ЕНТАКАПОН
Група/призначення:
Протипаркінсонічний засіб, діє на периферичну нервову систему, пролонгує клінічну відповідь на леводопу1; належить до нового терапевтичного класу інгібіторів катехол-о-метилтрансферази (КОМТ), є оборотним, специфічним інгібітором КОМТ, що переважно діє на периферичну нервову систему, розроблений для сумісного застосування з препаратами леводопи; ентакапон зменшує метаболізм леводопи до 3-о-метилдопи (3-ОМД) шляхом інгібування ферменту КОМТ, що приводить до підвищення біодоступності леводопи, завдяки чому, більша кількість леводопи надходить до мозку; пролонгує клінічну відповідь на леводопу, інгібує фермент КОМТ переважно в периферичних тканинах; інгібування КОМТ в еритроцитах тісно пов’язано з концентрацією ентакапону в плазмі, що чітко вказує на оборотну природу інгібування КОМТ. Покази: хвороба Паркінсона2 (як додатковий засіб до терапії препаратами леводопа/бенсеразид3 або леводопа/карбідопа4 при малій ефективності вищезазначених комбінацій препаратів).
|
1Леводопа – лівообертаючий ізомер ДОПА, безпосередній попередник дофаміну, в який перетворюється в результаті декарбоксилювання. Зменшує ригідність, гіпокінезію, тремор, дисфагію, слинотечію, збільшує об’єм рухів, відновлює здатність до концентрації уваги. Протипаркінсонічна дія обумовлена перетворенням в дофамін безпосередньо в ЦНС, що призводить до усунення його дефіциту. Більша частина перетворюється в дофамін в периферичних тканинах, але утворений тут дофамін не приймає участі в реалізації протипаркінсонічного ефекту леводопи (леводопа проникає через гематоенцефалічний бар’єр, а дофамін – ні) і спричиняє більшість побічних ефектів препарату. 2Хвороба Паркінсона – це повільно прогресуюче дегенеративне захворювання, яке характеризується ураженням екстрапірамідної системи, проявляється руховими розладами: гіпокінезією, ригідністю м’язів і тремором, що виникають у спокої, також наростаючими розладами психічної сфери – зниженням розумових здібностей і депресивним станом. Викликано прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін — насамперед у чорній субстанції, а також і в інших відділах центральної нервової системи. 3Бенсеразид – інгібітор периферичної допа-декарбоксилази, в поєднанні з леводопою сприяє зменшенню утворення дофаміну в периферичних тканинах та збільшенню кількості леводопи, яка проникає в ЦНС; бенсеразид не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. 4Карбідопа – інгібітор декарбоксилази ароматичних амінокислот, використовується тільки в комбінації з леводопою. |
Альтернативні назви / синоніми: комтан.
Діюча речовина: ентакапон.
Рекомендації при вагітності:
Обмежені дані про використання в людини; дані в експериментальних тварин передбачають середній ризик.
Рекомендації при лактації:
Відсутні дані про використання у людини, потенційно токсичний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Завжди призначається з леводопою /карбідопою, а останні не є значними тератогенами для плода. Ці препарати не часто призначаються жінкам репродуктивного віку, це стосується і ентакапону. Експериментальні дослідження у тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад, хоча у кролів спостерігали материнську токсичність при низькому рівні препарату в сироватці, а у щурів – вроджені вади розвитку очей при введенні високих доз.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Інструкція до препарату інформує про результати преклінічних досліджень: вагітних щурів лікували дозами до 1000 мг/кг/день (34-кратна людська доза) і спостерігали збільшення числа варіацій, але невроджених вад розвитку. Також не відмічали материнської токсичності.
Окреме дослідження інформує про лікування самок мишей ентакапоном в дозі 160 мг/кг/день (7-кратна людська доза) перед спарюванням та на ранніх стадіях вагітності. При цьому спостерігали зростання частоти наступних вроджених вад розвитку у потомства: мікроофтальмію, анофтальмію. При лікуванні вагітних кролів дозою 0,4 від рекомендованої для людини спостерігали зростання частоти абортів, резорбції плодів, зниження ваги та материнську токсичність і відсутність зростання частоти вроджених вад. Ще одне дослідження на щурах при дозах до 700 мг/кг/день, яка у 28 разів перевищує рекомендовану для людини, в пізніх термінах вагітності та при лактації не виявило порушень розвитку у потомства.
Інформація щодо впливу на плід:
Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, молекулярна вага це передбачає, але швидкий період напіввиведення зменшує тривалість впливу.
Жінка з 12-річним анамнезом хвороби Паркінсона отримувала наступне лікування: леводопа, карбідопа, ентакапон та бромокриптин5. Народилась здорова дівчинка вагою 3175 кг, за шкалою Апгар: 9, 10 та 10 балів відповідно. На 1-й годині життя розвинулись генералізовані судоми, протягом дня відмічали епізоди тремтіння у відповідь на діазепам. На 1-му тижні була присутня гіпотонія, також діагностована пневмонія. У віці 1-го року дитина розвивалась нормально, судоми більше не повторювались.
|
5Бромокриптин – специфічний агоніст дофамінових рецепторів переважно типу Д2, активує кругообіг дофаміну і норадреналіну в ЦНС; пригнічує підвищену секрецію гормонів передньої частки гіпофіза пролактину і соматотропіну, і не впливає на нормальні рівні інших гормонів гіпофіз. |
Застосування препарату під час вигодовування:
Згідно з інструкцією до препарату ентакапон виявляється в грудному молоці, проте відсутня інформація про несприятливий вплив на плід.
Невідомо, чи ентакапон потрапляє в грудне молоко людини, це передбачається молекулярною вагою, але швидкий період напіввиведення знижує вплив препарату.
Оскільки ентакапон завжди призначається з леводопою/карбідопою, то немовля буде з грудним молоком отримувати 3 препарати. Ефекти такого впливу на сьогодні невідомі.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Згідно з інструкцією до препарату не виявлено впливу на фертильність та репродукцію у щурів при пероральній дозі до 700 мг/кг/день. Затримку спарювання у самок щурів спостерігали при аналогічній дозі препарату.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету
Переглянуто редакційною колегією 28.08.2015 р.
 Мистецтво |
 Навчання |
 Інформація |
Information |