АЛОПУРИНОЛ
Група/призначення:
Порушує синтез сечової кислоти, використовується для лікування первинної та вторинної гіперурикемії, такої яка виникає при подагрі чи при хіміотерапевтичному лікуванні онкологічних захворювань.
Альтернативні назви / синоніми:
Пурінол, алопуринол-егіс, зілопрім.
Діюча речовина:
Структурний аналог гіпоксантину, інгібує фермент ксантиноксидазу, який приймає участь в перетворенні гіпоксантина в ксантин і ксантину в сечову кислоту.
Рекомендації при вагітності:
Ймовірно сумісний, недостатньо даних.
Рекомендації при лактації: сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Хоча інформації про застосування алопуринолу є недостатньо, немає доказів його токсичного впливу.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
У мишей викликає розщілини обличчя та незначні зміни скелету, але не виявився тератогенним при застосуванні у великих дозах у щурів та кролів.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Випадки нормального перебігу вагітності після пренатального вживання препарату були зареєстровані виробником, в 7 випадках при тестуванні цього та інших медикаментів для вивчення можливого лікування прееклампсії.
У 2013 році повідомлено про вживання алопуринолу трьома вагітними (доза не вказувалась) з метою лікування запальних захворювань кишківника без наслідків для дітей.
У 2011 році повідомлено про дитину з множинними вродженими вадами розвитку, мати якої приймала алопуринол при вагітності. Автори відмічають подібність між аномаліями в цьому випадку та аномаліями, описаними при вживанні мікофенолату мофетилу, препарату імуносупресору, який також змінює біосинтез пуринів.
Алопуринол в дозі 300-400 мг призначався 4 вагітним, в яких при вагітності було діагностовано лейкемію і також проводилось хіміотерапевтичне лікування. Лікування у всіх випадках було розпочато у 2 та 3 триместрах. Наслідки цих вагітностей були наступними: 2 здорових дітей, 1 мертвонароджена дитина, можливо через важку прееклампсію, 1 дитина із затримкою розвитку, відсутністю правої нирки, гідронефрозом лівої нирки, кальцифікатами в печінці. Оскільки прийом алопуринолу було розпочато після 20 тижня гестації, то будь-який його вплив можна виключити. Затримку розвитку слід пов’язати з прийомом хіміотерапевтичного препарату бусульфану.
У 1976 році повідомили про випадок вживання алопуринолу жінкою, яка страждала глікогенозом І типу (хвороба Гірке), яка характеризується гіперурикемією. Жінка приймала алопуринол в дозі 300 мг на день при заплідненні і на початку І триместру, тоді ж і припинила його приймати. Плід жіночої статі народився вчасно шляхом кесарського розтину. В дитини діагностовано аутосомно-рецесивне захворювання фенілкетонурія.
Жінка з первинною подагрою та подагричною нефропатією лікувалась алопуринолом в дозі 300 мг в день протягом вагітності. Вона народила здорову дівчинку в терміні 35 тижнів гестації вагою 2510 г.
Застосування препарату під час вигодовування:
Алопуринол та його основний метаболіт оксіпурінол виявляються в грудному молоці в невеликій кількості. Це було визначено тільки в однієї жінки, яка приймала 300 мг алопуринолу на день. Через 2 та 4 години рівень алопуринолу в молоці та плазмі становив 0,9 та 1,4 відповідно. Відповідні рівні оксипуринолу були 3,9 та 2,4. Ніяких побічних ефектів у дитини не виявлено. Доза, яку отримала дитина з грудним молоком значно нижча за терапевтичну (400 мг/день), яка використовується у новонароджених.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): немає даних.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0