МЕФЕНАМІНОВА КИСЛОТА

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: короткотривале лікування болю, дисменорея.

Альтернативні назви / синоніми: понстел.

Діюча речовина: мефенамінова кислота.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату він не виявився тератогенним у щурів, кролів, собак. При введенні вагітним мишам мефенамінової кислоти перед ембріональним злиттям  піднебіння зростала частота розщілини піднебіння.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Виходячи з молекулярної ваги препарату він проникає до плода. Через 40-180 хвилин після введення дози в 500 мг 13 жінкам у терміні 15-22 тижнів вагітності концентрація у плода становила 32-54% від материнської.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

При подвійному сліпому рандомізованому дослідження призначали 500 мг мефенамінової кислоти тричі на день для токолізу**. При порівнянні з контрольною групою менша кількість передчасних пологів наступила в групі мефенамінової кислоти – 15% проти 40%, а вага новонароджених була вищою. У немовлят з групи мефенамінової кислоти не спостерігали несприятливих наслідків.

Повідомляється про випадок ургентного кесаревого розтину на 34 тижні вагітності. Жінка приймала мефенамінову кислоту для попередження передчасних пологів. У новонародженого проявився виражений ціаноз, при електрокардіографії виявлено звужену артеріальну протоку (1-2 мм). Автори вважають препарат відповідальним за такий наслідок у новонародженого.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Мефенамінова кислота проникає до грудного молока в невеликій кількості. Визначили середнє співвідношення молоко : плазма на рівні 0,18 у 10 жінок в період лактації, які приймали мефенамінову кислоту протягом 4 днів. На 4 день у немовлят виявляли низьку, але вищу за поріг виявлення, концентрацію препарату.

Американська академія педіатрії та робоча група ВООЗ вважають мефенамінову кислоту сумісною з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Меклофенамат та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2016 р.