ХВОРОБА ЛАЙМА І ВАГІТНІСТЬ

Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) — інфекційне трансмісивне природно-вогнищеве захворювання, що викликається спірохетами, які переносяться іксодовими кліщами і характеризується схильністю до затяжного та хронічного перебігу з переважним ураженням шкіри (еритема мігруюча), нервової системи, опорно-рухового апарату та серцево-судинної системи. Належить до “молодих” захворювань — лише близько 25 років відоме як окрема нозологічна одиниця. Свою назву отримало від містечка Лайм (штат Коннектикут, США), поблизу якого в 1975 році вперше був зареєстрований спалах артритів у дітей, які знаходилися на відпочинку в лісовій місцевості і мали на шкірі, переважно на відкритих ділянках, сліди від укусів кліщів.

Причинними агентами є спірохети роду Borrelia  (для людини патогенними є геновиди Borrelia burgdorferi, Borrelia garinii та Borrelia afreliс). Передається укусами кліщів.

Профілактика – вакцинація (див. статтю Вакцина проти хвороби Лайма).

Хвороба Лайма при вагітності (короткий висновок):

Хвороба Лайма при вагітності представляє серйозний, але, мабуть, невеликий ризик для плода. Ризик може бути вищим у випадках, коли вагітна не отримує адекватного лікування антибіотиками.

Інформація щодо впливу на плід:

Кількість вагітних, інфікованих Borrelia невідома; 1% вагітних має серологічні ознаки раніше перенесеної інфекції.

Повідомлення 1985 року описує вагітну з хворобою Лайма в І триместрі, яка не отримувала антибіотикотерапії. У хлопчика вагою 3 кг, який народився у терміні 35 тижнів гестації незабаром після народження розвинувся респіраторний дистрес-синдром. При обстеженні виявлено розширений та слабо скоротливий лівий шлуночок, стеноз аортального клапана, відкриту артеріальну протоку, коарктацію аорти. Немовля померло у віці 39 годин. На автопсії: гіпоплазія висхідної частини аорти та її дуги, виражений фіброеластоз, дренаж лівої верхньої порожнистої вени в коронарний синус.  Ознак захворювання не спостерігали, але виявили невелику кількість спірохет, подібних до спірохет хвороби Лайма в  селезінці, нирках, кістковому мозку.

Про інший випадок смерті плода, асоційований з хворобою Лайма повідомили у 1987 році. 24-річна жінка з видимими ознаками інфекції в період запліднення народила мертвонароджену дитину вагою 2,5 кг. Мама була серопозитивною до Borrelia burgdorferi (2 з 3 зразків крові). При автопсії єдиною вродженою вадою був дефект міжшлуночкової перетинки. Спірохети, імунологічно подібні до Borrelia burgdorferi виявили у тканинах плода (печінці, міокарді, наднирниках, субарахноїдальному просторі). Автори дійшли висновку, що плід помер перед пологами від нелікованого спірохетозу.

У 1986 році описали результати 19 вагітностей, з яких 8 спостерігались проспективно, а 11 – ретроспективно. Серед 17 жінок з хронічною мігруючою еритемою 8 захворіли в І триместрі, 7 – в ІІ, 2 в ІІІ триместрі. Початок захворювання в 2 випадках невідомий, але в 1 вагітної був параліч лицевого нерву в І триместрі, в іншої – артрит в ІІІ триместрі. Результати вагітностей були наступними: 14 нормальних (7 з початком в І триместрі, 4 в ІІ, 2 в ІІІ, 1 випадок з невідомим початком); 6 жінок не отримували антибіотикотерапію  (3 в І триместрі, 1 в ІІ, 1 в ІІІ ), але всі народили здорових дітей, хоча 2 немовлят мали тимчасові проблеми. В одного з цих 2 передчасно народженого вагою 2,1 кг спостерігали гіпербілірубінемію з 4-го дня життя, але надалі нормальний розвиток до віку 9 років. Інший народився через 7 днів після прояву хронічної мігруючої еритеми  та менінгіту у матері і мав гіпербілірубінемію та генералізовану петехіально-везикулярну висипку з 5 дня життя. Висипка зникла через тиждень на фоні лікування пеніциліном. Серологічні обстеження на спірохету були недоступними на той час. 3 вагітності з несприятливим результатом: 1) початок хвороби в І триместрі, завмерлий плід у 16 тижнів, без вроджених вад та ознак захворювання, 2) початок в ІІ триместрі, синдактилія ІІ-ІІІ стопи, 3) початок в ІІ триместрі, доношена здорова дитина при народженні, в якої у віці 8 місяців діагностовані кортикальна сліпота та затримка розвитку, серологічні обстеження були негативними, попередня дитина мала трисомію 18.

Два наступні повідомлення від цих самих дослідників, опубліковані у 1993 та 1995 роках, наводять результати спостережень за вагітними з хворобою Лайма. Обстежували 2014 жінок при першому пренатальному відвідуванні лікаря. Серед них виявлено 11 серопозитивних жінок, але результати вагітностей відомі щодо 10 жінок, вони наступні: 1 випадок множинних вроджених вад (асоціація VACTERL*), 1 клишоногість, 1 шлунковий рефлекс.  Не спостерігали спонтанних абортів, середня вага при народженні складала 3650 грам. Ці результати суттєво не відрізнялися від таких у вагітних без хвороби Лайма.

При одному дослідженні ендемічної когорти обстежували 22 жінок, які перенесли хворобу Лайма до вагітності. Серед 23 новонароджених (1 двійня) спостерігали 2 великі вади розвитку: множинні вади серця (немовля померло) та гідроцеле і ларінгомаляцію. 6 жінок хворіли при вагітності – 1 дитина мала велику вроджену ваду – гіпоспадію. 67 жінок повідомили про укус кліща при вагітності, в цій групі зареєстровано 3 великі вроджені вади розвитку (дефект міжшлуночкової перетинки, міхурово-сечовідний блок з рефлюксом, гіпоспадія) та 5 малих (пахова кила, ларінгомаляція, гемангіома, genu varum, клишоногість). Серед 20 немовлят, чиї мами мали імуноглобуліни G до Borrelia burgdorferi в пуповинній крові 1 випадок малої аномалії зареєстрований (крипторхізм).

Ретроспективне дослідження випадок-контроль 1999 року порівнювало 796 дітей з діагнозом вродженої вади серця з 704 дітьми без вроджених аномалій з того ж ендемічного по хворобі Лайма регіону. Не було виявлено статистичної різниці при урахуванні материнських захворювань та шкідливих звичок: тютюнопаління, вживання алкоголю, запліднення на фоні вживання контрацептивів, використання електричних ковдр  та гарячих ванн, вагінальних кровотеч при вагітності, професійний контакт з відео терміналами, астма, інфекції верхніх дихальних  шляхів, захворювання щитоподібної залози. Артеріальна гіпертензія частіше зустрічалась в основній групі (6,7% проти 3,5%), в той час як більше жінок контрольної групи професійно контактували з рентгенівським випромінюванням та анестезією (6,21% проти 9,1%). Автори дійшли висновку, що при хворобі Лайма до або під час вагітності ризик розвитку вроджених вад серця не підвищується. Однак, це дослідження не може виключити ризик для плода при недіагностованій та нелікованій хворобі Лайма.

Хоча вважається, що хвороба Лайма при вагітності може вразити плід за прикладом інших захворювань, що викликаються спірохетами (наприклад, сифіліс), але враховуючи вищенаведені дані такий ризик видається низьким.

При лікуванні хвороби Лайма під час вагітності рекомендовано уникати призначення деяких антибіотиків, наприклад, доксицикліну.

Хвороба Лайма під час вигодовування:

Грудне молоко двох жінок з симптомами хвороби Лайма містило ДНК збудник. Одне з немовлят було госпіталізоване у віці 6 місяців через лихоманку та блювоту, але ознак хвороби Лайма не було виявлено.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 03.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.11.2015 р.