МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

СУЛЬФАПІРИДИН

Група/призначення:

Антибактеріальні препарати широкого спектру дії. Група сульфаніламідів. Це метаболіт сульфасалазину.

Сульфапіридин згідно іноземних джерел більше не призначається для лікування інфекцій в людини. Однак, його можна призначати для терапії лінійного IgA-залежного бульозного дерматозу*.

Сульфапіридин є хорошим антибактеріальним препаратом, але його водо розчинність дуже залежна від рівня pH і тому існує ризик кристалізації в сечовому міхурі або уретрі, що, в свою чергу, призведе до болю та закупор.

*Лінійний IgA-залежний бульозний дерматоз (Linear immunoglobulin A (IgA) dermatosis (LAD) – аутоімунне захворювання, ідіопатичне або індуковане препаратами. Попередня назва – хронічний бульозний дерматоз дитячого віку.

Альтернативні назви / синоніми: немає.
Діюча речовина: сульфапіридин.
Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Сульфаніламіди в цілому та окремі препарати цієї групи не вважаються великими тератогенами для людини. Через потенційну токсичність для новонародженого слід уникати призначення препаратів перед пологами – в ІІІ триместрі. Потенційні несприятливі наслідки від впливу сульфанламідів включають індукцію ідіосинкратичних реакцій (лихоманку, патологічні зміни крові, гіперчутливість). Наприклад, сульфаніламіди у плода та новонародженого можуть вивільняти білірубін і спричиняти ядерну жовтяницю (білірубінова енцефалопатія) при низьких рівнях останнього. Таке ускладнення теоретично очікується, проте аналіз історичної когорти з 1823 немовлят з впливом сульфаметизолу за 4 тижні до пологів не  продемонстрував зростання частоти жовтяниці.

Сульфапіридин є метаболітом сульфасалазину. Приблизно 30% сульфасалазину абсорбується у тонкому кишечнику; інші 70% метаболізуються завдяки кишковій флорі у товстому кишечнику до сульфапіридину і 5-аміносаліцилової кислоти. Максимальна концентрація сульфасалазину і його метаболітів у плазмі відрізняється залежно від індивідуальних особливостей пацієнтів; при повільному ацетилюванні їх концентрація значно вища, що збільшує ризик появи побічних ефектів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експериментальні дослідження 1950 та 1970 років припустили, що окремі сульфаніламіди призводять до вроджених вад розвитку в деяких видів тварин.

Щодо сульфасалазину, метаболітом якого є сульфапіридин: репродуктивні дослідження у щурів та кролів з використанням доз, які у 6 разів перевищували рекомендовану для людини, не виявлено порушень фертильності та шкоди для плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Сульфаніламіди швидко проникають до плаценти у всіх термінах вагітності. Через 2-3 години після прийому концентрація в крові плода становить 70-90% від материнської. При прийомі мамою перед пологами значний рівень в крові новонародженого може триматися кілька днів. Прояви токсичності наступні: жовтяниця, гемолітична анемія і, теоретично, ядерна жовтяниця (білірубінова енцефалопатія). Кілька авторів повідомляють про виражену жовтяницю у новонароджених при прийомі мамою сульфаніламідів перед пологами. Недоношені новонароджені особливо чутливі до розвитку жовтяниці.

Сульфасалазин та його метаболіт сульфапіридин швидко проникають до плаценти з досягненням концентрації у плода на рівні материнської. При народженні у 11 немовлят концентрація сульфасалазину та сульфапіридину становила 4,6 та 18,2 мкг/мл, відповідно. Жоден з цих рівнів не був достатнім для витіснення білірубіну зі зв’язку з альбуміном.  Не повідомляється про виражену неонатальну жовтяницю та ядерну жовтяницю у новонародждених, навіть якщо матері приймали сульфасалазин на момент пологів.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 1455 випадках приймались сульфаніламіди в І триместрі, в 5689 – в будь-який період вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами. Виявлено кілька можливих асоціацій з окремими вадами в групі вживання препаратів в будь-який період вагітності, що потребує додаткового підтвердження, а саме: персистуюча артеріальна протока (8 випадків), колобома (4), гіпоплазія кінцівки або її частини (7), різноманітні дефекти стопи (4), уретральна обструкція (13), гіпоплазія або атрофія наднирників (6), доброякісні пухлини (12).

Повідомлення 2009 року від проекту запобігання вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) інформує про асоціацію між антибактеріальними препаратами та понад 30 окремими вродженими вадами розвитку. Проаналізовано 13155 випадків, які порівняли з 4941 відповідним контролем. Інформацію отримували шляхом детального телефонного опитування через 24 місяці після пологів. Вважалось, що плід зазнав впливу препаратів, якщо мама приймала його за 1 місяць до запліднення і далі протягом І триместру. Виявлено значиму асоціацію між різними вродженими вадами (загальна кількість випадків впливу препарату/контрольні випадки)  та сульфаніламідами (145/42), можливо, в комбінації з триметопримом; а також нітрофурантоїном (150/42). Скориговані ризики щодо окремих вад  для сульфаніламідів були наступними: аненцефалія (3,4, 95% ДІ 1,3-8,8), синдром гіпоплазії лівих відділів серця (3,2, 95% ДІ 1,3-7,6), коарктація аорти (2,7, 95% ДІ 1,3-5,6), атрезія хоан (8,0, 95% ДІ 2,7-23,5%), поперечні аномалії кінцівок (2,5, 95% ДІ 1,0-5,9), діафрагмальна кила (2,4, 95% ДІ 1,1-5,4). Також значима асоціація з вродженими вадами виявлена (загальна кількість випадків/контролів; число вад) для антибіотиків пеніцилінової групи (716/293;1), еритроміцинів (202/78; 2), цефалоспоринів (128/47; 1), хінолонів (42/14; 1), тетрациклінів (36/6; 1). Як і при всіх ретроспективних дослідженнях отримані дані можуть визначати асоціації, але не причинний зв’язок.  Крім того, вищенаведене дослідження мало ряд обмежень.

Застосування препарату під час вигодовування:

Старіші повідомлення щодо прийому сульфасалазину при лактації інформують про наявність в молоці тільки одного сульфапіридину (його метаболіту). Новіші дослідження виявили в молоці також 5-аміносаліцилову кислоту. Дослідження у 8 матерів, які приймали сульфасалазин та їхніх дітей на грудному вигодовуванні оцінювало рівень сульфасалазину та сульфапіридину в сироватці матерів та немовлят, а також  в грудному молоці.  Виявлено, що немовля на грудному вигодовуванні отримує незначну кількість препаратів. Застосування сульфасалазину в період лактації асоціювалось з кривавою діареєю у немовлят. Інше повідомлення пов’язує індукцію діареї у немовлят на грудному вигодовуванні з 5-аміносаліциловою кислотою. Хоча до грудного молока потрапляє тільки невелика кількість цього метаболіту, деякі новонароджені не можуть толерувати навіть цю незначну кількість. Американська академія педіатрії класифікує більшість сульфаніламідів як препарати, зазвичай, сумісні з грудним вигодовуванням з відміткою про уникнення призначення недоношеним немовлятам та дітям з гіпербілрубнемією або дефіцитом глюкозо-6-фосфат дегідрогенази**.

**Дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (Г6ФД) – спадкове захворювання з Х-зчепленим типом успадкування, при якому є дефіцит відповідного ферменту, який допомагає нормально функціонувати еритроцитам. Дефіцит може призвести до гемолітичної анемії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування сульфасалазином асоціювалось з неплідністю у чоловіків та порушеннями в спермограмі, включно з олігоспермією та порушенням рухливості.  Цей наслідок виявився зворотним. Несприятливий вплив на якість сперми пов’язують з метаболітом сульфасалазину – сульфапіридином; зміни швидко зникали при заміні терапії 5-аміносаліциловою кислотою на іншу. Одне повідомлення асоціює сульфасалазин з імпотенцією.

Проспективне когортне дослідження в Нідерландах щодо препаратів для лікування ревматоїдного артриту виявило, що преконцепційний прийом сульфасалазину не затримує настання вагітності, на відміну від не стероїдних протизапальних препаратів та преднізону.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 07.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 10.06.2016 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1442

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!