МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ЕНФУВІРТИД

Група/призначення:

Противірусний засіб. Інгібітор фузії (злиття). Специфічно зв’язуючись з глікопротеїдом gp41 ВІЛ-1 поза клітиною інгібує його структурне реаранжування, блокує проникнення вірусу всередину клітини. Противірусна активність обумовлена взаємодією з іншою семиразово повторюваною ділянкою HR1 в природному gp41 на поверхні вірусу.

Покази: ВІЛ-1 інфекція у складі комбінованої антиретровірусної терапії у пацієнтів, які вже отримували антиретровірусну терапію і незважаючи на це продовжується реплікація ВІЛ-1.

Альтернативні назви / синоніми: фузеон.
Діюча речовина: енфувіртид.
Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):        

Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, а інформація про застосування у людини при вагітності обмежена, щоб оцінити ембріо-фетальний ризик. Препарат не виявляється в пуповинній крові та у плода при дослідженні in vivo на моделі плаценти.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ- позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Підшкірне введення дози, яка в 27 та 3,2 рази перевищує рекомендовану для людини відповідно не спричиняло шкоди для плодів. У самок та самців щурів підшкірна доза в 1,6 раз вища за рекомендовану для людини не викликала порушення фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Висока молекулярна вага та високий рівень зв’язування з білками не припускають проникнення препарату через плаценту.

В клінічних дослідженнях при материнській концентрації в 2 жінок до пологів 3647 та 4135 нг/мл препарат не виявлявся в пуповинній крові (<50 нг/мл).

Три повідомлення описують вживання енфувіртиду в комбінації з іншими препаратами для лікування резистентної ВІЛ-інфекції в 2 половині вагітності. Народились  ВІЛ-негативні здорові при народженні та при тривалому подальшому спостереженні діти.

У Реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (The Antiretroviral Pregnancy Registry)  за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими,  які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату.  Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95% ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95% ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату в будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. Щодо енфувіртиду: приймався в 31 випадку, з них 19 – в І триместрі, 12 – в ІІ-ІІІ триместрах в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами; вроджених вад не виявлено. Реєстр дійшов висновку, що не виявлено характерних вад, асоційованих з цими препаратами, за винятком ефавірензу (ненуклеозидний інгібітор зворотньої транскриптази*) та дефектами нервової трубки.

*Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази — це група антиретровірусних препаратів, що не мають структурної подібності із нуклеотидними основами, які входять у склад ДНК або РНК, та блокують активний центр ферменту вірусу ВІЛ-1 зворотню транскриптазу неконкурентним шляхом, блокують активність ДНК- та РНК-залежних полімераз вірусу ВІЛ-1, не інгібують α-, β- та γ-ДНК-полімерази організму людини. Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази діють на ранніх стадіях розвитку ВІЛ-інфекції, тому ефективно діють у клітинах, що були інфіковані недавно. Препарати групи активні виключно до вірусу імунодефіциту людини І типу. До ненуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази також відносяться невірапін, делавірдин, етравірин.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена директива американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування за винятком ефавірензу. Вагітні, які отримують інгібітори протеази, повинні моніторуватися щодо гіперглікемії. У 2010 році також видано оновлені рекомендації пощодо використання антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування повинні продовжувати його протягом вагітності і, незалежно від попередніх препаратів, рекомендовано призначати зидовудин інтранатально для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про грудне вигодовування при лікуванні енфувіртидом. Висока молекулярна вага препарату та зв’язування з білками мали би запобігти проникненню препарату в молоко.

ВІЛ був знайдений в грудному молоці інфікованих жінок, тому вважається, що грудне вигодовування може викликати деякі випадки педіатричної інфекції. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитись від грудного вигодовування, якщо існує безпечне альтернативне харчування для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не виявлено порушень фертильності у самок та самців щурів лікованих підшкірною дозою, яка в 1,6 разів вища від рекомендованої для людини.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 19.09.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 09.10.2015 р.



Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати


Наша подяка
 
Представляємо


Всього статей

1199

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information