Назва англійською мовою: Idelalisib.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарат, інгібітор фосфатидилінозитол-3-кінази.

Альтернативні назви / синоніми: зиделіг, іделалізіб.

Діюча речовина: іделалісіб.

Рекомендації при вагітності: не рекомендований.

Рекомендації при лактації:  не рекомендований.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутні повідомлення про використання іделалісібу в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у вагітних жінок не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Це єдиний препарат цього класу. 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. На фоні материнської токсичності (зменшення надбавки ваги) введення в період органогенезу перорально дози, яка чинила вплив, що у 12 разів перевищував вплив, отримуваний у людини на фоні рекомендованої дози, виходячи з AUC (AUC – це фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою) спостерігали зменшення ваги плодів, зовнішні мальформації (вкорочення хвоста), скелетні варіації (затримку осифікації та/або відсутність осифікації черепа, хребців, грудини). 30-кратна доза спричиняла токсичний вплив на материнський організм, урогенітальні крововтрати, повну резорбцію, підвищення частоти постімплантаційних втрат, мальформації (агенезія хребців з анурією, гідроцефалія, макрофтальмія/анофтальмія). Доза на рівні1/3 від найнижчої використаної не призводила до токсичних наслідків.

Досліджень карциногенності не проводилось, дослідження мутагенності продемонстрували як позитивні, так і негативні результати. У самців щурів відзначали зниження концентрації сперми та зниження ваги яєчок і придатків – без впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:                                            

Покази до призначення іделалісібу: пацієнти з рецидивом хронічного лімфолейкозу в комбінації з ритуксимабом, з рецидивом фолікулярної В-клітинної неходжкінської лімфоми, які отримували щонайменше дві попередні терапії, з рецидивом малолімфоцитарної лімфоми, які отримували щонайменше дві попередні системні терапії.

Характеристика препарату: рівень зв’язування з білками плазми понад 84%, не має активних метаболітів,  період напіввиведення 8,2 години.

Невідомо, чи іделалісіб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають плацентарний трансфер, але високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання іделалісібу в період лактації у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення препарату припускають екскрецію до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на немовля на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5..
2. Idelalisib Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Zydelig. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
4. Idelalisib. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
5. Zydelig – idelalisib tablet, film coated. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

Адаптовано 17.06.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2024 р.

Назва англійською мовою: Idarucizumab.

Група/призначення: антидот. Покази: усунення антикоагулянтного ефекту дабігатрану.

Альтернативні назви / синоніми: праксбайнд.

Діюча речовина: ідаруцизумаб.

Рекомендації при вагітності: Сумісний: користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:  Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутні повідомлення про використання ідарицузимабу в період вагітності у людини. Репродуктивні дослідження в експериментальних тварин не проводились.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не проводилось репродуктивних досліджень в експериментальних тварин, так само, як і вивчення токсичного впливу на розвиток плода. Також не аналізували карциногенність, генотоксичність, вплив на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат є фрагментом гуманізованого моноклонального антитіла. Вводиться внутрішньовенно. Метаболізується до неактивних метаболітів, початковий період напіввиведення становить 47 хвилин, а термінальний період напіввиведення – 10,3 години.

Невідомо, чи ідаруцизумаб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага свідчить про відсутність такого трансферу принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи ідаруцизумаб проникає до грудного молока. Молекулярна вага не припускає такої екскреції. Проте інші протеїни проникають до грудного молока. У будь-якому випадку кількість препарату в молоці дуже низька і перетравлюється в кишківнику немовляти. Якщо жінці призначається ідаруцизумаб, то немовля слід моніторувати на предмет ефектів, які зустрічаються у дорослих пацієнтів: головний біль, гіпокаліемія, делірій, закрепи, пірексія, пневмонія.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Idarucizumab Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Warnings for Praxbind. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
4. Idarucizumab. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 14.06.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2024 р.

Назва англійською мовою: Icatibant.

Група/призначення: Інгібітор брадикініну, рецептора В2 (вазодилататор) для підшкірного введення. Це синтетичний декапептид із п’ятьма протеїногенними амінокислотами. Покази: лікування гострих нападів спадкового ангіоневротичного набряку від 18 років.

Альтернативні назви / синоніми: фіразир.

Діюча речовина: ікатібант.

Рекомендації при вагітності: Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:  Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний, деталі у розділі Застосування препарату під час вигодовування:

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Повідомляється про випадок лікування вагітної ікатібантом. Хоча препарат не проявив тератогенності у щурів і кролів, він призводив до інших форм токсичного впливу на розвиток. Відсутність досвіду використання у вагітних не дозволяє оцінити ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів спостерігали затримку пологів та загибель плодів на фоні дози на рівні 0,5 та 2,0 відповідно від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з AUC (AUC – це фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою)  та зростання частоти доімплантаційних втрат на фоні відповідно 7-кратної дози.

У кролів доза, менша за 1/40 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, призводила до підвищення частоти передчасних пологів та абортів. Також у кролів 13-кратна доза спричиняла доімплантаційні втрати та підвищення частоти загибелі плодів.

Довготривалих досліджень карциногенності не проводилось, мутагенності не виявлено в 3 дослідженнях. Добова підшкірна доза у щурів і собак спричиняла атрофію/дегенерацію  яєчників,  матки, яєчок та негативний вплив на грудні залози і простату. При менш частішому введені доз таких ефектів не спостерігали у собак. У самок і самців мишей не виявлено впливу на фертильність і репродуктивну поведінку.

Інформація щодо впливу на плід:

Ікатібант інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. Середній період напіввиведення становить 1,4 години. Невідомо, чи препарат зв’язується з білками плазми.

Невідомо, чи ікатібант проникає через плаценту. Молекулярна вага обмежуватиме кількість, яка проникатиме через плаценту, але середній період напіввиведення та можлива відсутність зв’язування з білками сприятимуть трансферу, особливо в ІІІ триместрі.

Повідомлення 2015 року інформує про результат вагітності 31-річної жінки, яка на 16 тижні вагітності самостійно призначила собі одноразово підшкірно дозу 30 мг з приводу нападу спадкового ангіоневротичного набряку. Народилась здорова доношена дитина. В іншому випадку жінка використовувала ікатибант протягом 3 вагітностей з нормальними результатами за винятком передчасних пологів в одній вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про застосування ікатібанту в період лактації у людини. Молекулярна вага обмежуватиме екскрецію до грудного молока, але середній період напіввиведення та ймовірна відсутність зв’язування з білками плазми може сприяти проникненню деякої кількості препарату до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, але оскільки препарат є пептидом, він може перетравлюватись в кишківнику немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Icatibant Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Icatibant. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
5. Caballero T, Canabal J, Rivero-Paparoni D, Cabañas R. Management of hereditary angioedema in pregnant women: a review. Int J Womens Health. 2014 Sep 9;6:839-48. doi: 10.2147/IJWH.S46460. PMID: 25228822; PMCID: PMC4164109.

Адаптовано 14.06.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2024 р.

Назва англійською мовою: Ibutilide.

Група/призначення: Протиаритмічний препарат, з властивостями переважно ІІІ класу (пролонгація потенціалу серцевої дії)

Альтернативні назви / синоніми: корверт.

Діюча речовина: ібутилід.

Рекомендації при вагітності: Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин  припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:  Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Результати тестування в одного виду тварин припускають помірний ризик для ембріону/плода людини. Також відомо про трьох жінок, яким було призначено таке лікування з приводу тріпотіння передсердь або фібриляції з успішною конвертацією до синусового ритму, відомо, що жінки народили в термінових пологах здорових дітей.

Досвід застосування у вагітних жінок обмежений, що не дозволяє коректно оцінити вплив на ембріон/плід, але користь для матері перевищує ризик для плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення щурам перорально ібутиліду на 6-15 дні гестації призводило до тератогенних, ембріоцидних наслідків та токсичного впливу на плід. Доза, яка не призводила до несприятливих ефектів з корекцією на 3% пероральну біодоступність становила 5 мг/кг/день – приблизно на рівні максимальної рекомендованої дози для людини, виходячи з площі поверхні тіла. На фоні дози, яка вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану для людини, спостерігали сколіоз, але частота неістотно відрізнялась від показника в контрольній групі тварин. Доза, яка у 4 та 8 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини продемонструвала істотний залежний від дози вплив у вигляді адактилії, дефектів перетинок серця, сколіозу, мальформацій глотки та піднебіння. Також 8-кратна доза спричиняла значне підвищення частоти ембріорезорбцій і токсичного впливу на плід.

Інформація щодо впливу на плід:

Ібутилід призначається внутрішньовенно. Швидко та інтенсивно метаболізується в печінці до 8 метаболітів, з яких тільки один є активним. Середній період напіввиведення становить приблизно 6 годин (від 2 до 12 годин).

Невідомо, чи препарат приникає через плаценту, його молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають такий трансфер для основної сполуки і, можливо, метаболіту.

Доступні повідомлення 2007 року про використання ібутиліду в період вагітності. В одному випадку у 20-річної жінки на 24 тижні вагітності діагностували тріпотіння передсердь. Призначені препарати пропранолол, есмолол, соталол були не ефективними і через гіпотонію їх відмінили. Внутрішньовенне введення 1 мг ібутиліду успішно перевело жінку на синусовий ритм. Надалі вагітна отримувала флекаїнід (50 мг двічі на день) і метопролол (25 мг/день), а вагітність протікала без ускладнень до термінових пологів. В другому випадку у 27-річної жінки на 30 тижні вагітності діагностували фібриляцію передсердь як прояв синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта. Дві внутрішньовенні дози ібутиліду по 0,87 мг з 30- хвилинним інтервалом відновили синусовий ритм. Надалі жінка отримувала флекаїнід в дозі 100 мг двічі на день, атенолол 50 мг/день. В термінових пологах народилась здорова дитина. В третьому випадку у 34-річної жінки на 23 тижні вагітності виявили фібриляцію передсердь. Синусовий ритм відновили за допомогою 0,25 мг внутрішньовенного ібутиліду. Жінці призначено атенолол в дозі 50 мг/день, в термінових пологах народилась здорова дитина.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання ібутиліду в період лактації у людини. Покази для призначення є специфічними, тому не очікується великої кількості повідомлень. Крім того, пероральна біодоступність препарату низька, тому в шлунково-кишковому тракті може абсорбуватись мінімальна кількість препарату.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Ibutilide Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Ibutilide. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.

Адаптовано 11.06.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2024 р.

Назва англійською мовою: Ibrutinib.

Група/призначення: Антинеопластичний препарат, інгібітор тирозинкінази.

Альтернативні назви / синоніми: імбрувіка.

Діюча речовина: ібрутиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутні повідомлення про використання ібрутинібу у вагітних жінок. Дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, але за відсутності досвіду використання в цій категорії пацієнтів не має можливості коректно оцінити ризик для емріону/плода.

Даний препарат є інгібітором ферменту тирозинкінази Брутона. Показаний для лікування мантійноклітинної лімфоми та лімфоми маргінальної зони, які отримали принаймні один курс терапії,  хронічного лімфолейкозу, малої лімфоцитарної лімфоми з або без 17р делеції, макроглобулінемії Вальденстрема.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В період органогенезу щурам вводили пероральну дозу, яка призводила до впливу за AUC, який в 14 разів перевищував показник у пацієнтів з мантійноклітинною лімфомою, які отримували 560 мг/добу або у 20 разів у пацієнтів з  хронічним лімфолейкозом, малою лімфоцитарною лімфомою,  макроглобулінемією Вальденстрема, яких лікували щоденною дозою 420 мг.  (AUC – це фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою). Таке лікування призводило до вісцеральних мальформацій (серце та великі судини) та підвищення частоти постімплантаційних втрат. Шестикратна доза по AUC відносно пацієнтів з мантійноклітинною лімфомою, які отримували 560 мг/день спричиняла зменшення ваги плодів. Вагітним кролям вводили  двократний вплив, виходячи з AUC в порівнянні з пацієнтами з мантійноклітинною лімфомою або у 2,8 разів вищий в порівнянні з пацієнтами з іншими вищезгаданими станами. Це призводило до скелетних варіацій (злиття ребер). Вищі дози асоціювались з втратою вагітності.

Досліджень карциногенності не проводилось. Численні аналізи мутагенності та кластогенності продемонстрували негативний результат. Фертильність не вивчалась, а в ході загальних досліджень токсичності не виявлено несприятливого впливу у щурів і собак.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: рівень зв’язування з білками плазми 97%, препарат має один активний метаболіт, період напіввиведення 4-6 годин.

Невідомо, чи ібрутиніб проникає через плаценту. Молекулярна вага та період напіввиведення такий трансфер припускають. Але високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про застосування ібрутинібу в період лактації у людини. Молекулярна вага та період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока. Вплив на немовля обмежуватиметься високим рівнем зв’язування з білками

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Ibrutinib Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Ibrutinib. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
6. Ibrutinib. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
7. IMBRUVICA – ibrutinib capsule. IMBRUVICA – ibrutinib tablet, film coated. IMBRUVICA – ibrutinib suspension. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

Адаптовано 03.06.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією03.06.2024 р.

Назва англійською мовою: Ibalizumab.

Група/призначення: противірусні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: трогарзо.

Діюча речовина: ібалізумаб.

Рекомендації при вагітності: Сумісний – користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не проводилось репродуктивних досліджень в експериментальних тварин. Також не проводилось досліджень карциногенності, мутагенності і не вивчався вплив на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Це інгібітор CD4-рецептора. Препарат з’язується з цими рецепторами на поверхні Т-лімфоцитів, які інфікує ВІЛ, запобігаючи вірусу доступу до клітини. Використовується внутрішньовенно в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами для лікування дорослих з мультирезистентною ВІЛ-інфекцією.

Виходячи з даних, отриманих у мавп Cynomologus, які зазнали пренатального впливу ібалізумабу, існує ймовірність зворотної імуносупресії (лімфоцитопенія CD4 Т-клітин і В-клітин) у немовлят, народжених від матерів, які зазнали впливу під час вагітності. Тому слід інформувати про такий ефект у випадку лікування вагітних або якщо жінка вагітніє на фоні такого лікування.

В залежності від дози період напіввиведення коливається в межах 27 – 64 години. Невідомо, чи ібалізумаб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага не припускає такого трансферу принаймні в першій половині вагітності. Перед пологами проникає у великій кількості через плаценту, аналогічно IgG.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи ібалізумаб проникає до грудного молока. Молекулярна вага не припускає  такої екскреції. Але навіть якщо невелика кількість таки проникне до грудного молока, то очікується, що вона перетравиться в кишечнику немовляти без абсорбції. IgG людини присутній в грудному молоці.

Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Ibalizumab-uiyk (Trogarzo, IBA): Recommendations for the Use of Antiretroviral Drugs During Pregnancy and Interventions to Reduce Perinatal HIV Transmission in the United States. Інформація з сайту “CLINICALINFO.HIV.GOV”.
3. Ibalizumab Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Ibalizumab. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
5. TROGARZO – ibalizumab injection, solution. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

Адаптовано 23.05.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.05.2024 р.

Назва англійською мовою:  Total parenteral hyperalimentation (TPN).

Група/призначення: нутрицієнт.

Альтернативні назви / синоніми: 

Повна парентеральна гіпераліментація, тотальна парентеральна гіпераліментація.

Діюча речовина: парентеральні розчини.

Рекомендації при вагітності: сумісна, звертати увагу на основне захворювання.

Рекомендації при лактації:  обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  ймовірно сумісна, але слід враховувати багато факторів

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Повна (тотальна) гіпераліментація полягає у призначенні внутрішньовенно розчину для повної нутрітивної підтримки пацієнта, нездатного підтримувати достатнє харчування.

Розчин зазвичай містить декстрозу від 5 до 35%, амінокислоти 3,5-5%, вітаміни, електроліти тощо. Для забезпечення незамінними жирними кислотами та калоріями додають внутрішньовенні емульсії ліпідів. Ряд досліджень повідомляє про використання повної гіпераліментації у вагітних. У 1986 році опублікований огляд 4 випадків, а в 1990 році- наступний огляд. Останній огляд також містить детальне обговорення показань: потреба в рідині, калоріях, включно з жирами, електролітах, вітамінах в період вагітності та лактації, а також методи моніторингу. Покази з боку матері різні, тривалість такого лікування можлива від кількох днів до протягом вагітності.

Повідомляється про 11 жінок, лікованих в І триместрі. Не було виявлено ускладнень з боку плодів, включно з гіпоглікемією новонароджених. У 5 немовлят діагностовано внутрішньоутробну затримку росту, одна з цих дітей померла. Затримка росту та загибель найбільш ймовірно були обумовлені основним захворюванням матерів. Інші 8 жінок з вираженим токсикозом народили живих дітей з вагою по відношенню до стандартної ваги за гестаційним віком на рівні >1,0 кожна. Спостерігали акушерські ускладнення: в однієї жінки погіршення ниркової гіпертензії після початку гіпераліментації, проте зв’язку між цими подіями не встановлено. В іншому випадку відзначено резистентність до індукованих окситоцином пологів – також без встановленого зв’язку. Повідомляється про загибель матері і плода, вторинні до тампонади серця під час центральної гіпераліментації. 22-річна жінка в ІІІ триместрі вагітності отримувала парентаральну гіпераліментацію з приводу важкого токсикозу. Через 7 днів від початку терапії пацієнтка відчула гострий різкий загрудинний біль та задишку. Було діагностовано тампонаду серця, але мати і плід померли до стабілізації стану. Було проведено черезшкірний перикардіоцентез і отримано 70 мл рідини – суміші для парентеральної гіпераліментації та ліпідів, які отримала пацієнтка.  Інший випадок: мертвонароджений на 22 тижні вагітності плід  чоловічої статі від 31-річної мами, яку до цього протягом 8 тижнів лікували парентеральною гіпераліментацією з приводу токсикозу ліпідною емульсією (вміст жиру 24% всіх калорій), в коричнево-жовтій плаценті були виявлені вакуолізовані синцитіальні клітини та клітини Гофбауера з вмістом жирів.

Доступна інформація про ретроспективне когортне дослідження з використанням каліфорнійських даних про виписку з пологових відділень за період 2001-2009 років. Метою дослідження було з’ясування асоціації з венозною тромбоемболією (враховувався тромбоз глибоких вен та/або тромбоемболія легеневої артерії). Жінок, які отримували парентеральну гіпераліментацію виявляли за кодом МКХ-9 як інші акушерські захворювання. Всього знайдено 493 випадки, які порівняли з іншими пологами (N=4423556). Жінки, яким призначали парентеральну гіпераліментацію, були старшими за віком, частіше мали артеріальну гіпертензію, захворювання нирок, діабет, багатоплідну вагітність. Скоригований показний венозної тромбоемболії склав 1 на 27 – значне підвищення – в 38 разів при порівнянні з популяційним рівнем – 1 на 1394. Також виявлено підвищення наступних показників: мертвонародження, передчасних пологів, ендометриту, післяпологових кровотеч, відшарування плаценти, важкої прееклампсії. Не виявлено різниці в таких показниках: потреба в кесаревому розтині, передчасний розрив мембран, помірна прееклампсія, хоріоамніоніт. Таким чином виявлено вищу поширеність  тромботичних подій у вагітних, яким проводиться парентеральна гіпераліментація. Також вищою є частота інших акушерських ускладнень. Це може бути пов’язано з тим, що жінки з таким лікуванням мають супутні захворювання, катетеризацію центральної вени тощо, що збільшує ризик тромбозу. Висновок дослідників: є потреба у майбутніх дослідженнях для визначення наявності такого зв’язку, оскільки отримані результати свідчать про те, що можливо слід розглядати венозну тромбопрофілактику у жінок, які проходять парентеральну гіпераліментацію під час вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Не очікується несприятливих наслідків.

Повідомляється, що декілька жінок, які отримували часткове або повне парентеральне харчування успішно годували своїх немовлят грудьми. Слід моніторувати кількість грудного молока для визначення потреби в додаванні суміші. Внутрішньовенне введення амінокислот окремо у матерів після пологів може прискорити початок лактації та сприяти надбавці ваги немовлятами.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Parenteral Nutrition. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
3. Lee RV, Rodgers BD, Young C, Eddy E, Cardinal J. Total parenteral nutrition during pregnancy. Obstet Gynecol. 1986 Oct;68(4):563-71. PMID: 3092156.
4. Simon, Valeria & Quant, Cara & Fong, Alex & Pan, Deyu & Ogunyemi, Dotun. (2015). 880: Total parenteral nutrition in pregnancy – a strong association with venous thromboembolism and other obstetrical morbidities. American Journal of Obstetrics and Gynecology. 212. S419. 10.1016/j.ajog.2014.10.1086.

Адаптовано 15.05.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.05.2024 р.

Назва англійською мовою: Hydroquinone.

Група/призначення: дерматологічний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: гідрохінон.

Це безрецептурний засіб для місцевого використання з ціллю усунення пігментації шкіри. Гідрохінон природньо присутній у листях, корі, фруктах деяких рослин та комахах.

Це метаболіт бензену.

Рекомендації при вагітності: 

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Контрольованих досліджень у людини не проводилось.

Дослідження 1998 року продемонструвало, що при місцевому нанесенні 2% гідрохінонового крему на 24 години приблизно 45% дози абсорбується до системного кровотоку. В одного з двох видів експериментальних тварин спостерігали підвищення частоти структурних аномалій тільки на фоні токсичних для матерів доз. Невідома різниця між пероральними дозами у тварин та місцевим лікуванням людини з точки зору системного впливу. Очікується, що різниця є значною, в такому випадку дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Досвід застосування у вагітних жінок дуже обмежений, а з іншого боку очікується широке використання гідрохінону місцево в період вагітності, що дозволяє припустити відсутність асоціації такого використання з токсичним впливом на ембріон/плід.

Хоча даних не достатньо, ймовірно ризик використання гідрохінону вагітними є низьким, проте один огляд дійшов висновку, що краще мінімізувати вплив в період вагітності через певну кількість, яка абсорбується до системного кровотоку. 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не проводилось репродуктивних досліджень з місцевим використанням. Пероральні дози проходили тестування в експериментальних тварин. Щурам через зонд вводили  в період органогенезу дози на рівні  ≤300 мг/кг/день – без несприятливого впливу на репродуктивні показники (рівень настання вагітності, число жовтого тіла, сайти імплантації, до- та постімплантаційні втрати, ранні та пізні резорбції, життєздатні плоди, співвідношення статей, вага вагітної матки). Але найвища доза призводила до материнської токсичності (незначне зниження ваги тіла) та відповідно до зниження середньої ваги плодів, а також скелетних варіацій у плодів. Доза, яка не спричиняла токсичного впливу на плід та материнський організм становила 100 мг/кг/день. Дослідження в двох поколіннях щурів не виявило порушення фертильності та несприятливого впливу на ембріон/плід на фоні пероральних доз до 150 мг/кг/день перед та протягом вагітності.

В одному з досліджень вагітним кролям в період органогенезу через зонд вводили дози 75 та 150 мг/кг/день, що асоціювалось з материнською токсичністю (зниження споживання їжі та/або ваги тіла). Доза, яка не призводила до токсичного впливу на організм матері становила 25 мг/кг/день. На фоні дози 150 мг/кг/день на фоні материнської токсичності відзначили неістотне підвищення частоти мальформацій очей та скелету у плодів (мікрофтальмія, дефекти хребців/ребер, зміна форми під’язикової дуги). Доза 75 мг/кг/день не призводила до токсичного впливу на розвиток.

Зв’язок між системним впливом пероральних доз гідрохінону та системним впливом у людини після місцевого застосування невідомий. Зрозуміло, що вплив при пероральному використанні є істотно вищим.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи гідрохінон проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає пасивну дифузію.

Лікування гіперпігментації, включно з мелазмою, яку також називають «маскою вагітності» стосується жінок репродуктивного віку. Найчастіше за таким показом використовується гідрохінон. Інші препарати для місцевого використання на додаток до гліколевої кислоти – антиоксиданти, третиноїн (для місцевого застосування), флуоцинолон інколи комбінують з гідрохіноном для ефективного лікування мелазми.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про місцеве використання гідрохінону в період лактації у людини. Невідомо, чи гідрохінон проникає до грудного молока. Молекулярна вага припускає таку екскрецію, але, оскільки це сильна основа, більша її частина, якщо потрапить до системного кровотоку перебуватиме в іонізовному стані, не доступному для екскреції до грудного молока. Потенційний вплив на немовля на грудному вигодовуванні видається не значним.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Hydroquinone Topical Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Hydroquinone. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 13.05.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2024 р.

Назва англійською мовою: Homatropine.

Група/призначення: парасимпатолітик (антихолінергічний).

Альтернативні назви / синоніми: 

Гоматропін офтальмологічний, Homapin. Комбіновані препарати: Hycodan та Tussigon (гоматропін та гідрокодон) – пероральні протикашльові.

Діюча речовина: гоматропін.

Рекомендації при вагітності: 

Обмежені дані про використання у людини – відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – з обережністю.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Досвід застосування у вагітних обмежений, дані від експериментальних тварин відсутні. Таким чином не має можливості коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

В цілому антихолінергічні препарати не асоційовані з істотним клінічним ризиком токсичного впливу на розвиток. Детальніше в статті Атропін, оскільки більше досвіду накопичено з цим препаратом. 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Відсутня інформація від експериментальних тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 26 з яких застосовували гоматропін в І триместрі, а 86 – в будь-якому терміні вагітності. Тільки в останньому випадку знайдено ймовірну асоціацію з вродженими вадами. Крім того, коли взяти до уваги групу парасимпатолітиків, в цілому (2323 випадки) було виявлено ймовірну асоціацію з малими аномаліями.

Застосування препарату під час вигодовування:

Антихолінергічні препарати можуть впливати на грудне вигодовування. Одноразова доза офтальмологічного гоматропіну гідроброміду навряд чи завадить грудному вигодовуванню; однак під час тривалого застосування слід спостерігати за немовлям на наявність ознак зниження лактації (наприклад, недоїдання, поганий набір ваги).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У 13 жінок з депресією гоматропін знижував концентрацію пролактину в плазмі, у жінок без депресії такого не відбувалося. Клінічне значення такої знахідки поки не відоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Homatropine Ophthalmic Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Homatropine. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 07.05.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.05.2024 р.

Назва англійською мовою: Hexachlorophene.

Група/призначення: Протиінфекційний, протимікробний засіб.

Гексахлорофен, поліхлорована біфенольна сполука, є місцевим антисептиком, який використовується переважно як хірургічний скраб для рук і бактеріостатичний засіб для очищення шкіри. Незважаючи на те, що гексахлорофен більше не рекомендується для використання, він міститься в засобах для спринцювання та в спреях для жіночої гігієни. Препарат швидко абсорбується системно після місцевого призначення на пошкоджену шкіру, але також відмічається поглинання через не уражену шкіру. Через дуже швидку абсорбцію не слід використовувати гексахлорофен для слизових оболонок або травмованої шкіри.

Концентрацію препарату в крові зареєстровано у новонароджених у випадку купання з цим засобом та у дорослих після систематичної обробки рук. У пацієнтів з опіками та після вагінального використання цього препарату спостерігали токсичний вплив на центральну нервову систему.

Альтернативні назви / синоніми: pHisoHex

Діюча речовина: гексахлорафен.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний при потребі, тільки для місцевого застосування, на неушкоджену шкіру, за винятком слизових оболонок.

Рекомендації при лактації:  

При потребі ймовірно сумісний, не наносити на соски.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Згідно з одним повідомленням інтенсивне використання гексахлорофену в І триместрі вагітності може призвести до формування вроджених вад, але обстеження, яке стало підставою для повідомлення піддали критиці за використану методологію.

У не в приматів, а інших видів тварин тільки дуже великі дози, які наближені до токсичних для материнського організму доз, є тератогенними.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ряд досліджень вивчали репродуктивну токсичність гексахлорофену у різних видів тварин. У самців щурів відзначили істотне зменшення числа сперматозоїдів на фоні одноразової дози 125 мг/кг. У вагітних шурів після гострого та тривалого використання спостерігали залежну від дози тератогенність. Відносно низькі дози не призводили до формування вроджених вад, але високі асоціювались з розщілиною піднебіння, мікроофтальмією, анофтальмією, аномаліями ребер. Інтравагінальне введення вагітним щурам викликало частіше мікрофтальмію, анофтальмію, хвилясту деформацію ребер і рідше розщілину піднебіння. Концентрація в крові у 6-10 разів була вищою при введенні перорально або вагінально, у порівнянні з нашкірним нанесенням. Пероральні дози 6 мг/кг/день у вагітних кролів призводили до дефектів ребер в невеликої частини потомства.

Три дослідження описали розподіл гексахлорофену у плодів мишей, щурів і мавп.  У плодів мишей препарат селективно накопичувався у головному мозку, зорових везикулах, нервовій трубці на ранніх термінах вагітності, надалі, на пізніх термінах високий рівень визначали в крові, печінці, кишківнику. Аналогічний розподіл виявляли у плодів мавп. У мишей і мавп виявлено часткове подолання гематоенцефалічного бар’єру перед пологами. Гексахлорофен проникає через плаценту у вагітних щурів після перорального та нашкірного використання з виявленням препарату у плаценті, амніотичній рідині та у плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Гексахлорофен проникає через плаценту у людини. В одному з досліджень продемонстрували концентрацію в пуповинній крові – в межах 0,003-0,182 мкг/грам, в середньому  0,022 мкг/грам (1 мкг/грам=1 ppm; parts per million; частин на мільйон). На думку дослідників джерелом гексахлорофену був вагінальний спрей та нанесені на шкіру препарати безпосередньо перед пологами. В другому дослідженні 3% емульсія гексахлорофену була використана в якості антисептичного лубриканту для обстеження піхви в процесі пологів. Після пологів препарат визначався у пуповинній крові 12 з 28 жінок в межах 0,142-0,942 мкг/мл та у пуповинній крові 9 з 28 новонароджених в межах 0,177-0,617 мкг/мл. Через потенційну токсичність гексахлорофену автори пропонують використовувати інші лубриканти.

Одне дослідження пов’язує рутинне використання гексахлорофену з тератогенністю у людини. Ретроспективний аналіз результатів вагітностей у медичних сестер, які обробляли руки гексахлорофеном в І триместрі вагітності продемонстрував 25 важких вроджених вад серед 460 новонароджених. Контрольну групу склали медичні сестри, які не використовували для обробки рук гексахлорофен і серед 233 новонароджених не виявлено вроджених вад. Медичні сестри, які застосовували гексахлорофен, працювали в 6-ти лікарнях Швеції у період 1969-1975 років і обробляли руки 10-60 разів на день 0,5% або 3% рідким милом з вмістом гексахлорофену. У 3 з цих медичних закладах також використовували 0,3% або 0,5% крем для рук з гексахлорофеном. В основній групі 46 немовлят, крім тих 25 з великими вадами, мали малі аномалії і разом це складає 71 дитину (15,4%). Великі аномалії були наступними: розщілини піднебіння та/або губи, мікрофтальмія, атрезія ануса, гіпоспадія, полікістоз нирок, атрезія стравоходу, редукційні вади кінцівок, діафрагмальна кила, дефекти нервової трубки, стеноз легеневої артерії, вади серця. Малі аномалії були наступними: вивих кульшового суглобу, крипторхізм, полідактилія, аномалії стопи, невеликі вади серця. Перелік і визначення великих вад і малих аномалій від авторів дослідження. В контрольній групі виявили 8 (3,4%) малих аномалій. Це дослідження критикували за методологію: більшість медичних сестер, які зазнали впливу гексахлорану, відібрали через аномалію в дитини, а не первинно через пренатальний вплив, тому це призвело до вищої частоти вродженої патології в основній групі. Вибір контрольної групи також розкритикували за не рандомізованість та яким чином виявлялись малі аномалії в різних медичних закладах. Інше дослідження оцінювало пологи жінок, які працювали в шведських лікарнях за період 1973-1975 років в порівнянні з пологами в загальній шведській популяції за той самий період. Було виявлено аналогічні вроджені вади розвитку за період 1973-1974, проте рівень перинатальної смертності та вроджених вад не відрізнявся між 3007 немовлятами, матері яких інтенсивно користували гексахлорофен  в 31 лікарні та 1653 немовлятами, мами яких працювали у 18 лікарнях і не використовували цей антисептичний препарат взагалі або тільки спорадично.

Застосування препарату під час вигодовування:

Гексахлорафен визначався в грудному молоці після використання в якості антисептика для сосків між годуваннями дитини. 6 зразків молока містили гексахлорофен від слідів (<2 ppb, parts per billion; частина на мільярд) до 9,0 ppb (1 нг/грам=1 ppb). Автори дійшли висновку, що низька концентрація в грудному молоці не асоціюється з ризиком для новонародженого на грудному вигодовуванні.

У 2021 році Американська академія педіатрії зазначила, що не знайдено жодного повідомлення з описом ознак і симптомів у немовляти або впливу на лактацію після використання гексахлорофену але було зазначено наступне:

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
4. Phisohex. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.

Адаптовано 06.05.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.05.2024 р.