АТОСИБАН

Група/призначення:  

Гінекологічні препарати; засоби, які стимулюють мускулатуру матки. Це синтетичний пептид, який, зв’язуючись з рецепторами окситоцину, знижує частоту маткових скорочень і тонус міометрію, призводячи до пригнічення скоротності матки; також зв’язується з рецепторами вазопресину, у такий спосіб пригнічуючи ефект вазопресину; у разі розвитку передчасних пологів, атосибан у рекомендованих дозах пригнічує скорочення матки й забезпечує матці функціональний спокій.

Покази: уповільнення пологової діяльності при загрозі передчасних пологів у зазначених в інструкції до препарату випадках.

У 1998 році консультативна група FDA проголосувала проти використання атосибану для лікування передчасних пологів. Атосибан був затверджений в Європі та Канаді в якості токолітичного* препарту.

Альтернативні назви / синоніми: трактоцил.

Діюча речовина: атосибан.

Рекомендації при вагітності:

Cумісний  – для попередження передчасних пологів.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація, може порушувати лактацію.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання атосибану на ранніх термінах вагітності. Застосування для попередження передчасних пологів не асоціюється з несприятливими результатами для немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення вагітним вівцям не асоціювалось з порушеннями показників рН, рО₂ чи рСО₂ у плодів. Препарат не визначався в крові плодів (концентрація нижча за рівень визначення).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невеликі дослідження з початку 1990 років та фармакокінетичні випробування атосибану для попередження передчасних пологів не продемонстрували несприятливого впливу на плід. Додаткове дослідження в групі 7 вагітних виявило атосибан у венах пуповини на рівні 8% від материнського (венозного). Кислотно-лужний стан та спостереження протягом року за немовлятами не продемонструвало асоційованих з препаратом порушень.

Згідно з даними, доступними для панелі [інформаційної] FDA, які були більш комплексними/всеохоплюючими за опубліковані повідомлення, 9 плодів чи новонароджених померли після впливу атосибану при порівнянні з одним випадком в групі плацебо. Ця різниця стурбувала членів консультативної групи FDA. Вони також не були переконаними, що атосибан був ефективним для попередження передчасних пологів. Оскільки вазопресин може відігравати роль в гомеостатичній відповіді на стрес у плода, а атосибан блокує рецептори вазопресину, існує стурбованість відносно порушення фізіологічної відповіді плода на інсульт. Новіші клінічні дослідження з атосибаном виявили переваги ефективності над плацебо та в порівнянні з ритодрином (бета-адреноміметик) – менше побічних кардіоваскулярних ефектів, ніж в останнього препарату. Було припущено, що смертність немовлят при клінічних дослідженнях була більше пов’язана з гестаційним віком, коли почалось лікування, аніж із самим лікуванням. Згодом кілька рандомізованих досліджень повідомили, що атосибан був порівняльним або навіть більш ефективним у затримці пологів в порівнянні з плацебо або іншими токолітиками з меншою кількістю побічних ефектів. Одне з цих повідомлень інформує про використання атосибану в терміні 18-24 тижнів вагітності. Повідомлення з Тайваню свідчить про безпечне використання препарату в якості токолітика в терміні 15 тижнів вагітності.  Жодне з клінічних досліджень не виявило, що використання атосибану покращувало результати вагітностей щодо немовлят, які зазнали впливу препарату, що деякі автори вважають критичним показником для затвердження FDA. В Нідерландах проводиться клінічне дослідження з порівняння ефективності атосибану та ніфедипіну (блокатор кальцієвих каналів) в лікуванні передчасних пологів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Оскільки атосибан блокує ефекти окситоцину, він може порушувати лактацію. Такі наслідки вивчали у молочних корів та щурів.

Відсутня інформація про використання у людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 05.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2017 р.