Група/призначення:

Серотонінергічний засіб для лікування мігрені. Суматриптан може призначатися перорально, у вигляді назального спрею, підшкірно, як патч/пластир (торгова назва zecuite). Хоча підшкірно вводиться значно менша доза, концентрація в крові, як правило, вища, аніж після перорального прийому. Назальне введення звичайними дозами дає найнижчу концентрацію в крові.

Споріднені препарати: наратриптан, золмітриптан, різатриптан, елетриптан, алмотриптан, фроватриптан.

Альтернативні назви / синоніми:

Імітрекс, імігран, трексімет, алісума, zecuite (патч/пластир). Комбінований препарат: трексимет (напроксен та суматриптан).

Діюча речовина: суматриптан.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Суматриптан спричиняє токсичність та вроджені вади розвитку в одного виду тварин, але, як видається, препарат не є великим тератогеном для людини. Серед повідомлених вад не було типових, щоб припустило спільну причину. Однак, ці дослідження не були чутливими до ідентифікації малих аномалій розвитку через відсутність стандартизованого обстеження. Одне дослідження також випустило з уваги великі вади, які проявляються пізніше, через час проведення опитування. Таким чином, хоча дані в цілому заспокійливі, досвід застосування все ще дуже обмежений для оцінки безпечності або потенційної тератогенності препарату. Хоча рев’ю 2008 року щодо використання триптанів (сучасні засоби для лікування мігрені) не виявило доказів тератогенності, припускається можливе підвищення ризику передчасних пологів.

Препарати для лікування мігрені вважають протипоказаними при вагітності, якщо вони мають судинозвужуючі властивості.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Суматриптан був ембріолетальним у кролів при внутрішньовенних добових дозах, приблизно еквівалентних максимальній рекомендованій для людини (одноразова підшкірна доза 6 мг, виходячи з площі поверхні тіла). Ці дози призводили до материнської токсичності або були близькими до цього. У плодів кролів з впливом суматриптану в період органогенезу (пероральні дози, в 50 раз вищі від максимально рекомендованої для людини) була підвищена частота цервікоторакальних, судинних, скелетних аномалій. На противагу цьому, не спостерігали ембріо- та фетолетальності у щурів, лікованих в період органогенезу внутрішньовенними 20-кратними максимальній рекомендованій для людини дозами. Більше того, не відзначали ембріо-фетальної летальності чи тератогенності при застосуванні добових підшкірних доз перед або протягом вагітності. Описано дослідження без несприятливих ефектів для плодів щурів, які отримували до 1000 мг/кг суматриптану перорально в період органогенезу.

Дослідження на ізольованій матці щурів не продемонстрували скоротливих ефектів суматриптану. Ця відсутність впливу відрізняє препарат від ергоалкалоїдів (похідні алкалоїдів спорині), які також використовуються в якості вазоконстрикторів при головному болі васкулярного походження.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Суматриптан метаболізується до неактивних метаболітів, зв’язування з білками плазми низьке (14-21%), період напіввиведення становить 2,5 години.

Відсутні дослідження щодо вивчення плацентарного трансферу суматриптану в тварин  чи людини. Молекулярна вага, низький Індивідуальні повідомлення та дані програми Medicaid (моніторингове дослідження Michigan Medicaid Recipients) інформують про 14 спонтанних абортів у випадках застосування суматриптану на ранніх термінах вагітності. FDA отримала інформацію про 7 випадків вроджених вад розвитку: два випадки хромосомної патології (в обох цих випадках можливий вплив до вагітності), 1 випадок вушних виростів, 1 випадок фокомелії, 1 редукційної вади нижньої кінцівки (аплазія великої гомілкової кістки),  1 затримки розвитку, 1 неуточнена вада.

Британське дослідження з охопленням 23 вагітностей з впливом суматриптану в І триместрі не виявило вроджених вад розвитку.

Дослідження, яке порівнювало результати вагітностей 76 жінок, що отримали, принаймні, 1 ін’єкцію суматриптану в І триместрі вагітності з 92 жінками, які приймали препарат перед, але не в період вагітності, не виявило несприятливих наслідків, асоційованих з впливом в період вагітності.

Данське дослідження не виявило підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 34 жінок, які отримали рецепт на суматриптан при вагітності. Порівнянні проводилось з жінками з мігренню, які такого рецепту не отримували.

Шведське дослідження ідентифікувало 658 немовлят з впливом суматриптану в якомусь періоді вагітності. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад в цілому, хоча в 7 дітей (1,1%) діагностовано дефект міжшлуночкової перетинки.

Дослідження Норвезького медичного реєстру народжень вивчало питання прийому медикаментів шляхом опитування вагітних до відомого результату вагітності. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 1535 жінок, які отримували при вагітності триптан (47% суматриптан, 23,6% різатриптан, 17,5% золмітриптан, 12,9% елетриптан). Спостерігали підвищення частоти атонії матки, що автори віднесли до основного захворювання.

Проміжне повідомлення реєстру вагітних щодо суматриптану/наратриптану/трексимету за період від 1 січня 1996 року до 30 квітня 2009 року описало результати 761 проспективно моніторованої вагітності з впливом суматриптану: 578 відомих результатів (6 пар двоєн, 1 трійня); 170 втрачених з-під нагляду, 21 незавершена вагітність.Частина даних увійшла до абстракту 1997 року. В 494 випадках вплив відбувався в І триместрі, в 66 – у ІІ, в 14 – в ІІІ триместрі, а у 4 випадках термін впливу невідомий. В групі впливу в І триместрі зареєстровано 20 вроджених вад розвитку (16 у народжених живими, 1 внутрішньоутробна загибель плода, 3 медичні аборти), в той час як в групі без вроджених вад розвитку 427 дітей народились живими, 4 плоди померли внутрішньоутробно, проведено 11 медичних абортів. В комбінованій групі з впливом в І триместрі виявлено 32 самовільні викидні (до 20 тижня вагітності). В групі впливу препарату в ІІ триместрі (N=66) діагностовано 3 вроджені вади розвитку в народжених живими. При впливі препарату в ІІІ триместрі вроджених вад не виявлено (N=14). В групі без встановленого терміну впливу перервана 1 вагітність через виявлену ваду в плода. При виключенні загиблих плодів та медичних абортів без вроджених вад у плодів та всіх самовільних викиднів частота вроджених вад розвитку в І триместрі склала 4,5% (95% ДІ 2,8-6,9%). При впливі в будь якому терміні (з аналогічними виключеннями) частота становить 4,5% (95% ДІ 3,0-6,7%). Поширеність вроджених вад розвитку у жінок з мігренню встановлена на рівні 3,4%. Реєстр відзначає частоту дефекту міжшлуночкової перетинки в 4 з 447 (0,89%) проспективно моніторованих вагітностей з впливом суматриптану в І триместрі, 2 з яких були клінічно не значимими. Хоча ретроспективні повідомлення часто є упередженими (повідомляються тільки несприятливі результати) до реєстру надана інформація про 26 випадків вроджених вад розвитку, з них в 23 препарат приймався в І триместрі, в 1 – в ІІ триместрі, в двох випадках термін впливу невідомий. Аналіз всіх вроджених вад розвитку, як від проспективних, так і від ретроспективних повідомлень не виявив характерних/типових вад, щоб припустити спільну етіологію.

Повідомлення 1998 року, спочатку опубліковане у 1997 році у вигляді абстракту, описало проспективно відібрані вагітності 96 жінок з прийомом суматриптану, 95 з них лікувались в І триместрі. Не виявлено різниці в частоті великих вроджених вад розвитку в основній групі та контрольних (прийом не тератогенних препаратів та з аналогічним захворюванням). Виявлено 1 велику вроджену ваду в групі суматриптану – везикулоуретральний рефлюкс, який потребував двобічної реімплантації.

Когортне дослідження 1998 року повідомляє про результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали 1 з 34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць  після передбачуваних пологів. Вважають, що при 831 (78%) вагітності новий препарат приймався в І триместрі. Виявлено 14 вроджених вад (2,5%) серед 557 одноплідних вагітностях (10 двієнь). Окрім того, в обох абортованих плодів виявили вроджені вади розвитку. Однак, тільки невелика кількість абортусів була обстежена. Суматриптан приймався в І триместрі при 35 вагітностях з наступними результатами: 3 медичні аборти, 4 самовільні викидні, 5 втрачених з-під нагляду вагітностей, 23 нормальні новонароджені (2 недоношені).

У 2004 році повідомили про 24-річну жінку, яка приймала суматриптан (100 мг приблизно раз на тиждень), напроксен (500 мг двічі на тиждень), бісопролол (5 мг/день) з приводу мігрені в перші 5 тижнів вагітності. На 37 тижні проведено плановий кесарський розтин через сідничне передлежання хлопчика вагою 3125 грам. У дитини діагностовано широку двобічну розщілину губи/піднебіння, виражений гіпертелоризм, широкий ніс, двобічні, але асиметричні аномалії великих пальців стопи (відсутні або гіпопластичні фаланги).

Дослідження in vitro продемонструвало, що тільки високі концентрації суматриптану були здатні посилювати скорочення матки. Це припускає, що терапевтична концентрація препарату не буде провокувати передчасні пологи.

Друге рев’ю 2008 року щодо застосування триптанів при вагітності дійшло висновку, що суматриптан видається безпечним для використання в І триместрі для лікування вперше виниклої мігрені або погіршення хронічної. Однак, цих даних недостатньо для аналогічного висновку щодо інших препаратів цієї групи.

Висновки щодо окремих препаратів:

1)     Суматриптан: кількість результатів вагітностей з таким впливом, накопичена на сьогодні недостатня  для досягнення остаточного висновку відносно можливого тератогенного ризику. Ця інформація замала для порівняння частоти специфічних вроджених вад розвитку. Якщо базовий рівень вроджених вад розвитку в цілому становить 3 на 100 народжених живими, група з 324 випадків з впливом у І триместрі допускає 80% ймовірності (80% сили) коректного визначення, принаймні, зростання в 1,9 раз частоти вроджених вад відносно базового рівня. Якщо базовий рівень специфічних вроджених вад складає 1 на 1000 народжених живими, група з 324-х випадків у І триместрі має 80% можливості коректного визначення, принаймні, підвищення у 8,1 раз частоти специфічних вад.

2)     Наратриптан: дані містять недостатньо інформації для отримання остаточного висновку щодо можливого тератогенного ризику. Якщо базовий рівень вроджених вад розвитку в цілому становить 3 на 100 народжених живими, група з 31 випадку з впливом у І триместрі допускає 80% ймовірності (80% сили) коректного визначення, принаймні, зростання в 4,6 раз загальної частоти вад відносно базового рівня.  Якщо базовий рівень специфічних вроджених вад складає 1 на 1000 народжених живими, група з 31 випадку у І триместрі має 80% можливості коректного визначення, принаймні, підвищення у 40,6 разів частоти специфічних вад.

Наявної інформації недостатньо для остаточного висновку стосовно суматриптану та наратриптану щодо можливого тератогенного ризику. Очікується, що тератогенний вплив у І триместрі призведе до підвищення частоти однієї вади або комбінації окремих вад або типів, але не обов’язково всіх вад. Надання інформації до реєстрів з пренатального використання суматриптану та наратриптану є добровільним, можливо навіть при проспективно повідомлених вагітностях є упередження при інформуванні. Крім того, повідомлення можуть не включати вади, які не виявляються при народженні.

Літературний огляд 2015 року та мета-аналіз щодо репродуктивної безпечності триптанів включив 6 досліджень з охопленням 4208 дітей жінок, що приймали суматриптан або інші триптани при вагітності для лікування мігрені. При порівнянні з контрольною групою здорових жінок виявлено істотне підвищення спонтанних абортів (співвідношення шансів 3,54, 95% ДІ 2,24-5,59). Не виявлено істотного підвищення рівня великих вроджених вад, недоношеності, спонтанних абортів при порівнянні з групою жінок з мігренню, які не приймали триптанів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Суматриптан проникає до грудного молока. 5 жінкам з середньою тривалістю лактації 22,2 тижні (10,8-8,4 тижні) підшкірно вводили 6 мг суматриптану. Молоко зціджували щогодини протягом 8 годин. Також відбирали зразки крові. Середнє співвідношення молоко : плазма склало 4,9. Середня кумулятивна екскреція препарату в молоко протягом 8-годинного періоду була 12,6 мкг та шляхом екстраполяції тотальне відновлення тільки 14,4 мкг після дози 6 мг. Використавши ці дані автори встановили, що середня скорегована на вагу доза (мкг суматриптану/кг тіла немовляти як % материнської дози в мкг/кг) для немовлят буде становити 3,5%. Дослідники дійшли висновку, що ризик для немовляти на грудному вигодовуванні не є істотним.

В дорослих середня пероральна біодоступність суматриптану становить 14-15% (10-26%), що припускає пригнічення абсорбції з шлунково-кишкового тракту. Таким чином, хоча пероральна абсорбція в немовлят може суттєво відрізнятись від аналогічного процесу в дорослих, кількість суматриптану, що досягає системної циркуляції немовляти на грудному вигодовуванні, ймовірно, є незначною. Зціджування молока протягом 8 годин після дози – інтервалу, за який біля 88% кількості прониклого до молока препарату зникне – може зменшити більш ніж невелику кількість, що залишиться в молоці.

Американська академія педіатрії класифікує суматриптан як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату у самців та самок щурів при введенні його до та під час парування спостерігали зменшення фертильності, вторинно до зменшення парування (дози 50 та 500 мг/кг/день). Не зрозуміло, чи парування зменшується від впливу на самців, самок, чи обох статей. Не відзначали наслідків на фоні наступної високої дози 5 мг/кг/день, яка становить приблизно половину від максимальної рекомендованої одноразової пероральної для людини, виходячи з мг/м². При аналогічному дослідженні з введенням препарату підшкірно не спостерігали порушень фертильності при дозі 60 мг/кг/день, найвищій використаній дозі, яка приблизно в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану одноразову пероральну для людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.08.2018 р.

Група/призначення:

Серотонінергічний засіб для лікування мігрені. Споріднені препарати: наратриптан, суматриптан, золмітриптан, елетриптан, алмотриптан, фроватриптан.

Альтернативні назви / синоніми: максалт, різоптан.

Діюча речовина: різатриптан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня Інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, проте через обмежений досвід застосування у людини важко його оцінити. Хоча рев’ю 2008 року щодо використання триптанів (сучасні засоби для лікування мігрені) не виявило доказів тератогенності, припускається можливе підвищення ризику передчасних пологів.

Препарати для лікування мігрені вважають протипоказаними при вагітності, якщо вони мають судинозвужуючі властивості.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Самок лікували до та протягом парування, протягом вагітності і лактації дозами, які призводили до впливу у матерів в 15 та 225 разів вищого, відповідно, за вплив у людини при використанні максимальної рекомендованої дози 30 мг. Ці дози не були токсичними для матерів, але спричиняли зниження ваги новонароджених та зменшували подальше набирання ваги потомством. При тестуванні у щурів пре- та постнатальної токсичності виявили, що дози, які спричиняють вплив на матерів 225-500-кратний впливу максимальної рекомендованої дози для людини призводило до токсичності в потомства, що проявлялось зростанням смертності при народженні та перші три дні життя, зниженням набирання ваги, зменшенням здатності до навчання. Доза, яка не призводила до таких наслідків становила приблизно 7,5-кратну від максимальної рекомендованої для людини. Дослідження щодо розвитку ембріонів та плодів не виявили тератогенного впливу у щурів та кролів, лікованих в період органогенезу, які викликали материнський вплив в 225 та 115 разів вищий за отримуваний від максимальної рекомендованої дози, відповідно. На фоні цих доз зменшувалась вага плодів, але також знижувалось набирання ваги матерями. Доза, яка не викликала наслідків в обох видів тварин становила приблизно 15-кратну від максимальної рекомендованої для людини. Різатриптан проникає через плаценту у щурів та кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Зв’язування з білками плазми низьке (14%). Препарат метаболізується до неактивних  метаболітів. Період напіввиведення становить 2-3 години.

Також невідомо, чи різатриптан проникає через плаценту у людини. Молекулярна маса, мінімальне зв’язування з білками, помірний період напіввиведення припускають трансфер до ембріону/плода.

Програма реєстру вагітних від виробника (Merk pregnancy registry) проспективно моніторувала 81 жінку після впливу різатриптану. Результати цих вагітнотей наступні: 26 втрачені з під-нагляду, 3 спонтанні аборти, 1 медичний аборт (хромосомна аномалія – часткова реплікація хромосоми 3 в плода 39-річної жінки), 2 завмерлі плоди, 1 померлий новонароджений (недоношений), 50 народжених живими. Три самовільні викидні відбулися в І триместрі. Крім згаданої вище хромосомної аномалії діагностовано 3 вроджені вади розвитку (накладання артерій (час впливу невідомий); обструкія виходу сечового міхура в дитини з двійні (в матері гестаційний діабет та гіпертензія, одна дитина з двійні народилась живою, інша, з вадою, загинула у терміні 23 тижнів вагітності); гіпоспадія (потребувала хірургічної корекції). Серед 9 ретроспективних випадків 3 включали вроджені вади розвитку: 2 випадки хромосомної патології (дуплікація хромосоми 2 de novo, синдром Тернера) та 1 випадок аненцефалії (переривання за медичними показами на 16-му тижні).

Міжнародні проспективні повідомлення інформують про 3 випадки вроджених вад розвитку (в дужках термін впливу препарату): 1) недоношене немовля із затримкою розвитку, субепендімальною кістою, міжпередсердною комунікацією, помірно персистуючою артеріальною протокою (І триместр); 2) гемангіома не повідомленого розміру на голові та шиї (І триместр); 3) трисомія 21 (внутрішньоутробна загибель у 20 тижнів). Міжнародні ретроспективні повідомлення включали два випадки вроджених вад: катаракта та не уточнена аномалія.

Дослідження Норвезького медичного реєстру народжень вивчало питання прийому медикаментів шляхом опитування вагітних до відомого результату вагітності. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 1535 жінок, які отримували при вагітності триптан (47% суматриптан, 23,6% різатриптан, 17,5% золмітриптан, 12,9% елетриптан). Спостерігали підвищення частоти атонії матки, що автори віднесли до основного захворювання.

Рев’ю 2008 року щодо безпечності триптанів при вагітності відмітило нечисленність пов’язаних з вагітністю даних про використання золмітриптану та подібних препаратів.

Інший аналіз 2008 року, не зважаючи на обмежену інформацію, дійшов висновку, що суматриптан видається безпечною альтернативою для лікування вагітних з вперше виявленою мігренню або погіршенням в І триместрі. Автори вважають, що необхідно провести ряд наступних досліджень, щоб рекомендувати суматриптан на пізніх триместрах.

Літературний огляд 2015 року та мета-аналіз щодо репродуктивної безпечності триптанів включив 6 досліджень з охопленням 4208 дітей жінок, що приймали суматриптан або інші триптани при вагітності для лікування мігрені. При порівнянні з контрольною групою здорових жінок виявлено істотне підвищення спонтанних абортів (співвідношення шансів 3,54, 95% ДІ 2,24-5,59). Не виявлено істотного підвищення рівня великих вроджених вад, недоношеності, спонтанних абортів при порівнянні з групою жінок з мігренню, які не приймали триптанів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками (14%), помірний період напіввиведення (2-3 години) припускають проникнення до грудного молока. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Згідно з інструкцією до препарату у щурів концентрація різатриптану в молоці в 5 разів перевищує показник в плазмі матерів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Доклінічні дослідження, згідно з інструкцією до препарату, продемонстрували зменшення фертильності у самок щурів, лікованих дозою 100 мг/кг/день, яке спричиняло концентрацію в плазмі в 200 разів вищу, від отримуваної у жінок при лікуванні. Не призводила до наслідків доза 10 мг/кг/день, яка давала концентрацію в плазмі в 15 разів вищу від терапевтичної. У самців щурів не спостерігали несприятливого впливу на фертильність при використанні дози 250 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2018 р.

Група/призначення:

Серотонінергічний засіб для лікування мігрені. Споріднені препарати: суматриптан, золмітриптан, різатриптан, елетриптан, алмотриптан, фроватриптан.

Альтернативні назви / синоніми: нараміг, амерге.

Діюча речовина: наратриптан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Наратриптан не є тератогеном для тварин, але призводить до залежного від дози токсичного впливу на плід. Досвід застосування у людини занадто обмежений для оцінки безпечності або потенційної тератогенності препарату. Хоча рев’ю 2008 року щодо використання триптанів (сучасні засоби для лікування мігрені) не виявило доказів тератогенності, припускається можливе підвищення ризику передчасних пологів.

Препарати для лікування мігрені вважають протипоказаними при вагітності, якщо вони мають судинозвужуючі властивості.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При преклінічних дослідженнях, результати яких зазначені в інструкції до препарату, наратриптан призначали самкам щурів в дозі 60 мг/кг/день, що призводило до впливу, в 70-85 разів вищого від отримуваногоу людини при лікуванні. На фоні цих доз спостерігали аномалії циклу та гістологічні ознаки токсичного впливу на яєчники. Запліднення на фоні цих доз викликало підвищення рівня преімплантаційних втрат. Лікування на пізніх термінах вагітності та в період лактації спричиняло тремор у потомства та зниження виживання на фоні дози 60 мг/кг/день.

У щурів всі протестовані дози призводили до ембріотоксичності, що проявлялось підвищенням скелетних варіацій. Найнижча доза 10 мг/кг/день викликала вплив в 11 разів вищим від терапевтичного. Аналогічний результат спостерігали у кролів, в яких ембріотоксичність маніфестувала зниженням ваги плодів та варіаціями великих судин і скелету. Найнижча доза 1 мг/кг/день призводила до 2,5-кратного терапевтичному впливу. Ембріотоксичність відзначали на фоні всіх доз. В цих дослідженнях материнська токсичність виникала тільки на фоні найвищих доз, припускаючи селективну токсичність для концептусу.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Зв’язування з білками плазми низьке (28-31%), період напіввиведення становить 6 годин. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками, довгий період напіввиведення припускають проникнення препарату до ембріону/плода.

Проміжне повідомлення реєстру вагітних щодо суматриптану/наратриптану/трексимету за період від 1 січня 1996 року до 30 квітня 2009 року описало результати 57 проспективно моніторованих вагітностей з впливом наратриптану в І триместрі (52 вагітності) та ІІ (5 вагітностей). Результати впливу в І триместрі: 45 народжених живими  без вроджених вад, 5 самовільних викиднів, 1 медичний аборт (без вади), 1 дитина з дефектом міжшлуночкової перетинки, який спонтанно закрився (також вплив суматриптану). При лікуванні в ІІ триместрі вад не виявлено. При виключенні загиблих плодів та самовільних викиднів частота вроджених вад розвитку в І триместрі становила 2,2% (95% ДІ 0,1-13,0%). Поширеність вроджених вад розвитку у жінок з мігренню встановлена на рівні 3,4%.

Рев’ю 2008 року щодо застосування триптанів при вагітності дійшло висновку, що суматриптан видається безпечним для використання в І триместрі для лікування вперше виниклої мігрені або погіршення хронічної. Однак, цих даних недостатньо для аналогічного висновку щодо інших препаратів цієї групи.

Літературний огляд 2015 року та мета-аналіз щодо репродуктивної безпечності триптанів включив 6 досліджень з охопленням 4208 дітей жінок, що приймали суматриптан або інші триптани при вагітності для лікування мігрені. При порівнянні з контрольною групою здорових жінок виявлено істотне підвищення спонтанних абортів (співвідношення шансів 3,54, 95% ДІ 2,24-5,59). Не виявлено істотного підвищення рівня великих вроджених вад, недоношеності, спонтанних абортів при порівнянні з групою жінок з мігренню, які не приймали триптанів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками (28-31%), довгий період напіввиведення припускають проникнення препарату до грудного немовля. Результати такого впливу невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату у щурів спостерігали атрофію яєчок та придатків і зменшення продукції сперми при дозі 340 мг/кг/день, при якій вплив в 740 разів перевищував отримуваний при терапії людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.08.2018 р.

Група/призначення:

Серотонінергічний засіб для лікування мігрені. Споріднені препарати: наратриптан, суматриптан, різатриптан, елетриптан, алмотриптан, фроватриптан.

Альтернативні назви / синоніми: золмігрен, зоміг.

Діюча речовина: золмітриптан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання золмітриптану при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте через обмежений досвід важко його оцінити. Хоча рев’ю 2008 року щодо використання триптанів (сучасні засоби для лікування мігрені) не виявило доказів тератогенності, припускається можливе підвищення ризику передчасних пологів.

Препарати для лікування мігрені вважають протипоказаними при вагітності, якщо вони мають судинозвужуючі властивості.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Кролям препарат вводили в період органогенезу перорально дозами, які призводили до впливу на матерів у 280-5000 разів вищого від отримуваного у людини при лікуванні максимальною рекомендованою добовою дозою 10 мг. Спостерігали залежне від дози зростання ембріолетальності, статистично значиме на фоні високої дози, але при цьому відзначали материнську токсичність (зниження набирання ваги в період вагітності). При лікуванні щурів в період вагітності та лактації відзначали підвищення частоти гідронефрозу в потомства при дозі в 1100 разів кратній максимальній рекомендованій для людини. Ця доза також була токсичною для матерів. При лікуванні вагітних кролів в період органогенезу виявлено підвищення частоти ембріолетальності на фоні токсичних для матерів доз – ≥11-кратні максимальній рекомендованій для людини. При використанні дози, яка в 42 рази перевищувала максимальну рекомендовану для людини, відзначали підвищення частоти мальформацій у плодів (зрощені грудні ребра, аномалії ребер) та варіацій (кровоносних судин, осифікації ребер). Доза, яка не призводила до наслідків була еквівалентною максимальній рекомендованій для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Зв’язування з білками плазми низьке (біля 25%). Препарат має кілька метаболітів, один з яких в 2-6 разів потужніший від основної сполуки. Концентрація активного метаболіту становить 2/3 концентрації золмітриптану. Період напіввиведення невідомий.

Також невідомо, чи золмітриптан або його активні метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна маса основної сполуки та мінімальне зв’язування з білками припускають трансфер до ембріону/плода.

У 1998 році коментатори класифікували золмітриптан, наратриптан, суматриптан як протипоказані при вагітності.

Дослідження Норвезького медичного реєстру народжень вивчало питання прийому медикаментів шляхом опитування вагітних до відомого результату вагітності. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 1535 жінок, які отримували при вагітності триптан (47% суматриптан, 23,6% різатриптан, 17,5% золмітриптан, 12,9% елетриптан). Спостерігали підвищення частоти атонії матки, що автори віднесли до основного захворювання.

Рев’ю 2008 року щодо безпечності триптанів при вагітності відзначило нечисленність пов’язаних з вагітністю даних про використання золмітриптану та подібних препаратів.

Інший аналіз 2008 року, незважаючи на обмежену інформацію, дійшов висновку, що суматриптан видається безпечною альтернативою для лікування вагітних з вперше виявленою мігренню або погіршенням в І триместрі. Автори вважають, що необхідно провести ряд наступних досліджень, щоб рекомендувати суматриптан на пізніх триместрах.

Літературний огляд 2015 року та мета-аналіз щодо репродуктивної безпечності триптанів включив 6 досліджень з охопленням 4208 дітей жінок, що приймали суматриптан або інші триптани при вагітності для лікування мігрені. При порівнянні з контрольною групою здорових жінок виявлено істотне підвищення спонтанних абортів (співвідношення шансів 3,54, 95% ДІ 2,24-5,59). Не виявлено істотного підвищення рівня великих вроджених вад, недоношеності, спонтанних абортів при порівнянні з групою жінок з мігренню, які не приймали триптанів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Згідно з інструкцією до препарату він виявлявся в молоці щурів в концентрації, аналогічній показнику в плазмі матері через 1 годину після дози. Через 4 години концентрація ставала в 4 рази вищою від показника в плазмі, що припускає більш швидку елімінацію препарату з плазми, ніж з молока.

Молекулярна маса основної сполуки та мінімальне зв’язування з білками припускають трансфер до грудного молока у людини. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату пероральне призначення самцям та самкам щурів дози до 400 мг/кг/день не порушувало фертильності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.08.2018 р.

Група/призначення:

Серотонінергічний засіб для лікування мігрені. Споріднені препарати: наратриптан, суматриптан, різатриптан, золмітриптан, алмотриптан, фроватриптан.

Альтернативні назви / синоніми: релпакс.

Діюча речовина: елетриптан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання елетриптану при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, проте через обмежений досвід важко його оцінити. Хоча рев’ю 2008 року щодо використання триптанів (сучасні засоби для лікування мігрені) не виявило доказів тератогенності, припускається можливе підвищення ризику передчасних пологів.

Препарати для лікування мігрені вважають протипоказаними при вагітності, якщо вони мають судинозвужуючі властивості.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Щурам в період органогенезу вводили дози, які у 1,2-12 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини дозу 80 мг, виходячи з площі поверхні тіла. На фоні 12-кратної дози знижувалась вага плодів і зростала частота вертебральних та стернальних варіацій, але ця доза була також токсична для матерів (зменшення набирання ваги). Доза, яка не призводила до наслідків у щурів, становила 4-кратну рекомендовану для людини. У кролів дози в 1,2-12 разів вищі від рекомендованих для людини, призначені в період органогенезу, призводили до зменшення ваги плодів на фоні найвищих. Всі дози асоціювались з підвищенням частоти зрощення грудних ребер та девіації порожнистої вени. Материнської токсичності не відзначали. У кролів доза, яка не викликала ефектів, не була визначена.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Зв’язування з білками плазми помірне (біля 85%). Ідентифіковано один активний метаболіт. Період напіввиведення елетриптану становить 4 години, а метаболіту – 13 годин. Також невідомо, чи елетриптан або його активний метаболіт проникають через плаценту у людини. Молекулярна маса основної сполуки, зв’язування з білками припускають трансфер до ембріону/плода.

Дослідження Норвезького медичного реєстру народжень вивчало питання прийому медикаментів шляхом опитування вагітних до відомого результату вагітності. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 1535 жінок, які отримували при вагітності триптан (47% суматриптан, 23,6% різатриптан, 17,5% золмітриптан, 12,9% елетриптан). Спостерігали підвищення частоти атонії матки, що автори віднесли до основного захворювання.

Рев’ю 2008 року щодо безпечності триптанів при вагітності відзначило нечисленність пов’язаних з вагітністю даних про використання золмітриптану та подібних препаратів.

Інший аналіз 2008 року, не зважаючи на обмежену інформацію, дійшов висновку, що суматриптан видається безпечною альтернативою для лікування вагітних з вперше виявленою мігренню або погіршенням в І триместрі. Автори вважають, що необхідно провести ряд наступних досліджень, щоб рекомендувати суматриптан на пізніх триместрах.

Літературний огляд 2015 року та мета-аналіз щодо репродуктивної безпечності триптанів включив 6 досліджень з охопленням 4208 дітей жінок, що приймали суматриптан або інші триптани при вагітності для лікування мігрені. При порівнянні з контрольною групою здорових жінок виявлено істотне підвищення спонтанних абортів (співвідношення шансів 3,54, 95% ДІ 2,24-5,59). Не виявлено істотного підвищення рівня великих вроджених вад, недоношеності, спонтанних абортів при порівнянні з групою жінок з мігренню, які не приймали триптанів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Елетриптан проникає до грудного молока людини. Виробник провів дослідження в групі 8 жінок, які прийняли одноразову дозу 80 мг.  Середня кількість препарату в молоці за 24 години становила 0,02% від материнської дози. Середнє співвідношення молоко : плазма становило 1 : 4, проте з великою варіабельністю. Через 18-24 години після дози препарат ще містився в молоці в невеликій кількості  (в середньому 1,7 нг/мл). Активний метаболіт не визначався в молоці. Вплив такої кількості на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, невідомий. Однак, така мала кількість в молоці припускає сумісність елетриптану з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Репродуктивні дослідження у щурів продемонстрували зниження числа імплантацій на фоні доз у самок 50 мг/кг/день або вищих, що припускає часткове пригнічення овуляції. Дослідження у двох поколіннях щурів, яке зазначене в рев’ю FDA, але не згадане в інструкції, не продемонструвало несприятливих результатів вагітностей або впливу на фертильність при дозах до 50 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.08.2018 р.

Група/призначення:

Серотонінергічний засіб для лікування мігрені. Споріднені препарати: наратриптан, суматриптан, різатриптан, елетриптан, золмітриптан, фроватриптан.

Альтернативні назви / синоніми: аксерт, алмогран.

Діюча речовина: алмотриптан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання алмотриптану при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте через обмежений досвід важко його оцінити. Хоча рев’ю 2008 року щодо використання триптанів (сучасні засоби для лікування мігрені) не виявило доказів тератогенності, припускається можливе підвищення ризику передчасних пологів.

Препарати для лікування мігрені вважають протипоказаними при вагітності, якщо вони мають судинозвужуючі властивості.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. При введенні щурам в період органогенезу виникав вплив у 958 разів вищий  від отримуваного у людини від максимальної рекомендованої дози 25 мг, виходячи з AUC*. При найвищій дозі відзначали зростання частоти загибелі ембріонів. Дози, які більш ніж у 80 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, призводили до підвищення частоти скелетних варіацій (зниження осифікації). У випадку призначення вагітним щурам протягом вагітності та лактації доза, в 160 разів кратна максимальній рекомендованій для людини, виходячи з площі поверхні тіла, викликала подовження тривалості гестації та зменшення розміру посліду і ваги новонароджених. Зниження ваги дитинчат спостерігали протягом лактації. Доза, яка не викликала наслідків, була в 40 разів кратна максимальній рекомендованій для людини, виходячи з площі поверхні тіла. У вагітних кролів 50-кратна доза спричиняла підвищення рівня загибелі ембріонів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Зв’язування з білками плазми низьке (біля 35%). Препарат метаболізується до неактивних метаболітів, але 40% виводиться з сечею в незміненому вигляді. Середній період напіввиведення становить приблизно 3-4 години.

Також невідомо, чи алмотриптан проникає через плаценту у людини. Молекулярна маса припускає трансфер до ембріону/плода. Окрім того, мінімальне зв’язування з білками плазми, неповний метаболізм, помірний період напіввиведення допускають проникнення суттєвої кількості препарату.

У 1998 році коментатори класифікували золмітриптан, наратриптан, суматриптан як протипоказані при вагітності.

Дослідження Норвезького медичного реєстру народжень вивчало питання прийому медикаментів шляхом опитування вагітних до відомого результату вагітності. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 1535 жінок, які отримували при вагітності триптан (47% суматриптан, 23,6% різатриптан, 17,5% золмітриптан, 12,9% елетриптан). Спостерігали підвищення частоти атонії матки, що автори віднесли до основного захворювання.

Рев’ю 2008 року щодо безпечності триптанів при вагітності відзначило нечисленність пов’язаних з вагітністю даних про використання золмітриптану та подібних препаратів.

Інший аналіз 2008 року, не зважаючи на обмежену інформацію, дійшов висновку, що суматриптан видається безпечною альтернативою для лікування вагітних з вперше виявленою мігренню або погіршенням в І триместрі. Автори вважають, що необхідно провести ряд наступних досліджень, щоб рекомендувати суматриптан на пізніх триместрах.

Літературний огляд 2015 року та мета-аналіз щодо репродуктивної безпечності триптанів включив 6 досліджень з охопленням 4208 дітей жінок, що приймали суматриптан або інші триптани при вагітності для лікування мігрені. При порівнянні з контрольною групою здорових жінок виявлено істотне підвищення спонтанних абортів (співвідношення шансів 3,54, 95% ДІ 2,24-5,59). Не виявлено істотного підвищення рівня великих вроджених вад, недоношеності, спонтанних абортів при порівнянні з групою жінок з мігренню, які не приймали триптанів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна маса припускає трансфер до грудного молока у людини. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.08.2018 р.

Група/призначення:

Хімічний елемент. Свинець – це хімічний елемент з атомним номером 82 і атомною масою 207,19 г/моль. Свинець може впливати з різноманітних та інколи прихованих джерел. Наприклад, затримка розвитку та неврологічний дефіцит у немовлят, які піддавалися впливу свинцю, були пов’язані з вживанням самогону матерями,  оскільки обладнання для перегону містить свинцеву пайку.

У 2000 році було показано, що свинцевий дріт в звичайному свічнику підвищував концентрацію свинцю в приміщенні у 9-33 рази від прийнятного рівня. Підвищена концентрація свинцю в крові в дівчат-підлітків прослідковувалась як наслідок впливу парів свинцю при проведенні пострілів у приміщенні. Джерелами впливу може бути їжа, забруднений ґрунт, свинцеві труби, свинцеві припої, акумуляторні батареї, фарби на основі свинцю, барвники, керамічна глазур, консерванти деревини та деякі традиційні азіатські та мексиканські медикаменти. Традиційні ліки, що містять свинець: азаркон, грета, албаялде (Мексика), сурма (Індія), Garbhpal ras («захисник плоду”) (Індія), па-ло-а (paylooah) (південно-східна Азія), Baw-baw-san (Тайвань). Низький рівень свинцю знайдений в деяких мультивітамінних/мінеральних продуктах, які продаються в США. Роль, яку ці вітаміни можуть відігравати в накопиченні свинцю детально не розглянута.

Детальний підсумок впливу свинцю на здоров’я, включаючи репродуктивні ефекти був наданий Агенцією із захисту довкілля (Environmental Protection Agency, EPA) у 2006 році, він є доступним онлайн.

Альтернативні назви / синоніми:

Хлорид свинцю, силікат свинцю.

Діюча речовина: свинець.

Рекомендації при вагітності:

Концентрацію в крові понад 5 мкг/дл слід моніторувати для виключення несприятливого нейротоксичного впливу на новонародженого.

Рекомендації при лактації:

Не рекомендоване грудне вигодовування при концентрації в крові матері від 40 мкг/дл.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пренатальний вплив свинцю може викликати самовільні викидні чи передчасні пологи, але повідомлення про такі ефекти старі і можуть включати вищий вплив свинцю, ніж той, що зустрічається в даний час. Концентрація свинцю в крові матерів понад 30 мкг/дл може асоціюватися з явними відхиленнями при когнітивно-поведінковому тестуванні немовлят. Менші концентрації (до 10 мкг/дл) можуть асоціюватися з дрібними нейроповедінковими ефектами, але вони є транзиторними. Грудне вигодовування не рекомендоване при концентрації свинцю в крові матері на рівні 40 мкг/дл та вищій.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Неорганічні солі свинцю були асоційовані з вадами розвитку центральної нервової системи та розщілиною піднебіння у мишей та у щурів з дефектами скелету, гідронефрозом та порушенням пренатального росту в одному дослідженні, але не в іншому. У мишей, які піддавались впливу протягом вагітності та перших 4 тижнів після народження виникла велика кількість ниркових пухлин. У щурів з впливом протягом періоду розвитку виявили ураження нирок. Введення свинцю вагітним мишам на 8 день вагітності ослабило фертильність у потомства жіночої статі, безсумнівно через вплив на первинні статеві клітини. Вплив свинцю на вагітних мишей знижував синтез гема.

Інформація щодо впливу на плід:

Хелатування до або під час вагітності.

Хоча моніторинг концентрації свинцю в крові протягом вагітності у жінок з хронічним впливом та жінок зі свинцевою інтоксикацією в анамнезі є дуже доречним, немає консенсусу щодо супроводу осіб з підвищеною концентрацією свинцю в крові. Жінок з впливом свинцю можна оцінювати перед вагітністю і лікувати хелатуванням та зменшенням впливу, якщо рівень свинцю в крові вищий за 30 мкг/дл. Кальцію едетат, звичайно використовувана сполука для лікування інтоксикації свинцем, підвищує частоту вроджених вад розвитку в експериментальних тварин.

Американська колегія акушерів та гінекологів рекомендувала у 2012 році, що для жінок з концентрацією свинцю в крові, яка перевищує 5 мкг/дл повинно виявлятись джерело впливу свинцю і його слід контролювати. Хоча колегія не зробила рекомендації щодо хелатування, очевидно, що концентрація свинцю в крові на рівні 45 мкг/дл може вимагати хелатування. Колегія схвалила рекомендації CDC, які включають дієту з 2000 мг кальцію та 60-120 мг заліза. Відповідна кількість в харчуванні цинку, вітаміну С, вітаміну D, вітаміну Е також була рекомендована, тому що дефіцит цих дієтичних компонентів може підвищити поглинання свинцю.

Вплив кальцію.

Підвищена концентрація свинцю в крові матері протягом вагітності може виникати за рахунок мобілізації накопиченого свинцю в кістках. Щури з дефіцитом кальцію передають своїм нащадкам більше свинцю, аніж ті, що мають нормальний рівень споживання кальцію, однак ефект підвищеного споживання кальцію не досліджено. Маленьке клінічне дослідження виявило, що добавки кальцію (приблизно 1000 мг/день) сповільнюють мобілізацію свинцю протягом вагітності, але не лактації, тим часом як два інші дослідження припустили, що добавки кальцію можуть впливати на зниження концентрації свинцю протягом вагітності та лактації.

Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження порівнювало концентрацію свинцю в крові 334 жінок, які почали приймати кальцій карбонат (1200 мг/день елементарного кальцію) на ранніх термінах вагітності та 336 жінок з контрольної групи. Після того як дані були скоректовані до базового рівня концентрації свинцю, віку, триместру вагітності, дієтичної енергії та вживання кальцію, кальцій був асоційований зі зниженням приблизно на 11% концентрації свинцю в крові (0,4 мкг/дл) відносно плацебо (р=0,004). В другому дослідженні, яке охопило 617 жінок в період лактації з Мексики, така сама доза кальцію була асоційована з невеликим, але істотним зменшенням концентрації свинцю в крові (0,29 мкг/дл). Серед сумісних жінок з високою концентрацією свинцю в кістках ефект був більш істотним (загальне зниження на 1,16 мкг/дл або 5 мкг/г кісток).

Ефекти при вагітності. 

Експерименти над тваринами та дослідження у людини вказали, що свинець може проникати через плаценту до плода. У людини це відбувається на 12 тижні вагітності. В цілому алкілні солі свинцю (наприклад тетраетиловий свинець) не були асоційовані з несприятливим впливом на розвиток плоду.

В минулих століттях жінки, які працювали з керамічною глазур’ю, що містить свинець, мали підвищений рівень мертвонародженості та викиднів. Повідомлення ХХ століття припустили, що професійний вплив свинцю може підвищити ризик викиднів, передчасного розриву амніотичної мембрани та передчасних пологів. Рівень свинцю, при якому ці ефекти настають, не охарактеризований належним чином та може перевищувати поточний професійний ліміт.

Ретроспективне дослідження жінок з Тайваню, які підпадали під професійний вплив свинцю з концентрацією його в крові більше 20 мкг/дл, повідомило зростання ризику малих для гестаційного віку новонароджених (відносний ризик 2,15; ДІ 1,15-3,83). Концентрація свинцю визначалась або при вагітності, або перед заплідненням або в межах одного року перед вагітністю.

Друге ретроспективне повідомлення зазначило, що у жінок з концентрацією свинцю в крові більше 10 мкг/дл зростає ризик передчасного народження (3,2 95% CI 1,2-7,4) та недостатнього розвитку для свого гестаційного віку (4,2 CI 1,3-13,9).

В іншому дослідженні у новонароджених чоловічої статі, але не жіночої, вага немовлят обернено асоціювалась з концентрацією свинцю у матері на 12 тижні вагітності, а концентрація свинцю нижче 5 мкг/дл  сприяла такому ефекту. Концентрація свинцю в матерів на 25 або 36 тижнях вагітності не була асоційована з вагою при народженні у обох статей. Менший гестаційний вік в пологах був асоційований з концентрацією свинцю в крові новонароджених хлопчиків. Окружність голови немовлят, пондеральний індекс, вага та ріст при народженні не були асоційовані з концентрацією свинцю в крові або сечі в когось з батьків.

Серед 949 пар мати-дитина з середньою концентрацією свинцю у матерів 1,2 мкг/дл, передчасні пологи були асоційовані з чоловічою статтю (співвідношення шансів 5,51; 95% ДІ 1,21 -25,15).

Вивчення 648 зразків цільної крові до 20 тижня вагітності та в пологах і зразків пуповинної крові показало, що середній рівень концентрації в крові в учасників дослідження склав 1,25 мкг/дл. Концентрація в крові матері свинцю понад 5 мкг/дл була асоційована зі зменшенням росту немовлят у віці 24 місяців, більш виразно у жінок з низьким споживанням кальцію. Концентрація свинцю у матерів в пологах була негативно асоційована з вагою та зростом у віці 24 місяців.

В іншому дослідженні 4285 пар мати-дитина концентрація свинцю в крові в першому триместрі близько 5 мкг/дл або вища значно підвищила ризик передчасного народження (2,00, 95% ДІ 1,35-3,00). Зустрічалися випадки зниження ваги, зменшення окружності голови, але не зросла кількість випадків маленької ваги при народженні, недоношеності, або прееклампсії.

Дослідження концентрації свинцю в крові та сечі 98 вагітних виявило, що концентрація в крові матерів була прогностичною відносно концентрації свинцю в пуповинній крові. Зростання рівня свинцю в материнській крові на 0,1 мкг/дл в другому триместрі було асоційовано з низькою вагою при народженні та з передчасним народженням. Аналогічне зростання концентрації в материнській крові в третьому триместрі також асоціювалось з передчасними пологами.

Концентрація свинцю в пуповинній крові людини в межах 8,7-35,1 мкг/дл була асоційована з різними малими аномаліями, включаючи гемангіоми, лімфангіоми, гідроцеле, бородавки, папіломи та неопущені яєчка. Не виявлено типових/характерних аномалій. Тим часом, як одні дослідники вірять в те, що ці одержані дані можуть свідчити про більш серйозні вади розвитку, інші вважають, що ці результати також можна пояснити і випадковістю.

Хоча одне епідеміологічне дослідження повідомило про асоціацію між шизофренією серед 44 дорослих та рівнем дельта-амінолевулінової кислоти в крові при народженні (відповідно це є концентрація свинцю в крові понад 15 мкг/дл), ця асоціація не була статистично значимою.

Дослідження випадок-контроль в Китаї виявило, що середній рівень свинцю у волоссі жінок, які завагітніли і народили дитину з вродженою вадою серця, був значно вищим ніж у жінок контрольної групи (скореговане співвідношення шансів 3,07, 95 % ДІ 2,00-4,72). Дослідники зазначили можливість помилок при визначенні свинцю у волоссі та відсутність додаткового біомаркеру впливу свинцю на матерів.

Наявність свинцю у великогомілковій кістці матерів через місяць після пологів була асоційована з незначним підвищенням кров’яного тиску в їхніх доньок у віці від 7 до 15 років, але не в синів. Концентрація в пуповинній крові не показала таких результатів. Автори вважають, що рівень свинцю в великогомілковій кістці свідчить про тривалішій вплив, ніж цей же показник в пуповинній крові.

Нейротоксичний вплив.

Так як свинець може бути токсичним для нервової системи, якщо його рівень є істотно високим, увага фокусується на можливості нейротоксичного впливу на розвиток при вагітності. Вивчення поведінки щурів, яким вводили свинець перинатально показало суперечливий результат. Концентрація в крові вагітних овець 34 мкг/дл була асоційована з дефектами навчання в новонароджених ягнят.

Деякі дослідження у людини показали, що пренатальний вплив концентрації свинцю менше 30 мкг/дл викликав вимірювальний дефіцит раннього когнітивного розвитку.

У 253 школярів раннє виявлення концентрації свинцю в крові вище 20 мкг/дл було асоційоване з дефіцитом тестування IQ на 7 пунктів в порівнянні з дітьми з концентрацією нижчою за 20 мкг/дл. В іншому дослідженні новонароджені з концентрацією свинцю в пуповинній крові більше 10 мкг/дл мали нижчі середні бали за шкалою психомоторного розвитку Бейлі (Bayley Scales of Infant Development) в порівнянні з дітьми з концентрацією до 10 мкг/дл. Третє дослідження визначення концентрації свинцю в крові матерів, новонароджених та немовлят виявило, що, хоча концентрація свинцю була меншою за 30 мкг/дл в усіх зразках, результати за шкалою психомоторного розвитку Бейлі у віці 3 і 6 місяців життя були обернено асоційовані з пренатальною концентрацією свинцю в крові. Четверте дослідження  (когортне дослідження в Порт-Пірі, Південна Австралія) виявило, що ранній зв’язок між IQ та антенатальною і перинатальною концентрацією свинцю в крові не залишається до раннього дитинства.

В 2009 році дослідження повідомило про істотний зворотній зв’язок між концентрацією свинцю в пуповинній крові та індексом психічного розвитку (Mental Development Index) у хлопчиків, але не дівчат, віком 36 місяців. Немає досліджень щодо концентрації свинцю в крові 3-річних дітей і тому немає можливості пояснити зміни результатів тестів і протиставити їх в пренатальному та постнатальному періодах. Ймовірно ефекти IQ, асоційовані з впливом свинцю, виникають в період між 15 місяцями і 7 роками життя.

Було припущення, що якщо вплив в постнатальному періоді  мінімізувати, а діти матимуть доступ до ресурсів розвитку, ефект раннього впливу свинцю може бути компенсований з підростанням дитини.

Дослідження, проведене в Китаї, повідомило про несприятливі наслідки для неврологічного розвитку низької концентрації (5 мкг/дл) в крові в пренатальний та постнатальний періоди.

Істотний дефіцит спостерігався в індексі психічного розвитку у віці 6, 12, 24 та 36 місяців, та дефіцит в індексі психомоторного розвитку у віці 36 місяців.

Пренатальний вплив концентрації свинцю понад 2 мкг/дл впливає на розвиток пізнавальної пам’яті у новонароджених віком 2 місяці.

Концентрація свинцю в материнській крові в першому триместрі вагітності рівнем, меншим 5 мкг/дл, була обернено пов’язана з неврологічною оцінкою неонатальної поведінки у нащадків.

В травні 2012 року наглядова рада CDC із запобігання отруєння дітей свинцем знизила безпечний рівень концентрації свинцю в крові з 10 до 5 мкг/дл, що дає можливість швидше реагувати на можливі джерела впливу свинцю. Лікування хелатуванням не рекомендоване дітям, якщо концентрація в крові не досягла 45 мкг/дл.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Свинець потрапляє в молоко у щурів і такий шлях впливає на активність неповнолітніх тварин, порушує зв’язування гонадотропіну та продукцію стероїдів в яєчниках та яєчках, коли щуренята підростають. Концентрація свинцю в молоці щурів та мишей була набагато вищою, ніж концентрація свинцю в молоці людини, можливо тому, що молоко у гризунів містить набагато більше зв’язаного із свинцем протеїнового казеїну, аніж грудне молоко людини.

При введенні свинцю дозою 1 мг/кг/день мавпам в період лактації концентрація в крові становила 116 мкг/дл, в молоці – 222 мкг/дл. У потомства концентрація свинцю в крові становила 30 мкг/дл. Така концентрація в крові матерів є досить високою в порівнянні до концентрації у здорових жінок.

В одному дослідженні в групі жінок в період лактації середня концентрація свинцю в крові була 12 мкг/дл, в той час  як середня концентрація в молоці була 0,3 мкг/дл.

Інше дослідження виявило концентрацію свинцю в молоці на рівні 1 мкг/дл та вирахувало щоденне поглинання свинцю немовлятами з молоком, що склало 0,9-2,3 мкг/кг/день, значно нижче за максимальний прийнятний щоденний рівень у 5 мкг/кг/день.

В 2014 році повідомили середнє співвідношення молока до плазми, яке становило 7,7. Трансфер свинцю з плазми до молока був вищим при нижчій концентрації свинцю в плазмі.

Деякі жінки з впливом свинцю в анамнезі, але не в період, який описується, мали підвищену концентрацію свинцю в грудному молоці через мобілізацію свинцю з кісток протягом лактації

Рандомізоване контрольоване оцінювання, яке тривало 9 місяців не знайшло різниці між сумішшю для немовлят, яка включала в себе 1800 мг кальцію та 1390 мг фосфату, та контрольною сумішшю (містить 469 мг кальцію та 317 мг фосфату) щодо зміни концентрації свинцю в крові немовлят у 9 місяців; в 4 місяці зміні концентрації свинцю сприяли кальцієвмісні добавки. Діти в цьому дослідженні не мали підвищену концентрацію свинцю в крові, була використана рідкісна добавка кальцію (гліцерофосфат); дані щодо всмоктування добавки кальцію в порівнянні з частіше вживаними добавками відсутні.

Вміст свинцю в деяких сумішах для новонароджених був вищим за середню концентрацію в грудному молоці жінок згідно дослідження 1988 року, а свинець з води місцевого постачання може сприяти підвищенню концентрації свинцю в сумішах.

Грудне вигодовування  має істотні переваги над штучним, тому не слід від нього відмовлятися, побоюючись впливу свинцю, оскільки підвищена концентрація свинцю може зустрічатися і в інших джерелах (крім грудного молока).

Якщо у немовляти або дитини знаходять підвищену концентрацію свинцю, необхідно визначати можливі джерела впливу.

Американська асоціація акушерів та гінекологів і CDC рекомендують жінкам з концентрацією свинцю в крові 40 мкг/дл та вищою зціджувати молоко і не годувати дитину поки концентрація свинцю в молоці не впаде нижче 40 мкг/дл.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловічої статі.

Вплив свинцю може понизити фертильність у чоловіків, але немає точних свідчень про несприятливий ефект на наступну здатність до зачаття.

В експериментах на щурах вплив свинцю викликав залежне від дози пригнічення концентрації тестостерону та сперматогенезу, ймовірно, шляхом порушенням гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі.

Одна група дослідників повідомила, що відносно низький рівень свинцю, введений щурам чоловічої статі, ослабив фертильність та життєздатність потомства. Інше дослідження у щурів показало, що лікування свинцем одного чи двох батьків до спарювання порушувало у потомства здатність до плавання лабіринтом. Самці не приймали свинцю до спарювання, тому передачу свинцю самкам через сперму не можна виключати. Також доза свинцю, використана в цьому дослідженні, була вищою за очікуваний рівень при професійному впливі.

Повідомляється про азооспермію та олігоспермію в робітників з інтоксикацією свинцем; ендокринної дисфункції не виявлено.

Східно-європейське дослідження, опубліковане у 1975 році, оцінювало одиничні зразки сперми чоловіків з інтоксикацією свинцем і виявило, що концентрація свинцю в крові вище 40 або 50 мкг/дл була асоційована з аномаліями сперматозоїдів, включаючи аномальні форми, пониження рухливості та олігоспремію. Чоловіки з найвищою концентрацією свинцю та найвищим рівнем аномалій сперматозоїдів повідомили про вищу частоту безпліддя, що припускає можливість виникнення аномалій сперматозоїдів із зниженням можливості запліднення внаслідок репродуктивних ефектів свинцю у чоловіків. Переконання, що вплив свинцю може негативно впливати на вагітність через чоловічий механізм, виникло з досліджень, які показали підвищений ризик спонтанних абортів у жінок, чоловіки яких знаходяться під професійним впливом свинцю. Однак жінки можуть зазнати впливу безпосередньо при пранні забрудненого робочого одягу чоловіків. На додаток багато працівників мали вдома майстерні, що є іншим можливим джерелом впливу свинцю на їхніх вагітних партнерок.

Невелике епідеміологічне дослідження оцінило професійний вплив свинцю на жінок та чоловіків серед батьків дітей з косоокістю. Не було знайдено зв’язку між косоокістю та професійним впливом свинцю на матерів. Хоча дослідники зробили висновок, що результати дослідження «припустили можливість слабкої асоціації між впливом свинцю на батька та косоокістю у нащадків», відсутність залежності від дози та факт, що 95% довірчий інтервал для всіх співвідношень шансів включав 1,0, вказали на те, що ця асоціація може бути випадковою.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.08.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.08.2018 р.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються у разі функціональних розладів з боку травного тракту, силікони. Це суміш полісилоксанів та силікагелю.

Симетикон – нетоксична поверхнево-активна речовина, отримана на основі кремнію, піногасник. Він усуває пухирці газу, що утворюються при метеоризмі, шляхом зміни їх поверхневого натягу. Газ, що утворюється при цьому, абсорбується і/або видаляється природним шляхом. Симетикон діє виключно на поверхні пухирців газу і не всмоктується слизовою оболонкою травного тракту.

Альтернативні назви / синоніми: мілікон, фазим.

Діюча речовина: симетикон.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про зв’язок з вродженими вадами розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:  

Годування кролів дієтою з вмістом до 2,5% антипінного силоксану на 6-19 дні вагітності не призводило до підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 248 новонароджених, які зазнали впливу симетикону в І триместрі. Виявлено 14 (5,6%) великих вроджених вад при очікуваних 11. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 6/2; полідактилії – 2/1; розщілини хребта – 0/0; орофаціальних розщілин – 0/0,5; редукційних вад кінцівок – 0/0,5; гіпоспадії – 1/0,5. Тільки випадки вад серцево-судинної системи припускають можливу асоціацію. Однак, інші фактори, такі як захворювання матерів, вживання інших препаратів, випадковість впливали з більшою ймовірністю, оскільки симетикон не абсорбується.

Симетикон призначають як частину антацидної терапії перед кесаревим розтином. Не повідомляється про несприятливий вплив на новонароджених, пов’язаний з цим.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Оскільки препарат не абсорбується, ризик для немовляти на грудному вигодовуванні відсутній.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.07.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.07.2018 р.

Група/призначення:

Гормон передньої долі гіпофізу. Це поліпептидний гормон передньої долі гіпофізу, відіграє важливу роль в ініціації лактації. При вагітності децидуальна оболонка є іншим джерелом пролактину, що може бути важливим в регуляції водного трансферу через мембрани плода. Гіперпролактинемія є причиною непліддя внаслідок ановуляції та недостатності лютеїнової фази. Неракова пухлина гіпофізу, яка надмірно виробляє пролактин – пролактинома – є найчастішою гормон-продукуючою пухлиною гіпофізу.

Альтернативні назви / синоніми:  

Лактотропний гормон, лактогенний гормон.

Діюча речовина: пролактин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про несприятливий вплив.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про несприятливий вплив.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Підвищена концентрація пролактину може несприятливо впливати на фертильність, але не очікується несприятливого впливу на розвиток ембріону.

Інформація щодо досліджень на тваринах:  відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Китайське повідомлення 2013 року наводить деякі докази того, що низький рівень пролактину може бути одним з факторів повторних викиднів.

Вплив підвищеного рівня пролактину на вагітність оцінювали в групі жінок з гіперпролактинемією, які завагітніли на фоні прийому бромокриптину і припинили його приймати незабаром після овуляції. Аналіз інформації про понад 1400 таких вагітностей, повідомленої добровільно практикуючими лікарями та отриманої при більш системному дослідженні цих же авторів про понад 700 вагітностей не виявив несприятливого впливу гіперпролактинемії на результати вагітностей. Ці дослідження проводились для з’ясування можливого несприятливого впливу бромокриптину. Однак, оскільки майже всі жінки перестали його приймати з моменту встановлення вагітності, ці дослідження є джерелом інформації щодо нелікованої гіперпролактинемії при вагітності. Передбачувана безпека такого стану при вагітності (за відсутності великих пухлин гіпофізу) є основою рекомендації деяких практикуючих лікарів не продовжувати лікування бромокриптином після овуляції та можливої концепції. В деяких випадках концентрація пролактину поверталась до норми самостійно або після вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:   

На підставі 10-річного нагляду за 143 вагітностями 91 жінки з гіперпролактинемією італійські дослідники не виявили асоціації між грудним вигодовуванням та ризиком рецидиву гіперпролактинемії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків-батьків [які мають дітей] рівень пролактину вищий, ніж в чоловіків, які не мають дітей, цей гормон може відігравати роль в формуванні/прояві батьківської поведінки.

У чоловіків гіпогонадизм, асоційований з пухлинами гіпофізу, що секретують пролактин, успішно лікують бромокриптином. На фоні такого лікування описано покращення при олігоспермії, посилення лібідо, відновлення плідності, включно із підтвердженим батьківством з народженням здорових дітей.

Два італійські повідомлення інформують про обстеження чоловіків в репродуктивній клініці. Виявлено асоціацію між пролактином та аналізом еякуляту, об’ємом сім’яного пухирця до та після еякуляції. Низький рівень пролактину асоціювався зі зменшенням здатності контролювати еякуляцію та еректильною дисфункцією. Клінічні наслідки таких знахідок невідомі, якщо взагалі існують.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.07.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.07.2018 р.

Група/призначення:

Хімічний елемент. Феніл ртуті ацетат використовується в гербіцидах та фунгіцидах, а також як  сперміцид у вагінальних контрацептивах.

Ця речовина більше не класифікується як безпечний компонент сперміцидів або інших безрецептурних препаратів.

Альтернативні назви / синоніми:

Нозакар (краплі/спрей для носа, феніл ртуті ацетат входить як допоміжна речовина)

Діюча речовина: феніл ртуті ацетат.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Феніл ртуті  ацетат, використаний як вагінальний сперміцид, не асоціюється з підвищенням частоти аномального розвитку ембріону людини. Системне застосування речовини в експериментальних тварин на достатньому рівні дозування викликав аномальний результат вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Плацентарний трансфер цієї речовини чи ртуті, яка міститься в цій сполуці виявився у щурів, хоча концентрація ртуті у плода не була настільки високою як після застосування метилртуті. Дослідження розвитку птахів показало зниження здатності висиджування яєць у фазанів, зростання ембріолетальності без вад розвитку в курчат та порушення оболонки яйця та ембріолетальність без вад розвитку у перепелів. Лікування вагітних щурів, хом’яків, польових мишей та кроликів феніл ртуті ацетатом було пов’язане з токсичністю у матерів та ембріотоксичністю, але не підвищило ризик структурних аномалій у потомства. Дослідження у мишей асоціювало застосування речовини протягом вагітності з аномальною поведінкою (навчанням) у потомства. Ці ефекти посилювались при одночасному призначенні етанолу матерям.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Результати японського дослідження наводяться в англійському повідомленні: феніл ртуті ацетат, застосований перорально в період лактації у морських свинок призвів до  виділення приблизно 0,4 % ртуті у молоко.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У людини репродуктивний досвід щодо впливу фенілу ртуті ацетату повідомлені у 1982 році спільним перинатальним проектом (Collaborative Perinatal Project), який виявив 899 жінок, що використовували даний препарат як спермицід. Частота вроджених вад розвитку в їхніх дітей не була підвищеною.

Несприятливий вплив на фертильність фенілу ртуті ацетату відзначено у щурів та мишей, а також їхнього потомства.

Вплив на сперму биків фенілу ртуті ацетату in vitro призвів до втрати рухливості при концентрації 20 мг/л, приблизно 12% від середньої летальної концентрації.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 25.07.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.07.2018 р.