ЛАНСОПРАЗОЛ

Група/призначення:

Інгібітори протонної помпи, засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби*.

Також використовується в комбінації з амоксициліном (антибіотик пеніцилінового ряду) та/або кларитроміцином (антибіотик групи макролідів) для лікування інфекції, спричиненої Helicobacter pylori.

Протоновий насос, він же протонна помпа – це ферментний білок, який сприяє виробленню соляної кислоти в шлунку, що необхідно для процесу перетравлювання їжі. Проте часто трапляється так, що кислота починає вироблятися у великих кількостях, що тягне за собою неприємні і хворобливі відчуття в шлунку.

Інгібітори, або блокатори протонної помпи – лікарські препарати, за допомогою яких здійснюється лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, пов’язаних з підвищеною кислотністю.

Альтернативні назви / синоніми: превацид.

Діюча речовина: лансопразол.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та досвід застосування у людини припускають, що інгібітори протонної помпи асоціюються з низьким ризиком при вагітності, але досвід застосування лансопразолу при вагітності у людини все ще обмежений. Дослідження, яке продемонструвало асоціацію між пренатальним впливом препаратів, що пригнічують кислотність шлунку та алергією дитячого віку потребує підтвердження [перевірки]. Жодне з когортних досліджень не виявило істотного підвищення частоти великих вроджених вад розвитку, але вони не були спроможні визначити невелике підвищення частоти вад та рідкісні вади. Одне з досліджень повідомляє про вищу частоту вроджених вад серця внаслідок впливу омепразолу, але інші цього не підтвердили. Найбільш ймовірно, що серцеві та інші вади, виявлені різними дослідженнями, були результатом впливу багатьох факторів, включно з важкістю самого захворювання та одночасного лікування іншими препаратами. Крім того, дослідження не були чутливими до малих аномалій через відсутність стандартизації. Також можливий пропуск великих вад, що проявляються пізніше через відсутність більш тривалого спостереження. Якщо жінка потребує призначення лансопразолу або приймала його випадково на ранніх термінах ще не діагностованої вагітності, ембріо-фетальний ризик видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів з пероральними дозами, які в 40 та 16 разів, відповідно, перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Ці дози не порушували фертильності і не чинили шкоди для плодів. Як і інші інгібітори протонної помпи лансопразол є карциногенним у мишей та щурів, призводячи до виникнення залежних від дози пухлин шлунку, яєчок, печінки. Крім того препарат продемонстрував позитивні результати при оцінці хромосомних аберацій в лімфоцитах людини in vitro, але тест Еймса (Ames) – генетичний тест з використанням бактерій Salmonella typhimurium в якості об’єкту; призначений для оцінки мутагенного потенціалу хімічних сполук; позитивний результат в тесті демонструє можливу канцерогенність) був негативним. Інші тести на генотоксичність були негативними.

Дослідження 1990 року повідомляє, що лансопразол в дозах 50 чи 300 мг/кг не був тератогенним у вагітних щурів, але відзначали зменшення ваги плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи лансопразол проникає через плаценту, молекулярна вага такий  трансфер припускає. Відомо, що інший інгібітор протонної помпи – омепразол – проникає через плаценту у людини.

Когортне дослідження 1998 року повідомляє про результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали 1 з 34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць  після передбачуваних пологів. Вважають, що при 831 (78%) вагітності новий препарат приймався в І триместрі. Виявлено 14 вроджених вад (2,5%) серед 557 одноплідних вагітностях (10 двієнь). Крім того в обох абортованих плодів виявили вроджені вади розвитку. Однак, тільки невелика кількість абортусів була обстежена. Лансопразол приймався в І триместрі при 6 вагітностях з наступними, які закінчились народженням 7 здорових дітей (1 недоношений, 1 двійня).

Дані Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) були предствалені у 1998 році. Всього народилось 553 дітей від 547 жінок (6 пар двієнь), які на ранніх термінах вагітності приймали препарати, що знижують кислотність шлунку. Ці жінки також приймали ряд інших фармацевтичних препаратів. Виявлено 17 немовлят з вродженими вадами розвитку (3,1%, 95% ДІ 1,8-4,9) в порівнянні з частотою вад в реєстрі 3,9%. Співвідношення шансів для вроджених вад, скориговане відносно року народження, віку матерів, сімейного стану, паління становило 0,72 (95% ДІ 0,41-1,24). Співвідношення шансів для інгібіторів протонної помпи 0,91 (95% ДІ 0,45-1,84), антагоністів Н₂-рецепторів – 0,86 (95% ДІ 0,33-2,23; р=0,13). З 17 випадків вроджених вад розвитку 10 дітей зазнали пренатального впливу інгібіторів протонної помпи, 6 – антагоністів Н₂-рецепторів, 1 дитина – препаратів обох груп. В групі дітей з впливом інгібіторів протонної помпи діагностовано 6 кардіоваскулярних вад, в той час як в групі антагоністів Н₂-рецепторів – тільки одна така вада. Лансопразол був єдиним препаратом для зниження кислотності, який приймався в 13 випадках. В групі з впливом тільки лансопразолу зареєстровано 2 вроджені вади розвитку: дефект міжшлуночкової перетинки, крипторхізм.

Дослідження, результати якого були опубліковані у 1999 році, поєднало дані Данської бази виписаних рецептів з реєстром вроджених вад розвитку для оцінки впливу інгібіторів протонної помпи на виникнення вроджених вад, низьку вагу новонароджених, недоношеність (<37-го тижня). Всього 51 жінка отримала під час вагітності рецепт на такі препарати, а 38 з них – в період від 30 днів до зачаття – до кінця І триместру вагітності. Це були наступні препарати: омепразол (N=35), лансопразол (N=3). Контрольну групу становили 13327 вагітностей, при яких не виписувались рецепти на відшкодовувані ліки в період від 30 днів до запліднення і до кінця вагітності. Частота вроджених вад розвитку в контрольній групі становила 5,2%. В групі 38 вагітних виявлено наступні 3 великі вроджені вади розвитку (7,9%): дефект міжшлуночкової перетинки; пілоростеноз; персистуюча артеріальна протока, дефект міжпередсердної перетинки, гідронефроз, агенезія райдужної оболонки. При порівнянні з контрольною групою та при корекції на вік матерів, порядковий номер пологів, гестаційний вік, паління, але без корекції на вживання алкоголю встановлено наступні відносні ризики: для вроджених вад розвитку 1,6 (95% ДІ 0,5-5,2), низької ваги новонароджених 1,8 (95% ДІ 0,2-13,1), передчасних пологів (без корекції на гестаційний вік) 2,3 (95% ДІ 0,9-6,0). Хоча дослідження не виявило підвищеного ризику, виходячи з вищенаведених 3 результатів вагітностей, автори вважають за необхідне продовжити дослідження для з’ясування можливої асоціації між інгібіторами протонної помпи та вродженими кардіоваскулярними вадами чи передчасними пологами.

Дослідження 2002 року проводило мета-аналіз щодо використання інгібіторів протонної помпи в період вагітності. Проаналізовано 5 когортних досліджень з охопленням 593 немовлят, переважно з впливом омепразолу, але також і лансопразолу та пантопразолу. Відносний ризик для великих вроджених вад розвитку становив 1,18 (95% ДІ 0,72-1,94).

Дослідження 2005 року від європейської мережі тератологічних інформаційних служб повідомило результати вагітностей з впливом омепразолу (N=295), лансопразолу (N=62), пантопразолу (N=53). В групі пантопразолу середня тривалість лікування становила 14 днів (7-23 дні), доза становила 40 мг/день. Результати були наступними: 1 спонтанний аборт, 3 медичні аборти (без вроджених вад), 1 випадок мертвонародження, 48 народжених живими. В одного немовляти з впливом на ранніх термінах вагітності (2-8 тиждень) діагностували вроджений токсоплазмоз. При порівнянні з контрольною групою без впливу препаратів не виявлено різниці в частоті великих вроджених вад з групою з впливом пантопразолу (відносний ризик 0,95, 95% ДІ 0,46-1,98). Аналогічні результати виявлено для омепразолу та лансопрозолу.

Популяційне обсерваційне когортне дослідження використало дані 3 Шведських національних медичних реєстрів за 10-річний період (1995-2004 роки) і повідомило результати у 2009 році. Основним завданням було визначення алергічних захворювань та аналіз виписаних рецептів на препарати для лікування астми чи алергічних станів. Аналізували вплив наступних препаратів: антацидних, включно з антагоністами Н₂-рецепторів, простагландинів, інгібіторів протонної помпи, комбінацій для лікування Helicobacter pylori, для лікування пептичних язв та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. З 585716 дітей діагноз встановили 29490 (5%), а 5645 (1%) зазнали впливу антацидних препаратів при вагітності. З цих дітей 405 (0,07%) отримували лікування з приводу алергії. Для виникнення алергії співвідношення шансів становило 1,43 (98% ДІ 1,29-1,59), незалежно від препарату та материнського алергологічного анамнезу. Для виникнення астми дитячого віку, але не інших алергічних захворювань співвідношення шансів становило 1,51, 95% ДІ 1,35-1,69, незалежно від типу антацидного препарату та терміну впливу при вагітності.

Другий мета-аналіз використання інгібіторів протонної помпи при вагітності повідомив результати у 2009 році. Порівняли 1530 вагітностей з впливом препаратів з 133410 з контрольної групи. Співвідношення шансів для великих вроджених вад становило 1,12, 95% ДІ 0,86-1,45. Також не виявлено підвищеного ризику спонтанних абортів (1,29, 95% ДІ 0,84-1,97) та передчасних пологів (1,13, 95% ДІ 0,96-1,33). При проведенні аналізу для самого омепразолу співвідношення шансів для великих вад становило 1,17, 95% ДІ 0,90-1,53). Ці дані підтримують думку про низький ризик при застосуванні інгібіторів протонної помпи при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання лансопразолу при лактації у людини. Молекулярна вага лансопразолу припускає його проникнення до грудного молока. Потребує додаткових досліджень факт канцерогенності, виявленої у тварин та потенційне пригнічення шлункової секреції у немовляти на грудному вигодовуванні. Тому рекомендовано уникати призначення лансопразолу в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  

Дослідження у щурів з використанням доз до 50 мг/кг/день не продемонструвало порушень фертильності. Згідно з інструкцією відзначається невелике зростання числа інтерстиціальної аденоми яєчок на фоні 2-річного лікування щурів високими дозами.

Повідомляється про відсутність істотних змін концентрації гормонів, включно з лютеїнізуючим, фолікулостимулюючим, дегідроепіандостерону сульфату, пролактину, естрадіолу та відсутність порушення сексуальної функції у чоловіків, лікованих дозою до 60 мг/день протягом року. Повідомляється про виникнення гінекомастії на фоні лікування омепразолом. Гінекомастія повідомляється як нечасте ускладнення при лікуванні лансопразолом (<1%).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 02.12.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.12.2017 р.