ДРОПЕРИДОЛ

Група/призначення:

Антипсихотичний, антиеметичний засіб. Це похідне бутирофенону, структурно подібний до галоперидолу (антипсихотичні препарати).

Альтернативні назви / синоніми: інапсин.

Діюча речовина: дроперидол.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежені дані про використання у тварин та людини не припускають значного зростання ризику вроджених вад. При лікуванні токсикозу вагітності у 108 жінок не спостерігали зростання частоти вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату дроперидол не призводив до підвищення частоти вроджених вад у щурів при дозах, які в 44 рази перевищували рекомендовані для людини. Після введення щурам внутрішньом’язево спостерігали зростання смертності дитинчат внаслідок порушення відокремлення плаценти від плоду через пригнічення центральної нервової системи

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Молекулярна вага препарату припускає проникнення до плаценти. У людини плацентарний трансфер препарату повільний.

Препарат призначається як премедикація при  кесаревому розтині без впливу на дихальну систему новонароджених. Призначався в пологах в якості седативного засобу при дослідженні, яке порівнювало результати у 48 жінок, що отримували дроперидол та 52 жінок, яким призначали прометазин (антигістамінний препарат, антиеметик). Не спостерігали серйозних ускладнень з боку матері та плода.

Дроперидол призначають на ранніх термінах вагітності для лікування важкого токсикозу. В повідомленні 1996 року описується лікування 80 жінок з важким токсикозом (hyperemesis gravidarum ) наступними препаратами: дроперидолом, метоклопрамідом  (стимулятор перистальтики), гідроксизином (антигістамінний препарат), дифенгідраміном (димедрол, антигістамінний препарат). Середній термін початку лікування становив 10,9 тижнів. Пацієнтки отримували дифенгідрамін в дозі 200 мг/день внутрішньовенно протягом 2-3 днів, а 12 жінок (15%) – потребували 2-го курсу терапії через повернення симптомів. Троє з матерів (всі ліковані в ІІ триместрі) народили дітей з наступними вродженими вадами: синдромом Поланда*, фетальним алкогольним синдромом, гідроцефалією та гіпоплазією правої церебральної гемісфери.  Тільки 3 аномалія може бути потенційно викликана препаратом, але, більш ймовірно, це було результатом внутрішньоутробного васкулярного або інфекційного впливу.

Дослідження 2000 року повідомляє про лікування токсикозу 28 госпіталізованих жінок дроперидолом та дифенгідраміном (димедрол, антигістамінний препарат). Результати вагітностей порівняли з даними від 54 жінок контрольної групи, лікованих звичайними антиеметиками. Після виписки призначено метоклопрамід (стимулятор перистальтики) перорально та гідроксизин (антигістамінний препарат). В основній та контрольній групах лікування розпочинали в приблизно однаковому терміні – 9,9 та 11,1 тижнів, відповідно. В основній групі токсикоз був   важчим, що припускається з врахуванням середньої втрати ваги 2,7 проти 0, 81 кг в контрольній групі та трохи нижчого рівня калію – 3,4 проти 3,5 ммоль/л. При порівнянні з контрольною групою в групі  дроперидолу був коротший період госпіталізації (3,53 проти 2,82-х днів, р=0,023), менше повторів (38,9% проти 14,3%, р=0,025), менша кількість епізодів денної нудоти та блювоти (р<0,001 для обох станів). Не було виявлено статистичної різниці (р>0,05) наступних показників між основною та контрольною групами: спонтанні аборти (0 проти 2 (4,3%), медичні аборти  (3 (12%) проти 3 (6,5%), оцінка за шкалою Апгар на 1-й, 5-й, 10-й хвилинах, вік при народженні (37,3 проти 37,9 тижнів), ваги при народженні (3114 проти 3347 грам). В контрольній групі зареєстровано 1 випадок (2,4%) великої вродженої вади з невідомо причиною – плід з акардією з трійні та 1 новонародженого – з генетичним дефектом (синдром Тернера, хромосомна патологія). В групі дроперидолу також  виявили 1 велику ваду (4,4%) з непоясненою причиною – двобічний гідронефроз та 2 генетичні дефекти (транслокацію між 3 та 7 хромосомами і тирозинемію).

Проводилось дослідження з охопленням 108 жінок, яких лікували від токсикозу дроперидолом та іншими препаратами. Частота вроджених вад не перевищувала загально-популяційної.

У 2011 році FDA оновило інформацію в інструкції до всіх антипсихотичних препаратів щодо прийому при вагітності, підкресливши ризик виникнення неонатальних ускладнень при прийомі в ІІІ триместрі. Ускладнення, такі як екстрапірамідні порушення, що виникають в результаті допамінової блокади та седації, труднощі з диханням та годуванням, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA класифікує ці ефекти як симптоми відміни, але вони також можуть свідчити про токсичність від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть самостійно зникнути або вимагати стаціонарного лікування.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання дроперидолу при лактації. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення в грудне молоко. Оскільки препарат доступний тільки в ін’єкційній формі, вплив на немовля здається обмеженим, але невідомим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату дроперидол не порушує фертильності у щурів при дозах, які в 36 раз перевищують рекомендовані для людини.

Транзиторне підвищення пролактину спостерігалось після використання дроперидолу в якості анестетика у жінок, яким проводиться екстракорпоральне запліднення. Також інші джерела повідомляють про інші випадки клінічно значимої гіперпролактинемії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0 .

Адаптовано 21.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 24.03.2016 р.