ПРОКАЇНАМІД

Група/призначення:

Антиаритмічний препарат. Покази: передсердні та шлуночкові тахіаритмії.

Альтернативні назви / синоніми: новокаїнамід, пронестил.

Діюча речовина: прокаїнамід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежений досвід застосування у людини припускає низький ризик для плода, але відсутня інформація про використання в І триместрі, а також не проводились дослідження в експериментальних тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Прокаїнамід не асоціюється з вродженими вадами розвитку або іншими несприятливими наслідками для плода.

Повідомляється про успішну кардіоверсію (відновлення серцевого ритму) прокаїнамідом при суправентрикулярнй тахікардії у плода на 30 тижні вагітності. До того лікування дигоксином (серцевий глюкозид) самим та в комбінації з пропранололом (бета-адреноблокатор) не здолало аритмії. Надалі дигоксин покомбінували з прокаїнамідом, що нормалізувало ритм та призвело до зникнення асциту і перикардиту у плода. Наступні 3 тижні мама приймала прокаїнамід перорально – 1 грам кожні 6 годин – та дигоксин. Рівень прокаїнаміду в сироватці матері становив 2,4-4,1 мкг/мл. На 33 тижні знову відзначили порушення ритму у плода. Додаткове введення прокаїнаміду підвищило його концентрацію в сироватці до 6,8 мкг/мл. Протягом останніх 24 годин ввели 4 болюси* прокаїнаміду (три по 700 мг, один 650 мг) на фоні підтримуючої дози 3 мг/хвилину. Через 3 години після останньої болюсної дози шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка вагою 2650 грам. Концентрація прокаїнаміду в сироватці новонародженої та матері становила 4,3 і 15,6 мкг/мл, відповідно, а співвідношення – 0,28. Надалі немовля успішно пролікували з приводу застійної серцевої недостатності та персистуючої суправентрикулярної тахікардії. У віці 6 місяців на ЕКГ не спостерігали відхилень.

Повідомляється про призначення прокаїнаміду жінці на 24 тижні вагітності через шлуночкову тахікардію. Лікування проводили дозами до 2000 мг кожні 6 годин в комбінації з метопрололом (бета-блокатор) по 100 мг кожні 12 годин до народження на 36 тижні здорової дівчинки вагою 3155 грам. Рівень прокаїнаміду в матері та в пуповині становив 6,0 та 6,4 мкг/мл, співвідношення плід:мати – 1,1, відповідно, а активного метаболіту N-ацетилпрокаїнаміду – 9,4 та 8,7 мкг/мл (співвідношення 0,9), відповідно. Не спостерігали несприятливих наслідків у плода та згодом, у новонародженого.

Прокаїнамід може асоціюватись з виникненням люпус-подібного синдрому (тобто, подібного до системного червоного вовчака).

 Застосування препарату під час вигодовування:

Прокаїнамід та його активний метаболіт N-ацетилпрокаїнамід накопичуються в грудному молоці. Повідомляється про жінку, ліковану прокаїнамідом в дозі 375 мг чотири рази на день від передчасного скорочення шлуночків в ІІІ триместрі. Дозу збільшили до 400 мг 4-разово за тиждень до пологів, які наступили на 39 тижні. Визначали концентрацію прокаїнаміду та метаболіту одночасно в сироватці та грудному молоці. Середня концентрація обох речовин в сироватці становила 1,1 та 1,6 мкг/мл, відповідно, в той час як в молоці – 5,4 та 3,5 мкг/мл, відповідно. Середнє співвідношення молоко:сироватка для препарату та метаболіту становило 4,3 (1,0-7,3) та 3,8 (1,0-6,2), відповідно. Якщо немовля споживатиме 1000 мл молока на день, то воно отримає тільки 65 мг активного препарату (разом з метаболітом). Не очікується отримання клінічно значимої концентрації в сироватці дитини від такої кількості.

Американська академія педіатрії вважає прокаїнамід сумісним з грудним вигодовуванням. Однак, тривалі наслідки впливу на немовлят невідомі, стосовно виникнення антиядерних антитіл та люпус-подібного синдрому.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 26.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.11.2016 р.