КАНАКІНУМАБ

Назва англійською мовою:  canakinumab.

Група/призначення:

Імуномодулятор, інгібітор інтерлейкіну.

Альтернативні назви / синоніми: іларіс.

Діюча речовина: канакінумаб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання канакінумабу у вагітних жінок. Дані від двох видів тварин припускають низький ризик, не повідомляється про рівень дози, яка не спричиняє ефекту, в даному випадку не повний розвиток скелету плода. Відсутність досвіду застосування у людини в період вагітності не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Якщо вагітна потребує лікування цим антитілом, її слід інформувати про відсутність досвіду та потенційний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мавп та мишей. Мавпам вводили підшкірно двічі на тиждень в терміні 23-109 днів дози, які у 23-230 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з AUC* плазми в порівнянні з показником, отримуваним у людини на фоні максимальної рекомендованої дози. Не було виявлено ознак ембріотоксичності або мальформацій у плодів. Проте на фоні всіх використаних доз відзначали підвищення частоти незавершеного формування скелету плода. Канакінумаб не демонструє перехресної реакції з мишиним IL-1, тому мишам підшкірно вводили мишачий аналог препарату на 6, 11, 17 дні вагітності. Не проводилось порівняння з впливом у людини, але 3 використані дози були ідентичними до використаних у мавп, виходячи з маси тіла. Також спостерігали підвищення частоти неповного розвитку скелету плода в залежності від дози і на фоні всіх використаних доз.

Досліджень карциногенності чи мутагенності не проводилось. У мишей використали мишачий аналог препарату для вивчення фертильності у самців та самок; несприятливого впливу не виявлено.

Інформація щодо впливу на плід:

Канакінумаб є моноклональним антитілом повністю людського походження ізотипу IgG1/κ до інтерлейкіну-1 бета (IL-1 бета). Канакінумаб специфічно зв’язується з високою спорідненістю з людським IL-1 бета і нейтралізує біологічну активність людського IL-1 бета, блокуючи його взаємодію з рецепторами IL-1, тим самим запобігаючи активації IL-1 бета-індукованого гена і продукування запальних медіаторів. Призначається для лікування пацієнтів із періодичними синдромами, пов’язаними з кріопірином**, дорослих та дітей від 4 років.

Середній період напіввиведення становить 26 днів.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага не припускає пасивного трансферу, але тривалий період напіввиведення з циркуляції буде сприяти знаходженню білка на материнсько-плодовій поверхні. Відомо, що інші білки, наприклад, імуноглобулін для внутрішньовенного введення, проникають через плаценту. Якщо затримка розвитку скелету, яку спостерігали у двох видів тварин, є прямим наслідком впливу препарату (а не викликана материнським ефектом), це є доказом того, що антитіло може проникати через гемохоріальну плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Молекулярна вага та довгий період циркуляції (26 днів) припускають, що екскреція до зрілого грудного молока буде пригнічена. Оскільки імуноглобуліни та інші високомолекулярні речовини проникають до молозива, вплив канакінумабу на немовля можливий в перші кілька днів після народження. Наслідки такого впливу на новонародженого невідомі, якщо він взагалі існує. Однак, через втручання в імунну відповідь організму існує потенційна загроза інфекційних захворювань.

У пацієнтів, лікованих цим препаратом відзначають також інші несприятливі наслідки, такі як назофарингіт, діарея, риніт, нудота, головний біль, бронхіт, гастроентерит. Тому немовлят у випадку лікування матері цим препаратом слід щільно моніторувати на предмет таких ефектів.

Повідомляється про випадок лікування канакінумабом жінки з синдромом Макла-Уелса в дозі 150 мг підшкірно на 10 день після пологів у зв’язку з погіршенням основного захворювання. Середня концентрація препарату в зразках молока, зібраних з 1-го до 9 дня та на 13 день після введення становила 14 мкг/л (3,8 – 23 мкг/л). Підраховано скореговану на вагу немовляти дозу, яку воно отримає – 0,08%. Немовля народилось з рівнем 1,33 мг/д в пуповині в результаті двох доз, отриманих мамою в період вагітності. Надалі жінка годували дитину частково, а препарат в крові вже  не виявлявся.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500580/.

Адаптовано 06.01.2022 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.01.2022 р.