Група/призначення:

Вакцина. Містить знешкоджений формальдегідом вірус гепатиту А. Сприяє формуванню імунітету проти гепатиту А.

Покази: активна імунізація осіб з підвищеним ризиком розвитку гепатиту А.

Альтернативні назви / синоніми: хаврикс, вакта.

Діюча речовина:

Знешкоджений вірус гепатиту А.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Введення вакцини проти гепатиту А не асоціювалось з несприятливими результатами в 53 вагітних. CDC заявляє, що ця вакцина може вводитись при вагітності жінкам з високим ризиком зараження.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Невелике, погано контрольоване дослідження із залученням 53 жінок, вакцинованих проти гепатиту А (та інших інфекцій) в туристичній клініці, не виявило несприятливих результатів вагітностей.

Нагляд щодо несприятливих наслідків, результати якого надходять до системи звітності щодо несприятливих наслідків вакцинації (Vaccine Adverse Event Reporting System) за період від 1 січня 1996 року до 5 квітня 2013 року не виявив ознак, які були б характерними для впливу вакцини від гепатиту А при вагітності. Було зазначено 1 випадок амелії* нижніх кінцівок у немовляти, мама якого отримала  вакцину проти гепатиту А та вакцину проти вірусу папіломи людини у терміні 2-х тижнів вагітності.

Неінфекційні вакцини в цілому вважаються  прийнятними при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація, але досвід використання інактивованих вірусних вакцин свідчить про допустимість вакцинації при лактації. Неінфекційні вакцини в цілому вважаються  прийнятними при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 05.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.11.2015 р.

Група/призначення:

Вакцина. Покази: профілактика вітряної віспи.

Альтернативні назви / синоніми:

Варілрікс, варівакс, зоставакс.

Діюча речовина:

Живий аттенуйований (ослаблений) вірус Varicella zoster, штам Oka.

Рекомендації при вагітності: протипоказана.

Рекомендації при лактації: сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вроджений синдром вітряної віспи* виникає від природнього (дикого) вірусу приблизно в 1-2% випадків при зараженні в перші 20 тижнів вагітності. Якщо вагітна хворіє вітряною віспою після І триместру, то підвищується ризик захворюваності та смертності немовлят. Вважається, що ризик від вакцинації є нижчим, ніж від самого захворювання, бо вірулентність аттенуйованого вірусу нижча. Хоча ця вакцина протипоказана при вагітності через невідомий вплив на плід, ймовірність шкоди для плоду здається низькою. Консультативний комітет з практики імунізації (Advisory Committee on Immunization Practices) рекомендує, що рішення щодо переривання вагітності не повинно базуватись на факті проведення вакцинації проти вітряної віспи. В США жінкам, які були вакциновані за 3 місяці до вагітності або в будь-якому терміні вагітності, рекомендується повідомляти про це реєстр вагітних щодо вавіраксу.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Виробник вакцини вважає її протипоказаною за 3 місяці до вагітності та при вагітності, оскільки вплив на плід невідомий. Однак, як консультативний комітет з практики імунізації, так і американська академія педіатрії рекомендують уникати вагітності тільки 1 місяць після введення вакцини.

Інфекція в ІІ та ІІІ триместрах вагітності (від 13 тижнів до пологів) асоціюється з ризиком вітряної віспи в періоді новонародженності або герпесом в ранньому дитинстві.  Якщо у матері виникає вітряна віспа в період за 5 днів до пологів – 2 дні після пологів у 17-30% новонароджених проявляється важка форма вродженої вітряної віспи. Згідно даних 1974 року у випадку висипки у матері за 0-4 дні до пологів смертність серед немовлят складала 31% (тут не враховується сучасне лікування).

Результати 5 проспективних досліджень виявили ризик розвитку синдрому вродженої вітряної віспи у випадку материнської інфекції в І триместрі  на рівні 1% (6 із 617 новонароджених). Вищий ризик, 2% (7 з 351),  виявлено, якщо мама хворіла в ІІ триместрі. На основі цих 5 досліджень встановлено сумарний ризик синдрому вродженої вітряної віспи в результаті материнської інфекції в перші 20 тижнів вагітності – 1,3% (13 з 968).

У 1996 році опубліковані дані реєстру вагітностей виробника варіваксу  щодо 7 вагітних, які отримали вакцину в період між червнем 1995 року та кінцем 1996 року. Жінки вважалися без імунітету, були в контакті з вітряною віспою і випадково отримали вакцину замість імуноглобуліну вітряної віспи. Більше того, одна жінка отримала 5 рекомендованих доз вакцини. 4 жінки були вакциновані в період до 20 тижнів, 3 – після. 2 жінки народили здорових дітей, інші на період публікації ще були вагітними.

Звіт Реєстру вагітностей від Merk/CDC за період від 17 березня 1995 до 16 березня 1999 року включав крім описаних вище 7 вагітностей 1255 жінок, вакцинованих за 3 місяці до вагітності або в будь-який період вагітності. Сюди ввійшли 1190 вагітних, за якими спостерігали проспективно і які були вагітні на момент звіту та 65 жінок, результати вагітностей яких повідомлені ретроспективно. Щодо проспективних випадків: 399 втрачені для спостереження,  52 медичні аборти, 2 вагітності ще тривали. Результати інших 737 вагітностей були наступними: 72 спонтанні аборти, 1 завмерла вагітність (23 тижні, причина невідома), 674 народжені живими (серед них 8 двієнь, 1 трійня). Виявлено великі вроджені вади розвитку – 18 в проспективній групі та 8 – в ретроспективній, але жоден випадок не був подібним до синдрому вродженої вітряної віспи, в тому числі серед плодів після медичного або самовільного переривання.  Серед 674 народжених живими виявлено 14 вроджених вад – 2,1%. Ці дані не підтверджують асоціації вакцинації з синдромом вродженої вітрянки та вродженими вадами розвитку взагалі. Проте реєстр не має  офіційного права  проголошувати низький ризик від вакцинації при вагітності.

Повідомлення 1997 року надає дуже детальний опис трансмісії від дитини до матері вірусу вакцини проти вітряної віспи. 12-місячний хлопчик отримав вакцинацію проти вітряної віспи і через 3 тижні у нього з’явились генералізовані шкірні висипи без лихоманки та порушення загального стану.  Ці ураження були розцінені як помірно виражена вітряна віспа. 30-річна мати мала від’ємні серологічні титри та негативний тест на вагітність. Через 16 днів після початку ураження дитини в матері з’явилась папуло-везикульозна висипка і була діагностована вітряна віспа. Повторний тест на вагітність вже був позитивним, термін вагітності приблизно 5-6 тижнів. Через 5 днів кількість висипок у матері  на фоні нормальної температури досягла 100. При повторному тесті була задокументована сероконверсія** позитивного титру вітряної віспи. Вірус ізолювали з висипки матері, іденфікували як штам Oka і визначили, що він походить від вакцини, введеної дитині. Жінка вирішила перервати вагітність через побоювання виникнення синдрому вродженої вітряної віспи або будь-яких вроджених вад у плода.  З тканин плода не було виділено вірусу вітряної віспи. В додаткових коментарях до цього випадку описана попередня медична історія дитини до вакцинації  – виражений алергічний діатез. Більше того, в момент вакцинації його екзему лікували місцево кортикостероїдами. Підраховано, що максимальний теоретичний ризик виникнення синдрому вродженої вітряної віспи в результаті трансмісії вакцинального вірусу до неімунної вагітної складає <1 на 10000 (<0,01%). Справжній ризик, ймовірно, є нульовим.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Не продемонстровано екскреції вірусу вітряної віспи в грудне молоко. У 2003 році повідомлено про відсутність ДНК вірусу в 217 зразках грудного молока після вакцинації  від 12 жінок, що отримали 2 дози.

Як CDС, так і Американська академія педіатрії   вважають вакцинацію сприйнятливих вагітних доречною, якщо ризик інфікування диким вірусом вітряної віспи є високим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 05.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.11.2015 р.

Група/призначення:

Вакцина. Покази: профілактика жовтої лихоманки у дітей з 9 місячного віку і дорослих, що виїжджають за кордон в ензоотичні по жовтій лихоманці регіони, а також в осіб, що працюють з живими культурами збудників жовтої лихоманки.

Жовта лихоманка – гостра природно-осередкова вірусна інфекція, що характеризується важким перебігом з інтоксикаційним, жовтяничним та геморагічним синдромjv. Жовта лихоманка входить до числа особливо небезпечних інфекцій.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина:

Вакцина являє собою тонкоподрібнену тканину курячих ембріонів, вільних від специфічної патогенної мікрофлори (specific pathogen free-SPF), заражених атенуйованим (ослабленим) вірусом жовтої лихоманки штаму “17Д”, очищену центрифугуванням і ліофілізовану.

Рекомендації при вагітності:

Сумісна; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Обмежена інформація  про застосування у людини; ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід використання у людини не свідчить про зростання ризику великих вроджених вад після вакцинації. Оскільки це жива ослаблена вірусна вакцина, CDC стверджує, що її не можна вводити при вагітності, за винятком випадків коли є ймовірність зараження жовтою лихоманкою. Взагалі, вагітним рекомендується уникати подорожей в регіони, де розповсюджена жовта лихоманка, а при необхідності перебування в таких місцях слід проводити вакцинацію, оскільки захворюваність та смертність від жовтої лихоманки є високими.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження проводились у вагітних мишей шляхом введення одноразово на 5, 10 або 15 дні гестації. При цьому не спостерігали ні материнської токсичності, ні зростання частоти вроджених вад. Поведінкові порушення зазначали включно з дефіцитом звикання пам’яті (deficit in habituation memory) у 22-денних самок, значне зниження активності у 22-денних самок, незалежно від дня введення вакцини та у 60-денних самців та самок, які отримали вакцину на 10 дні гестації.

Дослідження в Бразилії виявило, що при введенні вакцини вагітним мишам на 1, 6 та 12 дні гестації відмічаються значні зміни рівнів інтерферону-гамма (iFN-gamma) в сироватці та селезінці у випадку зростання частоти смертності плодів.  Розвиток плаценти та плоду були істотно змінені, але деталі не наводяться.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторив 50282 пари мати-дитина, в 3 випадках  вводилась вакцина від жовтої лихоманки в І триместрі. При цьому вроджені вади не виявлено.

Повідомлення 1993 року описує вакцинацію 101 вагітної в різних термінах при спалаху жовтої лихоманки в Нігерії у 1986 році.   В І триместрі отримали вакцину 4 жінки, в ІІ – 8, в ІІІ – 89, в середньому в термінах 6-38 тижнів. Зразки крові отримували до та після вакцинації та у 115 невагітних вакцинованих жінок. Вимірювання імуноглобулінів М (IgM) та нейтралізуючого антитіла* в цих зразках виявили, що імунна відповідь у вагітних значно нижча в порівнянні з контрольною групою.  В однієї жінки зафіксували симптоми гострої жовтої лихоманки за тиждень до вакцинації, вагітність закінчилась самовільним абортом через 8 тижнів після вакцинації. Не було продемонстровано проникнення атенуйованого вірусу через плаценту. У 9 матерів виявлено IgM після вакцинації, а в новонароджених – ні. Нейтралізуюче антитіло проникало через плаценту або потрапляло з молозивом до 14 з 16 немовлят, народжених від матерів з цим антитілом. Не виявлено порушень фізичного та розумового розвитку у дітей, за якими спостерігали до 3-4–річного віку.

У 1999 році європейська мережа тератологічних інформаційних служб (European Network of Teratology Information Services) повідомила про наступні результати 58 з 74 вагітностей з проспективним спостереженням з застосуванням вакцини від жовтої лихоманки: 16 випадків вилучені із спостереження, 7 самовільних переривань, 5 штучних абортів, 46 народжених живими. У новонароджених виявлено 2 великі вади розвитку: стеноз уретри, трифаланговий великий палець стопи. Також виявлено наступні [малі аномалії]: двобічна клишоногість, помірне викривлення носової перегородки, малий дефект міжшлуночкової перетинки. В цих 5 випадках вроджених вад вакцинація проводилась на ранніх термінах вагітності. Рівні переривання вагітності та вроджених вад знаходяться в межах очікуваних величин.

Французький центрально-східний реєстр вроджених вад (France/Central-East Registry of Malformations) повідомив про 4 випадки вакцинації при вагітності серед 23925 вроджених вад розвитку за період 1980-1995 років. Це були наступні вроджені вади: правобічна ектромелія верхньої кінцівки (вакцинація в І триместрі), VACTERL-асоціація (дефекти хребців, атрезія анусу, атрезія стравоходу з трахеоезофагеальною норицею, аномалія променевої кістки та нирки; вакцинація в ІІ триместрі), стеноз аорти (І триместр), гідроцефалія у доношеного мертвонародженого (ІІ триместр). Французький виробник препарату повідомив вчених про 2 випадки самовільного переривання через 6 та 13 тижнів після вакцинації.

2 європейські групи вчених виявили 52 вагітності з впливом вакцини від жовтої лихоманки в І або ІІ триместрах. При цьому не було виявлено зростання частоти вроджених вад та самовільного переривання вагітності.

Дослідження в Бразилії відмітило асоціацію між вакцинацією на ранніх термінах вагітності та зростанням частоти вроджених вад, яке не було статистично значущим  (співвідношення шансів 2.29, 95% ДІ 0,65-8,03).

Інше бразильське дослідження повідомляє про відсутність зростання частоти великих вроджених вад у 134 немовлят, чиї матері були вакциновані на ранніх термінах вагітності.

Зазначали зростання частоти малих аномалій, особливо невусів, в порівнянні з популяційними даними.

Третє повідомлення бразильських вчених стосується результатів 480 вагітностей, при яких випадково вводилась вакцина від жовтої лихоманки на початку І триместру. В цій групі сероконверсія** була дуже високою (98%); не виявлено значного зростання частоти вроджених вад.

При іншому дослідженні не було виявлено несприятливих наслідків у немовлят  при народженні та до  віку 3-4  років, асоційованих з вакцинацією.

Доступним є одне повідомлення щодо виникнення вродженої інфекції в результаті вакцинації в І триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Проникнення вірусу з вакцини в грудне молоко детально не вивчене. У 2009 році повідомили про один ймовірний та інший доведений випадки неврологічного захворювання немовлят, асоційованих з вакцинацією від жовтої лихоманки матері.

Рекомендації консультативного комітету з практики імунізації CDC 2010 року припустили, що вакцинації жінок в період лактації слід уникати при малій імовірності зараження жовтою лихоманкою. Сучасні рекомендації доступні на сайті CDC.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При введенні вакцини самцям миші в сперматоцитах знаходили зростання частоти хромосомних аномалій, в основному анеуплоїдій.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.11.2015 р.

Група/призначення:

Вакцина. Покази: профілактика дифтерії, кашлюка, правця.

Альтернативні назви / синоніми:

АКДС, АДС, АДС-М, АС, АД-М, пентацел, адацел, бустрикс, даптацел, інфанрикс.

АКДС (міжнародна абревіатура — ТDP, TDaP) — комбіновані вакцини проти дифтерії, правця, кашлюка; до них відносяться «АКДС» (Росія), «Д.Т. Кок» (Франція), «Тетракок» (Франція, також захищає від поліомієліту), «Тританрикс-HB» (Бельгія, також містить вакцину проти гепатиту В).

АДС (DT) — вакцини проти дифтерії та правця: «АДС» (Росія), «Д.Т. Вак» (Франція).

АДС-М (dT або Td) — вакцини для профілактики дифтерії та правця у дітей старших 6 років і дорослих, зі зниженим вмістом дифтерійного компоненту. «АДС-М» (Росія), «Імовакс Д.Т. Адюльт» (Франція).

АС (T) — моновакцина для профілактики правця.

АД-М (d) — моновакцина для профілактики дифтерії.

Інфанрикс (Infanrix) – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку, що складається з очищених дифтерійного та правцевого анатоксинів, а також суміші трьох очищених антигенів збудника кашлюку (кашлюковий анатоксин, філаментозний гемаглютинін, пертактин), адсорбованих на гідроокису алюмінію.

Даптацел (Daptacel) – вакцина проти дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярна –  безклітинна).

Tripedia – вакцина проти дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярна – безклітинна).

Бустрикс (Boostrix) – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюка, ацелюлярна, очищена – для використання у віці 10-18 років (Бельгія).

Адацел (Adacel) – для вакцинації підлітків старше 11 років та дорослих (до 64 років), (Канада).

Пентацел (Pentacel) – 5 компонентів: правцевий та дифтерійний анатоксини, ацелюлярна (безклітинна) кашлюкова вакцина, інактивована поліомієлітна вакцина, кон’югована вакцина проти гемофільної інфекції тип В.

Діюча речовина:

Комбіновані вакцини, включають дифтерійний та правцевий анатоксини, інактивовані клітини бордетелли кашлюка. Нові формули (адацел, даптацел, бустрикс) містять безклітинний компонент кашлюка (ацелюлярні).

Рекомендації при вагітності:

Сумісна; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дифтерійний та правцевий анатоксини рекомендовані дорослим, які мають ризик інфікування, незалежно від вагітності.

Американська колегія акушерів-гінекологів та CDC рекомендують вводити TDaP/АКДС в ІІ та ІІІ триместрах, або раніше, якщо захист потрібен ургентно. Щеплення проводиться раз в житті.

Відомо, що кашлюкові антитіла проникають через плаценту і захищають немовля до досягнення ним віку активної імунізації. Американська академія педіатрії рекомендує вакцинувати вагітних на рівні з іншими дорослими і робити це слід до 36 тижня вагітності. Однак, CDC зазначає, що, поки що невідомо, чи підвищені титри кашлюкових антитіл захищають новонароджених від хвороби  та не зашкодять наступній активній імунізації.

В США про вакцинацію вагітної рекомендовано повідомляти тератологічну інформаційну службу OTIS (Organization of Teratology Information Specialists).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до адацелу призначення його кролям до (двічі)  або під час вагітності (6 день та 29 день) не призводило до несприятливих результатів, при цьому кожна доза в 17 разів перевищувала рекомендовану для людини. Одне дослідження описує імунізацію вагітних мишей вакциною від кашлюка до та в період парування без несприятливих наслідків. Інфанрикс вводили внутрішньом’язево щурам до вагітності, а бустрікс – в період органогенезу (6, 8, 11 дні) та пізніше, на 15 день. Кожна доза бустрікса в 45 разів перевищувала рекомендовану для людини. При цьому не було виявлено несприятливих ефектів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень:

Дослідження з охопленням 138 жінок, які отримали Tdap в період вагітності, з них 87 у І триместрі та 552 жінок випадково підібраної групи не вакцинованих вагітних не виявило зміни частоти спонтанних або медичних абортів, передчасних пологів, ваги новонароджених, вроджених вад розвитку.

Ретроспективний аналіз Спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal project) включав 75 пар мати-дитина під впливом дифтерійного анатоксину в перші 4 місяці вагітності та 337 пар з впливом правцевого анатоксину в такому ж терміні вагітності. Не виявлено суттєвого зростання частоти великих та малих аномалій в жодній з груп. Тільки 13 випадків впливу кашлюкової вакцини в І триместрі було ідентифіковано, а це замало для статистичного аналізу.

У 2005 році виробники GlaxoSmithKline та Sanofi Pasteur започаткували реєстр вагітностей. Станом на 31 грудня 2007 року GlaxoSmithKline повідомив про 5 вагітностей з введенням бустриксу за 28 днів до запліднення або в будь-якому терміні вагітності. Серед 2 випадків в І триместрі один був втрачений зі спостереження, а в іншому народилась нормальна дитина на 33 тижні вагітності. Станом на 23 листопада 2007 року Sanofi Pasteur повідомив про 154 випадки введення адацелу при вагітності. Доступні для аналізу результати вагітностей були наступними: 1) 68 народжених живими, з них 64 доношені (1 з вродженою вадою) та 4 недоношені, відповідно (1 на 28 тижні з ускладненою вагітністю, 2 на 35 тижні з прееклампсією, 1 на 35 тижні в тазовому передлежанні); 2) 3 самовільні викидні (на 9, 51 та 99 днях після вакцинації); 3) 3 штучні аборти; 4) 1 загибель плоду (на 35 день після вакцинації).

Повідомляється про ретроспективне опитування 2676 медичних працівників, вакцинованих адацелем у 2006 році. Було виявлено 26 жінок, вагітних на цей момент, результати 10 вагітностей стали відомими: не виявлено передчасних пологів та вроджених вад розвитку. Ця кількість є замалою для статистичного аналізу.

Проводилось рандомізоване дослідження Tdap вакцинації на 32 тижні вагітності в порівнянні з введенням вакцини в післяпологовому періоді. Не виявлено різниці результатів вагітностей в цих групах. 33 жінки були вакциновані в допологовому періоді, а 15 – в післяпологовому.

Рев’ю несприятливих наслідків вакцинації, повідомлених в CDC/FDA  VAERS (Vaccine Adverse Event Reporting System) включає 132 випадки введення Tdap при вагітності за період від 1 січня 2005 року до 30 червня 2010 року. Не виявлено підвищення частоти спонтанних абортів, мертвонароджень, передчасних пологів. Виявлено 6 наступних несприятливих результатів: гастрошиз, відкрите овальне вікно із стенозом периферичних легеневих артерій, фізіологічна жовтяниця, транзиторне тахіпное та інфільтрати в нижніх долях [легенів], двобічне гідроцеле, ларінготрахеомаляція. Автори вважають такі дані порівняльними із загально популяційними.

У 2011 році консультативний комітет з практики імунізації (Advisory Committee on Immunization Practices, ACIP) порекомендував вакцинувати вагітних вакциною Tdap, якщо вони раніше не були щеплені. У зв’язку із стрімким ослабленням титру антитіл при введені Tdap, у 2012 році  ACIP додає, що всі вагітні повинні вакцинуватися в ІІІ триместрі кожної вагітності, незалежно від попередньої вакцинації Tdap для забезпечення адекватних трансплацентарних титрів антитіл у немовлят. При лікуванні ран у вагітних рекомендується введення правцевого анатоксину, але якщо жінка до цього не отримала Tdap, то краще вводити цю вакцину замість анатоксину. Вагітним з невідомим імунологічним статусом слід вводити 3 дифтерійно-правцеві ін’єкції, починаючи з періоду вагітності: на 4 тижні, далі у 6-12 місяців. Одна з цих ін’єкцій повинна бути Tdap, найкраще після 20 тижня вагітності. Всіх дорослих, які будуть контактувати з новонародженим слід вакцинувати Tdap, якщо цього не було зроблено раніше.

Серед 7152 вагітних, вакцинованих Tdap, не вивили зростання частоти мертвонароджень, великих вроджених вад розвитку, хоріоамніоніту, зміни показника за шкалою Апгар на 5 хвилині, неонатальних ускладнень. У групі невакцинованих відмітили зростання частоти передчасних пологів, малих для гестаційного віку дітей, збільшення тривалості госпіталізації.  Результати не відрізнялись у жінок, які отримали вакцину двічі за останні 5 років та тих, що отримали одноразову дозу. Дослідження не аналізувало впливу алкоголю, тютюну, наркотиків.

Реєстри.

Жінки, які отримали адацел або бустрікс при вагітності можуть звертатися до реєстрів виробників: http://www.sanofipasteurpregnancyregistry.com/?fa=adacel або http://pregnancyregistry.gsk.com/boostrix.html.

Для всіх вакцин  – до реєстру системи спостереження вагітностей з впливом вакцин та медикаментів (Vaccines and Medications in Pregnancy Surveillance System (VAMPSS): http://www.pregnancystudies.org/.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вакцинація не протипоказана в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 12.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.11.2015 р.

Група/призначення:

Вакцина. Інактивована, рекомбінантна. Це неінфекційний поверхневий антиген вірусу гепатиту В.

Покази: профілактика вірусного гепатиту В.

Альтернативні назви / синоніми: енжерикс.

Діюча речовина:

Знешкоджений вірус гепатиту В.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вакцинація проти гепатиту В при вагітності є кращою за саму інфекцію. Не повідомляється про ризик для плода при введенні вакцини вагітним. CDC заявляє, що ця вакцина може вводитись при вагітності жінкам з високим ризиком зараження, тобто вагітність не є протипоказанням до вакцинації.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Не описано вроджених вад, асоційованих з гепатитом В у вагітних. Однак, немовля має високий ризик стати носієм вірусу гепатиту В.

Рекомендовано проводити масовий скринінг всіх вагітних на носійство вірусу гепатиту В. Передача вірусу немовляті може відбутися в пологах, якщо мама є носієм, незалежно від наявності у неї клінічних проявів інфекції. Хоча вважається, що вертикальна трансмісія вірусу відбувається в пологах, антиген гепатиту В проникає через плаценту. Профілактика захворювання у дітей може здійснюватись двома шляхами: пасивною імунізацією з використанням імуноглобуліну гепатиту В та активною імунізацією з використанням вакцини проти гепатиту В.

Природа самої вакцини припускає, що вакцинація при вагітності не є гіршою для плода, ніж зараження вірусом гепатиту В.

Повідомляється про 25 жінок, вакцинованих в І триместрі; 15 жінок, які отримали 3 дози в різні періоди вагітності; 72 нігерійських жінок, які отримали вакцину на пізніх термінах вагітності; 200 жінок, які отримали, принаймні, 1 дозу в середньому терміні 18 тижнів вагітності, а деякі з них – всі 3 дози при вагітності. При цьому не було виявлено несприятливих наслідків від вакцини.

Оскільки вакцинація при вагітності краща за гепатит В, її слід призначати якщо існує ризик інфікування.  Один дослідник запропонував вакцинувати всіх новонароджених в тих популяціях, де масовий скринінг вагітних на гепатит В не проводиться.

Застосування препарату під час вигодовування:

CDC не вважає грудне вигодовування протипоказанням до вакцинації проти гепатиту В.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 05.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.11.2015 р.

Група/призначення:

Вакцина. Покази: активна імунізація дітей  у віці 3-4, 5-6-18 місяців одночасно з АКДС-вакцинами. Дорослим з наступними станами: серповидно-клітинною анемією, ВІЛ/СНІД, після видалення селезінки, після трансплантації кісткового мозку, при курсі лікування онкозахворювань.

Гемофільна інфекція типу b – захворювання, збудником якого є  бактерія, як правило вражає дітей до 5 років. До введення Hib-вакцинації така інфекція була основною причиною бактеріального менінгіту  дітей до 5 років в США.

Альтернативні назви / синоніми: HIB-вакцина.

Діюча речовина:

Капсульний полісахаридний антиген гемофільної палички, ковалентно пов’язаний із правцевим анатоксином.

Рекомендації при вагітності: сумісна.

Рекомендації при лактації: сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Введення вакцини при вагітності призводило до передачі антитіл до плода з формуванням у нього стійких захисних титрів на 1 рік.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Дослідження 2014 року виявило, що частота захворювання серед вагітних є вищою і це асоціюється з вищим ризиком втрати плода та передчасних пологів.

Два повідомлення інформують про вакцинацію в ІІІ триместрі для отримання пасивного імунітету у плода та новонародженого. При цьому у новонароджених не виявлено несприятливих наслідків.

Застосування препарату під час вигодовування:

Грудне вигодовування знижує частоту менінгіту у дітей. У вакцинованих у терміні 24-26, 34-36 тижнів вагітних титр антитіл в молозиві  та грудному молоці в 4-6 місяців після пологів був більш ніж у 20 разів вищим, ніж у жінок, вакцинованих за 1-8 місяців до вагітності.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 05.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.11.2015 р.

Група/призначення:

Вакцина. Покази: профілактика віспи, рекомендується медперсоналу певної категорії, фахівцям з контролю інфекційних захворювань і військовослужбовцям певної категорії.

Віспа — вірусне захворювання. Збудник віспи — складний вірус, який має власну ДНК, розмножується в цитоплазмі клітин. В 1979 році ВООЗ офіційно повідомила, що віспа людини ліквідована за допомогою вакцинації. Незважаючи на це, все ще існує можливість внутрішньолабораторного зараження при проведенні наукових досліджень з подальшим розповсюдженням хвороби.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина:

Жива, ослаблена вірусна вакцина, вірус коров’ячої віспи.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказана.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

CDC вважає вакцину проти віспи протипоказаною при вагітності та за 28 днів до запліднення, Також протипоказана особам, які мають тісний контакт з вагітними 28 днів після вакцинації.  Однак, вакцину слід призначати вагітним, які  можуть бути інфікованими. Ризик виникнення коров’ячої віспи у плода є низьким, тому незаплановане щеплення до або під час вагітності не є показом для її переривання.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення вірусу коров’ячої віспи в курячі яйця викликало мікроцефалію та інші аномалії. Експерименти у вагітних мишей продемонстрували виникнення катаракти при вакцинації.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 2003 році CDC проголосив про створення Національного реєстру  вагітностей з вакцинацією проти віспи (National Smallpox Vaccine in Pregnancy Registry) для моніторингу вагітностей у жінок, які були щеплені в період вагітності або які завагітніли чи були в близькому контакті з особами протягом 28 днів після вакцинації. Про такі випадки рекомендовано повідомляти цей реєстр. Інформацію можна знайти на сторінці CDC: http://www.cdc.gov.

Через 2 місяці після створення реєстру CDC повідомив, що за період від листопада 2001 року до квітня 2003 року 103 жінки були щеплені при вагітності або за 4 тижні до запліднення. Це були жінки специфічних професій: військовослужбовці,  працівники охорони здоров’я, дослідники. Станом на вересень 2006 року відомі результати вагітностей 376 жінок. 77% з них отримали щеплення в період запліднення, до того як тести на вагітність були позитивними. Результати цих вагітностей наступні: втрата вагітності (11,9%), передчасні пологи (10,7%), вроджені вади (2,8%). Ці показники не відрізнялися від отриманих в контрольній групі здорових вагітних.

Спостереження, які охопили результати кількох тисяч вагітностей, дійшли висновку, що, за винятком рідкісних випадків інфікування вірусом коров’ячої віспи, вакцинація проти віспи не призводила до підвищеного ризику вроджених вад розвитку та переривання вагітності.

Анотація 2003 року повідомляє про 18 вагітностей, при яких незаплановано вводилась вакцина. В цій групі не було виявлено зростання частоти несприятливих результатів.

Рев’ю 2004 року інформує, що зараження плодів вірусом коров’ячої віспи в результаті вакцинації при вагітності виникає рідко; описано 50 випадків, три з яких в США. Хоча точна кількість жінок, які отримали щеплення не була відома, їх, ймовірно, є багато, оскільки в попередні роки жінок зазвичай вакцинували при спалахах віспи. 50 випадків задокументовано щодо жінок, яких щепили в будь-якому періоді вагітності.

У доповіді американських військових щодо 672 немовлят від жінок, щеплених в І триместрі та 210 немовлят від жінок, щеплених в пізніх термінах вагітності, повідомляється про відсутність суттєвої асоціації між щепленням та частотою передчасних пологів чи вроджених вад розвитку.

Мета-аналіз 2015 року щодо результатів вакцинації від віспи при вагітності виявив, що вакцинація в І триместрі асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад – 2,4% в порівнянні з 1,5% в  контрольній групі. Не виявлено підвищеного ризику спонтанних абортів, мертвонароджень, передчасних пологів.

Застосування препарату під час вигодовування: 

У 2011 році CDC порекомендував жінкам не вакцинуватися в період грудного вигодовування. Якщо жінка таки отримала вакцину, то слід відмовитись як від вигодовування, так і від контакту з будь-якою дитиною на 4 тижні. Молоко можна зціджувати, щоб тривала лактація, але не годувати ним.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 05.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.11.2015 р.

Баріатрична хірургія [грец. barys — важкий, пов’язаний із масою тіла, та грец. iatrike — медицина] — розділ загальної хірургії, направлений на зменшення надлишку маси тіла шляхом виконання операцій на органах шлунково-­кишкового тракту. Баріатрія в буквальному перекладі означає лікування ваги, тобто лікування проблем, викликаних вагою. Так склалося, що цим терміном стали називати лікування надлишкової ваги, і не просто, а саме хірургічні операції, метою яких є зниження ваги.

Альтернативні назви / синоніми:

Втрата ваги при вагітності, ожиріння при вагітності, ожиріння та вагітність, надмірна вага та вагітність.

Операції по зниженню ваги переслідують дві мети: по-перше, зменшити об’єм їжі, яка може бути з’їдена за один прийом, шляхом зменшення обсягу шлунку, і, по-друге, зменшити всмоктування поживних речовин в тонкому кишечнику.

На сьогоднішній день існує декілька методик баріатричних операцій, що дозволяють досягти втрати ваги з різним ступенем ефективності: шунтування шлунку; регульоване бандажування шлунку; рукавна гастропластика; біліопанкреатичне шунтування.

Втрата ваги при вагітності не рекомендована, оскільки це може асоціюватися із зростанням частоти дефектів нервової трубки. Повідомляється про нормальні вагітності після баріатричної хірургії, при цьому рекомендовано контролювати харчування та харчові добавки.

Збільшення ваги при вагітності є нормальним явищем. Оптимальна кількість додаткової ваги залежатиме від початкового індексу маси тіла* (ІМТ) та кількості плодів. Жінкам з ІМТ, який вказує на надмірну вагу (ожиріння)  рекомендовано набирати меншу вагу і не намагатися втратити вагу.

У 2009 році Інститут медицини США переглянув принципи щодо дотримання ваги за 1990 рік і включив до них конкретні рекомендації  для жінок з недостатньою вагою, нормальною вагою, надмірною вагою та ожирінням стосовно збільшення ваги при вагітності на 28-40, 25-35, 15-25 та 11-20 фунтів** відповідно в цих вагових категоріях.

Результати вагітностей при ожирінні.

Існує стурбованість щодо довготривалих несприятливих наслідків для здоров’я дітей, матері яких страждають ожирінням. У огрядних жінок вищий ризик гіпертонії та діабету. Підвищення ваги та ІМТ матерів вважається фактором ризику прееклампсії.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) визначив, що частота великих вроджених вад серед 56857 немовлят значно корелює з материнським ІМТ при вагітності.

Аналіз 2010 року від національного проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study (1997-2004) підтримав раніше виявлену асоціацію між ожирінням та певними вадами серця. Про цю асоціацію також повідомляють систематичні огляди літератури, навіть після виключення випадків діабету. Материнське ожиріння також асоціюється із зростанням ваги новонароджених, ожирінням у немовлят, підвищенням частоти мертвонароджень, іншими несприятливими результатами вагітностей. Дефекти нервової трубки також асоціюються з ожирінням у матері.

Дослідження 2014 року зазначило, що ризик несприятливих результатів вагітностей зростає із підвищенням ступеня ожиріння матері.

Дослідження з охопленням 188 жінок з ожирінням, які втратили або набрали менше 11 фунтів (5 кг) виявило асоціацію з ризиком малого для гестаційного віку плода, зниженням неонатальної жирової маси, м’язової маси та окружності голови.

Результати вагітностей з втратою ваги.

Деякі види баріатричної хірургії для контролю ваги несуть ризик недоїдання та вітамінного дефіциту, що також може погіршити перебіг нормальної вагітності. При ретельному моніторингу вагітних, які пройшли баріатричне хірургічне втручання досягнуті успішні вагітності.

Три міжнародні дослідження виявили зменшення певних ускладнень вагітностей після такого хірургічного лікування. Дані Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Register) та 2 данських досліджень виявили зростання  частоти малих для гестаційного віку дітей від жінок після баріатричної хірургії. Інші клінічні дослідження підтвердили зростання кількості малих для гестаційного віку немовлят, але виявили зменшення частоти материнського гестаційного діабету у жінок, що пройшли таке лікування до вагітності, в порівнянні з жінками з ожирінням з контрольної групи.

Дослідження 2014 року оцінювало 26 вагітностей у жінок, яким проведено лапароскопічне регульоване бандажування шлунку. Середній інтервал між операцією та вагітністю становив 15,8 місяців. Всім жінкам проводилось корегування в І триместрі. Середня прибавка ваги становила 14,66 кг. Всі пологи були проведені кесарським розтином, не було виявлено ускладнень та вроджених вад.

Мета-аналіз більш ранніх досліджень дійшов висновку, що лапароскопічне регульоване бандажування шлунку не призводить до зростання частоти малих для гестаційного віку новонароджених, як при інших баріатричних процедурах.

Хоча контроль ваги перед вагітністю є одним з методів попередження захворюваності та смертності, проте при вагітності не рекомендується втрачати вагу. Втрата ваги на ранніх термінах вагітності гіпотетично впливає на формування дефектів нервової трубки у плода. Автори гіпотези повідомляють про 9 з 150 жінок, які народили дітей з розщілиною хребта і повідомили про втрату ваги на початку вагітності, тільки одна з них приймала аноректичний препарат.

Дослідження випадок-контроль, проведене в Каліфорнії, повідомило про співвідношення шансів для розщілини хребта при втраті ваги на 15 кг на ранніх термінах вагітності – 3,07 (95% ДІ 2,32-4,05).

Шведський реєстр також виявив, що частота дефектів нервової трубки у дітей жінок з нервовою анорексією підвищена і становить 1:313 в порівнянні з частотою в шведській популяції, яка становить 1:2000.

Ці дані узгоджуються з відомими раніше, а саме: дефекти нервової трубки частіше зустрічалися в період голландського голоду 1944-1945 років. Також це узгоджується із формуванням дефектів нервової трубки у плодів голодуючих вагітних мишей. Існує гіпотеза, що кетоз, як у тварин та людини при голодуванні (пості), є причиною дефектів нервової трубки.

Стурбованість щодо зв’язку кетозу з дефектами нервової трубки підтримується асоціацією між цими дефектами та цукровим діабетом, станом, при якому кетоз погано піддається контролю. Дефекти нервової трубки є одними з найпоширеніших вроджених вад розвитку, асоційованих з материнським діабетом. Асоціація материнського ожиріння з дефектами нервової трубки також існує і, можливо, відображає схильність до кетозу у жінок з ожирінням.  Такий кетоз можна очікувати після кишкового шунтування. Так, повідомляється про 3-х плодів з дефектами нервової трубки у жінок з гастроєюностомією для лікування ожиріння.

Мета-аналіз 2008 року розглянув альтернативні пояснення зв’язку між ожирінням та дефектами нервової трубки.

Для вивчення можливих наслідків вагітності в період посту рамадан група турецьких дослідників виявила 49 жінок, які дотримувались посту та порівняла їх з контрольною групою. Було виявлено, що процес збільшення ваги був зниженим в ІІ та ІІІ триместрах у жінок, які дотримувались посту, при цьому не було виявлено несприятливих наслідків.

Аналіз народжень в період голландського голоду (1944-1945 роки) припустив, що гостре обмеження материнського харчування впливає на вагу плоду тільки нижче порогу, а помірні зміни ваги (втрата або надбавка) чітко не корелюють з вагою при народженні.

Одна група вчених припустила, що втрата ваги понад 5% ідентифікує жінок з важкою блювотою вагітних для лікування стероїдами. У 30 вагітних така терапія була ефективною при блювоті без несприятливого впливу на вагу плодів.

Норвезьке дослідження 2015 року повідомляє про ентеральне харчування для лікування важкої блювоти вагітних в 107 випадках. Це асоціювалось з адекватною прибавкою ваги та результатами вагітностей, порівняльними з контрольною групою. Дослідження в Нідерландах охопило 3165 пар мати-дитина щодо вивчення  потенційних несприятливих наслідків ранньої вираженої втрати ваги через блювоту вагітних. Виражену втрату ваги спостерігали в 6,8%, але це не мало впливу на частоту передчасних пологів в порівнянні з групою жінок без вираженої втрати ваги.  Вага при народженні та індекс маси тіла у віці 5-6-ти років також не були зміненими, але кров’яний тиск був підвищеним у дітей матерів, які значно втратили у вазі на ранніх термінах вагітності. Не виявлено різниці в концентрації жирів та глюкози.

Огляд інформації відносно впливу втрати ваги при надмірній вазі та ожирінні у жінок при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) виявив, що успішне завершення вагітності (настання вагітності та народжені живими діти) частіше спостерігається у жінок, які втрачають вагу до спроби ДРТ, незалежно від методу (дієта, не хірургічні втручання, баріатрична хірургія). Автори рекомендують жінкам схуднути до проведення ДРТ.

Вигодовування:

У дослідженні із залученням 22 здорових з добрим харчуванням жінок, які приймали участь у програмі схуднення при лактації виявило, що помірна втрата ваги здоровою жінкою при грудному вигодовуванні не впливає ні на кількість, ні на якість грудного молока. Втрата ваги приблизно на 0,5 кг в тиждень між 4 та 14 тижнями після пологів жінками з надмірною вагою, які годували немовлят виключно грудним молоком не впливала на розвиток малюка.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Ожиріння та неплідність часто зустрічаються у жінок з синдромом полікистозних яєчників. Різні повідомлення інформують, що втрата ваги жінками з цим синдромом асоціюється з покращенням менструального циклу, овуляції та рівня фертильності та зменшенням гіперандрогенії, гіперінсулінемії.

Субфебрилітет та гіпогонадизм можуть виникати у чоловіків з ожирінням. Баріатрична хірургія покращує концентрацію статевих гормонів у огрядних чоловіків, особливо молодого віку (саме вік є важливим фактором). Баріатрична хірургія не впливає на якість сперми та сексуальну функцію.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 23.09.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.11.2015 р.

Група/призначення:

Антидепресант, це унікальний не типовий антидепресант, селективний інгібітор нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну та дофаміну) з мінімальним впливом на захоплення індоламінів (серотонін) і відсутністю пригнічення моноаміноксидази. Також діє як антагоніст нікотинових ацетилхолінових рецепторів.

Покази: лікування депресивних станів; лікування нікотинової залежності; лікування синдрому дефіциту уваги.

Альтернативні назви / синоніми: велбутрин, зібан.

Діюча речовина: бупропіон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Бупропіон не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку в експериментальних тварин. Два дослідження виявили асоціацію між бупропіоном та вродженими вадами серця, інші- це не підтвердили.  Одне з досліджень виявило значну асоціацію між вживанням препарату при вагітності та синдромом дефіциту уваги у дітей. Ці дані потребують проведення додаткових досліджень. Якщо жінці потрібно приймати бупропіон, її слід попередити про можливий ризик, але не рекомендовано припиняти лікування при настанні вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При репродуктивних дослідження у щурів використовували дози бупропіону, які у 3–50 разів перевищували рекомендовані для людини. При цьому не виявлено зростання частоти вроджених вад розвитку. Інструкція повідомляє про незначне зростання загальної частоти аномалій у плодів кролів, без зростання частоти будь-яких конкретних вад і також зменшення ваги.

Інформація щодо впливу на плід: наводимо дані різних досліджень.

Бупропіон проникає через плаценту.

У 1997 році виробник препарату створив Реєстр вагітностей (Bupropion Pregnancy Registry). Спостереження проводилось з 1 вересня 1997 року до 31 березня 2008 року, результати опубліковані в серпні 2008 року. Реєстр проспективно  спостерігав за 1597 вагітностями з впливом бупропіону, з яких 527 перестали бути доступними для спостереження, 31 жінка ще була вагітна на момент підведення підсумків. Таким чином, було проаналізовано 1005 випадків, з них 806 з впливом в І триместрі, 147 – в ІІ, 52 – в ІІІ. Результати вагітностей з вживанням бупропіону в І триместрі: 651 нормальне народження, 95 спонтанних абортів, 33 медичні аборти, 2 випадки антенатальної смерті, 18 народжених живими немовлят з вродженими вадами розвитку. Також вроджені вади діагностували в 5 випадках медичних абортів та в 1 випадку антенатальної смерті. Частота вроджених вад в групі, яка приймала препарат в І триместрі, становить 3,6%, що узгоджується із загально популяційними даними.

Консультативний комітет реєстру зазначив повторні випадки вроджених вад серця серед отриманих повідомлень і дійшов висновку, що цих даних недостатньо для визначення впливу бупропіону на частоту вроджених вад серця та інших вроджених вад.  Виробник препарату провів ретроспективне когортне дослідження та дослідження випадок-контроль з використанням бази даних страхової компанії та медичної документації жінок, які отримали рецепт на бупропіон протягом вагітності. В якості контролю використали групу жінок, які отримали рецепти на інші антидепресанти. Не було виявлено значного зростання частоти вроджених вад в цілому та кардіоваскулярних зокрема, асоційованих з вживанням бупропіону в І триместрі.

У 2007 році опубліковані результати дослідження, яке проводилось для з’ясування наявності асоціації між вживанням бупропіону в І триместрі та вродженими вадами.  Для аналізу використали дані за період 1995-2004 років. Порівнювали частоту структурних аномалій у 1213 дітей, мами яких приймали бупропіон в І триместрі з 4743 дітьми, мами яких приймали інші антидепресанти та з 1049 дітей, які зазнали впливу бупропіону в ІІ триместрі. Поширеність всіх вроджених вад в групі бупропіону І триместру становила 23,1 на 1000 новонароджених (співвідношення шансів 0,95, 95% ДІ 0,62-1,45), в групі інших антидепресантів – 23,2 на 1000 (1,00, 95% ДІ 0,57-1,73), в групі бупропіону ІІ триместру – 21,9 на 1000.  Виявлена наступна поширеність кардіоваскулярних аномалій: в групі бупропіону І триместру – 10,7 на 1000 (0,97, 95% ДІ 0,52-1,8), в групі інших антидепресантів – 10,8 на 1000 (1,07, 95% ДІ 0,48-2,40), в групі бупропіону в ІІ триместрі – 9,5 на 1000. Ці результати не підтверджують гіпотезу про тератогенний вплив бупропіону в І триместрі.

Проспективне когортне дослідження аналізувало велику групу вагітних, які вживали антидепресанти в І триместрі, для з’ясування асоціації з вродженими вадами. Це база даних канадської служби Motherisk – 928 випадків. Контрольну групу склали 928 вагітних подібних за віком, вживанням тютюну та алкоголю і без вживання антидепресантів та відомих тератогенів. Бупропіон приймали 113 вагітних. В групі прийому антидепресантів виявлено 24 (2,5%) великі вроджені вади, в контрольній – 25 (2,6%). В групі бупропіону вроджених вад не виявлено.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 3 новонароджених, які зазнали впливу бупропіону в І триместрі вагітності. Вроджених вад не виявлено.

Тератологічна інформаційна служба проспективно спостерігала  за перебігом 136 вагітностей, при яких приймався бупропіон для лікування нікотинової залежності та депресії в період між 4 та 12 місяцями після пологів. Дані опубліковано у 2005 році. До однієї контрольної групи увійшли жінки, які, на  думку авторів, не зазнали тератогенного впливу, до другої – ті, які приймали інші антидепресанти. В групі бупропіону не виявили великих вроджених вад та зростання частоти передчасних пологів або малої ваги в порівнянні з двома контрольними групами. В цьому дослідженні жінки повідомляли про вживання тютюну та алкоголю при опитуванні. Результати вагітностей наступні: 105 народжених живими без вроджених вад, 20 спонтанних абортів, 10 медичних абортів, 1 мертвонароджена дитина, 1 випадок неонатальної смерті після 22 тижнів через відшарування плаценти. Автори інформують про статистично істотне зростання частоти спонтанних абортів в групі бупропіону (14,7%), при цьому частота спонтанних абортів в контрольній групі була нижчою від очікуваної (4,5%). Методологічні проблеми дослідження, такі як неврахування важкості депресії та вимірювання фактичного вживання нікотину, обмежують значимість такого висновку. Оскільки як депресія, так і вживання нікотину асоціюються зі спонтанними викиднями.

Мета-аналіз 7 проспективних когортних досліджень із залученням 1774 жінок проводився для виявлення зв’язку між 7 новими антидепресантами та великими вродженими вадами. Не виявлено перевищення загально-популяційного рівня частоти великих вроджених вад (1-3%).

Популяційне дослідження випадок-контроль від американського національного дослідження щодо профілактики вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study), результати якого опубліковані у 2010 році, порівнювало 6853 немовлят з вродженими вадами серця з контрольною групою 5869 новонароджених. Основна група включала народжених живими, антенатальну загибель після 20-ти тижнів,  переривання за медичними показами. До контрольної групи входили народжені живими немовлята без вроджених вад розвитку. Виявлено невелике зростання частоти дефектів вихідного тракту лівого шлуночка* при вживанні бупропіону при вагітності на основі 10 випадків (співвідношення шансів 2,6; 95% ДІ 1,2-5,7). Це були наступні дефекти: коарктація аорти  (N=5), гіпоплазія лівих відділів серця (N=3), стеноз аорти (N=2). Загальна кількість випадків вживання бупропіону була невелика в обох групах: в групі вроджених вад – 64 (0,5%), в контрольній – 26 (0,5%). Вплив у І триместрі визначали при вживанні препарату за наступний період: 1 місяць до вагітності   – 3 місяці вагітності, на основі повідомлень самих жінок через 6 тижнів – 2 роки після пологів, без об’єктивного підтвердження. Деякі жінки крім того приймали інші антидепресанти. Жінок, які мали депресію і не вживали антидепресанти, виключали з дослідження. Автори дійшли висновку, що такі дані потребують подальших підтверджень.

Дослідження з використанням бази даних Medicaid (американська федеральна програма медичної допомоги малозабезпеченим) не виявило зростання частоти вад серця, обструкції вихідного тракту правого шлуночка або дефекту міжшлуночкової перетинки у випадках виписки рецептів на бупропіон в І триместрі з коригуванням на материнське захворювання.

Аритмію у плодів відмічали у терміні біля 32 тижнів вагітності, коли вагітні з депресією приймали бупропіон в дозі 100 мг перорально починаючи з 30 тижня. Аритмія проходила при відміні препарату. Ця інформація недостатня для встановлення причинно-наслідкового зв’язку.

Повідомляється про немовля в термінових пологах без структурних та серцевих аномалій, мама якого протягом вагітності приймала бупропіон. У віці 3 днів з’явились судоми та гіпоглікемія. Після встановлення діагнозу гіперінсулінізму призначено лікування діазоксидом (гіпотензивний препарат) на 10 тижнів.

База даних медичних страховок 38074 дітей та їхніх родин була проаналізована для з’ясування наявності кореляції між пренатальним впливом антидепресантів та синдромом дефіциту уваги/гіперактивності  – СДУГ (Attention Deficit/Hyperactivity Disorder (ADHD) у них до або у віці 5 років. Виявлена 431 дитина з цим синдромом. В якості проксі** використали виписані рецепти. Незалежно від передбачуваного впливу препаратів вища частота СДУГ спостерігалась у дітей жінок з психічними розладами (в тому числі СДУГ, біполярний розлад, психотичні розлади, депресія) та чоловіків із СДУГ в порівнянні із здоровими. Щодо бупропіону: виявлено 5 дітей із СДУГ серед 114 випадків виписаних рецептів на цей препарат при вагітності (співвідношення шансів 3,63, 95% ДІ 1,2 – 11,04). При аналізі даних виявлено, що тільки при впливі препарату в ІІ триместрі (N=4) була значна асоціація зі СДУГ (співвідношення шансів 14,66, 95% ДІ 3,27-65,73). Дизайн цього дослідження не передбачав підтвердження вживання препаратів, діагнози батьків та дітей, вживання алкоголю, тютюну, заборонених ліків. Ці обмеження та невелика кількість випадків не дозволяють робити впевнені висновки.

Застосування препарату під час вигодовування:

У жінки, яка приймала 300 мг/день бупропіону виміряли співвідношення молоко:плазма на рівні між 2,49-8,72, але ані препарат, ані його метаболіти не виявлялись в плазмі 14 місячного немовляти, який годувався грудним молоком двічі на день. Також не було виявлено несприятливих наслідків.

Проводилось визначення концентрації бупропіону та його основного метаболіту гідроксибупропіону в сироватці 2 новонароджених, які  знаходились виключно на грудному вигодовуванні, та їхніх мам. Концентрація у немовлят була нижчою за вимірюваний рівень, несприятливих ефектів не відмічали.

У 6 місячного немовляти на виключно грудному вигодовуванні  відмічали судомо-подібні епізоди після того, як мати розпочала лікування 150 мг бупропіону (2 дози з інтервалом в 36 годин). До цього жінка лікувалась бупропіоном, але припинила прийом після пологів. Препарат не виявлявся ні в материнській, ні в дитячій сироватці. Дитина також мала прояви респіраторної інфекції без лихоманки. Неврологічне обстеження з ЕЕГ включно змін не виявило.

Повідомляється про 6,5 місячну дівчинку, яка при лактації зазнала впливу  есциталопраму (інгібітор зворотного захоплення серотоніну) в  дозі 10 мг/день, починаючи від моменту пологів та бупропіону 150 мг/день за 3 тижні до наступних проявів: блювота, яка з’явилась після судомо-подібної активності. Бупропіон виявлено в сироватці немовляти на межі можливого визначення (4,8 нг/мл), концентрація гідроксибупропіону становила 11,2 нг/мл після описаних ознак та 17,1 нг/мл наступного за описаними клінічними проявами ранку.  Обстеження, яке включало ЕЕГ, нейросонографію,  змін  не виявило, дитина одужала без наслідків. Причинно-наслідковий зв’язок не можна встановити, але у дорослих бупропіон асоціюється з судомами.

Концентрацію бупропіону та гідроксибупропіону вимірювали в молоці 10 здорових волонтерок в період лактації в середньому після 12,5 місяців після пологів. Середнє співвідношення молоко:плазма склало 2,8 для бупропіону та 0,1 для гідроксибупропіону. Теоретично розрахована кількість препарату та метаболіту, що отримує немовля, становить в середньому 2% материнської дози (з корекцією на вагу).

Відкрите дослідження, яке охопило 8 жінок з післяпологовою депресією, котрих лікували бупропіоном (з або без інших препаратів), повідомило про грудне вигодовування 2 немовлят без побічних наслідків.

Проводилось вимірювання концентрації бупропіону в материнській плазмі та молоці в 4 парах мати-дитина. При материнських дозах 150-300 мг/день виявляли препарат в сечі немовлят, але не в сироватці.

Бупропіон виявляли в одного немовляти віком 34 днів після передчасних пологів у терміні 34 тижнів. Підрахували, що ця дитина отримала 8,4% материнської дози.

Інші 3 дітей народились в терміни 36-41 тижнів і обстежувались у віці 2–3 місяців життя. Середня доза, отримана дітьми, склала 5,7% материнської. Концентрація метаболіту не виявлялась ані в матерів, ані в дітей. Несприятливих наслідків не виявляли.

Американська академія педіатрії відносить бупропіон до препаратів, чий вплив на немовля в період лактації невідомий, але викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Введення внутрішньо брюшинно 5–10 мг/кг/день бупропіону щурам за 2 тижні до спарювання  продемонструвало, що єдиним наслідком такого впливу було зниження ваги потомства при високих дозах. Препарат продовжували вводити протягом лактації. У самок в І та ІІ поколіннях відмічали ранній початок статевого дозрівання без порушення фертильності.

Згідно з 2 повідомленнями та клінічними дослідженнями, проведеними виробником, інколи вживання бупропіону асоціюється з порушенням менструального циклу (від аменореї до тривалої менструальної кровотечі).

У 2 чоловіків, яких лікували бупропіоном від депресії, помічали передчасну еякуляцію. Зазвичай препарат не викликає сексуальної дисфункції як серотонінергічні антидепресанти.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 28.09.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.11.2015 р.

Група/призначення:

Гормони кори наднирникових залоз та їх синтетичні аналоги.

Альтернативні назви / синоніми:

Дипроспан, бетазон, акридерм, белодерм, бетакортен, бетаметазону валерат, бетновейт, кутерид, бетлибен, целедерм, целестодерм-В, целестон.

Діюча речовина: бетаметазон.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний, користь для матері; ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації: 

Ймовірно сумісний, проте немає даних дослідження в людській популяції.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає повідомлень про зв’язок між вживанням бетаметазону вагітною та вродженими вадами у плода, і хоча дані 4 об’ємних досліджень зв’язують вживання кортикостероїдів в першому триместрі вагітності із вадами обличчя та ротової порожнини, проте конкретно про бетаметазон в цих дослідженнях не згадано.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Використання бетаметазону у тварин асоціюється із певними токсичними ефектами, зокрема, зі зменшенням обводу голови, зниженням ваги плаценти та ваги наднирників, печінки, тимусу плода. Жоден із цих ефектів не спостерігався у людській популяції за умови вживання бетаметазону вагітною одним курсом. Проте при повторних призначеннях даного препарату вагітним відмічали зменшення обводу голови та зниження ваги новонародженого.

Інформація щодо впливу на плід:

Бетаметазон вводять вагітним у випадку передчасних пологів орієнтовно на 26-34 тижнях гестації з метою стимуляції дозрівання легень плода. Це допомагає зменшити кількість випадків та важкість перебігу респіраторного дистрес- синдрому у плода, знизити рівень смертності та частоту внутрішньочерепних крововиливів, підвищити рівень виживання недоношених немовлят. Проте введення бетаметазону вагітним із передчасним розривом оболонок не завжди призводить до зниження рівня перинатальної смертності та частоти виникнення РДС. Дані окремих досліджень свідчать про підвищення рівнів інфекційних захворювань у матері та збільшення кількості випадків неонатального сепсису, транзиторних гіпоглікемій, лейкемоїдних реакцій, передчасного закриття артеріальної протоки у новонароджених після введення кортикостероїдів вагітним. Проте є дослідження, які ці факти не підтверджують. Катамнестичні дослідження психомоторного розвитку дітей у віці 2, 3, 5, 10-12 років, матерям яких до передчасних пологів вводили бетаметазон з метою дозрівання легень плода, не демонструють ніяких відмінностей в результатах тестування у порівнянні із контрольною групою дітей. Результати досліджень 1999 та 2001 років продемонстрували зниження частоти розвитку перивентрикулярної лейкомаляції в передчасно народжених дітей, матерям яких перед пологами було введено бетаметазон (подібного ефекту не спостерігали після застосування дексаметазону).

Застосування препарату під час вигодовування:

Немає повідомлень про ефект вживання бетаметазону годуючою матір’ю, проте низькі молекулярні маси солей бетаметазону дозволяють припустити, що вони нездатні проникати в грудне молоко.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.07.2015 р.:
О.М. Тичківська, лікар-педіатр, магістр медицини, аспірант кафедри педіатрії та неонатології ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Переглянуто редакційною колегією 22.10.2015 р.