ФУРОСЕМІД
Група/призначення:
Салуретики. Сильнодіючий діуретик, ефект якого розвивається швидко; похідне сульфонамідів. Механізм дії фуросеміду пов’язаний з блокадою реабсорбції іонів натрію та хлору у висхідному відділі петлі Генле; впливає і на звивисті канальці. Препарат спричиняє виражену діуретичну, натрійуретичну, хлоруретичну дії. Збільшує також виведення калію, кальцію, магнію. Препарат знижує тиск наповнення лівого шлуночка, тиск в легеневій артерії, поліпшує роботу серця при серцевій недостатності; знижує системний артеріальний тиск. Покази: набряки різного генезу, артеріальна гіпертензія, еклампсія, тощо.
Альтернативні назви / синоніми:
Лазикс, новосемід, уритол.
Діюча речовина: фуросемід.
Рекомендації при вагітності:
Дані про використання у людини припускають низький ризик.
Рекомендації при лактації:
Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Призначення фуросеміду в період вагітності істотно не впливає на об’єм навколоплідної рідини. Дані від експериментальних тварин припускають, що лікування фуросемідом сумісне з нормальним розвитком плодів, якщо попередити електролітні зміни. Можлива токсичність, яка не призводить до формування вроджених вад при впливі препарату на пізніх термінах вагітності.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Високі дози фуросеміду у вагітних щурів асоціюються зі скелетними аномаліями та затримкою дозрівання нирок у потомства. Скелетні аномалії віднесені до гіпокаліемії та метаболічного алкалозу, викликаних діуретичною терапією. При одночасному введенні з фуросемідом калію розвиток плодів був нормальним. Аналогічно, паралельне призначення хлориду амонію знижує частоту індукованої фуросемідом хвилястої форми ребер. Як видається, компресія матки також відіграє роль в індукції фуросемідом виникнення хвилястих ребер у мишей та щурів.При призначенні фуросеміду дорослим кролям спостерігали вищу частоту внутрішньошлуночкових крововиливів в порівнянні з тваринами, лікованими фізіологічними розчинами, можливо, через індуковану фуросемідом внутрішньочерепну гіпотензію. Препарат призводив до материнської смертності та абортів у кролів при дозах, які в 2, 4 та 8 разів перевищували рекомендовані для людини (600 мг/день). У потомства мишей та кролів відмічали підвищення частоти та важкості гідронефрозу.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Кардіоваскулярні розлади, такі як набряк легень, важка гіпертензія, застійна серцева недостатність, ймовірно, є єдиними вагомими показами для призначення препарату в період вагітності. Фуросемід проникає через плаценту. Після пероральної дози 25-40 мг пік концентрації в пуповині через 9 годин становив 330 нг/мл. Концентрація в сироватці матері та пуповині через 8 годин були однаковими. Спостерігали підвищення продукції сечі у плоду після лікування фуросемідом.
Призначення фуросеміду матері використовується для оцінки функції нирок плоду шляхом провокування продукції сечі з подальшою ультразвуковою візуалізацією. При порівнянні з контрольною групою в новонароджених з пренатальним впливом фуросеміду частіше спостерігали діурез незадовго до народження. Також в цих дітей з основної групи відмічали істотно вищі рівні натрію та калію в сечі.
В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 350 новонароджених, які зазнали впливу фуросеміду в І триместрі. Зареєстровано 18 (5,1%) великих вроджених вад розвитку при очікуваних 15. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 2/4; полідактилії – 1/1; розщілини хребта – 0/0; орофаціальних розщілин – 1/1; редукційних вад кінцівок – 1/1; гіпоспадії – 3/1. Тільки щодо останньої вади можна припустити асоціацію, але слід враховувати можливий вплив інших факторів, таких як материнське захворювання, прийом інших препаратів, випадковість.
В ІІ та ІІІ триместрах фуросемід застосовується при набряках, гіпертензії, токсемії вагітних без несприятливих наслідків у плодів та новонароджених. Повідомляється про випадок використання фуросеміду перорально протягом вагітності для лікування синдрому Гордона (Gordon’s syndrome; короткий зріст, порушення зубного ряду, гіперкаліемічний гіперхлоремічний ацидоз, хронічна гіпертензія). На 32 тижні проведено кесаревий розтин з народженням дівчинки вагою 1100 грам з оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів. За винятком респіраторного дистресу внаслідок недоношеності та гіперкаліемії, дитина почувалась нормально.
Багато дослідників вважають діуретики протипоказаними при вагітності, за винятком пацієнток з кардіоваскулярними порушеннями, оскільки вони не попереджають і не усувають токсемії і можуть знижувати плацентарну перфузію. Дослідження 1984 року визначило, що використання діуретиків з приводу гіпертензії при вагітності попереджало збільшення об’єму плазми та не впливало на результати вагітностей. Отже, не рекомендується призначати діуретики для лікування гестаційної гіпертензії та/або прееклампсії через материнську гіповолемію, характерну для цих станів.
Швидкість елімінації фуросеміду має зворотній зв’язок з гестаційним віком в невеликій групі новонароджених. Фуросемід зв’зується з альбуміном та підвищує концентрацію вільного білірубіну в новонароджених, що може підвищити ризик ядерної жовтяниці. Виходячи з повідомлень про ототоксичність фуросеміду в дорослих тварин досліджувався зв’язок між цим діуретиком та сенсоневральною глухотою в немовлят. Ці дослідження припустили, що вплив фуросеміду може бути фактором ризику в розвитку сенсоневральної втрати слуху, особливо при використанні в комбінації з антибіотиками аміноглікозидами.
Застосування препарату під час вигодовування:
Згідно з інструкцією фуросемід проникає до грудного молока. Одне з джерел зазначає, що одноразова доза фуросеміду понад 40 мг може знижувати лактацію.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.