ТАЗОБАКТАМ

Група/призначення:

Інгібітор бактеріальної бета-лактамази. Призначається в комбінації з піперациліном для посилення антибактеріального спектру. За структурою це похідне ядра молекули пеніциліну, метаболізується до неактивного метаболіту. Період напіввиведення становить 0,7-1,2 години, тільки 30% тазобактаму зв’язується з білками плазми, цього не відбувається з метаболітом.

Альтернативні назви / синоніми: піперацилін-тазобактам.

Діюча речовина: тазобактам.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти ризику вроджених вад розвитку.

Хоча досвід застосування у людини дуже обмежений, комбінація тазобактаму-піперациліну здається відносно безпечною при вагітності. В експериментальних тварин на фоні доз, дуже близьких до використовуваних у людини, не спостерігали несприятливих наслідків у плодів. Більш того, значний досвід, накопичений з пеніцилінами при вагітності у людини продемонстрував їхню безпечність для ембріону/плода. Оскільки тазобактам є похідним пеніцилінового ядра, він, з великою ймовірністю, також є безпечним.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Про репродуктивні дослідження у щурів та мишей повідомила група дослідників. Тазобактам вводився дозами до 640 мг/кг/день або піперацилін 320-1280 мг/кг/день самцям і самкам щурів в період репродукції. На фоні дози 140 мг/кг/день відзначали токсичність у дорослих та зниження імплантації. При дозі 640 мг/кг/день спостерігали зниження розміру посліду та виживання дитинчат. Комбінований препарат призводив до аналогічної токсичності у дорослих та репродуктивної при нижчих дозах тазобактаму, але так само було виявлено, що репродуктивна токсичність виникала при дозах, вищих від тих, що спричиняють токсичність у дорослих. У щурів не відзначали підвищення частоти вроджених вад при використанні самого тазобактаму внутрішньовенно дозами до 3000 мг/кг в період органогенезу. Токсичний вплив на розвиток спостерігали на фоні доз, значно вищих від тих, при яких виникала материнська токсичність, він проявлявся зниженням виживання та зменшенням ваги плодів, що узгоджується з материнською токсичністю. Не спостерігали підвищення частоти вроджених вад розвитку. Ці результати свідчать про те, що ані тазобактам, ані його комбінація з піперациліном не є ембріотоксичними.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Виходячи з молекулярної ваги та низького рівня зв’язування з білками, тазобактам проникає через плаценту. Повідомлення 1998 року описало фармакокінетику піперациліну-тазобактаму в 6 жінок на 25-32 тижнях вагітності. Через підвищення ниркового кліренсу та інші фактори відзначали значне зниження концентрації в сироватці обох препаратів. В однієї жінки (зразки в інших 5 були некоректними) співвідношення тазобактаму в сироватці плода : матері становило 2 приблизно через 3 години після дози. В двох інших жінок визначили низьку концентрацію тазобактаму в амніотичній рідині – 2,3 та 3,7 мкг/мл, відповідно; в двох інших низька концентрація була виявлена в сечі плодів – 8,2 і 12,4 мкг/мл, відповідно.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виробник без наведення деталей стверджує, що тазобактам проникає до грудного молока в невеликій концентрації. Це відповідає молекулярній вазі та низькому рівню зв’язування з білками (30%). Піперацилін також проникає до грудного молока. Наслідки такого низького рівня впливу, ймовірно, є клінічно не значущими, але існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля, ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.