Група/призначення:

Лікарські рослини. Синій кохош (blue cohosh, Caulophyllum thalictroides Michx.; родина Berberidaceae [barberries].

Крім традиційного використання для стимуляції пологів, також використовувався в якості засобу, який викликає менструацію, як спазмолітик, потиревматичний, проносний засіб, при коліках, болю в горлі, гикавці, епілепсії, істериці, запаленні матки. Смажене насіння використовували як замінник кави.

Слово «cohosh» походить від слова «жорсткий, рапавий, rough» на мові групи індіанських племен алгонкінів через вигляд кореня рослини. Корінь використовується для виготовлення ліків. Ця рослина не є безпечною, однак, все ще використовується в якості добавки. Інколи ці добавки не містять застороги щодо вмісту та безпечності.

Синій кохош також є небезпечним для дорослих при вживанні перорально. Він може призводити до діареї, шлункових спазмів, підвищувати артеріальний тиск та рівень цукру в крові, тощо. Тому при вагітності, тим більше, не слід приймати препарати з цієї рослини. Багато акушерок все ще використовують синій кохош для полегшення пологів, але це є небезпечною практикою і її потрібно заборонити.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діючі речовини:

Анагірин, баптифолін, 5,6-дегідро-α-ізлюпанін, α-ізолюпанін, люпанін, спартеїн, N-метилцитизин, магнофлорин, тазпін, каулофілосапонін, каулосапогенін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у тварин та людини припускають ризик; протипоказаний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це рослина з властивостями стимуляції м’язів матки. Деякі складові синього кохошу проявили тератогенність та токсичність в різних видів тварин. Синій кохош протипоказаний в І триместрі через дані про тератогенність у тварин та естрогенний ефект, продемонстрований у людини. Використовується у людини для індукції пологів, але потенційна токсичність для плода та новонародженого переважають над будь-якою медичною користю. Крім того, препарати з синього кохошу не стандартизовані щодо вмісту і чистоти.

Деякі хімічні складові синього кохоша можуть викликати вроджені вади розвитку. У випадку застосування матір’ю на пізніх термінах вагітності цей рослинний препарат може призводити до важких проблем серцево-судинної системи у новонароджених. Також можлива материнська токсичність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів, кролів, морських свинок спостерігали підвищення тонусу та частоти скорочень матки, а також інших груп гладкої мускулатури.

При репродуктивних дослідженнях у щурів призначали екстракт каулофіліну (гомеопатичну концентрацію) низької або високої потенції на 1-5 дні вагітності. Нижчий рівень попереджав імплантацію, руйнуючи сайт імплантації. На противагу цьому, високо-потенційний препарат не призводив до несприятливого ефекту в порівнянні з контрольною групою, але підвищував середнє число осіб на послід (8 проти 5 в контролі). Анагірин є тератогенним у жуйних тварин, таких як велика рогата худоба, спричиняючи «синдром деформованого [викривленого] теляти». Продемонстровано, що важкість мальформацій залежна від дози, вони включали зігнуті чи викривлені кінцівки, курватуру хребта або шиї, розщілину піднебіння. Дефекти можуть виникати внаслідок зменшення рухів плода, які необхідні для нормального розвитку скелету, вторинно до впливу алкалоїду на мускаринові та нікотинові рецептори плода.

Призначений внутрішньовенно каулосапонін продемонстрував окситоцинові ефекти для матки щурів in vivo; каулосапонін також є вазоконстриктором.

Гомеопатичний препарат синього кохошу, призначений вагітним щурам з 1 до 5-го днів вагітності порушував імплантацію шляхом «розчинення ендометрію» на фоні однієї з двох використаних доз.

В культурі ембріонів щурів анагірин продемонстрував тератогенний потенціал тільки на фоні концентрацій таких високих, при яких загальний розвиток також порушувався. В культурі ембріонів щурів N-метилцитозин з синього кохошу викликав відкриту передню нервову трубку, слабкий або відсутній розвиток очей, скручений хвіст при дозі 20 ppm (parts per million; частин на мільйон), вищі концентрації N-метилцитозину пригнічували ріст та розвиток. Тестування культури ембріонів щурів не прогнозує клінічні ефекти.

Інформація щодо впливу на плід:

Синій кохош використовується для стимуляції пологів. При опитуванні акушерок виявилось, що синій кохош був найчастіше вживаним рослинним препаратом для цих цілей (65%), зазвичай призначався до або замість окситоцину. Корінні американці використовували цю рослину при менструальному болю та профузних менструаціях.

Хімічний склад рослини вивчали з 1863 року. Оскільки корінні американці використовували її для полегшення пологів, дослідники у 1954 році описали метод ізоляції кристалічного глікозиду з кореневища і коренів, який продемонстрував значну активність стимулятора гладкої мускулатури. Так, у щурів, кролів, морських свинок спостерігали підвищення тонусу та частоти скорочень матки та інших груп гладкої мускулатури.

Ряд хімічних агентів ізолювали з кореневища синього кохошу: анагірин, баптифолін, 5,6-дегідро-α-ізлюпанін, α-ізолюпанін, люпанін, спартеїн, N-метилцитизин (всі хінолізидинові алкалоїди), магнофлорин і тазпін (апорфінові алкалоїди), каулофілосапонін (відомий також як каулосапонін, тритерпеновий сапонін) та каулосапогенін. N-метилцитизин (також відомий як каулофілін) є нікотиновим агоністом у тварин. Анагірин також міститься в люпині і пов’язаний з скелетними аномаліями в деяких видів тварин.

Посилаючись на раніше опубліковані дані дослідження 1999 року наводить концентрацію хінолізидинових алкалоїдів в деяких харчових добавках з вмістом синього кохоша: N-метилцитизин – 5850 ppm (parts per million; частин на мільйон), анагірин – 2390 ppm, баптифолін – 9900 ppm (нижчу концентрацію виявили в продуктах у вигляді рідкого екстракту). На противагу цьому, рівень магнофлорину кореневищі C. thalictroides становив 11000 ppm. N-метилцитизин був тератогенним в культурі ембріонів щурів, але талітроїдин, анагірин і α-ізолюпанін не були тератогенними в цьому середовищі при тестованих концентраціях. Значна ембріотоксичність без тератогенності продемонстрована для тазпіну.

Інформація про дослідження, які б описували плацентарний трансфер будь-якого компоненту синього кохошу, відсутня. Однак, виходячи з наведених вище результатів обстежень у тварин, деякі або всі алкалоїди та інші хімічні елементи, ізольовані з рослини, ймовірно, проникають через плаценту.

Коротке повідомлення 1996 року описало несприятливий для новонародженого результат після того, як жінці з неускладненою вагітністю призначили комбінацію синього та чорного кохошу (доза не наводилась) для індукції пологів. В нормальних пологах народилась дівчинка вагою 3840 грам з оцінкою за шкалою Апгар 1, 4 та 5 балів на 1-й, 5-й і 10-й хвилинах, відповідно. Спонтанного дихання не наступило, реанімаційні заходи були ефективними, із появою дихання через 30 хвилин. Дитина потребувала механічної вентиляції за час госпіталізації, перебіг ускладнився судомами та гострим тубулярним некрозом. Комп’ютерна томографія виявила ураження базальних гангліїв та парасагітальну гіпоксію. У віці 3 місяців відзначали спастичність нижніх кінцівок, також немовля потребувало назогастрального годування. Хоча причина неврологічної токсичності не була відома, автори не змогли виключити можливу роль рослинних препаратів. Посилаючись на опубліковані дані вони припустили, що чорний кохош може призводити до периферичної вазодилятації та гіпотензії, в той час, як синій кохош – до посилення активності матки. Комбінація цих дій могла призвести до зменшення перфузії плаценти та викликати гіпоксію у новонародженого. Точність цього висновку не певна, але нижче наведений клінічний випадок підтримує думку про токсичність синього кохошу при вагітності.

Клінічний випадок 1998 року описав некомпенсовану застійну серцеву недостатність у новонародженого, яка, як вважається, була викликана вживанням мамою синього кохошу для промоції скорочень матки. 36-річна жінка мала гіпотиреоз, але на фоні замісної терапії – еутиреоз. За винятком цього одного факту вагітність не була ускладненою. За місяць до пологів акушерка призначила щоденний прийом 1 таблетки препарату синього кохошу. Замість цього наступні 5 тижнів жінка приймала 1 таблетку тричі на день. В цей період вона відчувала посилення скорочень матки та послаблення рухів плода. Стрімкі пологи почались через годину після спонтанних перейм, через 15 хвилин після спонтанного розриву мембран. Відзначили незначне забруднення амніотичної рідини меконієм. У хлопчика вагою 3660 грам, оцінкою за шкалою Апгар 6 та 9 балів на 6-й та 9-й хвилинах, відповідно, відзначали ціаноз і слабку перфузію, які розвинулись в перші хвилини після народження, що потребувало інкубації і механічної вентиляції. У віці 1 години життя на 100% кисні рН артеріальної пуповинної крові становив 7,07, РСО2 40 мм.рт.ст., рО2 38 мм рт.ст. Рентгенологічне обстеження грудної клітини виявило кардіомегалію та набряк легень, електрокардіограма – гострий інфаркт міокарду. Крім цього була присутня гепатомегалія. Стан немовляти поступово покращувався, він був виписаний додому після 31 дня життя. У віці 2 років дитина добре розвивалась, але продовжувала приймати дигоксин. Залишались стійка кардіомегалія та помірно знижена функція лівого шлуночка. Автори пояснили ці обставини токсичністю синього кохошу, оскільки він містить вазоактивні глікозиди, які, як відомо, призводять до токсичного впливу на серце у тварин.

У 2004 році повідомили про випадок інсульту у доношеної дівчинки, вагою при народженні 3860 грам, через 26 годин після народження. Мама за порадою свого лікаря вживала чай з синім кохошом для індукції пологів. Після невдалої спроби вагінальних пологів проведено кесаревий розтин. Фокальні моторні судоми правої руки немовляти зафіксували на 26 годині життя. У віці 2 днів комп’ютерне томографічне сканування виявило розвиток інфаркту в басейні лівої середньої мозкової артерії. Тести на тромбофілію були нормальними, сімейний анамнез відносно порушень згортання крові – негативним. У сечі, меконії, материній пляшці з синім кохошем, в герметичній пляшці з іншим рослинним препаратом виявили метаболіт кокаїну – бензоллегонін. Хоча контамінацію продуктів кокаїном не можна виключити, препарат синього кохошу (“Inca Tea”) містить листя коки і може давати позитивний результат при тестуванні на вміст кокаїну. Крім того, природна складова синього кохоша – каулофілосапонін – може спричиняти скорочення матки та звуження коронарної артерії у тварин, а метилцистизин є нікотиновим агоністом.

У 20-річної жінки на 6 тижні вагітності розвинулась істотна нікотинова токсичність після вживання 10-20 доз/день настоянки синього кохошу при невдалій спробі аборту. Вона також прийняла чай із слизького в’язу (Slippery elm (Ulmus rubra); внутрішня кора цього дерева містить гуміарабік; використовується для лікування болі в горлі, шлунково-кишкових розладів, шкірних проблем; палички слизького в’язу колись використовувались як абортивний засіб, введенням в шийку матки, де вони набухали, розширюючи шийку) та спринцювалась вимоченою в цьому чаї петрушкою (діуретичний засіб та абортивний засіб).

Повідомляється про двобічну променеву гемімелію у немовляти після впливу на маму люпину із забрудненим молоком кози, хоча це є спірним.

Щодо вроджених вад розвитку: для повідомлення, опублікованого у канадському журналі клінічної фармакології (Canadian Journal of Clinical Pharmacology) у 2008 році дослідники проаналізували доступні дані про використання та безпечність синього кохошу при вагітності та грудному вигодовуванні. Дані свідчили, що синій кохош може заважати фізіологічному розвитку плода за таких обставин. Дослідники також виявили клінічні повідомлення, які пов’язують використання синього кохошу на момент пологів з частотою інсульту, серцевої недостатності, іншими серцевими проблемами. Автори дійшли висновку, що синій кохош слід використовувати з граничною обережністю і тільки під медичним наглядом.

Враховуючи властивості синього кохошу, описані вище, він може взаємодіяти з гіпертензивними та протидіабетичними препаратами, що може потребувати зміни дози. Також синій кохош містить хімічні речовини, які діють аналогічно нікотину. Застосування цієї рослини з нікотином може посилити ефекти, включно з побічними ефектами нікотину.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання синього кохошу при лактації у людини. Невідомо чи складові рослини проникають до грудного молока. Однак, в залежності від концентрації в сироватці матері різних хімічних агентів припускається певний трансфер до грудного молока. Наслідки такого можливого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, але потенційна токсичність та естрогенні ефекти є істотною підставою для уникнення споживання синього кохошу в період грудного вигодовування. Принаймні, одне джерело стверджує про небезпечність використання цієї рослини в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Blue Cohosh. Інформація на сайті WebMD (https://www.webmd.com/vitamins/ai/ingredientmono-987/blue-cohosh).

Адаптовано 25.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.09.2019 р.

Група/призначення:

Харчові ароматизатори, засоби ароматерапії. Дуже декоративна форма м’яти, що стелиться.

Альтернативні назви / синоніми:

Пулегон, пеніроял, американський пеніроял, гедеома пулегіоїдна, м’ята блошина/м’ята болотна, олія м’яти пеніроял.

Діюча речовина: пулегон.

Рекомендації при вагітності: протипоказана.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Олія м’яти пеніроял може чинити токсичний вплив на печінку. Інформації щодо досліджень з вивчення впливу на ембріональний розвиток немає, як і доказів того, що олія пеніроял призводить до абортів у випадку застосування нетоксичних і нефатальних для матері доз. М’ята пеніроял протипоказана при вагітності через потенційну токсичність пулегону (ненасичений кетон), який вона містить.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Гепатотоксичність олії пеніроял у мишей пояснили впливом пулегону та споріднених терпенів. Токсичність пулегону пов’язана з метаболізмом печінковими монооксигеназами. Пулегон окислюється системою цитохрому Р450* до ментофурану та інших активних метаболітів.

Інформація щодо впливу на плід:

Пеніроял (гедеома пулегіоїдна, м’ята пеніроял) – це м’ята, яка має репутацію абортивного агенту. Природня олія пеніроял містить пулегон, інші кетони та терпенові вуглеводні. Відсутні докази того, що олія пеніроял призводить до абортів у випадку застосування не токсичних і не фатальних для матері доз.

Доступна інформація про випадок некрозу печінки, дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції, шоку та загибелі жінки, яка використала олію м’яти пеніроял для спроби перервати вагітність. Також повідомляється про три інші фатальні випадки, пов’язані з отруєнням м’ятою пеніроял, в 9 інших випадках отруєння призвело до судом і коми. Всі пацієнти одужали без наслідків. Чай з м’яти пеніроял не викликав отруєння у дорослих, але в двох немовлят діагностували отруєння, один з цих випадків закінчився фатально.

Повідомляється про нормальну вагітність після прийому препарату під назвою PNC, який містить пеніроял, листя малини, лобелію, синій кохош, чорний кохош та розторопшу.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 25.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.09.2019 р.

Група/призначення:

Аналептичні препарати (дихальні аналептики).

Альтернативні назви / синоніми: лобелія.

Діюча речовина: лобелін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про використання у людини.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У рослинах Lobelia inflata міститься основний алкалоїд лобелін, похідний метилпіперидину. Лобеліну гідрохлорид застосовується як засіб для збудження дихального центру, при бронхіальній астмі, кашлюку, має важливе значення як засіб при ураженні задушливими отруйними речовинами.

Класифікований як агоніст нікотину, але також пригнічує поглинання дофаміну синаптичними везикулами. Використовується як допомога при відмові від паління. Вищі дози можуть призводити до нудоти, блювоти, діафорезу (профузне потовиділення), гіпертензії, коми, смерті.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В культурі гранульозних та клітин яєчок щурів лобелін пригнічував синтез статевих стероїдів. Цей ефект віднесли до нікотинової холінергічної активності цього агенту, який, як видається, блокує активність 17-альфа гідроксилази. Неможливо передбачити, чи вплив у людини призводитиме до порушень фертильності, подібних до виявлених in vitro.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про нормальну вагітність після прийому препарату під назвою PNC, який містить пеніроял, листя малини, лобелію, синій кохош, чорний кохош та розторопшу.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 25.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 26.09.2019 р.

Група/призначення:

Компонент комплексних препаратів. Отримується з м’яти перцевої, яка містить 0,1-1,5% ефірної олії, з якої виділено понад 100 сполук, але первинним фармакологічно активним агентом є ментол (29-48%). Ментол є частим компонентом безрецептурних продуктів для ротової порожнини і горла та лініментів, як  дезінфікуючий і протизапальний засіб. 25-30% розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (валідол) застосовують при стенокардії.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: ментол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Нашкірне нанесення ментолу призводить до системної абсорбції, але в дорослих вона повільна. У немовлят з дефіцитом глюкозо-6-фосфатази може виникати гемоліз та ядерна жовтяниця.

М’ята та її олія використовуються вже протягом сотні років. Ряд джерел стверджує, що вживання високих доз м’яти/м’ятної олії є небезпечним при вагітності у зв’язку з можливим абортивним та менструальним ефектом. Хоча наукових доказів підвищення частоти маткових кровотеч та абортів, асоційованих з вживанням м’яти/м’ятних олій не має, високі пероральні дози ментолу (наприклад, 2-9 грам) вважаються летальними. Однак, це не стосується місцевих препаратів та споживання рекомендованих доз пероральних продуктів. Відсутність в медичній літературі повідомлень про несприятливий вплив часто вживаних препаратів припускає наявність не високого ризику при типовому використанні цієї рослини при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення ментолу дорослим щурам в дозі 200 мг/кг/день призводило до гепатотоксичності. Дослідження, описане у досьє європейського агентства з хімічних речовин (ECHA, European Chemicals Agency) зазначає, що у кролів пероральні дози ментолу до 425 мг/кг/день на 6-18 дні вагітності не продемонстрували несприятливого впливу на виживання плодів, стан матері, також не виявляли вроджених вад розвитку.

В одного виду гусені відзначали зменшення росту личинок при живленні ментоном (кетон, подібний до ментолу, який є спиртом) і порушення линьки у личинок при живленні ментолом. Утворення лялечки було повністю пригніченим на фоні дози, аналогічній тій, що є в листках м’яти.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Лікування 18 жінок в період лактації 100 мг ментолу продемонструвало наявність його в грудному молоці з піком концентрації через 6 годин після споживання капсули, середня концентрація в молоці становила 8 мкг/л. Ментолова есенція, нанесена на соски та ареолу після годування покращує стан тріщин сосків у першовагітних жінок.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження, описане в досьє європейського агентства з хімічних речовин (ECHA, European Chemicals Agency) зазначає, що годування дорослих самців та самок щурів дозою 667 мг/кг/день ментолу протягом 103 тижнів не призводило до несприятливих ефектів для репродуктивних органів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 01.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення:

Препарат для розчинення холестеринових жовчних каменів. Це монотерпеновий вуглеводень, який можна отримати із шкірки цитрусових або синтезувати. Це рацемічна суміш* D- та L-ізомерів (енантіомерів**), запахи яких суттєво відрізняються. L-лімонен використовується в засобах для чищення та як знежирювальний засіб в авіації. D-лімонен застосовується як медичний препарат для розчинення холестеринових жовчних каменів.

Альтернативні назви / синоніми: дипентен.

Діюча речовина: лімонен.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин, контакт з лімоненом при вагітності не підвищує ризику вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічне дослідження у мишей з пероральними дозами 2363 мг/кг/день d-лімонену повідомляє про «аномальне формування кісток» та зниження ваги тіла потомства, але фетотоксичність характеризували як неважку. D-лімонен у вагітних кролів дозою 2869 мг/кг/день перорально викликав зниження осифікації передніх лап плодів, але вроджених вад не спостерігали. D-лімонен також не був тератогенним у кролів. D- та L- лімонен призводили до скорочення міометрію у вагітних щурів in vitro.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Лімонен виявлявся в грудному молоці людини та в молоці корів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення: протипухлинний засіб.

Альтернативні назви/синоніми: зевалін.

Діюча речовина: ібрітумомаб тіуксетан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; відсутні відповідні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає даних щодо застосування ібрітумомабу тіуксетану під час вагітності у людини. Досвід застосування ритуксимабу при вагітності у людини обмежений, а імуносупресія є єдиним доказом токсичного впливу на розвиток. Однак, терапевтична схема ібрітумомаб тіуксетану включає радіоактивні компоненти. Через це не варто застосовувати ібрітумомаб тіуксетан у вагітних. У випадку не запланованої вагітності жінка повинна бути поінформована щодо потенційної ембріо-фетальної шкоди.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження з ібрітумомабом тіуксетаном у тварин не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Ібріутомомаб тіуксетан є імунокон’югатом, що складається з ібрітумомабу та пов’язуючого хелатора тіуксетану. Ібрітумомаб, мишиний імуноглобулін G1 (IgG1) – це моноклональне антитіло, спрямоване проти антигену CD20, знайденого на поверхні доброякісних та злоякісних В лімфоцитів. Тіуксетан забезпечує високу спорідненість сайту хелатування індію-111 та ітрію-90.

Терапевтична схема включає індій-111 ібрітумомаб тіуксетан та ітрій-90 ібрітумомаб тіуксетан, які готують безпосередньо перед введенням та до призначення ритуксимабу (входить в схему лікування).

Ібрітумомаб тіуксетан, як частина терапевтичної схеми призначається для лікування пацієнтів з рецидивуючою або рефрактерною млявою, фолікулярною або трансформованою В-клітинною негоджкінською лімфомою, включно з пацієнтами з не чутливими до ритуксимабу фолікулярними негоджкінськими лімфомами. У пацієнтів, які отримували таку схему, середній ефективний період напіввиведення ітрію-90 становив 39 годин.

Схема лікування ібрітумомабу тіуксетану може викликати важку, пов’язану з інфузією токсичність, включно з гіпертензією та іншими негативними ефектами.

Премедикація ацетамінофеном (парацетамолом) та антигістамінним препаратом (наприклад, дифенгідраміном) рекомендована перед кожною інфузією ритуксимабу.

Гіпотензія у вагітних жінок може мати несприятливий вплив на плацентарний кровотік, що може зашкодити ембріону/плоду.

Невідомо чи ібрітумомаб тіуксетан проникає через плаценту у людини. Його висока молекулярна вага цього не припускає. Однак, імуноглобуліни (IgG) людини проникають через плаценту і по цій причині ібрітомомаб тіуксетан з тісно пов’язаними радіоактивними компонентами також може пересікати цей бар’єр. Ритуксимаб, як компонент лікувальної схеми проникає через плаценту, принаймі в пологах.

Застосування препарату під час вигодовування:

Немає даних про застосування ібрітумомабу тіуксетану або схеми лікування при лактації. Висока молекулярна вага ібрітумомабу тіуксетану не припускає проникнення до грудного молока. Також не відомо, чи ритуксимаб, компонент лікувальної схеми, виділяється в грудне молоко. Однак імуноглобуліни (IgG) людини проникають до молока і по цій причині ритуксимаб і ібрітумомаб тіуксетан з тісно пов’язаними радіоактивними компонентами також можуть потрапляти в молоко.

Наслідки потенційного впливу на малюків, що знаходяться на грудному вигодовуванні невідомі, але імуносупресія та інші важкі несприятливі ефекти, пов’язані з радіаційним впливом є потенційними ускладненнями.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Не проводилось досліджень з вивчення канцерогенного, мутагенного впливу або впливу на фертильність. Однак, радіація є потенційним карциногеном та мутагеном. Більше того, схема лікування ібрітумомабу тіуксетану призводить до впливу значної радіаційної дози на яєчка. Радіаційна доза для яєчників не була встановлена. Хоча це не вивчалось, схема лікування потенційно може викликати токсичні ефекти в жіночих та чоловічих статевих органах.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 01.09.2019 р.:
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення:

Харчові ароматизатори, засоби ароматерапії.

Природня речовина сімейства терпеноїдів, в деяких ефірних маслах міститься багато карвону (в укропному маслі – біля 40%). Існує в двох ізомерних формах, енантіомери* мають різний запах. S (+)- карвон визначає запах насіння кмину (50-60% їх вмісту) і укропу (20-30%), в невеликій концентрації присутній в цедрі мандарина і апельсина. Його дзеркальний ізомер R(-)-карвон визначає запах колосової кучерявої м’яти (70% в ефірному маслі). Деякі ефірні масла, наприклад, імбирне, містять суміш енантіомерів.

Ефірні масла з вмістом карвону широко використовуються в харчовій промисловості (ароматизатори), входять до складу освіжувачів повітря, застосовуються в ароматерапії.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: карвон.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Карвон не порушує репродукцію у щурів. Тератологічні дослідження не проводились. В народній медицині екстракти рослин з вмістом карбонів використовуються в якості вітрогінних засобів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вторинне джерело описало результати репродуктивного тестування d-карвону у самців і самок щурів дозами до 30 мг/кг/день протягом 10 тижнів перед паруванням, протягом вагітності і до відлучення від матері. Не виявлено несприятливого впливу на фертильність, виживання плодів/новонароджених чи вагу при відлученні.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Карвон проникає до грудного молока людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення:

Засоби, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкірних тканин.

М’ята перцева (peppermint) – це гібридний вид м’яти. Різноманітні види м’яти культивуються в Європі та Північній Америці. М’ята та її ефірна олія, вперше описані у 1696 році в Англії, використовувались в лікуванні онкологічних захворювань, застуди, судом, порушень травлення, нудоти, болі в горлі, зубного болю. Рослина містить 0,1-1,5% ефірної олії, з якої виділено понад 100 сполук, але первинними фармакологічно активними агентами є ментол (29-48%), ментон (20-31%), ментилацетат (3-10%), в меншій кількості кофеїнова кислота, флавоноїди, дубильні речовини. Ментол є частим компонентом безрецептурних продуктів для ротової порожнини і горла та лініментів.

Лікарською сировиною є листки м’яти. Свіжу квітучу траву використовують в гомеопатії. В медичній практиці використовується в якості болезаспокійливого засобу і для зубних полоскань. Ментол міститься у багатьох лікарських препаратах як дезінфікуючий і протизапальний засіб. 25—30%-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (валідол) застосовують при стенокардії. Листки м’яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишківника і нудоти. Майже аналогічно використовується настоянка м’яти.

На основі настоянки м’яти, м’ятної олії й ментолу виготовляють комплексні препарати: меновазин, мазь гевкамен, мазь евкамон – болезаспокійливої дії при невралгії, міозиті; евкатол, пектусин, аерозолі камертон, інгаліпт, камфомен – для лікування запалень верхніх дихальних шляхів; корвалол, корвалдин, валокормід, краплі Зеленіна, валідол – заспокійливі препарати при неврозах серця, тахікардії, безсонні; уролесан, оліментин, фітолізин – препарати літолітичної дії.

Крім ментолу та його стереоізомерів олія також містить лімонен (дипентен), карвон, монотерпени, сексвітерпени. Пулегон – токсичний компонент м’яти пеніроял (декоративна форма м’яти, що стелиться) міститься в молодих рослинах і може виявлятися в оліях нижчої якості, комерційні олії зазвичай його не містять.

Альтернативні назви / синоніми:

М’ята, листя м’яти, м’яти перцевої листя. Комплексні препарати: меновазин, гевкамен, евкамон, евкатол, пектусин, камертон, інгаліпт, камфомен, корвалол, корвалдин, валокормід, валідол, краплі Зеленіна, уролесан, оліментин, фітолізин.

Діюча речовина: листя м’яти.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про використання у людини; ймовірно сумісна.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає інформації про вплив м’яти та продуктів і комплексних препаратів з вмістом м’яти, ментолу.

М’ята та її олія використовуються вже протягом сотні років. Ці продукти доступні у вигляді чаю, рідкого екстракту, капсул, пастилок, спреїв для горла, ароматизаторів, лініментів, інгаляційних форм.

Ряд джерел стверджує, що вживання високих доз м’яти/м’ятної олії є небезпечним при вагітності у зв’язку з можливим абортивним та менструальним ефектом. Хоча наукових доказів підвищення частоти маткових кровотеч та абортів, асоційованих з вживанням м’яти/м’ятних олій не має, високі пероральні дози ментолу (наприклад, 2-9 грам) вважаються летальними. Однак, це не стосується місцевих препаратів та споживання рекомендованих доз пероральних продуктів. Відсутність в медичній літературі повідомлень про несприятливий вплив часто вживаних препаратів припускає наявність не високого ризику при типовому використанні цієї рослини при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Група турецьких дослідників призначала екстракт м’яти самцям щурів, в дозі 2000 мг/кг/день і виявила несприятливий вплив на сперматогенез та зниження рівня тестостерону в плазмі. Вчені відзначили, що ці дані не припускають репродуктивного ризику для чоловіків, які п’ють помірну кількість м’ятного чаю.

Інформація щодо впливу на плід:

Рев’ю 2000 року проаналізувало велику кількість літературних джерел відносно використання рослинних продуктів з приводу нудоти/блювоти при вагітності. Наукових та медичних даних знайдено не багато, автори продовжили пошук на веб-сайтах та в непрофесійних джерелах. Згідно з ними найбільш часто рекомендованими рослинними продуктами, всі у формі чаю, були листя малини, імбир, м’ята, ромашка. 33 джерела рекомендували м’яту, а 6 відзначали небезпечність її використання при вагітності. Однак, жодне з джерел не наводить наукових або клінічних доказів на підтримку своїх рекомендацій або побоювань.

У 2004 році нерандомізоване канадське дослідження повідомило про 20 з 27 жінок (74%) з нудотою/блювотою при вагітності, 10 з яких отримували наступні рослинні схеми: імбир (N=3), імбир з м’ятою (N=3), м’яту (N=3), канабіс (N=1). Хоча пік прояву токсикозу вагітних зазвичай відзначається в І триместрі, відсутня інформація про термін вагітності, величину впливу і результати вагітностей.

Канадське дослідження 2012 року не виявило асоціації між повідомленим жінками використанням м’ятного чаю в ІІ і ІІІ триместрах та ризиком низької ваги у новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання м’яти, олії м’яти, ментолу при лактації. М’ята та її олія використовуються вже сотні років. Різноманіття продуктів описано вище. Відсутність в медичній літературі повідомлень про несприятливі ефекти у випадку використання часто вживаних препаратів припускає низький ризик для немовляти на грудному вигодовуванні. Позаяк немовлята можуть бути чутливими до ментолу, не слід наносити препарати з його вмістом на грудні залози і соски годуючої матері.

Іранські клініцисти повідомили, що використання м’ятного гелю асоціювалось з меншою кількістю тріщин сосків, аніж при використанні ланоліну чи плацебо при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 02.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення: протитуберкульозні препарати.

Це бактеріостатичний препарат для лікування туберкульозу. Найчастіше використовується в комбінації з іншими препаратами для лікування полірезистентного туберкульозу. Також використовується для лікування коліту.

Альтернативні назви / синоніми:

ПАСК, натрію аміносаліцилат, ПАСК натрієва сіль, пасконат, гранупас.

Діюча речовина: натрію аміносаліцилат.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини та експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомлення асоціювали парааміносаліцилову кислоту із структурними аномаліями, але є потреба у проведенні підтверджуючих досліджень. Найкращою рекомендацією є уникнення призначення в І триместрі, якщо це можливо.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів з дозами в межах рекомендованих для людини продемонстрували потиличні мальформації. У кролів не спостерігали несприятливих наслідків з дозою 5 мг/кг/день протягом вагітності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 43 з яких знаходились під впливом ПАСК в І триместрі. Вроджені вади розвитку виявили у 5 новонароджених, що становить частоту 11,6% – вдвічі вищу від очікуваної. Не виявлено основних категорій вроджених вад чи окремих дефектів.

В групі з 123 пацієнток, які приймали 7-14 г/день ПАСК та інші протитуберкульозні препарати, відзначили зростання частоти вад вуха, кінцівок та гіпоспадії.

Також інші дослідження виявили підвищення ризику вроджених вад розвитку.

В серії випадків 4 жінки з полірезистентним туберкульозом отримували комбінацію, яка включала ПАСК. 2 лікували в І триместрі, 4 – в ІІ-ІІІ триместрах, 3 – протягом грудного вигодовування. Дітей оцінювали у віці в середньому 4,5 років. З немовлят 3 були хлопчиками, не виявлено випадків низької ваги при народженні, вроджених вад, перинатальних ускладнень, неонатальної туберкульозної інфекції. Одне немовля погано набирало вагу, мало проблеми з виживанням (<3-й перцентиль росту та ваги), а у віці 1,8 років було діагностовано полірезистентну туберкульозну інфекцію. При подальшому спостереженні 3 дитини мали нормальні ріст та вагу. Всі 4 дитини мали нормальний слух, зір та неврологічний розвиток. Інші знахідки включали помірну затримку мовлення в однієї дитини і гіперактивність в другої.

Застосування препарату під час вигодовування:

ПАСК проникає до грудного молока. Жінки, які не годували дітей отримали пероральну дозу 4 грами. Пік концентрації в грудному молоці виявили через 3 години (1,1 мкг/мл), період напіввиведення становив 2,5 години. Пік концентрації в плазмі матері становив 70,1 мкг/мл через 2 години після дози.

Робоча група ВООЗ вважає наявні дані недостатніми для створення загальних рекомендацій щодо грудного вигодовування на фоні лікування ПАСК.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 18.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2019 р.

Група/призначення:

Протитуберкульозні препарати, антибіотики. Це поліпептидний антибіотик, ізольований із Streptomyces capreolus. Це суміш 4 активних компонентів, які містять капреоміцин ІА та ІВ (займають, принаймні, 90% продукту) і капреоміцин ІІА та ІІВ. Вводиться внутрішньом’язово. Менше 1% абсорбується перорально. Призначається в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами як альтернативні ліки у випадку не ефективності первинних препаратів або не можуть бути застосованими через токсичність. Оскільки токсичність капреоміцину аналогічна токсичності аміноглікозидів (VIII черепного нерву і нирок), тому їх не слід призначати одночасно.

Альтернативні назви / синоніми:

Капастат, капреоміцину сульфат.

Діюча речовина: капреоміцину сульфат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання капреоміцину при вагітності у людини. Рев’ю 1992 року щодо туберкульозу при вагітності стверджує, що безпечність капреоміцину при вагітності не встановлена. Два інші джерела, опубліковані у 1995 та 1996 роках, відповідно, дійшли висновку про необхідність уникнення призначення капреоміцину при вагітності, через потенційну ототоксичність та глухоту, якщо це можливо. Жодне із вищенаведених джерел не наводило дані щодо використання препарату при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат призводив до низької частоти виникнення хвилястих ребер у щурів, які отримували дозу, що у 3,5 разів перевищувала рекомендовану для людини. Цього не спостерігали у кролів. Не проводилось досліджень з вивчення фертильності, карциногенності, мутагенності.

Болгарська стаття, доступна тільки в абстракті, інформує про зростання частоти аномалій у ембріонів земноводних після впливу не повідомленої кількості капреоміцину.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи капреоміцин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає трансфер до ембріону/плода. Повідомлення 2003 року описало використання капреоміцину у вагітних з резистентністю до багатьох протитуберкульозних препаратів. У 22-річної жінки діагностували туберкульоз на 23 тижні вагітності, було призначено рифампін (600 мг), ізоніазид (300 мг) та етамбутол (700 мг). У зв’язку з відсутністю відповіді на лікування терапію змінили через 3 тижні на капреоміцин (внутрішньовенно 1000 мг 5 днів/тиждень), циклосерин (750 мг/день) левофлоксацин (1000 мг/день), парааміносаліцилову кислоту (12 г/день), піразинамід (1500 мг/день). Після спонтанного розриву мембран на 35 тижні народилась здорова дитина вагою 2003 грам. Результат шкірного туберкулінового тесту та три назогастральні аспіраційні культури були негативними, як і результати неврологічного обстеження та електрофізіологічні слухові тести. Немовля знаходилось окремо від матері.

Дослідження 2003 року повідомило результати 7 вагітностей у жінок з полірезистентним туберкульозом. Жінки отримували кілька протизапальних препаратів. Три пацієнтки (1 протягом вагітності, 1 в І триместрі, 1 після пологів) отримували капреоміцин внутрішньовенно. У 2005 році ця ж група вчених повідомила про тривалі спостереження за 6 дітьми, 7 дитина, без впливу капреоміцину, була втрачена з-під нагляду. Середній вік дітей був 3,7 років і всім проведено розширене клінічне обстеження. Жодна дитина не мала втрати слуху і всі мали нормальний зір і неврологічний розвиток. З 3 дітей з впливом капріоміцину одна мала помірну затримку мовлення (4,6 років, вплив протягом вагітності та після пологів), одна була гіперактивною (5,1 рік, вплив тільки після пологів), одна без аномалій (1,25 років, в І триместрі). Всі 3 немовлята знаходились на грудному вигодовуванні. Вважається, що жодний з наведених вище станів у дітей не пов’язаний з капреоміцином.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з одним повідомленням дві дитини, чиї матері отримували капреоміцин внутрішньовенно та інші протитуберкульозні препарати, знаходились на грудному вигодовуванні. Інших деталей не наводиться, довготривале спостереження не виявило ознак індукованої капреоміцином токсичності. Молекулярна вага препарату припускає проникнення до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Хоча системна абсорбція капреоміцину в немовляти не вивчалась, у дорослих абсорбується <1% оральної дози, тому ризик для немовляти на грудному вигодовуванні видається мінімальним, якщо взагалі існує.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 18.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2019 р.