ОЛМЕСАРТАН

Група/призначення:

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми:

Бенікар, беніцар, кардосал, олмесартан медоксоміл, оліместра.

Діюча речовина: олмесартан медоксоміл.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступне одне повідомлення про неонатальну загибель у випадку пренатального лікування олмесартаном. Антигіпертензивний механізм дії олмесартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Тобто, олмесартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1-рецепторами, в той час як інгібітори АТФ попереджають утворення ангіотензину ІІ. Тому використання цього препарату в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та важкої токсичності у плодів і новонароджених, аналогічну тій, що спостерігається при дії інгібіторів АТФ (див. каптоприл та еналаприл). Токсичний вплив на плід включає анурію, олігогідрамніон, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, персистуючу артеріальну протоку. Також можливі мертвонародження та загибель новонароджених. Асоційований з анурією олігогідрамніон може призводити до контрактури суглобів, краніофаціальної деформації, гіпоплазії легень у плода. Важкі анурія та гіпотензія, резистентні до більшості пресорних препаратів та збільшення об’єму, можуть виникати у немовлят внаслідок пренатального впливу олмесартану. Необхідно проводити ретельний моніторинг функції нирок та кров’яного тиску новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів. Не виявлено ознак тератогенності в обох видів при дозах, вищих від максимально рекомендованих для людини в 240 та 0,5 разів, відповідно. Вищі дози кролям не призначались, бо вони призводили до загибелі матерів. У щурів дози на рівні або вищі за 0,4 від максимальної рекомендованої для людини викликали токсичність у плодів (зменшення ваги та рівня набирання ваги). Дози, вдвічі вищі від максимально терапевтичних призводили до затримки розвитку потомства та залежного від дози зростання частоти дилатації миски нирки. Доза, яка не викликала токсичного впливу на розвиток, становила 0,1 від максимальної рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежений досвід застосування при вагітності у людини.

Описаний нижче випадок підтверджує проникнення олмесартану до плаценти у людини. Це відповідає молекулярній вазі препарату та відносно довгому періоду напіввиведення (13 годин).

Так, жінка приймала олмесартан (доза не наводиться) з приводу гіпертензії на останньому місяці вагітності. Розвинулось важке маловіддя і шляхом кесаревого розтину на 36 тижні народилась дівчинка вагою 3045 грам, оцінкою за шкалою Апгар по 7 балів. Немовляті проводився діаліз з приводу ниркової недостатності, але воно померло на 45 день життя. Аутопсія діагностувала виражену дизгенезію ниркових канальців та артерій, потовщення стінок артеріол.

В двох випадках лікування олмесартаном на 23 та 29 тижнях вагітності діагностували маловіддя. Після відміни препарату кількість навколоплідних вод відновилась, у немовлят не виявляли несприятливих наслідків.

У 2009 році повідомили про жінку, ліковану олмесартаном протягом вагітності, в якої виникла ниркова недостатність і яка народила дитину з лицевими аномаліями та нирковою недостатністю. У віці одного року функція нирок була в межах норми.

Німецькі вчені інформують про 7 вагітностей з впливом антагоністів ангіотензин ІІ рецепторів, з них 2 – з впливом олмесартану протягом вагітності. У немовлят внаслідок маловіддя виникала фетопатія та анурія при народженні. Обидва немовлята померли через кілька днів після народження.

Аналіз 20 вагітностей з маловіддям внаслідок впливу блокаторів рецепторів ангіотензину продемонстрував несприятливі кінцеві результати щодо функції нирок новонароджених, навіть у випадку відміни терапії. З 20 вагітностей 10 дітей народились живими, 8 перервано, 2 плоди завмерли. Маловіддя зникло в 4 випадках народження живих дітей. Тільки в однієї дитини функція нирок була нормальною у віці 2 років. Жінки приймали наступні препарати: кандесартан (N=6), олмесартан (N=2), валсартан (N=10), лозартан (N=2).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання олмесартану при грудному вигодовуванні у людини. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока у людини. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, невідомий. Однак, американська академія педіатрії класифікує інгібітори ангіотензиперетворюючого ферменту – споріднену групу препаратів – як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 23.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.