ЗАНАМІВІР

Група/призначення:

Противірусний препарат для системного застосування. Занамівір є потужним і високо селективним інгібітором нейрамінідази, ферменту поверхні вірусу грипу. Вірусна нейрамінідаза сприяє вивільненню новоутворених вірусних частинок з інфікованої клітини і може полегшувати проникнення вірусу крізь слиз до оболонок епітеліальних клітин, сприяючи інфікуванню інших клітин. Пригнічення цього ферменту як in vitro, так і in vivo призводить до порушення реплікації вірусів грипу А та В.

Покази: лікування та профілактика грипу типів А і В у дорослих і дітей від 5 років і старших.

Альтернативні назви / синоніми: реленца.

Діюча речовина: занамівір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні 5 повідомлень про застосування занамівіру при вагітності. Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, обмежені або майже відсутні дані про використання у людини не дозволяють оцінити вплив препарату на плід. Незважаючи на це, якщо вагітна потребує призначення занамівіру, користь для неї перевищує невідомий ризик для плода. В цілому вагітність не є протипоказанням до призначення противірусних препаратів для зменшення важкості перебігу грипу. Вибір препарату повинен корелювати з чутливістю переважаючого штаму. Так, наприклад, H₁N₁ («свинячий грип»), ідентифікований у квітні 2009 року, продемонстрував резистентність до ремантадину (противірусний препарат) та амантадину (противірусний, протипаркінсонічний препарат), але не був резистентним до занамівіру та озельтамівіру (таміфлю; противірусний препарат).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з даними доклінічного тестування, наведеними в інструкції до препарату,  дослідження фертильності у щурів не продемонстрували несприятливих наслідків у самок та самців, які отримували внутрішньовенно дози до 90 мг/кг. Така доза призводила до концентрації в крові в 300 раз вищої від тієї, яка досягається у людини при інгаляційному використанні. Призначення подібної дози вагітним щурам та кролям не призводило до несприятливих наслідків у плодів. Занамівір проникає до плаценти у щурів та кролів, хоча концентрація в крові плодів була значно нижчою від материнської. Препарат проникає до молока у щурів, у потомства не спостерігали несприятливих ефектів внаслідок лактації.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи занамівір проникає до плаценти у людини. Його молекулярна вага, відсутність метаболізму та низьке зв’язування з білками (<10%), також відносно довгий період  напіввиведення (2,5-5,1 год.) припускають проникнення до плода. Низька системна біодоступність (4-17%) після інгаляції обмежує проникнення препарату до плода.

Хоча вагітних та жінок в період лактації виключили з  премаркетингових клінічних досліджень, які проводив виробник, рев’ю 1999 року  щодо безпечності занамівіру описує 3 випадки ненавмисного прийому занамівіру в період вагітності. Результати вагітностей наступні: 1 самовільний викидень, 1 медичний аборт, здорова дитина, народжена на 2 тижні раніше. Ці результати були аналогічні отриманим в групі плацебо при цьому ж клінічному дослідженні.

Японська стаття повідомляє про 50 вагітностей з впливом занамівіру, при 15 з них – в І триместрі. Жодна дитина не мала вроджених вад розвитку.

Тератологічна інформаційна служба Великої Британії повідомляє про 180 вагітностей з впливом занамівіру. Не було діагностовано вроджених вад, в тому числі і серед дітей 37 вагітних з впливом в І триместрі. Частота передчасних пологів та низької ваги новонароджених не була підвищеною.

Повідомлення 2010 року з Таїланду описує фатальний результат вагітності, при якій жінка лікувалась небулізованим занамівіром. У 25-річної жінки  у терміні 26 тижнів діагностували пневмонію, викликану вірусом грипу А (H₁N₁), ліковану озельтамівіром, небулізованим занамівіром, дексаметазоном внутрішньовенно (кортикостероїд). Пацієнтка знаходилась на апаратному диханні, але апарат працював несправно, пацієнтка померла. Проблема також полягала в подвійній дозі занамівіру (20 мг), яку на той час призначали в Таїланді (блокада фільтру лактозою).

Застосування препарату під час вигодовування:  

Повідомляється про проникнення занамівіру до молока щурів. Відсутня інформація про використання занамівіру при лактації у людини. Молекулярна вага, відсутність метаболізму та низьке зв’язування з білками (<10%), а також відносно довгий період  напіввиведення (2,5-5,1 год.) припускають проникнення занамівіру до грудного молока. Однак, низький рівень системної біодоступності після інгаляції  обмежує кількість препарату, що потрапляє до грудного молока. Ризик для немовляти, якщо він взагалі існує, здається незначним. Рев’ю 2009 року вважає препарат сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 01.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2016 р.