Альтернативні назви / синоніми:

Повітряні подорожі при вагітності, повітряні подорожі вагітних, авіапереліт, авіаперельоти вагітних, авіаперельоти при вагітності.

Рекомендації при вагітності:

Сумісні при вагітності без ускладнень з дотриманням певних умов.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Повітряні подорожі підвищують ризик дегідратації та тромбозу глибоких вен у вагітних. Інші ризики не встановлені.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Авіаперельоти асоціюються з тривалою іммобілізацією, впливом зниженого атмосферного тиску, дуже сухим повітрям, а також збільшенням космічних випромінювань. Останній вплив не пов’язаний з високими дозами радіації.

Деякі коментатори не впевнені у наявності ризику опромінення для вагітних взагалі. Стюардеси, які пролітають через потік сонячних протонів, можуть піддатися додатковому опроміненню.

Вивчалось опромінення при авіаперельотах транс- та інтерконтинентальних – 6 мрад та 15 мрад, відповідно. Канадське дослідження 2008 року визначило, що доза, отримана плодом буде перевищувати ліміт* в 1 мЗв після 10 повітряних подорожей між Торонто та Франктфуртом. В аеропортах використовуються рентгенівські сканери зворотного розсіювання (Back-scatter x-ray body scanners), що призводить до поглинання приблизно 0,005-0,009 мРЕМ.

Див. одиниці вимірювання радіації в кінці цього розділу.

Американське федеральне управління цивільної авіації надає онлайн-калькулятор для оцінки доз радіації при конкретних польотах. Тиск в кабіні комерційних реактивних літаків є еквівалентом висоті 5000-8000 футів (1524-2438,4 метри). Ознаки гіпоксії спостерігаються на висоті понад 10000 футів (3048 метрів). Тому вагітним рекомендується уникати перельотів на висоті понад 10000 футів у негерметичних літаках.

Більшість авіакомпаній дозволяють вагітним жінкам літати до 36-го тижня вагітності. Для міжнародних поїздок цей термін обмежують 35 тижнями. Проте деякі авіакомпанії приймають вагітних без обмежень, навіть не маючи кваліфікованого персоналу на борту для надання невідкладної акушерської допомоги

Жінкам з підвищеним ризиком передчасних пологів, плацентарними змінами, гіпертензією вагітних, погано контрольованим цукровим діабетом, серповидноклітинною анемією не рекомендується подорожувати повітрям на будь-якому терміні вагітності.

Сухість повітря в поєднанні зі звичайним збільшенням хвилинної вентиляції, асоційованим з вагітністю, може призводити до зневоднення. Тому рекомендується підвищене споживання рідини під час авіаперельотів. Тривала іммобілізація може погіршити стан при схильності до тромбозу. Профілактичні заходи включають в себе використання опорних панчіх і періодичний рух нижніх кінцівок.

Знижений атмосферний тиск асоціюється із зменшенням подачі кисню до плода. При одному дослідженні проводився безперервний моніторинг стану плода протягом авіаперельоту  жінок з акушерськими ускладненнями. Автори дійшли висновку про відсутність гіпоксії плода в цих умовах. Інше дослідження в групі 10 здорових вагітних в ІІІ триместрі не виявило змін серцевого ритму плодів при авіаперельоті на реактивному літаку, незважаючи  на зниження рО2 у матерів при визначенні трансшкірним датчиком.

Два рев’ю 2012 року щодо тривалих авіаперельотів вагітних в ІІ та ІІІ триместрах не виявили несприятливого впливу на плід та вагітну. Не очікується змін оксигенації плода з урахуванням зсуву фетальної кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво від кривої дорослого. Цей зсув сприяє максимальній сатурації киснем, якщо рівень кисню в матері (РО2) не стане нижчим за 60 мм рт. ст. У 1998 році деякі дослідники дійшли висновку, що ризик гіпобарізму (hypobaria, hypobarism – декомпресія без гіпоксії) при авіаперельотах ймовірно не є високим, але потребує додаткового вивчення.

Група дослідників повідомляє про підвищений ризик (відносний ризик 1,9) спонтанних абортів І триместру серед стюардес, але ці результати не були продубльовані іншими.

Ретроспективний аналіз можливих наслідків авіаперельотів на вагітність проведено саудівськими дослідниками в групі 546 вагітних, які подорожували, принаймні, один раз при вагітності в порівнянні з контрольною групою 447 вагітних, які не здійснювали авіаперельоту. Автори розрізняють жінок, що часто подорожують («мандрівники») та тих, які здійснювали один переліт. Виявлено підвищений ризик передчасних пологів та меншої ваги новонароджених у «мандрівників». Не виявлено тромботичних ускладнень при жодній з вагітностей.

Інша група вчених ідентифікувала 222 жінок, які здійснили, принаймні, один переліт в період вагітності і народили після 20 тижня вагітності. Не виявлено асоціації між перельотами та зменшенням гестаційного віку чи ваги новонароджених.

В Західній Австралії жінки з гострою загрозою передчасних пологів зазвичай транспортуються на великі відстані літаком до перинатального центру в Перті. Аналіз 500 таких вагітностей за 30 років продемонстрував, що жодна з жінок не почала народжувати в польоті.

Висота понад 14000 футів (4267,2 метри) асоціювалась із затримкою в часі від посадки літака до пологів у жінок не при спонтанних передчасних пологах.

Огляд 2010 року  окреслює американські та міжнародні правила перельотів вагітних військових авіаторів.

Вагітні можуть мати вищий ризик, в порівнянні з невагітними, венозного тромбозу при авіаперельоті. Авіаперельоти асоціюються з підвищеним ризиком тромбозів у вагітних та невагітних. Але вагітні мають в 5-10 разів вищий ризик тромбозів/тромбоемболії в порівнянні з невагітними та у 20-80 разів вищий в післяпологовому періоді.

В тексті використано наступні одиниці вимірювання радіоактивності:

• Рад (rad, radiation absorbed dose) – позасистемна одиниця поглинутої дози іонізуючих випромінювань; відповідає енергії випромінювання 100 ерг, поглинутої речовиною масою 1 г.

• Зіверт (Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в один грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.

• 1 РЕМ – 10 мЗв (зіверт). Кількісна оцінка ризику для людини при рентгенологічному дослідженні проводиться тільки у випадку отримання дози понад 5 РЕМ (50 мЗв) протягом 1 року або при отриманні дози 10 РЕМ протягом всього життя на додаток до природного опромінення.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жінок.

Повідомляється про порушення менструальної функції, включно з менорагією, дисменореєю, тривалою фолікулярною фазою у членів авіаекіпажу. Невідомо, чи ці наслідки виникають через стрес від фізичного навантаження, зміну часових поясів або внаслідок фактичного впливу навколишнього середовища в польотах.

У чоловічої статі.

При транспортуванні вагітних норок з Америки до Фінляндії у народжених молодих самців відзначали затримку статевого дозрівання та погіршення якості сперми. В той час як авіапереліт несприятливо вплинув на внутрішньоутробний розвиток цих тварин, інші фактори також слід розглядати, як, наприклад, умови розведення та транспортування вагітних самок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.12.2016 р.

Група/призначення: 

Вплив радіації, рентгенівського опромінення, радіонуклідів на чоловічі статеві органи/яєчка. Див. статті Радіонукліди і Рентгенівське опромінення та вагітність.

Дозиметрія.

Радіація вимірюється наступними одиницями радіоактивності:

• Кюрі (Кі,Curie) – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7×10¹⁰ радіоактивних розпадів. З 1985 року замість одиниці радіоактивності Кюрі у системі СІ використовується одиниця виміру радіоактивності Бекерель.
• Бекерель – (Бк, Bq) – одиниця  виміру радіоактивності речовини. Один Бк дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
• Грей (Гр, Gy) – одиниця вимірювання поглинутої дози іонізуючого випромінювання. Один грей дорівнює дозі випромінювання, при котрій опроміненій речовині масою один кілограм передається енергія один джоуль будь-якого іонізуючого випромінювання.
• Зіверт (Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в один грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.
• Рад (rad, radiationabsorbed dose) – позасистемна одиниця поглинутої дози іонізуючих випромінювань; відповідає енергії випромінювання 100 ерг, поглинутої речовиною масою 1 г.
• Рентген – одиниця дози (кількості) рентгенівського чи гамма-проміння, яка спричиняє в 0,001293 г повітря (тобто в 1 см³ за нормальних умов) утворення іонів, з яких іони одного знака мають сумарний заряд в одну електростатичну одиницю електрики (1/3)•109 Кл. В системі СІ 1 Р = 2,57976•10^–4 Кл/кг.
• Бер (біологічний еквівалент рентгена) – це кількість енергії будь якого виду випромінювання, яке при поглинанні в 1 г біологічної тканини створює таку ж біологічну дію, що і гамма-випромінювання при дозі в 1 Р. Бер – одиниця вимірювання біологічної дози. 100 бер = 1Зв.
• 1 РЕМ – 10 мЗв (зіверт). Кількісна оцінка ризику для людини при рентгенологічному дослідженні проводиться тільки у випадку отримання дози понад 5 РЕМ (50 мЗв) протягом 1-го року або при отриманні дози 10 Рем протягом всього життя на додаток до природного опромінення.

Альтернативні назви / синоніми:

Вплив опромінення на чоловічі статеві органи, вплив опромінення на яєчка, рентгенівське опромінення чоловічих статевих органів, опромінення чоловічих статевих органів, опромінення яєчок, вплив радіонуклідів на чоловічі статеві органи.

Вплив на вагітності від чоловіків, які отримали дозу радіації  (короткий висновок):  

Не очікується зростання частоти несприятливих результатів вагітностей від чоловіків, які перенесли опромінення яєчок.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Опромінення яєчок у мишей призводить до хромосомних аномалій сперматозоїдів безпосередньо в пострадіаційному періоді, після цього знижувалась продукція сперматозоїдів та плідність. Повернення фертильності залежало від отриманої дози опромінення. Якщо фертильність відновлювалась, то результати наступних вагітностей були нормальними. У мишей рентгенівське опромінення дозою 40 рад призводило до частоти хромосомних аберацій тільки на рівні 2,9%.

Інформація щодо впливу на плід  при вагітностях від чоловіків, які отримали дозу радіації:

Наводимо дані різних досліджень.

Опромінення яєчок відбувається від прямого або опосередкованого впливу рентгенівського опромінення при лікуванні злоякісних новоутворень або в результатів терапевтичного або випадкового впливу радіонуклідів.

Якщо опромінення всього тіла або яєчок відбулось в дитинстві, це могло призвести до зменшення ваги і розміру яєчок та продукції сперми, зниження лібідо, але  необов’язково до неплідності.

Наслідки впливу на яєчка наступають після непрямого впливу дози 1-5 Гр при піддіафрагмальному опроміненні. Однак, таких висновків дійшли при використанні старих технологій з потенційно більшим розкидом променів. Використання аналогів гонадотропін-рилізінг гормону та фолікулостимулюючого гормону не забезпечує істотного захисту для яєчок.

Опромінення яєчок призводить до пригнічення сперматогенезу при високих дозах шляхом руйнування стовбурових клітин та клітин Лейдіга і, таким чином, до азооспермії та гормональних зрушень. В період після опромінення вже наявні сперматозоїди не будуть уражатися. Вже при відновленні сперматогенезу в наступні після опромінення тижні можна виявити хромосомні та морфологічні аномалії гамет. Відомо про дуже малу кількість випадків результатів вагітностей після запліднення в цей період.

У плодових мух яйцеклітина здатна репарувати наслідки радіаційного пошкодження сперматозоїдів. У мишей запліднення такими сперматозоїдами (в період після опромінення) призводить до підвищення частоти успадкованих морфологічних та хромосомних аномалій сперматозоїдів у потомства чоловічої статі.

Довготривалі наслідки опромінення яєчок включають хромосомні аномалії сперматозоїдів, які виробляються стовбуровими клітинами, що відновлюються. В експериментальних тварин ці зміни порушують плідність, однак, якщо вагітність все ж таки наступає, у потомства не обов’язково буде аномальний хромосомний набір. Це може бути результатом кращої функції менш уражених сперматозоїдів. Відомо, що в опромінених кабанів не народжується потомство з підвищеною частотою хромосомних транслокацій чи летальних домінантних мутацій.

Вплив на фертильність від опромінення яєчок високими дозами аналізували на основі результатів клінічних досліджень, що включали променеву терапію, та детального дослідження під егідою американського комітету з ядерної енергетики. На відміну від клінічних досліджень в групі пацієнтів, спірне дослідження американського комітету в групі здорових чоловків (ув’язнених), які отримували великі дози на яєчка проводило наступний моніторинг гонадальної функції. Це дослідження продемонструвало, що дози від 15 до 100 рад в першу чергу були руйнівними для сперматогоній і призводили до зменшення числа сперматозоїдів протягом 50 днів після опромінення, доза 400 рад впливає на клітини на пізніх стадіях сперматогенезу і викликала більш раннє зменшення кількості сперматозоїдів. Дози вищі за 50 рад можуть призводити до азооспермії протягом 6 місяців, 15 рад – тільки до олігоспермії. Гістологічне відновлення після радіації, як правило, розпочинається через 7 місяців, але перша поява сперматозоїдів в сім’яній рідині затримується із зібільшенням дози. Ефективність репопуляції зародкових клітин зменшувалась із збільшенням дози. Повне відновлення нормальної концентрації сперматозоїдів після доз 100-600 рад наступало в період від 9 місяців і до понад 5 років. Дози, вищі за 2000 рад також порушували функцію клітин Лейдіга та продукцію чоловічих статевих гормонів. Фракціоновані дози в межах 1000-1300 рад викликають важку олігоспермію без істотної зміни концентрації тестостерону або довготривалої фертильності.

Клінічні дослідження у чоловіків з однобічним раком яєчок, яких лікували опроміненням після видалення ураженого яєчка, виявило, що побічна доза опромінення на інше яєчко вимагала певного часу для відновлення фертильності. Після випадкового впливу високих доз радіації або променевої терапії деякі чоловіки були тимчасово неплідними, але більш ніж через 5 років у них народились нормальні діти. Ці дані отримані від невеликої кількості пацієнтів, тому невідомо, як часто відбувається відновлення.

У чоловіків, лікованих радіоактивним йодом (І 131) від раку щитоподібної залози, опромінення яєчок було відносно незначним і, зазвичай, викликало транзиторне порушення гонадальної функції, не завжди пов’язане з неплідністю. Тим не менше чоловікам, які будуть отримувати лікування радіоактивним йодом з опроміненням дозою 14 ГБк (гіга бекерель) та вищими рекомендується відбір сперми для збереження в банку перед лікуванням для наступного запліднення. Використання радіоактивного йоду для лікування гіпотиреозу не викликало погіршення показників спермограми, але асоціювалось з покращенням щодо наслідків впливу високих рівнів тиреоїдних гормонів.

При вагітностях від чоловіків після опромінення не виявлено істотного зростання частоти хромосомних аномалій у плодів, хоча доцільним було би визначення каріотипу плоду шляхом хоріоцентезу. Це випливає хоча би з того факту, що у мишей хромосомні аберації є найчастішим наслідком опромінення чоловічих статевих органів.

У 1990 році повідомили про значимий зв’язок між впливом радіації перед заплідненням на чоловіків-працівників атомної електростанції в Британії та наступним ризиком лейкемії і неходжкінської лімфоми у потомства. Наступне дослідження випадок-контроль у вищезгаданій групі чоловіків, які отримали опромінення від внутрішнього випромінювача альфа-частинок, не підтримало таких знахідок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.12.2016 р.

Група/призначення:

Променева діагностика та лікування.

Іонізуюче опромінювання – це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості

До електромагнітного випромінювання належать гамма – та рентгенівські випромінювання. Гамма-випромінювання – це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію. Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Причому обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв’язані між собою обернено пропорційною залежністю.

Найбільшу проникну здатність мають гамма- та рентгенівське опромінювання.

 Дозиметрія.

Радіація вимірюється наступними одиницями радіоактивності:

• Кюрі (Кі,Curie) – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7×10¹⁰ радіоактивних розпадів. З 1985 року замість одиниці радіоактивності Кюрі у системі СІ використовується одиниця виміру радіоактивності Бекерель.
• Бекерель – (Бк, Bq) – одиниця  виміру радіоактивності речовини. Один Бк дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
• Грей (Гр, Gy) – одиниця вимірювання поглинутої дози іонізуючого випромінювання. Один грей дорівнює дозі випромінювання, при котрій опроміненій речовині масою один кілограм передається енергія один джоуль будь-якого іонізуючого випромінювання.
• Зіверт (Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в один грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.
• Рад (rad, radiationabsorbed dose) – позасистемна одиниця поглинутої дози іонізуючих випромінювань; відповідає енергії випромінювання 100 ерг, поглинутої речовиною масою 1 г.
• Рентген – одиниця дози (кількості) рентгенівського чи гамма-проміння, яка спричиняє в 0,001293 г повітря (тобто в 1 см³ за нормальних умов) утворення іонів, з яких іони одного знака мають сумарний заряд в одну електростатичну одиницю електрики (1/3)•109 Кл. В системі СІ 1 Р = 2,57976•10^–4 Кл/кг.
• Бер (біологічний еквівалент рентгена) – це кількість енергії будь якого виду випромінювання, яке при поглинанні в 1 г біологічної тканини створює таку ж біологічну дію, що і гамма-випромінювання при дозі в 1 Р. Бер – одиниця вимірювання біологічної дози. 100 бер = 1Зв.
• 1 РЕМ – 10 мЗв (зіверт). Кількісна оцінка ризику для людини при рентгенологічному дослідженні проводиться тільки у випадку отримання дози понад 5 РЕМ (50 мЗв) протягом 1-го року або при отриманні дози 10 Рем протягом всього життя на додаток до природного опромінення.

Альтернативні назви / синоніми:

Рентгенівське опромінення при вагітності, рентген та вагітність, рентген при вагітності, іонізуюче опромінення, комп’ютерна томографія, мамографія, радіація та вагітність.

Діюча речовина: рентгенівське опромінення.

Рекомендації при вагітності:

Тільки  за чіткими показами.

Рекомендації при лактації:

Тільки за чіткими показами.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Вплив при вагітності дози, меншої за 5 рад, що відбувається практично при всіх діагностичних процедурах, не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку. Якщо й існує ризик лейкемії дитячого віку або інших злоякісних новоутворень, то він здається низьким. Променева терапія у жінок до вагітності може підвищити ризик несприятливих результатів вагітностей через рубцювання матки та інших органів малого тазу.

Іонізуюче випромінювання походить з простору і природних ресурсів і існує всюди в тому числі в грунті, воді та повітрі. В середньому, це фонове випромінювання призводить до поглинання плодом людини дози в 1 мЗв при доношеній вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вплив при вагітності доз від 10 до 20 рад не призводив до зростання частоти мікроцефалії або інших аномалій.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Міжнародна комісія з радіологічного захисту (International Commission on Radiological Protection) встановила, що доза 10 рад (100 мГр) є підставою для постановки питання про переривання вагітності. Однак, американська колегія акушерів та гінекологів вважає дозу 5 рад (50 мГр) пороговою щодо виникнення медичних проблем, особливо, вроджених вад.

Вивчалось опромінення при повітряних подорожах/авіаперельотах транс- та інтерконтинентальних – 6 мрад та 15 мрад, відповідно. Канадське дослідження 2008 року визначило, що доза, отримана плодом буде перевищувати ліміт в 1 мЗв після 10 повітряних подорожей між Торонто та Франктфуртом. В аеропортах використовуються рентгенівські сканери зворотного розсіювання (Back-scatter x-ray body scanners), що призводить до поглинання приблизно 0,005 – 0,009 мРЕМ.

Проведено оцінку дози, отримуваної ембріоном та плодом при різних діагностичних процедурах. Наприклад, доза при дослідженні в стоматології становить приблизно 0,01 мрад, при рентгенографії грудної клітини – <1 мрад, при внутрішньовенній пієлографії, іригоскопії (дослідження товстого кишечника, клізма з барієм), комп’ютерній томографії – 400-800 мрад, хоча при деяких КТ-скануваннях тазу може досягатись доза в 11 рад.  Навіть при рентгеноскопії перевищення дози 5 рад є винятком. Хоча при деяких видах КТ-сканування може досягатись кумулятивна поверхнева доза 2-10 рад, але вплив на внутрішні органи може бути на 50% меншим.

Таким чином, діагностичні рентгенологічні процедури у вагітних не асоціюються з підвищеним ризиком несприятливих результатів.

Повідомляється про випадок використання складної системи радіаційного захисту, що дозволило мінімізувати вплив на плід.

Рев’ю 2013 року обговорює поточні рекомендації щодо безпечної черепно-мозкової візуалізації при вагітності. Проспективне дослідження в групі 62 вагітних, яким проводились діагностичні процедури в середньому в терміні 7,2 тижнів, підрахувало отримані плодами дози – 0,01-47,9 мГр (0,001-4,79 рад). Незважаючи на позитивні результати консультування 5 з 62 жінок вирішили перервати вагітність через побоювання ризику для плода. Не виявлено різниці при порівнянні з контрольною групою вагітних, яка не зазнала впливу опромінення, в наступних показниках: кількість народжених живими, вага новонароджених, кількість великих вроджених вад.

Раніше повідомлялось про високу частоту малих аномалій очей у дітей жінок з пренатальним опроміненням (1924-1930 роки), але в той час отримані дози радіації детально не визначались, автори тільки припускають, що доза при кожному дослідженні не перевищувала 5 рад.

Існує побоювання щодо зростання частоти синдрому Дауна при впливі іонізуючого опромінення при вагітності, але наявні дані не є достатніми, щоб продемонструвати такий зв’язок.

Дані про вплив іонізуючого опромінення на вагітних свідчать, що мікроцефалія та затримка розумового розвитку асоціюються з ембріофетальною дозою в 50 рад та вищими. Аналіз даних з Хіросми та Нагасакі (Японія, ядерне бомбардування у 1945 році) припускає, що будь-яка доза радіації між 8 та 15 тижнями вагітності може підвищувати ризик мікроцефалії та розумової відсталості на 0,4% на 1 рад. Також виявлено залежне від радіації порушення росту, особливо при впливі в І та ІІ триместрах. Проте дані, отримані з регіонів бомбардування, не можна напряму застосовувати для оцінки радіаційного впливу низького рівня. Цей вплив з неконтрольованих джерел не можна порівняти з лінійною передачею енергії (LET) при діагностичному дослідженні.

Проводився аналіз асоціації між низькою вагою новонароджених та стоматологічним рентгенологічним дослідженням при вагітності. Виявлено невелику, але статистично значиму асоціацію між низькою вагою  (співвідношення шансів 2,27 (95% ДІ 1,11-4,66) та впливом >0,04 рад та малості для гестаціного віку при цій же дозі (3,61, 95% ДІ 1,46-8,92). Автори пояснюють такий зв’язок впливом рентгенівського опромінення на щитоподібну залозу матері. Інші вважають, що асоціація виникла від стоматологічних захворювань – відомої причини передчасних пологів та малої ваги для гестаційного віку.

У 2012 році спільною заявою американських асоціацій стоматологів та  акушерів-гінекологів стверджується, що рентгенологічне дослідження в стоматології не протипоказане в період вагітності, при використанні захисного коміра для щитоподібної залози та захисного фартуха.

Онкологічні захворювання.

Дослідження 1985 року використало дані про частоту злоякісних пухлин у близнюків для визначення впливу рентгенологічного опромінення при вагітності. До запровадження пренатального ультразвукового дослідження при багатоплідній вагітності проводили рентгенологічне для визначення кількості та положення плодів перед пологами, а не через покази з боку матері. Отримані дані в цілому узгоджувались з попередніми дослідженнями щодо дитячих пухлин і припустили, що пренатальний вплив рентгенівських променів підвищує відносний ризик лейкемії та інших видів раку дитячого віку приблизно на 40%. Популяційне дослідження не продемонструвало загального підвищення ризику педіатричних пухлин головного мозку після пренатального рентгенівського опромінення.

Розширене рев’ю визначило загальний ризик вроджених вад або онкологічних захворювань після рентгенівського опромінення протягом перших 4 місяців вагітності на рівні 0-1 випадок на 1000 плодів, які отримали дозу 1 рад. Природній рівень несприятливих результатів є в 30 разів вищим. Аналогічно американський національний комітет радіаційного захисту стверджує, що ризик вроджених вад при дозах 5 рад та менших є незначним в порівнянні з іншими ризиками вагітності.

Великомасштабне британське дослідження не виявило доказів підвищення ризику онкологічних захворювань у дітей жінок, які працюють на радіаційних об’єктах. Рев’ю 2014 року щодо канцерогенності пренатального впливу іонізуючої радіації продемонструвало, що високі дози опромінення >0,5 Гр асоціюються з підвищеним ризиком раку. Ризик від впливу дози <0,1 Гр ще потребує з’ясування. Також припущено, що менша ймовірність захворіти раком наступає при більш ранньому впливі в період вагітності.

Опромінення чоловіків та жінок до запліднення.

Аналізували рентгенологічне обстеження батьків дітей з лейкемією. Не виявлено асоціації між материнським дослідженням та цим захворюванням (як це було описано вище), але виявлено зв’язок з опроміненням батька. Вищий ризик виникав при експозиції ближче до запліднення. Крім того, рентген-залежний ризик лейкемії варіював із сайтом експозиції та гістопатологічним типом. Так, найвищий ризик гострого лімфобластного лейкозу асоціювався з двома або більше рентгенологічними дослідженнями нижнього відділу шлунково-кишкового тракту та нижньої частини черевної порожнини (співвідношення шансів 3,78, 95% ДІ 1,49-9,64). Описано асоціацію між гострим лімфобластним лейкозом та кількістю рентгенологічних досліджень батька: нижнього відділу шлунково-кишкового тракту та нижнього відділу черевної порожнини (P <0,01), верхнього відділу шлунково-кишкового тракту (P = 0,04), грудної клітини (P = 0,08). Опромінення голови, шиї та кінцівок не пов’язується з ризиком. На думку авторів, ці знахідки потребують подальшого дослідження.

Інші дослідження щодо професійного впливу радіації на чоловіків та обох батьків не виявили асоціації з підвищеним ризиком вроджених вад та злоякісних новоутворень дитячого віку у їхніх дітей. Проте, аналіз мертвонароджень серед потомства чоловіків-працівників заводів з переробки ядерних відходів виявив невелике, але статистично значиме збільшення числа випадків мертвонароджень в поєднанні зі збільшенням професійного впливу зовнішнього випромінювання. Такі дані потребують подальшого підтвердження.

Аналіз 2010 року від дослідження американського національного інституту раку Childhood Cancer Survivor Study (CCSS; дослідження в групі індивідів, які вижили через 5 і більше років після встановлення діагнозу раку в дитинстві) не виявив підвищення ризику мертвонароджень та неонатальної смерті у дітей чоловіків, пролікованих променями в дитинстві через онкологічне захворювання.

Повідомляються результати вагітностей 99 жінок, яким в дитинстві лікували пухлину Вільмса (нефробластома) променевою терапією. Серед 114 вагітностей у цих жінок 34 (30%) закінчились несприятливо: 17 випадків перинатальної загибелі, 17 новонароджених з низькою вагою. На противагу цьому, з 77 вагітностей жінок чоловіків, лікованих аналогічно в дитинстві, тільки 2 (3%) закінчились несприятливо.

Інше дослідження в групі жінок, які зазнали впливу іонізуючої радіації, маючи ідіопатичний підлітковий сколіоз, виявило підвищений ризик несприятливих репродуктивних результатів в дорослому віці. В цій когорті спостерігали зменшення ваги новонароджених, залежне від дози радіації, отриманої індивідом. Ці результати свідчать, що променева терапія при пухлині Вільмса в дитинстві або в підлітковому віці при ідіопатичному сколіозі, можливо, індукує соматичне пошкодження структур черевної порожнини та тазу, що пізніше ускладнює вагітність. Попередні повідомлення інформують про пошкодження хребта, черевної мускулатури та вісцеральних органів високими дозами радіотерапії.

Шведське дослідження вивчало результати вагітностей 17393 жінок, яким лікували шкірні гемангіоми опроміненням у віці 18 місяців та молодшому. Підрахована середня доза для яєчників на рівні 6 рад, а максимальна – 855 рад. Однак, це дослідження не надає чіткої інформації про залежний від дози несприятливий вплив на репродукцію в цій групі жінок.

Данське дослідження 2009 року виявило невелике підвищення ризику вроджених вад у потомства батьків, опромінених в дитинстві, але цей ризик не залежав від дози, поглинутої гонадами.

Ретроспективний аналіз від Childhood Cancer Survivor Study в групі дівчат, лікованих променями в період 1970-1986 років виявило, що поглинута матками та яєчниками доза 1,0-2,49 Гр істотно підвищувала ризик мертвонароджень та неонатальної смертності при наступних вагітностях, якщо лікування проводилось до настання менархе.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутній відомий вплив діагностичних рентгенівських променів при грудному вигодовуванні

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Рев’ю 2009 року підсумувало, що старіші технології черепно-мозкової променевої терапії в дитинстві асоціювались з порушенням гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової осі, що призводило до аменореї та неплідності. Вдосконалення педіатричної онкології, як, наприклад, запровадження протонної радіотерапії та лікування зі зменшенням доз радіації припускає, що попередні повідомлення не можуть точно відображати ризику для теперішніх пацієнтів.

Незважаючи на відносну радіорезистентність яєчників слід застосовувати транспозицію яєчників (транспозиція яєчників за межі локалізації фокусу променевої терапії) та екранування гонад.

Вплив радіації на чоловічі статеві органи розглядається окремо в однойменній статті.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.12.2016 р.

Група/призначення:

Радіонукліди є джерелами іонізуючого випромінювання.

Радіонуклід — атом з нестійким ядром, що характеризується додатковою енергією, яка доступна для передачі до створеної радіаційної частинки, або до одного з електронів атома в процесі внутрішньої конверсії. При вивільненні енергії радіонуклід проходить через процес радіоактивного розпаду, і зазвичай випускає один або більше фотонів, гамма-променів, або субатомні частинки. Ці частинки складають іонізуюче випромінювання. Радіонукліди утворюються в природних умовах, але також можуть бути отримані штучно при бомбардуванні стабільного елемента нейтронами в ядерному реакторі.

Радіонукліди часто також називаються радіоактивними ізотопами або радіоізотопами.

Іонізуюче випромінювання – це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості.

До електромагнітного випромінювання належать гамма- та рентгенівські випромінювання. Гамма-випромінювання – це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Причому обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв’язані між собою обернено пропорційною залежністю.

Найбільшу проникну здатність мають гамма- та рентгенівське випромінювання.

Альтернативні назви / синоніми:

Радонуклід, радіоізотопи, радіоізотоп, радіоактивні елементи, радіоактивні речовини.

Діюча речовина: радіонукліди.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказані, тільки  за чіткими показами.

Рекомендації при лактації:

Протипоказані, тільки  за чіткими показами.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ступінь опромінення залежить від виду енергії та відстані від джерела.

Біологічна роль окремих радіонуклідів визначається їхніми біохімічними характеристиками. Так, радіоактивний йод, як і будь-яка йодовмісна сполука активно накопичується в щитоподібній залозі, радіоактивний стронцій (Sr90) – в кістковій тканині. Широко використовується технецій-99m, який має спорідненість до щитоподібної залози. Деякі агенти, включно з ураном, на додаток до радіоактивності є хімічно токсичними.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Радіація вимірюється наступними одиницями радіоактивності:

• Кюрі(Кі,Curie) – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7×10¹⁰ радіоактивних розпадів. З 1985 року замість одиниці радіоактивності Кюрі у системі СІ використовується одиниця виміру радіоактивності Бекерель.
• Бекерель – (Бк, Bq) – одиниця  виміру радіоактивності речовини. Один Бк дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
• Грей (Гр, Gy) – одиниця вимірювання поглинутої дози іонізуючого випромінювання. Один грей дорівнює дозі випромінювання, при котрій опроміненій речовині масою один кілограм передається енергія один джоуль будь-якого іонізуючого випромінювання.
• Зіверт (Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в один грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.
• Рад (rad, radiationabsorbed dose) – позасистемна одиниця поглинутої дози іонізуючих випромінювань; відповідає енергії випромінювання 100 ерг, поглинутої речовиною масою 1 г.
• Рентген – одиниця дози (кількості) рентгенівського чи гамма-проміння, яка спричиняє в 0,001293 г повітря (тобто в 1 см³ за нормальних умов) утворення іонів, з яких іони одного знака мають сумарний заряд в одну електростатичну одиницю електрики (1/3)•109 Кл. В системі СІ 1 Р = 2,57976•10^–4 Кл/кг.
• Бер (біологічний еквівалент рентгена) – це кількість енергії будь якого виду випромінювання, яке при поглинанні в 1 г біологічної тканини створює таку ж біологічну дію, що і гамма-випромінювання при дозі в 1 Р. Бер – одиниця вимірювання біологічної дози. 100 бер = 1Зв.

Знаючи, який і в якій кількості ізотоп використовувався та тривалість його впливу можна визначити дозу радіації. Іншим важливим параметром є відстань від джерела впливу радіоізотопу до зацікавленої тканини. Загалом, доза променевої енергії, що досягає тканини, обернено пропорційна квадрату відстані до тканини від джерела випромінювання.

Гама-випромінювання проникає через більшість тканин і використовується для внутрішньопорожнинного ізотопного лікування з радієм чи цезієм.

Максимальна рекомендована доза опромінення області живота вагітної встановлена на рівні 1 РЕМ протягом всіх 40 тижнів вагітності.

Вагітні жінки, які працюють в медичних установах можуть зазнати впливу від радіоактивних пацієнтів і отримати надмірні дози радіації, якщо заходи радіаційної безпеки не дотримуються.

При вагітності діагностику з використанням радіонуклідів слід проводити зважено. Наприклад, діагностику такого стану як тромбоз у матері можна провести з мінімальним радіаційним впливом на плід.

Вплив радіонуклідів з навколишнього середовища також супроводжується низьким рівнем радіаційного опромінення.

Процеси на атомних електростанціях включають радіонукліди, однак, зазвичай викид в навколишнє середовище є мінімальним. Аналіз вроджених вад розвитку в родинах, які проживають біля таких об’єктів не виявив асоціації з близькістю до атомної електростанції.

Точаться дискусії щодо можливого зростання лейкемії у дітей, які проживають біля ядерних об’єктів внаслідок пренатального впливу.

Процеси на атомних електростанціях включають радіонукліди, однак, зазвичай викид в навколишнє середовище є мінімальним. Аналіз вроджених вад розвитку в родинах, які проживають біля таких об’єктів не виявив асоціації з близькістю до атомної електростанції.

Точаться дискусії щодо можливого зростання лейкемії у дітей, які проживають біля ядерних об’єктів внаслідок пренатального впливу.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Радіонукліди з організму матері впливають на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, двома шляхами: через грудне молоко, опромінюючи зсередини або через випромінені фотони, які поглинаються немовлям, підвищуючи дозу зовнішнього опромінення. Можливо визначити дозу, отриману прямим опроміненням немовляти чи з материнським молоком.

Керівні принципи щодо грудного вигодовування при застосуванні радіофармацевтичних препаратів  ґрунтуються на залежності від того, який конкретний препарат використовувався та який діагностичний тест проводився. Див. статті про окремі радіонукліди.

Радіоактивна терапія та уникнення контакту.

Радіоізотопи використовуються для абляції тканин (радіочастотна абляція/деструкція), в основному радіоізотопи йоду.

Дози радіоактивного йоду, достатні для абляції тканини при лікуванні тиреотоксикозу або раку, роблять пацієнта достатньо радіоактивним, щоб рекомендувати обмеження контакту з дітьми та партнером. Також слід уникати контакту з вагітними жінками, хоча аналіз величини такого непрямого впливу не припускає токсичності для матері та плода.

Рекомендації 2011 року (стосовно радіоактивного йоду) включають уникнення контакту з дітьми протягом 5 днів (дотримання дистанції 6 футів (1,83 метри), уникнення контакту з вагітними протягом 10 днів та уникнення знаходження на відстані меншій за 6 футів від невагітних дорослих понад 2 години на день протягом 5 днів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Вплив радіації на чоловічі статеві органи розглядається окремо в однойменній статті.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 16.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.12.2016 р.

Група/призначення:

Радіоізотопний діагностичний препарат. Технецій 99m – радіонуклід, який використовується для діагностики/візуалізації. Це гама-випромінюючий радіонуклід.

На відміну від натрію йодиду (радіоактивний йод) натрію пертехнетат 99mTc, накопичуючись в щитоподібній залозі не приймає участі в синтезі тиреоїдних гормонів. Тому він використовується для сцинтиграфічних досліджень щитоподібної залози на фоні прийому антитиреоїдних препаратів, які блокують захоплення йоду щитоподібною залозою. Препарат повільно виводиться з циркулюючої крові, що дозволяє використовувати його для оцінки динамічних характеристик кровотоку в різних органах.

Альтернативні назви / синоніми:

Кардіоліт, технецій-99m.

Діюча речовина:

Технецій-99m (у вигляді натрію пертехнетату).

Рекомендації при вагітності:

Призначати тільки за чіткими показами.

Рекомендації при лактації:

Призупиняти на термін в залежності від дози.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вплив при вагітності можна оцінити, виходячи з дози опромінення та конкретної процедури. Також див. статті Радіонукліди та Рентгенівське випромінення.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Технецій 99m проникає через плаценту у щурів, морських свинок, овець, тому це можна припустити і в людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В тексті використано наступні одиниці радіоактивності:

• Кюрі (Кі, Curie) – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7×10¹⁰радіоактивних розпадів. З 1985 року замість одиниці радіоактивності Кюрі у системі СІ використовується одиниця виміру радіоактивності Бекерель.
• Бекерель – (Бк, Bq) – одиниця  виміру радіоактивності речовини. Один Бк дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
• Зіверт (Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в один грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.
• 1 РЕМ – 10 мЗв (зіверт). Кількісна оцінка ризику для людини при рентгенологічному дослідженні проводиться тільки у випадку отримання дози понад 5 РЕМ (50 мЗв) протягом 1 року або при отриманні дози 10 РЕМ протягом всього життя на додаток до природного опромінення.

Визначення ризику для плода проводили, екстраполюючи дані, отримані від дорослих, що не є точним і потребує додаткових обстежень. За оцінками доза опромінення, яку плід отримує від візуалізації з 99m-Tc значно нижча за 5 РЕМ.

Наприклад, при застосуванні Tc-99m DTPA (diethylene-triamine-pentaacetate) для визначення можливої легеневої емболії у вагітної на 10 тижні вагітності підрахована доза для плода становила 0,05 РЕМ. Детальніша інформація про ризик при різних дозах радіації наводиться у статтях Радіонукліди та Рентгенівське опромінення.

Ретроспективне обсерваційне когортне дослідження, проведене в Німеччині, виявило жінок, яким при вагітності проводили 99m-Tc-сцінтіографію щитоподібної залози (N=102) та кісток (N=20) і порівняло результати їхніх вагітностей з контрольною групою вагітних без тератогенного впливу. В межах цієї невеликої вибірки не продемонстровано істотного зростання частоти великих вроджених вад розвитку, спонтанних абортів, зміни параметрів новонароджених після пренатального впливу 99m-Tc.

Визначення поглинутої дози при використанні 99м Tc DTPA продемонструвало важливу роль вмісту сечового міхура в отриманій дозі опромінення, в тому числі і матки. Тому рекомендовано індукувати діурез вагітній, яка отримує 99m Тс-DTPA для мінімалізації радіаційного опромінення плода. Виходячи з розрахунків на основі фантомної моделі група дослідників рекомендує вагітним медпрацівникам проводити не більше шести досліджень з 99m-Tc у дорослих або не більше одного сканування всього тіла з І-131 на день і користуватись більш чутливим дозиметром, ніж зазначено на плівці.

Застосування препарату під час вигодовування:

Технецій 99m проникає до грудного молока.

Радіоактивність в молоці після призначення дози 500 МБк 99m-Tc-HMPAO (hexamethylpropyleneamineoxime) для дослідження перфузії мозку визначена на рівні 0,26 мЗв – досить низькому, щоб не потребувати припинення грудного вигодовування. Після дози 2мКі 99m-Tc MAA (microaggregated albumin) грудне вигодовування можна відновити через 24 години.

Друге дослідження виявило, що 48 годин було достатньо для зменшення радіоактивності грудного молока до допустимого рівня після дози 10-12 мКі.

Комісія США з ядерного регулювання рекомендує призупиняти грудне вигодовування після призначення різних досліджень з використанням 99m-Tc, так, після дози 4 мКі  – на 12,6 годин, якщо доза перевищує 12 мКі – на 12 годин, після дози 30 мКі – на 24 години.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 16.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.12.2016 р.

Група/призначення:

Рентгенконтрастний йодовмісний засіб. Покази: нейрорадіологія, ангіографія, урографія, артрографія.

Альтернативні назви / синоніми:

Ангіовіст, гіпак, гастрографін, ренографін.

Діюча речовина: діатризоат.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання йодовмісних препаратів перед пологами може призводити до гіпотиреозу у деяких новонароджених.

Діатризоат пригнічує функцію щитоподібної залози при проведенні амніографії.

Див. також статтю Йод.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженні у тварин не виявлено тератогенних наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Кілька досліджень описують застосування діатризоату для амніографії. При цьому не виявлено несприятливого впливу на плід, за винятком одноразового випадкового введення контрасту плода.

28 вагітним жінкам вводили внутрішньоамніотично 50 мл діатризоату для діагностичних показів. При порівнянні з контрольною групою не виявлено змін рівнів левотироксину (Т4), ліотироніну (Т3) в пуповинній крові незалежно від інтервалу між введенням та пологами. Виявлено, що йод елімінується з амніотичної рідини через 2-4 дні.

Інше повідомлення інформує про 7 пацієнток, яким за 13 днів до пологів вводили інтраамніотично суміш ethiodized oil (12 мл) та діатризоату (30 мл). У 5 випадках визначали рівень тиреотропного гормону (ТТГ) в пуповинній крові та в сироватці всіх 7 дітей на 5-й день життя. ТТГ був значно підвищеним у 3 з 5 зразків пуповинної крові та в 6 з 7 зразках крові новонароджених. В 3 немовлят діагностовано наступні ознаки гіпотиреозу:

• Підвищений ТТГ / нормальний Т4; апатія, жовтяниця;
• Підвищений ТТГ / знижений Т4;
• Підвищений ТТГ / знижений Т4; зоб.

На противагу цьому повідомленню, ступінь пригнічення тиреоїдної функції здається важчим із збільшенням інтервалу між впливом препарату та пологами. Пояснення таких відмінностей криється у використанні більш чутливого тесту для ТТГ та використання тільки водорозчинного контрасту в першому дослідженні.

Рев’ю від європейського товариства урогенітальної радіології (комітету щодо безпечності контрастних агентів) не виявило доказів несприятливого впливу контрастних препаратів при вагітності, але рекомендується  проводити моніторинг функції щитоподібної залози протягом 1-го тижня життя у випадку застосування йодовмісних контрастних засобів при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

При одному з досліджень не виявлено діатризоату в грудному молоці. Жінці на 7-й день після пологів для урорографії вводився діатризоат. Через 9 годин спектрометром не виявлено препарату в молоці.

Виходячи з цього американська академія педіатрії вважає діатризоат сумісним з грудним вигодовуванням.

Американська колегія радіологів та європейське товариство урогенітальної радіології стверджує, що немає потреби відмовлятися від грудного вигодовування у випадку застосування йодовмісного контрастного засобу.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Діатризоат може використовуватись для вазографії. У щурів препарат не викликав обструкції сім’явивідної протоки.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 16 12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.12.2016 р.

Група/призначення:

Радіофармацевтичний, антитиреоїдний  препарат.

Серед 9 радоізотопів йоду найчастіше використовуються І-131 (Hicon), який випромінює як бета, так і гамма-промені і має період напіврозпаду 8 днів, I-125, який випромінює тільки гамма-промені, з періодом напіврозпаду 60 днів, I-123, який, як правило, забруднений I-124, надаючи йому при розпаді характеристики, аналогічні I-131.

Покази: радіойодтерапія: зоб (токсичний дифузний або вузловий); папілярна або фолікулярна карцинома щитоподібної залози, у тому числі метастазуюча.

Вибірково накопичується в щитоподібній залозі.

Див. також статтю Радіонукліди.

Альтернативні назви / синоніми:

Натрію йодид-131, І-131, натрію йодид-125, І-125.

Діюча речовина:

Радіоактивний ізотоп йоду.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доведена тератогенність йодиду натрію-131 у людини. Оскільки вплив навіть малих доз непередбачуваний, препарат протипоказаний при вагітності. Рев’ю 1999 року аналізувало вплив натрію йодиду-131 на щитоподібну залозу плода після призначення матері на ранніх термінах вагітності. Лікування після 10 тижня вагітності призводить до токсичного впливу на залозу плода. Деякі дослідники рекомендують уникати вагітності протягом року після закінчення лікування.

Діагностична доза складає соту частину терапевтичної. Як і всі йодиди вибірково накопичується в щитоподібній залозі.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В тексті використано наступні одиниці радіоактивності:

• Кюрі(Кі, Curie) – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7×10¹⁰ радіоактивних розпадів. З 1985 року замість одиниці радіоактивності Кюрі у системі  СІ використовується одиниця виміру радіоактивності Бекерель.
• Бекерель – (Бк, Bq) – одиниця  виміру радіоактивності речовини. Один Бк дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
• Грей(Гр, Gy) – одиниця вимірювання поглинутої дози іонізуючого випромінювання. Один грей дорівнює дозі випромінювання, при котрій опроміненій речовині масою один кілограм передається енергія один джоуль будь-якого іонізуючого випромінювання.
• Зіверт(Зв, Sv) – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ. Один зіверт дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглинутої одним кілограмом біологічної тканини, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинута доза в дин грей рентгенівського або γ-випромінювання. Природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.
• Рад (rad, radiation absorbed dose) – позасистемна одиниця поглинутої дози іонізуючих випромінювань; відповідає енергії випромінювання 100 ерг, поглинутої речовиною масою 1 г.

І-131 швидко проникає до плаценти. Щитоподібна залоза плода здатна акумулювати І-131 у терміні 10-12 тижнів вагітності. На момент пологів співвідношення сироватка матері:пуповинна кров становить 1,0.

Як випливає з результатів досліджень щодо поглинання І-131 щитоподібною залозою плода лікування матері на ранніх термінах вагітності не становить істотної небезпеки для плоду.

2 повідомлення описують лікування І-131 на 4 та 8 тижнях вагітності з народженням здорових дітей і підтверджують відсутність ризику. Однак, у новонародженого з впливом препарату на 2 тижні вагітності виявлено велику голову, екзофтальм, товсту мікседемо-подібну шкіру; немовля померло незабаром після народження. В іншому випадку впливу діагностичної дози І-131 в середині І триместру виявлено наступні вроджені вади розвитку у новонародженого: мікроцефалію, гідроцефалію, дисплазію кульшових суглобів, клишоногість. І врешті-решт, призначення І-131 за 3-5 днів до запліднення може бути причиною спонтанного аборту в кінці І триместру. Всі ці 3 випадки повинні бути перевірені щодо впливу інших факторів, оскільки термін та різноманітність вад це припускають.

Призначення терапевтичних доз наприкінці І триместру (12 тижнів) або пізніше призводить до часткової або повної абляції (деструкції) щитоподібної залози плода. Цей ефект є залежним від дози, однак одна мама лікувалась у терміні 19 тижнів дозою 6,1 мКі (міліКі) без шкоди для плода. При вагітностях, які закінчились народженням немовлят з гіпотиреозом жінки отримували дози 10-225 мКі. Клінічні ознаки, виявлені при народженні або незабаром після народження у 10 з 12 дітей узгоджувались з  гіпотиреозом. В однієї дитини також виявлено гіпопаратиреоз.

В однієї дитини з внутрішньоутробним впливом повторних малих доз протягом 5 тижнів (загальна доза 12,2 мКі) гіпотиреоз проявився тільки у віці 4 років. Незвичні аномалії виявлено в іншої дитини: гідроцефалію, кардіопатію, недорозвиток геніталій, деформацію кінцівок.

У 1998 році повідомили про жінку, яка отримала І-131 в дозі 500 МБк (мегаБекерель) на 20 тижні вагітності. Визначено, що через 24 години щитоподібна залоза плода отримала 10 МБк (2%) дози або поглинуту дозу 600 Гр (Грей; абляцій на доза). Абсорбована тілом та головним мозком плода доза становила 100 мГр (мегаГр), а гонадами – 40 мГр. Народився доношений хлопчик вагою 3150 грам з ознаками гіпотиреозу. У віці 14 днів дитині призначено лікування тироксином. Нейропсихологічне обстеження у віці 8 років  виявило нормальний розумовий розвиток, але з низьким рівнем уваги та порушенням образної* пам’яті. Призначено довготривале спостереження через загрозу раку щитоподібної залози.

Більшість повідомлень про народження жінками, які отримували І-131 перед абляцією щитоподібної залози (радіочастотна абляція/деструкція вузлів) не свідчать про підвищення частоти ризику вроджених вад. Але одне повідомлення інформує про 3 випадки аномальних народжень від вагітностей, які наступили менш, ніж через рік після лікування. Повідомлення припускає, що частота самовільного переривання може підвищуватись протягом 12 місяців після лікування радіоактивним йодом, але ці дані не були продубльовані при наступному дослідженні.

Незрозуміло, чи будь-які проблеми з вагітністю в цій групі жінок пов’язані з впливом радіоактивного йоду, чи з порушенням функції щитоподібної залози, але дослідники рекомендують утримуватись від вагітності протягом року для виведення залишкового радіонуклиду та стабілізації функції залози.

Повідомляється про випадок випадкового впливу І-131 на жінку-медпрацівника у терміні 10-12 тижнів вагітності. Підраховано, що плід абсорбував понад 30 мГр. При народженні діагностовано агенезію щитоподібної залози, що вважається результатом впливу І-131.

При іншому випадку випадкового призначення І-131 на перших тижнях вагітності виявлено незвично високу концентрацію радіоактивного йоду в матці, що припускає заниження показника при попередніх розрахунках. В цьому випадку вплив був достатньо вираженим для індукції спонтанного аборту на 8 тижні вагітності.

Призначення дози мКі І-131 при вагітності може пошкодити або зруйнувати щитоподібну залозу плода. Це можливо після 10 тижня вагітності, коли залоза плода починає накопичувати йод. Використання високих доз радіоактивного йоду для лікування гіпотиреозу при вагітності протипоказано. Вплив радіоактивного йоду з навколишнього середовища при вагітності асоціюється з передчасними пологами. Гіпотетичним механізмом цього ефекту може бути індукція клінічного або субклінічного гіпотиреозу в період вагітності.

Не виявлено зростання частоти вроджених вад розвитку у 106 дітей, народжених від 59 чоловіків, лікованих дозами І-131 до 44 ГБк (гігаБкь) та у дітей 98 чоловіків і жінок, лікованих від гіпотиреозу у віці 4-20 років.

Міжнародна комісія з радіологічного захисту рекомендує додаткове обмеження дози 2 мЗв (мікроЗв) на черевну поверхню вагітного медичного персоналу для захисту плода, в порівнянні до всіх громадян, чия річна межа рекомендована на рівні 1 мЗв. Що стосується процедур, пов’язаних з І-131, комісія рекомендує, щоб вагітна жінка, яка проводить процедуру, здійснювала не більше одного сканування всього тіла з І-131 на день і користувалась більш чутливим дозиметром, ніж зазначено на плівці. Документом 2003 року регламентовано, що вагітні медпрацівники не повинні залучатися до процедур, які загрожують виникненням нещасних випадків, або де джерело І-131 є неконтрольованим чи непередбачуваним, так само, як і у випадково забрудненому приміщенні, оскільки відбуватиметься надмірний вплив на плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Молочна залоза активно поглинає іони йоду, особливо в період лактації. При призначенні радіоактивного йоду необхідно припинити грудне вигодовування. Залежно від дози і чистоти радіоактивного йоду відновлення грудного вигодовування є можливим через 5 днів – 2 тижні після введення дози I-131 або I-123 після перевірки зразка молока на залишкову радіоактивність.

Після терапевтичного призначення дози 400 МБк І-131 для лікування карциноми щитоподібної залози вимірювання радіоактивності грудного молока протягом 32 днів припустило, що, знадобиться, принаймні, 52 дні для зниження концентрації препарату до безпечного для немовляти рівня.

Повідомляється про рівень радіоактивного йоду в грудному молоці однієї жінки, яка отримала терапевтичну дозу І-131 для лікування раку. В цьому випадку радіоактивність була дуже низькою, але визначалась ще після 58 дня і нижче за вимірювальний рівень після 80 дня. Коментатори вважають, що якщо жінка хоче годувати дитину, не потрібно проводити радіологічне дослідження молока, а призначати І-123 та натрію пертехнетат (радіоізотопний діагностичний засіб). Попереднє призначення стабільного йоду може блокувати поглинання радіоактивного ізотопу щитоподібною та молочною залозами.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Чутливість ооцитів до радіаційного пошкодження значно залежить від виду тварин. Ооцит людини вважається відносно радіаційно резистентним.

Огляд літератури щодо “рентгенівської кастрації” в людини припустив, що експозиція щонайменше 400 рад потрібна для значної втрати ооцитів. Незважаючи на те, що при терапії раку щитоподібної залози І-131 вплив на гонади може перевищити цей рівень та спостереження про наступне порушення менструальних циклів, нормальна народжуваність була відзначена після такого лікування.

Низька частота генетичних аномалій та інших проявів токсичності дали змогу рекомендувати радіоактивний йод як метод вибору для лікування раку щитоподібної залози та тиреотоксикозу. Лікування раку І-131 може призводити до більш ранньої менопаузи.

Повідомляється про випадок порушення функції яєчок після лікування радіоактивним йодом папілярного раку щитоподібної залози дозою 350 мКі І-131. Однак відомо, що функція яєчок відновлюється через 9-24 місяці.

Рев’ю щодо репродуктивної функції після лікування I-131 дійшло висновку про тимчасове порушення функції жіночих та чоловічих статевих залоз з наступним відновленням. Аналіз не виявив зростання частоти несприятливих результатів вагітностей, які наступали після проведеної терапії. Проспективне довготривале одноцентрове дослідження в групі чоловіків, лікованих І-131 від раку щитоподібної залози виявило, що більша ймовірність олігоспермії через рік після лікування виникала при одноразовій абляції залози, ніж при багаторазовій.

У пацієнтів, як отримували одноразове або багаторазове лікування через 6 місяців спостерігали підвищення рівня фолікулостимулюючого гормону та зменшення концентрації сперми.

Дослідження 2013 року оцінювало вплив ядерних випробувань у Неваді (ядерний полігон) на щитовидну залозу дітей та потенційну неплідність. Автори відзначають, що попередні дослідження не виявили асоціації між терапевтичним впливом радіоактивного йоду в підлітків і дорослих та неплідністю. Дослідження в Неваді охопило когорту 1389 дітей шкільного віку (1965 Intermountain Fallout Cohort), авторами припущено, що вплив в дитячому віці може потенційно призводити до вищого ризику неплідності. Однак, отримані результати не підтвердили такого припущення.

Радіоактивна терапія та уникнення контакту.

Дози радіоактивного йоду, достатні для абляції тканини при лікуванні тиреотоксикозу або раку, роблять пацієнта достатньо радіоактивним, щоб рекомендувати обмеження контакту з дітьми та партнером. Також слід уникати контакту з вагітними жінками, хоча аналіз величини такого непрямого впливу не припускає токсичності для матері та плода.

Рекомендації 2011 року включають уникнення контакту з дітьми протягом 5 днів (дотримання дистанції 6 футів (1,83 метри), уникнення контакту з вагітними протягом 10 днів  та уникнення знаходження на відстані меншій за 6 футів від невагітних дорослих понад 2 години на день протягом 5 днів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.12.2016 р.

Група/призначення:

Рентгенконтрастний  йодовмісний засіб. Покази: нейрорадіологія, ангіографія, урографія, артрографія.

Альтернативні назви / синоніми: томоскан.

Діюча речовина: йопамідол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація, відомо, що йодовмісні препарати вибірково накопичуються в щитоподібній залозі.

Див. статтю Йод.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату, дослідження у щурів та кролів з дозами, які у 2,7 та 1,4 рази перевищували максимальні рекомендовані для людини, відповідно, не продемонстрували несприятливих наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Два повідомлення інформують про внутрішньоутробний вплив за кілька днів до пологів з виявленням черевних радіоконтрастних щільностей, що продемонструвало трансплацентарний пасаж йопамідолу.

В цілому, йодовмісні агенти протипоказані при вагітності через можливість токсичного впливу на щитоподібну залозу плода.

Близько половини молекулярної ваги препарату займає йод, тому використання у немовлят з малою вагою асоціювалось з порушенням функції щитоподібної залози.

Європейська спілка урогенітальної радіології рекомендує у випадку введення йодовмісних контрастних засобів в період вагітності проводити моніторинг функції щитоподібної залози новонароджених протягом першого тижня, оскільки препарат може впливати на функцію залози як у матері, так і в плода.

В повідомленні 2008 року зазначено відсутність зміни концентрації тиреотропного гормону у 23 немовлят, чиї матері зазнали впливу йодовмісних контрастних препаратів при вагітності.

Йодовмісні контрастні засоби асоціюються з тромбоцитопенією. Таке ускладнення було успішно проліковане у жінки в ІІІ триместрі, яка у терміні 39 тижнів народила нормальну дитину.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи препарат проникає до грудного молока. Хоча існувало побоювання про концентрацію йодної складової препарату в грудному молоці, рев’ю фармакокінетики цих препаратів дало змогу американській колегії радіологів та європейській спілці урогенітальної радіології стверджувати про відсутність необхідності припинення грудного вигодовування при введенні матері йодовмісних контрастних препаратів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату лікування  щурів та кролів дозами, які у 2,7 та 1,4 рази перевищували максимально рекомендовану для людини, відповідно, не порушувало фертильності. Катетеризація фаллопієвих труб з введенням контрасту асоціюється із запальними процесами. Дослідження у кролів  порівнювало час зникнення запалення і виявило, що йопамідол був серед препаратів, які індукували триваліший перебіг запалення.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.12.2016 р.
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.12.2016 р.

Група/призначення:

Рентгенконтрастний  йодовмісний засіб. Покази: нейрорадіологія, ангіографія, урографія, артрографія.

Альтернативні назви / синоніми: омніпак.

Діюча речовина: йогексол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання йодовмісних препаратів перед пологами може призводити до гіпотиреозу у деяких новонароджених.

Див. статтю Йод.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Оцінка двох неопублікованих досліджень свідчить, що йогексол не був тератогенним та ембріотоксичним у щурів та кролів, які отримували препарат на 6-15  дні (щури) та на 18 день (кролі) гестації. Найвищі дози, які вводили внутрішньовенно при перерахунку на йод  становили 4000 мг/кг (щури) та 2500 мг/кг (кролі). Йогексол використовували для вимірювання швидкості клубочкової фільтрації у щурів при вагітності без видимих несприятливих наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про безпечність йогексолу у немовлят навіть віком 6 місяців.

Використання інших йодовмісних контрастних засобів немовлятам з дуже низькою вагою  асоціювалось з порушенням функції щитоподібної залози.

Хоча подібний препарат не проникав через плаценту у вагітних кролів, транплацентарний пасаж йогексолу продемонстровано у людини при двоплідній вагітності. У цих плодів з пренатальним впливом препаратів не було виявлено несприятливих наслідків.

Повідомляється про трансплацентарний трансфер подібного контрастного засобу йоверсолу із помутнінням кишечника, що імітувало пневмоперитонеум.

При застосуванні всіх йодовмісних контрастних речовин можливий вплив на функцію щитоподібної залози матері та плода, тому європейське товариство урогенітальної радіології рекомендує проводити моніторинг функції залози у немовляти протягом першого тижня життя.

Дослідження 2010 року оцінювало вплив йогексолу, отриманого 343 вагітними на функцію щитоподібної залози плода. Цим жінкам проводили КТ-ангіографію в ІІ або ІІІ триместрі вагітності. Середня доза йоду становила 45000 (7321) мг. У всіх новонароджених був нормальний рівень Т4 (тироксину). В однієї дитини – змінений рівень ТТГ (тиреотропного гормону), який надалі нормалізувався.

Повідомлення 2012 року щодо 64 немовлят інформує про нормальний рівень ТТГ у всіх, крім одного недоношеного, з пренатальним впливом йодовмісних контрастних засобів. Зазначається, що народжена на 25 тижні дитина мала респіраторний дистрес синдром та сепсис, що потенційно впливає на функцію щитоподібної залози.

Застосування препарату під час вигодовування:

Йод концентрується в грудному молоці, в одному випадку встановлено екскрецію йогексолу до молока. В перші 24 години він проникав до молока в кількості 0,5% материнської дози. Інструкція до препарату рекомендує припинити грудне вигодовування на 24 години після введення йогексолу. Однак, новіший перегляд даних американською колегією радіологів та європейським товариством урогенітальної радіології стверджує, що не має потреби відмовлятися від грудного вигодовування у випадку застосування йодовмісного контрастного засобу.

Американська академія педіатрії також вважає йогексол сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не спостерігали несприятливого впливу йогексолу на функції гонад, фертильність, репродуктивну поведінку у самців щурів після лікування дозами до 4000 мг/кг внутрішньовенно тричі на тиждень протягом 10 тижнів та щодня протягом 14 днів в період спарювання. Лікування самок щурів аналогічними дозами кожний другий день за 14 днів до парування, щодня на 0-6 гестаційні дні, а далі кожний другий день до 21 дня лактації не продемонструвало несприятливого впливу на фертильність та репродукцію. Не виявлено впливу на вагу та виживання дитинчат.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.12.2016 р.

Група/призначення:

Рентгенконтрастний  йодовмісний засіб. Покази: нейрорадіологія, ангіографія, урографія, артрографія.

Альтернативні назви / синоніми: оптирей.

Діюча речовина: йоверсол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання йодовмісних препаратів перед пологами може призводити до гіпотиреозу у деяких новонароджених.

Див. статтю Йод.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів не продемонстрували несприятливого впливу на фертильність, ембріональний розвиток, виживання плодів та дитинчат при внутрішньовенних дозах до 3200 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Трансплацентарний трансфер йоверсолу задокументовано у 2 випадках материнського впливу на 34 тижні вагітності. Неонатальні ускладнення включали  здуття живота через накопичення контрастного агенту в кишечнику. Обидва немовлята видужали без ускладнень. Проводилось дослідження плацент, в одній виявлено велику гематому, в іншій – ознаки інфаркту. Автори обох повідомлень припустили, що аномалії плаценти підвищують  ймовірність трансплацентарного трансферу йоверсолу.

В третьому випадку такий трансфер відбувся при помутнінні кишечника у немовляти з малою вагою з впливом препарату на 25 тижні вагітності. Немовля народилось шляхом кесаревого розтину на 27 тижні, його стан невідомий.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відомо, що йод концентрується в грудному молоці.

Відсутня інформація про йоверсол.

Вважається, що йодовмісні препарати можуть вплинути на функцію щитоподібної залози немовлят.

Однак, новіший перегляд даних американською колегією радіологів та європейським товариством урогенітальної радіології стверджує, що немає потреби відмовлятися від грудного вигодовування у випадку застосування йодовмісного контрастного засобу. Американська академія педіатрії також вважає інший  водовмісний контрастний препарат – йогексол сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.12.2016 р.