Група/призначення:

Антагоністи рецепторів ангіотензину.  

Альтернативні назви / синоніми:

Кандесартану цилекситил, касарк, айра-сановель, атаканд, кандесар, хізарт-8.

Діюча речовина: кандесартан.

Рекомендації при вагітності:

Дані застосування у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигіпертензивний механізм дії кандесартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Тобто, кандесартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1-рецепторами, в той час як інгібітори АТФ попереджають утворення ангіотензину ІІ. Тому використання цього препарату в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та важкої токсичності у плодів і новонароджених, аналогічну тій, що спостерігається при дії інгібіторів АТФ (див. каптоприл та еналаприл). Токсичний вплив на плід включає анурію, олігогідрамніон, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, персистуючу артеріальну протоку.Також можливі мертвонародження та загибель новонароджених. Асоційований з анурією олігогідрамніон може призводити до контрактури суглобів, краніофаціальної деформації, гіпоплазії легень у плода. Важкі анурія та гіпотензія, резистентні до більшості пресорних препаратів та збільшення об’єму, можуть виникати у немовлят внаслідок пренатального впливу кандесартану цилекситилу. Необхідно проводити ретельний моніторинг функції нирок та кров’яного тиску новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились з кандесартаном цилексетилом у мишей, щурів, кролів з використанням пероральних доз приблизно у 1,38, 2,8 та 1,7 разів вищих за рекомендовану для людини 32 мг, виходячи з площі поверхні тіла, відповідно. У потомства щурів з впливом препарату на пізніх термінах вагітності та в період лактації спостерігали зниження виживання плодів та підвищення частоти гідронефрозу, в той час як у вагітних мишей з таким впливом не відзначали токсичності у матерів та несприятливих ефектів у плодів. У вагітних кролів відзначали материнську токсичність (зменшення ваги та загибель), але у потомства особин, які вижили не виявляли несприятливих ефектів у плодів (виживання, вага, порушення розвитку). У самок та самців щурів не виявлено впливу на фертильність чи репродуктивну поведінку при пероральних дозах у 83 рази вищих від максимально рекомендованих для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи кандесартан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага проліків* – кандесартану цилексетилу – припускає такий трансфер.

Повідомлення 2001 року описує використання кандесартану протягом вагітності в дозі 7 мг/день з приводу помірної гіпертензії. Перед пологами кількість навколоплідних вод була зменшена. У новонародженої дівчинки відзначали лівобічний параліч обличчя, парез сплетіння, анурію. При ультразвуковому дослідженні нирки були гіперехогенними із слабкою кортико-медулярною диференціацією. Продукція сечі розпочалась на 5 день життя, а сонографічне зображення нирок нормалізувалось наступного місяця. На 8 місяці життя немовля розвивалось нормально, залишився парез обличя та сплетіння.

Повідомляється про 41-річну жінку, ліковану кандесартаном протягом 32 тижнів вагітності. Через виникнення ангідрамніону викликали пологи з народженням хлопчика вагою 1120 грам (0,4 перцентиль) з відхиленнями. В нього спостерігали неправильну осифікацію кальварії, контрактури суглобів, помірну гіпоспадію, стопу-качалку, збільшену абдомінальну ліву нирку, відсутність правої нирки. В дитини розвинулась некурабельна гіпотензія, яка не відповідала на гідратацію і вона залишалась ануричною до смерті.

Повідомлення 2003 року наводить результати 42 вагітностей з впливом антагоністів рецепторів ангіотензину. Результати 37 вагітностей (1 двійня) з впливом в І триместрі були наступними: 3 спонтанні аборти (препарати не відомі); 4 медичні аборти (1 з приводу екзенцефалії; кандесартан до 4 3/7 тижня, карбімазол (препарат для зменшення продукції гормонів щитоподібної залози при її гіперактивності), гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), ожиріння у матері);  1 мертвонароджена дитина (без аномалій; валсартан (антагоніст ангіотензину ІІ) до 4 тижня, паління, інші антигіпертензивні препарати); 1 мала аномалія (крипторхізм, препарат невідомий); 28 здорових новонароджених. Зареєстровано 1 велику вроджену ваду (розщілина піднебіння, персистуюча артеріальна протока, помірна коарктація аорти, затримка розвитку; валсартан до 13 тижня, гідрохлортіазид, метопролол (кардіоселективний бета-блокатор), паління). В 5 випадках препарати приймались на пізніх термінах з наступними результатами (1 або більше з перерахованого): олігогідрамніон/агідрамніон, анурія, гіпоплазія кісток черепа, контрактури кінцівок, гіпоплазія легенів, загибель в неонатальному віці.

Стаття 2005 року аналізувала механізм фетальної токсичності, індукованої антагоністами рецепторів ангіотензину. Ця токсичність, яку спостерігали в 15 повідомлених випадках, була подібною до тієї, що притаманна впливу інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Первинним ефектом є пригнічення ренін-ангіотензинової системи плода, що призводить до порушення перфузії у плода та дисфункції нирок.

Повідомлення 2010 року описує результат непланованої вагітності з впливом аспірину (75 мг/день), метопрололу (25 мг/день), кандесартану (4 мг/день) протягом перших 22 тижнів. На цьому терміні ультразвукове дослідження виявило набряк нирок плода та маловіддя, в зв’язку з чим відмінили кандесартан. Через 5 тижнів відзначили нормальну кількість навколо плодових вод та візуалізацію сечового міхура плода, але нирки залишались збільшеними. На 31 тижні народився хлопчик вагою 2200 грам з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів. В перший день життя функція нирок була в межах норми. Однак, на 1 та 2 тижнях ультразвукове дослідження нирок продемонструвало збільшення чашечок, малі кісти, підвищену ехогенність паренхіми. На 6 тижні життя спостерігали повну сонографічну нормалізацію нирок. У віці 6 місяців аналіз сечі був нормальним. У немовляти спостерігали систолічний шум внаслідок персистуючої артеріальної протоки. Виходячи з експериментальних даних було висловлено стурбованість відносно дисфункції нирок та гіпертензії в дорослому віці.

Аналіз 20 вагітностей з маловіддям внаслідок впливу блокаторів рецепторів ангіотензину продемонстрував несприятливі кінцеві результати щодо функції нирок новонароджених, навіть у випадку відміни терапії. З 20 вагітностей 10 дітей народились живими, 8 перервано, 2 плоди завмерли. Маловіддя зникло в 4 випадках народження живих дітей. Тільки в однієї дитини функція нирок була нормальною у віці 2 років. Жінки приймали наступні препарати: кандесартан (N=6), олмесартан (N=2), валсартан (N=10), лозартан (N=2).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання кандесартану цилекситилу при грудному вигодовуванні у людини. Препарат проникає до молока у щурів. Молекулярна вага активного препарату припускає його проникнення до грудного молока у людини. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий. Однак, Американська академія педіатрії класифікує інгібітори ангіотензиперетворюючого ферменту – споріднену групу препаратів – як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.

Група/призначення:

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми:

Бенікар, беніцар, кардосал, олмесартан медоксоміл, оліместра.

Діюча речовина: олмесартан медоксоміл.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступне одне повідомлення про неонатальну загибель у випадку пренатального лікування олмесартаном. Антигіпертензивний механізм дії олмесартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Тобто, олмесартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1-рецепторами, в той час як інгібітори АТФ попереджають утворення ангіотензину ІІ. Тому використання цього препарату в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та важкої токсичності у плодів і новонароджених, аналогічну тій, що спостерігається при дії інгібіторів АТФ (див. каптоприл та еналаприл). Токсичний вплив на плід включає анурію, олігогідрамніон, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, персистуючу артеріальну протоку. Також можливі мертвонародження та загибель новонароджених. Асоційований з анурією олігогідрамніон може призводити до контрактури суглобів, краніофаціальної деформації, гіпоплазії легень у плода. Важкі анурія та гіпотензія, резистентні до більшості пресорних препаратів та збільшення об’єму, можуть виникати у немовлят внаслідок пренатального впливу олмесартану. Необхідно проводити ретельний моніторинг функції нирок та кров’яного тиску новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів. Не виявлено ознак тератогенності в обох видів при дозах, вищих від максимально рекомендованих для людини в 240 та 0,5 разів, відповідно. Вищі дози кролям не призначались, бо вони призводили до загибелі матерів. У щурів дози на рівні або вищі за 0,4 від максимальної рекомендованої для людини викликали токсичність у плодів (зменшення ваги та рівня набирання ваги). Дози, вдвічі вищі від максимально терапевтичних призводили до затримки розвитку потомства та залежного від дози зростання частоти дилатації миски нирки. Доза, яка не викликала токсичного впливу на розвиток, становила 0,1 від максимальної рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежений досвід застосування при вагітності у людини.

Описаний нижче випадок підтверджує проникнення олмесартану до плаценти у людини. Це відповідає молекулярній вазі препарату та відносно довгому періоду напіввиведення (13 годин).

Так, жінка приймала олмесартан (доза не наводиться) з приводу гіпертензії на останньому місяці вагітності. Розвинулось важке маловіддя і шляхом кесаревого розтину на 36 тижні народилась дівчинка вагою 3045 грам, оцінкою за шкалою Апгар по 7 балів. Немовляті проводився діаліз з приводу ниркової недостатності, але воно померло на 45 день життя. Аутопсія діагностувала виражену дизгенезію ниркових канальців та артерій, потовщення стінок артеріол.

В двох випадках лікування олмесартаном на 23 та 29 тижнях вагітності діагностували маловіддя. Після відміни препарату кількість навколоплідних вод відновилась, у немовлят не виявляли несприятливих наслідків.

У 2009 році повідомили про жінку, ліковану олмесартаном протягом вагітності, в якої виникла ниркова недостатність і яка народила дитину з лицевими аномаліями та нирковою недостатністю. У віці одного року функція нирок була в межах норми.

Німецькі вчені інформують про 7 вагітностей з впливом антагоністів ангіотензин ІІ рецепторів, з них 2 – з впливом олмесартану протягом вагітності. У немовлят внаслідок маловіддя виникала фетопатія та анурія при народженні. Обидва немовлята померли через кілька днів після народження.

Аналіз 20 вагітностей з маловіддям внаслідок впливу блокаторів рецепторів ангіотензину продемонстрував несприятливі кінцеві результати щодо функції нирок новонароджених, навіть у випадку відміни терапії. З 20 вагітностей 10 дітей народились живими, 8 перервано, 2 плоди завмерли. Маловіддя зникло в 4 випадках народження живих дітей. Тільки в однієї дитини функція нирок була нормальною у віці 2 років. Жінки приймали наступні препарати: кандесартан (N=6), олмесартан (N=2), валсартан (N=10), лозартан (N=2).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання олмесартану при грудному вигодовуванні у людини. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока у людини. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, невідомий. Однак, американська академія педіатрії класифікує інгібітори ангіотензиперетворюючого ферменту – споріднену групу препаратів – як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 23.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.

Група/призначення:

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми:

Ірбетан, ірбессон, апровель, конверіум.

Діюча речовина: ірбесартан.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування ірбесартану обмежений. Антигіпертензивний механізм дії ірбесартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Тобто, ірбесартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1-рецепторами, в той час як інгібітори АТФ попереджають утворення ангіотензину ІІ. Тому використання цього препарату в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та важкої токсичності у плодів і новонароджених, аналогічну тій, що спостерігається при дії інгібіторів АТФ (див. каптоприл та еналаприл). Токсичний вплив на плід включає анурію, олігогідрамніон, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, персистуючу артеріальну протоку. Також можливі мертвонародження та загибель новонароджених. Асоційований з анурією олігогідрамніон може призводити до контрактури суглобів, краніофаціальної деформації, гіпоплазії легень у плода. Важкі анурія та гіпотензія, резистентні до більшості пресорних препаратів та збільшення об’єму, можуть виникати у немовлят внаслідок пренатального впливу ірбесартану. Необхідно проводити ретельний моніторинг функції нирок та кров’яного тиску новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів. У щурів дози на рівні максимальної рекомендованої для людини (300 мг/день) або вищі асоціювались з підвищенням частоти кавітації ниркової миски, гідроуретеру, та/або відсутності ниркових сосочків. При дозі, в 4 рази вищій від максимально рекомендованої для людини, спостерігали підшкірний набряк у плодів. Такі зміни швидше пов’язують з пізнім гестаційним впливом препарату. Дози, в 1,5 рази кратні максимальній рекомендованій для людини, призводили до материнської смертності та абортів. У кролів відзначали незначне підвищення ранньої резорбції плодів. Не спостерігали несприятливого впливу на фертильність та репродуктивну поведінку у самців та самок щурів при пероральних дозах, в 5 разів вищих від максимально рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи ірбесартан проникає через плаценту у людини, але його молекулярна вага це припускає. Такий трансфер препарату спостерігаються на пізніх термінах вагітності у щурів та кролів.

24-річна жінка з діабетом І типу, гіпотиреозом, гіпертензією отримувала ірбесартан (300 мг/день), гідрохлортіазид (тіазидний діуретик, 12,5 мг/день), інсулін (гларгін та простий), левотироксин (0,125 мг/день). Не запланована вагітність була діагностована на 8 тижні і замість ірбесартану та гідрохлортіазиду призначили метилдопу (антиадренергічний засіб). Рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) становив 7%. Ультразвукове дослідження на 13 тижні діагностувало екзенцефалію і вагітність була перервана. Аутопсія виявила часткову екзенцефалію та однобічну агенезію нирки. Автори припустили причинний вплив ірбесартану. Однак, однобічна агенезія нирки, ймовірно, успадковується аутосомно-домінантно з варіабельною експресивністю та пенетрантністю.

35-річна жінка з гіпертензією зазнала впливу ірбесартану, аторвастатину (гіполіпідемічний засіб), сибутраміун від 6 тижнів до 8 днів перед заплідненням. Наступив викидень І триместру. Дослідження ембріону виявило затримку розвитку верхніх кінцівок. Каріотип плода – 45,0 (синдром Тернера, хромосомна аномалія).

Дослідження 2009 року описує три випадки впливу ірбесартану до та в період вагітності. Всі жінки лікувались з приводу гіпертензії, терапію відмінили на 5, 9 та 18 тижнях вагітності, відповідно. Результати 3 вагітностей були наступними (в дужках гестаційний вік при народженні): мала для гестаційного віку дитина (39 тижнів), полідактилія (40 тижнів), ускладнення недоношеності (29 тижнів), відповідно. В останньому випадку на 18 тижні діагностували маловіддя. Крім полідактилії структурних аномалій не виявляли.

Повідомлення 2003 року наводить результати 42 вагітностей з впливом антагоністів рецепторів ангіотензину. Результати 37 вагітностей (1 двійня) з впливом в І триместрі були наступними: 3 спонтанні аборти (препарати невідомі); 4 медичні аборти (1 з приводу екзенцефалії; кандесартан до 4 3/7 тижня, карбімазол (препарат для зменшення продукції гормонів щитоподібної залози при її гіперактивності), гідрохлортіазид, ожиріння у матері);  1 мертвонароджена дитина (без аномалій; валсартан (антагоніст ангіотензину ІІ) до 4 тижня, паління, інші антигіпертензивні препарати); 1 мала аномалія (крипторхізм, препарат невідомий); 28 здорових новонароджених. Зареєстровано 1 велику вроджену ваду (розщілина піднебіння, персистуюча артеріальна протока, помірна коарктація аорти, затримка розвитку; валсартан до 13 тижня, гідрохлортіазид, метопролол (кардіоселективний бета-блокатор), паління). В 5 випадках препарати приймались на пізніх термінах з наступними результатами (1 або більше з перерахованого): олігогідрамніон/агідрамніон, анурія, гіпоплазія кісток черепа, контрактури кінцівок, гіпоплазія легенів, загибель в неонатальному віці.

Стаття 2005 року аналізувала механізм фетальної токсичності, індукованої антагоністами рецепторів ангіотензину. Ця токсичність, яку спостерігали в 15 повідомлених випадках, була подібною до тої, що притаманна впливу інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Первинним ефектом є пригнічення ренін-ангіотензинової системи плода, що призводить до порушення перфузії у плода та дисфункції нирок.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ірбесартану при грудному вигодовуванні у людини. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока у людини. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий. Однак, американська академія педіатрії класифікує інгібітори ангіотензиперетворюючого ферменту – споріднену групу препаратів – як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 23.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.

Група/призначення:

Антиагрегант. Покази: первинна тромбоцитопенія.

Альтернативні назви / синоніми: анагрелід, агрилін.

Діюча речовина: анагрелід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини обмежений 5 випадками (FDA) – всі з нормальними результатами, проте дані від експериментальних тварин свідчать про потенційний вплив на ембріон/плід. Однак, у тварин токсична доза значно перевищувала рекомендовану для людини. Виробник рекомендує утримуватись від вагітності при лікуванні агрелідом, але користь від лікування перевищує ембріон-фетальний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату тератологічні дослідження з використанням високих доз у щурів (в 730 раз вищі від рекомендованих для людини) та кролів (в 32 рази вищі) не продемонстрували підвищення частоти вроджених аномалій. Дослідження у самок щурів з дозою, в 49 раз вищою від максимально рекомендованої для людини, виявило зниження виживання ембріонів/плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсутня інформація про плацентарний трансфер агреліду в тварин чи людини,  молекулярна вага це припускає.

Доступна інформація про 5 вагітностей, які наступили на фоні лікування агрелідом. Жінки приймали дози 1-4 мг/день. У всіх випадках лікування припинили при діагностиці вагітності (термін невідомий). Всі 5 жінок народили нормальних немовлят.

Інше джерело повідомляє про 43 вагітності у жінок з ессенціальною тромбоцитопенією. Дві жінки отримували агрелід в період вагітності. В одному випадку наступило самовільне переривання в І триместрі, інша вагітність описана як «успішна».

При ессенціальній тромбоцитопенії існує високий ризик самовільного переривання вагітності.

Також повідомляється про жінку, яка отримувала агрелід в дозі 4 мг/день протягом 2 років до вагітності. Дозу зменшили до 1 мг/день і додали низькомолекулярний гепарин. Пологи наступили на 32 тижні через прееклампсію. Дитина надалі розвивалась нормально.

Дослідники з Оману інформують про 2 випадки прийому агреліду протягом І триместру без впливу на розвиток плодів.

Повідомляється про 32-річну жінку з нестримним головним болем внаслідок ессенціальної тромбоцитопенії. Протягом 2 років вона приймала агрелід до часу, коли завагітніла. Препарат відмінили на третьому тижні вагітності. Надалі було призначено ацетилсаліцилову кислоту протягом вагітності та еноксапарин в післяпологовому періоді. Жінка народила здорову дитину.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока. Вплив на немовля невідомий, потенційним ускладненням може бути тромбоцитопенія.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2017 р.

Група/призначення:  

Аналог гонадотропін-рилізинг гормону з агоністичною активністю, антинеопластичний засіб. Покази: рак передміхурової залози, рак молочної залози, ендометріоз, фіброма матки.

Альтернативні назви / синоніми: золадекс.

Діюча речовина: гозерелін.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний, при вагітності не має показів для призначення.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Гозерелін призводить до самовільного переривання вагітності в експериментальних тварин, ймовірно, через лютеоліз. Лютеоліз в цих тварин може виникати внаслідок пригнічення секреції пролактину гозереліном – механізм, який не викликає аборти в людини.

Оскільки при вагітності не має потреби у призначенні гозереліну, воно не рекомендується. Відсутні докази підвищення частоти несприятливих результатів при випадковому прийомі на ранніх термінах вагітності. Втрата вагітності у гризунів може відображати залежність жовтого тіла в цих тварин від лютеїнізуючого гормону гіпофізу – фізіологічного зв’язку, не знайденого у людини.

Доступні повідомлення як про нормальні, так і несприятливі результати вагітностей з впливом агоністів гонадотропін-рилізинг гормону (GnRH).

Хоча призначення гозереліну може стимулювати вивільнення гонадотропінів, тривале лікування призводить до зменшення рівнів останніх внаслідок зниження регуляції гіпофізарних рецепторів GnRH – down-regulation (при високому рівні певного гормону відбувається автоматичне компенсаторне зниження кількості рецепторів в тканинах та їх чутливості до цього гормону). Останнє призводить до «хімічної кастрації», яка є зворотною при відміні терапії.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату лікування щурів та кролів продемонструвало підвищення частоти втрати вагітностей, залежне від дози. Також спостерігали підвищення частоти пупкової кили у потомства щурів, хоча це чітко не вказується в інструкції. При лікуванні 6 вагітних бабуїнів гозереліном відбулись 3 аборти, 1 випадок мертвонародження, 1 передчасні пологи та 1 нормальна доношена особина. Лікування розпочали одразу після імплантації дозами 3,6 та 7,2 мг у вигляді підшкірних імплантів (це рекомендовані дози для людини без корекції на вагу). Не діагностовано вроджених вад розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Повідомляється про жінку, ліковану з приводу раку молочної залози гозереліном та хіміотерапією, в якої на 26 тижні була діагностовано вагітність і відмінено лікування. Народилась зорова дитина, яку жінка годувала здоровою залозою.

У 2016 році повідомили про жінку, яка, не знаючи про вагітність, отримувала гозерелін та тамоксифен протягом перших 6 місяців і народила здорову дівчинку.

Інші повідомлення про використання гозереліну при вагітності відсутні, однак, ненавмисний вплив інших агоністів GnRH – лейпроліду  та триптолеїну – не припускає підвищення несприятливих результатів вагітності.

Ізраїльське повідомлення  інформує про оцінку стану 6 дітей у віці біля 7 років, які зазнали впливу агоністів GnRH приблизно в період запліднення. Конкретний препарат не вказано, але це мав би бути триптолеїн. В однієї дитини була вроджена розщілина піднебіння, а в 4 – неврологічні проблеми, які включали епілепсію (N=1) та синдром дефіциту уваги/гіперактивності* (N=3). У всіх дітей були нормальні результати психологічних тестів, що не узгоджується з діагнозом СДУГ. В контрольній групі з 20 дітей одна мала діагноз СДУГ. Автори дійшли висновку, що ці знахідки потребують довгострокової неврологічної оцінки дітей з пренатальним впливом агоністів GnRH.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Згідно з інструкцією до препарату гозерелін проникає до молока щурів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Оскільки гозерелін знижує рівень гонадотропінів, очікується виникнення змін в яєчках та яєчниках, які відповідають гіпогонадизму.

Згідно з інструкцією до препарату у самок та самців щурів спостерігається зворотне зменшення розмірів гормонально залежних органів. Дослідження у самців щурів продемонстрували зупинку сперматогенезу та атрофію сім’яного епітелію і клітин Лейдига, в деяких випадках з попереднім зниженням рівня лютеїнізуючого гормону, що припускає незалежний вплив гозереліну на яєчка. На відміну від щурів миші нечутливі до гіпогонадного ефекту гозереліну, в них клітини Лейдига не зв’язуються з цим агоністом.

У чоловіків лікування гозереліном призводить до призупинки сперматогенезу та атрофії яєчок, відповідно до моделі у щурів. Не зрозуміло чи гозерелін впливає на яєчка шляхом зниження рівня гонадотропінів, чи безпосередньо. Зв’язування гозереліну відбувається в яєчках людини, але не продемонстровано високої спорідненості, що припускало б взаємодію з рецепторами. Дослідження in vitro тільки в окремих випадках продемонстрували прямий вплив гозереліну на пригнічення синтезу тестостерону тканиною яєчок у людини.

Зворотність гіпогонадизму, спричиненого гозереліном, була предметом дебатів. Давніші дослідження з використанням агоністів GNRH в нормальних чоловіків продемонстрували повну зворотність концентрації в сироватці гонадотропіну та тестостерону через 4 тижні після відміни. Проте невелике дослідження 1994 року виявило, що у пацієнтів з раком простати концентрація тестостерону не відновилась через 12 місяців після терапії гозереліном та променевої терапії, а пацієнти повідомили про сексуальні та  фізичні побічні ефекти, спричинені зниженням рівня тестостерону. Автори новіших досліджень вважають необхідним попереджати пацієнтів про такі можливі побічні наслідки.

У жінок, лікованих гозереліном, виявлено зворотне пригнічення овуляції та призупинення дозрівання фолікулів. Дослідження in vitro припускає безпосереднє пригнічення гозереліном синтезу естрогенів та прогестерону гранульозними клітинами після стимуляції фолікулостимулюючим гормоном. Цей ефект подібний то того, що притаманний самому GnRH.

Гозерелін та інші агоністи GnRH вивчались щодо попередження індукованої хіміотерапією менопаузи в молодих пацієнток з раком молочної залози. При одному дослідженні 2008 року 51 жінка отримувала лікування гозереліном під час хіміотерапії. Спостерігали відновлення менструацій в 90% в межах 1 року.  Середній період відновлення функції яєчників склав 5 місяців. Дані аналогічного дослідження 2013 року наступні: у 84% з 125 жінок відновилась менструація за 6 місяців, а 71% з 42 жінок, які прагнули завагітніти, були здатні народити. Два мета-аналізи 2011 року вважають, що ця терапія може бути успішною в попередженні яєчникової недостатності, але лікування аналогами GnRH не покращило рівень настання вагітності після лікування. Однак, рандомізоване клінічне дослідження, результати якого повідомили у 2015 році, виявило вищий рівень настання вагітності у жінок, які отримували гозерелін в порівнянні з тими, хто приймав плацебо при лікуванні раку молочної залози.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.

Група/призначення:

Гіполіпідемічний засіб, інгібітор шлунково-кишкових ліпаз. Покази: лікування ожиріння.

Альтернативні назви / синоніми:

Аллі, ксенікал, тетрагідроліпстатін.

Діюча речовина: орлістат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступне одне повідомлення про використання орлістату при вагітності у людини. Оскільки системне всмоктування препарату мінімальне, ризик для ембріону/плода здається низьким, якщо взагалі існує. Орлістат може викликати дефіцит жиророзчинних вітамінів (вітамінів А (і ретинолу, і бета-каротину), D, E), якщо не приймаються добавки. Вітаміни слід приймати за дві години до або після прийому орлістату.

Взагалі втрата ваги не рекомендується при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів з дозами, які у 23 та 47 разів перевищували рекомендовану добову для людини, відповідно. Не виявлено ембріотоксичності та тератогенності препарату. Два дослідження у щурів з дозами в 6 та 23 рази вищими від терапевтичних асоціювались з підвищенням частоти вентрикуломегалії, чого не спостерігали при двох інших дослідах у щурів. При дозах, в 12 разів вищих від терапевтичних у щурів не спостерігали порушень фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи орлістат проникає через плаценту. Хоча молекулярна вага припускає такий трансфер, мінімальне системне всмоктування після перорального призначення припускає незначне, якщо взагалі це відбувається, проникнення препарату з материнського кровотоку до плода.

Повідомлення 2005 року описує результат вагітності 33-річної жінки, лікованої орлістатом протягом перших 8 тижнів не планованої вагітності. Жінка страждала патологічним ожирінням, діабетом ІІ типу, гіпертензію, гіперхолестеринемію. Окрім того, жінка приймала глімепірид (протидіабетичний засіб), раміприл (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту), тіоколхікозид (міорелаксант), симвастатин (для лікування гіперхолестеринемії та триглицеридемії), метформін (протидіабетичний засіб), ципрофлоксацин, аспірин. Коли на 8 тижні діагностували вагітність, відмінили всі препарати і призначили метилдопу (антиадренергічний засіб) та інсулін. Жінка народила на 38 тижні дівчинку вагою 3470 грам з оцінкою за шкалою Апгар 5 та 7 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. В немовляти не виявлено малих та великих аномалій.

Дослідження Шведського медичного реєстру народжень за період 1998-2011 років з охопленням 248 немовлят з пренатальним впливом орлістату на ранньому терміні вагітності не виявило підвищення ризику вроджених вад розвитку (відносний ризик 0,42, 95% ДІ 0,11-1,07).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання в період лактації. Мінімальна системна біодоступність препарату не припускає проникнення до грудного молока, але можливе виникнення у матері гіповітамінозу А, D, E.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 21.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

 Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.

Група/призначення:

Антигіпертензивний препарат, периферичний вазодилятатор. 

Альтернативні назви / синоніми:

Ніпрусид, нітропрусид натрію, ніпрід, нітропрес.

Діюча речовина: нітропрусид натрію.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин та людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про зв’язок нітропрусиду з вродженими вадами розвитку. Нітропрусид призначають при вагітності для створення помірної гіпотензії при хірургічному лікуванні аневризми або екстреного лікування важкої гіпертензії. Єдиним зазначеним несприятливим ефектом була брадікардія у плода. Однією з переваг нітропрусиду є дуже швидкий початок дії та повернення до попереднього рівня артеріального тиску при припиненні прийому. Проте потенційним ризиком є накопичення ціаніду у плода, джерелом якого є нітропрусид, про що не повідомляється при використанні звичайних терапевтичних доз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Нітропрусид не був тератогенним при тестуванні у щурів. Відомо, що він проникає через плаценту в овець. Призначення вагітним вівцям не впливає на матковий кровотік. У відповідь на індуковану нітропрусидом гіпотензію у овець підвищувався рівень вазопресину та реніну в плазмі матері та плода, хоча у дуже незрілих тварин рівень останнього не підвищувався. Іншим фармакологічним ефектом у вагітних овець було підвищення кровотоку в артеріальній протоці плода. Дослідження in vitro з використанням маткових артерій та тканин людини продемонстрували релаксантний ефект нітропрусиду.

У щурів препарат не порушує ембріонального розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В експериментальних тварин нітропрусид проникає через плаценту і призводить до вищої концентрації ціаніду, ніж у матері. В людини такий вплив не вивчався, але стурбованість існує, оскільки нітропрусид є джерелом ціаніду.

Стаття 1984 року проаналізувала потенційну токсичність нітропрусиду для плода, виходячи з чого було рекомендовано уникнення пролонгованого призначення, моніторинг pH сироватки, рівня ціаніду в плазмі та еритроцитах, рівень метгемоглобіну у матері. Стандартні дози нітропрусиду, мабуть, не становлять високого ризику щодо надлишкового накопичення ціаніду в печінці плода.

Використання препарату при важкій прееклампсії може викликати циркуляторні порушення, аналогічні тим, що асоціюються з гіповолемією.

Виходячи з даних, отриманих при експериментах у овець  виявлено, що одночасне призначення тіосульфату натрію може бути ефективним для мінімалізації ризику токсичного впливу ціаніду на матір та плід.

Серед 22 вагітних, лікованих нітропрусидом натрію в 5 завмирали плоди. Автори зазначають неможливість дійти висновку щодо підвищення нітропрусидом частоти загибелі плодів через дуже варіабельну інформацію про його вплив.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При інкубації сперматозоїдів мишей з нітропрусидом натрію до 100 мкм протягом 90 хвилин продемонстровано залежне від дози пригнічення рухливості. Коли лікованою спермою мишей штучно запліднювали неліковані ооцити, рівень фертилізації та формування бластоцист був істотно зниженим.

Вивчали використання нітропрусиду для дозрівання шийки матки у вагітних та невагітних жінок. Рандомізоване дослідження виявило, що препарат не є настільки ефективним як мізопростол.

Як джерело оксиду азоту трансуретрально введений нітропрусид розслаблював кавернозну гладку мускулатуру та призводив до ерекції у кішок і чоловіків. В порівнянні з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції нітропрусид виявився менш ефективним і спричиняв системну гіпотензію. Однак, деякі автори вважають нітропрусид альтернативним лікуванням чоловікам, які не переносять інших інтракавернозно введених препаратів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 08.08.2017 р.

Група/призначення: антиконвульсант.

Покази: епілепсія, біполярний розлад.

Альтернативні назви / синоніми: ламіктал.

Діюча речовина: ламотриджин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У жінок з епілепсією ризик виникнення вроджених вад розвитку перевищує популяційний. Репродуктивні дослідження в двох видів тварин продемонстрували токсичний вплив на плід (затримку розвитку, поведінкові розлади, загибель) на фоні материнської токсичності, але при цьому не виявляли структурних аномалій. Більш того, принаймні два рев’ю дійшли висновку, що антиконвульсанти можуть асоціюватися з нижчим ризиком тератогенності. Хоча найновіші повідомлення продемонстрували істотний ризик виникнення орофаціальних розщілин після лікування ламотриджином в І триместрі, це не було підтверджено іншими даними. Якщо така інформація знайде підтвердження, то це буде першою виявленою асоціацією між великими вадами розвитку та антиконвульсантами другого покоління. В будь-якому випадку абсолютний ризик здається низьким.

Окрім того, істотне підвищення ризику великих вроджених вад розвитку спостерігається при комбінації ламотриджину з вальпроєвою кислотою. Хоча ці знахідки є попередніми і потребують підтвердження, жінок, які приймають ламотриджин в період вагітності або при плануванні вагітності, необхідно попередити про наявну інформацію щодо підвищеного ризику орофаціальних розщілин. Так само потрібно попереджати жінок, які отримують ламотриджин в комбінації з вальпроєвою кислотою.

Також потребує підтвердження визначення того факту, чи ламотриджин не є другим рідкісним виключенням з того, що всі відомі тератогени для людини є також тератогенами для тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ламотриджин не був тератогенним при репродуктивних дослідженнях у мишей, щурів, кролів з використанням доз у 1,2; 0,5 та 1,1 разів вищих від максимально підтримуючих для людини (500 мг/день), відповідно. Однак, материнська токсичність та вторинний токсичний вплив на плід (зниження ваги, затримана осифікація) спостерігались на фоні цих доз у мишей та щурів, але не у кролів. Поведінкові порушення відзначали у потомства щурів, які отримували дози, що становили 0,1 та 0,5 від максимальної терапевтичної в період органогенезу. Після введення внутрішньовенного болюсу* щурам та кролям не спостерігали структурних дефектів, але у щурів відзначали підвищену частоту внутрішньоутробної затримки розвитку при дозі 0,6 від максимальної терапевтичної. Аналогічно у щурів зростала частота загибелі плодів при пероральних дозах 0,1; 0,14 та 0,3 від максимальної рекомендованої для людини на пізніх термінах вагітності. Ці дози були токсичними для матері (зниження харчування та зменшення ваги). При двох найвищих дозах відзначали постнатальну смертність.

Не спостерігали ознак карциногенності протягом 2-річного дослідження у мишей та щурів. При багатьох інших тестах не виявлено ознак мутагенності чи кластогенності, а також порушення фертильності у щурів.

Ламотриджин знижує рівень фолатів у плодів щурів, це відомий ефект, який асоціюється з вродженими вадами у тварин та людини. Рівень фолієвої кислоти у плодів людини не досліджувався, але дослідження у невагітних пацієнтів продемонструвало, що  пригнічення рівня дегідрофолатредуктази  не знижує істотно рівень фолатів. Концентрація фолатів в сироватці та еритроцитах була в межах граничних рівнів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Рівень зв’язування з білками ламотриджину середній (55%), він метаболізується до неактивних метаболітів. Препарат проникає через плаценту у людини.

24-річна жінка отримувала цей антиконвульсант (300 мг/день) разом з вальпроєвою кислотою до та протягом вагітності. Останній препарат відмінили на 3 тижні вагітності. Концентрація ламотриджину в сироватці знизилась з 17,8 мкг/мл (через 2 тижні після останньої дози вальпроєвої кислоти) до 2,52 мкг/мл на 34 тижні, але протягом вагітності судом не спостерігали. На 39 тижні вагітності народився здоровий хлопчик вагою 3620 грам. Концентрація ламотриджину в пуповинній крові становила 3,26 мкг/мл, вказуючи на співвідношення пуповина : материнська сироватка на рівні 1 (рівень в сироватці на момент пологів не повідомлявся). На другий день після пологів та кілька годин після початку грудного вигодовування  концентрація в сироватці новонародженого та матері становила 2,79 і 3,88 мкг/мл, відповідно, а співвідношення – 0,7.

У 1997 році повідомили про зниження рівня ламотриджину в плазмі матері протягом вагітності. Мова йде про жінку, яка народила здорову доношену дитину (вага та стать не надавались). В пологах співвідношення пуповина : плазма матері становило 1,2.

Повідомлення 2000 року інформує про визначення концентрації ламотриджину в плазмі матері та пуповині на момент термінових пологів у 9 жінок (10 вагітностей, дві вагітності однієї жінки). Рівні в сироватці та пуповині були однаковими. Через 72 години після пологів середній рівень ламотриджину в плазмі немовлят становив 75% від рівня в пуповині (50-100%). Плацентарний трансфер відповідає низькій молекулярній вазі препарату.  Більш того, протягом перших 2 тижнів після пологів середнє зростання концентрації в материнській плазмі становило 170% , що є істотним.

У 2004 році описали 12 вагітностей з лікуванням ламотриджином в якості монотерапії з приводу епілепсії. Зростання частоти нападів судом або/та їх важкості спостерігали при 9 вагітностях, що було віднесено до поступового зниження співвідношення сироватка-доза до 40% базового рівня. Отже, дози препарату підвищили при 7 вагітностях. Через 3-10 днів після пологів токсичні симптоми (запаморочення, диплопія, атаксія) виникли в 3 жінок, яким підвищували дозу. Рівень ламотриджину в сироватці становив 12-14 мкг/мл, що є верхньою границею норми. Симптоми зникли після зниження дози.

У 2005 році повідомили про результати 62 вагітностей після впливу габапентину, ламотриджину, топірамату. Дослідження включало сліпе дизморфологічне обстеження. 19 жінок приймали ламотриджин, в однієї дитини виявлено велику вроджену ваду (коарктація аорти з аномальною лівою коронарною артерією; довгий фільтр), проводилась монотерапія з приводу судом. Серед 9 дітей, обстежених дизморфологом, жодна не мала більше однієї ознаки з притаманних антиконвульсантній ембріопатії.

Реєстр вагітностей з вживанням ламотриджину, заснований виробником у 1997 році, закритий у 2010 році (Lamotrigine Pregnancy Registry) повідомляє про 3416 проспективно охоплених вагітностей (інформація надавалась до відомого результату вагітності), 2444 вагітності з вже відомим результатом, 972 (28%) втрачені з-під нагляду. Серед 2444 вагітностей з відомим результатом були 43 двійні, 1 трійня та одна вагітність з чотирма близнюками – всього 2492 плодів. Серед 1817 результатів в групі монотерапії ламотриджином: 33 медичні аборти, 1636 народжених живими (про вади не повідомляється, але вони не можуть бути виключеними), 98 спонтанних абортів, 10 випадків загибелі плодів без вроджених дефектів. Великі вроджені вади діагностували у 36 народжених живими, у 3 медичних абортусів, 1 завмерлого плода. При виключенні самовільних та медичних абортів і завмерлих плодів без вроджених вад вплив відбувався в залежності від триместрів таким чином: 1554 (І триместр), 95 (ІІ), 18 (ІІІ), в 5 випадках термін не відомий. Великі вроджені вади діагностовано в 35 випадках впливу в І триместрі (31 народжена живою дитина, 1 завмерлий плід, 3 медичні аборти), в 4 народжених живими з впливом у ІІ триместрі, в 1 народженої живою дитини з впливом препарату в ІІІ триместрі. Частота вроджених вад розвитку в групі з впливом у І триместрі становила 2,2% (35/558 з виключенням завмерлих плодів та медичних абортусів  без дефектів). Група з 1558 була достатньою для детекції (80%), принаймні, зафіксовано 1,39-1,48 кратне зростання загальної частоти великих вроджених вад розвитку.

Політерапія (ламотриджин та ще, принаймні, один антиконвульсант) з вальпроєвою кислотою призначалась в 173 випадках з наступними результатами: 159 народжених живими, 6 самовільних викиднів, 6 медичних переривань, 2 завмерлі плоди. Серед 161 випадку впливу в І триместрі спостерігали 14 народжених живими, 2 медичні аборти з вродженими вадами, 6 самовільних викиднів, 139 дітей без вроджених вад розвитку (134 народжених живими, 4 медичні переривання, 1 завмерла вагітність). При виключенні 6 самовільних викиднів, 4 медичних абортів, 1 завмерлої вагітності частота вроджених вад при впливі в І триместрі склала 10,7% (16/150). Політерапія без вальпроєвої кислоти призначалась в 502 випадках з наступними результатами: 457 народжених живими, 22 самовільні викидні, 20 медичних абортів, 3 завмерлі плоди. Серед 474 з впливом у І триместрі виявлено 11 народжених живими та 1 медичний аборт з вродженими вадами, 22 самовільні викидні, 440 народжень без вроджених вад (418 народжених живими, 19 медичних переривань, 3 завмерлі плоди). При виключенні 22 самовільних переривань, 10 медичних, 3 завмерлих плодів частота вроджених вад при впливі терапії у І триместрі становила 2,8% (12/430).

Реєстр, проаналізувавши великі вади, які спостерігали в групах монотерапії та політерапії, дійшов висновку про відсутність характерних/типових дефектів. Хоча даних було недостатньо для остаточного висновку, реєстр не виявив доказів залежного від дози впливу при використанні ламотриджину в дозі до 1200 мг/день.

Ретроспективна інформація, яка також надходить до реєстру (після вже відомого результату вагітності) часто є упередженою (беруться до уваги тільки несприятливі результати), але корисна для ідентифікації специфічних (типових) вроджених вад. Так, ретроспективно повідомлено про 164 вагітності з вродженими вадами, при 142 з них жінки приймали ламотриджин в І триместрі, при 4 – в ІІ триместрі, у 18 випадках термін впливу не повідомляється. Монотерапія ламотриджином використовувалась при 94 вагітностях, політерапія – при 70.

Станом на 1996 рік FDA отримала різні повідомлення про вроджені вади розвитку при використанні ламотриджину в комбінації з іншими антиконвульсантами в період вагітності.

Когортне дослідження 1998 року повідомляє про результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали 1 з 34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць після передбачуваних пологів. В І триместрі ламотриджин приймався при 59 вагітностях з наступними результатами: 10 спонтанних  абортів, 1 завмерла вагітність, 9 медичних абортів, 35 нормальних новонароджених (4 недоношені), 4 немовлята з вродженими вадами. Це були наступні вроджені вади розвитку: дефект міжшлуночкової перетинки; вроджений стридор; розщілина піднебіння (тільки м’якого), гіпоспадія, крипторхізм (судоми в матері на ранньому терміні вагітності); розходження м’язів передньої черевної стінки з ймовірною обструкцією кишечника. В 3 з цих випадків ламотриджин приймали у складі комплексної терапії (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та/або натрію вальпроат). Правда, це дослідження не спромоглося ідентифікувати малі аномалії розвитку через відсутність стандартизованих методів. Великі вади, які пізніше діагностуються також могли бути пропущеними через час опитування.

Повідомляється про істотну асоціацію між ламотриджином та ізольованими несиндромальними орофаціальними розщілинами. Ця інформація була опублікована у травні 2006 року і продемонстрована в червні 2006 року на щорічному з’їзді тератологічного товариства в Тусконі (Арізона). Ці випадки зареєстровані в період 1997-2006 років північноамериканським протиепілептичним реєстром вагітних. Серед 564 вагітних з впливом ламотриджину в І триместрі (включно з народженими живими, мертвонародженими, медичними перериваннями вагітностей) виявлено 15 випадків великих вроджених вад розвитку. Частота становила 2,7% (95% ДІ 1,5-4,3%) в порівнянні з 1,62% в контрольній групі без впливу препарату (N=221746 народжень; відносний ризик 1,7, 95% ДІ 1,0-2,7). В 5 немовлят з ламотриджинової групи діагностовано орофаціальні розщілини (8,9/1000 народжень): 3 ізольовані розщілини піднебіння, 2 ізольовані розщілини губи. В контрольній групі частота цих двох вад становила 1:6160 (0,16/1000) та 1:4820 (0,21/1000), відповідно. Для ламотриджину відносний ризик розщілини піднебіння та розщілини губи становив 32,8 (95% ДІ 10,6-101,3) та 17,1 (95% ДІ 4,3-68,2), відповідно. Автори вважають, що низький рівень орофаціальних розщілин в контрольній групі відображає обмеження ідентифікації синдромів, що асоціюються з розщілиною губи та/або піднебіння. 5 інших реєстрів, які охопили 1623 немовлят з впливом ламотриджину, ідентифікували 4 дітей з орофаціальними розщілинами з частотою 2,5/1000 в порівнянні з 0,37/1000 в контрольній групі. Комбіновані дані демонструють істотний ризик орофаціальних розщілин після монотерапії ламотриджином в І триместрі.

Оновлені дані північноамериканського антиепілептичного реєстру вагітних опубліковано у 2008 році. Серед 684 немовлят з впливом монотерапії ламотриджином 16 (2,3%) мали великі вроджені вади, діагностовані при народжені, – на популяційному рівні. Однак, в 5 дітей (7,3/1000) виявлено орофаціальні розщілини: 3 ізольовані розщілини піднебіння, ізольована розщілина губи, розщілина губи та піднебіння. Рівень в 10,4 рази вищий від показника в контрольній групі, яка включала 206224 дітей  без лікування (0,7/1000). Порівняння також проводилось з дітьми, які зазнали пренатального впливу монотерапії ламотриджином і були проаналізовані 5 іншими реєстрами. В цій останній групі діагностовано 4 новонароджених з орофаціальними розщілинами (2,5/1000; відносний ризик 3,8, 95% ДІ 1,4-10,0).

Популяційне дослідження випадок-контроль від робочої групи протиепілептичних препаратів EUROCAT оцінювало дані 3,9 млн. народжень на основі 19 реєстрів за період 1995-2005 років. Дані включали вроджені вади серед народжених живими, мертвонароджених, перерваних вагітностей після пренатальної діагностики аномалій. Виявлено 5511 не синдромальних орофаціальних розщілин, з них 4571 були ізольованими. Серед них 1969 випадків розщілини піднебіння, а 1532 – ізольована розщілина піднебіння.

Контрольну групу становили 80052 вагітності без хромосомних аномалій, без прийому протиепілептичних препаратів. В основній групі ідентифіковано 40 вагітностей з впливом ламотриджину в якості монотерапії. Порівняння проводились між групою монотерапії та контрольною групою щодо орофаціальних розщілин відносно інших вроджених вад розвитку. Ізольованих орофаціальних розщілин, розщілини піднебіння, ізольованої розщілини піднебіння. Жодне з порівнянь не було статистично значимим. Однак, коли аналогічне порівняння проводилось між групами з використанням будь-яких антиепілептичних препаратів та без вживання таких препаратів істотні результати було виявлено для орофаціальних розщілин відносно інших вроджених вад. Автори обговорювали результати вищенаведених двох досліджень, відмітивши невелику кількість випадків орофаціальних розщілин в 2 повідомленнях (5 випадків північноамериканського реєстру та 3 в дослідженні від  EUROCAT). Дійшли наступного висновку: хоча загальний ризик орофаціальних розщілин при прийомі ламотриджину в якості монотерапії був низьким, це є приволом для проведення додаткових досліджень та підтвердження.

Австралійський реєстр протиепілептичних препаратів при вагітності (Australian Register of Antiepileptic Drugs in Pregnancy) оцінював дітей до віку 1 року, які зазнали пренатального впливу монотерапії ламотриджином в І триместрі і виявив частоту вроджених вад розвитку на рівні 4,9% (N=243), яка визнана аналогічною частоті в контрольній групі дітей, чиї матері мають епілепсію, але не отримували лікування в І триместрі – 3,4% (N=118). Наступна публікація наводить ризик 5,2% (N=231) – на рівні показника в контрольній групі (5,2%, N=139). Не виявлено залежного від дози зв’язку. Оновлені дані реєстру, опубліковані у 2013 році наводять аналогічні результати (кількість вагітностей з впливом ламотриджину збільшилась до 315, частота вроджених вад становила 4,1%, контрольна група вже включала 147 дітей з частотою вроджених вад 3,4%).

Проспективне норвезьке когортне дослідження матерів та дітей (Norwegian Mother and Child Cohort Study (MoBa) охопило вагітних в терміні 13-17 тижнів вагітності за період 1998-2008 років та повідомило частоту вроджених вад 7,8% серед 103 дітей батьків з епілепсією та передбачуваним впливом ламотриджину в І триместрі (співвідношення шансів 2,8 (95% ДІ 1,3-5,7) в порівнянні з дітьми батьків з епілепсією, але без лікування протиепілептичними препаратами. Не повідомляється про дозування препаратів, специфічні вроджені вади розвитку. Не спостерігали різниці в кількості передчасних пологів та маловагових новонароджених.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Registry) повідомив про відсутність впливу на окружність голови 308 новонароджених, скориговану на їхню вагу, які зазнали пренатального впливу ламотриджину в якості монотерапії в порівнянні з показниками загальної популяції, де не було впливу антиепілептичних препаратів.

Проспективне дослідження проекту щодо вивчення неврологічних наслідків впливу протиепілептичних препаратів (Neurodevelopmental Effects of Antiepileptic Drugs, NEAD) повідомляє, що 4,1% новонароджених з впливом ламотриджину були малими для гестаційного віку при оцінці всіх дітей (N=308) та 3,6%, коли аналіз був обмежений доношеними немовлятами (N=239). Мікроцефалію діагностували у 9% всіх дітей з пренатальним впливом ламотриджину (N=71) та 5% при оцінці тільки доношених новонароджених (N=61). Цей показник зменшувався від віку 1 року до 3, а у віці 3 років не виявлено жодного випадку (N=58). Не виявлено кореляції між показниками когнітивного розвитку у віці 3 років та малістю для гестаційного віку, окружністю голови, оцінкою за шкалою Апгар після корекції на коваріати.

У 2009 році повідомили про 38-річну жінку, яка приймала ламотриджин наприкінці однієї вагітності та протягом наступної вагітності. Обидва немовлята здавалися здоровими, хоча в другої дитини на 16 дні життя діагностували стеноз периферичної легеневої судини. Також в цієї дитини був епізод апное та ціаноз.

В рев’ю 2006 року щодо профілактичного лікування біполярного розладу коротко описано ефекти при вагітності та грудному вигодовуванні ряду препаратів, включно з ламотриджином. Не ліковані вагітні та жінки в період лактації з біполярним розладом мають підвищений ризик несприятливих акушерських результатів та рецидиву афективних симптомів. Хоча обмежені дані не дозволяють дійти висновку щодо відносної безпечності препаратів, автори стверджують, що кожний випадок потребує окремого розгляду.

Фармакокінетика ламотриджину описана у 2002 році. Кліренс препарату зростає на 50% на ранніх термінах вагітності і повертається до рівня не вагітних пацієнток швидко після пологів. Необхідно перевіряти рівень ламотриджину в крові до, при та після вагітності.

Нейророзвиток дітей.

Дослідження з вивчення впливу антиепілептичних препаратів на неврологічний розвиток (Neurodevelopmental Effects of Antiepileptic Drugs Study (NEAD) повідомило про середній рівень IQ 101 (межі 98-104) у 84 дітей віком 3 років з пренатальним впливом монотерапії ламотрижином. Дослідження проводилось у Великій Британії та США і не включало порівняння з контрольною групою без впливу препарату. При наступних публікаціях від цього дослідження не було кореляції відносно вербального та невербального індексів (N=70), індексів моторного розвитку (N=62), батьківського рівня адаптивної (N=72) чи емоцірнально/поведінкової функції (N=72). У віці 4,5 років скоригований середній рівень IQ для групи з монотерапією ламотриджином (N=100) становив 106 (95% ДІ 102-109) на противагу середньому IQ 95 (95% ДІ 91-100) для групи з впливом вальпроєвої кислоти (N=62). Відповідні показники в групах були наступними: ламотриджинової – IQ 106 (95% ДІ 102-109; N=73) та групи вальпроєвої кислоти – IQ 96 (95% ДІ 9-101; N=39). Аналогічними були показники у віці 6 років: у дітей з впливом ламотриджину при вагітності вищий IQ та вербальні, не вербальні, запам’ятовувальні навички при порівнянні з дітьми, які зазнали пренатального впливу вальпроєвої кислоти. Середній IQ для дітей з ламотриджинової групи становив 108 (95% ДІ 105-111; N=74) без дозо-залежного зв’язку.

Друга публікація від NEAD-дослідження інформує про батьківську оцінку адаптивних та емоційно/поведінкових функцій у віці 6 років, яка виявилась кращою при порівнянні з дітьми з пренатальним впливом вальпроєвої кислоти.

Дослідження від ліверпульської та манчестерської групи з вивчення неврологічного розвитку (Liverpool and Manchester Neurodevelopment Group), яка включила і деякі випадки з вищенаведеного дослідження від NEAD, полягало в порівнянні дітей від проспективно охоплених вагітних з епілепсією (N=194) та з контрольної групи жінок без епілепсії (N=230). З основної групи 34 немовлята зазнали пренатального впливу ламотриджину в якості монотерапії. Ламотриджинова група не продемонструвала істотної різниці в показниках загального розвитку при тестуванні у віці 4 місяців – 2 років життя. У віці 6 років не відзначали різниці в частоті діагностованих порушень неврологічного розвитку в групі з пренатальним впливом ламотриджину (N=30) при порівнянні з контрольною групою (N=214).

Інше дослідження виявило кращі показники IQ при тестуванні у віці 6 років у 12 дітей матерів з епілепсією, яких лікували монотерапією ламотриджином при вагітності при порівнянні з дітьми, матерів яких лікували вальпроєвою кислотою (N=8) чи комбінацією вальпроєвої кислоти з ламотриджином (N=8).

Дослідження від британського реєстру епілепсії та вагітності оцінювало неврологічний розвиток 9 60-місячних дітей з Північної Ірландії, мами яких протягом вагітності отримували монотерапію ламотриджину (N=35), карбамазепін (N=49), вальпроєву кислоту (N=58) в порівнянні з контрольною групою (N=44). 108 матерів були охоплені реєстром до або при вагітності за період 1996-2004 років, а діти – в період 2002-2005 років. Кілька дітей мали значну затримку розвитку і їх об’єднали з тими, в кого спостерігали помірну затримку (1-2 стандартні відхилення від середнього). А кілька дітей з прискореним розвитком об’єднали з дітьми з нормальним розвитком. Багатоваріантний аналіз не виявив підвищення частоти помірної та вираженої затримки розвитку в групі ламотриджину.

Проспективне ізраїльське дослідження охопило дітей дошкільного віку (3 роки-6 років 11 місяців) з пренатальним впливом або ламотриджину (N=42), або вальпроєвої кислоти (N=30). Виявлено асоціацію із зниженням показників невербального IQ, коли обидві групи були об’єднані і порівнювались з контрольною (N=52). Також при лікуванні матерів в період вагітності антиепілептичними препаратами виявлено зменшення показників моторних, сенсорних, поведінкових функцій, уваги. Окремий аналіз двох препаратів не виявив істотної різниці між ними, а тільки при порівнянні з контрольною групою.

Рекомендується проводити моніторинг терапевтичної концентрації препарату фонову/базову, при зміні дозування оральних контрацептивів, в кожному триместрі вагітності, після пологів, коли дозування може зменшуватись. Одна група вчених рекомендує пацієнтам з епілепсією зменшення дози на 3, 7 та 10 дні після пологів і повернення до попередньої дози (як була до вагітності) або на 50 мг/день вищої за цю попередню для мінімалізації ризику материнської токсичності у вигляді запаморочення, дисбалансу, розмитого або подвоєного зору.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ламотриджин проникає до грудного молока.

24-річна мати, яка при вагітності отримувала ламотриджин, почала годувати немовля на 2 день після пологів. На цей час вона приймала 300 мг/день, далі 200 мг/день приблизно на 6 тижні після пологів  для зменшення впливу на немовля. З 2 до 145 днів після пологів відібрали 11 зразків крові матері та 9 зразків грудного молока (приблизно через 2-3 години після ранкової дози). Концентрація ламотриджину в сироватці становила 3,59-9,61 мкг/мл та в молоці 1,26-6,51 мкг/мл. Середнє співвідношення молоко: плазма становило 0,56 з високою кореляцією (r=0,959; р<0,01) між сироваткою та молоком. Рівень в сироватці новонародженого (приблизно через 1-2 години після годування, одночасно з материнськими зразками) коливався від <0,2 мкг/мл (при відлученні) до 2,79 мкг/мл. Не виявлено несприятливого впливу на новонародженого як при годуванні, так і в перерві.

Жінка вагою 60 кг приймала ламотриджину 200 мг/день протягом вагітності та лактації. Через 2 тижні після пологів  співвідношення молоко:плазма матері становило 0,6. Рівень в плазмі немовляти,аналогічний материнському при народженні, тепер становив 25% від материнського. У дитини не спостерігали несприятливих наслідків.

У 2000 році 9 жінок (10 вагітностей, 2 вагітності в однієї жінки, що повідомлялось вище) отримували ламотриджин протягом вагітності та продовжували лікування в період грудного вигодовування. Середнє співвідношення молоко:плазма матері через 2-3 тижні після пологів становило 0,61 (0,47-0,77). Концентрація ламотриджину в плазмі немовлят становила в середньому 30% (23-50%) відповідного показника в плазмі матерів. Підрахована доза для немовлят становить ≥0,2-1 мг/кг/день, припускаючи споживання молока в кількості 150 мл/кг/день – біля 9% добової дози, скоригованої на вагу. Через повільну елімінацію у немовлят (найбільш ймовірно через знижену печінкову глюкуронідацію) після пологів виникало значне зростання концентрації ламотриджину в плазмі матері. Той факт, що концентрація препарату може не досягати стійкого рівня, свідчить, що вплив на новонароджених  може врешті-решт призвести до терапевтичного рівня в плазмі. Не відзначали несприятливого впливу на немовлят.

38-річна жінка приймала ламотриджин протягом третьої вагітності з приводу судомного стану, викликаного пілоцитарною астроцитомою за 6 років до вагітності. Хоча пухлину мозку видалили хірургічним шляхом, у жінки була резидуальна епілепсія. При другій вагітності лікування розпочали добовою дозою ламотриджину 550 мг до кінця вагітності, а далі поступово знизили до 425 мг на період лактації. Найвища концентрація в плазмі, визначена на 45 день після пологів, становила 8,96 мкг/мл. Не виявляли несприятливих наслідків у дитини, яка знаходилась на виключно грудному вигодовуванні.

При 3-й вагітності добова доза була підвищена з 450 мг (перед вагітністю) до 875 мг (в пологах). Доза в пологах становила 10,9 мг/кг/день. Концентрація в сироватці протягом цього періоду становила 5,12 мкг/мл (перед вагітністю), 3,30 мкг/мл (ІІІ триместр) та 4,53 мкг/мл (в день народження дитини). У жінки спостерігали фокальні епінапади на 5 місяці вагітності та генералізовані тоніко-клонічні судоми незабаром після пологів. Вона прийняла останню дозу 875 мг за 20,5 годин до народження доношеного хлопчика вагою 4200 грам з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів.  Через останній напад судом дозу не знижували до 2 тижня після пологів. Немовля знаходилось на грудному вигодовуванні. Концентрація ламотриджину в дитини приблизно на 12,5 годині після пологів становила 7,71 мкг/мл (педіатрична терапевтична доза 1-5 мкг/мл). На 3 день життя концентрація в сироватці була 5,81 мкг/мл. На 16 день життя у дитини відзначили нерегулярне та напружене дихання і короткий епізод апное. Через три години після першого епізоду апное з’явився ціаноз при смоктанні. Мама, сама лікар, успішно реанімувала дитину і відвезла до лікарні. При виписці рівень ламотриджину в сироватці становив 4,87 мкг/мл (через 4 години після материнської дози 850 мг та 3 години після грудного годування). За винятком періодичної синусової тахікардії (170-180 ударів на хвилину) та стенозу периферичних легеневих судин обстеження, клінічне та лабораторне, не виявило відхилень. На 17 день життя відмінили грудне вигодовування. На цей час концентрація ламотриджину в крові матері становила 14,93 мкг/мл. Дозу знизили до 600 мг на 22 день і надалі поступово знизили до 525 мг до 64 дня. Виходячи з концентрації в молоці 7,68 мкг/мл на 22 день теоретична доза для немовляти (1,15 мг/кг/день) становила 13% від материнської скоригованої на вагу. Співвідношення молоко:плазма визначалось 4 рази протягом 22-64 днів і становило 0,79-0,96. Виходячи із зразків крові на 22-25 дні після народження підраховано період напівиведення ламотриджину в новонародженого – 56 годин, вдвічі вищий від показника у дорослих. Надалі в дитини не спостерігали апное та ціанозу, вона нормально розвивалась при огляді у 7 місяців. Автори не змогли визначити причину апное, але дійшли висновку, що ймовірною причиною цього був вплив ламотриджину.

Дослідження 2004 року повідомляє концентрацію в крові ламотриджину в 4 немовлят, які знаходились на грудному вигодовуванні, всі з яких зазнали впливу препарату протягом вагітності. Всі жінки народили здорових доношених немовлят. Дози на 10 день були 200-800 мг/день. Співвідношення в крові немовля: мама були 0,2; 0,2; 0,43 та ≤0,17 (в немовлят <1 мкг/мл, в матерів 5,2 мкг/мл, відповідно). В перших двох випадках зразки повторно взяли на 2-му місяці життя з приблизно однаковими рівнями 0,22 та 0,23, відповідно, але обидва новонароджені були на змішаному вигодовуванні (2-3 рази в день отримували суміш). В дітей не виявили несприятливих наслідків, але автори висловили стурбованість через досягнення «терапевтичного рівня».

Повідомлення 2005 року описало жінку, ліковану з приводу епілепсії ламотриджином в дозі 300 мг/день протягом вагітності та в період лактації. Народився здоровий хлопчик вагою 3,3 кг, оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів. Дитина розвивалась нормально протягом перших 4 місяців грудного вигодовування.

У 2006 році повідомили про кількість ламотриджину в грудному молоці 6 жінок та в плазмі їхніх немовлят, які знаходились на грудному вигодовуванні (середній вік 4,1 місяців; межі 0,4-5,1 місяці). Матері приймали середню дозу 400 мг/день (75-800 мг) з приводу епілепсії (N=5) або біполярного розладу (N=1). Триваліть лікування до цього дослідження не повідомляється. Середня материнська доза, виходячи з ваги була 6,3 мг/кг/день, в той час як середня абсолютна доза немовляти була 0,45 мг/кг/день. Добова доза дитини стосовно материнської, скоригованої на вагу, становила 7,6%. Середня концентрація ламотриджину в плазмі новонароджених становила 0,60 мг/л – 18% материнського показника. Несприятливих наслідків у дітей не спостерігали.

У 2008 році повідомили сталу концентрацію ламотриджину у 26 жінок, які годували дітей, приймаючи препарат. Середній вік немовлят становив 13,0 тижнів, середня доза матерів – 5,93 мг/кг/день. Середня концентрація в молоці становила 3,38 мкг/мл (виходячи із зразків від однієї жінки, отриманих кожні 4 години протягом 24 годин), а співвідношення молоко:плазма – 0,413. Середня теоретична доза для немовляти була 0,51 мг/кг/день, а відносна доза  – 9,2%. Не спостерігали несприятливих наслідків у матерів та немовлят, але в 7 дітей відзначали підвищений рівень тромбоцитів без клінічних проявів.

Як і при лікуванні будь-якими препаратами, якщо мама повинна приймати ламотриджин для контролю свого захворювання і обирає грудне вигодовування необхідно ретельно моніторувати новонародженого щодо несприятливих наслідків. Деякі антиконвульсанти призводять до несприятливих ефектів у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні (див. статті Фенобарбітал та Примідон), в той час як інші визнані сумісними з грудним вигодовуванням (карбамазепін, фенітоїн, вальпроєва кислота). Не спостерігали несприятливих наслідків у немовлят на грудному вигодовуванні, чиї мами приймали ламотриджин. Моніторинг рівня ламотриджину в дітей є необхідним, так само як і моніторинг щодо седації та висипки.

Через потенційну терапевтичну концентрацію ламотриджину в сироватці немовлят американська академія педіатрії класифікує ламотриджин як препарат, вплив якого на дитину невідомий, але може викликати стурбованість.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Кліренс ламотриджину може підвищуватись при прийомі оральних контрацептивів і як правило підвищується при вагітності, що вимагає корекції дози для запобігання судомних нападів та збереження евтимічного настрою.

Одне шведське дослідження виявило, що кліренс ламотриджину збільшується від оральних контрацептивів, але на нього не впливають внутрішньоматкові пристрої з вивільненням гормонів.

Дослідження, яке порівнювало жінок з епілепсією, які приймали монотерапію ламотриджином або вальпроєвою кислотою, виявило вищий ризик появи синдрому полікістозник яєчників у лікованих останнім препаратом. Висновок обмежує відсутність контрольної групи.

Відсутня інформація про репродуктивні ефекти у чоловіків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. Сайт “MotherToBaby– a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 05.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 07.08.2017 р.

Група/призначення:

Гестагенний, протипухлинний, антикахетичний засіб. Покази: лікування поширеного раку молочної залози та ендометрію.

Також використовується при лікуванні раку простати як індукція «медичної кастрації»; лікування при цьому комбінувалось з естрогенами, тому не цілком зрозуміло, чи ці антиандрогенні ефекти були зумовлені саме мегестролом.

Мегестрол окрім цього використовується в якості анаболічного агенту в пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.

Альтернативні назви / синоніми: мегейс.

Діюча речовина: мегестрол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик, пов’язаний з ймовірним прогестиновим ефектом.

Рекомендації при лактації: сумісний

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомляється про гіпоспадію після лікування мегестролом в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти у щурів припустили, що мегестрол не є антиандрогеном і навіть може мати деякі помірні андрогенні властивості. Ця активність узгоджується з висновком про те, що вагітні щури, отримавши мегестрол на пізніх термінах вагітності, народжують дитинчат жіночої статі із зменшеною урогенітальною перегородкою, що вважається маскулінізуючим  ефектом.

Згідно з інструкцією до препарату лікування вагітних щурів дозою 0,02 від рекомендованої клінічної продемонструвало зменшення ваги плодів та кількості народжених живими. Також відзначали фемінізацію плодів чоловічої статі.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Доступне повідомлення про пацієнтку, ліковану мегестролом в дозі 400 мг/день протягом І триместру вагітності. На 38 тижні народився здоровий хлопчик з гіпоспадією ІІ ступеня. Повідомляється про ризик гіпоспадії при впливі в І триместрі прогестинів, хоча інші дані ставлять під сумнів наявність такої асоціації (див. статтю Прогестерон).

Застосування препарату під час вигодовування:

Дані від 5 жінок в період лактації свідчать, що невелика кількість мегестролу проникає до грудного молока. Відносна доза мегестролу в грудному молоці призведе до впливу на немовля на рівні 0,7-1,7% від материнської добової дози, скорегованої на вагу.

Оскільки кількість препарату в молоці невелика, робоча група ВООЗ з лактації дійшла висновку про безпечність мегестролу при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дані двох повідомлень, рев’ю щодо 152 жінок з аденокарциномами ендометрію ранньої стадії продемонструвало повну ремісію після щадної щодо фертильності підтримки (fertility–sparing management) з використанням медроксипрогестерону ацетату або мегестролу ацетату (N=56; 39,7%). Хоча рівень неплідності був високим, використання репродуктивних технологій призвело до настання вагітності у 86% та 70% народжених живими. З 58 народжених живими 56 були здоровими, в однієї дитини спостерігали клишоногість, в другої – полідактилію. Канадські та китайські дослідники також повідомили про 4 успішні народження серед 19 жінок з аналогічним лікуванням з приводу раку ендометрію на ранній стадії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 31.07.2017 р.

Група/призначення:  

Кортикостероїд для місцевого застосування. Застосовується у вигляді 0,05% крему.

Альтернативні назви / синоніми: халоват, ультрават.

Діюча речовина: галобетазолу пропіонат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Галобетазол порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ряд досліджень в експериментальних тварин продемонстрували, що кортикостероїди спричиняють токсичний вплив на розвиток плода (затримку розвитку, структурні аномалії, загибель). Сильнодіючі місцеві кортикостероїди також можуть призводити до структурних аномалій після нашкірного нанесення.

Щодо галобетазолу: згідно з інструкцією до препарату при системному призначенні вагіним щурам та кролям доз в 13 та 3 рази вищих від  рекомендованих для людини нашкірну, відповідно. В потомства обох видів тварин відзначали розщілину піднебіння, а у щурів – омфалоцеле.

Після перорального застосування щурам дози до 50 мкг/кг/день не спостерігали несприятливого впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності.

Згідно з інструкцією до препарату тільки 3% місцево нанесеного галобетазолу абсорбується до системного кровотоку.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.07.2017 р.