ТРИАМТЕРЕН

Група/призначення:

Діуретики. Калійзберігаючий діуретик.

Альтернативні назви / синоніми:

Діреніум, тріамтерен.

Комбінований препарат триампур (триамтерен 25 мг, гідрохлортіазид 12,5 мг).

Діюча речовина: триамтерен.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Більшість дослідників вважають діуретики протипоказаними при вагітності, за винятком пацієнток із серцевими захворюваннями. Діуретики не рекомендовані при гестаційній гіпертензії та прееклампсії через ризик гіповолемії у матері.

Оскільки триамтерен є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, рекомендується перед вагітністю та при вагітності приймати, принаймні, 0,4 мг фолієвої кислоти на день.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення щурам високих доз протягом вагітності істотно не впливало на розмір плодів чи частоту вроджених вад розвитку. Дослідження 1989 року з призначенням щурам з харчуванням препарату наприкінці ІІІ триместру не продемонструвало зменшення розміру новонароджених та зменшення ваги нирок. Також не виявлено пригнічення активності АТФ-ази ниркової плазматичної мембрани, що спостерігається у дорослих  при лікуванні триамтереном. Препарат проникає через плаценту в експериментальних тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи триамтерен проникає до плаценти у людини, але його молекулярна вага це припускає.

Ретроспективне дослідження з охопленням 271 вагітності з прийомом триамтерену в будь-якому терміні вагітності не виявило підвищення ризику вроджених вад розвитку, в 5 випадках вплив препарату відбувався в І триместрі.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 318 новонароджених, які зазнали впливу триамтерену в І триместрі вагітності. Зареєстровано 15 (4,7%) великих вроджених вад при очікуваних 13. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад: серцево-судинної системи (3 виявлені, 3 очікувані), полідактилії (1 виявлена, 1 очікувана), в інших категоріях вроджених вад не виявлено (розщілина хребта, орофаціальні розщілини, редукційні вади кінцівок, гіпоспадія). Отримані дані не підтверджують асоціації між препаратом та вродженими вадами.

Велике мультицентрове дослідження випадок-контроль оцінювало наслідки впливу в ІІ та ІІІ триместрах препаратів, антагоністів фолієвої кислоти (опубліковано у 2000 році). За основу взяті дані за період 1979-1998 років з 80 пологових закладів та лікарень третього рівня надання допомоги. Матері були опитані через 6 місяців після пологів стосовно прийому ліків при вагітності. Антагоністи фолієвої кислоти були розділені на 2 групи: 1) інгібітори дигідрофолатредуктази (аміноптерин (цитостатик), метотрексат (антинеопластичний засіб), сульфасалазин (сульфаніламідний препарат), піріметамін  (антималярійний засіб), триамтерен, триметоприм (антибактеріальний препарат широкого спектру); 2) препарати, що впливають на інші ферменти фолатного метаболізму, порушують абсорбцію фолатів або прискорюють розщеплення фолатів (карбамазепін, фенітоїн, примідон,  фенобарбітал – всі протисудомні препарати). В групу для аналізу включили 3870 немовлят з кардіоваскулярними вадами, 1962 з розщілинами обличчя, 1100 з вадами сечової системи. Були виключені синдромальні вроджені вади, випадки дефектів нервової трубки (частоту яких знижує вживання жінкою фолієвої кислоти). До контрольної групи включили 8387 дітей з іншими, не фолатзалежними вродженими вадами, хромосомними та генетичними дефектами. В контрольній групі ризик вроджених вад не мав би знижуватись від вживання фолієвої кислоти, в жодному випадку в цій групі не приймались антагоністи фолієвої кислоти. В першій групі відносний ризик кардіоваскулярних дефектів та розщілин обличчя становив 3,4, (95% ДІ 1,8-6,4) і 2,6 (95% ДІ 1,1-6,1), відповідно. В другій групі відносний ризик кардіоваскулярних вад, вад сечової системи та розщілин обличчя становив 2,2 (95% ДІ 1,4-3,5), 2,5 (95% ДІ 1,2-5,0) та 2,5 (95% ДІ 1,5-4,2), відповідно. Вживання матерями мультивітамінів з фолієвою кислотою (як правило, 0,4 мг) знизило ризик вроджених вад в першій групі. Для кардіоваскулярних дефектів співвідношення шансів з або без фолієвої кислоти становило 7,7 (95% ДІ 2,8-21,7) та 1,5 (0,6-3,8), відповідно. Подібне порівняння неможливо провести для орофаціальних розщілин, оскільки тільки в 3 випадках приймалась фолієва кислота на 2-3 місяцях. В 6 випадках (0,3%) орофаціальних розщілин не приймалась фолієва кислота, а в 3 (0,2%) – приймалась. На відміну від цього, в ІІ групі фолієва кислота не зменшувала ризику кардіоваскулярних дефектів, орофаціальних розщілин, вад сечової системи.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При введенні мишам пероральної дози до 100 мг/кг/день протягом 5 днів не спостерігали несприятливого впливу на парування, фертильність чи вагу яєчок самців.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.10.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.11.2016 р.