МЕСКАЛІН

Група/призначення:

Галюциноген. Мескалін є одним з алкалоїдів пейоту. Надземна частина рослини пейот (невеликий безхребетний кактус; Lophophora williamsii, peyote) первинно використовувалась через галюциногенні властивості. Інші причини перорального використання включали лихоманку, ревматизм, параліч, місцевого – перелами, рани, укус змій. Наукові свідчення такого використання відсутні. Активним інгредієнтом пейоту є мескалін, за хімічною структурою подібний до амфетамінів. Він призводить до стимуляції центральної нервової системи та симпатичної системи. Вплив на центральну нервову систему подібний до дії на неї діетиламіну лізергінової кислоти (ЛСД).

Альтернативні назви / синоніми: пейот.

Діюча речовина: мескалін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний (в низьких дозах). Протипоказаний як рекреаційний препарат.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний (в низьких дозах). Протипоказаний як рекреаційний препарат.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пейот є галюциногенним агентом, який легально використовують при певних релігійних церемоніях. Активним алкалоїдом пейоту є мескалін – препарат, який призводить до токсичного впливу на розвиток у тварин. При релігійних ритуалах певних індійських популяцій застосовуються низькі дози, які не призводять до токсичного впливу на розвиток, виходячи з обмежених даних. Якщо це справді так, то це збігається з принципом залежності токсичного впливу на розвиток від дози. Однак, низький ризик в популяціях корінних американців, які використовують старанно моніторовані кількості пейоту не стосується рекреаційного використання і, звичайно, використання мескаліну. Хоча рекреаційне використання пейоту або мескаліну при вагітності не вивчалось, припускається, що вищі дози можуть становити ризик для ембріону чи плода. Крім того, спосіб життя споживачів та можливе використання інших галюциногенів чи зловживання препаратів не сприяє нормальній вагітності. Тому таке використання є протипоказаним при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження 1967 року використало одноразову підшкірну дозу мескаліну (0,45; 1,33 або 3,25 мг/кг) у вагітних хом’яків на 8 день вагітності (органогенез). Частота вроджених вад головного мозку, спинного мозку, печінки, інших внутрішніх органів була підвищеною. Однак, ця частота не була залежною від дози, бо найнижча доза призводила до найбільшої кількості вад (28%), в той час як найвища – меншу (9%). Резорбція плодів (7-25%), завмерлі плоди (5-10%) та карликовість (5-12%) були залежними від дози.

Репродуктивне дослідження 1981 року проводилось з мескаліном у хом’яків. Пероральні дози 16 та 32 мг/кг від 7 до 10 дня вагітності призводили до залежного від дози зростання резорбції і відповідне зниження розміру посліду. Число резорбцій в контрольній групі та дві дози становили 6,4%, 12,0% і 48,8%, відповідно.

Також спостерігали залежне від дози підвищення частоти затримки осифікації черепа, грудини, метатарзальних кісток. На розтині великих аномалій не виявляли. Використання внутрішньовенної комбінації міченого вуглецю-14 та не міченого мескаліну виявило, що препарат проникає через плаценту до плода у мавп. Хоча пасаж був обмежений високою іонізацією при фізіологічному pH (99,3%) (pKa 9,56) та низькою жиророзчинністю неіонізованого мескаліну, препарат проникав через плаценту і концентрувався в різний термін після введення в органах плода. Низькі концентрації відзначали в крові, головному мозку та спинномозковій рідині плодів. Аналогічне дослідження у мишей з використанням тільки міченого мескаліну, який вводили інтраперитонеально, виявило плацентарний трансфер та концентрацію в органах плодів з найнижчою концентрацією в головному мозку.

Інформація щодо впливу на плід:

Хоча один автор стверджує, що мескалін проникає через плаценту у людини, таких досліджень не проводилось. Молекулярна вага такий трансфер припускає. Пасаж через плаценту у людини має бути обмеженим через іонізацією на фоні фізіологічного pH та низьку жиророзчинність неіонізованого мескаліну, що було виявлено при вищенаведеному дослідженні у мавп.

Клінічний випадок 1979 року описав вагітність, при якій мама та батько регулярно вживали ЛСД, пейот, марихуану протягом перших 4 місяців вагітності. На 38 тижні жінка народила здорового хлопчика вагою 2951 грам без жодних аномалій, який нормально розвивався у віці 8 місяців життя.

Коротке рев’ю 1970 року підсумувало анамнез, дозування, ефекти та несприятливі наслідки мескаліну. Мескалін був тільки одним з відомих на той час 8 алкалоїдів, присутніх у пейоті. Пейот використовується деякими мексиканськими і американськими індіанськими племенами сотні років і надалі це проводиться легально при релігійних ритуалах корінних американців. Автор вважає, що мескалін, виходячи з дози, був найслабшим з часто використовуваних галюциногенів (інші в даному рев’ю не уточнювались). Автор також вважає, що мескалін може бути тератогенним, виходячи з результатів досліджень у тварин.

Рев’ю 2001 року наводить більше інформації стосовно легального використання пейоту та його фармакології. Хоча L. Williamsii є кактусом, легально доступним і культивованим церквою корінних американців, інші члени родини Cactaceae, включно з Trichocereus pachanoi (San Pedro cactus) та Opuntia cylindrical також містять мескалін та інші алкалоїди. Крім мескаліну, в цих кактусах виявлено близько 50 алкалоїдів. При використанні згідно з рекомендаціями церкви корінних американців ризик токсичного впливу на розвиток вважається не підвищеним. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад у індіанців племені уїчоли (Huichol Indians), які використовують пейот при релігійних ритуалах протягом століть. Однак, виходячи з дослідження у тварин у 1967 році, наведеного вище, автор дійшов висновку, що ризик токсичного впливу на розвиток у людини асоціювався з рекреаційним використанням пейоту та/або мескаліну, при якому застосовуються значно вищі дози, ніж при релігійних обрядах. Крім того, мескалін, отриманий на вулиці, неправильно підписаний і може взагалі не містити мескаліну. Наприклад, фенциклідин, набагато сильніший та більш тривалої дії галюциноген, часто позначається як мескалін.

Дослідження хромосом індіанців племені уїчоли в Мексиці, які вживають мескалін не виявило підвищення частоти аномалій в порівнянні з членами цього ж племені, які не вживали препарату та контрольною групою не індіанців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання пейоту або його активного алкалоїду мескаліну при лактації у людини. Молекулярна вага мескаліну припускає проникнення до грудного молока. Вплив на немовля у такому випадку невідомий. Однак, використання низьких доз пейоту дорослими при релігійних ритуалах часто асоціюється з несприятливими наслідками, такими як нудота, блювота, симпатоміметичні ефекти (мідріаз (розширення зіниць), помірна тахікардія, помірна гіпертензія, діафорез (профузне потовиділення), атаксія, гіперрефлексія). Вищі дози, які можуть асоціюватися з рекреаційним вживанням пейоту і, звичайно, з мескаліном, можуть викликати такі ефекти у немовляти на грудному вигодовуванні. Таким чином, рекреаційне використання пейоту або мескаліну є протипоказаним при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 14.10.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.10.2019 р.