ДЕФЕРОКСАМІН

Група/призначення:

Засоби, що утворюють хелатні* сполуки із залізом. Використовується для лікування гострої інтоксикації залізом і хронічного перевантаження залізом.

Альтернативні назви / синоніми:

Десферал, десферіоксамін мезилат.

Діюча речовина: дефероксамін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дефероксамін призводить до токсичності та тератогенності в різних видів тварин. Хоча кількість повідомлень про вплив у людини обмежена, жодне з них не відзначає несприятливого впливу на розвиток. Автори одного з повідомлень оглянули понад 65 випадків вагітностей з впливом препарату, який відбувся при супроводі таласемії або передозуванні заліза. Не виявлено токсичних або тератогенних ефектів. Рев’ю 1998 року щодо хелатних агентів також не змогло виявити доказів токсичного впливу на розвиток у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у тварин продемонстрували затримку осифікації у мишей та скелетні аномалії у кролів на фоні добових доз, які у 4,5 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини. У щурів з використанням аналогічних доз не виявлено несприятливих ефектів. В іншому репродуктивному дослідженні вагітним мишам призначали дефероксамін внутрішньоперитонеально (в дозах 44; 88; 176; 352 мг/кг/день) від 6 до 15 днів вагітності. Виходячи з ваги дві найнижчі дози є порівняльними до терапевтичної. Доза, яка не спричиняла несприятливого токсичного впливу на матерів (зниження ваги тіла), становила <44 мг/кг/день, в той час, як доза, яка не призводила до токсичного впливу на розвиток плода становила 176 мг/кг/день. Єдиним токсичним ефектом було зменшення числа живих плодів, що спостерігали на фоні дози 352 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Доступна інформація про більш ніж 90 випадків лікування дефероксаміном в період вагітності і більшість з них в І триместрі. Описано використання дефероксаміну при вагітності як з приводу гострого передозування, так і залежної від трансфузії таласемії. Коротка згадка про 3 інших вагітних, лікованих дефероксаміном від гострого передозування була в більш ранньому повідомленні, але без деталей, за винятком інформації про те, що всі немовлята були здоровими.

Згідно з неопублікованими даними 7 вагітностей з лікуванням в ІІІ триместрі закінчились нормально (1985 рік).

Повідомляється про пацієнтку з таласемією, якій вводили інфузоматом підшкірно тривало 2 грами дефероксаміну кожні 12 годин, починаючи з 16 тижнів вагітності. На 33 тижні проведено кесаревий розтин через вагінальну кровотечу та передчасний розрив мембран з народженням недоношеного нормального хлопчика. Неонатальний період ускладнився гіпоглікемією і затяжною жовтяницею протягом 6 тижнів, але це не вважається пов’язаним з дефероксаміном.

Повідомлення 1999 року описало використання дефероксаміну 18-річною вагітною з гемоглобін Е β-талассемією, хронічним гепатитом С, перевантаженням залізом. Вона завагітніла на фоні підшкірної дози 40 мкг/кг 4 дні на тиждень і додатково 50 мг/кг внутрішньовенно трансфузійно щомісяця. Лікування припинили з діагностуванням вагітності, але потім відновили у 18 тижнів через посилення акумуляції заліза. Дозу збільшили поступово у відповідь на високі рівні ферритину, до рівня 50 мг/кг/день внутрішньовенно. На 38 тижні народився нормальний хлопчик вагою 2298 грам. Дитина розвивалась нормально у віці 10 місяців без токсичного впливу на формування кісток, органи слуху та зору.

Ряд вагітних жінок отримував дефероксамін з приводу передозування залізом на 15-38 тижні вагітності. Жінкам вводили дефероксамін внутрішньом’язово, а одній назогастрально.

У жінки через 8 годин після споживання заліза на 34 тижні наступили спонтанні пологи з розривом мембран, що призвело до вагінальних пологів через 6 годин з народженням нормального хлопчика. Рівень заліза в крові пуповини становив 121 мкг/дл (норма 106-227 мкг/дл), але знизився до 21 мкг/дл через 12 годин. У дитини був низький рівень заліза і вона потребувала його додавання, інших порушень не виявлено. Автори припустили, що низький рівень заліза в немовляти виник через хелатування заліза дефероксаміном, який проник трансплацентарно.

В іншому випадку нормальний доношений хлопчик народився без ознак порушень від впливу дефероксаміну. Також нормальні діти народились в інших двох випадках.

Деякі дослідники припустили, що доступних повідомлень достатньо для свідчення про безпечність застосування дефероксаміну при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага припускає деяке проникнення до грудного молока. Вплив на немовля, якщо такий існує, невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з повідомленням 2008 року 12 молодих чоловіків з β-талассемією лікували довготривало дефероксаміном. В 6 з них відзначено зменшення кількості сперматозоїдів. Автори вважають, що необхідно вивчити цю можливу асоціацію між дефероксаміном та порушенням показників сперми у більшій популяції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 11.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.08.2019 р.