Група/призначення:

Протидіабетичний засіб, двохфазова суспензія, що є сумішшю аналогів інсуліну: інсуліну аспарт (аналог людського інсуліну короткої дії) і протамін-інсуліну аспарт (аналог людського інсуліну середньої тривалості дії).

Це інсулін ультракороткої дії, отриманий методом рекомбінантної ДНК-технології з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae, в якому амінокислота пролін в положенні B28 замінена на аспарагінову кислоту.

Альтернативні назви / синоніми:

Новомікс, новорапід, флекспен.

Діюча речовина:

Інсулін людський біосинтетичний.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ефекти інсуліну аспарт при вагітності подібні до таких як інсулін, тобто він не спричиняє зростання вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не відрізняють від описаних для звичайного інсуліну, як зазначено в інструкції. Доклінічні обстеження, зазначені в інструкції не виявили несприятливого впливу на фертильність у щурів, лікованих інсуліном аспарт дозами до 300 Од/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи інсулін аспарт проникає через плаценту, але швидше за все, що ні, як і звичайний людський інсулін.

У 2003 році проводилось порівняння дії інсуліну та інсуліну аспарт у 15 жінок в період вагітності при почерговому введенні препаратів. Результати вагітностей не повідомлялися.

У 2007 році FDA змінив позицію інсуліну аспарт в групі ризику для плоду з С на В.

Інсулін аспарт порівнювали з людським інсуліном в рандомізованому контрольованому випробуванні у 18 країнах з охопленням 322 вагітних з діабетом І типу. Рівні материнської гіпоглікемії та зміни глікозильованого гемоглобіну (А_1с) були порівнювальні в обох групах. Однак інсулін аспарт показав кращий, хоча статистично не значущий, результат щодо передчасних пологів, неонатальної гіпоглікемії, що потребує лікування. Дослідження було замалим, щоб оцінити ризик вроджених вад розвитку.

Один з аналізів дійшов висновку, що швидкодіючим інсулінам (як аспарт) можна надавати перевагу при виборі серед інсулінів під час вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:   відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.07.2015 р.

Група/призначення:

Протипухлинний засіб. Покази: місцевопоширений або метастатичний колоректальний рак. Механізм дії пов’язаний з пригніченням клітинного ферменту топоізомерази 1, який бере участь у синтезі ДНК. Має імунодепресивну (цитотоксичну дію). Пригнічує ацетилхолін естеразу.

Альтернативні назви / синоніми: камптосар.

Діюча речовина: іринотекан.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані в експериментальних тварин передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Викликає зростання частоти вроджених вад розвитку в експериментальних тварин. Жінкам репродуктивного віку при лікуванні іринотеканом рекомендована адекватна контрацепція. Більш того, при лікуванні раку крім іринотекану використовується флуороурацил і це поєднання збільшує ризик вроджених вад, особливо в І триместрі. Однак, лікування іринотеканом призначається у важких випадках і інформована про можливі наслідки жінка не повинна припиняти лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інструкція до препарату повідомляє про результати застосування його в експериментальних тварин. У щурів доза 1,2 мг/кг/день асоціюється із зменшенням ваги плаценти та виживання плоду. Ця доза викликає концентрацію 2,5% від тієї, яка зареєстрована у пацієнта при лікуванні. При дозі 6 мг/кг/день спостерігались зниження ваги матері, зростання частоти вроджених вад та порушення поведінки потомства. Такі поведінкові відхилення також описані у потомства щурів, лікованих на пізніх термінах вагітності та в період лактації дозою 6 мг/кг/день. Морфологічно нормальні дитинчата не мали порушень фертильності в подальшому. За тваринами з вродженими вадами проводилось спостереження до дорослого віку і було виявлено зниження фертильності. В окремому дослідженні у щурів доза 6 мг/кг/день, призначена в лютеїновій фазі оваріального циклу, викликала зростання кількості зрілих яйцеклітин та жовтих тіл, покращення імплантації та кількості живих плодів. Автори припускають, що іринотекан спричиняє зростання рівня ФСГ, який і викликає такі ефекти. Тератологічні дослідження у кролів показали зростання частоти вроджених вад при дозі 0,6 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спираючись на результати доклінічних досліджень інструкція до препарату попереджає про шкоду для плоду при призначенні вагітним ін’єкцій іринотекану.

У 2009 році повідомлено про випадок видалення пухлини Крукенберга* в 34- річної жінки в терміні 15 тижнів вагітності і подальшого лікування іринотеканом, флуороурацилом, фолієвою кислотою кожні 2 тижні в період між 16 та 36 тижнями вагітності – всього 10 курсів. Дівчинка народилась без ускладнень і нормально розвивалась у віці 4 місяців, коли була оглянута.

Повідомлення 2012 року описує випадок лікування іринотеканом, флуороурацилом та фолієвою кислотою вагітної з раком товстого кишечника у терміні 23-28 тижнів вагітності. Пологи відбулися шляхом екстреного кесарського розтину в терміні 30 тижнів через тиск пухлини. Крім недоношеності ускладнень не було, дитина при огляді у віці 13 місяців була здоровою.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але це припускається, виходячи з його властивостей.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Інструкція до препарату повідомляє про 65-кратне збільшення концентрації радіоактивно міченого іринотекану в молоці щурів.  Невідомо, чи в молоці виявляється сам препарат чи продукти його біотрансформації.

Відсутня інформація про застосування при лактації. Якщо жінці проводиться таке лікування, то краще відмовитися від лактації. У випадку продовження грудного вигодовування слід проводити ретельний моніторинг стану дитини, звертаючи увагу на ефекти від препарату, які спостерігаються у дорослих, а саме: нудота, блювота, діарея, анорексія, лейкопенія, анемія, нетропенія, головний біль, біль в черевній порожнині, алопеція, гепатотоксичність.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Клінічні дослідження, проведені в Японії, припускають, що іринотекан спричиняє вторинну аменорею в деяких молодих жінок через токсичність для яєчників. Ці ефекти не підтверджені контрольними дослідженнями.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.07.2015 р.

Група/призначення:  

Протидіабетичний засіб, аналог інсуліну.

Вироблений за рекомбінантною ДНК-технологією, з використанням штаму E. coli (штами К 12), має ідентичну з інсуліном людини структуру; знижує рівень глюкози в крові; повністю розчинний у кислому середовищі, рН препарату дорівнює 4; після введення в підшкірні тканини кислий розчин нейтралізується, що призводить до виникнення мікроосаду/мікропреципітатів, з якого поступово вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну, який забезпечує повільний, без піків профіль залежності концентрації від часу; це дозволяє досягати довготривалої дії препарату.

Альтернативні назви / синоніми: лантус.

Діюча речовина:

Інсулін людський біосинтетичний.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ефекти інсуліну гларгін при вагітності подібні до ефектів інсуліну, тобто він не спричиняє зростання вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження вагітних експериментальних тварин були обмеженими через виникнення материнської гіпоглікемії. В інструкції повідомляється про асоційовану з вживанням препарату вентрикуломегалію в експериментальних тварин при дозі, яка вдвічі перевищує рекомендовану для людини. Тут же зазначається про двох уражених дитинчат без більш детальних пояснень. Німецький виробник проводив вивчення репродуктивної токсичності та ембріотоксичності препарату у щурів та кролів і не виявив несприятливого впливу на репродукцію, розвиток ембріону та плода або постнатальний   розвиток, крім гіпоглікемії.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Швидше за все, інсулін гларгін не проникає через плаценту, як і інсулін.

Італійські дослідники порівнювали результати народжень та вагу новонароджених між двома групами жінок: 62 вживали тільки інсулін гларгін в І триместрі та 46 вживали його протягом всієї вагітності. Вони не виявили впливу цього препарату на вагу або збільшення частоти несприятливого результату вагітності.

Повідомляється про 27 пацієнток з догестаційним діабетом. 17 з них лікували інсуліном гларгін всю вагітність, 5 – тільки в І триместрі, а тоді перейшли на людський інсулін; одна з жінок лікувалась в І та ІІ триместрах, а тоді продовжила лікування людським інсуліном, а 3 почали лікування в ІІ триместрі. В цих жінок описали наступні результати: 1 самовільний викидень, в 1 новонародженого транзиторна гіпоглікемія, інші новонароджені здорові.

Також повідомляється про нормальні результати вагітностей в 14 жінок, які отримували інсулін гларгін.

У 2011 році ця ж група дослідників не знайшла різниці між результатами вагітностей 100 жінок з діабетом, яких лікували іншими аналогами інсуліну та 44, лікованих інсуліном гларгін.

У 2013 році данські вчені оголосили ретроспективні дані порівняння результатів 67 вагітностей з вживанням інсуліну детемір та 46 – інсуліну гларгін. Ефективність ліків виявилась подібною з меншою частотою великих для гестаційного віку немовлят у жінок, що лікувалися гларгіном.

Масштабні огляди літератури та мета-аналіз у 2011 році припустив, що гларгін є безпечним при вагітності у жінок з цукровим діабетом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Не є протипоказаним при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.07.2015 р.

Група/призначення:

Стимулятор перистальтики, антагоніст рецепторів дофаміну, прокінетик, що має протиблювотні властивості подібно дометоклопраміду та деяких нейролептиків. Однак, на відміну від цих лікарських засобів, домперидон практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Домперидон підвищує тонус в нижньому відділі стравоходу, покращує антродуоденальну рухливість і прискорює випорожнення шлунка. Практично не впливає на шлункову секрецію.

Альтернативні назви / синоніми: мотиліум.

Діюча речовина: домперидон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані, отримані у тварин, припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Викликає порушення розвитку ембріона у щурів при дозі 200 мг/кг/день. Інформація про вплив на плід у людини відсутня. ФДА (FDA) застерігає проти використання препарату для стимуляції лактації.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів домперидон проникає через плаценту, але найвища концентрація у плода становить половину материнської. Японське тератологічне дослідження у мишей, щурів та кролів цитується іншими авторами щодо даних про перешкоджання дромперидону у високих дозах успішному паруванню тварин, уповільнення росту та порушення розвитку скелету. Також повідомляється про зростання частоти аномалій очей та кардіоваскулярної системи при дозах до 200 мг/кг/день у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження 2013 року, яке аналізувало результати вагітностей з використанням домперидону для лікування, не виявило несприятливих ефектів, які б можна було б пов’язати з препаратом. Дослідження охопило 120 жінок , які вживали препарат в І триместрі  та 212 жінок контрольної групи відповідного віку. В кожній групі народилось по 3 дітей з вродженими вадами. Інші параметри новонароджених в двох групах не відрізнялися, а саме: гестаційний вік при народженні, вага та зріст, окружність голови, показники шкали Апгар.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Домперидон використовується для стимуляції лактації. У червні 2009 року ФДА (FDA)  попередила, що стимуляція лактації не є затвердженим показом до призначення дромперидону, а внутрішньовенне введення препарату викликає аритмії, зупинку серця, раптову смерть. Також описані інші побічні дії: гінекомастія, галакторея, масталгія, екстрапірамідні  реакції, судоми.

Ні пероральна, ні парентеральна форма препарату недоступні на американському ринку, у Великобританії вилучена з продажу парентеральна форма домперидону через токсичність.

Для стимуляції лактації рекомендована доза становить 30 мг/день. Виявлено, що концентрація препарату в крові при пероральному вживанні значно нижча, ніж при внітрішньовенному введені, яке спричиняє інтоксикацію. Однак, деякі дослідження виявили зміни інтервалу QT у матерів та немовлят, тому призначення препарату не рекомендується годуючим жінкам з відомими кардіальними порушеннями.

Подвійне сліпе дослідження у 1985 році вивчало ефект домперидону на лактацію. Стимулювали лактацію в 2-х групах породіль: 8 жінок отримували 10 мг тричі на день протягом 3-х днів, а 10 – 10 мг тричі на день протягом 10-ти днів. В обох групах жінок значно покращилась лактація в порівнянні з тими жінками, які отримували плацебо. Побічних ефектів ні у матерів, ні у немовлят не виявлено.

Канадські лікарі у 2010 році виявили, що продукція грудного молока збільшилась більш ніж на 250% у 46 матерів передчасно народжених дітей; при цьому не виявлено побічних ефектів ні в матерів, ні в дітей.

Французькі дослідники виявили, що випадки подовження інтервалу QT у немовлят при вживанні матерями домперидону перорально трапляються найімовірніше при підвищеному рівні калію в сироватці. Вони рекомендують вимірювання інтервалу QT до та після перорального прийому дромперидону.

У щурів препарат проникає в грудне молоко в малій кількості – 0,2% материнської дози. Зразки грудного молока жінок містили від 0,28 до 2,6 нг/мл при призначенні препарату в дозі 30 мг/день та 0,49 нг/мл при материнській дозі 60 мг/день. Можна припустити, що доза для немовляти становитиме 0,1% материнської.

У 2011 році американська академія педіатрії віднесла домперидон до препаратів, які, як правило, сумісні з грудним вигодовуванням. Але через можливу токсичність для матері рекомендує призначати бульш безпечні препарати.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Вторинне зростання рівня пролактину припускає вплив на менструальний цикл та фертильність. 30 денне введення препарату самцям щурів не вплинуло на сексуальну поведінку, хоча рівень тестостерону в крові значно знизився. 30 денне лікування пригнічувало сексуальну поведінку і підвищувало рівень прогестерону в крові самок щурів з резекцією яєчників та інтактних самок відповідно. У здорових жінок препарат не змінює рівень гонадотропіну.

Повідомляється про 19 річну жінку, яка вживала домперидон протягом 5 днів, і в якої з’явилась галакторея як симптом гіперпролактинемії. Через 5 днів рівень повернувся до нормального. В цієї пацієнтки інші причини гіперпролактинемії були виключені, автори вважають домперидон відповідальним за такий ефект.

 Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2015 р.

Група/призначення:

Бета-адреностимулятор. Покази: симптоматичне лікування гострих астматичних нападів; профілактика проявів, що індукують астму; симптоматичне лікування бронхіальної астми та інших станів з оборотним звуженням дихальних шляхів, наприклад, хронічних обструктивних бронхітів, затримка передчасних пологів (токоліз).

Альтернативні назви / синоніми:

Беротек (для бронхіальної астми), партусистен (для токолізу). Фенотерол також входить до складу комбінованих препаратів беродуал і беродуал форте.

Діюча речовина: фенотерол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини та тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про асоціацію фенотеролу з вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення препарату вагітним щурам та кролям не викликало несприятливих результатів вагітностей при дозах до 25 мг/кг/день у щурів та 100 у кролів відповідно. Лікування новонароджених щурів (для моделювання розвитку головного мозку у пізніх термінах вагітності) в клінічно значущих дозах не викликало нейроповедінкових змін, хоча доза в 10 раз вища спричиняла такі зміни у дорослих  та погіршення пам’яті в старіючих тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Використання фенотеролу для токолізу асоціюється із наступними  змінами у половини матерів: тахікардія, головний біль, тремор, неспокій, відчуття жару, безсоння, підвищена пітливість.

Рідко з’являються повідомлення про якісь ефекти у новонародженого, хоча доступним є одне про внутрішньоутробний вплив фенотеролу на плід у вигляді гіпертрофії правого шлуночка та міжшлуночкової перетинки.

Запропоноване у 1990 році обстеження з доплером припустило зменшення опору судинного русла плаценти після лікування загрози передчасних пологів фенотеролом.

Наступні дослідження польських вчених не виявили значних несприятливих ефектів від фенотеролу, який використали для токолізу протягом 48 годин.

В США для токолізу найчастіше використовується інший бета-симпатоміметик – тербуталін. Чилійське клінічне спостереження порівнювало фенотерол з ніфедипіном (антагоніст іонів кальцію) для цих цілей і виявило,  що фенотерол є більш ефективним, але має більше побічних ефектів.

Описано обстеження 11 жінок, яким за 30 хвилин до кесарського розтину при загальній анестезії вводили фенотерол інфузійно зі швидкістю 3 мкг/хв. У жінок з гіпертензією фенотерол викликав швидше падіння діастолічного тиску, ніж в групі жінок з нормотензією. Всі інші кардіоваскулярні параметри були подібними в обох групах.

Cochrane-аналіз* дії бета симпатоміметиків при загрозі передчасних пологів виявив, що вони є ефективними для затримки пологів тільки протягом 48 годин.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2015 р.

Група/призначення:

Антибіотик для місцевого лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини носа, які викликані Staphylococcus aureus, включаючи метіциллінрезистентні штами. Це препарат природного походження, отриманий з культури Pseudomonas fluorescens.

Альтернативні назви / синоніми: мупіроцин.

Діюча речовина: мупіроцин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не викликає несприятливих ефектів при вагітності у щурів та кролів. Дані про застосування при вагітності у людини відсутні, проте мінімальне всмоктування препарату передбачає низький ризик, якщо він існує взагалі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження на щурах та кролях, про які зазначається в інструкції, не виявили несприятливого впливу препарату на вагітність при наступних дозах та введеннях: підшкірно в дозах, які у 22 та 43 раз перевищують місцеву дозу у людини; в дозах в 78 та 154 раз вищих від добової дози людини, що міститься в кремі; в 22 та 43 рази вищих від дози, що міститься в мазі; інтраназальних дозах, які  в 65 та 130 раз перевищували добову інтраназальну дозу для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Токсичність для людини обмежується місцевими реакціями, оскільки через шкіру всмоктується мінімальна кількість препарату.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але низька концентрація в плазмі та швидка елімінація не передбачають потрапляння його до плода.

В крові виявляється мінімальна кількість препарату після місцевого використання крему, але не мазі.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату передбачає проникнення в грудне молоко, але низька концентрація в плазмі та швидка елімінація не передбачають клінічно значимої концентрації препарату в грудному молоці. Невелике дослідження показало, що для лікування інфікування сосків золотистим стафілококом бактробан виявився найменш ефективним серед інших препаратів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самців та самок щурів не виявлено впливу на фертильність. Інформація про будь-який вплив на фертильність у людини відсутня.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2015 р.

Група/призначення:

Протипухлинні антибіотики, антрацикліни та споріднені сполуки.

Покази: гострий лімфобластний та мієлобластний лейкоз, хронічні лейкози, лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна), неходжкінська лімфома, множинна мієлома, остеосаркома, саркома Юінга, саркома м’яких тканин, нейробластома, рабдоміосаркома, пухлина Вільмса, рак молочної залози, рак ендометрію, яєчників, передміхурової залози, легень, шлунку, щитовидної залози, несеміноматозного раку яєчок, перехідного раку сечового міхура, первинного гепатоцелюлярного раку.

Альтернативні назви / синоніми: адріаміцин.

Діюча речовина: доксирубіцину гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в І триместрі.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментальних тварин, доксорубіцин може спричиняти порушення ембріонального розвитку, хоча є кілька повідомлень про сприятливе закінчення вагітності при вживанні цього препарату.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доксорубіцин викликає зростання частоти вроджених вад у курчат. При використанні дози 2 мг/кг виникали вроджені вади у щурів, але не спостерігались у мишей та кролів. У мишенят виникали вади шлунково-кишкового тракту при введені самкам подвійної людської дози препарату. Доксорубіцин нефротоксичний для дорослих і спричиняє порушення розвитку сечової системи у потомства експериментальних тварин, яких лікували дозою до 2 мг/кг/день. У плодів кролів від доксорубіцину виникали трахеоезофагеальна фістула та аномалії нирок і сечового міхура, подібні до описаних при VACTERL асоціації у людини. Такі вади також описані у мишей. Дослідження щурів, які отримували доксорубіцин в дозі 25 мг/кг тричі на тиждень інтраперитонеально протягом вагітності, виявили зниження рівнів тироксину та трийодтироніну, підвищення тіреотропного гормону  в сироватці плоду, що вказує на гіпотиреоз. Також спостерігався дефіцит нуклеотидів (АТФ, АДФ,АМФ).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Описані 10 випадків лікування доксорубіцином в І триместрі вагітності. Одна дитина, мама якої приймала крім доксорубіцину інші хіміотерапевтичні препарати, народилася з недорозвинутою клоакою, в інших випадках відхилень не виявили.

Достеменно невідомо в яких концентраціях препарат проникає через плаценту, проте він виявлявся в тканинах плаценти, пуповини та плоду. Через обмежений клінічний досвід, огляд 2004 року висловив припущення, що призначення доксорубіцину слід уникати в І триместрі, у випадку якщо це не є препаратом вибору при конкретному захворюванні. При наступних вагітностях у жінок та чоловіків, які приймали доксорубіцин перед зачаттям,  не виявлено підвищеного ризику вроджених вад.

Французьке дослідження 1999 року охопило 20 жінок, яких лікували від раку молочної залози. Перший цикл хіміотерапії розпочинався в середньому у терміні 26 тижнів вагітності, пологи наступили в середньому у 34,7 тижнів. Всього було призначено 38 циклів, в середньому по 2 цикли на жінку. Жодна з жінок не отримувала променеву терапію. Результати вагітностей були наступними: 2 спонтанні аборти (лікування в І триместрі), 1 випадок внутрішньоутробної загибелі плоду (лікування в ІІ триместрі), 17 народжених живими, 1 дитина з яких з невідомих причин померла на 8 добу. 16 здорових при народженні дітей при спостереженні у віці 42,3 місяці теж не мали відхилень в розвитку.

Кардіотоксичність.

Доксорубіцин є кардіотоксичним в постнатальному періоді та в культурі курячих кардіоміоцитів. У вагітних щурів спостерігалась гостра материнська кардіотоксичність та втрата ваги. Однак, у плодів крім втрати ваги не спостерігалось впливу на серцевий м’яз. На даний час відсутня інформація про кардіальну дисфункцію препарату для немовлят. У жінок, які отримували доксорубіцин в дозі біля 550 мг/м² до віку 4 років, ризик розвитку застійної серцевої недостатності в старшому віці становить 30%. Недавнє дослідження групи дітей, які отримували доксорубіцин та в деяких випадках променеву терапію, виявило зростання ризику серцевої недостатності чи інших серйозних порушень з боку серцевої системи саме від такого лікування; пацієнти обстежувалися через 15 і більше років після лікування.

Результати вагітностей 37 жінок, які отримували доксорубіцин як частину хіміотерапевтичного лікування в дитинстві, були в цілому нормальними. Однак, у жінок з порушенням функції серцево-судинної системи, був підвищеним ризик передчасних пологів та серцевих ускладнень.

Втрата вагітності.

Ретроспективне дослідження, виконане на основі професійних реєстрів та поштового анкетування, припустило зв’язок між впливом протипухлинних препаратів, в тому числа доксорубіцину, на вагітних медсестер, які працюють з ними та втратою плодів.  Одне з досліджень  вираховувало співвідношення між дією доксорубіцину та втратою вагітності на рівні 3,96. Це дослідження є провокативним, його дизайн не дозволяє зробити чіткий висновок щодо професійного або лікувального впливу доксорубіцину на втрату вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Враховуючи один описаний випадок грудного вигодовування, виявлено, що доксорубіцин проникає в молоко в невеликій кількості. Робоча група ВООЗ по грудному вигодовуванню не рекомендує грудне вигодовування при вживанні доксорубіцину. Американська академія педіатрії вважає препарат цитотоксичним, що може пошкодити клітинний метаболізм у немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жінок.

У мишей доксорубіцин викликав апоптоз фолікулів яєчника через 12 годин після лікування. Через місяць відмічали повернення 50% рівня овуляції, довготривале виснаження яєчників, зниження фертильності при спарюванні з нелікованими самцями. Гостре пошкодження яєчників спостерігали in vitro на яєчниках мавп.

Ретроспективний аналіз пацієнтів, лікованих від раку молочної залози доксорубіцином у складі хіміотерапії у віці 35 років та молодших, виявив відсутність ураження функції яєчників в більшості пацієнток та вплив на тривалість життя наступних вагітностей.  Інше дослідження 263 жінок у віці 45 років та молодших в постійній ремісії, принаймні, протягом року після терапії в режимі BEACOPP  (блеоміцин, етопозид, адріаміцин, циклофосфамід, вінкристин, прокарбазин, преднізон) (n=126) та/або ABVD (адріаміцин, блеоміцин, вінбластин, дакарбазин) (n=137) з наступною променевою терапією, не виявило істотної відмінності в фертильності в порівнянні з контрольною групою.

У чоловіків.

Виявлено токсичність для тестикул доксорубіцину в залежності від дози та віку самців щурів та токсичність для тестикул у мишей. Описані генетичні аномалії та домінантні летальні мутації при вагітностях, запліднених самцями гризунів, які були ліковані доксорубіцином. У чоловіків таке лікування призводило до транзиторної тестикулярної токсичності. Відсутня інформація про підвищений ризик вроджених вад вагітностях, коли чоловіки попередньо приймали доксорубіцин.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.07.2015 р.

Група/призначення:

Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань. Це подвійний інгібітор 5-aльфа-редуктази, що відповідає за перетворення тестостерону на 5-альфа-дигідротестостерон. Застосовується для лікування та запобігання прогресуванню доброякісної гіперплазії передміхурової залози шляхом зменшення її розмірів, пом’якшення симптомів хвороби, покращання відтоку сечі, зменшення ризику виникнення затримки сечі та необхідності хірургічного втручання.

Альтернативні назви / синоніми:  аводарт.

Діюча речовина:  дутастерид.

Рекомендації при вагітності:  протипоказаний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація – ймовірно протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дутастерид виклакає фемінізацію у плодів чоловічої статі при концентрації його в крові нижчій від такої при лікуванні. Хоча відсутня інформація про несприятливий результат вагітності, дутастерид вважається протипоказаним при вагітності. Потрапляння препарату вагітним із спермою не викликає достатньої концентрації, щоб очікувався ризик для плоду.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з результатами до клінічних досліджень, підсумованими в інструкції та фармакологічному огляді FDA, лікування дутастеридом вагітних щурів та кролів викликає фемінізацію плодів чоловічої статі при концентрації препарату в крові біля 2 нг/мл у щурів та 5-15 нг/мл у кролів відповідно. При лікуванні чоловіків дутастеридом його концентрація в крові сягає до 40 нг/мл. Фемінізуючий ефект у експериментальних тварин полягав у зменшенні аногенітальної відстані та розвитку сосків, гіпоспадії. Введення дутастериду самкам щурів перед та під час спарювання та на ранніх термінах вагітності викликало зменшення розміру посліду та зростання частоти резорбції при дозі вдвічі нижчій за рекомендовану для людини.

При спарюванні самок щурів із самцями, яких лікували дутастеридом, концентрація препарату в крові самок становила 0,1–0,4% від концентрації в крові самця. Можливе поглинання препарату вагітної із сперми оцінювалось експертами FDA. Рівень дутастериду у спермі лікованих цим препаратом чоловіків вимірювався на рівні 14 нг/мл. Якщо припустити, що жінка щодня отримує 5 мл сперми, а поглинання препарату становить 100%, то концентрація препарату в крові жінки становитиме 0,0175 нг/мл. А така концентрація в 100 раз нижча від тієї, яка викликає фемінізуючий ефект в експериментальних щурів та кролів.

При введенні мавпам дутастериду внутрішньовенно під час вагітності в концентрації в 16 раз вищій від тієї, що, згідно з розрахунками отримується із сперми не було виявлено фемінізуючих ефектів. Крім того, припущення про 100% поглинання препарату із сперми є перебільшеним, тому FDA вважає низьким ризик впливу препарату через сперму.

Інформація щодо впливу на плід:

Експерти FDA вважають, що вагітні жінки можуть поглинати препарат через шкіру при пошкодженні таблеток та капсул в обсязі, достатньому для збільшення ризику для плоду. Тому інструкція рекомендує жінкам не торкатися цього препарату. FDA також вважає, що переливання 5% крові вагітним жінкам від чоловіків, які знаходяться на лікуванні дутастеридом, збільшує ризик для плоду, і чоловіки, які лікуються цим препаратом не можуть бути донорами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація щодо впливу препарату при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування самців щурів дутастеридом знижувало вагу репродуктивних органів та викликало невеликі транзиторні зміни концентрації сперми, а також зниження фертильності при концентрації, нижчій від тієї, яка досягається у чоловіків при лікуванні.

У чоловіків, яким проводилось лікування дутастеридом, виявляли незначне транзиторне зменшення об’єму та концентрації сперми. Також відмічалось зниження статевого потягу та спонтанних ерекцій.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.07.2015 р.

Група/призначення:

Комбіновані очні краплі для лікування глаукоми. Склад: тимолол – бета-адреноблокатор та бринзоламід (синонім азопт) – інгібітор карбоангідрази ІІ.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина:

Бринзоламід, тимололу малеат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний, якщо користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча бринзоламід застосовується місцево, системне всмоктування присутнє. Згідно з інструкцією, при введенні перорально препарату в дозі 18 мг/кг/день, що в 375 раз перевищує офтальмологічну дозу для людини, не спостерігалось несприятливого впливу як у самок, так і у самців щурів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лікування щурів при вагітності вищевказаною дозою спричиняло зменшення ваги плодів пропорційно зменшенню ваги самки, що, ймовірно,  пов’язано з токсичністю для матері. При введенні бринзоламіду вагітним та годуючим самкам щурів, препарат та продукти його метаболізму проникали через плаценту та в грудне молоко. Зменшення ваги потомства при лактації спостерігалось при материнській дозі 15 мг/кг/день що в 312 раз перевищує офтальмологічну дозу для людини.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.

Група/призначення:

Противірусний препарат, ациклічний аналог нуклеотидів, активний по відношенню до віруса гепатиту В (HBV). Також застосовується для лікування ВІЛ інфекції.

Альтернативні назви / синоніми: гепсера.

Діюча речовина: адефовір діпівоксил.

Рекомендації при вагітності:

 Сумісний, якщо користь для матері перевищує ризик для плоду.

Рекомендації при лактації:

 Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний (гепатит В), протипоказаний (ВІЛ).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи експерименти на тваринах, не очікується зростання частоти вроджених вад при пероральному призначенні препарату.  Материнська токсичність, яка виникає при внутрішньовенній терапії, може асоціюватися з ембріотоксичністю у щурів. Якщо препарат призначений за показами, то він не повинен відмінятися через незаплановану вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати доклінічних досліджень, які зазначені в інструкції, не виявили порушення ембріонального розвитку у щурів та кролів після пероральної дози, яка була в 23 рази вищою від рекомендованої для людини у щурів та в 40 раз у кролів відповідно. При внутрішньовенному призначенні препарату вагітним щурам при дозі, що в 38 раз перевищує таку для людини, виникала ембріотоксичнісь, включаючи мальформації, але цього не спостерігалось при дозі, вищій в 12 раз відповідно. Токсичність для матері виникала при дозах, які були токсичними для плодів. Не виявлено несприятливого впливу на фертильність у самок та самців щурів при дозах, що в 19 раз перевищують лікувальну для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Реєстр вагітних, який спільно ведеться виробниками антиретровірусних препаратів (The Antiretroviral Pregnancy Registry), містить проспективні повідомлення про 37 народжень, при яких у І триместрі вагітності вживався адефовір та інші препарати для лікування ВІЛ. В цих випадках не було виявлено вроджених вад. До цього реєстру інформація надходить від лікарів, тому вона не є повністю перевіреною. Клініцисти можуть повідомляти про випадки вживання препаратів в І триместрі і протягом вагітності до наступного інтернет-ресурсу: http://www.apregistry.com.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але його властивості дозволяють це припустити.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи адефовір діпівоксил проникає в грудне молоко, але це припускається. Інструкцією не рекомендоване грудне вигодовування при вживанні препарату, проте не надається інформація про його вплив при лактації. ВІЛ виявляється в грудному молоці, і вважається, що в частині випадків це призводило до інфікування дитини. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитися від грудного вигодовування, якщо є безпечне альтернативне харчування. Жінки з гепатитом В можуть годувати дитину без ризику передачі вірусу дитині. Однак, може спостерігатися токсичний вплив, особливо нефротоксичний, як у дорослих.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції зазначається про відсутність впливу препарату на фертильність у самок та самців щурів при дозах, що в 19 раз перевищують рекомендовану для людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.