ЕНФУВІРТИД

Група/призначення:

Противірусний засіб. Інгібітор фузії (злиття). Специфічно зв’язуючись з глікопротеїдом gp41 ВІЛ-1 поза клітиною інгібує його структурне реаранжування, блокує проникнення вірусу всередину клітини. Противірусна активність обумовлена взаємодією з іншою семиразово повторюваною ділянкою HR1 в природному gp41 на поверхні вірусу.

Покази: ВІЛ-1 інфекція у складі комбінованої антиретровірусної терапії у пацієнтів, які вже отримували антиретровірусну терапію і незважаючи на це продовжується реплікація ВІЛ-1.

Альтернативні назви / синоніми: фузеон.

Діюча речовина: енфувіртид.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):        

Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, а інформація про застосування у людини при вагітності обмежена, щоб оцінити ембріо-фетальний ризик. Препарат не виявляється в пуповинній крові та у плода при дослідженні in vivo на моделі плаценти.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ- позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Підшкірне введення дози, яка в 27 та 3,2 рази перевищує рекомендовану для людини відповідно не спричиняло шкоди для плодів. У самок та самців щурів підшкірна доза в 1,6 раз вища за рекомендовану для людини не викликала порушення фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Висока молекулярна вага та високий рівень зв’язування з білками не припускають проникнення препарату через плаценту.

В клінічних дослідженнях при материнській концентрації в 2 жінок до пологів 3647 та 4135 нг/мл препарат не виявлявся в пуповинній крові (<50 нг/мл).

Три повідомлення описують вживання енфувіртиду в комбінації з іншими препаратами для лікування резистентної ВІЛ-інфекції в 2 половині вагітності. Народились  ВІЛ-негативні здорові при народженні та при тривалому подальшому спостереженні діти.

У Реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (The Antiretroviral Pregnancy Registry)  за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими,  які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату.  Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95% ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95% ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату в будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. Щодо енфувіртиду: приймався в 31 випадку, з них 19 – в І триместрі, 12 – в ІІ-ІІІ триместрах в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами; вроджених вад не виявлено. Реєстр дійшов висновку, що не виявлено характерних вад, асоційованих з цими препаратами, за винятком ефавірензу (ненуклеозидний інгібітор зворотньої транскриптази*) та дефектами нервової трубки.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена директива американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування за винятком ефавірензу. Вагітні, які отримують інгібітори протеази, повинні моніторуватися щодо гіперглікемії. У 2010 році також видано оновлені рекомендації пощодо використання антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування повинні продовжувати його протягом вагітності і, незалежно від попередніх препаратів, рекомендовано призначати зидовудин інтранатально для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про грудне вигодовування при лікуванні енфувіртидом. Висока молекулярна вага препарату та зв’язування з білками мали би запобігти проникненню препарату в молоко.

ВІЛ був знайдений в грудному молоці інфікованих жінок, тому вважається, що грудне вигодовування може викликати деякі випадки педіатричної інфекції. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитись від грудного вигодовування, якщо існує безпечне альтернативне харчування для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не виявлено порушень фертильності у самок та самців щурів лікованих підшкірною дозою, яка в 1,6 разів вища від рекомендованої для людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 19.09.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.10.2015 р.