Назва англійською мовою:  colchicine.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на обмін сечової кислоти.

Колхіцин перешкоджає утворенню веретена поділу клітин, він зв’язується з тубуліном і блокує його полімеризацію. Колхіцин не деполімеризує тубулін, інкорпорований у веретено поділу. При видаленні колхіцину із тест-системи відновлюється мітоз. Тобто, колхіцин може зупиняти мейоз. Природним джерелом колхіцину є осінній крокус (Colchicum autumnale).

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: колхіцин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Колхіцин продемонстрував тератогенність у тварин, але досвід застосування в період вагітності у людини припускає низький ризик для ембріону/плоду, якщо він взагалі існує. Використання колхіцину майбутнім батьком перед заплідненням не представляє істотного репродуктивного ризику, рідко може виникнути азооспермія. Оскільки деякі повідомлення припускають ризик хромосомних аномалій, було рекомендовано проводити амніоцентез у випадку лікування колхіцином сімейної середземноморської лихоманки. Проте останні дані свідчать про невиправданість такого підходу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Shepard, проаналізувавши 7 досліджень у тварин, дійшов висновку про тератогенність колхіцину або його похідного – демеколцину (дезацетілметілколхіцин) у мишей і кролів на фоні низьких доз та ембріоцидність у мишей, щурів, кролів при використанні вищих доз. Також спостерігали мутагенні ефекти у бластоцистах кролів. Обмежені дослідження у вагітних мавп не виявили несприятливого впливу на плід.

Інформація щодо впливу на плід:

Колхіцин використовується для лікування подагри та сімейної середземноморської лихоманки. Ряд повідомлень описали використання колхіцину або демеколцину у вагітних жінок, без ознак тератогенності чи інших наслідків у випадку використання рекомендованих доз. Повідомляється про жінку, ліковану колхіцином протягом вагітності в дозі 1 мг/день, концентрація у матері та пуповині на 38-му тижні була наступною: 3,15 нг/мл і 0,47 нг/мл відповідно.

Повідомлення 2011 року інформує про успішний 15-денний курс лікування колхіцином в дозі 1 мг/день, преднізолоном в дозі 15 мг/день, азатіоприном в дозі 100 мг/день жінки на 28 тижні вагітності з приводу ідіопатичного гранулематозного маститу, інформація про результат вагітності відсутня.

Ряд публікацій аналізували мутагенні ефекти колхіцину та його можливий зв’язок з аномаліями сперматозоїдів і вродженими вадами.

Повідомлення 1965 року наводить дані про 3 вагітності жінки у віці 24-27 років, дві з яких закінчились несприятливо: перша – самовільним викиднем на 4,5 місяці; друга – народженням здорової дівчинки; третя – народженням хлопчика з трисомією 21, який помер у віці 2 днів. У дитини спостерігали стигми дизембріогенезу: поперечну долонну складку, епікант, ваду серця не уточнену, синдактилію стоп ІІ-ІІІ, низько розміщені вуха, розщілину піднебіння. Батько віком 27-30 років (за період цих вагітностей) періодично лікувався з приводу подагри колхіцином в дозі 1-2 мг/день. В культурі його лейкоцитів відзначали мутагенні зміни при впливі колхіцину, але через 3 місяці після закінчення лікування зразки крові та сперми були в нормі. Автори припустили, що лікування колхіцином могло призвести до формування диплоїдних сперматозоїдів, а це, в свою чергу, – до триплоїдії у плода. На продовження теми ця ж лабораторія повідомила про результати аналізу культури лімфоцитів 3 чоловіків, лікованих колхіцином. Порівняння з контрольною групою продемонструвало істотне збільшення кількості клітин з аномальним числом хромосом в результаті впливу колхіцину. На думку авторів ці чоловіки мають вищий ризик народження дитини з трисомією. В цій клініці серед 54 дітей з синдромом Дауна в двох випадках батько лікувався колхіцином. Різні дослідження з’ясовували достовірність запропонованої асоціації між колхіцином та синдромом Дауна. Одним з аргументом проти асоціації є той факт, що як синдром Дауна, так і лікування колхіцином зустрічаються у віковій популяції. В той же час ряд повідомлень інформують про народження здорових дітей у чоловіків, лікованих колхіцином.

Дослідження 2005 року проаналізувало репродуктивний статус 326 пар, в яких, принаймні, один з партнерів хворів на сімейну середземноморську лихоманку (236 жінок – 628 вагітностей; 90 чоловіків – 273 вагітності). Серед 901 вагітності 891 була одноплідною, 10 двоплідні. Після виключення абортів та загибелі плодів залишились 777 життєздатних вагітностей, які аналізували для з’ясування тератогенності колхіцину. Було проведено 558 амніоцентезів для визначення хромосомних аномалій, діагностовано 7 кількісних хромосомних аномалій при 4,99 очікуваних, 6 з яких – незбалансовані структурні аномалії (очікуваних 3,22). Також діагностовано 7 великих вроджених вад розвитку, що менше за очікувану кількість. На думку авторів вища частота хромосомних аномалій виправдовує проведення амніоцентезу в цій групі пацієнтів. Два повідомлення не вважають оправданим проведення амніоцентезу. База даних каріотипів включає 5 випадків: трисомії 21 [2], 47,ХХY, 47,XYY, 45,X – відносний ризик 2,2, 95%, ДІ 1,1-4,2.

Застосування препарату під час вигодовування:

Колхіцин проникає до грудного молока. Повідомляється про 31-річну жінку, яка тривало лікувалась колхіцином в дозі 0,6 мг двічі на день з приводу сімейної середземноморської лихоманки протягом нормальної вагітності та пологів. В період 16-20 днів після пологів аналізували зразки грудного молока, сечі та сироватки жінки. Було виявлено присутність колхіцину в 3 із 5 зразків молока, в межах 1,2-2,5 нг/мл (чутливість тесту 0,5 нг/мл). Але, оскільки молоко мало високий вміст ліпідів, невідомо, чи було визначено всю кількість препарату в молоці. В двох зразках сироватки, зібраних на 19-й і 21-й дні, визначили препарат на рівні 0,7 та 1,0 нг/мл, таким чином, співвідношення молоко : плазма перевищило 1,0. Добова концентрація в сечі на 16-20 дні становила 70-390 нг/мл. У немовляти, яке знаходилось на грудному вигодовуванні, до віку 6 місяців не спостерігали несприятливих наслідків.

4 жінкам з тривалим лікуванням колхіцином (1-1,5 мг/день протягом 7 років) з приводу сімейної середземноморської лихоманки обирали зразки сироватки та молока перед прийомом дози та через 1, 3, 6 годин після дози. Максимальна концентрація в грудному молоці коливалась в межах 1,9 і 8,6 нг/мл, а в сироватці – 3,6-6,46 нг/мл. Пік концентрації в молоці та сироватці виникав на 1-й годині, криві були паралельними. За 10-місячний період не спостерігали несприятливих ефектів у немовлят на грудному вигодовуванні.  Автори дійшли висновку про безпечність грудного вигодовування у жінок, яких лікують колхіцином, проте звести до мінімуму вплив на дитину можна відклавши вигодовування на 12 годин після прийому препарату.

В ході другого обстеження було виявлено значно вищі концентрації колхіцину в грудному молоці. 21-річна жінка приймала колхіцин в дозі 1 мг/день протягом вагітності та періоду лактації. Концентрацію колхіцину визначали у зразках добової сечі матері на 5-й і 15-й дні  – 276000 та 123000 нг/24 години відповідно, а у сечі новонародженого, зібраній за 12 годин, колхіцин не виявлявся (чутливість тесту 5 нг/мл). Зразки молока відбирали 4 рази на 5-й день (через 2, 4, 15, 21 години після дози) та на 15-й день (через 0, 4, 7, 11 годин після дози).   Концентрація колхіцину в зразках, отриманих на 2-й і 4-й годинах на 5-й день становила 31 і 24 нг/мл відповідно та нижча від рівня визначення на 15-й і 21-й годинах. На 15-й день рівень на 0-й та 11-й годинах був нижчим від рівня визначення, а на 4-й і 7-й годинах – 27 і 10 нг/мл відповідно.

Якщо припустити, що 100% дози абсорбується, немовля за 8-годинний період після дози отримає 10% від материнської дози, скорегованої на вагу. У немовлят не спостерігали несприятливих наслідків, проте автори рекомендують для зменшення впливу на немовля приймати препарат вночі і зробити 8-годинну перерву після дози.

Американська академія педіатрії класифікувала колхіцин як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Вплив колхіцину на продукцію сперматозоїдів є суперечливим. Тривало ліковані підшкірним введенням демеколцину хом’яки і миші продемонстрували значне пошкодження зародкового епітелію, що призводило до азооспермії за 35-45 днів.

Одне дослідження відзначило азооспермію у 36-річного чоловіка, спричинену колхіцином в дозі 1,2 мг/добу, але доза 0,6 мг/добу до такого наслідку не призводила. Друге дослідження в групі 7 здорових чоловіків віком 20-25 років, які отримували препарат в дозі 1,8-2,4 мг/день не виявило впливу на продукцію сперми та рівнів у сироватці тестостерону, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону (гонадотропні гормони). Існує думка, що деякі чоловіки можуть бути незвично чутливими до препарату, результатом чого є токсичний вплив на яєчка. Огляд 1998 року дійшов висновку, що сам по собі колхіцин може не чинити прямого істотного несприятливого впливу на продукцію сперми та функцію сперматозоїдів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501213/.

Адаптовано 29.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 29.06.2022 р.

Назва англійською мовою: dipyridamole.

Група/призначення:

Інгібітор агрегації тромбоцитів.

Альтернативні назви / синоніми:

Персантин. Комбінований препарат: агренокс (дипіридамол та аспірин).

Діюча речовина: дипіридамол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та обмежені дані про використання в період вагітності у людини не свідчать про токсичний вплив на розвиток ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, щурів, кролів з дозами, які у 1,3, 20 та 1,6 разів відповідно перевищували максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Не було виявлено несприятливого впливу на плід.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат є інгібітором агрегації тромбоцитів, призначається як додатковий засіб до кумаринових антикоагулянтів для попередження постопераційних тромбоемболічних ускладнень при процедурі заміни серцевого клапану.

Характеристики препарату: період напіввиведення становить приблизно 10 годин, високий рівень зв’язування з білками.

Відсутня інформація про зв’язок дипіридамолу з вродженими вадами. Препарат використовують для вагітних. Одноразова внутрішньовенна доза 30 мг підвищувала маткову перфузію в ІІІ триместрі у 10 пацієнток. В результаті однієї вагітності народилась дитина з мальформаціями. Мама також приймала варфарин, а виявлені в дитини множинні вади відповідали фетальному варфариновому синдрому.

Рандомізоване дослідження з попередження прееклампсії охопило 52 жінок високого ризику, які з терміну 13 тижнів і до пологів отримували дипіридамол в дозі 300 мг та аспірин в дозі 50 мг. Цих жінок порівняли з контрольною групою з 50 жінок також з високим ризиком. З дослідження було виключено  наступну кількість жінок: 4 ліковані з основної групи через спонтанний аборт до 16 тижня вагітності та 5 – з контрольної групи (3 спонтанні аборти, 2 втрачені з-під нагляду). Гіпертензію виявлено у 41 жінки (19 з основної та 22 з контрольної груп). Результати вагітностей були значно кращими в основній групі за такими показниками: прееклампсія (0 проти 6); фетальні та неонатальні втрати (0 проти 5-ти); виражена затримка внутрішньоутробного розвитку (0 проти 4). В жодній з груп не було діагностовано вроджених вад. Інші повідомлення та огляди також відзначили переваги такого лікування, а саме, зменшення частоти мертвонароджень, інфарктів плаценти, затримки внутрішньоутробного розвитку.

Застосування препарату під час вигодовування:

Дипіридамол проникає до грудного молока, наслідки впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK543169/.

Адаптовано 25.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 25.06.2022 р.

Назва англійською мовою: eptifibatide.

Група/призначення:

Інгібітор агрегації тромбоцитів.

Альтернативні назви / синоніми: інтегрилін.

Діюча речовина: ептифібатид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації: уникати грудного вигодовування.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні два повідомлення про використання ептифібатиду в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин не припускають підвищеного ризику, але обмежений досвід застосування у людини не дозволяє належно оцінити ризик для ембріону/плода. Якщо контролювати головний ризик для матері – кровотечі – то користь для матерів перевищує невідомий ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітні тварини отримували тривалу внутрішньовенну інфузію добовою дозою, яка в 4 рази перевищувала максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Не виявлено несприятливого впливу на плід.

Довготривалих досліджень карциногенності у тварин не проводилось, ряд тестів не виявив мутагенності. На фоні вищенаведених доз не виявлено змін фертильності та репродуктивної поведінки.

Інформація щодо впливу на плід:

Це циклічний гептапептид, який призначається для лікування гострого коронарного синдрому, включно пацієнтам, які лікуються терапевтично та тим, хто проходить процедуру перкутанної коронарної інтервенції.

До цього підкласу також належать абциксимаб та тирофібан.

Характеристики препарату: метаболізується, зв’язування з білками становить 25%, період напіввиведення – приблизно 2,5 години.

Невідомо, чи ептифібатид проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками, період напіввиведення припускають трансфер до ембріону/плода. Оскільки препарат вводиться шляхом безперервної інфузії, то контакт на материнсько-плодовій поверхні є також тривалим.

Повідомляється про гострий інфаркт міокарду на 8 тижні вагітності у 44-річної жінки. Лікування було наступним: внутрішньокоронарне стентування, клопідогрель в дозі 600 мг, гепарин, внутрішньовенна 24-годинна інфузія ептифібатиду. Наступного дня жінці призначили клопідогрель, аспірин, пропранолол і виписали з лікарні. На 36 тижні вагітності проведено плановий кесаревий розтин, народилась здорова дитина.

У 2012 році повідомили про 31-річну жінку, яка перенесла гострий інфаркт на 32 тижні. Три металеві стенти встановили на фоні інфузії клопідогрелю в дозі 600 мг, ептифібатиду та гепарину. Надалі пацієнтку перевели на клопідогрель в дозі 75 мг, аспірин 81 мг, метопролол тартрат 25 мг двічі на день. Клопідогрель відмінили на 36 тижні вагітності і призначили ептифібатид в дозі 2 мкг/кг/хвилину протягом 7 днів до початку пологів. Жінка втратила приблизно 500 мл крові під час пологів із застосуванням акушерських щипців. Кровотеч не спостерігали ані у матері, ані у новонародженої дитини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ептифібатиду в період лактації у людини. Оскільки покази до призначення препарату специфічні, поява таких повідомлень є малоймовірною. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками, період напіввиведення припускають екскрецію препарату до грудного молока. Препарат вводиться шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії тривалістю до 72 годин. Наслідки впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, ймовірно, ризик є низьким або взагалі відсутній, оскільки препарат повинен потрапити в шлунково-кишковий тракт новонародженого. Допоки не має надійної інформації, найкращою рекомендацією буде утримання від грудного вигодовування в період лікування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK543162/.

Адаптовано 25.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 25.06.2022 р.

Назва англійською мовою:  tirofiban.

Група/призначення:

Інгібітор агрегації тромбоцитів.

Альтернативні назви / синоніми: аграстат.

Діюча речовина: тирофібан.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний – користь для матері перевищує ризик для ембріону/плода.

Рекомендації при лактації:

Утримання від грудного вигодовування.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні два повідомлення з описом використання препарату в період вагітності, в першому випадку вагітність ще продовжувалась, в другому – народилась здорова дитина. Дані від експериментальних тварин не припускають підвищеного ризику, але обмежений досвід застосування у людини не дозволяє належно оцінити ризик для ембріону/плода. Якщо контролювати головний ризик для матері – кровотечі – то користь для матерів перевищує невідомий ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вводились внутрішньовенно дози, які у 5 та 13 разів відповідно перевищували рекомендовану для людини дозу, виходячи з площі поверхні тіла. При цьому не було виявлено несприятливого впливу на плід.

Досліджень карциногенності не проводилось. Численні дослідження мутагенності та хромосомних аберацій були негативними.  У самців і самок щурів, які отримали внутрішньовенно 5-кратні максимальній рекомендованій для людини дози не спостерігали порушень фертильності та репродуктивної поведінки.

Інформація щодо впливу на плід:

Це непептидний інгібітор тромбоцитарного глікопротеїну IIb/IIIa. Вводиться безперервно внутрішньовенно. Призначається в комбінації з гепарином для лікування гострого коронарного синдрому, включно пацієнтам, які лікуються терапевтично та тим, хто проходить процедуру перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики або атеректомії.

Характеристики препарату: обмежений метаболізм, зв’язування з білками плазми на рівні 65%, період напіввиведення приблизно 2 години.

До цього підкласу препаратів також належать абциксимаб і ептифібатид.

Невідомо, чи тирофібан проникає через плаценту в людини, його молекулярна вага, обмежений метаболізм, помірний рівень зв’язування з білками припускають такий трансфер. Оскільки препарат вводиться шляхом безперервної інфузії, то контакт на материнсько-плодовій поверхні є також тривалим.

У 43-річної жінки з діабетом та гіпертензією на 20 тижні VI вагітності діагностували гострий інфаркт міокарду. Жінка отримувала аспірин, нітрогліцерин а потім тирофібан з гепарином для проведення перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики та внутрішньо коронарного стентування. Жінку виписали через 5 днів з продовженням прийому аспірину, клопідогрулю, метопрололу.  На момент повідомлення вагітність тривала.

Короткий огляд 2010 року повідомив про використання тирофібану 39-річною жінкою на 27 тижні вагітності. Жінка перенесла масивну тромбоемболію легеневої артерії та успішну процедуру хірургічної тромбектомії в процесі кардіопульмонального шунтування. Тирофібан призначали на час хірургічного втручання. На 38 тижні народився здоровий хлопчик.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання тирофібану в період лактації у людини. Молекулярна вага, обмежений метаболізм та помірний рівень зв’язування з білками припускають екскрецію до грудного молока, яку обмежуватиме короткий період напіввиведення.  Препарат часто комбінують з гепарином, інколи – з аспірином. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, як і пероральна біодоступність препарату. Найбезпечнішою рекомендацією є утримання від грудного вигодовування на період інфузії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 24.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 24.06.2022 р.

Назва англійською мовою:  ticlopidine.

Група/призначення: антитромботичні засоби.

Альтернативні назви / синоніми: тиклид.

Діюча речовина: тиклопідин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, потенційно токсичний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Препарат не продемонстрував тератогенності в експериментальних тварин, але дуже обмежений досвід використання у людини не дозволяє належно оцінити ризик для ембріону/плода.  Доступні три повідомлення про використання тиклопідину в період вагітності у людини, в одному випадку відбулось самовільне переривання вагітності. Тиклопідин може призводити до загрозливих для життя гематологічних захворювань (дискразій), таких як нейтропенія/агранулоцитоз, тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія. Найвища частота виникнення таких ускладнень фіксується на 3 місяці лікування, причому вони не передбачувані. Якщо препарат проникає через плаценту, плід та новонароджений також, як і мама, знаходяться під ризиком. Таким чином, тиклопідин можна використовувати в період вагітності тільки якщо інші доступні препарати не покращують стану матері.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, щурів, кролів з використанням доз до 200, 400, 200 мг/кг/день відповідно. На фоні цих доз не відзначено ознак тератогенності, але спостерігали токсичний вплив на плід та матір. У самок і самців щурів не було впливу на фертильність навіть на фоні найвищої дози. Максимальні дози у мишей і щурів у 29 та 56 разів відповідно перевищували клінічну дозу для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Препарат не був карциногенним у мишей і щурів та мутагенним в дослідженнях in vitro та in vivo.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат інгібує фосфоліпазу C, призводить до оборотного гальмування зв’язування тромбоцитів з фібриногеном, що зумовлене аденозин фосфатом, і, відповідно, пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Призначається для зниження ризику тромботичного інсульту у пацієнтів, які вже його перенесли та тих, хто має попередники інсульту.

Препарат має 20 неактивних метаболітів. Рівень зворотного зв’язування з білками є високим (98%), переважно з альбуміном і ліпопротеїдами, частина (15%) також зв’язується з альфа (α)-1-кислим глюкопротеїдом. При повторних дозах період напіввиведення становить 4-5 днів.

Невідомо, чи тиклопідин проникає через плаценту, його молекулярна вага припускає такий трансфер. Дослідження агрегації тромбоцитів в пуповинній крові при доношеній вагітності у жінки, яка приймала тиклопідин і аспірин протягом 2 тижнів продемонструвало повне пригнічення агрегації до 20 мкмоль АДФ (аденозиндифосфат).

Повідомлення 1998 року описує лікування гострого інфаркту міокарду у 30-річної жінки на 38 тижні вагітності. Ефекту від лікування аспірином, гепарином, нітратами, процедури балонної ангіопластики не було, тому встановили стент у частково закупорену ліву передню нисхідну коронарну артерію на фоні інфузії абциксимабу. Надалі лікування включало тиклопідин, аспірин, не уточнений бета-блокатор. Через 2 тижні у вагінальних пологах народився здоровий хлопчик, надмірної кровотечі у матері не спостерігали.

Повідомляється про жінку з анамнезом тромбоцитемії та інфаркту міокарда, яка отримувала хіміотерапію для нормалізації числа тромбоцитів для наступної процедури шунтування. Після втручання жінка завагітніла на фоні прийому аспірину в дозі 300 мг/день та тиклопідину в дозі 500 мг/день, але в ІІ триместрі вагітність перервалась – через 6 місяців після втручання. Жінці призначили клопідогрель в дозі 150 мг/день, дальтепарин (низькомолекулярний гепарин), які вона приймала протягом наступної вагітності. Клопідогрель відмінили за 10 днів до вагінальних пологів. Народилась здорова дівчинка вагою 3170 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9, 10, 10, 10 балів на 1-й, 5-й, 10-й, 60-й хвилинах відповідно. Не спостерігали кровотечі в пологах, загоєння після епізіотомії було нормальним. В плаценті не виявлено ознак інфарктів або депозитів фібрину. Немовля перебувало на штучному вигодовуванні, виписане додому на 5 добу після пологів.

24-річна жінка, яка перенесла заміну аортального клапану та мала два самовільні переривання в анамнезі,  приймала тиклопідин (300 мг/день), дипіридамол (300 мг/день), аспірин (81 мг/день) до та протягом вагітності до 36 тижня. Пероральна терапія була замінена тривалим внутрішньовенним введенням гепарину до кесаревого розтину на 38-му тижні, в результаті якого народилась здорова дитина.  Тромботичних ускладнень не спостерігали ані в дитини, ані у матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання тиклопідину в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля не відомі.

Через описані вище загрозливі для життя гематологічні захворювання, пік яких  припадає на 3 місяць лікування, тиклопідин не слід призначати в період грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 23.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 23.06.2022 р.

Назва англійською мовою:  сlopidogrel.

Група/призначення:

Антитромботичні засоби, антиагреганти.

Альтернативні назви / синоніми: плавікс.

Діюча речовина: клопідогрель.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Клопідогрель не продемонстрував тератогенності в двох видів тварин, а обмежений досвід застосування у людини не дозволяє належно оцінити ембріо-фетальний ризик. Очевидна користь для матері значно перевищує невідомий ризик для ембріону/плода. Якщо стан жінки потребує лікування клопідогрелем, його не слід відміняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів і кролів з дозами, які у 65 та 75 разів відповідно перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід:

Клопідогрель є прямим інгібітором агрегації тромбоцитів, спричиненої аденозиндифосфатом (АДФ). Це проліки*, які трансформуються до активного метаболіту для пригнічення агрегації тромбоцитів.

Клопідогрель та його основний циркулюючий метаболіт пригнічують активність тромбоцитів. Активний метаболіт не ідентифіковано, він  селективно пригнічує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоцита та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Препарат показаний для зменшення атеросклеротичних подій (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів з атеросклерозом, підтвердженим попередніми випадками інфаркту міокарда, інсульту або встановленим захворюванням периферичних артерій.

Невідомо, чи клопідогрель або його активні та неактивні метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага неактивної основної сполуки припускає проникнення до ембріону/плода. Активний метаболіт залишається не ідентифікованим.

Повідомляється про жінку з анамнезом тромбоцитемії та інфаркту міокарда, яка отримувала хіміотерапію для нормалізації числа тромбоцитів для наступної процедури шунтування. Після втручання жінка завагітніла на фоні прийому аспірину в дозі 300 мг/день та тиклопідину в дозі 500 мг/день, але в ІІ триместрі вагітність перервалась – через 6 місяців після втручання. Жінці призначили клопідогрель в дозі 150 мг/день, дальтепарин (низькомолекулярний гепарин), які вона приймала протягом наступної вагітності. Клопідогрель відмінили за 10 днів до вагінальних пологів. Народилась здорова дівчинка вагою 3170 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9, 10, 10, 10 балів на 1-й, 5-й, 10-й, 60-й хвилинах відповідно. Не спостерігали кровотечі в пологах, загоєння після епізіотомії було нормальним. В плаценті не виявлено ознак інфарктів або депозитів фібрину. Немовля перебувало на штучному вигодовуванні, виписане додому на 5 добу після пологів.

У 43-річної жінки з діабетом та гіпертензією на 20 тижні VI вагітності діагностували гострий інфаркт міокарду. Жінка отримувала аспірин, нітрогліцерин, а потім тирофібан з гепарином для проведення перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики та внутрішньо коронарного стентування. Жінку виписали через 5 днів з продовженням прийому аспірину, клопідогрулю, метопрололу. Наступний огляд не виявив відхилень у матері та плода.

Повідомляється про гострий інфаркт міокарду на 8 тижні вагітності у 44-річної жінки. Лікування було наступним: внутрішньо коронарне стентування, клопідогрель в дозі 600 мг, гепарин, внутрішньовенна 24-годинна інфузія ептифібатиду. Наступного дня жінці призначили клопідогрель, аспірин, пропранолол і виписали з лікарні. На 36 тижні вагітності проведено плановий кесаревий розтин, народилась здорова дитина.

38-річній жінці з вираженою ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією призначили клопідогрель (75 мг/день), аспірин (75 мг/день), лабеталол (200 мг/день), еноксапарин на 27 тижні вагітності. Через тиждень здійснено перкутанну коронарну інтервенцію для встановлення стенту з сиролімусом. На 35 тижні шляхом кесаревого розтину народився хлопчик вагою 2030 грам з оцінкою за шкалою Апгар 5 і 8 балів на 1-й і 5-й хвилинах відповідно.

43-річна жінка на 21 тижні вагітності перенесла гострий інфаркт міокарду і процедуру стентування. Надалі призначено клопідогрель в дозі 75 мг/день та аспірин в дозі 100 мг/день на 2 тижні, аспірин відмінили за тиждень до планового кесаревого розтину на 32 тижні вагітності і призначили гепарин. Народилась здорова дитина вагою 1967 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9 балів, виписана на 8 добу.

У 2009 році повідомили про 39-річну вагітну на 6 тижні з гострим інфарктом міокарду, якій прописали клопідогрель, аспірин, гепарин. Після стентування знову з’явився біль за грудиною, розвинувся тромбоз 3 коронарних артерій, який ліквідували абциксимабом  та внутрішньокоронарним аденозином. Протягом вагітності жінка лікувалась клопідогрелем і аспірином. На 41 тижні жінці призначено концентрат тромбоцитів, шляхом кесаревого розтину народилась дитина з наступними відхиленнями: відкрите овальне вікно, м’язовий дефект міжшлуночкової перетинки, помірна мітральна регургітація.  Це поширені з хорошим прогнозом вади.

5 повідомлень описали використання клопідогрелю вагітними, дві жінки протягом вагітності, інші починаючи з 10-го, 25-го і 31 тижнів вагітності. У 5 новонароджених не спостерігали відхилень.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання клопідогрелю в період лактації у людини. Молекулярна вага неактивної основної сполуки припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK535609/.

Адаптовано 22.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 22.06.2022 р.

Назва англійською мовою: clofazimine.

Група/призначення:

Засоби, що діють на мікобактерії, протилепрозні засоби.

Лепра (проказа, хвороба Ганзена) – хронічна хвороба, яка зазвичай вражає шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і периферичну нервову систему.

Альтернативні назви / синоніми: лампрен, гансепран.

Діюча речовина: клофазимін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини в період вагітності обмежений, дані від експериментальних тварин припускають низький ризик токсичного впливу на розвиток, якщо такий взагалі існує. Потенційним ускладненням лікування є пігментація шкіри новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження проводились у мишей і щурів з дозами до 50 мг/кг/день, у кролів – 15 мг/кг/день без ознак тератогенності у цих видів тварин. У мишей на фоні доз, які у 12-25 разів перевищували рекомендовану для людини, спостерігали фетотоксиність у вигляді затримки осифікації щелепи, підвищення частоти абортів та мертвонароджених, зниження рівня виживання плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Це похідне імінофеназину, яскраво-червоний барвник з антибактеріальними властивостями проти Mycobacterium leprae, використовується для лікування лепри.

Ряд досліджень повідомили про використання клофазиміну в період вагітності у людини. Результати 13 вагітностей були наступними: 3 новонароджені померли невдовзі після пологів, проте, жодний з випадків не пояснюється саме впливом клофазиміну. Причини смертей були наступними: не уточнена (через 3 години після народження); недоношеність і передсмертна кровотеча; гастроентерит. Мати дитини, яка померла через 3 години після пологів, тривало приймала стероїди, проте за 4 тижні до пологів припинила прийом преднізолону.  В жодного з 13 новонароджених не спостерігали вроджених вад, але деякі новонароджені мали пігментацію. Відомо, що в 3 немовлят пігментація поступово зникла протягом року, інформація про інших 10 дітей відсутня.

Повідомлення 1982 року описало двох новонароджених з пренатальним впливом клофазиміну.  Одна з жінок протягом всієї вагітності лікувалась клофазиміном в дозі 300 мг/день та преднізолоном протягом вагітності з приводу вузлуватої еритеми лепрозної. На ранніх термінах також вводився рифампін. Перед пологами діагностували маловіддя.Плацента продемонструвала ознаки гострого вираженого амніоніту, навколоплідні води густі, з неприємним запахом, забарвлені меконієм. Шляхом вагінальних пологів народився хлопчик вагою 2575 грам, нормальний, але з «надмірно пігментованою шкірою». У віці 14 днів діагностували двобічне гідроцеле та залізодефіцитну анемію на фоні лихоманки невідомого походження, яка повторилась у віці 5 місяців. Дитина нормально розвивалась у віці 12 місяців. Другу жінку лікували протягом вагітності клофазиміном в дозі 300 мг/день з приводу туберкулоїдної лепри. Природнім шляхом народилась здорова дівчинка вагою 3070 грам з нормальним розвитком при огляді у віці 3 років, відсутня інформація про пігментацію шкіри.

В статті 1984 року проаналізовано результати 79 вагітностей 76 жінок з лепроматозним типом прокази, 4 з яких (5 вагітностей) лікували клофазиміном (300 мг/тиждень). Інформація про результати вагітностей відсутня, але, незважаючи на це автори вважають, що клофазимін був найкращим доступним препаратом у випадку призначення після І триместру вагітності для попередження рецидивів та вузлуватої еритеми і лікування останньої.

В німецькому коментарі 1992 року висловлено занепокоєння щодо безпеки та ефективності цього препарату, враховуючи його швидку передачу потомству та антагонізм до дії інших препаратів, включно з дапсоном.

Застосування препарату під час вигодовування:

Клофазимін проникає до грудного молока у відносно великій кількості. Молоко набуває забарвлення від рожевого до червоного, що може призвести до пігментації шкіри новонародженого, як це відбувається у лікованих дорослих. Повідомляється про жінку, яка отримувала клофазимін в дозі 100-300 мг/день, 6 днів на тиждень, протягом 6 місяців. Немовля на грудному вигодовуванні стало спочатку «рум’яним, а потім злегка гіпермеланозним”. Нормальний колір шкіри відновився через 5 місяців після припинення лікування матері.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала клофазимін як препарат з невідомим впливом на немовля (крім пігментації шкіри), що може викликати занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501304/.

Адаптовано 21.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 21.06.2022 р.

Назва англійською мовою:  clevidipine.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: клевідипін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання препарату в період вагітності у людини. Репродуктивні дані від експериментальних тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належно оцінити наслідки впливу на ембріон/плід. Інші блокатори кальцієвих каналів широко використовуються у вагітних в якості антигіпертензивних та токолітичних препаратів без ознак токсичного впливу на розвиток (нікардипін, ніфедипін, верапаміл). Допоки не буде накопичено досвіду застосування квелідипіну кращою альтернативою є призначення інших препаратів, таких як внутрішньовенний лабеталол, якщо важка гіпертензія вагітної потребує саме внутрішньовенного лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів в період органогенезу. Тваринам вводили дози на рівні відповідно 0,7 та 2,0 від максимальної рекомендованої для людини дози, виходячи з площі поверхні тіла, що призводило до зниження виживання плодів. Клевідипін проникає через плаценту щурів. У щурів при лікуванні на пізніх термінах вагітності та в період лактації відзначали залежне від дози підвищення частоти материнської смертності, подовження гестації та пологів на фоні доз на рівні ≥0,17 від максимальної рекомендованої для людини. Потомство цих самок продемонстрували нижчий рівень плідності в порівнянні з контрольною групою.

Довготривалі дослідження карциногенності у тварин не проводились через короткочасне застосування у людини. Клевідипін продемонстрував генотоксичність в трьох дослідженнях in vitro (ймовірно, за рахунок метаболіту формальдегіду), але цього не спостерігали in vivo. Фертильність та сексуальна поведінка не страждали у самців і самок щурів, яким вводили еквівалентну максимальній рекомендованій для людини дозу, хоча у самок відзначали псевдовагітність та зміни естрального циклу на фоні доз на рівні ¼ від максимальної рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Клевідипін – це блокатор кальцієвих каналів для внутрішньовенного введення. Призначається при гіпертензії у випадку неможливості застосування пероральних препаратів. Препарат швидко метаболізується до неактивних метаболітів, одним з яких є формальдегід. Рівень зв’язування з білками високий – понад 99,5%, період напіввиведення дуже короткий – приблизно 15 хвилин.

Не відомо, чи препарат проникає через плаценту людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає, але високий рівень зв’язування з білками і дуже короткий період напіввиведення обмежуватимуть кількість, яка потрапить до ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання клевідипіну в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока, але швидкий метаболізм, високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість препарату, яка проникатиме до грудного молока. Клевідипін вводиться внутрішньовенно у випадку не застосування пероральних препаратів і тому, малоймовірно, щоб жінка годувала дитину в цей час.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 14.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 14.06.2022 р.

Назва англійською мовою:  chondroitin.

Група/призначення:

Дієтична добавка; засоби, що застосовуються при захворюваннях опорно-рухового апарату.

Альтернативні назви / синоніми:

Хондроїтин комплекс, хондроїтинсульфат.

Діюча речовина:

Глюкозаміну гідрохлорид, хондроїтину натрію сульфат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання хондроїтину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належним чином оцінити ризик для ембріону/плода. Відсутність стандартизації не дає змоги встановити точну прийняту дозу у випадку застосування в якості дієтичної добавки. Пероральна біодоступність залежить від молекулярної ваги продукту з вмістом хондроїтинсульфату, а ця інформація не завжди наявна в інструкції до застосування. В той же час хондроїтин є ендогенним агентом, який міститься в тканинах людини, тому ембріон/плід повинні синтезувати його в процесі розвитку. Свідоме або випадкове використання хондроїтину вагітними не асоціюється з істотним клінічним ризиком для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей і щурів з дозами, не порівняльними до добової рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла та AUC*. Введення 1 мл (20 мг) 2% розчину хондроїтинсульфату мишам в період органогенезу спричиняло розщілину піднебіння або закручені хвости. Пероральні дози до 5000 мг/кг хондроїтин полісульфату при введенні мишам і щурам також в період органогенезу не призводили до несприятливих наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Хондроїтин – це мукополісахарид, який належить до глікозаміногліканів, класу дуже великих молекул. Його виділяють з натуральних джерел, таких як хрящі акули і бика.

До прикладу, в США немає офіційних стандартів регулювання продуктів з хондроїтином, що не дозволяє чітко встановити отриману дозу.  Ендогенний хондроїтин діє як гнучка сполучна матриця (субстрат) між білковими нитками у хрящах більшості ссавців. Цей субстрат розміщений в людини в хрящах, кістках, рогівці, шкірі, стінці артерій. Перорально хондроїтин часто використовується в комбінації з глюкозаміном або марганцем для лікування остеоартриту, ішемічної хвороби серця, остеопорозу, гіперліпідемії тощо. В США не застосовують внутрішньом’язову форму препарату, яка також призначається для лікування остеоартриту. Місцеве застосування проводиться з приводу сухості очей та додатково при хірургічному лікуванні очей. Ефективність застосування хондроїтину потребує підтвердження, за винятком остеоартриту і сухості очей.

Пероральна біодоступність хондроїтину є мінімальною –  в межах 0 – 13%, але залежить від молекулярної ваги в конкретному продукті.

Невідомо, чи хондроїтин проникає через плаценту у тварин і людини. Молекулярна вага та дуже низька концентрація в крові припускають, що до ембріону/плода потраплятиме дуже мала кількість препарату, якщо такий трансфер взагалі відбуватиметься.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання хондроїтину в період лактації у людини. Виходячи з високої молекулярної ваги і дуже низької концентрації в крові невелика кількість препарату проникатиме до грудного молока, якщо такий процес взагалі відбуватиметься. Препарат вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Хондроїтинсульфат визначається в грудному молоці людини, в більшій кількості у випадку передчасних пологів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501855/.

Адаптовано 13.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 13.06.2022 р.

Назва англійською мовою:  chlorzoxazone.

Група/призначення: міорелаксант центральної дії. Це метаболіт зоксазоламіну, який вилучено з фармацевтичного ринку через гепатотоксичність.

Альтернативні  назви / синоніми: парафон, лорзон.

Діюча речовина: хлорзоксзон.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): досвід використання у людини не свідчить про тератогенний ризик. Репродуктивних досліджень у тварин не проводилось.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивних досліджень у тварин, досліджень карциногенності, мутагенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

Це міорелаксант центральної дії, який призначають при больових станах опорно-рухового апарату, додатково до відпочинку, фізіотерапії, тощо.

Препарат інтенсивно метаболізується (>99%). Проте інформація про рівень зв’язування з білками та період напіввиведення відсутня.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 42 новонароджених з впливом хлорзоксазону в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 1 (2,4%) велику вроджену ваду при 2 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад, з яких було виявлено 1 кардіоваскулярну ваду (очікувались 0,5). Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами.

Невідомо, чи хлорзоксазон проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання хлорзоксазону в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки потенційного впливу на немовля на грудному вигодовуванні не відомі. Щодо інших міорелаксантів, то вони, проникаючи до грудного молока, не шкодять дитині (баклофен, карізопродол).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. Chlorzoxazone Use During Pregnancy | Drugs.com Інформація з бази даних “Drugs.com”.

Адаптовано 13.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 07.08.2025 р.