Група/призначення: хімічний елемент.

Селен є незамінним мікроелементом, присутнім в сироватці крові та тканинах здорової вагітної жінки. Сульфід 1% селену входить до складу деяких шампунів від лупи. Кілька сполук, що містять селен застосовуються у виробництві. Селеноментіонін є основною формою селену в раціоні людини.

Інтоксикація селеном (селеноз) від джерел навколишнього середовища періодично зустрічається на Середньому Заході США, де питна вода може містити підземну воду, яка протікає через збагачені селеном ґрунти. В цих місцях риба та дика природа накопичують селен і також можуть відігравати роль в токсичному впливі на організм.

Альтернативні назви/синоніми: немає.

Діюча речовина: селен.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лікування надлишковою кількістю селену порушує розвиток ембріону в експериментальних тварин. Немає контрольованих досліджень у людини.

Рекомендовані ВООЗ дози селену залежно від популяційної групи (добова потреба): вагітні ІІ триместр – 28 мкг, ІІІ триместр – 30 мкг; матері-годувальниці: 0-6 місяців від народження – 35 мкг, 7-12 місяців від народження – 42 мкг.

Інформація щодо дослідження на тваринах:

Солі селену, як виявлено у хом’яків та щурів, проникають через плаценту. В різних видів тварин, включаючи приматів, плацента захищає плід від токсичності селену, якщо його концентрація в матері підвищена. Для прикладу, у щурів при застосуванні добавки селену в кількості 2 мг або 4 мг на літр питної води протягом вагітності, вміст селену в органах плода підвищувався, але не було істотної різниці між концентраціями селену в двох групах тварин. Хронічний вплив селену протягом спарювання, вагітності та лактації викликає пониження ваги при народженні та низьке виживання у мишей. Високі хронічні рівні доз селену асоціюються з вродженими вадами (енцефалоцеле) у деяких видів.

Інформація щодо впливу на плід:

Середня концентрація селену в пуповинній крові у 270 новонароджених дітей становила 2/3 від концентрації в крові матері.

Повідомляється про випадки викиднів серед маленької групи жінок з професійним впливом селену. Концентрації селену в сечі цих жінок не відрізнялися від контрольної групи, жінки якої теж проживали в цій самій громаді.

Одна група вчених досліджувала гіпотетичний зв’язок між дефіцитом селену та зростаючим ризиком викиднів.

Епідеміологічні дослідження, які проводяться для кореляції концентрацій селену у навколишньому середовищі, плаценті або печінці плода з різними несприятливими результатами вагітності не змогли встановити зв’язок між цим агентом та ускладненнями вагітності.

Клінічний випадок, який було повідомлено на дев’ятому щорічному зібранні організації тератологічних інформаційних служб (4 травня 1996 року): жінка, яка випадково отруїлась селенітом натрію дозою 160 мг на 6,5 тижні вагітності. Ця доза є, зазвичай, фатальною, жінка була у важкому стані. Дитина народилася в термін та була здоровою за результатами детального огляду до дати повідомлення (3 місяців життя).

Повідомлення британських дослідників 2012 року припустило, що жінки з найнижчими концентраціями селену в сироватці на 12 тижні вагітності мали двічі вищий ризик передчасних пологів в порівнянні до інших жінок в дослідженні, і що низький вміст селену у вагітних жінок підвищував ризик розвитку прееклампсії та індукованої вагітністю гіпертонії. Додавання селену цим жінкам знижувало ризик.

Добавки селену вагітним жінкам з низькими рівнями селену, які мають плід із специфічним генотипом GPX4 (rs713041) можуть попередити астму в дитячому віці. Підвищений рівень селену асоціювався з підвищенням розуміння усної та письмової мови та з підвищенням психомоторного розвитку тільки у дівчат. Автори припустили, що низький пренатальний статус селену може бути несприятливим для дитячої психомоторики та розвитку мовлення. Шведські дослідники повідомили, що серед 48 дітей з концентраціями селену в пуповинній крові (10% з найвищими рівнями серед всіх визначених) була вища частота СДУГ*.

Застосування препарату під час вигодовування:

Селен в нормі проникає до грудного молока у адекватних кількостях до харчових потреб дитини. Немає чіткої кореляції між споживанням з дієтою селену серед матерів та кількістю виявленою у молоці, хоча існують деякі докази, що органічний (асоційований з дріжджами) селен є більш біодоступним, аніж прості солі селену.

Повідомляється про жінку, яка ймовірно мала пригнічення лактації, асоційоване з використанням суспензії дисульфіду селену для лікування висівковоподібного (різнобарвного) лишаю. Лактація повернулася до норми після припинення лікування. У макак, яким давали високі токсичні рівні доз селену, виділення цього елементу в молоко не було істотно підвищеним, припускаючи, що вплив надлишкової кількості селену через молоко є малоймовірним.

Причина для занепокоєння була висловлена у 2002-2004 роках щодо того, чи всі суміші для малюків містять адекватну дозу селену.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Хронічний дефіцит селену може призводити до несприятливих репродуктивних ефектів у чоловіків.

У щурів дефіцит селену в дієті зменшував розмір яєчок, понижував рівень тестостерону в сироватці та подавляв дозрівання сперми. Однак, всі ефекти були зворотними, коли до дієти додавали селен.

Невелике дослідження щодо дієтичного харчування залучило 2 групи з 6 чоловіків, які знаходились на харчуванні з високим та низьким вмістом селену протягом 3 місяців, підвищене споживання селену було асоційоване з пониженням рухливості сперми. Хоча високонасичена селеном дієта не змінювала стероїди сироватки, було виявлено пониження рівня трийодтироніну (Т3) в сироватці, що, на думку авторів, може відігравати роль у повідомлених змінах рухливості сперми. Не було зібрано даних для визначення, чи виявлені зміни рухливості сперми можуть мати істотний вплив на фертильність досліджуваних чоловіків. В наступному дослідженні цих самих авторів добавки селену підвищили вміст селену в крові, але не було виявлено істотного впливу на вміст в спермі, концентрацію андрогенів в сироватці крові або кількість сперматозоїдів, їх рухливість, швидкість або морфологію. Автори припустили, що запаси селену в яєчках не залежали від загального вмісту селену в організмі.

Дослідження 2015 року у корів виявило за допомогою рентгенофлюоресцентного зображення яєчників, що селен рутинно міститься в клітинах зернистого шару великих здорових фолікулів, але не в малих здорових або атретичних фолікулах. Дослідники припустили, що селен та селенопротеїни можуть відігравати роль антиоксидантів протягом пізнього розвитку фолікулів.

Невідомо чи цей результат можна застосовувати до оваріальних фолікулів людини або чи дефіцит селену буде впливати на кількість великих здорових фолікулів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Лиманська А. Ю. Поєднаний дефіцит йоду і селену та його вплив на перебіг вагітності / А. Ю. Лиманська, Ю. В. Давидова, О. М. Мокрик, Л. М. Булик // Перинатология и педиатрия. – 2016. – № 2. – С. 52-56. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/perynatology_2016_2_15.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 06.05.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2018 р.

Група/призначення:

Мононатрієва сіль глутамінової кислоти. Зареєстрований як харчова добавка E621.

Альтернативні назви/синоніми:  глутамат.

Діюча речовина: натрію глутамат.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча натрію глутамат викликає несприятливі результати вагітності при введенні високих рівнів доз вагітним гризунам, призначення з харчуванням (шлях впливу на людину) не провокує репродуктивної шкоди.

Інформація щодо дослідження на тваринах:

Натрію глутамат не був тератогенним для ембріонів курчат або кролів при тестованих рівнях дози. Однак, пошкодження головного мозку спостерігалось у потомків мишей та щурів, яких лікували високими рівнями доз протягом вагітності або незабаром після народження. Пренатальний вплив на мишей проявився у вигляді поведінкових змін, включаючи гіпофагію (відмова від прийому їжі) та гіподипсію (знижене відчуття потреби у воді).

Пренатальний вплив натрію глутамату на щурів продемонстрував проблеми із навчанням, підліткове ожиріння та послаблення активності. Зниження зростання та ваги при народженні ідентифікували в деяких дослідженнях, а в одному було повідомлено про підвищення рівня жирової тканини в організмі. Дорослі щури, що лікувалися натрію глутаматом в неонатальному віці, мали понижений імунітет.

У щурів, натрію глутамат вплинув на репродуктивну функцію, понижуючи рецептори гонодотропін-рилізинг-гормону гіпофізу статево незрілих тварин та послаблюючи функцію яєчників і матки у статево зрілих тварин. Самки та самці щурів, які лікувалися натрію глутаматом в неонатальному періоді, продемонстрували зниження секреції гонадотропінів та гонадальних стероїдів, зміни у вазі яєчників та матки, зміни сексуальної поведінки. Більшість з цих досліджень залучали парентеральне введення або дуже високі болюсні* дози через зонд, що може перевантажувати нормальну ефективність метаболізму натрію глутамату у ссавців (болюс – відносно великий об’єм рідини або дози препарату, що вводиться внутрішньовенно і швидко викликає відповідну реакцію)

Дієтичне призначення може давати дуже різні ефекти. У мишей та щурів глутамат при дієтичних рівнях до 4% протягом 2 років споживання не спричиняв несприятливих репродуктивних ефектів. У щурів введення високих пероральних доз (8000 мг/кг) вагітним самкам на останніх термінах вагітності збільшувало концентрацію глутамату в плазмі матерів, але не плодів.

Неонатальні миші, мабуть, є найбільш чутливими, а примати – найбільш стійкими до викликаної натрієм глутаматом нейротоксичності, можливо через міжвидову різницю гематоенцефалічного бар’єру.

Інформація щодо впливу на плід:

Оцінка об’єднаного експертного комітету продовольчої та сільськогосподарської організації та ВООЗ з харчових добавок (Joint FAO/WHO Expert Committee on Food Additives) щодо L-глутамінової кислоти та її амонієвої, кальцієвої, мононатрієвої та калієвої солей та консенсусу Hohenheim щодо глутамату натрію не виявили доказів репродуктивної токсичності чи загальної токсичності.

Токсичний вплив на нервову систему видається пов’язаним з піковою концентрацією в плазмі, пероральні дози у людини не можуть досягнути порогового рівня дози, яка викликає нейротоксичність у гризунів, що піддавалися впливу в пренатальному періоді.

У людини високі болюсні дози (до 150 мг/кг) трошки підвищують концентрацію глутамату, і такі дози навряд чи будуть спожиті, оскільки дози, вищі за 60 мг/кг викликають нудоту. Глутамат не легко проникає через плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Зниження набирання ваги спостерігалось у потомства мишей, яким вводили глутамат підшкірно протягом вагітності. Цей ефект проявлявся як результат змін в молочних залозах матерів. На 5 тижні життя, після періоду лактацій, вага мишенят нормалізувалася.

У людини новонароджені, як очікується, не мають вищого ризику токсичного впливу натрію глутамату, аніж дорослі, тому що навіть недоношені новонароджені метаболізують глутамат аналогічно до дорослих. Хоча невелике зростання глутамату в плазмі було помічено, невеликі зміни концентрації глутамату в молоці також спостерігали.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

У самців щурів, яким вводили дози натрію глутамату кількістю 250, 3000 або 6000 мг/кг протягом 30 днів через зонд, розвинулись ряд змін репродуктивного органу при двох найвищих рівнях доз, які дослідники ідентифікували як незначно токсична та високо токсична доза, відповідно. Щури, яких годували дозою 6000 мг/кг, показали пониження ваги додатків та концентрації сперми. При найвищих двох рівнях доз шкідливий вплив на яєчка включав зміну сперматогенного епітелію. Концентрація тестостерону в плазмі також істотно понижувалась при цих рівнях доз.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 06.05.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: піперазину адипінат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежений дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Сумісний з деякою засторогою.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про асоціацію використання піперазину при вагітності з вродженими вадами розвитку, проте досвід застосування препарату дуже обмежений. Також відсутні відповідні дані від експериментальних тварин. Вторинне джерело повідомило про підвищення частоти вроджених вад в деяких експериментальних тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з даними вторинного джерела, які важко оцінити, піперазин підвищує ризик вроджених вад при тестуванні у щурів та свиней. Перший абстракт повідомив про пряму аплікацію біля 50 мкг/плід, інший був доступний тільки через вторинне посилання.

База даних небезпечний речовин (Hazardous Substance Database) повідомила результати експериментальних досліджень з піперазином. Репродуктивні дослідження у кролів з використанням перорально піперазину фосфату в дозах 100-500 мг/кг/день відзначили материнську токсичність та розщілину піднебіння і пупкову килу на фоні найвищих доз. При призначенні вагітним щурам не виявлено ознак тератогенності на фоні тестованих доз (аж до 500 мг/кг/день). Дослідження в двох поколіннях щурів виявило зниження індексу вагітності та числа сайтів імплантації на фоні дози 300 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Рев’ю лікування глистних інвазій в період вагітності наводить особисті дані про двох немовлят з вродженими вадами розвитку з впливом піперазину. В однієї дитини була двобічна розщілина губи, розщілина піднебіння, анофтальмія, але вплив піперазину відбувався на 12-14 тижнях вагітності, після терміну можливого спричинення вад препаратом. В другому випадку мама приймала протигельмінтний препарат на 6-8 тижнях вагітності, в немовляти виявлено дефект правої нижньої кінцівки. Виходячи з терміну впливу та недостатності інформації причинний зв’язок з препаратом в обох випадках є сумнівним.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50,282 пар мати-дитина, в 3 випадках виявлено вплив піперазину в І триместрі. Не виявлено доказів для припущення зв’язку препарату з вродженими вадами розвитку.

Німецьке повідомлення описало деформацію кінцівок в дитини з пренатальним впливом піперазину. Це повідомлення спонукало британських відповідальних за регулювання медикаментів підкреслити засторогу в інструкції до препарату щодо використання при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Піперазин проникає до грудного молока, але детальніша інформація відсутня. Згідно з даними одного оглядача, мамі слід приймати препарат одразу після годування дитини, а потім зцідити і не використовувати молоко протягом наступних 8 годин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб. Це препарат широкого спектру дії.

Альтернативні назви / синоніми: пірантелу памоат.

Діюча речовина: пірантелу памоат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, уникати призначення в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання пірантелу при вагітності у людини. Shepard наводить два дослідження у вагітних щурів з використанням доз до 3000 мг/кг та вагітних кролів з дозою 1000 мг/кг без виникнення вроджених вад розвитку чи постнатальних ефектів.

У 1996 році ВООЗ рекомендувала відкласти призначення пірантелу та інших антигельмінтних препаратів при можливості до кінця І триместру.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тестуванні у щурів, кролів, собак, коней не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку в потомства. Менше 15% пероральної дози абсорбується.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Невідомо, чи пірантелу памоат проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага це припускає.

Єгипетське дослідження, доступне тільки в абстракті, повідомило про підвищення частоти резорбції у мишей у випадку впливу пірантелу на ранніх термінах вагітності та зростання частоти мертвонароджень при призначенні перед пологами. За винятком цих ознак фетальної токсичності (доза препарату невідома) підвищення частоти вроджених вад розвитку не спостерігали. Виходячи з індукції аномалій головки сперматозоїдів у мишей пірантел класифікували як можливий мутаген.

Застосування препарату під час вигодовування:

У корів пік концентрації пірантелу в молоці становить 40% від пікового рівня в сироватці.

Молекулярна вага препарату припускає проникнення до грудного молока в людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Антигіпертензивний препарат, гангліоблокатор.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: мекаміламін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини, протипоказаний через теоретичну ймовірність інтерстинальної обструкції у плоду.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

За винятком одного випадку, включеного до повідомлення про інші антигіпертензивні препарати від Спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal Project) відсутня інформація про використання мекаміламіну при вагітності. Практична відсутність даних про лікування людини в період вагітності та репродуктивних від тварин не дозволяє оцінити ризик для плода. Однак, зниження тиску в матері може ставити під загрозу плацентарну перфузію, що призводить до гіпоксії плода (проявляється брадикардією) та загибелі.

В цілому вагітні жінки є дуже чутливими до гангліоблокаторів і ці препарати можуть призводити до обструкції кишківника у плода. З цієї причини мекаміламін не слід призначати при вагітності.

Дані від експериментальних тварин не продемонстрували підвищення ризику структурних аномалій.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Хоча виробник стверджує, що репродуктивні дослідження в експериментальних тварин не проводились, за даними дослідження 1998 року у вагітних щурів та кролів не спостерігали тератогенності на фоні трикратної максимальної рекомендованої дози для людини.

Неопубліковані дані виробника містять інформацію про те, що у кролів дози, які у 2-60 разів перевищували рекомендовану клінічну, не підвищували частоти вроджених вад, але затримка внутрішньоутробного розвитку була вищою від очікуваної. Потомство вагітних щурів також демонструвало затримку розвитку при лікуванні дозами, які у 40-80 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини. 20-кратна доза не впливала на розвиток плодів щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Мекаміламін проникає через плаценту у людини, що обумовлено його відносно низькою молекулярною вагою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Низька молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока. Такий вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб. Це синтетичний протигельмінтний препарат для лікування глистних інвазій.

З невизначених причин єдиний американський виробник цього препарату припинив виробництво у жовтні 2011, в інших країнах препарат доступний.

Альтернативні назви / синоніми: вермокс.

Діюча речовина: мебендазол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рев’ю 1985 року щодо кишкових паразитів та вагітності дійшло висновку, що лікування вагітних слід розглядати тільки у випадку «коли паразити викликають клінічну картину або можуть призвести до проблем громадського здоров’я». Рекомендується для лікування інвазії волосоголовцем (Trichuris trichiura), яка виникає при вагітності. Рев’ю 1986 року рекомендує призначати мебендазол при необхідності для лікування аскаридозу (Ascaris lumbricoides) і ентеробіозу (Enterobius vermicularis). Хоча інший огляд рекомендує призначати для таких цілей піперазин, не дивлячись на слабку абсорбцію мебендазолу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Додавання мебендазолу до їжі колонії мишей, що розмножуються, призвело до формування кучерявих (закручених) хвостів у потомства. Одноразова доза 10 мг/кг спричиняла тератогенні та ембріотоксичні ефекти у вагітних щурів. На фоні вищих доз 100% плодів щурів з впливом препарату розвивались аномально. Р-фторпохідне мебендазолу – флубендазол – також асоціювався з різними вродженими аномаліями при тестуванні у щурів. В інших видів тварин препарат не був ембріотоксичним чи тератогенним.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Один виробник повідомив про вплив мебендазолу в І триместрі при 170 вагітностях без ідентифікованих тератогенних ефектів. Також не було підвищеного ризику спонтанних абортів в результаті впливу в І триместрі. До цього іншому виробнику було відомо тільки про одну ваду – редукційну однієї кисті (відсутність пальців) – серед 112 немовлят з пренатальним впливом.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 64 новонароджених з впливом мебендазолу в І триместрі. Всього виявлено 4 (6,3%) великих вроджених вад при 3 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 0/0; полідактилії – 0/0; розщілини хребта – 0/0; орофаціальних розщілин – 0/0; редукційних вад кінцівок – 1/0; гіпоспадії – 0/0.

При спалаху трихінельозу в Лівані у 1984 році 4 вагітні отримували терапію мебандазолом та кортикостероїдами. У 2 жінок в І триместрі відбувся самовільний викидень. Автори не зазначили, чи це був наслідок захворювання, чи впливу препарату. Плоди не були обстежені. Інші дві жінки народили здорових дітей в ІІІ триместрі. В окремому випадку вагітну з трихінельозом лікували мебендазолом, народилась здорова дитина (термін вагітності на момент виявлення інфекції та лікування не уточнено).

На Шрі-Ланці один з двох видів анкілостомозу, викликаний Necator americanus є ендемічним і вносить вагомий вклад в розвиток залізо-дефіцитної анемії вагітних. Тому рекомендованим є рутинне використання мебендазолу в ІІ триместрі вагітності. Дослідження, опубліковане у 1999 році порівняло результати вагітностей жінок, лікованих мебендазолом (N=5275) з контрольною групою (N=1737) без такого лікування. Не виявлено істотної різниці в частоті великих вроджених вад розвитку при впливі в будь-якому терміні вагітності – 1,8% (97 з 5275) проти 1,5% (26 з 1737), співвідношення шансів 1,24, 95% ДІ 0,8-1,91). Для І триместру: 2,5% (10 з 407), 1,66, 95% ДІ 0,81-3,56, р=0,23. Інші порівняння між двома групами виявили істотне зниження в основній групі частоти мертвонароджень та випадків перинатальної смерті (1,9% проти 3,3%, р=0,0004) та низької (≤1500 грам) ваги новонароджених (1,1% проти 2,3%, р=0,0003). Дослідники дійшли висновку, що, хоча не було виявлено істотного зростання частоти вроджених вад розвитку при впливі мебендазолу, його не слід призначати в І триместрі і що невелике зростання частоти вроджених вад не можна виключити.

Проспективне контрольоване когортне дослідження повідомило результати 192 вагітностей з впливом мебендазолу, в більшості випадків у І триместрі (71,5%). Частота великих вроджених вад розвитку, спонтанних абортів, середня вага новонароджених не відрізнялись істотно при порівнянні з контролною групою: 3,3% проти 1,7%, 11,5% проти 9,4% та 3222 грами проти 3258 грам, відповідно. Однак, більше вагітностей було перервано за бажанням жінок в основній групі – 11,5% проти 1,6%. Серед вад не виявлено специфічних паттернів, які б припускали причинного зв’язку. Більш того, термін впливу препарату робить причинно-наслідкову асоціацію малоймовірною.

Ряд повідомлень від британського виробника щодо 347 вагітностей з впливом препарату, 165 яких оцінені в деталях інформують про 7 дітей з вродженими вадами, включно з випадком розщілини піднебіння, атрезії стравоходу з атрезією ануса, клишоногістю, гіпоспадією. Також відзначили 3 випадки гемангіоми, в одному з них також відсутність 3 пальців. Випадковість дефектів не припускає асоціації з мебендазолом.

Контрольоване дослідження в Перу не виявило істотної різниці в частоті самовільних переривань, вроджених вад, мертвонароджень, випадків ранньої неонатальної смертності, передчасних пологів серед 479 жінок, яких лікували одноразовою дозою мебендазолу 500 мг в ІІ триместрі вагітності. Згідно з клінічними коментарями, використання мебендазолу в ІІ та ІІІ триместрах вагітності рекомендується для елімінації хронічних гельмінтозів, які призводять до анемії в матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про жінку на 10 тижні лактації, яка отримувала мебендазол (100 мг) двічі на день протягом 3 днів з приводу інфекції, викликаної круглими червами. Безпосередньо перед цим вона приймала протягом 7 днів метронідазол для лікування вагінального трихомоніазу. На другий день лікування мебендазолом продукція молока значно зменшилась і повністю зникла через 1 тиждень. Хоча механізму такого впливу не було запропоновано, автор вважає, що зупинка лактації була індукована мебендазолом.

На противагу вищенаведеному, повідомлення 1994 року інформує про відсутність впливу на лактацію або грудне вигодовування в 4 жінок після пологів, лікованих мебендазолом (100 мг) двічі на день протягом 3 днів з приводу інфікування різними кишковими паразитами. В однієї пацієнтки концентрація мебендазолу в плазмі наприкінці терапії становила <20 нг/мл, а в молоці препарат не виявлявся. Зниження продукції молока в цьому випадку пояснили тривожністю та роздратованістю матері через інфекцію.

Виходячи з більш нових даних грудне вигодовування не слід припиняти у випадку лікування мебендазолом. Тільки біля 2-10% пероральної дози мебендазолу абсорбується і, ймовірно, кількість препарату, яка проникає до грудного молока є нижчою від можливого рівня детекції і є, відповідно, клінічно не значимою.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату, він не впливає на фертильність у щурів при дозах до 40 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Протисудомний засіб. Перампанел – це перший в своєму класі селективний неконкурентний антагоніст монотропних α-аміно-3-гідрокси-5-метил-4-ізоксазолпропіонат-(АМПА) глутаматних рецепторів на постсинаптичних нейронах. Глутамат – головний збуджуючий нейромедіатор в центральній нервовій системі, який відповідає за найшвидшу збуджуючу синаптичну передачу в головному мозку.

У вигляді препарату файкомба призначається для лікування парціальних або генералізованих судом.

Альтернативні назви / синоніми: файкомпа.

Діюча речовина: перампанел.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин продемонстрували ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин токсичний вплив на розвиток виникав на фоні клінічно ревалентних та вищих від них дозах. Відсутні адекватні дані щодо ризику при вагітності у людини. Препарат знижував ембріофетальну життєздатність у щурів та кролів. У плодів щурів відзначали підвищення частоти дивертикулів кишківника.

Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати ефективну контрацепцію; жінки, які застосовують левоногестрел-вмісні контрацептиви потребують додаткових, не гормональних контрацептивів при лікуванні перампанелом та ще протягом 1 місяця після припинення лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати досліджень в експериментальних тварин підсумовані в інструкції до препарату і більш детально описані на веб-сайті FDA. Продемонстровано ембріофетальну загибель та зниження ваги плодів на фоні дози 30 мг/кг/день з підвищенням рівня дивертикулів кишківника при дозі 1 мг/кг/день та вищих; ця доза аналогічна рекомендованій для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Частота дивертикулів зростала з підвищенням дози на послід, що припускає залежний від лікування ефект. У кролів спостерігали підвищення загибелі ембріона при дозі 3 мг/кг/день та без ефекту при дозі 1 мг/кг/день, що вдвічі перевищує клінічну дозу, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Відсутні адекватні дані про ризик, асоційований з перампанелом.

Якщо жінка приймала препарат файкомпа в період вагітності, слід рекомендувати звертатись до реєстру для моніторингу вагітності та її результатів (NAAED Pregnancy Registry).

Застосування препарату під час вигодовування:

Після призначення перампанелу щурам в період лактації препарат та/або метаболіт виявлялись в молоці в концентраціях, вищих від показника в плазмі матері. Призначення щурам дози 3 мг/кг/день при вагітності та в період лактації призводило до загибелі плодів та дитинчат. Невідомо, чи цей ефект був обумовлений пренатальним впливом, поганим доглядом за матерями або впливом через молоко.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення самцям та самкам щурів доз до 30 мг/кг/день не порушувало фертильності. У самок відзначали порушення естрального циклу, починаючи з дози 1 мг/кг/день, згідно з інструкцією до препарату. Однак, фармакологічний звіт FDA припустив ефект тільки на фоні дози 30 мг/кг/день, асоційований зі зниженням набирання ваги жінками. Потомство з пренатальним та в період лактації впливом перампанелу демонструвало нормальні репродуктивні результати в дорослому віці.

Згідно з одним рев’ю препарат не повинен знижувати ефективність гормональних контрацептивів, хоча інший оглядач вважає теоретично можливим вплив на ефективність цих конрацептивів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Fycompa by RxList (online medical resource owned and operated by WebMD and part of the WebMD network – https://www.rxlist.com/fycompa-drug.htm#description).
3. Perampanel Pregnancy and Breastfeeding Warnings by the Drugs.com site (https://www.drugs.com/pregnancy/perampanel.html).

 Адаптовано 01.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.05.2019 р.

Група/призначення: протисудомний засіб.

Альтернативні назви / синоніми: фелбатол, талокса.

Діюча речовина: фельбамат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини обмежений. Препарат за структурою подібний до мепробамату. У липні та вересні 1994 року виробнику повідомили про виражену токсичність у дорослих, включно з фатальними випадками апластичної анемії та гострої печінкової недостатності. До FDA надійшла інформація про несприятливий результат вагітності – дитину із затримкою розумового розвитку, мама якої знаходилась на монотерапії, хоча зв’язок з препаратом не встановлено.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Фельбамат не був тератогенним у щурів та кролів на фоні доз, які перевищували у 13,9 та 4,2 рази, відповідно, добову дозу для людини, виходячи з ваги тіла, або в 3 та <2 разів, відповідно, виходячи з площі поверхні тіла. Однак, у щурів спостерігали зниження ваги дитинчат та підвищення рівня смертності в період лактації. Причина смерті не була відома. Доза, яка не викликала ефектів у щурів у 6,9 разів перевищувала добову для людини, виходячи з ваги тіла та у 1,5 разів, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.  За інформацією від виробника в одному огляді повідомляється про 10 жінок з клінічного дослідження фельбамату, які завагітніли на цьому лікуванні і були виключені з дослідження. В двох випадках проведено медичні аборти. Третій пацієнтці змінили препарат на фенітоїн на 4 тижні вагітності, а на 9,5 тижні відбувся спонтанний аборт. Інші 7 жінок мали успішні вагітності (деталі відносно тривалості лікування при вагітності, прийому інших антиконвульсантів, стану новонароджених не наводились).

У щурів препарат проникає через плаценту без акумуляції. Щодо людини, то молекулярна вага препарату припускає плацентарний трансфер, хоча він ще не описаний.

Реєстр вагітностей з вживанням ламотриджину, заснований виробником у 1997 році, закритий у 2010 році (Lamotrigine Pregnancy Registry) наводить результати 2 вагітностей, за якими спостерігали проспективно, з впливом в І триместрі фельбамату або ламотриджину, з або без інших антиконвульсантів: народжена живою дитина та індукований аборт.

Застосування препарату під час вигодовування:

Фельбамат проникає до грудного молока людини. Відсутня інформація про вплив на немовля на грудному вигодовуванні, якщо такий існує.

Але через потенційну токсичність, гематологічну (апластична анемія) та печінкову (гостра печінкова недостатність), фельбамат не слід використовувати в період грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату він не порушує фертильності у самців та самок щурів на фоні доз, які в 14 разів перевищують рекомендовану для людини, виходячи з ваги тіла (трикратна доза для людини, виходячи з площі поверхні тіла).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 Адаптовано 01.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 05.05.2015 р.

Група/призначення: протисудомний засіб.

Альтернативні назви / синоніми: тридіон.

Подібний препарат параметадіон (парадіон).

Діюча речовина: триметадіон.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це оксазолідиноновий антиконвульсант для лікування petit mal епілепсії (малі напади, абсанси). Ряд випадків припустили наявність фенотипу фетального триметадіонового синдрому вроджених вад розвитку. Оскільки триметадіон продемонстрував клінічний та експериментальний ризик для плода вищий ніж інші антиконвульсанти, його слід замінити іншими препаратами для лікування при вагітності.

Подібний препарат – параметадіон (парадіон) також протипоказаний вагітним у зв’язку з вищенаведеними ускладненнями (вилучений з ринку в США).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у вагітних щурів з дозами 300 мг/кг диметадіону (N-диметильований метаболіт триметадіону) двічі на день на 8-11 дні вагітності призводив до частоти вроджених вад серця на рівні 74%; внутрішньо послідова варіабельність склала 40-100%. Автори виявили, що за концентрацією диметадіону в сироватці плодів та матерів не можна передбачити тератогенності. Вони також припустили, що затримка розвитку легенів може знижувати виживання на момент пологів шляхом кесаревого розтину.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані досліджень.

Використання триметадіону у 8 родинах асоціювалось з 69% частотою вроджених вад розвитку: 25 дітей з вродженими вадами від 36 вагітностей. Три з цих сімей повідомили про 5 нормальних народжень після припинення лікування препаратом. Частота втрати плодів у цих родинах також була підвищеною в порівнянні з показниками в загальній групі з епілепсією.

Ознаки фетального триметадіонового синдрому (25 випадків)

• Не взаємовиключні

Вважається, що ключову роль в індукції деяких вроджених вад розвитку відіграє метаболіт диметадіон.

Згідно з інструкцією до препарату лікування матері антиконвульсантами, включно з триметадіоном може викликати порушення коагуляції у новонароджених. Превентивною мірою може бути призначення вітаміну К матері за місяць до або у пологах. Немовля також може отримувати вітамін К внутрішньовенно одразу після народження.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання триметадіону при лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію препарату до грудного молока, вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 02.05.2019 р.

Група/призначення: протисудомний засіб.

Альтернативні назви / синоніми: зонізамід, зонегран.

Діюча речовина: зонісамід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають високий ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Зонісамід є тератогенним для 3 видів тварин та ембріолетальним для 4 виду, в дозах та за рівнем впливу дуже близькими або нижчими за клінічні. Досвід застосування при вагітності у людини обмежений. Повідомляється про двох немовлят з вродженими вадами розвитку, але в обох випадках матері приймали також інші антиконвульсанти, відомі як тератогени. Якщо вагітна потребує лікування зонісамідом, перевагу слід надавати монотерапії з використанням найнижчих ефективних доз, але це не завжди є можливим враховуючи статус препарату допоміжної терапії.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження в період органогенезу проводились у мишей, щурів, собак та мавп циномолгус. У вагітних мишей дози 1,5-6,0 від максимальної рекомендованої для людини 400 мг/день, виходячи з площі поверхні тіла, асоціювались з підвищенням частоти вад плодів (скелетні та/або краніофаціальні дефекти). У щурів вища частота вроджених вад (кардіоваскулярних) та варіацій (тяжі тканини тимусу та зниження осифікації скелету) спостерігались на фоні всіх тестованих доз (0,5-5,0 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла). Перинатальна загибель виникала, коли доза в 1,4 рази вища від максимально рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, вводилась на пізніх термінах вагітності і до відлучення. Доза, яка не викликала такої токсичності становила 0,7 від максимальної рекомендованої для людини.

У вагітних собак дози, які призводили до піку концентрації в плазмі матері (25 мкг/мл), становили приблизно 0,5 від найвищого рівня в плазмі людини на фоні максимальної рекомендованої дози 400 мг/день і викликали підвищення частоти кардіоваскулярних вад у плодів (дефект міжпередсердної перетинки, кардіомегалія, аномалії клапанів і артерій). Дози, що викликали рівень в плазмі (44 мкг/мл), приблизно на рівні від максимальної рекомендованої для людини і призводили до 50% рівня кардіоваскулярних аномалій та скелетних мальформацій. На фоні всіх доз (0,5-1,0 від максимальної рекомендованої для людини на основі рівня в плазмі) спостерігали затримку розвитку плода та зростання частоти скелетних варіацій. Коли зонісамід вводили вагітним мавпам в дозах, приблизно 0,1 від максимальної рекомендованої для людини на основі рівня в плазмі або вищих, спостерігали ембріо-фетальну загибель. Причини смерті були невідомі, але не можна виключити як причину вроджені вади розвитку.

Зонісамід не був карциногенним у мишей та щурів після 2-річного введення з харчуванням. Препарат був мутагенним в одному тестуванні, але не був мутагенним чи кластогенним в інших тестах.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Це похідне сулфонаміду, яке призначається в якості допоміжної терапії для лікування парціальних судом. Механізм протисудомної дії невідомий. Препарат щільно зв’язується з еритроцитами з концентрацією в них у 8 разів вищою, ніж в плазмі. Приблизно 40-60% препарату зв’язується з білками плазми, переважно альбуміном. Після одноразової пероральної дози період напіввиведення з еритроцитів та плазми становить 105 та 50-68 годин, відповідно. Період напіввиведення з плазми зменшується до 25-35 годин, якщо пацієнт отримує конкурентне лікування антиконвульсантами, що індукують печінкові ферменти (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, примідон).

Відсутня інформація про плацентарний трансфер зонісаміду на ранніх термінах вагітності. В пологах в одного новонародженого концентрація препарату в пуповині та в крові матері становили 14,4 та 15,7 мкг/мл (співвідношення 0,92), відповідно. Аналогічна кількість препарату була виявлена в іншого доношеного новонародженого (без деталей). Ймовірно, зонісамід проникає через плаценту на ранніх термінах вагітності, про що свідчить низька молекулярна вага. Крім того, довгий період напіввиведення з еритроцитів і плазми підвищує можливість впливу на ембріон/плід.

Повідомлення 1996 року описало 26 дітей, чиї матері отримували зонісамід при вагітності (22 жінки, 25 вагітностей, 1 двійня). В 4 випадках відбувся вплив тільки зонісаміду, в 22 – в комбінації з іншими антиконвульсантами. Дози коливались в межах 100-600 мг/день. Результати: 2 медичні аборти і 24 народжені живими (1 двійня). Двоє дітей (7,7%) з впливом комбінації антиконвульсантів мали великі вроджені вади. В жодної з жінок не було судом в період вагітності. В першому випадку вагітність перервали на 16 тижні через аненцефалію (вплив зонісаміду 100 мг/день та фенітоїну 275 мг/день). В другому випадку на 37 тижні народилась дівчинка шляхом кесаревого розтину, вагою 2022 грам, з дефектом міжпередсердної перетинки. Комбінована терапія протягом вагітності включала зонісамід (200 мг/день), фенітоїн (200 мг/день), вальпроєву кислоту (400 мг/день).

Клінічне повідомлення 2002 року: 2 жінки приймали декілька антиконвульсантів протягом вагітності і народили здорових дітей на 40 тижні вагітності. Одна з жінок отримувала зонісаміду 400 мг/день, карбамазепіну 1000 мг/день, клоназепаму 1 мг/день, а інша – зонісаміду 400 мг/день, карбамазепіну 800 мг/день. Обидва новонароджені мали оцінку за шкалою Апгар 8 та 9 балів на 1-й і 5-й хвилинах, відповідно. Вага становила 3094 грами та 3164 грами, відповідно.

Реєстр вагітностей з вживанням ламотриджину, заснований виробником у 1997 році, закритий у 2010 році (Lamotrigine Pregnancy Registry) наводить результати 12 вагітностей, за якими спостерігали проспективно, з впливом зонісаміду або ламотриджину, з або без інших антиконвульсантів в І триместрі: 12 народжених живими без вроджених вад.

Вплив зонісаміду на рівень та метаболізм фолієвої кислоти невідомий. Рев’ю 2003 року рекомендувало жінкам приймати мультивітаміни з фолієвою кислотою перед заплідненням для зниження ризику вроджених вад розвитку. Хоча ця рекомендація не уточнює кількість фолієвої кислоти, новіше дослідження виявило, що добавки мультивітамінів з фолієвою кислотою (типово 0,4 мг) не знижують ризик вроджених вад при прийомі антиконвульсантів першого покоління (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, примідон). Тому, допоки не буде отримано інформації, найкращою рекомендацією є прийом добавок з фолієвою кислотою перед вагітністю. Хоча рекомендація не визначила дози фолієвої кислоти, для пацієнток, що приймають антиконвульсанти прийнятною дозою є 4 мг/день.

Північноамериканський реєстр протиепілептичних препаратів та вагітності зазначає, що немовлята з пренатальним впливом зонісаміду мали істотно нижчу вагу при народженні та ріст (на 1 см) в порівнянні з дітьми, які зазнали пренатального впливу ламотриджину. Частота малості для гестаційного віку становила 12,2% для зонісаміду, що є вищим від показника для ламотриджину. В порівнянні з ламотриджином скоригований відносний ризик при монотерапії зонісамідом становив 1,9, 95% ДІ 1,2-3,0. В деяких жінок концентрація зонісаміду в сироватці матерів знижувалась на понад 40%. Серед 23 вагітностей 15 жінок, які приймали зонісамід протягом вагітності гестаційний вік, вага при народженні та окружність голови були нормальними.

Застосування препарату під час вигодовування:

Зонісамід проникає до грудного молока. Повідомляється про жінку, яка приймала 300 мг/добу (100 мг тричі на день) протягом вагітності і продовжила в період лактації. В пологах концентрація препарату в пуповинній крові становила 6,72 мкг/мл через 2,5 години після дози. Рівні в молоці та плазмі матері визначались на 3-й, 6-й, 14-й та 30-й дні після пологів (1,5-2,5 годин після дози). Концентрація в молоці коливалась в межах 8,25 (3-й день) до 10,5 мкг/мл (30-й день), в той час як в плазмі матері – від 9,52 (14-й день) до 10,6 мкг/мл (3-й день). Співвідношення молоко : плазма постійно зростало від зразка до зразка. Середнє співвідношення молоко : плазма становило 0,93 (0,81-1,03). Не спостерігали поведінкових проблем у новонароджених.

Згідно з іншим повідомленням дві матері лікувались зонісамідом (400 мг/день) та іншими антиконвульсантами (перша жінка: карбамазепіном та клоназепамом; друга: карбамазепіном) протягом вагітності та в період лактації, годуючи своїх нормальних новонароджених (див. вище). Концентрацію зонісаміду визначали в грудному молоці першої жінки. Від пологів до 9 дня життя дитини концентрація незв’язаного зонісаміду в плазмі матері коливалась від 10,7 до 13,3 мкг/мл, а рівень загального зонісаміду – 17,5-25,2 мкг/мл. Протягом аналогічного інтервалу концентрація препарату у водянистій частині молока коливалась в межах 8,9-10,9 мкг/мл. Швидкість передачі з грудним молоком становила 41-57%. Рівень зонісаміду в плазмі немовляти на 24 день становив 3,9 мкг/мл (15% від материнського рівня на 9 день після пологів). Не відзначали несприятливих ефектів у немовлят.

Не відзначали несприятливих ефектів у 4 немовлят на грудному вигодовуванні, але концентрація в молоці була достатньо високою, щоб дитина отримала клінічно істотні дози препарату. Це підтверджує і відносно дуже високий рівень препарату в однієї дитини. Тому, якщо жінка, яка лікується зонісамідом обирає грудне вигодовування, рекомендовано проводити ретельний моніторинг немовляти з визначенням препарату в крові дитини. Довготривалий вплив препарату на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження фертильності у щурів використало дози зонісаміду 20, 60 або 200 мг/кг/день у самців та самок. Токсичність спостерігали на фоні дози 60 мг/кг/день та вищих. У самок при цій дозі відзначали зменшення активності жовтого тіла, пригнічення споживання їжі, зниження прибавки маси тіла. Зменшення активності жовтого тіла було відзначено і при використанні дози 20 мг/кг/день, хоча передбачуване зниження не було статистично значимим. На фоні жодної з доз не продемонстровано зниження фертильності, хоча число живих плодів зменшувалось при введенні 200 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.05.2019 р.