ДЕКСТРОЗА

Група/призначення:

Засіб для ентерального та парентерального харчування.

Плазмозамінний, метаболічний, гідратуючий, дезинтоксикаційний засіб. Субстратно забезпечує енергетичний обмін, підтримує об’єм циркулюючої плазми. Ізотонічний розчин виповнює об’єм втраченої рідини, гіпертонічний збільшує вихід тканинної рідини в судинне русло, утримує її в ньому, підвищує діурез та виведення токсичних речовин. Молекули декстрози утилізуються в процесі енергетичного забезпечення.

Альтернативні назви / синоніми: глюкоза.

Діюча речовина: D-глюкоза.

Рекомендації при вагітності:

З обережністю у жінок з діабетом, в тому числі гестаційним.  

Рекомендації при лактації:

 З обережністю у жінок з діабетом.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Надмірний рівень глюкози в крові може порушувати розвиток ембріону при діабетичних вагітностях. Стурбованість щодо впливу глюкози ґрунтується на даних про підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей жінок з цукровим діабетом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти in vіtro з ранніми ембріонами хом’яків (2 та 8 клітин) продемонстрували, що присутність невеликої кількості глюкози в середовищі пригнічує розвиток. Концентрація глюкози, в багато разів вища за визначену у жінок з діабетом, в культурі ембріонів щурів призводила до виникнення аномалій, особливо центральної нервової системи.

Експерименти у тварин з використанням L-глюкози (ізомер природньої D-глюкози, який не метаболізується) припустили, що осмотичні ефекти можуть відігравати роль у виникненні певних вад, асоційованих з підвищеним рівнем глюкози в сироватці.

Введення глюкози через артеріальний катетер в судину одного рогу матки щурів призводило до підвищення частоти вроджених вад у плодів в цьому розі в порівнянні з протилежним матковим рогом. Автори підрахували концентрацію глюкози в артерії при інфузії – 800 мг/дл, але при цьому не змінювалась системна концентрація глюкози та інсуліну.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Вагітності жінок з діабетом асоціюються з підвищенням частоти вроджених вад – в межах 6-13%. Найчастіше спостерігаються вади серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. При суворому метаболічному контролі діабету інсуліном та моніторингу рівня глюкози або глюкозильованих макромолекул частота вроджених аномалій зменшується у випадку такого контролю з ранніх термінів вагітності. Ці дані дозволяють припустити, але не доводять, що підвищена концентрація глюкози в крові матері є тератогенним принципом/маркером при діабетичних вагітностях. У матерів з гестаційним діабетом, який розвинувся в середині або наприкінці вагітності, також підвищується ризик ускладнень вагітності. Ретельний контроль рівня глюкози у цих пацієнток також може покращити перинатальний результат.

Жінки з підвищеним рівнем глюкози, як в результаті діабету, так і внаслідок надмірного збільшення ваги при вагітності, мають ищий ризик макросомії у плода, що може ускладнити пологи. У їхніх дітей зростає ризик виникнення гіпоглікемії.

Швидке введення внутрішньовенних розчинів, що містять глюкозу, також може призводити до материнської гіперглікемії і реактивної неонатальної гіпоглікемії. Інші метаболічні порушення, описані у новонароджених після внутрішньовенного введення глюкози матері під час пологів, включають гіпонатріємію і метаболічний ацидоз.

Однак, інше дослідження не виявило проблемного ацидозу після введення великої кількості глюкози внутрішньовенно в пологах. Макросомія, як правило, зникає в перші місяці життя. Деякі дослідники повідомляють, що ризик ожиріння в дітей може підвищуватися після гестаційної гіперглікемії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація без асоціації з цукровим діабетом.

При деяких дослідженнях виявлено, що надмірний рівень глюкози у матері проникає до грудного молока у вигляді цукру і призводить до гіпоглкемії та підвищення апетиту новонароджених.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 20.10.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.10.2016 р.