НІТРОПРУСИД
Група/призначення:
Антигіпертензивний препарат, периферичний вазодилятатор.
Альтернативні назви / синоніми:
Ніпрусид, нітропрусид натрію, ніпрід, нітропрес.
Діюча речовина: нітропрусид натрію.
Рекомендації при вагітності:
Дані від експериментальних тварин та людини припускають ризик.
Рекомендації при лактації:
Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Відсутня інформація про зв’язок нітропрусиду з вродженими вадами розвитку. Нітропрусид призначають при вагітності для створення помірної гіпотензії при хірургічному лікуванні аневризми або екстреного лікування важкої гіпертензії. Єдиним зазначеним несприятливим ефектом була брадікардія у плода. Однією з переваг нітропрусиду є дуже швидкий початок дії та повернення до попереднього рівня артеріального тиску при припиненні прийому. Проте потенційним ризиком є накопичення ціаніду у плода, джерелом якого є нітропрусид, про що не повідомляється при використанні звичайних терапевтичних доз.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Нітропрусид не був тератогенним при тестуванні у щурів. Відомо, що він проникає через плаценту в овець. Призначення вагітним вівцям не впливає на матковий кровотік. У відповідь на індуковану нітропрусидом гіпотензію у овець підвищувався рівень вазопресину та реніну в плазмі матері та плода, хоча у дуже незрілих тварин рівень останнього не підвищувався. Іншим фармакологічним ефектом у вагітних овець було підвищення кровотоку в артеріальній протоці плода. Дослідження in vitro з використанням маткових артерій та тканин людини продемонстрували релаксантний ефект нітропрусиду.
У щурів препарат не порушує ембріонального розвитку.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
В експериментальних тварин нітропрусид проникає через плаценту і призводить до вищої концентрації ціаніду, ніж у матері. В людини такий вплив не вивчався, але стурбованість існує, оскільки нітропрусид є джерелом ціаніду.
Стаття 1984 року проаналізувала потенційну токсичність нітропрусиду для плода, виходячи з чого було рекомендовано уникнення пролонгованого призначення, моніторинг pH сироватки, рівня ціаніду в плазмі та еритроцитах, рівень метгемоглобіну у матері. Стандартні дози нітропрусиду, мабуть, не становлять високого ризику щодо надлишкового накопичення ціаніду в печінці плода.
Використання препарату при важкій прееклампсії може викликати циркуляторні порушення, аналогічні тим, що асоціюються з гіповолемією.
Виходячи з даних, отриманих при експериментах у овець виявлено, що одночасне призначення тіосульфату натрію може бути ефективним для мінімалізації ризику токсичного впливу ціаніду на матір та плід.
Серед 22 вагітних, лікованих нітропрусидом натрію в 5 завмирали плоди. Автори зазначають неможливість дійти висновку щодо підвищення нітропрусидом частоти загибелі плодів через дуже варіабельну інформацію про його вплив.
Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
При інкубації сперматозоїдів мишей з нітропрусидом натрію до 100 мкм протягом 90 хвилин продемонстровано залежне від дози пригнічення рухливості. Коли лікованою спермою мишей штучно запліднювали неліковані ооцити, рівень фертилізації та формування бластоцист був істотно зниженим.
Вивчали використання нітропрусиду для дозрівання шийки матки у вагітних та невагітних жінок. Рандомізоване дослідження виявило, що препарат не є настільки ефективним як мізопростол.
Як джерело оксиду азоту трансуретрально введений нітропрусид розслаблював кавернозну гладку мускулатуру та призводив до ерекції у кішок і чоловіків. В порівнянні з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції нітропрусид виявився менш ефективним і спричиняв системну гіпотензію. Однак, деякі автори вважають нітропрусид альтернативним лікуванням чоловікам, які не переносять інших інтракавернозно введених препаратів.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.