ВОРІКОНАЗОЛ

Група/призначення:

Протигрибковий засіб для системного застосування; похідне триазолу. Покази: грибкові інфекції різної локалізації.

Альтернативні назви/синоніми: віфенд.

Діюча речовина: воріконазол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування при вагітності у людини (крім одного повідомлення, яке наводиться нижче), дані від експериментальних тварин припускають токсичність та тератогенність. У щурів спостерігали пригнічення синтезу естрогенів. Такий ефект також відзначали в цього ж виду тварин при лікуванні іншим препаратом цієї групи – флуконазолом. При тих дослідженнях дійшли висновку, що антиестрогенна активність флуконазолу була відповідальною за виникнення розщілини піднебіння та аномалій кісток. Невідомо, чи такі властивості притаманні воріконазолу. Незважаючи на це та враховуючи тільки дані від експериментальних тварин, одне дослідження рекомендує уникати призначення воріконазолу при вагітності. При відсутності іншої інформації та виходячи з того, що високі дози флуконазолу (>400 мг/день) підвищують частоту вроджених вад розвитку, це є достатньою підставою для уникнення лікування воріконазолом в І триместрі. Якщо випадковий прийом препарату відбувся при вагітності, жінку слід попередити про потенційний ризик, хоча від достеменно невідомий.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів доза, яка становить 0,3 від рекомендованої підтримуючої для людини та вищі, були тератогенними (розщілина піднебіння, гідронефроз, гідроуретер). Токсичність цих доз проявлялась затримкою осифікації сакральних та каудальних хребців, черепа, лобкової та гіодної кісток, наявністю додаткових ребер, аномалій грудини, розширенням лоханок нирок. Лікування на пізніших термінах вагітності призводило до подовження гестаційного віку та дистоції (утруднені пологи) з наступним зростанням частоти смертності новонароджених. На фоні всіх доз препарату зменшувався рівень естрадіолу в плазмі самок.

У вагітних кролів токсичні ефекти відмічали при 6-кратній рекомендованій для людині дозі у вигляді підвищення частоти загибелі ембріонів, зменшення ваги плодів, зростання частоти скелетних варіацій, наявності шийних ребер, екстрастернальних точок осифікації.

Дворічне дослідження повідомляє про гепатоцелюлярні аденоми у самок щурів при пероральних дозах, у 1,6 разів вищих від клінічних, та гепатоцелюлярні карциноми у самців при дозах, які становили 0,2 та 1,6 від рекомендованої для людини. У мишей гепатоцелюлярні аденоми відзначали у самців та самок, а гепатоцелюлярні карциноми у самців при пероральних дозах, які в 1,4 рази перевищували рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності. Невідомо, чи воріконазол проникає до плаценти, його молекулярна вага це припускає.

Тільки одне з використаних джерел наводить наступну інформацію: у французькому повідомленні 2013 року описано вагітність, при якій жінка приймала різні препарати, включно з воріконазолом в ІІ та ІІІ триместрах з наступними народженням нормальної дитини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування воріконазолу при грудному вигодовуванні. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока.

Існує потенційний ризик для немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, від прийому воріконазолу мамою, особливо через його гепатотоксичність при ще незрілій функції печінки. Тому у випадку прийому воріконазолу слід припинити грудне вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 27.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.02.2017 р.