Назва англійською мовою:  carisoprodol.

Група/призначення: центральний міорелаксант.

Альтернативні назви/синоніми:

Сома, ванадом, каризопродол (варіант назви).

Діюча речовина: карізопродол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – відсутні релевантні дані від  експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежений досвід використання в період вагітності у людини не свідчить про високий ризик для ембріону/плода. Дані FDA припускають гіпотезу про асоціацію з орофаціальними розщілинами, але цей ризик є низьким, якщо взагалі існує. Кілька повідомлень інформують про вроджені вади, пов’язані з мепробаматом  – активним метаболітом карізопродолу, але два великі наглядові дослідження не підтримали такої асоціації. Найкращою рекомендацією є уникнення прийому карізопродолу в І триместрі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, препарат вводився згідно з протоколом безперервного введення і продемонстрував певну загальну токсичність. На фоні найвищої пероральної дози спостерігали незначний вплив на репродукцію, який асоціювався з генералізованою токсичністю. Найвища тестована доза була 1200 мг/кг/день, в той час як рекомендована доза для людини становить 1400 мг/особу/день. Несприятливий вплив на репродукцію включав наступне: незначне зменшення виживання потомства, зниження концентрації сперматид в яєчках, подовження тічки. При використанні дози 750 мг/кг/день таких явищ не відзначали. В період лактації при безперервному введенні знижувався показник виживання дитинчат на фоні дози 300-750 мг/кг/день.

У щурів дози до 400 мг/кг/день в період вагітності не впливали на розвиток скелету.

Інформація щодо впливу на плід:

Карізопродол метаболізується у печінці до мепробамату, свого активного метаболіту.

Невідомо, чи карізопродол проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає. Відомо, що мепробамат до плаценти проникає.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, серед яких у 14 випадках відбувся вплив карізопродолу в І триместрі. Не було виявлено асоціації між препаратом та групами вад або окремими дефектами.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 326 новонароджених з впливом карізопродолу в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 20 (6,1%) великих вроджених вад при 14 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад, серед яких виявлено  2 орофаціальні розщілини, 1 гіпоспадія, 3 кардіоваскулярні вади. Тільки у випадку орофаціальних розщілин  можливе припущення про асоціацію, але слід врахувати дію інших факторів, таких як захворювання матері, прийом інших медикаментів, випадковість.

Клінічний випадок 2001 року: результат вагітності 27-річної жінки, яка приймала карізопродол (700 мг), пропоксифен (70 мг), ацетамінофен (парацетамол) (900 мг) тричі на день  протягом вагітності та перших 6 місяців грудного вигодовування. В результаті передчасних пологів шляхом кесаревого розтину на 38 тижні народилась дитина вагою 2635 грам без симптомів відміни після народження. Дитина нормально розвивалась у віці 6 місяців.

Подібний випадок спостерігали і в 2006 році. Жінка приймала карізопродол (700 мг) 4 рази на добу перед та протягом вагітності з приводу вираженого спазму м’язів спини. Народилась доношена здорова дівчинка. Мати продовжила лікування в період грудного вигодовування. В дитини не виявляли симптомів відміни ні після пологів, ані після припинення грудного вигодовування (приблизно у віці 1-го місяця).

Застосування препарату під час вигодовування:

Карізопродол та його активний метаболіт мепробамат проникають до грудного молока в концентрації в 2-4 рази вищій від показника в крові матері.

Наводимо два випадки, які підтверджують наявність карізопродолу та його метаболіту у грудному молоці і той факт, що концентрація мепробамату перевищує його рівень в плазмі матері (стосуються описаних в попередньому розділі жінок).

Вище описана жінка приймала карізопродол (700 мг), пропоксифен (70 мг), ацетамінофен (парацетамол) (900 мг) тричі на день  протягом вагітності та перших 6 місяців грудного вигодовування. Рівень карізопродолу і мепробамату визначали в грудному молоці 4 дні підряд. Середня концентрація в молоці двох сполук становила 0,9 мкг/мл і 11,6 мкг/мл відповідно. Виходячи з кількості спожитого дитиною молока – 150 мл/кг/день – абсолютна та відносна доза карізопродолу з мепробаматом, яку вип’є дитина, перебуваючи на виключно грудному вигодовуванні, становить 1,9 мг/кг/день і 4,1% відповідно. У дитини не відзначали симптомів відміни, її психомоторний розвиток у віці 6 місяців був нормальним. На той час дитина вже перебувала на змішаному вигодовуванні.

Інший повідомлений випадок стосувався жінки, яка приймала карізопродол (700 мг) 4 рази на добу перед та протягом вагітності та ще в перший місяць життя дитини. Здорова доношена дівчинка знаходилась на грудному вигодовуванні. Жінка також приймала анальгетики (гідрокодон і ацетамінофен (парацетамол) недовгий час після пологів. Зразки крові і молока вилучили через вік після пологів. Пік концентрації карізопродолу і мепробамату в крові через 2 години після дози становив 3 та 9 мкг/мл відповідно, а у молоці, відібраному одночасно зі зразком крові,  – 1,4 і 10,9 мкг/мл відповідно. Співвідношення молоко:плазма становило відповідно 0,3 і 1,4. Мінімальна концентрація в крові через 4 години після дози склала <2 та <4 мкг/мл відповідно, а у молоці – 0,8 і 17,1 мкг/мл відповідно. Співвідношення молоко:плазма становило ≥0,4 and ≥4,3 відповідно. Грудне вигодовування розпочали через 1,5 години після дози, а ще через 2 години перевірили зразок крові новонародженого – рівні карізопродолу і мепробамату були нижчі за поріг визначення – <2 мкг/мл і 4 мкг/мл відповідно. Грудне вигодовування припинилось приблизно через 1 місяць. У новонародженого не відзначали ознак синдрому відміни або інших несприятливих наслідків.

Досвід застосування препарату обмежений, в обох наведених випадках жінки приймали значно вищі за рекомендовану (1050-1400 мг/день) дози карізопродолу. В обох немовлят не спостерігали несприятливих наслідків, що припускає низький ризик, враховуючи навіть той факт, що діти зазнали такого впливу протягом вагітності.

У 2001 році інший міорелаксант центральної дії – баклофен визнаний Американською академією педіатрії сумісним з грудним вигодовуванням. Проте, допоки не буде накопичено достатньо даних, немовлят матерів, які отримують таке лікування і обирають грудне вигодовування, слід моніторувати на предмет седації чи інших відхилень.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” – http://www.mothertobaby.org/.
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501205/.

Адаптовано 12.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  cangrelor.

Група/призначення:

Антикоагулянти, інгібітори агрегації тромбоцитів (за виключенням гепарину).

Альтернативні назви/синоніми: кенгрексал.

Діюча речовина: кангрелор.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний – користь для матері перевищує ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):               

Відсутні повідомлення про використання кангрелору в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, але відсутність досвіду використання у людини не дозволяє належно його оцінити. Властивості препарату припускають проникнення клінічно значимої кількості крізь плаценту. Вважається, що користь для матері перевищує ризик для плода, тому препарат не слід відміняти у вагітних.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У цих видів тварин не спостерігали мальформацій. У щурів дози, які призводили до 5-кратної концентрації в плазмі в порівнянні від отримуваної  у людини у випадку використання максимальної рекомендованої дози, спричиняли залежну від дози затримку розвитку плода, що характеризувалось підвищенням частоти неповної осифікації  та неосифікованих метатарзальних кісток задніх лап. У кролів дози, 12-кратні максимальній рекомендованій для людини, підвищували частоту абортів та затримки розвитку.

Досліджень карциногенності не проводилось, в численних дослідженнях препарат не продемонстрував мутагенності чи кластогенності. Також не виявлено істотного впливу на фертильність самців і самок.

Інформація щодо впливу на плід:

Канглерор є прямим антагоністом тромбоцитарного рецептора P2Y12, який блокує активацію та агрегацію тромбоцитів, індуковану аденозиндифосфатом (АДФ),  вибірково та оборотно зв’язується з рецептором P2Y12 для запобігання подальшим сигналам та активації тромбоцитів.

Призначається як доповнення при черезшкірному коронарному втручанню для зниження ризику перипроцедурного інфаркту міокарда, повторної коронарної реваскуляризації та тромбозу стента.

Препарат метаболізується до неактивного метаболіту. Рівень зв’язування з білками становить 97-98%, період напіввиведення – 3-6 хвилин.

Невідомо, чи кангрелор проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, рівень зв’язування з білками, короткий період напівиведення припускають, що клінічно значима кількість препарату не проникатиме через плаценту до ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання кангрелору в період лактації у людини. Молекулярна вага, рівень зв’язування з білками, короткий період напіввиведення припускають, що клінічно значима кількість препарату не проникатиме до грудного молока. Оскільки препарат вводиться під час черезшкірної коронарної інтервенції, жінка в цей час нездатна годувати немовля. Тому жінка може відновити грудне вигодовування після процедури без будь-якого ризику для новонародженого.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 10.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  carglumic acid.

Група/призначення:

Лікарські засоби, що впливають на обмін речовин в організмі та загальну травну систему.

Препарат Carbaglu в таблетках схвалений Агентством з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами США (FDA) у 2021 році для зниження високого рівня аміаку в крові (гіпераммоніємія) при рідкісному спадковому захворюванні – недостатності N-ацетилглутаматсинтетази (NAGS).

Carbaglu може призначатися лише фахівцем з порушень обміну речовин.

Альтернативні назви / синоніми: КАРБАГЛУ, карглумова кислота.

Діюча речовина: карглумінова кислота.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання карглумінової кислоти в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин свідчать про ризик у випадку застосування від періоду органогенезу до 21-го дня після пологів, частина цього ризику припадає на період лактації. Жінки з недостатністю N-ацетилглутаматсинтетази повинні отримувати лікування протягом всієї вагітності для попередження незворотного пошкодження нервової системи та смерті. Якщо вагітна потребує такого лікування, її слід інформувати про відсутність досвіду застосування у вагітних.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В цих видів тварин пероральні дози до рівня 1,3 від максимальної рекомендованої стартової дози для людини, виходячи з площі поверхні тіла, призводили до токсичних проявів у матерів без впливу на розвиток ембріону/плода. Коли самкам щурів вводили таку дозу від періоду  органогенезу до 21-го дня після пологів спостерігали зниження виживання потомства на фоні найвищих доз та затримку росту на фоні всіх використаних доз.

Досліджень карциногенності не проводилось, препарат не був мутагенним в численних дослідженнях. У самок щурів на фоні 1,3 кратної до максимальної рекомендованої для людини стартової дози не відзначали впливу на фертильність та репродуктивну поведінку, як і у самців щурів при використанні 0,6 кратної дози відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат є структурним аналогом N-ацетилглутамату, доступний в таблетованій формі. Це додаткова терапія гострої та хронічної гіперамоніемії внаслідок недостатності N-ацетилглутаматсинтетази. Препарат частково метаболізується в кишечнику перед всмоктуванням. Рівень зв’язування з білками плазми не з’ясовано, середній термінальний період напіввиведення становить 5,6 годин.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Його молекулярна вага та відносно довгий період напіввиведення припускають такий трансфер. Цей вплив може обмежуватись іонізацією при фізіологічному рН.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання карглумінової кислоти в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату та відносно довгий термінальний період напіввиведення припускає екскрецію до грудного молока, але іонізація при фізіологічному рН може обмежувати вплив на немовля. Наслідки такого впливу на новонародженого на грудному вигодовуванні невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. First Generic Drug Approvals. U.S.FOOD & DRUG Administration (https://www.fda.gov/drugs/drug-and-biologic-approval-and-ind-activity-reports/first-generic-drug-approvals).

Адаптовано 10.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  carbinoxamine.

Група/призначення: антигістамінні.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: карбіноксамін.

Комбінований препарат: рінопронт (карбіноксамін та фенілефрин).

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання карбіноксаміну в період вагітності у людини. До цього класу препаратів належать також клемастин та дифенгідрамін, які є сумісними з вагітністю. Однак, цим препаратам притаманний седативний ефект, що необхідно враховувати.

Перевагу слід надавати антигістамінним препаратам без седативного ефекту.

Інформація щодо досліджень на тваринах:  

У щурів та кролів не продемонстровано підвищення частоти мальформацій. Довготривалих досліджень карциногенезу, мутагенезу, впливу на фертильність також не було.

Інформація щодо впливу на плід:

Це антигістамінний препарат першого покоління (Н1) з антихолінергічними та седативними властивостями.

Невідомо, чи карбіноксамін проникає через плаценту у людини, але його молекулярна вага припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання карбіноксаміну в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає його екскрецію до грудного молока. У випадку лікування матері цим препаратом немовля слід моніторувати на предмет седації.

На думку виробника препарат є протипоказаним в період лактації по причині підвищеної чутливості новонародженого або недоношених до антигістамінних препаратів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501270/.

Адаптовано 10.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  carboprost.

Група/призначення:

Простагландини, аналог простагландину F2альфа.

Альтернативні назви / синоніми: простін 15М.

Діюча речовина: карбопрост трометамін.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний (за винятком переривання вагітності).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний (зупинка грудного вигодовування мінімум на 6 годин після останньої дози).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про результати вагітностей у випадку невдалої спроби медичного переривання вагітності. В експериментальних тварин вплив препарату призводить до ембріотоксичних наслідків, але в цих дослідженнях використовували не порівняльні до рекомендованих для людини дози. Відомо, що інший аналог простагландину – мізопростол – при невдалому використанні в І триместрі для переривання вагітності асоціюється з дефектами черепних нервів у плодів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Кролі отримували дози на рівні 0, 0025 та 0,5 мг/кг три дні підряд в період органогенезу. Дози на рівні 0,025 мг/кг перешкоджали імплантації, були ембріолетальними або спричиняли аборт, проте тератогенних ефектів не викликали.  У щурів дози в межах 0,001-1,0 мг/кг вводились починаючи з 15 дня. Дози, вищі від 0,025 мг/кг спричиняли аборт. На фоні дози 0,003 мг/кг спостерігали аборти або передчасні пологи і більшість дитинчат не виживала. При цьому не було виявлено структурних аномалій.

Досліджень карциногенності на проводилось. Різні дослідження не виявили ознак мутагенності. Також не виявлено впливу на фертильність у самок та самців щурів, які отримали препарат підшкірно в дозах 0,25-1,0 мг/кг  за 3 або 6 днів до розмноження.

Інформація щодо впливу на плід:

Це синтетичний аналог простагландину F2α, який призначається внутрішньом’язово для стимуляції скорочень міометрію вагітної матки для евакуації продукту концепції. Препарат схвалений для використання для  індукування аборту в терміни 13-20 тижнів вагітності. Також показаний при післяпологових маткових кровотечах.

У вагітних жінок в ІІ триместрі, яким вводили карбопрост безперервною внутрішньовенною інфузією, було визначено його період напіввиведення – приблизно 30-45 хвилин і такий самий у випадку внутрішньом’язового введення.

Невідомо, чи карбопрост проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага препарату припускає такий трансфер, але відносно короткий період напіввидення обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Відсутні повідомлення про результати у випадку невдалих спроб переривання вагітності, оскільки в таких випадках процедура завершується іншими методами. Але, дуже рідко, жінка після невдалої спроби може захотіти зберегти вагітність. Поодинокі випадки свідчать, що самі по собі невдалі процедури можуть призвести до пошкодження плаценти, а отже, і плода. У випадку невдалого переривання вагітності мізопростолом  підвищується ризик пошкодження VI та VII черепних нервів, що призводить до синдрому Мебіуса. Щодо карбопросту, то при використанні за призначенням (13-20 тижнів вагітності) вплив відбувається після І триместру.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання кабопросту в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає його екскрецію до грудного молока. Виходячи з даних про період напіввиведення, виробник вважає протипоказаним грудне вигодовування мінімум 6 годин після останньої дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 10.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  cariprazine.

Група/призначення: антипсихотичні засоби.

Альтернативні назви / синоніми: реагіла, врайлар.

Діюча речовина: карипразин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання карипразину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо/фетальний ризик. Основну роль відіграє стан жінки: користь від її лікування може перевищувати невідомий ризик для плода. Екстрапірамідні та/або симптоми відміни можуть з’являтись у новонароджених, які зазнали впливу антипсихотичних препаратів пренатально в ІІІ триместрі.  В США вагітні, які приймають капразин, можуть бути включені для моніторингу до національного реєстру вагітних, що приймають атипові антипсихотичні препарати (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics), до реєстру вагітних, які приймають антипсихотичні препарати (National Pregnancy Registry for Psychiatric Medications).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Щурам в період органогенезу вводили перорально дози на рівні 0,2 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з AUC* для основної сполуки та двох метаболітів, що призводило до токсичного впливу на розвиток за відсутності токсичних проявів у матерів. У плодів спостерігали зменшення ваги тіла, у самців зменшення аногенітальної відстані, скелетні дефекти (вигнуті кістки кінцівок, лопатка, плечова кістка). Дози на рівні 1,2-3,5 від максимальної рекомендованої для людини призводили до материнської токсичності та несприятливих наслідків у плодів (зовнішні вроджені вади (локалізований набряк грудної клітини, вісцеральні варіації (недорозвиток ниркових сосочків, розширення сечоводу) та скелетні варіації (викривлені ребра, не осифіковані сегменти грудини). При введенні щурам в період вагітності та лактації доз на рівні 0,03-0,4 від максимальної рекомендованої для людини, відзначали зменшення рівня виживання дитинчат, зменшення ваги новонароджених, зменшення ваги потомства першого покоління після відлучення – без проявів токсичності у матерів. У дитинчат були бліді, холодні тіла та затримка розвитку (нерозвинуті або недорозвинуті ниркові сосочки; зниження відповіді на реакцію сполоху у самців (реакція на раптовий шум). Потомство другого покоління продемонструвало клінічні ознаки та меншу вагу тіла – аналогічно до тварин першого покоління.

Кролям в період органогенезу призначали перорально дози на рівні 0,02-4,6 від максимальної рекомендованої для людини. Не спостерігали тератогенних наслідків на фоні материнської токсичності (зниження ваги тіла та споживання їжі) – при використанні найвищих доз. Не було виявлено несприятливого впливу на вагітність.

Дослідження на карциногенність основної сполуки у мишей були негативними. Основна сполука не продемонструвала мутагенності чи кластогенності в двох дослідженнях, але в одному – так. Один з метаболітів не був кластогенним в одному дослідженні, але продемонстрував позитивний результат в іншому. Не виявлено впливу на фертильність у самців щурів, але у самок відзначено нижчий рівень фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Карипразин є атиповим антипсихотичним засобом, приймається перорально. Показами до призначення є шизофренія, гостре лікування маніакальних або змішаних епізодів, асоційованих з біполярним розладом І.

Препарат метаболізується до двох активних метаболітів – десметил карипразину та дидесметил карипразину, рівень зв’язування з білками плазми основної сполуки та метаболітів становить 91-97%, період напіввиведення карипразину складає 2-4 дні, а десметил карипразину – 1-2 дні, дидесметил карипразину – 1-3 тижні.

Невідомо, чи карипразин та два метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага основної сполуки та довгий період напіввиведення припускають такий трансфер, проте він обмежуватиметься високим рівнем зв’язування з білками плазми, принаймні, на ранніх термінах вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання карипразину в період лактації у людини. Молекулярна вага основної сполуки, її довгий період напіввиведення та одного з активних  метаболітів припускають екскрецію до грудного молока. Але високий рівень зв’язування з білками плазми основної сполуки та метаболітів можуть обмежувати кількість препарату, яка потрапить до грудного молока.

Найчастішими несприятливими наслідками впливу карипразину у невагітних дорослих були екстрапірамідні симптоми, акатизія (патологічна потреба в постійному русі), блювота, сонливість, неспокій.

Якщо мама приймає карипразин в період грудного вигодовування, то немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2.  Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3.  База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500757/.

Адаптовано 10.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  canakinumab.

Група/призначення:

Імуномодулятор, інгібітор інтерлейкіну.

Альтернативні назви / синоніми: іларіс.

Діюча речовина: канакінумаб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання канакінумабу у вагітних жінок. Дані від двох видів тварин припускають низький ризик, не повідомляється про рівень дози, яка не спричиняє ефекту, в даному випадку не повний розвиток скелету плода. Відсутність досвіду застосування у людини в період вагітності не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Якщо вагітна потребує лікування цим антитілом, її слід інформувати про відсутність досвіду та потенційний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мавп та мишей. Мавпам вводили підшкірно двічі на тиждень в терміні 23-109 днів дози, які у 23-230 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з AUC* плазми в порівнянні з показником, отримуваним у людини на фоні максимальної рекомендованої дози. Не було виявлено ознак ембріотоксичності або мальформацій у плодів. Проте на фоні всіх використаних доз відзначали підвищення частоти незавершеного формування скелету плода. Канакінумаб не демонструє перехресної реакції з мишиним IL-1, тому мишам підшкірно вводили мишачий аналог препарату на 6, 11, 17 дні вагітності. Не проводилось порівняння з впливом у людини, але 3 використані дози були ідентичними до використаних у мавп, виходячи з маси тіла. Також спостерігали підвищення частоти неповного розвитку скелету плода в залежності від дози і на фоні всіх використаних доз.

Досліджень карциногенності чи мутагенності не проводилось. У мишей використали мишачий аналог препарату для вивчення фертильності у самців та самок; несприятливого впливу не виявлено.

Інформація щодо впливу на плід:

Канакінумаб є моноклональним антитілом повністю людського походження ізотипу IgG1/κ до інтерлейкіну-1 бета (IL-1 бета). Канакінумаб специфічно зв’язується з високою спорідненістю з людським IL-1 бета і нейтралізує біологічну активність людського IL-1 бета, блокуючи його взаємодію з рецепторами IL-1, тим самим запобігаючи активації IL-1 бета-індукованого гена і продукування запальних медіаторів. Призначається для лікування пацієнтів із періодичними синдромами, пов’язаними з кріопірином**, дорослих та дітей від 4 років.

Середній період напіввиведення становить 26 днів.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага не припускає пасивного трансферу, але тривалий період напіввиведення з циркуляції буде сприяти знаходженню білка на материнсько-плодовій поверхні. Відомо, що інші білки, наприклад, імуноглобулін для внутрішньовенного введення, проникають через плаценту. Якщо затримка розвитку скелету, яку спостерігали у двох видів тварин, є прямим наслідком впливу препарату (а не викликана материнським ефектом), це є доказом того, що антитіло може проникати через гемохоріальну плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Молекулярна вага та довгий період циркуляції (26 днів) припускають, що екскреція до зрілого грудного молока буде пригнічена. Оскільки імуноглобуліни та інші високомолекулярні речовини проникають до молозива, вплив канакінумабу на немовля можливий в перші кілька днів після народження. Наслідки такого впливу на новонародженого невідомі, якщо він взагалі існує. Однак, через втручання в імунну відповідь організму існує потенційна загроза інфекційних захворювань.

У пацієнтів, лікованих цим препаратом відзначають також інші несприятливі наслідки, такі як назофарингіт, діарея, риніт, нудота, головний біль, бронхіт, гастроентерит. Тому немовлят у випадку лікування матері цим препаратом слід щільно моніторувати на предмет таких ефектів.

Повідомляється про випадок лікування канакінумабом жінки з синдромом Макла-Уелса в дозі 150 мг підшкірно на 10 день після пологів у зв’язку з погіршенням основного захворювання. Середня концентрація препарату в зразках молока, зібраних з 1-го до 9 дня та на 13 день після введення становила 14 мкг/л (3,8 – 23 мкг/л). Підраховано скореговану на вагу немовляти дозу, яку воно отримає – 0,08%. Немовля народилось з рівнем 1,33 мг/д в пуповині в результаті двох доз, отриманих мамою в період вагітності. Надалі жінка годували дитину частково, а препарат в крові вже  не виявлявся.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500580/.

Адаптовано 06.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.01.2022 р.

Назва англійською мовою: 

Imune globulin intravenous/ Human normal immunoglobulin for intravenous administration.

Група/призначення: імуноглобуліни.

Альтернативні назви / синоніми:

Біовен, імуноглобулін людини нормальний рідкий для внутрішньовенного введення.

Діюча речовина:

Імунологічно активна білкова фракція імуноглобуліну G.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не виявлено ризику для ембріону/плода, асоційованого з імуноглобуліном людини нормальним рідким для внутрішньовенного введення.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат є імунологічно активною білковою фракцією, що виділена з плазми крові людини, це переважно імуноглобулін G. На відміну від внутрішньом’язового введення забезпечує негайну концентрацію антитіл в сироватці. Препарат проникає через плаценту у людини у значній кількості тільки після 32 тижня вагітності.

Огляд 1988 року щодо імуноглобуліну для внутрішньовенного введення підсумував покази до призначення у вагітних: гіпогамаглобулінемія (наприклад,  загальний варіабельний імунодефіцит (ЗВІД), автоімунні захворювання (тромбоцитопенічна пурпура), алоімунні розлади (виражена резус-імунізація, алоімунна тромбоцитопенія). Останні повідомлення описали використання імуноглобуліну внутрішньовенно для попередження внутрішньочерепних крововиливів у випадках алоімунної тромбоцитопенії плода; повторних абортів; спричинених антифосфоліпідними антитілами;  вродженої блокади серця новонародженого, спричиненої материнськими антитілами до антигену Ro (SS-A) та La (SS-B); вираженої ізоімунізації Rh або Kell антитілами. У плодів та новонароджених не спостерігали несприятливих наслідків, але рекомендується з обережністю застосовувати для попередження повторних абортів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Імуноглобулін G (IgG) є нормальним компонентом грудного молока. Дані від 2 матерів свідчать про нормальну або вищу концентрацію IgG та нормальну або нижчу концентрацію IgМ у випадку внутрішньовенного введення. Антибактеріальна активність грудного молока у цих двох жінок була нормальною. Існує консенсус, що це є препаратом вибору для жінок з розсіяним склерозом після пологів, які годують немовлят. Проте одне ретроспективне дослідження не виявило зниження частоти рецидивів на фоні такого лікування. Повідомляється  про рідкісні випадки транзиторної висипки у немовлят на грудному вигодовуванні, матері яких отримували IgG внутрішньовенно.

У згаданих вище жінок, які отримували препарат внутрішньовенно з приводу ЗВІД визначили рівень IgG та IgM в молозиві (3 дні після пологів) та молоці (7 днів після пологів). Одна жінка отримувала 400-500 мг/кг внутрішньовенно щомісяця, інша – 600-700 мг/кг аналогічно. Час введення  останньої дози невідомий. Концентрація IgG була в нормі в обох зразках першої жінки і вища за нормальну в молозиві другої. Рівні IgM були в нормі в обох зразках першої жінки і низькі в другої. Молозиво та молоко обох матерів сильно інгібували адгезію ентеропатогенної кишкової палички in vitro.

Ефекти у немовлят на грудному вигодовуванні.

Ретроспективне дослідження охопило 108 жінок з рецидивуючим розсіяним склерозом, з яких 69 отримали внутрішньовенно імуноглобулін після пологів за наступними схемами: або 0,4 грам/кг щодня протягом 5 днів і додаткова доза 0,4 грам/кг на 6 та 12 тижнях після пологів (N=41), або 0,4 грам/кг щодня протягом 5 днів в перші 6-8  тижнів вагітності, потім 0,4 грам/кг кожні 6 тижнів до 12 тижня після пологів. В основній групі в жодної дитини і матері не відзначали несприятливих наслідків.

Повідомляється про 43 жінок з розсіяним склерозом, які отримали 60 грам імуноглобуліну внутрішньовенно протягом 3 днів після пологів та 10 грам щомісяця. Всі жінки годували немовлят мінімум 4 тижні. Єдиним несприятливим ефектом була транзиторна висипка у новонародженого на другий день після введення матері препарату, що можна пояснити введеним імуноглобудіном. Рівень рецидивів був нижчим за показник в контрольній групі жінок без такого лікування.

Європейське подвійне сліпе рандомізоване дослідження порівняло дві схеми лікування у 168 жінок з розсіяним склерозом для визначення частоти рецидивів. Одна група жінок отримувала  150 мг/кг протягом 24 годин після пологів і щомісяця наступні 6 місяців. Інша група – 450 мг/кг протягом 24 годин після пологів, 300 мг/кг на 2 день і 150 мг/кг на 3 після пологів і надалі 150 мг/кг щомісяця протягом 6 місяців. Більшість жінок, які годували дітей протягом 3 місяців або довше не мали рецидивів протягом дослідження в порівнянні з жінками, які годували дітей менше 3 місяців. 91 жінка годувала дітей 3 місяці або довше, а 48 – менше 3 місяців. У немовлят не спостерігали несприятливих наслідків.

Жінку з пемфігоїдом вагітних (стаття Шкірний свербіж та вагітність) лікували кількома курсами внутрішньовенного імуноглобуліну – 2 грами/кг протягом 3 днів в період вагітності та на 4, 9 і 13-му тижнях вагітності. Жінка також отримувала преднізолон дозою, яка зменшувалась від 0,7 мг/кг день до 1 мг в день. Немовля перебувало на грудному вигодовуванні протягом 3 місяців без ускладнень.

Одне дослідження порівнювало вплив термінів введення на частоту рецидивів при рецидивуючо-ремітуючому розсіяному склерозі. 24 жінки розпочали лікування в перші 24 години після пологів і в період лактації. Автори дійшли висновку, що внутрішньовенне введення імуноглобуліну ефективне у зменшенні частоти післяпологових рецидивів. Несприятливих наслідків не спостерігали.

Жінка з вульгарною пухирчаткою (pemphigus vulgaris) отримала 3 цикли внутрішньовенного імуноглобуліну – 120 грам протягом 5 днів в період вагітності разом з преднізолоном (30 мг перорально). Народилась здорова дитина, яка перебувала на грудному вигодовуванні.  Приблизно через 21 день після пологів призначено 4-й цикл терапії. На другий день такого лікування у немовляти виникла еритематозна пурпурова макулярна висипка по всьому тілу без клінічних  чи лабораторних ознак системного інфікування. Висипка пройшла за кілька днів без лікування. Не виключено, що причиною даного стану було лікування імуноглобуліном.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501437/.

Адаптовано 06.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.01.2022 р.

Назва англійською мовою:  dihydroergotamine.

Група/призначення:

Симпатолітик, для лікування мігрені.

Альтернативні назви / синоніми: не має.

Діюча речовина: дигідроерготамін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це потужний напівсинтетичний алкалоїд пурпурових (маткових) ріжок (споринні) з окситоцидними та симпатолітичними властивостями. Дані від експериментальних тварин припускають ризик затримки внутрішньоутробного розвитку, ймовірно, внаслідок зменшення матково-плацентарного кровообігу та/або підвищення тонусу міометрію. Хоча докази  тератогенності відсутні, препарат протипоказаний в період вагітності, особливо перед пологами. Випадковий вплив на ранніх термінах вагітності не представляє значного ризику.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів інтраназальне введення в період органогенезу доз, які викликають рівень впливу в крові матері (AUC*) на рівні 0,4-1,2 від аналогічного показника у людини (AUC) на фоні максимальної рекомендованої добової дози (≥4 мг) призводило до зниження ваги плодів та/або скелетної осифікації. Призначення дози протягом вагітності і лактації спричиняло зменшення ваги тіла та порушення репродуктивної функції у потомства. Не встановлено дози, яка б не викликала ембріо-фетальну токсичність у щурів. У кролів призначення назального спрею в період органогенезу в дозі, семикратній максимальній рекомендованій добовій для людини також затримувало осифікацію скелету. У кролів доза, яка не призводила до несприятливих ефектів, становила 2,5 від максимальної рекомендованої добової для людини. В обох видів тварин токсичні для ембріонів/плодів дози на спричиняли материнської токсичності. В експериментальних тварин затримка внутрішньоутробного розвитку, як вважається, виникала внаслідок зменшення матково-плацентарного кровотоку та/або підвищення тонусу матки. Дослідження в морських свинок кількісно оцінило вплив на матково-плацентарний кровотік. Вагітним тваринам давали препарат в дозі 14 мкг/кг/день, починаючи з 30-60 днів вагітності (тривалість вагітності у цього виду тварин становить 64-68 днів). Перед пологами плацентарний кровотік зменшувався  на 51%, вага плодів та співвідношення ваги плодів до ваги плаценти істотно зменшувалось в порівнянні з показником контрольної групи.

Інформація щодо впливу на плід:

Дигідроерготамін є гідрогенованим похідним ерготаміну. Доступний тільки у формулах для ін’єкцій та назальних спреїв через слабку пероральну абсорбцію. Обидві формули призначаються для гострого лікування мігрені з або без аури. Ін’єкційна форма також використовується для ургентного  лікування кластерного головного болю (це неврологічний розлад, що характеризується повторюваним, сильним головним болем з одного боку голови, зазвичай навколо ока). Середня біодоступність назального спрею становить 32% відносно ін’єкційного введення. Рівень зв’язування з білками плазми становить 93%, період напіввиведення  – приблизно 9 годин. Згідно з іншим джерелом виведення є двофазним: 1-2 години та 22-32 години відповідно.

Окситоцидні властивості ерготаміну відомі з ранніх 1990 років, він призводить до тривалого і значного підвищення тонусу матки, що може спричинити гіпоксію плода. Фармакологічні властивості дигідроерготаміну інші – він є більш потужним симпатолоітиком.

Дослідження 1952 року продемонструвало окситоцидні та токсичні ефекти дигідроерготаміну. 20 жінок перед пологами отримали 1 мг дигідроерготаміну у 500 мл дистильованої води внутрішньовенно за 2-4 години до індукції пологів. Індукція пологів була успішною у 8 жінок (40%), а у 6 результати були наступними: 4 мертвонародження, одна неонатальна смерть через 1,25 години після пологів, одна дитина значно пригнічена, в якої виникли судоми через 3 дні після пологів (у віці 3 місяців без патологічних неврологічних проявів). Дослідники дійшли висновку про те, що дигідроерготамін не слід використовувати для стимулювання пологів.

Невідомо, чи дигідроерготамін проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають, що препарат проникатиме через плаценту , але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме цей трансфер.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, з яких 32 зазнали впливу похідних алкалоїду пурпурових (маткових) ріжок (3 дигідроерготаміну), але не ерготаміну в І триместрі. В цій групі народилось 3 дітей з вродженими вадами, проте ця кількість замала для висновування.

Коротке повідомлення 1993 року описало 31-річну жінку з депресією, панічним розладом, мігренню, яка зазнала впливу ряду препаратів в перші 6 тижнів вагітності: дигідроерготамін, циталопрам, буспірон, тіоридазин, етилефрин. На 12 тижні вагітності проведено переривання за бажанням жінки. Макро- та мікроскопічне обстеження плода не виявило ознак мальформацій, каріотип плода був нормальним чоловічим.

Німецькі джерела повідомляють про використання дигідроерготаміну у вагітних з гіпотензією в дозі 2,5 мг двічі на день без тератогенних наслідків, проте інформація про огляд дітей неповна. В інших 20 вагітних з гіпотензією виявлено, що лікування дигідроерготаміном знижувало систоло/діастолічне співвідношення в аорті плода при доплерівському картуванні.

Повідомляється про немовля, маму якого лікували дигідроерготаміном разом з іншими препаратами протягом вагітності, яке народилось з синдромом Арлекіна (Harlequin syndrome; асиметричне почервоніння тіла: на одній половині тіла з’являються всі ознаки еритеми (почервоніння, іноді краплі поту), а друга частина тіла залишається незмінною) та множинними аномаліями. Причинно-наслідкового зв’язку не встановлено.

Дослідження  з використанням даних Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth registry (1995-1999) охопило 905 пологів. Відзначено вплив дигідроерготаміну при 51 вагітності, а в одному випадку – вплив дигідроерготаміну/суматриптану. 190 вагітностей супроводжувались прийомом ерготаміну в комбінації з іншими препаратами для лікування мігрені. Найчастіше використовувався суматриптан – в 634 випадках. Не виявлено істотного зв’язку між використанням протимігренних препаратів або суматриптану та передчасними пологами, низькою народжуваністю, будь-якою вродженою вадою, перинатальною загибеллю, багатоплідними вагітностями. Це дослідження не надало специфічної інформації щодо дигідроерготаміну.

В неопублікованому дослідженні на основі огляду даних Шведського медичного реєстру народжень (1996-2005) Kallen проаналізував можливі асоціації між використанням препаратів з приводу мігрені (включно з алкалоїдами маткових ріжок) та несприятливими  результатами розвитку. Всього 2591 жінка повідомила про таке лікування. 112 жінок приймали дигідроерготамін на ранніх термінах: 90% жінок повідомили про це при першому візиті, який відбувся в І триместрі, а 96 жінок приймали препарат на пізніх термінах вагітності. Одна жінка приймала дигідроерготамін та триптан на ранньому терміні. Комбінації ерготаміну використали 372 жінки в одному або більше періодів вагітності. Атрезію стравоходу діагностували в одного новонародженого з впливом алкалоїдів ріжок та 3- з впливом триптанів. Контрольну групу становили жінки з впливом триптанів, при порівнянні не виявлено істотного підвищення частоти атрезії стравоходу при впливі алкалоїдів ріжок. Істотну асоціацію ідентифікували між використанням алкалоїдів маткових ріжок на пізніх термінах та передчасними пологами (відношення шансів 2,25, 95% ДІ 1,20-3,85). Автор зазначив, що помірне зростання частоти передчасних пологів узгоджується з асоціацією між мігренню та підвищеним ризиком прееклампсії, що призводить до підвищення частоти індукції пологів та кесаревого розтину. Істотна асоціація виявлена між використанням протимігренних медикаментів на ранніх термінах вагітності та прееклампсією (відношення шансів 1,52, 95% ДІ 1,30-1,78). В той же час не виявлено суттєвого зв’язку між цими препаратами та вагою новонародженого до 2500 грам і понад 4500 грам, малих чи великих для гестаційного віку дітей, статі, багатоплідності, неонатальних ускладнень, мальформацій, хромосомних аномалій.

Повідомлення Реєстру вагітностей провінції Квебек (Quebec Pregnancy Registry) інформує про результати вагітностей 53 жінок, яким виписали рецепти на дигідроерготамін на ранніх термінах вагітності в порівнянні з жінками, які не отримували таких рецептів. Не відзначено підвищення частоти спонтанних абортів, мальформацій, ваги новонароджених до 2500 грам або <10 перцентилю для гестаційного віку.  Повідомлено про вищу частоту передчасних пологів (відносний ризик 4,18, 95% ДІ 1,34-12,99).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання дигідроерготаміну в період лактації у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока, яку обмежуватиме високий рівень зв’язування з білками. Близько споріднений препарат ерготамін проникає до грудного молока.

Дослідження 1934 року повідомило, що 90% немовлят на грудному вигодовуванні, матері яких лікували мігрень, мали симптоми ерготизму. Через виявлені цим дослідженням блювання, діарею, конвульсії американська академія педіатрії класифікувала ерготамін як препарат, який асоціюється з істотним  впливом на немовлят і який слід призначати з обережністю. Більше того, дигідроерготамін належить до того ж хімічного класу, що й бромокриптин, який призначають для пригнічення лактації. Хоча не має інформації про вплив ерготаміну на лактацію, алкалоїди ріжків можуть впливати на неї шляхом пригнічення секреції пролактину у матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK574073/

Адаптовано 30.12.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.12.2021 р.

Назва англійською мовою:  calcipotriene.

Група/призначення:

Дерматологічний препарат для лікування псоріазу.

Альтернативні назви / синоніми: кальціпотріол, дайвонекс,

Діюча речовина: кальціпотріен.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання кальціпотріену в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, але відсутні докази того, що похідні вітаміну D призводять до токсичного впливу на розвиток. Тільки невелика кількість препарату абсорбується до системної циркуляції, а ембріо-фетальний ризик, ймовірно, є подібним до кальцитріолу, який визнаний сумісним з вагітністю.

Два огляди 2002 та 2005 років щодо лікування псоріазу визнали місцеве застосування кальціпотріену безпечним для вагітних. В одного новонародженого з пренатальним впливом кальцитріолу спостерігали помірну гіперкальціемію, що є потенційним ускладненням при використанні кальціпотріену також.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів з пероральним застосуванням препарату, очікувана біодоступність склала 40-60%. Розраховано дози, які не шкодять плодам і матерям – вони рівні очікуваному системному впливу від нанесеної на шкіру дози, виходячи з площі поверхні тіла (BSA – body surface area; HSEL – рівні системного впливу на людину). У щурів пероральні дози на рівні 7,4 від описаної вище (HSEL) призводили до істотного підвищення частоти скелетних аномалій (збільшені тім’ячка (ймовірно за рахунок впливу на метаболізм кальцію) та додаткові ребра. У кролів відзначали  зростання токсичних проявів у плодів і матерів також на фоні 7,5 від HSEL. Дози на рівні 17,5 від HSEL спричиняли підвищення частоти виникнення лобкових кісток, додаткових фаланг передніх кінцівок та неповної оссифікації кісток.

Довготривалі дослідження карциногенезу в мишей з місцевими застосуванням кальціпотріену без впливу ультрафіолетового випромінювання не продемонстрували істотних змін в частоті виникнення пухлин. Проте, коли миші зазнали ще й впливу ультрафіолетового випромінювання, препарат посилював ефект  випромінювання на спричинення пухлин шкіри. Кальціпотріен не продемонстрував мутагенності в численних дослідженнях на фоні пероральних доз до 7,5 від HSEL, не порушував фертильності та репродуктивної поведінки у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Кальціпотріен є синтетичним похідним вітаміну D3 (кальцитріолу), доступний у вигляді крему, мазі, розчинів. Призначається для лікування плямистого псоріазу у дорослих. Клінічні дослідження з препаратом у вигляді мазі виявили, що приблизно 6% та 5% нанесеної дози абсорбується до системного кровотоку, нанесеного на шкіру з псоріазом та не змінену шкіру відповідно. Велика кількість абсорбованого препарату перетворюється на неактивний метаболіт протягом 24 годин після нанесення на шкіру.

Метаболізм аналогічний такому в кальцитріолу. Системна абсорбція крему та розчинів не вивчалась.

Невідомо, чи кальціпротріен проникає через плаценту у людини. По аналогії з кальцитріолом препарат проникає до кровотоку плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання кальціпотріену в період лактації у людини. Тільки невелика кількість абсорбується до системного кровотоку і, можливо, проникає до грудного молока. Оскільки препарат є синтетичним похідним вітаміну D, який є сумісним з грудним вигодовуванням, місцеве використання кальціпотріену класифікується аналогічно.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” –  https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501623/.

Адаптовано 28.12.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.12.2021 р.