АГАЛСИДАЗА БЕТА

Група/призначення:

Засоби, що впливають на систему травлення та метаболізм. Ферменти.

Агалсидаза бета – рекомбінантна форма альфа-галактозидази А людини, яку виробляють на основі рекомбінантної ДНК з використанням культур клітин яєчника китайського хом’яка. Послідовність амінокислот рекомбінантної форми, як і послідовність нуклеотидів, що її кодує, є повністю ідентичною природній альфа-галактозидазі.

Агалсидаза бета є орфанним препаратом. Покази: ферментозамісна терапія хвороби Фабрі.

Альтернативні назви / синоніми: агальсидаза бета, фабразим.

Діюча речовина: агалсидаза бета.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кілька повідомлень інформують про успішне використання агалсидази бета у вагітних жінок.

Дані від експериментальних тварин (тільки один вид тварин) припускають низький ризик, але обмежений досвід застосування під час вагітності у людини не дозволяє краще оцінити ембріо-фетальний ризик. Хвороба Фабрі – це стан, який лікується ферментозамісною терапією. Якщо жінка потребує такої терапії і надає інформовану згоду, то ферментозамісну терапію не зупиняють з  настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. Дози, які в 30 разів перевищували рекомендовану для людини, не порушували фертильності та не наносили шкоди ембріонам/плодам. Досліджень карциногенності та мутагенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

Агалсидаза бета вводиться внутрішньовенно що два тижні. Кінцевий період напіввиведення залежить від дози і складає 45-102 хвилини.

Невідомо, чи агалсидаза бета проникає через плаценту у людини. Виходячи з молекулярної ваги та короткого періоду напіввиведення препарат не буде проникати до ембріону чи плода.

Повідомлення 2005-го року інформує про використання агалсидази альфа протягом вагітності у 34-річної жінки, хворобу Фабрі в якої було діагностовано у віці 15 років, а ферментозамісну терапію розпочато за 18 місяців до вагітності – 0,2 мг/кг кожні 2 тижні 40 хвилинною внутрішньовенною інфузією. Коли було діагностовано вагітність жінка вирішила продовжувати лікування. Аналіз навколоплодових вод продемонстрував нормальну активність α-галактозидази А, тому хворобу Фабрі не очікували у плода чоловічої статі. Вагітність перебігала без ускладнень, на 37 тижні народився здоровий хлопчик вагою 3010 грам, ростом 52 см, окружністю голови 32 см, оцінкою за шкалою Апгар 9, 10 та 10 на 1-й, 5-й та 10-й хвилинах відповідно.

Коротке повідомлення 2009 року описало двох вагітних жінок з хворобою Фабрі, яких лікували агалсидазою альфа. Обидві жінки народили здорових дітей. Три повідомлення описали успішні вагітності жінок з хворобою Фабрі, яких лікували агалсидазою бета.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання агалсидази бета, агалсидази альфа чи α-галактозидази А в період лактації. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення (45-102 хвилини) не припускають проникнення препарату до грудного молока. Навіть якщо екскреція відбуватиметься, фермент, ймовірно, буде перетравлюватись в шлунку немовляти. α-галактозидаза А є природнім ферментом і повинен бути в дитини. Більш того, згідно показів жінка повинна отримувати лікування під час вагітності. Ризик для немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, видається нульовим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В спермі чоловіків спостерігали активність альфа галактозидази, причому нижчу в чоловіків з азооспермією та ідіопатичною олігоастенотератозооспермією.

 Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500601/.

Адаптовано 06.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2021 р.