енциклопедія вроджених вад (Birth Defects Encyclopedia) вважає етиологію пілоростенозу (тобто, вродженого гіпертрофічного стенозу пілоруса) як ймовірно полігенну та залежну від статі з частотою 1:250 народжень (1:200 хлопчиків та 1:1000 дівчат).

Доказів безпечності доксиламіну/піридоксину при вагітності є достатньо. В статті 1983 року зроблено огляд ряду досліджень. Не було виявлено зв’язку між комбінацією препаратів та вагою і ростом новонароджених, окружністю голови, гестаційним віком, вродженими вадами чи іншими несприятливими результатами вагітностей. Від редакції додано, що бендектин не відповідає жодному критерію для визнання тератогеном.

Результати Північно-каліфорнійського постійного дослідження вроджених вад (Northern California Kaiser Permanente Birth Defects Study) були опубліковані у 1989 році. Проводилось проспективне дослідження щодо 58 категорій вроджених вад  у  групі 31564 немовлят, мами яких приймали бендектин. Співвідношення шансів для будь-якої вродженої вади склало 1,0 (95% ДІ 0,8-1,4). Три категорії вроджених вад статистично асоціювались з препаратом: мікроцефалія (5,3, 95% ДІ 1,8-15,6), вроджена катаракта (5,3, 95% ДІ 1,2-24,3), аномалії легенів (4,6, 95% ДІ 1,9-10,9). Проте автори проаналізували результати попередніх досліджень без вживання бендектину і виявили значну асоціацію мікроцефалії та вродженої катаракти  з блювотою при вагітності. Таким чином, автори дійшли висновку про  відсутність асоціації бендектину в І триместрі з вродженими вадами.

Мета-аналіз 17 досліджень з вживанням бендектину при вагітності опубліковано у 1988 році. Співвідношення шансів 1,01 (95%, ДІ 0,66-1,55) при всіх дослідженнях визначає відсутність зв’язку бендектину з вродженими вадами. Надалі дослідження поділили на 2 типи: когортні та випадок-контроль і знову не виявили зв’язку з вродженими вадами. Інший мета-аналіз, опублікований у 1994 році, проаналізував 16 когортних та 11 досліджень випадок-контроль, які повідомили про вроджені вади розвитку у дітей з пренатальним впливом бендектину в І триместрі. Відносний ризик для будь-якої вади склав 0,95 (95% ДІ 0,88-1,34), ризик для окремих дефектів був наступним: вроджених вад серця  0,90 (95% ДІ 0,77-1,05), центральної нервової системи 1,0 (95% ДІ 0,83-1,20), дефектів нервової трубки 0,99 (95% ДІ 0,76-1,29), редукційних вад кінцівок 1,12 (95% ДІ 0,83-1,48), геніталій 0,98 (95% ДІ 0,79-1,22), розщілин обличчя 0,81 (95% ДІ 0,64-1,03), пілоростенозу 1,04 (95% ДІ 0,85-1,29). Ці дані свідчать про малу ймовірність асоціації між вживанням бендектину в І триместрі та вродженими вадами.

У 1995 році опубліковано широкий аналіз медичної літератури щодо прийому бендектину  та результатів вагітностей. Не виявлено доказів тератогенності бендектину у тварин та людини. Однак, в медичній літературі продовжувались дебати між вченими, які вважали бендектин безпечним, та тими, що вважали препарат відповідальним за дефекти кінцівок.

Популяційне дослідження випадок-контроль, яке проводилось у 1982-1983 роках в Атланті (Atlanta Birth Defects Case-Control Study), результати якого були опубліковані у 1999 році, виявило захисний ефект бендектину на формування вроджених вад серця. Призначення антиеметичних препаратів, особливо бендектину (дво- або трикомпонентного), при помірній та  вираженій нудоті на ранніх термінах вагітності асоціювалося з низьким ризиком вроджених вад серця в порівнянні з групою вагітних без нудоти (співвідношення шансів 0,67, 95% ДІ 0,50-0,92) та вагітних з нудотою без лікування (0,70, 95% ДІ 0,50-0,94). Автори дійшли висновку, що гормони вагітності, інші фактори або компонент бендектину (найбільш ймовірно, піридоксин) можуть бути важливими для нормального розвитку серця.

Незважаючи на чисельні докази на підтримку безпечності комбінації доксиламіну/піридоксину при вагітності негативні публічні відгуки та судові процеси  навколо бендектину вплинули на використання такої комбінації в інших країнах. Стаття 1995 року переглянула історію бендектину в США і порівняла з подібним канадським препаратом – діклектином. Оперативна група Канадського департаменту здоров’я та добробуту (Canadian Department of Health and Welfare) вважає діклектин препаратом вибору для лікування блювоти вагітних і він призначений для такого вживання. Правда, він призначається рідше, ніж інший антигістамінний препарат –  дименгідрінат, який специфічно не призначений для вживання при вагітності. Причиною цього є страх перед можливою тератогенністю та наступними судовими процесами.

Екологічний аналіз бендектину 2003 року не виявив доказів тератогенності останнього. Він містив історичне рев’ю та рекомендацію повернути таку комбінацію препаратів на фармацевтичний ринок  США.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутній досвід використання як самого доксиламіну, так і в комбінації з піридоксином при грудному вигодовуванні. Піридоксин проникає в грудне молоко, але не становить загрози для немовляти. Доксиламін призначається не тільки як антиеметик, але і як снодійний, заспокійливий засіб. Його молекулярна вага припускає проникнення в грудне молоко. Вплив доксиламіну невідомий, але як і для інших антигістамінних препаратів викликає стурбованість. Один з кількох виробників препарату стверджує, що він протипоказаний при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 15.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор ІІ покоління.

Альтернативні назви / синоніми:

Бронал, гістадин, дейлерт, карадонел, тамагон, торфин, телдан, теридин, рапідал, рітер, трексил.

Діюча речовина: терфенадин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

 Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про зв’язок терфенадину з вродженими вадами. Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику. При одному з досліджень виявлено підвищення частоти полідактилії, що потребує додаткових досліджень. В цілому антигістамінні препарати визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Згідно з деякими джерелами терфенадин вилучено з фармацевтичного ринку у 1998 році. Його замістили фексофенадином (активний метаболіт терфенадину, антигістамінний препарат), який вважається менш кардіотиксичним.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інструкція до препарату повідомляє про відсутність тератогенності при тестуванні у щурів при дозах в 63 та 125 разів вищих від рекомендованих для людини, проте при цьому  спостерігали материнську  ембріотоксичність і зростання частоти постімплантаційних втрат. Введення терфенадину в дозі 300 мг/кг/день щурам та 500 мг/кг/день кролям в період ембріогенезу не призводило до зростання частоти вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомлення 1994 року наводить результати проспективного дослідження з порівняння результатів 134 вагітностей з прийомом терфенадину в І та на початку ІІ триместрів з відповідною контрольною групою. 9 жінок (6,7%) були втрачені з-під нагляду. Серед 125 вагітностей спостерігали наступні результати: 98 (78,4%) нормальні новонароджені, 16 (12,8%) спонтанні аборти, 4 (3,2%) медичні аборти, 1 (0,8%) мертвонароджений, 6 (4,8%) з вродженими вадами. Це були наступні вроджені вади розвитку: трисомія по 21-й хромосомі (вік матері 41 рік), хромосомна аномалія (45,Х/46,ХУ), артеріальна протока, гемангіома, недорозвинена вушна раковина, вивих кульшових суглобів. Не виявлено різниці в частоті вроджених вад при порівнянні з контрольною групою.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 1034 новонароджених, які зазнали впливу терфенадину в І триместрі вагітності. Зареєстровано 51 (4,9%) велику вроджену ваду при очікуваних 44. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 13/10 вроджені вади серцево-судинної системи, 12/3 полідактилія, 0/0,5 розщілина хребта, 2/2 орофаціальні розщілини, 3/2 редукційна вада кінцівки, 2/2 гіпоспадія. Можна припустити асоціацію з полідактилією, що потребує додаткового підтвердження.

Дослідження 2002 року не виявило тератогенності та зростання частоти несприятливих результатів вагітностей або ускладнень у новонароджених при лікуванні антигістамінними препаратами в І триместрі з приводу токсикозу вагітності (N=12394) та алергії (N=5041). Терфенадин приймали 1164 жінки.

Дослідження Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) визначило частоту великих та малих вроджених вад у дітей 1164 жінок, які отримували терфенадин на ранніх термінах вагітності на рівні 3,22%, що не є значно вищим за загально популяційний показник – 3,16%.

При дослідженні з охопленням 118 вагітних з впливом терфенадину не виявлено зростання частоти ризику великих вроджених вад, передчасних пологів, низької ваги при народженні при порівнянні з вагітними контрольної групи.

Одна з тератологічних інформаційних служб спостерігала за 40 вагітностями з впливом терфенадину і виявила 1 дитину з вродженою дисплазією кульшового суглобу та 1 з двобічною паховою килою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Проникнення терфенадину до грудного молока продемонстровано у 1995 році.  4 жінки в період лактації приймали терфенадин (60 мг кожні 12 годин 4 дози). Зразки молока та крові отримували після останньої дози в різний час протягом 30 годин. Максимальна концентрація активного метаболіту фексофенадину в плазмі та молоці склала 309 та 41 нг/мл, відповідно в середньому через 4 години після останньої дози. Співвідношення молоко: плазма склало 0,21. Максимальна доза, яку отримає немовля на грудному вигодовуванні, становить 0,45% від материнської, скоригованої на вагу.

Американська академія педіатрії вважає терфенадин сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 09.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор ІІ покоління. Активний метаболіт терфенадину (антигістамінний препарат).

Альтернативні назви / синоніми:

Алексофаст, алерго, алтіва, алфаст, динокс, телфаст, тигофаст, фексомакс, фексофаст, фексофен.

Діюча речовина: фексофенадин.

Рекомендації при вагітності:

 Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини дуже обмежений.  Дослідження у щурів виявили залежну від дози ембріо – та фетотоксичність. Кілька рев’ю вважають, що при потребі лікування в період вагітності слід призначати антигістамінні препарати І покоління, такі як хлорфенірамін чи тріпеленамін, особливо в І триместрі.  При неможливості призначення препаратів І покоління, прийнятними є цетиризин та лоратадин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати преклінічних тератологічних досліджень наводяться в інструкції. Фексофенадин не викликав зростання частоти порушень ембріонального розвитку у щурів та кролів при пероральних дозах до 300 мг/кг/день. Така доза спричиняла концентрацію препарату в плазмі в 4 та 37 разів вищу, ніж досягається у людини, у щурів та кролів, відповідно.

Зростання постімплантацйних втрат та зменшення імплантації, прибавки ваги дитинчат, виживання спостерігали у щурів при дозах 150 мг/кг/день, що в 3 рази перевищує рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини дуже обмежений.

Невідомо, чи фексофенадин проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Дослідження, яке аналізувало результати вагітностей, при яких виписувались рецепти лікарями загальної практики у Великій Британії не виявило великих вроджених вад у 23 немовлят, чиї мами отримали рецепти на фексофенадин в І триместрі, хоча в однієї дитини відмітили “позиційну клишоногість”.

Дослідження проекту попередження вроджених вад розвитку (National Birth Defects Prevention Study) не виявило асоціації з великими вродженими вадами при 30 вагітностях з впливом фексофенадину в І триместрі.

Більший досвід накопичено стосовно терфенадину, метаболітом якого є фексофенадин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виходячи з молекулярної ваги фексофенадину очікується його проникнення до грудного молока.

4 жінки в період лактації приймали терфенадин (60 мг кожні 12 годин 4 дози). Зразки молока та крові отримували після останньої дози в різний час протягом 30 годин. Максимальна концентрація активного метаболіту фексофенадину в плазмі та молоці склала 309 та 41 нг/мл, відповідно в середньому через 4 години після останньої дози. Співвідношення молоко: плазма склало 0,21. Максимальна доза, яку отримає немовля на грудному вигодовуванні, становить 0,45% від материнської, скоригованої на вагу.

Американська академія педіатрії вважає фексофенадин сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.03.2016 р.

Назва англійською мовою: Nausea and Vomiting of Pregnancy, morning sickness.

Альтернативні назви / синоніми:

Нудота вагітних, блювота вагітних, токсикоз вагітних.

Короткий висновок:

Нудота та блювота вагітних (Nausea and Vomiting of Pregnancy (NVP), або ранкова недуга, хвороба (“morning sickness”), токсикоз – найчастіший медичний стан при вагітності, ним страждає 50-90% вагітних. Симптоми недуги варіюють від м’яких до важких і можуть виникати в будь-який час дня та/або ночі. Це наступні симптоми: нудота, сухі позиви на блювоту та/або блювота. Зазвичай виникає між 4-9 тижнями вагітності, пік наступає між 7-12 тижнями. У більшості жінок симптоми зникають між 12-16 тижнями вагітності. Близько 15% жінок мають вищенаведені симптоми до 20-го тижня або до пологів. Якщо симптоми вперше з’являються після 10 тижня вагітності, вони можуть бути спричинені іншими станами, тому слід звернутися до лікаря, в якого вагітна перебуває на обліку.

Найважча форма токсикозу відома під назвою hyperemesis gravidarum (HG), якою страждає до 2% вагітних. Це проявляється вираженою нудотою, постійною рвотою і, відповідно, втратою ваги та дегідратацією. Ці жінки, як правило, потребують стаціонарного лікування. Як м’які, помірні, так і виражені симптоми токсикозу суттєво впливають на якість життя вагітної. Якщо це порушує харчування, сон, повсякденну діяльність – слід звернутися до лікаря, в якого вагітна перебуваєна обліку.

Інформація щодо впливу на плід:

Токсикоз, як правило, не впливає на плід. Насправді, це може мати захисний ефект для плода. Дослідження продемонстрували, що жінки з токсикозом мають менше самовільних викиднів, так само як і меншу частоту вроджених вад розвитку у дітей та вищий рівень  IQ у дітей.

Близько 75-85% жінок, які страждали вираженим токсикозом або hyperemesis gravidarum при 1 вагітності, також будуть мати такий стан при наступних вагітностях. Можливо, існує генетична схильність до такого стану.

Інформація щодо лікування:

Продемонстрована ефективність комбінації доксиламіну (антигістамінний препарат) та піридоксину (вітамін В₆). Американський конгрес акушерів та гінекологів (American Congress of Obstetricians and Gynecologists (ACOG) та кілька медичних організацій Канади рекомендують таку схему в якості першочергового лікування. В США до 1983 року для лікування токсикозу вагітних призначався комбінований препарат бендектин (доксиламін та піридоксин). У Великій Британії продовжували призначати бендектин під назвою дебендокс (Debendox), в Канаді – діклектин (Diclectin).  У квітні 2013 року FDA схвалила препарат діклегіс (Diclegis; доксиламіну сукцинат 10 мг та піридоксину гідрохлорид 10 мг) для лікування токсикозу/нудоти та блювоти вагітних. Дослідження 2009 року продемонструвало відсутність будь-яких довготривалих наслідків для розвитку головного мозку дітей віком 3-7 років, які зазнали пренатального впливу діклектину. Ця ж група авторів підтвердила свій висновок у 2014 році.

Також при токсикозі призначають хлорпромазин (антипсихотичний препарат), дименгідринат (антигістамінний препарат), дифенгідрамін (димедрол, антигістамінний препарат), гідроксизин (антигістамінний препарат), меклозин (антигістамінний препарат), метоклопрамід (стимулятор перистальтики), прохлорперазин (антипсихотичний препарат), прометазин (антигістамінний препарат), триметобензамін (протирвотний препарат), ондансетрон (протирвотний препарат, селективний антагоніст 5-HT3 серотонінових рецепторів) та стероїди.

Щодо ондансетрону та стероїдів, їх слід призначати за показами після І триместру вагітності. Ондансетрон рядом досліджень асоціюється з вродженими вадами серця та розщілиною піднебіння. Також при призначенні ондансетрону рекомендовано проводити моніторинг серцевої діяльності вагітної (електрокардіографію).

Альтернативне лікування включає імбир та вітамін В₆. Кілька невеликих досліджень продемонстрували, що вживання до 1000 мг/день імбиру (еквівалент порошку з сухого кореня) не підвищує ризику несприятливого перебігу вагітності і може бути ефективним при токсикозі.  Вживання вітаміну В₆ при вагітності добре вивчене і вважається ефективним для частини жінок.

Щодо акупунктури, акупресури та гіпнозу: результати при лікуванні токсикозу неоднозначні.

Будь-яке лікування необхідно узгодити з лікарем.

Як ще можна полегшити прояви токсикозу.

Зміною харчування та способу життя. Так, прийом їжі невеликими порціями кожні 1-2 години, пиття холодної або частково охолодженої рідини, додавання білка до кожної страви може допомогти зменшити враженість та частоту симптомів токсикозу. Деяким жінкам допомагає, коли вони сплять з піднятою головою.

Додаткова інформація:

Бактеріальна інфекція, викликана Helicobacter pylori асоціюється з hyperemesis gravidarum. Тому жінкам з вираженим токсикозом в анамнезі рекомендоване таке обстеження. При позитивних результатах на Helicobacter pylori лікування можливо проводити і при вагітності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 15.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.05.2023 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат. Він є метаболітом тіоридазину (антипсихотичний препарат).

Покази: шизофренія.

Альтернативні назви / синоніми: серентил.

Діюча речовина: мезоридазин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з обмежених даних від експериментальних тварин, не очікується зростання частоти вроджених вад від використання мезоридазину при вагітності. Досвід застосування у людини відсутній.

Фенотіазини в цілому не асоціюються з підвищеним ризиком вродженої патології.

Враховуючи захворювання, при яких призначається мезоридазин, користь для матері, очевидно, перевищує ризик для плода. Вагітність у жінок з психічними захворюваннями представляє ризик як для матері, так і для плода, вони повинні отримувати лікування до та під час вагітності згідно з рев’ю 1996 року щодо супроводу психічних захворювань.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічні дослідження у щурів та кролів не продемонстрували зростання частоти вроджених вад розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, підкресливши ризик неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутній досвід застосування у людини.

В рев’ю 1978 року стверджується, що мезоридазин проникає в грудне молоко.

Відомо, що інші фенотіазини проникають в грудне молоко і можуть бути токсичними для немовлят. Можливим наслідком у немовлят може бути седація.

Американська академія педіатрії відносить мезоридазин до препаратів, вплив якого на немовля невідомий, але викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенотіазини асоціюються з гіперпролактинемією, яка може викликати порушення фертильності у жінок та галакторею і сексуальну дисфункцію як у чоловіків, так і у жінок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.03.2016 р.

Група/призначення:

Психомоторний стимулятор, ноотропний засіб, симпатоміметик центральної дії, інгібітор зворотного захоплення норадреналіну.

Покази: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю¹ у дітей старших 6 років як частина комплексної терапії.

Альтернативні назви / синоніми: страттера, томоксетин.

Діюча речовина:   атомоксетин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча дані від експериментальних тварин припускають ризик, відсутність належного досвіду про використання у людини не дозволяє оцінити ризик для плода. Допоки не буде накопичено достатньо інформації найбезпечнішим є уникати призначення атомоксетину при вагітності. Якщо ж стан матері потребує такого лікування, слід приймати найнижчу терапевтичну дозу крім І триместру. Однак, випадковий прийом в І триместрі, як здається, не призводить до підвищеного ризику.

У повільних метаболізаторів² вплив на плід може бути значнішим, ніж у нормальних (швидких).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Підсумок результатів преклінічних досліджень, наведених в інструкції до препарату, доступний на сайті FDA. Ці дослідження не продемонстрували несприятливого впливу на фертильність у щурів при дозах до 57 мг/кг/день (самці) та 46 мг/кг/день (самки), які вводились з харчуванням. Ці дози в 6 разів перевищують рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Окрема публікація також відзначає відсутність несприятливих наслідків на фертильність у щурів при дозах до 50 мг/кг/день.

При введенні вагітним щурам атомоксетину з дієтою спостерігали зменшення виживання плодів при дозах до 25 мг/кг/день. При вищих рівнях дози відзначали додаткову токсичність (зменшення ваги, затримку осифікації), але не виявляли зростання частоти вроджених вад. Також не спостерігали несприятливих результатів вагітностей після введення вагітним щурам препарату через шлунковий зонд в дозах до 150 мг/кг/день, що припускає меншу токсичність при болюсному введенні (через зонд).

При лікуванні вагітних кролів дозами до 100 мг/кг/день через зонд виявляли вроджені вади у потомства: аномалії сонної артерії та відсутність підключичної артерії, а також зниження виживання плодів. Найнижча доза 30 мг/кг/день не призводила до значних несприятливих наслідків. Ця доза була співставна з рекомендованою для людини, виходячи з концентрації препарату в плазмі. Доза для кролів 100 мг/кг/день призводила до концентрації, яка в 3,3 рази перевищувала таку у людини.

У дослідженнях на кролях у слабких метаболізаторів концентрація препарату була вдвічі вищою і асоціювалась з несприятливими результатами.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Період напіввиведення препарату у нормальних (швидких метаболізаторів) становить 5 годин, у повільних метаболізаторів – 24  години з вищою концентрацією в плазмі.  Близько 7% американців кавказького походження та 2% африканського є слабкими метаболізаторами атомоксетину.

Невідомо, чи атомоксетин проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає, тільки високий рівень зв’язування з білками може обмежувати вплив на плід.

При преклінічних дослідженнях ідентифікували 3 вагітності з народженням 2 здорових немовлят, а 1 – втрачена з-під нагляду. Зв’язування з білками 98%, переважно з альбуміном.

Дослідження Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Register) повідомляє про 22 випадки впливу атомоксетину в І триместрі та 12 – в ІІ-ІІІ триместрах. Не повідомляється про характерні вроджені вади розвитку чи несприятливі результати вагітностей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Інструкція повідомляє про проникнення препарату до молока щурів. Не повідомляється про несприятливі ефекти, але при високих дозах знижувалось постнатальне виживання. Проте невідомо, чи це було наслідком пренатального або постнатального впливу.

Відсутній досвід застосування у людини при лактації, але молекулярна вага та відносно довгий період напіввиведення (5 годин в швидких метаболізаторів та 24 години у повільних) припускають проникнення до грудного молока. Якщо мама, приймаючи атомоксетин, вирішує годувати немовля, його слід спостерігати на предмет ймовірної токсичності (біль у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, закрепи, диспепсія).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Інструкція до препарату повідомляє про результати клінічних досліджень – проблеми з ерекцією та оргазмом в невеликої кількості пацієнтів.

Так, в 11-річного хлопчика розвинулись болючі тривалі ерекції на фоні рисперидону (антипсихотичний препарат) в дозі 0,25 мг/день та атомоксетину- 40 мг/день, які не зникли при переході з рисперидону на аріпіпразол в дозі 5 мг/день (антипсихотичний препарат). Аріпіпразол відмінили, а через 4 дні відмінили також і атомоксетин, але симптоми ще тривали 8 днів. Аріпіпразол було повторно призначено через 2 тижні в дозі 5 мг/день без повернення симптомів. Автори припустили, що вищенаведені симптоми були результатом блокади альфа-адренергічних рецепторів двома атиповими антипсихотичними препаратами, рівні яких могли підвищитись пригніченням атомоксетину CYP2D6.

Виробник отримав постмаркетингові повідомлення про пріапізм⁴ внаслідок впливу атомоксетину.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми:

Букладин, віст арил, мігралев*.

Діюча речовина: буклізин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У щурів порушує ембріональний розвиток. Досвід застосування у людини обмежений. Антигістамінні препарати в цілому не є тератогенними.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Буклізин призводить до дефектів щелепи та піднебіння у щурів. Згідно з інструкцією до препарату, діючої у Великій Британії, аномалії та загибель вагітних тварин виникали при дозах, які більш ніж в 120 разів перевищували рекомендовану для людини. В США препарат вилучений з фармацевтичного ринку.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежений досвід застосування у людини.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина; у 44 випадках приймався буклізин в І триместрі, в 67– в будь-який період вагітності. Виходячи з 3 випадків вроджених вад виявлено можливу асоціацію між прийомом буклізину в І триместрі та вродженими вадами.

Виробник препарату вважає його протипоказаним для прийому в І триместрі.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів в цілому протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією** у недоношених немовлят.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація.

Тільки один препарат з великої групи антигістамінних препаратів  – клемастин/тавегіл асоціюється з токсичністю у немовлят.

Концентрація в молоці відома тільки для наступних препаратів: фексофенадину, лоратадину, терфенадину  і вони визнані американською академією педіатрії сумісними з грудним вигодовуванням.

Тому буклізин ймовірно є сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

В основному призначений для офтальмологічного та інтраназального введення.

Альтернативні назви / синоніми:

Алергодил, астелін, азептин (очні краплі).

Діюча речовина: азеластин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Системне всмоктування після інтраназального введення становить 40%. Рев’ю2000 року вважає, що азеластин  не є препаратом вибору для лікування при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Проводились репродуктивні дослідження у мишей, щурів та кролів. Дослідження у гризунів продемонстрували, що плацентарний транспорт препарату обмежений. Призначення самцям та самкам щурів доз до 68,6 мг/кг/день перед паруванням та на ранніх термінах вагітності не продемонструвало несприятливого впливу на фертильність та результати вагітностей, хоча спостерігали певну токсичність у дорослих. Призначення до 100 мг/кг/день вагітним щурам в період ембріогенезу продемонструвало материнську токсичність, яка асоціювалась з резорбцією та порушенням розвитку плодів. Спостерігали мінімальні скелетні зміни при материнській дозі 30 мг/кг/день і вищій. Призначення вагітним кролям дози до 50 мг/кг/день призводило до материнської токсичності та порушення розвитку плода при дозі 30 мг/кг/день і вищій. При цьому не спостерігали зростання частоти вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Невідомо, чи азеластин проникає до плаценти, але його молекулярна вага та довгий період напіввиведення це припускає. Проте, низький рівень системного всмоктування препарату та його метаболіту передбачає, що кількість азеластину, отримана плодом є клінічно незначимою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація.

Невідомо, чи азеластин проникає в грудне молоко, але його молекулярна вага та довгий період напіввиведення це припускає. Проте, низький рівень системного всмоктування препарату та його метаболіту передбачає, що кількість азеластину, отримана немовлям є клінічно незначимою.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2016 р.

Група/призначення:

Транквілізатор групи бензодіазепінів, седативний, протисудомний засіб. Структурно подібний до діазепаму (транквілізатор).

Покази: неврози, які супроводжуються відчуттям тривоги, страху, збудженістю, в т.ч. у пацієнтів з функціональними соматичними скаргами; гостра алкогольна інтоксикація (у складі комбінованої терапії).

Альтернативні назви / синоніми:  транксен.

Діюча речовина:  клоразепат.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Питання впливу клоразепату на ембріон та плід стосовно розвитку вроджених вад є спірним за даними різних досліджень. В багатьох випадках препарат вживається тривалий час, а також в поєднанні з іншими токсичними ліками, а також з алкоголем та з палінням.  Якщо стан матері потребує прийому клоразепату, слід призначати найнижчу можливу дозу. Клоразепат в значній мірі метаболізується до N-десметилдіазепаму (нордіазепаму), який може бути активним метаболітом клоразепату. Нордіазепам також є активним метаболітом діазепаму. Перетворення препарату на нордіазепам легко відбувається при вагітності, а нордіазепам довше персистує у вагітних, ніж у невагітних з контрольної групи. Проходження через плаценту клоразепату обмежене, але нордіазепам проникає до плаценти.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Клоразепат не виявився тератогенним при тестуванні у мишей, кролів, щурів. Дані від одного поведінкового дослідження припустили, що пренатальне введення клоразепату порушує подальший лабіринт навчання у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про дитину з множинними вродженими вадами після впливу  клоразепату в І триместрі. Лікування розпочато на 3 тижні вагітності (на 5 тижні після останньої менструації). Жінка повідомила, що прийняла 23 дози препарату в І триместрі. У дитини при народженні діагностували наступні зміни: роздутий живіт, овальну масу в надлобковій області, шкірні складки навколо пеніса без отвору уретри, відсутні калитка та анус, значне вкорочення правого стегна, розщілина дистальної частини лівої ноги, аномалія великого пальця лівої стопи, 4 пальці лівої стопи та аномальний великий палець, зрощення пальців лівої руки, деформація крижової кістки та 4-5 поперекових хребців, звужений таз, недорозвиток правого стегна, відсутня права малогомілкова кістка, гіпоплазія лівих метакарпальних кісток, відкрита артеріальна протока, відсутність долі лівої легені, сліпої кишки, прямої кишки, правої нирки, додаткові селезінки. Немовля померло у віці 24 годин.

Повідомляється про передозування клоразепату у терміні 38-39 тижнів вагітності (доза невідома). Дитина народилась через 3 дні і потребувала інтубації, активованого вугілля, ентеродіалізу для виведення препарату. Покращення наступило на 5 день, вентиляцію зняли на 12 день.

Реєстр вагітностей з вживанням ламотриджину (протисудомний препарат), заснований виробником у 1997 році, закритий у 2010 році (Lamotrigine Pregnancy Registry) проспективно спостерігав за 2  вагітностями з впливом в І триместрі ламотриджину та клоразепату з або без інших антиконвульсантів і оприлюднив наступні результати цих вагітностей: 1 загибель плоду, 1 самовільний викидень.

Застосування препарату під час вигодовування:

Клоразепат та його активний метаболіт нордіазепам проникають в грудне молоко. У дітей, матері яких приймали інші бензодіазепіни, спостерігали летаргію, седацію, втрату ваги. Робоча група ВООЗ щодо лактації вважає, що випадкові невеликі дози клоразепату при лактації є, ймовірно, безпечними, але рекомендує спостереження за немовлятами на предмет  ознак седації, особливо при передчасних пологах.

Американська академія педіатрії відносить бензодіазепіни до препаратів, вплив яких на немовля невідомий, але викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Відсутня інформація. Хімічна подібність до діазепаму припускає, що інформація про більш вивчений препарат може бути співставною.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат, атиповий; антагоніст моноамінів, який блокує серотонінові 5-HT2a та 5-HT2c та D₂-дофамінові рецептори. Метаболізується до активного метаболіту 9-гідроксирисперидону – паліперидону, який також призначається для лікування шизофренії.

Покази: шизофренія, психотичні стани.

Альтернативні назви / синоніми:  риспердал.

Діюча речовина:  рисперидон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рисперидон не є тератогеном у тварин, але інші порушення (токсичність) асоціюються з цим препаратом при дозах, подібних до терапевтичних.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при вагітності у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при вагітності. Проте, при зважанні на користь для матері та ризику для плода, таке призначення може бути необхідним. Враховуючи захворювання, при яких призначається рисперидон, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода.

Жінкам, які приймають атипові антидепресанти, рекомендовано призначати фолієву кислоту в дозі 4 мг/день через неадекватне споживання фолатів та ожиріння.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При одному з досліджень щурам вводили рисперидон перорально в дозі до 2,5 мг/кг до та на ранніх термінах вагітності та 10 мг/день в період органогенезу. При дозі 10 мг/кг спостерігали деяке зменшення ваги плодів, але не виявили тератогенного впливу та порушень фертильності.

Інструкція до препарату повідомляє про результати доклінічних досліджень: відсутність зростання частоти вроджених вад розвитку у потомства щурів та кролів, лікованих рисперидоном в дозі, яка в 6 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Частота ранньої неонатальної смертності зростала у щурів при всіх дозах (включаючи 1/10 від рекомендованої для людини), можливо, через дефіцит материнського харчування, хоча така інформація не надавалась. Одне дослідження у щурів повідомляє про зростання частоти мертвонароджень при дозах, які становили 1,5 від терапевтичної.

Введення щурам на 6-18 дні гестації рисперидону або сульпіриду (антипсихотичний препарат) призводило до зменшення ваги потомства при народженні в порівнянні з контрольною групою.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи рисперидон проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Велике постмаркетингове дослідження із залученням 7684 жінок, лікованих рисперидоном, повідомляє про наступні результати 10 вагітностей 9 жінок: 3 медичні аборти, 7 народжених живими. Вроджених вад не виявлено.

Виробник препарату повідомляє неопубліковану інформацію про агенезію мозолистого тіла у дитини, яка зазнала пренатального впливу рисперидону. Зв’язок між препаратом та вродженою вадою невідомий.

Коротке повідомлення 2002 року описує результати вагітностей 2 жінок з шизофренією. Обидві жінки народили здорових дітей: хлопчика вагою 2,36 кг та дівчину вагою 2,64 кг. Матері продовжили приймати рисперидон в період лактації. Діти були здоровими у віці 9 місяців та 1 року, відповідно.

36-річна вагітна лікувалась різними препаратами від шизофренії, рисперидон приймала у терміні 6-7 тижнів вагітності в дозі 4 мг/день. Інші препарати були наступними (в дужках доза та тижні вагітності): міртазапін (тетрациклічний антидепресант; 30 мг, 1-5), тіоридазин (антипсихотичний препарат; 300 мг, 1-5), діазепам (транквілізатор; 10 мг, 4-5), гідроксизин (транквілізатор; 12,5 мг, 4-7), кломіпрамін (трициклічний антидепресант та інгібітор зворотного захоплення серотоніну; 150 мг, 6-7), флувоксамін (антидепресант, інгібітор зворотного захоплення серотоніну; 100 мг, 8-21), алпразолам (транквілізатор; 0,5 мг, 8-21), кветіапін (антипсихотичний препарат; 500-600 мг, 8-37), карбамазепін (протисудомний препарат; 600 мг, 8-21), галоперидол (антипсихотичний препарат; 10 мг, 31-36). Жінка народила здорову дівчинку вагою 3 кг з оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів на 1 та 5 хвилинах відповідно та нормальним розвитком у віці 4 місяців.

Американська академія педіатрії, порівнюючи препарати для лікування шизофренії при вагітності класифікує рисперидон серед антипсихотиків, високо потенційних щодо розвитку екстрапірамідних наслідків (гостра дистонія, акатізія*, паркінсонізм, пізня дискінезія).

Тератологічна інформаційна служба повідомляє про 1 випадок крипторхізму серед 6 вагітностей з впливом рисперидону в І триместрі.

Здорова доношена, але мала для гестаційного віку дівчинка народилась у матері, яка приймала рисперидон тривалої дії (25 мг внутрішньом’язово кожні 2 тижні) від 4 до 20 тижнів. Мати з хронічною шизофренією була повторно госпіталізована у 38 тижнів через рецидив психозу, викликаний медикаментами, ускладнений поганим харчуванням та анемією. Індекс маси тіла матері становив 21,2, вага дитини – 2900 грам, ріст 51 см. У віці 2 років відзначали невелику затримку моторного розвитку, а у віці 2,5 років відхилень не виявляли.

Інша дівчинка народилась у матері з хронічною шизофренією, яка приймала ін’єкційний рисперидон тривалої дії (25 мг кожні 2 тижні) протягом вагітності. Дитина народилась у 38 тижнів через передчасний розрив оболонок. При спостереженні протягом 8 місяців порушень розвитку не виявлено.

Повідомляється про народження здорової дитини у матері, яка приймала рисперидону 3 мг/день та біпериден (протипаркінсонічний засіб) перед заплідненням і далі протягом вагітності тільки рисперидон. Дозу рисперидону знизили у ІІІ триместрі до 1 мг/день, потім до 0,5 мг/день перед пологами. У віці 3 місяців дитина розвивалась нормально.

До бази даних виробника (Benefit Risk Management Worldwide Safety database) надійшла інформація про 713 випадків впливу рисперидону при вагітності за період від 1993 року, коли препарат вийшов на ринок, до 2004 року. Дані часто не містили інформації про дозу та тривалість впливу, прийом матерями інших препаратів та алкоголю, результати вагітностей. Результати відомі тільки для 68 вагітностей з 516, за якими проспективно спостерігали: 15 медичних переривань (1 випадок атрезії трикуспідального клапану), 9 спонтанних абортів, 1 мертвонароджена дитина через відшарування плаценти (в 21 випадку препарат приймався в І триместрі, 43 народжені живими: 37 немовлят без вроджених вад та неонатальних ускладнень, 2 дітей з великими вродженими вадами: 1) хлопчик у мами з гестаційним діабетом, яка приймала різні препарати, в тому числі клоразепат (транквілізатор) з атрезією стравоходу, гіпоплазією вушної раковини, легкими лицевими дизморфіями; 2) дівчинка, мама якої приймала рисперидон та лорметазепам (бензодіазепін) протягом 1 місяця в І триместрі з агенезією селезінки, абдомінальною гетеротаксією (аномальне розташування торакоабдомінальних органів по право – лівій осі тіла), стенозом легеневої артерії; 4 немовлят без вроджених вад, тривалих ускладнень, але з “перинатальними синдромами”: 1 дитина була під впливом рисперидону, іміпраміну (трициклічний антидепресант), клоназепаму (протисудомний препарат), час від часу алкоголю з наступними ускладеннями: сонливість тривалістю кілька днів, знервованість 10 днів, погане смоктання, відсутня інформація про грудне вигодовування. Вважається, що в дитини був “синдром відміни” як тип пізньої дискінезії, що характерно для пренатального впливу антипсихотичних препаратів; в 3 дітей: обвиття пуповини навколо шиї, недоношеність та недоношеність з еритродермією. Всі 3 випадки були ускладнені палінням, вживанням заборонених препаратів, в 1 випадку рисперидон приймали тільки 1 день.

Доступні 197 ретроспективні повідомлення з наступними результатами: 16 медичних абортів (2 великі вроджені вади), 33 спонтанні переривання (2 з хромосомними аномаліями), 3 мертвонародження, 12 випадків вроджених вад з впливом препарату в різні терміни. Типових вад розвитку не ідентифіковано.

Повідомляється про 37 випадків перинатальних ускладнень внаслідок впливу препарату в ІІІ триместрі, з них в 21 випадку це був синдром відміни (в першу чергу екстрапірамідні симптоми). В більшості випадків діти також зазнали впливу інших психотропних препаратів (антипсихотичних, бензодіазепінів, антидепресантів), які асоціюються з неонатальними ускладненнями. Автори дійшли висновку, що рисперидон не підвищує ризику самовільних переривань та вроджених вад, але може підвищувати ризик неонатальних ускладнень.

Дослідження Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Register) виявило 1 випадок атрезії ануса з легеневою вадою серед 51 проспективно контрольованої вагітності з впливом рисперидону.

Данське рев’ю повідомляє про 22 вроджені вади серед 432 випадків впливу рисперидону в І триместрі (монотерапія або в комбінації з іншими препаратами) – частота 5,1%. Автори дійшли висновку, що ця частота не відрізнялась статистично від загально популяційної.

Повідомляється про злоякісний нейролептичний синдром** у вагітної внаслідок послідовного впливу галоперидолу (антипсихотичний препарат) та рисперидону. Симптоми зникли при переході на оланзапін (антипсихотичний препарат). Жінка народила здорову доношену дитину.

Група дослідників висловила стурбованість щодо виникнення у вагітних незвичних реакцій на рисперидон при перинатальній анестезії. Аналізуючи випадок надмірної гіпотензії при спінальній анестезії для кесаревого розтину, автори припустили, що це може бути результатом альфа-адренергічного антагонізму рисперидону.

Тератологічна інформаційна служба надала результати проспективних спостережень за 49 вагітностями з впливом рисперидону. Частота вроджених вад розвитку в цій групі статистично не відрізнялася від показників контрольної популяції, але при порівнянні з групою впливу інших антипсихотичних препаратів виявлено значне підвищення частоти малої ваги при народженні.

Тератологічна інформаційна служба повідомляє про аналіз ваги новонароджених (37-42 тижні), які зазнали пренатального впливу типових (N=45) та атипових (N=25) антипсихотичних препаратів або медикаментів, які, як вважається, не впливають на вагу при народженні (N=38). Доступні результати для 4 випадків впливу рисперидону (в якості моно- або політерапії іншими не антипсихотичними препаратами). Жодна з 4 дітей не була малою або великою для гестаційного віку. Це дослідження не врахувало інших факторів: ваги матері, зловживання алкоголем, тютюном, забороненими препаратами.

Вивчали плацентарний трансфер рисперидону у 6 вагітних в пологах, які приймали сталу дозу препарату. Продемонстровано неповний плацентарний пасаж препарату та його метаболіту (9-гідроксирисперидону) при порівнянні концентрації останніх в плазмі матері та пуповини. Для рисперидону рівень плацентарного пасажу склав 49,2% (95% ДІ 13,6-84,8). Ці жінки також приймали інші не антипсихотичні психотропні препарати. Всі немовлята з впливом рисперидону народились після 37 тижня вагітності. Повідомляється про 1 випадок малої ваги (<2500 грам), але відсутня інформація про неонатальні ускладнення або потребу в інтенсивній неонатальній допомозі.

Доношене немовля народилось у мами, яка приймала рисперидон в дозі 1 мг/день перші 8 місяців вагітності, далі – 2 мг/день до пологів. Дитина мала велику вагу (4420 грам, 90-95 перцентиль, стать невідома), в пологах – перелом ключиці і жодних інших ускладнень. Розвиток дитини був нормальним у віці 3 місяців.

Незначне зниження показників при нейромоторному тестуванні виявили у 22 немовлят після внутрішньоутробного впливу антипсихотичних препаратів, з них 3 – рисперидону. Невідома інформація про вплив окремих препаратів або захворювання матері, незалежно від лікування.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, підкресливши ризик неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Інструкція до препарату повідомляє про проникнення рисперидону до грудного молока у тварин (вид не уточнюється).

Дані від 1 жінки в період лактації, яка регулярно приймала рисперидон, продемонстрували, що за 24 години тільки 4% від скоригованої на вагу материнської дози рисперидону та його основного активного метаболіту 9-гідроксирисперидону проникає до грудного молока.

При іншому дослідженні визначили співвідношення концентрації молоко:плазма у 2-х жінок – <0,5 для обох препаратів. Підраховані дози, отримані немовлятами – 2,3%, 2,8% та 4,7% від материнської скоригованої на вагу.

Визначали концентрацію в плазмі рисперидону та 9-гідроксирисперидону у пари мама-дитина, яка звернулась в зв’язку з післяпологовим психозом. Мама отримувала 2-3 мг/день. Концентрацію в сироватці дитини вимірювали на 6, 10 та 20 дні – 1-10 нг/мл для рисперидону та нижче рівня визначення – 0,1 нг/мл для метаболіту. У дитини, яка зазнала впливу рисперидону від 1 тижня життя до 14 тижнів, не спостерігали неонатальних ускладнень.

Повідомляється про успішне лікування матері рисперидоном в період лактації. В здорової 3-місячної дитини концентрація рисперидону та метаболіту в крові була нижчою за поріг визначення на фоні лікування матері рисперидоном в дозі 1 мг/день. Рисперидон виявлявся в сироватці матері, але не виявлявся в грудному молоці, а метаболіт – як в сироватці, так і в молоці.

Американська академія педіатрії класифікує антипсихотичні препарати, як такі, дія яких на немовля невідома, але викликає занепокоєння.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при лактації у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Можуть виникати побічні наслідки при лікуванні рисперидоном – гіперпролактинемія та пов’язані з нею галакторея, гінекомастія і сексуальна дисфункція у чоловіків та аменорея чи олігоменорея і неплідність у жінок. У жінок гіперпролактинемія може розвиватися при дуже невеликих дозах (<2 мг/день).

Транзиторну ретроградну еякуляцію вторинну до лікування рисперидоном спостерігали у 51-річного чоловіка, який не скаржився на зниження лібідо, еректильну дисфункцію або аноргазмію. Автори пояснюють цей симптом властивістю рисперидону блокувати альфа-1-адренергічні рецептори.

Доклінічні дослідження у щурів продемонстрували порушення парування у самок і без порушення при лікуванні тільки самців. Цей ефект спостерігали при 1/10 дозі від рекомендованої для людини. У собак при дозі 60% від рекомендованої для людини спостерігали зниження концентрації та рухливості сперми паралельно зі зниженням концентрації тестостерону в сироватці.

Інструкція до препарату повідомляє про часті скарги чоловіків на еректильну дисфункцію, а жінки – на менорагії, сухість піхви, порушення оргазму. У чоловіків рідше виникають порушення еякуляції та оргазму.

В 11-річного хлопчика розвинулись болючі тривалі ерекції на фоні рисперидону в дозі 0,25 мг/день та атомоксетину 40 мг/день (інгібітор зворотного захоплення норадреналну, для лікування синдрому дефіциту уваги), які не зникли при переході з рисперидону на аріпіпразол в дозі 5 мг/день (антипсихотичний препарат). Аріпіпразол відмінили, а через 4 дні також і атомоксетин, але симптоми ще тривали 8 днів. Аріппразол було повторно призначено через 2 тижні в дозі 5 мг/день без повернення симптомів. Автори припустили, що вищенаведені симптоми були результатом блокади альфа-адренергічних рецепторів двома атиповими антипсихотичними препаратами, рівні яких могли підвищитись пригніченням атомоксетину CYP2D6***.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.03.2016 р.