ПАКЛІТАКСЕЛ

Група/призначення:

Протипухлинні препарати рослинного походження, для лікування раку молочної залози, яєчників.

Альтернативні назви / синоніми:  абраксан, таксол.

Діюча речовина:  паклітаксел.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані, отримані у тварин, припускають ризик. Заборонений у період ембріогенезу, в ІІ та ІІІ триместрах використовувати з обережністю.

Рекомендації при лактації:  несумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з механізму дії та експериментальних досліджень на тваринах, існують побоювання стосовно токсичності паклітакселу для ембріону, що розвивається. Доступні кілька повідомлень про нормальний результат вагітності після лікування препаратом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомляється про трансплацентарний транспорт препарату у бабуїнів в пізніх термінах вагітності. У ряду тварин спостерігались репродуктивні порушення. Процес запліднення порушувався під впливом препарату у морських їжаків, а у ембріонів мишей відмічали негативний вплив на стадії морули. Препарат також пригнічує процес розвитку курячих ембріонів. При призначенні препарату в більш пізньому періоді відмічали зростання мітотичних клітин в кардіальних ендотеліальних клітинах курей. При більш комплексному дослідженні курячих ембріонів, які зазнали впливу паксітацелу, виявили зниження життєздатності та збільшення летальності. Дослідження на щурах та кролях, про які повідомляється в інструкції до препарату, показали підвищену летальність, асоційовану з материнською токсичністю, але не виявили зростання вроджених вад розвитку. Інші дослідження, при яких вагітним щурам призначався препарат в дозі 6 мг/кг/день, не виявили токсичність ні для ембріонів, ні для матерів, окрім затримки росту волосся у дитинчат при більших дозах препарату. Коли щурам призначали дозу до 1 мг/кг/день наприкінці вагітності та при лактації, відмічали материнську токсичність препарату, а у потомства – затримку росту волосся та різців, неопущення яєчок та зниження ваги. У 2009 році японські дослідники повідомили про розвиток катаракти та дисплазію сітківки у новонароджених щурят, яким вводили препарат інтраперитонеально в дозі 4 мг/кг. У курчат було виявлено, що, якщо препарат вводити в ліпосомах (інкапсульовано), то ембріотоксичність зменшується. Довенне введення вільного препарату щурам через 8 днів після запліднення викликало високий рівень смертності та вроджених вад в дозі 2 мг/кг (серед вроджених вад відмічали екзенцефалію, аненцефалію, дефекти черевної стінки, розщілини обличчя, анофтальмію, діафрагмальну килу, вади нирок, хвоста). І знову ж таки було показано, що введення препарату на ліпосомах зменшує ці токсичні ефекти. Проте достеменно невідомо, яка доза інкапсульованого препарату проникає до плаценти, за деякими даними вона вища, ніж при застосуванні вільного препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про вагітну, яку лікували паклітакселом та карбоплатином протягом періоду з 16 тижня вагітності та до трьох тижнів перед пологами; дитина здорова при обстеженні у віці 15 місяців.

Два інші повідомлення стосуються жінок з діагностованою оваріальною карциномою у терміні 27 та 28 тижнів вагітності, яких лікували паклітакселом та цисплатином. Діти народилися у терміні 37 та 34 тижні та нормально розвивалися у віці 30 місяців та 6 років життя.

Повідомляється про жінок, яким діагностували рак молочної залози при вагітності і призначили паклітаксел в ІІ та ІІІ триместрах, в дітей яких не виявлено відхилень.

Ще при одному випадку лікування раку молочної залози при вагітності, у плода при ультразвуковому обстеженні виявлено маловіддя після четвертого тижня лікування, пологи відбулися на 36 тижні, дитина здорова.

У 2013 році було повідомлено про лікування вагітної у терміні 14 тижнів з діагнозом рак яєчників інтраперитонеальною хіміотерапією, включаючи паклітаксел. Дитина народилася у терміні 37 тижнів шляхом кесарського розтину з низькою вагою та двобічною еквіноварусною клишоногістю, проте сімейний анамнез цієї родини обтяжений випадками еквіноварусної клишоногості.

Слід відмітити 5 повідомлень про жінок із сприятливим перебігом вагітності після лікування паклітакселом раку шийки матки та жінок, які лікувалися цим препаратом за два і більше роки до вагітності.

Огляд наявних клінічних випадків у 2012 році та результати невеликої кількості когортних досліджень дійшли висновку, що використання препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності виявилось ефективним і безпечним для матерів та дітей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Інформація про використання препарату в період лактації відсутня. В інструкції до препарату зазначається, що він потрапляє в молоко у щурів, а у жінок в материнському молоці визначається 16,7% материнської дози. Деякі автори не рекомендують грудне вигодовування, хоча немає інформації про токсичність для новонародженого цього препарату, який слабо поглинається і потрапляє в молоко в меншій дозі, ніж отримувана матір’ю.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Період аменореї після хіміотерапії раку молочної залози не був значно підвищений при додаванні паклітакселу і становив 6 та 28 місяців. Автори цього дослідження відмічають, що наявність менструацій не може бути найчутливішим показником токсичності препарату для яєчників.

У щурів чоловічої статі препарат інгібує сперматогенез та транспорт сперми. Повідомляється, що препарат в дозі 1 мг/кг/день пригнічує імплантацію та призводить до зменшення розміру посліду у щурів. Ця ж доза призводить до зниження харчування та ваги в щурів обох статей.

Дослідження 2010 року щодо 40 пацієнток, яких лікували від раку молочної залози паклітакселом або доцетакселом в комбінації з гемцитабіном та карбоплатином, показали зниження рівня інгібіну В та зворотнє зростання рівня ФСГ, які вважаються показниками пошкодження клітин Сертолі. Однак використання комбінації препаратів обмежує можливість визначити специфічні ефекти паклітакселу.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.05.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.