ІЛОПРОСТ

Група/призначення:

Простагландини* та їх синтетичні похідні; вазодилятатор, антиагрегант.

Це синтетичний аналог простацикліну.  Для лікування легеневої артеріальної гіпертензії.

Альтернативні назви / синоніми: вентавіс, іломедін.

Діюча речовина: ілопрост.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин неспівставні.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):               

Вагітність не рекомендована жінкам з легеневою гіпертензією через високий ризик захворюваності та смертності. Однак, вплив ілопросту при вагітності не асоціювався з несприятливим впливом на ембріон та плід. Дані від експериментальних тварин неспівставні, оскільки пероральні та внутрішньовенні дози при тестуванні не порівнювали з терапевтичними. Незважаючи на це, оскільки легенева гіпертензія пов’язана з високим ризиком, якщо препарат призначено, лікування не слід припиняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату призначення ілопросту кролям (до 40 мг/кг/день перорально) та мавпам (до 0,04 мг/кг/день внутрішньовенно) не підвищувало частоти вроджених вад розвитку. У щурів внутрішньовенне введення препарату вагітним в дозі 0,01 мг/кг/день призводило до вкорочення пальців у потомства. Цей ефект пояснили гіпоперфузією внаслідок вазодилятаційного ефекту. Ці дані узагальнено в фармакологічному рев’ю на сайті FDA та в публікації.

Інформація щодо впливу на плід:

Після інгаляційного застосування через 30-60 хвилин препарат вже не визначається в плазмі. При внутрішньовенному використанні період напіврозпаду становить 20-30 хвилин, зв’язування з білкками плазми 60%, в основному, з альбуміном. Основний метаболіт не був активним у тварин.

Невідомо, чи ілопрост проникає до плаценти і, хоча, його молекулярна вага це припускає, вплив на ембріон та плід обмежений через короткий період напіврозпаду.

Повідомлення 2005 року описує 3 жінок з легеневою гіпертензією, лікованих ілопростом. Лікування розпочали на 8-му, 19-му та 17-му тижнях з титрованими дозами залежно від стану 7 разів на день. Одна жінка лікувалась бозентаном (вазодилятатор) та варфарином (антикоагулянт) до 8-го тижня вагітності. Ця жінка пережила зупинку серця на 25-му тижні, була успішно реанімована через 1 хвилину і переведена на внутрішньовенне введення ілопросту на 5 днів. В цей час проведено кесаревий розтин з народженням дитини вагою 650 грам та оцінкою за шкалою Апгар 8 і 9 балів. Дитина добре розвивалась у віці 16-ти місяців. Через початок передчасних пологів в другої жінки проведено кесаревий розтин на 36-му тижні з народженням хлопчика вагою 2800 грам та оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів, нормальним розвитком у віці 18-ти місяців. У третьої жінки діагностовано передлежання плаценти і на 35-му тижні шляхом кесаревого розтину народжено дівчинку вагою 2160 грам, оцінкою за шкалою Апгар 9, 9 і  10 балів і нормальним розвитком у віці 12-ти тижнів. В жодної дитини не виявлено вроджених вад.

Повідомляється про 21-річну жінку з ідіопатичною легеневою артеріальною гіпертензією, яку лікували ілопростом інгаляційно з 24-го до 34-го тижня Повідомляється про 29-річну жінку з системним червоним вовчаком та артеріальною легеневою гіпертензією, яка до 5-го тижня вагітності приймала бозентан (250 мг/день), силденафіл (150 мг/день; вазодилятор; препарат для лікування імпотенції), гідроксихлорохін (200 мг/день; антималярійний, антиревматичний препарат), азатіоприн (100 мг/день; імуносупресор), фенпрокумон (антикоагулянт). На цьому терміні бозентан та фенпрокумон відмінили, а інші 3 препарати жінка продовжувала приймати разом з низькомолекулярним гепарином. У терміні 35-ти тижнів призначено інгаляційно ілопрост, а на 37-му -проведено плановий кесаревий розтин з народженням здорової дівчинки вагою 2760 грам та оцінкою за шкалою Апгар 8,9 та 10 балів. Жінка відмовилась від грудного вигодовування, немовля було здоровим на момент публікації.

Також повідомляється про 6 випадків використання ілопросту при вагітності. В одному  випадку ілопрост призначили з 8-го тижня вагітності, в 3 – в ІІ триместрі, в 2 – в ІІІ триместрі на момент кесаревого розтину. Не виявлено несприятливих результатів, пов’язаних з ілопростом. Один вчений дійшов висновку про безпечність ілопросту в період вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Невідомо, чи ілопрост проникає до плаценти. Його молекулярна вага це припускає, але дуже короткий період напіврозпаду обмежує проникнення до грудного молока.

Згідно з інструкцією до препарату у потомства щурів, яких годували самки, що отримували ілопрост в дозі 1 мг/кг/день (дуже висока доза), спостерігали зростання смертності. Максимальна добова доза для людини становить 45 мкг/день, тобто, менше, ніж 1 мкг/кг/день.

Інструкція до препарату рекомендує припинити грудне вигодовування при лікуванні ілопростом, проте інших даних на підтримку цієї рекомендації не знайдено. Клініцисти, які досліджували використання ілопросту у жінок з синдромом набряку кісткового мозку, рекомендують призначати його протягом 5 днів, але в цей період не годувати дитину, а зціджувати молоко  7 днів, щоб уникнути впливу на немовля.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату внутрішньовенно введений ілопрост в дозі 1 мг/кг/день не порушував фертильності у щурів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.09.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.09.2016 р.