ОКТРЕОСКАН

Група/призначення:

Радіофармпрепарат, до складу входить октреотид та індій (ізотоп індій-111). Препарат захоплюється та накопичується тканинами, які мають високу експресію соматостатинових рецепторів. Використовується для визначення локалізації пухлини, оцінки поширеності процесу, моніторингу лікування.

Індій (In) – метал, що входить до складу сплавів, також може використовуватися при виробництві напівпровідників.

Альтернативні назви / синоніми:

Соматостатин-рецепторна сцінтіграфія (СРС), радіоізотопне дослідження з ¹¹¹In-октреотидом, сцінтіграфія з індієм, сцінтіграфія наднирників, індій, хлорид індію, індію трихлорид, індію пентетреотид.

Діюча речовина:

Октреотид та ізотоп індію (In-111).

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; не слід переривати грудне вигодовування при діагностичному застосуванні.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Введений внутрішньовенно індій порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин при впливі дози 0,2 мг/кг та вищих. Перорально введений індій не впливає на репродукцію до досягнення значно вищих доз, які є токсичними для матері. Відсутня інформація про використання при вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Внутрішньовенне введення індію нітрату або трихлориду вагітним хом’якам та щурам асоціювалось з підвищенням частоти аномалій кінцівок та пальців, розщілиною піднебіння, звивистих хвостів. Хом’якам вводили внутрішньовенно дозу 0,5 мг/кг на 8-й гестаційний день, а щурам – 0,1-0,4 мг в один з трьох перших днів вагітності з несприятливими наслідками при відсутності материнської токсичності на фоні дози 0,2 мг/кг та вищих. Дослідники, які працювали з хом’яками вважають, що індій є специфічно токсичним для розвитку кінцівок в цих тварин. У мишей трихлорид індію не підвищував частоти вроджених аномалій при застосуванні дози 0,8 мг/кг  в один з 3 перших днів вагітності.

На фоні високих доз токсичний вплив на розвиток плода при застосуванні трихлориду індію перорально (загибель плодів)  відповідав материнській токсичності у вигляді зменшення набирання ваги в період вагітності. Детальніший звіт продемонстрував, що зменшення набирання ваги може бути пов’язаним із зростанням частоти загибелі плодів. Зростання частоти загибелі плодів, як вважають, виходячи з досліджень in vitro, зумовлено прямим токсичним впливом індію на плід, а не внаслідок токсичного впливу на матір. У мишей, не зважаючи на зростання загибелі плодів, не виявляли у них вроджених вад розвитку. Дослідження у щурів та кролів виявило, що пероральне введення індію хлориду в період вагітності призводило до залежної від дози материнської токсичності з тератогенним наслідком тільки на фоні токсичних для матері доз. У щурів добова доза біля 100 мг/кг індукувала вроджені вади розвитку, включно з рудиментарним або відсутнім хвостом, синдактилією, клишоногістю, екзенцефалією. У кролів 200 мг/кг хлориду індію були летальними для деяких особин. В ембріонів кролів виявляли дефекти розвитку, які включали великі аномалії нирок та скелету. Дослідники також дійшли висновку, що тератогенні наслідки впливу хлориду індію можна вважати первинним прямим цитотоксичним впливом індію після швидкого плацентарного трансферу.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Радіонуклиди індію використовували в ряді досліджень для візуалізації плаценти та оцінки плацентарного кровотоку. В цих випадках не відзначали пов’язаних з індієм несприятливих наслідків, але відсутня інформація про тривале спостереження за дітьми, які зазнали такого впливу.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про випадок введення 5,3 мКі* (196 мБк) ОктреоСкану жінці на 10 день після пологів. Маркери в молоці та вимірювання на поверхні молочної залози проводились з 3-годинними інтервалами протягом 10 днів.  Автори підрахували, що якщо б немовля годувалось грудним молоком перші 10 днів після призначення радіоактивного індію (ОктреоСкан), еквіваленти внутрішньої та зовнішньої дози становитимуть 22,93 мРЕМ** (0,23 мЗв) та 27,86 мРЕМ (0,28 мЗв), відповідно, всього 50,83 мРЕМ (0,5 мЗв). Такі підрахунки базуються на припущенні, що немовля поглине всю кількість препарату, хоча в дорослих пероральна абсорбція менша за 1%. Грудне вигодовування відновили на 10 день після дози.

Міжнародна комісія з радіологічного захисту вважає, що не має потреби переривати грудне вигодовування після діагностичного використання ОктреоСкану. Якщо використовують інші діагностичні формули з індієм, слід враховувати дозу та фармакокінетику. Молоко можна протестувати на радіоактивність для вирішення питання про відновлення грудного вигодовування.

Одиниці радіоактивності:

• Кюрі (Кі,Curie) – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7×10¹⁰радіоактивних розпадів. З 1985 року замість одиниці радіоактивності Кюрі у системі СІ використовується одиниця виміру радіоактивності Бекерель.
• Бекерель – (Бк, Bq) – одиниця  виміру радіоактивності речовини. Один Бк дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
• 1 РЕМ – 10 мЗв (зіверт). Кількісна оцінка ризику для людини при рентгенологічному дослідженні проводиться тільки у випадку отримання дози понад 5 РЕМ (50 мЗв) протягом 1-го року або при отриманні дози 10 Ремпротягом всього життя на додаток до природного опромінення.
• Зіверт (Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в один грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування самців та самок мишей трихлоридом індію дозами до 250 мг/кг/день перорально не чинило несприятливого впливу на фертильність чи гістологію яєчок. У щурів індіуму арсенід інстелювали в трахею в дозі 7,7 мг/кг двічі на тиждень протягом 8 тижнів, що призвело до невеликого зменшення концентрації сперматозоїдів. Таких ефектів не спостерігали з оксидом миш’яку, що припускає, що індій є токсичним медіатором зменшення концентрації сперми. У хом’яків відзначали токсичний вплив на яєчка, яким вводили інтратрахеально протягом 8 тижнів індію арсенід або фосфід.  Дослідження у самців щурів при інтраперитонеальному введенні індію ацетату щотижня протягом 8 тижнів в дозі 1,5 мг/кг виявило тестикулярну токсичність та підвищення кількості дефектів сперматозоїдів.

Деякі дослідники звертають увагу на можливу концентрацію та утримання радіоактивного індію (114-In) в яєчках щурів та мишей. На клітинному рівні цей вплив є деструктивним по відношенню до сперматогоній. При паруванні призначення In-14 самцям щурів призводило до зменшення розміру плодів та зниження частоти пре- та постімплантаційних втрат і домінантних летальних мутацій.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.11.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.11.2017 р.